Технічне обслуговування та ремонт ходової частини КамАЗу
Брекером називається гумовий, гумовокордний або гумовометалокордний шар, розташований між каркасом і протектором. Він складається з двох і більшої кількості шарів зрідженого корду, покритого гумою. Брекер забезпечує міцний зв'язок протектора з каркасом і запобігає відшаруванню протектора від каркаса при дії на шину гальмових і відцентрових сил, а також сприймає частину ударного навантаження на шину, зменшуючи силу ударів, які передаються від протектора до каркаса.
Протектором називається товстий шар гуми, розташований по короні покришки і дотичний з дорогою при коченні колеса. Призначення протектора — забезпечувати зносостійкість шини, надійне зчеплення з дорогою, послабляти вплив поштовхів і ударів на каркас шини, частково поглинати коливання, і в першу чергу крутильні коливання в трансмісії автомобіля, зберігати каркас і камеру від механічних ушкоджень і вологи. Протектор складається з рельєфного рисунка і підканавочного шару.
Рисунком протектора визначається експлуатаційне призначення шини. Від рисунка протектора залежить зчеплення шини з дорогою, інтенсивність зносу, видалення грязі і вологи з зони контакту з дорогою і відвід тепла від каркаса покришки, безшумність при русі автомобіля, рівномірність тиску на каркас шини і дорогу, прохідність автопоїзда на дорогах різних категорій.
Боковиною покришки називається гумовий шар, що покриває бічні стінки каркаса й вберігає його від вологи і механічних пошкоджень. Боковина повинна бути досить тонкою й еластичною, щоб добре витримувати багаторазовий вигин і мало впливати на жорсткість корпусу. На боковини шин наносять всі визначені технічною документацією умовні позначення, що характеризують шину.
Борти — жорсткі частини покришки, призначені для надійного кріплення її на ободі колеса. Вони складаються з бортового кільця, виконаного зі сталевого дроту, твердого профільного гумового шнура, обгортки й ущільнювальних стрічок. Металеве кільце додає борту необхідну жорсткість і міцність, а твердий гумовий шнур — монолітність, здійснює поступовий перехід від жорсткості металевого кільця до еластичної боковини, забезпечує формування борта. Бортове кільце разом з накладеним на нього гумовим шнуром і підсилювальними стрічками призначене для зміцнення складових частин борта в покришці.
Особливостями конструкції, що визначають тип шини, крім будови каркаса, брекера і малюнка протектора, є також спосіб герметизації та конфігурація профілю поперечного перерізу.
Камерна шина — пневматична шина, у якій повітряна порожнина утворюється герметизуючою камерою. Камера являє собою кільцеву трубу, з повітронепроникної еластичної гуми, оснащену вентилем.
Безкамерна шина — пневматична шина, в якій повітряна порожнина утворюється покришкою й ободом колеса; герметизація досягається за рахунок спеціального герметизуючого шару гуми, що має підвищену газонепроникність.
Герметизуючий шар у безкамерній шині призначений для максимального підвищення її повітронепроникності і при наскрізному проколі шини сприяє миттєвому затягуванню отвору навколо предмета, що встромився в неї. Витік повітря з безкамерної шини, що має прокол, відбувається протягом значного проміжку часу, що забезпечує досить тривалий пробіг шини.
Безкамерні шини з герметизуючим шаром мають такі основні переваги порівняно з камерними:
підвищену безпеку при рухові автомобіля через відсутність різкого падіння внутрішнього тиску повітря в шині при проколах;
підвищену герметичність, тому що тиск повітря знижується в них повільніше, ніж у камерних шинах;
менше нагрівання при роботі внаслідок кращого відведення тепла через відкриту частину обода;
меншу кількість випадків демонтажу і монтажу шини за термін її служби, тому що проколи (діаметром до 10 мм) безкамерної шини можна ремонтувати без демонтажу її з обода;
меншу трудомісткість ремонту безкамерної шини порівняно з камерною;
більш просте і надійне кріплення вентиля (на ободі, а не на камері);
можливість використання безкамерної шини як камерної у випадку негерметичності обода або після ремонту великих наскрізних пошкоджень.
Однак безкамерна шина з герметизуючим шаром порівняно з камерною шиною має такі недоліки:
герметичність безкамерної шини, що перевіряється після її монтажу на диск колеса і після накачування повітрям, залежить від стану шини і обода;
при застосуванні безкамерних шин підвищуються вимоги до стану ободів;
безкамерні шини вимагають надто обережного поводження, тому що невелике пошкодження герметизуючого шару в бортовій частині знижує герметичність шини.
На кожній покришці (безкамерній шині) наноситься маркування: найменування фірми чи товарний знак заводу-виготовлювача; позначення (розмір) шини; модель шини; дата виготовлення покришки; індекс підприємства; порядковий номер; індекс швидкості; норма кількості шарів (для шин вантажних автомобілів); балансирна мітка; номер ГОСТа чи ТУ на шини; штамп технічного контролю і сортність виробу; індекс країни і номер сертифіката безпеки шини; номер прес-форми; мітка з номером збирача і мітка зміни, що вказують у яку зміну, на якому агрегаті і хто виготовив дану шину.
Написи на шині можна умовно розділити на товарні та інформаційні. Товарні написи виконуються великим рельєфним шрифтом і повідомляють споживачу основну інформацію про шину: розмір, модель, виробника, індекс серії (для низько-профільної серії).
На вітчизняних шинах виробник позначається товарним знаком і буквеним індексом, що входить у заводський номер шини.
У позначеннях діагональних шин перша цифра означає ширину профілю шини в дюймах, друга — номінальний посадочний діаметр у дюймах. На вітчизняних діагональних шинах зустрічаються також подвійні позначення, де, крім дюймів, відповідні розміри даються в міліметрах. Однак, навіть при подвійних позначеннях більш популярні і загальновживані дюймові позначення.
Індекс серії низькопрофільної шини ставиться всередині позначення розміру шини після похилої риски (260/70) і вказує на відношення висоти профілю Я до ширини шини В. Іноді для шин з індексом профільності 82 чи 80 ці значення не вказуються.
Наявність букви Р чи R у середній частині позначення розміру шини вказує на те, що шина радіальної конструкції. Відсутність букви Р чи R означає, що шина діагональна.
Модель шини наноситься також великим шрифтом на її боковину. Інші інформаційні написи, відповідно до міжнародних норм, наносяться, в основному, англійською мовою.
Індекс швидкості — умовне позначення максимально допустимої швидкості для шин: L=120; P=150; Q=160; S=180 км/год.
Індекс вантажопідйомності — умовне позначення максимально допустимого навантаження. Індекс 75 відповідає 3,87 кН; 78 — 4,25; 80 - 4,50; 82 - 4,75; 84 - 5,00; 85 - 5,15; 88 - 5,60; 91 - 6,15; 92 - 6,30; 103-8,57 кН.
Крім того, на боковинах поверхонь шин наносяться такі інформаційні написи і маркувальні мітки (їх повинні знати представники спеціальних служб транспорту, ДАІ, заводської експертизи):
«STEEL» — металокорд у брекері;
«RADIAL» — радіальна конструкція, «TUBELESS» — безкамерна. Для камерних шин позначення «TUBE TYPE» або «TUBE»;
заводський (серійний) номер, наприклад, 388 Бел 502311:388 — позначення дати виготовлення, де 38 — порядковий номер тижня з початку року, 8 — остання цифра року виготовлення (1998); Бел — Білоруський шинний завод, м. Бобруйськ; 502311 — порядковий номер шини (раніш позначалася дата виготовлення наприклад, IV81, де IV — місяць, 81 — рік);
дата виготовлення, крім того, наноситься окремою групою цифр, поза серійним номером;
позначення стандарту чи технічних умов, згідно яких виробляється шина, наприклад: ГОСТ 4754-80 чи ТУ 38.104292-82;
штамп відділу технічного контролю (ВТК) із вказівкою сорту шини наноситься відбитком фарби;
балансирна мітка — крапка або кружок, виконані світлою або червоною фарбою, наносяться в легкому місці покришки (при монтажі це місце сполучають із вентилем камери);
для шин з направленим рисунком протектора (в основному підвищеної прохідності) — стрілка, що вказує напрямок обертання колеса;
в зоні, що прилягає до протектора, — покажчики індикаторів зносу «TWI - TREAD WEAR INDICATION» розміщені рівномірно в шести місцях по колу, для зимових шин — знак «M+S» (MUD AND SNOW - грязь і сніг);
для морозостійких шин — «Північ»;
для шин, призначених для ошиповки, — буква «Ш»;
знак Е в кружку з двома цифровими індексами підтверджує, що шина перевірена на відповідність європейському стандарту безпеки — Правилу № ЗО Європейської економічної комісії О ОН. Одно- чи двозначний індекс у кружку — це умовний номер лабораторії, у якій спеціально уповноважена урядом організація провела перевірку. Наприклад, Е5 (у кружку) — перевірене в Швеції, Е8 — в Чехії. П'яти- чи шестизначний індекс поруч із кружком — номер сертифіката офіційного документа, що підтверджує позитивні результати перевірки і виданих лабораторією, яка проводила перевірку;
поруч з товарним знаком, як правило, наносять дво- чи тризначний цифровий індекс — порядковий заводський номер прес-форми, в якій виготовлена шина;
у зоні, близькій до борту шини, розміщуються одна (у діагональної) чи дві (у радіальної) прямокутні мітки з кольорової гуми і рельєфними номерами. Позначаються номери складальників, які склали дану шину;
кольорова лінія вздовж протектора позначає робочу зміну протекторного агрегату, що випускав гумову заготовку протектора (у кожної зміни на даному заводі свій колір).
Крім того, маркувальна лінія на протекторі використовується для контролю точності положення заготовок бігової частини шини.
Розглянемо декілька прикладів позначень на різних шинах.
Приклад маркування радіальної шини вантажівки: «260-508Р (9,00R20), модель И-Н124Б; НС12; ДСТ 5513-75» і, окремо від зазначеного маркування, «Нк У189 085743», де 260 і 9,00 — позначення ширини профілю шини в міліметрах і дюймах; 508 і 20 — позначення посадочного діаметра (теж у міліметрах і дюймах); букви Р чи R указують, що шина радіальна; НС12 — норма шарності; ГОСТ 5513-75 — стандарт, за яким випускається шина; Нк — позначення заводу-виробника; VI89 — дата випуску (шостий місяць 1989 року); 085743 — порядковий номер шини.
Приклад маркування широкопрофільної шини вантажівки: «1300 (530-533), модель ВИ-3, НС12, ДСТ 13298-78» і, окремо від зазначеного маркування, «ВХ89 051457», де 1300 — позначення зовнішнього діаметра в міліметрах; 530 — ширина профілю в міліметрах; 533 — позначення посадочного діаметра в міліметрах; НС12 — норма шарності; ДСТ 13298-78 — стандарт, за яким випускається шина; В — позначення заводу-виробника; Х89 — дата випуску (десятий місяць 1989 року); 051457 — порядковий номер шини.
При маркуванні шин вантажних автомобілів індекс вантажопідйомності та індекс швидкості змінюється на норму шарності, яка вказує допустиме навантаження на шину.
У даний час в експлуатацію надходять шини різних закордонних фірм. В основному це шини європейських провідних шинних фірм: Мішлен, Гудьір, Піреллі, Данлоп, найбільшої японської фірми Бріджстоун, зимові шини фінської фірми Нокіа. За своїми геометричними і навантажувальними характеристиками ці шини аналогічні відповідним типорозмірам вітчизняних шин і можуть встановлюватися на ті ж автомобілі і з тими ж робочими характеристиками. У цих шинах дозволяється використовувати камери вітчизняного виробництва.
За ресурсом, позначенням і впливом на поведінку автомобіля закордонні і вітчизняні шини в основному аналогічні, однак існують деякі відмінності, в тому числі в додатковій інформації, що означає наступне:
DOT — позначення, яке вказує, що виробник гарантує відповідність шини стандарту N 109 США, який регламентує вимоги до безпеки руху транспортних засобів, у тому числі до шин, — умовні позначення виробника за реєстрацією США, наприклад Х6, V7;
умовне позначення (код) розміру шини (наприклад, «С2», «F6») за класифікацією, прийнятою в США;
для шин, що можуть поставлятися в США і Канаду, наносяться величини максимального навантаження і тиску у фунтах (навантаження), фунтах/кв.дюйм (тиск) і в метричній системі з позначкою «FOR USA AND CANADA CODES ONLY» - дані тільки для США і Канади;
типи корду в бічній стінці і під протектором. Наприклад:«SIDEWALL 1 RAYON TREAD I RAYON 2 STEEL 1 NYLON» - в боковині один шар віскозного корду, під протектором — один шар віскозного, два шари металевого і один шар нейлонового (анидного) кордів;
MADE IN USA — зроблено в Сполучених Штатах Америки.
Позначення на камерах. На автомобільні камери наноситься: товарний знак заводу-виробника; позначення камери; розміри покришок, для яких призначається камера; штамп ВТК.
На камери з бутилкаучука наносяться букви БК чи жовта подовжня смуга.
Колеса прийнято позначати основним розміром ободів — шириною профілю обода. Приклади умовного позначення коліс і ободів: 127J(SJ); 152L(GL); 114Е(4.5Е), де цифри 127(5), 152(6), 114(4.5) позначають ширину профілю обода в міліметрах і в дюймах (у дужках); букви J, L, Е — тип бортових закраїн ободів, що мають уніфіковані розміри.
6. ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ХОДОВОЇ ЧАСТИНИ
При експлуатації автопоїздів необхідно періодично перевіряти надійність заклепувальних з'єднань рами, обстукуючи головки заклепок молотком, не допускати утворення тріщин у полицях лонжеронів і поперечини, стежити за тим, щоб не порушувалась геометрія рами (правильність положення лонжеронів, поперечини і кронштейнів рами) та її лакофарбне покриття: корозійні руйнування потрібно видаляти, а місця з пошкодженим покриттям слід підфарбовувати.
При технічному обслуговуванні підвіски змащують ресорні пальці, шарніри реактивних штанг, балансирний пристрій і ресори згідно хіммотологічноі карти; контролюють кріплення ресор, амортизаторів, реактивних штанг і кронштейнів; визначають стан ущільнювальних манжет у башмаках балансирного пристрою і на реактивних штангах; перевіряють і регулюють осьові зазори в підшипниках балансирного пристрою, а також шарніри реактивних штанг за наявності в них збільшених зазорів.
Наявність масла є необхідною умовою надійної і тривалої роботи ресор. При ремонтних роботах слід розбирати і змащувати всі ресори автопоїзда. При цьому необхідно видаляти старе масло і бруд, а також сліди корозії, після чого змастити тертьові поверхні листів ресор графітним маслом. Одночасно потрібно промивати і мастити вушка і пальці передніх ресор.
Масло в башмаки слід заливати до рівня наливних отворів, закритих пробками. Рівень масла в башмаках нижче 60 мм від нижньої внутрішньої кромки заливного отвору не допускається. Ресорні пальці і шарніри реактивних штанг слід змащувати через прес-маслянки до появи свіжого масла в зазорах.
Для збереження подовжнього нахилу шворнів керованого моста гайки стрем'янок передніх ресор необхідно затягувати в наступному порядку: спочатку гайки передньої (за ходом автомобіля) стрем'янки, а потім задньої.
У разі пошкодження ущільнень башмаків балансирного пристрою і шарнірних реактивних штанг ці вузли слід розібрати, пошкоджені ущільнення замінити, бруд, що потрапив всередину, видалити. При зношуванні накладки ковзаючого кінця корінного листа передньої ресори рекомендується накладку зняти і надалі експлуатувати ресору без неї. При зношуванні кінців корінних листів задніх ресор наполовину товщини рекомендується перший і третій листи поміняти місцями.
Сухарі і вкладиші заднього кронштейна передньої ресори зношуються з одного боку, тому при технічному обслуговуванні їх слід встановити по-іншому, розвернувши на 180°.
Періодично необхідно підкручувати всі різьбові з'єднання підвіски. Особливу увагу слід приділити підтяжці гайок кріплення пальців верхніх реактивних штанг та їх змащуванню. Вільного доступу до шарнірів цих штанг на бортових автомобілях немає, для забезпечення доступу до них необхідно підняти два середні щити платформи.
Під час експлуатації спеціальні регулювання амортизаторів не проводять Слід періодично перевіряти правильність їх роботи. При появі на амортизаторі слідів підтікання масла його треба зняти і віддати в ремонт.
Технічне обслуговування коліс полягає в періодичній перевірці кріплення і дотриманні правил експлуатації шин.
У процесі експлуатації необхідно перевіряти кріплення коліс до маточин. Гайки слід підтягати рівномірно, через одну, в 2-3 прийоми. При затягуванні гайок перевіряють бічне відхилення коліс за виском або косинцем. Биття при обертанні колеса не повинне перевищувати 5 мм, при великих значеннях необхідно ослабити гайки і при їх затягуванні зменшити биття.Тиск повітря в шинах перевіряють періодично. Слід пам'ятати, що рух зі зниженим на 25% тиском повітря знижує термін служби шин на 35-40%, перевищення ж тиску на 10% знижує його на 10-15%.
Якщо в процесі руху відбувається мимовільне відхилення автомобіля в який-небудь бік, слід перевірити тиск у шинах, виявити і усунути причину витоку повітря. Відхилення автомобіля може спричинятися також порушенням регулювання сходження коліс.
Для збереження шин необхідно не допускати попадання на них паливно-мастильних матеріалів, уникати різких гальмувань і руху юзом, не зачіпати боковинами покришок за перешкоди, не перена-вантажувати автомобіль. Своєчасно перевіряти кути установки коліс і шворнів; не допускати руху і стоянки автомобілів на спущених шинах.
Накачувати шину після заміни камери або демонтажу колеса слід у запобіжній клітці, дотримуючи запобіжних засобів, а на лінії — поклавши колесо кільцями вниз.
Періодично регулюють підшипники маточин коліс і замінюють масло в підшипниках. При правильному затягуванні підшипників колесо обертається вільно, без заїдань і не має осьового ходу і гойдань. При дуже слабкому затягуванні в підшипниках під час руху відбуваються удари, що руйнують їх. При дуже сильному затягуванні підшипники нагріваються внаслідок чого руйнуються.
7. МОЖЛИВІ НЕСПРАВНОСТІ ХОДОВОЇ ЧАСТИНИ ТА СПОСОБИ ЇХ УСУНЕННЯ
Основні несправності: биття (коливання) передніх коліс, особливо при великих швидкостях руху; відведення автомобіля в бік від прямолінійного руху; підвищене або нерівномірне спрацювання протектора шин; сильні удари кузова об буфер під час руху по нерівній дорозі; скрипіння листів або осідання ресор (пружин).
Биття передніх коліс при швидкості руху автомобіля 60-80 км/год може бути наслідком: спрацювання кульових з'єднань рульових тяг, порушення балансування коліс; підвищеного люфту в підшипниках маточин коліс.
Для усунення несправності треба перевірити стан шарнірних з'єднань рульових тяг, різко повертаючи рульове колесо праворуч і ліворуч, а також перевірити люфт у підшипниках маточин похитуванням передніх коліс у поперечному напрямі в піднятому стані. Несправні кульові з'єднання підлягають заміні, а люфт у підшипниках можна усунути, підтягнувши регулювальну гайку маточини колеса.
Порядок перевірки й регулювання підшипників передніх коліс такий:
підняти домкратом колесо й надати йому обертового руху поштовхом руки. Треба, щоб колесо зробило 8-10 обертів. Якщо воно обертається туго, то слід установити причину несправності й усунути її. Здебільшого несправність виникає через зачіпляння колодок за гальмовий диск (барабан);
зняти ковпак маточини, великий палець руки покласти на підшипник та край маточини й, похитуючи колесо за верхній край у поперечному напрямі, пересвідчитися, що в підшипниках є люфт;
розконтрити регулювальну гайку й ключем плавно закручувати її до зникнення люфту, водночас повертаючи колесо, щоб ролики підшипників правильно розташувалися в обоймах;
зафіксувати гайку, заповнити ковпак маслом і встановити його на місце;
після 10-15 км пробігу перевірити на дотик нагрівання маточини. Сильне нагрівання свідчить про надмірне затягування підшипників, що може призвести до швидкого їх руйнування. У цьому разі затягування регулювальної гайки треба послабити.
Порушення балансування коліс супроводжується підвищеним спрацьовуванням шин і погіршує стійкість автопоїзда. Воно, як правило, є наслідком: нерівномірного спрацьовування протектора по колу; зміщення балансувальних тягарців та шин під час монтажу; деформування обода колеса й пошкодження шини. Перевірити й збалансувати колеса можна на стенді або безпосередньо на автомобілі. Для виконання цієї роботи на автомобілі треба трохи підняти домкратом його передню частину, послабити затягування підшипників маточини переднього колеса. Після цього колесо встановлюють у різні положення й відпускають. Якщо при цьому колесо не втримується в установленому положенні, а повертається в той чи інший бік і зупиняється тільки в одному положенні, значить, воно має дисбаланс.

Рис.7.1. Статичне балансування колеса: а — кріплення балансувального тягарця на ободі колеса; б — визначення найлегшої частини колеса; в — початкове положення балансувальних тягарців; г — остаточне положення балансувальних тягарців (колесо врівноважено)
Для статичного балансування коліс потрібно:
знизити тиск у шині до 0,02-0,03 МПа й зняти з обода колеса балансувальні тягарці;
повільно повернути колесо проти годинникової стрілки й відпустити; коли воно зупиниться, нанести крейдою вертикальну мітку 1 (рис.7.1, б), що визначає верхню точку колеса;
повернути поштовхом колесо за годинниковою стрілкою й після його зупинки позначити верхню точку крейдяною вертикальною лінією ІІ, поділити найкоротшу відстань між мітками І та ІІ навпіл і нанести мітку ІІІ. Це й буде найлегше місце колеса;
по обидва боки мітки ІІІ встановити малі балансирні тягарці (рис. 7.1, в), які своєю пружиною входять під борт покришки й утримуються на ободі;
поштовхом повернути колесо. Якщо після його зупинки тягарці перебуватимуть у нижньому положенні, то їхня маса для балансування колеса достатня. Якщо ж тягарці опиняться у верхньому положенні, то потрібно замінити їх більш важкими і, обертаючи колесо, пересвідчитися, що, при його зупинці, тягарці перебуватимуть у нижньому положенні;
відсовуючи тягарці на однакові відстані А від мітки III (рис. 7.1, г), слід домогтися рівноваги колеса, коли воно після поштовху рукою зупинятиметься в різних положеннях (залежно від прикладеного зусилля);
накачати шину до нормального тиску й розпочати балансування наступного колеса. Передні колеса балансуються кожне на своїй маточині, а задні — на одній із маточин передніх коліс.
Якщо дисбаланс спричинений деформацією обода колеса або пошкодженням шини, то перед балансуванням треба замінити або відремонтувати обід чи шину.
Відведення автомобіля в бік від прямолінійного руху може бути наслідком: неоднакових кутів розвалу й подовжнього нахилу шворнів; різниці тиску повітря в шинах лівого й правого передніх коліс; неправильного зазору в підшипниках передніх коліс; деформування поворотного кулака або підвіски; великої різниці у зношуванні шин; підвищеного дисбалансу передніх коліс; неоднакової пружності ресор підвіски.
Для усунення цієї несправності треба перевірити й відрегулювати кут установлення передніх коліс, довести тиск повітря в шинах до нормального й однакового значення, замінити деформовані й несправні деталі та зношені шини, збалансувати колеса.
Рівномірне підвищене спрацювання протектора в середній його частині свідчить про підвищений тиск повітря в шині. Якщо тиск у шині недостатній, спрацьовуються крайні частини протектора. В обох випадках треба довести тиск повітря в шинах усіх коліс до нормального.
До швидкого спрацювання протектора призводить неправильне регулювання сходження коліс, а також збільшені зазори в підшипниках маточин. Слід своєчасно перевіряти й регулювати кути сходження коліс і затягування підшипників.
Нерівномірне спрацювання протектора (в одному місці або плямами) відбувається в разі порушення балансування коліс (особливо внаслідок погнутості їхніх ободів).
Сильні удари кузова є наслідком: руйнування гумових буферів; несправності амортизаторів; осідання ресор (пружин); поломки листів ресор.
Непридатні деталі, осілі ресори й зламані листи ресор замінюють новими. З несправностей амортизаторів слід звернути увагу на витікання рідини, що найчастіше виникає внаслідок спрацювання або руйнування манжети штока; усадки або пошкодження ущільнювального кільця резервуара; послаблення затягування гайки резервуара; надмірної кількості рідини в амортизаторі (спостерігається підвищений опір амортизатора, особливо наприкінці такту стискання). В усіх випадках необхідно визначити причину витоку й усунути її.
До недостатнього опору під час ходу віддачі амортизатора призводять негерметичність клапана віддачі або перепускного клапана, осідання пружини клапана віддачі, задирок на поршні або циліндрі, спрацювання напрямної втулки, а також забруднення рідини механічними домішками.
Недостатній опір під час такту стискання амортизатора зумовлюється негерметичністю клапана стискання або осіданням його пружини, спрацюванням напрямної втулки й штока та забрудненням рідини.
Для відновлення працездатності амортизатора треба замінити несправні деталі, а в разі забруднення рідини замінити її, попередньо промивши всі деталі.
8. НОРМИ ВИТРАТИ ПАЛИВА Й МАСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ
Норми витрати палива встановлено для бортових автомобілів та автопоїздів, що експлуатуються, на пробіг автомобіля й транспортну роботу, виконану за пробіг.
Витрата палива на виконання транспортної роботи (на 100 т- км) для автомобілів з дизелем — 1,3 л.
Автомобіль МАЗ за пробіг 250 км виконав транспортну роботу, що дорівнює 750 т- км. Визначимо витрату палива за нормою. Витрата палива на пересування автомобіля становить:
25 (250/100) = 62,5 л,
а на виконання транспортної роботи :
1,3 (750/100) = 9,75 л.
Загальна витрата палива:
62,5 + 9,75 = 72,25 л.
Норми витрати мастильних матеріалів. Допустима витрата їх визначається за кількістю витраченого палива.
Оливи для карбюраторних двигунів може бути витрачено з розрахунку не більше ніж 2,4 л на кожні 100 л палива, передбачених нормами, а для дизелів — не більш як 3,2 л.
Оливи для мащення трансмісії автомобіля може бути витрачено на кожні 100 л палива за нормами 0,3 л для автомобілів, шо працюють на бензині й газі, та 0,4 л — для автомобілів, які працюють на дизельному паливі.
Консистентного мастила може бути витрачено не більше ніж 0,2 кг на 100 л палива для автомобілів, що працюють на бензині та газі, й не більше ніж 0,3 кг — для автомобілів, які працюють на дизельному паливі.
Норми витрати оливи (мастила) для автомобілів, що експлуатуються менше ніж три роки, знижуються до 50% і можуть збільшуватися до 20% для автомобілів, які експлуатуються понад вісім років.
9. ІНСТРУКЦІЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ СЛЮСАРЯ З РЕМОНТУ АВТОМОБІЛІВ
1. Загальні положення
1.1. До самостійної роботи слюсарем по ремонту автомобілів (далі - слюсарем) допускаються особи не молодше 18 років, які мають професійну підготовку і пройшли:
- попередній медичний огляд (при ухиленні від проходження медичних оглядів працівник не допускається до виконання трудових обов`язків);
- вступний інструктаж;
- навчання безпечним методам і прийомам праці і перевірку знань з безпеки праці;
- первинний інструктаж на робочому місці.
До роботи з електрифікованими інструментом і обладнанням допускаються слюсарі, які пройшли відповідне навчання і інструктаж, а також мають першу кваліфікаційну групу з електробезпеки.
Виконання робіт, не пов`язаних з обов`язками слюсаря, допускається після проведення цільового інструктажу.
1.2. Слюсар зобов`язаний:
1.2.1. Дотримуватися норм, правил та інструкцій з охорони праці, пожежної безпеки і правил внутрішнього трудового розпорядку.
1.2.2. Правильно застосовувати колективні і індивідуальні засоби захисту, дбайливо відноситися до виданих в користування спецодягу, спецвзуттю і іншим засобам індивідуального захисту.
1.2.3. Негайно повідомляти своєму безпосередньому керівнику про будь-який нещасний випадок, що відбувся на виробництві, про ознаки професійного захворювання, а також про ситуацію, яка створює загрозу життю і здоров`ю людей.
1.2.4. Виконувати тільки доручену роботу. Виконання робіт підвищеної небезпеки проводиться за нарядом-допуском після проходження цільового інструктажу.
1.3. Забороняється вживати спиртні напої, а також приступати до роботи в стані алкогольного або наркотичного сп`яніння. Палити дозволяється тільки в спеціально обладнаних місцях.
1.4. Небезпечними і шкідливими виробничими факторами для слюсаря при виконанні робіт з профілактичного обслуговування і ремонту автомобілів є:
- падіння вивішених частин транспортних засобів при обслуговуванні і ремонті підвіски, коліс, мостів тощо;
- падіння кузова автомобіля-самоскида при обслуговуванні та ремонті гідропідйомника;
- падіння перекидної кабіни вантажного автомобіля;
- падіння деталей, вузлів, агрегатів, інструмента;
- падіння працюючих на поверхні, з висоти (буфера, драбини, естакади, площадок), в оглядову яму;
- рухомі частини вузлів і агрегатів;
- наїзди автомобілів: внаслідок самовільного руху, при запуску двигуна, в`їзді (виїзді) в зону ремонту, русі на оглядовій ямі та конвеєрі;
- термічні фактори (пожежі при зливанні паливно-мастильних матеріалів з автомобілів, митті ними деталей, вузлів, агрегатів, зберіганні та залишенні їх на робочих місцях);
- осколки металу, що відлітають при випресовуванні та запресовуванні шворнів, пальців, підшипників, валів, висей, під час рубки металу;
- наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (акролеїну, вуглецю оксиду, вихлопні гази двигуна тощо);
- знижена температура повітря в холодний період року;
- недостатнє освітлення;
- ураження електричним струмом;
- незручна робоча поза;
- гострі кромки деталей, вузлів, агрегатів, інструмента і пристосування.
1.5. Працівник повинен бути забезпечений засобами індивідуального захисту. Згідно з