Xreferat.com » Рефераты по биологии » Лісова фауна Солотвинського лісопункту

Лісова фауна Солотвинського лісопункту

весну.

Білка плодовита тварина. Розмножується два рази на рік: перший раз у березні-квітні, другий у липні-серпні. Після 35-40 днів вагітності народжує 2-7 малят, які через 15 днів починають самостійно харчуватись, а у 6 місяців стають статевозрілими.

Активна цілий день. На зиму в горах мігрує в ліси, розташовані ближче населених пунктів, її обліковують шляхом цілорічних спостережень та зимою по слідах. У час гону (березень) білки посилено рухаються по снігу і тому кількість слідів відповідає кількості тварин. В інші зимові місяці кількість слідів залежить від характеру кормів, а саме: коли харчуються насінням із висячих шишок смереки, сліди на землі рідкі, коли ж знову добуває насіння із шишок, опалих на землю, тобто збитих шишкарями, вітром, слідова активність більша.

Вид - Миша польова -- Apodemus agrarius nikolskii Migulin.

Розглянутий матеріал — 253 екземпляри.

Розміри мишей польових, здобутих в західних областях (50 екземплярів): довжина тіла і голови 86—120 мм (середня — 109,2 мм); довжина хвоста 63-95 мм (середня 77,3 мм); довжина задньої ступні 16—22 мм (середня І9,0 мм), довжина вуха 9—16 мм (середня — 11,8 мм); кондилобазальна довжина черепа 20,9— 26,1 мм (середня — 24.3 мм); вилична ширина 11 — 12,9 мм (середня —11, 9 мм); вага 17—34,3 г (середня — 27,7 г).

Забарвлення мишей польових має у окремих індивідів незначні відміни. Миша польова, як і миша хатня, є одним із звичайних і численних видів гризунів —шкідників оброблюваних полів. Ми зареєстрували цих гризунів майже в усіх районах західних областей України. Миша польова вологолюбна форма, вона не оселюється на сухих місцях і у великих лісах. Цим гризун — один з характерних представників водно-берегового комплексу. Улюбленим місцем перебування миші польової в західних областях є узбережжя різноманітних водойм із стоячою або повільно текучою водою. Багато мишей польових на луках і пасовищах, серед яких розкидані окремі острівці чагарникової рослинності — верби, терену, шипшини та ін.

На полях ця миша скупчується періодично, але в значній кількості. Скупчення мишей польових спостерігається на оброблюваних масивах, шо межують з вологими ярами, ставами і чагарниковими заростями чи розташовані в горах (гірські карпатські райони Станіславської, Дрогобицької і Закарпатської областей). Збільшення кількості мишей польових збігається з достиганням основних зернових культур (пшениці, жита) і кукурудзи. За її спостереженнями, у червні на полях Іршавського району миші польові становили 8.7% загальної кількості здобутих гризунів. Основна маса цих мишей трималась чагарників і бур'янів, що росли вздовж шляхів. Але восени, під час достигання насіння льону, конопель і кукурудзи процент їх досягав 36.6. На посівах таких культур, як кукурудза, льон, коноплі і жито, під час їх достигання миші польові становили від 36.6 до 87,5%. У деякі роки на Закарпатті миші польові розмножуються у величезній кількості і знищують значну частину врожаю.

За спостереженнями миша польова становить у Ровенській і Волинській областях 6,7—8,97% загальної кількості ссавців, виявлених у погадках. Нами при аналізі погадок встановлено, що в деяких районах Закарпаття миша польова становить 3.7% всіх дрібних тварин у погадках.

У зв'язку із своєю мобільністю миша польова при достиганні сільськогосподарських культур переходить з озимих на ярові і цим збільшує шкоду.

За нашими спостереженнями, які проводились на полях Дрогобицької області, миші польові в липні — серпні на посівах основних зернових культур досягли значної чисельності. Навесні на посівах в західних областях мишей майже немає. Це пояснюється тим, що після збирання врожаю вони мігрують у прибережні водно-берегові біотопи, зокрема в зарості очерету і вологі чагарники, де перебувають до літа. Зазначені обставини утруднюють боротьбу з цим шкідником сільського господарства.

Миша польова в західних областях в залежності від пори року живиться різним кормом. Зимою і ранньою весною за корм правлять кореневища диких рослин і вегетативні органи зимозелених видів. У літньо-осіній період миша польова переходить на культурні посіви, де живиться збіжжям. У цей час шкода від неї максимальна. Пізно восени гризуни переходять на живлення підземними частинами вологолюбних рослин, плодами лісових культур, комахами тощо.

Нора миші польової ніколи не йде глибоко в землю. За нашими спостереженнями, максимальна глибина, на якій було знайдено гніздову камеру, досягала 45 см. Дуже часто від гніздової камери на поверхню землі відходить другий хід, яким миша польова користується час від часу. На березі водойм нора миші польової проходять під самою дерниною, не глибше 10—15 см. Досить часто ці гризуни влаштовують напівпідземні гнізда, розмішуючи їх під стіжками соломи, а на околицях міста і під купами залізного лому.

Розмножуються миші польові більшу частину року. Так, ми виявили в гнізді миші польової вісім сліпих і голих мишенят. Вагітних самок ми здобували з квітня по жовтень. Таким чином, протягом вегетаційного періоду миша польова має близько п'яти виплодів: середня кількість мишенят в кожному колишиться в межах п'яти-восьми екземплярів.

У зв'язку з іншими мікростаціями, які в першу чергу займає миша польова, живлення цього гризуна відрізняється від живлення миші жовтогорлої і полівки лісової. Якщо миша жовтогорла і полівка лісова здебільшого живляться буковими горішками, внаслідок чого чисельність цих гризунів в західних областях України залежить від врожайності бука, то для миші польової така залежність не відзначена.

Ворогами цих гризунів є численні хижі денні і нічні птахи, а також ласки, тхори чорні, лисиці, їжаки, пацюки сірі.

Вид - Миша лісова (миша лісова мала) - Ароdemus silvaticus L.

Розглянутий матеріал—114 екземплярів.

Розміри мишей лісових, здобутих в західних областях УРСР (30 екземплярів): довжина хвоста 70,0—108,0 мм (середня — 89,6 мм); довжина задньої ступні 18,0—23,0 мм (середня — 21,0 мм); довжина вуха 11.0—19.0 мм); кондилобазальна довжина черепа 21,8—28,2 мм (середня — 24,9 мм); вилична ширина 11,0—14.0 мм (середня — 12.6 мм), вага 18,0—24,6 г.

Забарвлення мишей лісових нашої колекції типове. Ми виявили мишу лісову в таких пунктах: у Закарпатській області — лісгосп Липове, Іршавського району, с. Виловець Половецького району, сс. Крайниково і Руське Мукачівського району; у Дрогобицькій області — с. Рудники Миколаївського району, с. Стрілків Стрийського району; у Станіславській області — с. Нижнє Тлумацького району, с. Хом'яківка Тисменецького району, с. Порохта Яремчанського району; у Львівській області — с. Пиняки Підкамінського району, околиці Львова, с. Сихів Вінниківського району, с. Хигрейки Нестерівського району, с. Частиня Куликівського району, с.Ясенівка Глинянського району; у Тернопільській області — м. Кременець, с. Тупики Кременецького району.

Вертикальне поширення в Східних Карпатах, за нашими даними, досягає 900—1000 м над рівнем моря (верхня межа лісу під вершиною Плай, Боржавські полонини).

Миша лісова є характерним мешканцем як рівнинних, так і гірських букових і мішаних лісів, однак в цих ландшафтах значно поступається чисельністю перед мишею жовтогорлою.

Зрідка мишу лісову доводилось здобувати в заростях терну на схилах ярів (Кременецький район Тернопільської області), на посівах зернових культур (с. Частиня Львівської області; с. Крайниково Закарпатської області), поблизу штучних водойм (с. Рудники Дрогобицької області; с. Хом'яківка Станіславської області), але в зазначених місцях цей гризун зустрічався рідко.

Цей звірок діяльний протягом усього року. Ми здобували мишей лісових: 1 і 8 грудня, 8 і 26 січня, 6 і 27 березня, 1 і 27 квітня, 2 травня. і і 3 червня, 4 серпня, 1 і 21 вересня, 10 і 30 листопада. Більш активні ці миші у вечірні години та вночі. Лише після дощових ночей, які в західних областях України бувають дуже часті і під час яких миші лісові не виходить з сухих притулків, цього гризуна можна бачити в денні години. Про діяльність мишей лісових вдень свідчить також аналіз погадок денних пернатих хижаків (кані, боривітер), які, безсумнівно, здобувають лісових мишей вдень, а не вночі (Калабухов, 1950).

Живлення миші лісової не відрізняється принципово від живлення миші жовтогорлої. В межах досліджуваної території перше місце в харчовому раціоні цього гризуна займають плоди бука.

Миша лісова—типовий нірник. Свої гнізда вона влаштовує на схилах лісових балок, гнилих корчах, на узліссях, у молодих посадках, а іноді і на полях, в посівах поруч з норами миші хатньої чи миші сірої.

При сприятливих кліматичних умовах миша лісова може розмножуватися майже весь рік. Вагітних самок ми здобували не лише в період з березня по жовтень, а й в грудні. Основну масу молодих мишей лісових, що мали характерне свинцевосіре, ювенільне забарвлення хутра, ми здобували з кінця травня по серпень. Отже, як і в інших районах України, ця миша протягом року дає три—п'ять виплодів. Кількість малят в кожному пометі коливається в межах від трьох до шести (максимум).

Ворогів у миші лісової, як і в кожного з мишовидних гризунів, дуже багато, їх винищують всі хижі звірі і багато видів птахів. На мишах лісових встановлено багато гамазоних кліщів і бліх.

Вид - Полівка лісова (полівка руда, нориця лісова) Clethrionomys glareolus istericus Miller.

Розглянутий матеріал — 370 екземплярів.

Розміри здобутих в західних областях України полівок лісових (50 екземплярів): довжина тіла і головки 89—113 мм (середня -100.2 мм); довжина хвоста 36—58 мм (середня — 45,9 мм); довжина задньої ступні 12—20 мм (середня — 16.8 мм); довжина вуха 10--І6 мм (середня — 12,5 мм); кондилобазальна довжина черепа 22.0—26.1 мм (середня — 2.1,9 мм); вилична ширина 12,1 —14,1 мм (середня—13,1 мм); вага 19,5—39,0 г (середня — 26,4 г).

В межах досліджуваної території ми встановили досить велике поширення полівки лісової, яка була зареєстрована в усіх обслідуваних нами пунктах.

У своєму вертикальному поширенні полівка лісова досягає верхньої межі деревної рослинності (в Чорногорах 1850 м над рівнем мори) Л. Саган (1935) здобув серію цих гризунів у лісовому поясі (1260— 1330 м). Ми здобували цих полівок у грабово-букових лісах Львівської області (200-300 м над рівнем моря), у карпатських передгір'ях, на північних і південних схилах (600—900 м), у поясі ялицево-смерекового лісу в Горганах і Чорногорах (1220—1500 м) і, нарешті, біля верхньої межі криволісся (1850 м над рівнем моря).

Полівка лісова — найхарактерніший і найчисленніший вид мишовидних гризунів широколистяного прикарпатського лісу, а також ялицево-смерекового лісу Східних Карпат. У західних областях України нема деревних насаджень, де не було б цих гризунів.

Полівку лісову можна бачити протягом цілого року. Активність цього гризуна не припиняється протягом усієї доби, тому полівку лісову спостерігають в різні години. Так, у жовтні і листопаді цей вид був нами підмічений близько 6 год. вечора. У березні полівки лісові спостерігались о 11 — 12 год. дня. У червні полівки здобувались пастками у другій половині дня, а в кінці січня полівка лісова була здобута о 9 год. ранку. У травні у Скольських Бескидах спостерігав цих звірків з раннього ранку до пізнього вечора.

Наші спостереження свідчать про те, що на обслідуваній території полівки лісові у весняно-літній період живляться й основному вегетативними частинами різних лісових трав'янистих рослин і у великій кількості поїдають молоді сходи бука (котейлони). В міру опадання плодів бука, граба, дуба вони починають живитися останніми. Живляться полівки лісові ягодами (чорниця, брусниця, терен, глод) і деякими грибами. У букових і смереково-ялицевих карпатських лісах у червні—липні 1950 р. і липні—вересні 1951 р. майже всі білі гриби і сироїжки були пошкоджені полівками лісовими і мишами жовтогорлими. Зимою полівки лісові в Карпатах їдять опалу зелену хвою, а також насіння смерек і ялиць.

Полівка лісова в умовах гірського сільського господарства західних областей належить до групи гризунів -шкідників. Шкідлива діяльність цих звірків залежить від їх чисельності, а остання у свою чергу обумовлена врожаєм букового насіння (трофічний зв'язок).

Свої гнізда полівка лісова влаштовує в Карпатах під стовбурами дерев, у струхлявілих корчах, в щілинах і тріщинах, серед каміння. Коли дозволяє грунт, риє неглибокі розгалужені нори. Гнізда лісової полівки бувають сплетені з сухої трави і моху, хвої, дрібних шматочків кори і мають неправильну кулясту форму.

Полівки лісові в західних областях у сприятливі роки не припиня ють свого розмноження майже протягом цілого року.

На полівках лісових встановлена велика кількість бліх, гамазові кліщі, личинки.

Ворогами полівок лісових є ласка, лисиця, тхір чорний, куниця лісова, звичайна сіра сова і сипуха, каня, сойка, крук, горішанка та ін. Значну кількість цих гризунів у лісах, розташованих біля населених пунктів, знищують домашні коти і собаки.

Полівка лісова — основний шкідник лісового і паркового господарства. Розмножуючись у роки рясного плодоношення плодів бука, ці гризуни мігрують на поля, що межують а лісовими масивами, завдаючи тут великої шкоди. Особливо помітна шкідлива діяльність полівок лісових на полях, розташованих у гірських і передгірних районах Дрогобицької, Станіславської і Закарпатської областей.

За спостереженнями В. С. Левицької (1949), у Закарпатті ці полівки найбільше шкодять на посівах кукурудзи, картоплі і вівса. Проте їх чисельність, безсумнівно, поступається перед чисельністю миші жовтогорлої. Так, у процентному відношенні на посівах кукурудзи полівки лісові становили у червні 1948 р. 9.0% загальної кількості гризунів-шкідників, на посівах картоплі - 12,3%, на ділянках вівса (липень 1948 р.) — 7,7%.

На полях поблизу с. Ясенівки Львівської області, на посівах неповних культур, розмішених безпосередньо біля букового лісу, у липні— серпні 1951 р. полівки лісові становили менше 1%, в той час як миші жовтогорлі і полівки сірі становили 95% загальної кількості.

Облік гризунів проводиться методом при відносній частоті зустрічей.


5.1. Розпізнавання ссавців

дикий тварина охорона популяція

Свиня дика.

Ноги у дикої свині короткі і сильні. Сліди подібні до оленячих, тільки крок коротший. Довжина його у молодняка (поросят) 20-25 см підсвинка 30-40 см, старої самиці 32-44 см, а у старого самця — сікача 37—47 см. Ратички в оленя високі стіжковатої форми, закруглені, розташовані близько ноги в той час, як у дикої свині вони довші, гостріші посаджені низько і на відбитках майже перпендикулярні до лінії руху тварини і завжди помітні. В оленя сліди ратичок відбиваються тільки при стрибках або на глибокому снігу. При стрибках розташування відбитків кінцівок дикої свині інші, ніж в оленя, а саме: три відбитки майже на одній лінії, четвертий дещо збоку і попереду.

По силуету легко визначити, до якої вікової групи належать зустрінуті дикі свині. До молодняка (поросят і підсвинків) зараховують тварин, віком до 2-х років, до середнього віку — трирічних, а до старих — чотирирічних і старших.

Перед настанням зими смугасті поросята змінюють своє хутро на коричнувате. Голова і рильце в них коротші, ноги тонкі і короткі. Тонкий, короткий хвіст на кінці без пучка волосся. Хребетна лінія ще рівна, а передня частина тіла не виділяється порівнянно з задньою. У цій віковій групі по силуету важко визначити стать тварини. Тільки окремі особини з цієї групи беруть участь у розмноженні.

Постать кабана середнього віку близька до типової форми тіла старого екземпляра. На клубі помітний горб, а форма стиснутого з боків тулуба нагадує карася. Довгий хвіст закінчується пучком волосся. Будова тіла стає кремезною, а голова дещо коротшою. Визначати стать по силуету дуже важко. Інколи у самців під черевом, на кінці статевого органа помітний пензель із довгих чорних волосків.

Повної фізичної зрілості кабан досягає, як правило, на шостому році життя. Будова тіла в старих, особливо у самців, кремезна і дуже сильно виділяється передня її частина. Голова подібна до видовженого трикутника і тримається на короткій, товстій, мускулистій шиї і сягає 1/4 довжини тулуба. У старих самок будова тіла не така кремезна і не так сильно випукла лінія хребта. Хвіст досить товстий з пучком волосся на кінці і досягає 26 см. У самців під черевом завжди помітний пензель із довгих чорних волосків.

Лісова фауна Солотвинського лісопункту


Заєць.

Сліди зайця на снігу легко впізнати. Він багато стрибає і неспокійно поводиться біля корму, що необхідно мати на увазі при обліку на підставі висліджування. Передні кінцівки у зайця значно коротші від задніх і закінчуються п'ятьма пальцями із легко загнутими кінцями. Задні лапки особливої будови. Вони довгі, сягають до половини корпусу, сильні і закінчуються чотирма пальцями. Ступня задніх кінцівок перевищує довжину вуха. Завдяки такій будові заєць надзвичайно швидко стрибає і залишає на снігу специфічні сліди. А саме: перед передніми відбитками кінцівок бачимо відбитки ступень завдовжки до 180 мм. При втечі, коли стрибки довгі і енергійні, сліди задніх ступень дещо коротші, більше витискають сніг до заду. Інколи трапляються сліди, коли відбитки передніх кінцівок, розташовані не по одній лінії, а паралельно, широко. Заячі екскременти мають вигляд трохи сплющених кульок, діаметром приблизно 1,5 см, темно-коричневого кольору, а висушені — ясно-коричневого, матового, помітні волокна трав.

Ведмідь.

Сліди ведмедя характерні своєю величиною, тому їх легко відрізнити від слідів інших тварин. Кінцівки у нього цілком стопохідні, п'ятипалі, з великими і міцними невтяжними тупими пазурами. Слід ведмедя подібний до відбитка стопи людини, тільки ширший і трохи коротший. Помітні кінці пазурів. Сліди відхилені на боки. Лапи, особливо передні, ставить навскоси до середини (косолапий) і ходить переважно з переступом, рідко з недоступом. У випадку, коли ставить задню лапу у слід передньої, то можна завжди помітити неперекритий зовнішній краєчок нижнього відбитка.

Коти (рись і кіт лісовий).


Лісова фауна Солотвинського лісопунктуЛісова фауна Солотвинського лісопунктуЛісова фауна Солотвинського лісопунктуЛісова фауна Солотвинського лісопункту


Кінцівки котячих приблизно одинакової будови пальцехідні, передні мають п'ять пальців, задні — чотири. На пальцях пазурі, сильно вигнуті, дуже гострі, втяжні.

Рись має відносно довгі, товсті і сильні кінцівки. Крок її сягає до 80 см. Сліди кінцівок майже округлі, приблизно 7х7см. Стопа має великі і м'які пальцеві подушечки, що як і п'ятки, помітні на слідах. При раптових стрибках можна побачити відбитки пазурів. Сліди рись прокладає рівно, відхиляючи їх трохи на боки.

Вовк.

Вовк має добре розвинені пальцехідні кінцівки, озброєні досить тупими, невтяжними кігтями. Сліди його кінцівок подібні до собачих, лише дещо довші. У вовка передні пальці висунуті до переду. На передній ступні розміром 9,5x5,5 см помітна пара кігтів, а на задній розміром 10x7,5 см — чотири кігті. Середні пальці не розхиляються, як у собаки. У вовка досить виразно відбиваються подушечки пальців. Ідучи вільним кроком, або біжучи підтюпцем, він залишає сліди на одній лінії, а сліди собаки відхиляються на боки. Прямолінійність вовчих слідів виникає з того, що ідучи кроком або риссю, вовк вступає лівою задньою ногою в слід правої передньої ноги, а в слід лівої передньої — правою задньою ногою. Свіжий слід вовка на снігу має «поволоку», тобто тонку риску від сліду до сліду. Утворюється вона тому, що вовк на ходу трохи волочить задні ноги. При стрибках відбитки чотирьох кінцівок укладаються у вовка боковим луком. Коли вовки біжать навіть ватагою, то ставлять лапи слід у слід. В такому випадку, щоб встановити їх кількість, необхідно дійти до того місця, де сліди розходяться. Найчастіше це трапляється на поворотах.

Лисиця.

Слід лисиці подібний до сліду собаки. Коли вона йде повільно (шнурує, йде ланцюжком), то залишає сліди по одній лінії, в той час як сліди у собаки дещо відхилені на боки. Якщо лисиця мчить кар'єром, розташування відбитків подібне до заячих із тією різницею, що три з них ідуть один за одним по прямій лінії, а четвертий дещо збоку, переважно відхилений і висунутий справа. Відбиток передньої лапки більший, ледь видовжений, розміром приблизно 6,2x4,7 см, а задньої розміром 6x4 см., більше видовжений. Переляканий звір переходить у кар'єр і робить стрибки завдовжки до 3,5 м.

Білка.

Усією своєю екологією білка нерозривно зв'язана з лісом і надеревним способом життя, тому має сильні і добре розвішені кінцівки. По землі рухається короткими стрибками. Сліди чотирьох кінцівок завжди вкупі, при цьому задні лапки розставлені ширше. Видовжені ступні з помітними пазурами, ширші до переду, розставлені на боки, під гострим кутом до лінії руху. На снігу сліди виступають дуже виразно і зауважити їх можна на короткій відстані, тоді коли переходить із дерева на дерево або запримітила на землі щось їстивного. Основний шлях, по якому рухається, це крони дерев. Відбитки, порівняно з величиною звіра, розставлені досить широко.

Куниці — лісова і кам'яна.

Куниці мають короткі і міцні ноги, їх слід на снігу можна легко розпізнати. У лісової ступні опущені густіше ніж у кам'яної, тому відбитки її пальців на сліду менш виразні, ніж у останньої Сліди спарені, із дещо висуненою протилежною парою кінцівок. У більшості випадків задні кінцівки попадають у відбитки передніх. При стрибках уклад слідів подібний до заячих, тільки сліди куниці менші і без відбитків пальців та кігтів. Рідко можна запримітити чотири відбитки, тобто у всіх ніг біля себе, частіше три, а саме: два один за другим а третій з правого боку, приблизно посередині.

Лісова фауна Солотвинського лісопункту


Тхір чорний.

Слід тхора подібний до сліду куниці, лише з тою різницею, що на них можна зауважити відбитки подушечок пальців. При втечі звіра уклад слідів часто подібний до трапеції.

Горностай і ласиця.

Це найменші хижаки, причому ласка на половину менша від горностая. Довге і гнучке тіло її тримається на коротеньких ніжках. Сліди горностая нерегулярні, спостерігаються по два, три і чотири відбитки лапок. Відбитки кінцівок ласки на снігу, коли вона рухається повільно, укладаються по два один біля другого так, що слід лівий вище правого, а при стрибках звіра вони подібні до заячих, видовжені, але значно менші. Коли горностай рухається аллюром, то чередуються стрибки менші з більшими.

РОЗДІЛ 6. Екологія поширених представників


Їжак південний. Невеличка тваринка розміром 230-255 мм живе на території Передкарпаття. Зустрічається у мішаних лісах, в прилісовій зоні трапляється випадки, що гнізда їжаків знаходять у селі під господарськими будівлями. Знищує гризунів, личинок, а також комах шкідників сільського господарства. Чисельність єжаків на території Передкарпаття не є високою. Багато їжаків гинуть уночі під колесами автомобілів.

Кріт.

Мала землерийна тварина, розміри тіла сягають 130-156 мм. Живе у грунті. Живиться дощовими черв’яками, личинками, комахами, лялечками.

Сприяє розпушуванню грунту. Цінний хутровий звірок у 60 роках була розвинена хутрова промисловість яка спеціалізувалась на виготовленні хутрових виробів із шкурок крота у цей час він був винищений майже повністю. В цей час на території Передкарпаття кількість крота збільшилася, завдяки наявності кормової бази.

Природними ворогами є ласка, куниця лісова, хижі птахи.

Бурозубка звичайна живе у широколистяних лісах. Має позитивне значення для діяльності людини тому що проводить аерацію грунту. Природними ворогами є хижі звірі, хижі птахи.

Куниця лісова живе у зелених насадженнях, у букових лісах. Поїдає горобину, суниці. Сприяє розселенню і розповсюдженню цих культур. Знищує мишовидних гризунів які шкодять діяльності людини. Це цінна хутрова порода за що їх багато знищують браконьєри, адже законний промисел має певний ліміт. Природними ворогами є вовк, рись.

Тхір темний. Живе в лісі у чагарникових заростя, трапляються гнізда у населених пунктах. Харчується мишовидними гризунами, а також домашньою птицею. Знищуючи гризунів приносить користь людині, знищуючи домашню птицю шкодить людині. Цінний хутровий звірок.

Вовк сірий. Друга назва „санітар лісу”. Він знищує копитних тварин. Знищуючи при цьому хворих. Але в голодні зими може призвести до того що він повністю може винищити популяцію копитних. Знищується браконьєрами.

Білка живе як у хвойних так і в листяних лісах. Живиться шишками хвойних дерев, жолудями дуба, грибами, ягодами. Розмножується повільно з березня по квітень перше спарування, друге у червні, третє в кінці липня у виплоді появляється не більше 6 малят. Білка цінується тим, що в неї цінне хутро. Знищення лісів може призвести до зникнення цього виду.

Миша польова. Живе у полях у норах. Живиться дерновими культурами. Деколи вони встановлюють у стаках соломи у стопах сіна. Розмножуються миші польові більшу частину року, в гнізді буває від 5-8 голих сліпих мишенят. Протягом вегетаційного періоду миша польова дає приплід до 5 разів. Ворогами польової миші є

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: