Xreferat.com » Рефераты по биологии » Лісова фауна Солотвинського лісопункту

Лісова фауна Солотвинського лісопункту

бурозубка альпійська, кутора мала, нічниця довговуха, нічниця ставкова, нічниця війчаста, нічниця триколірна, нічниця Іконникова, вечірниця мала, вечірниця гігантська, нетопир Натузіуса, кожанок північний, кажан двоколірний, норка європейська, горностай, видра, кіт лісовий, зубр європейський, кролик дикий (акліматизований), бобер річковий, вовчок садовий, мишівка північна, мишівка південна, сліпак подільський.

Крім того, на обстеженій території є хребетні, поширені спорадично. Вони також заслуговують на охорону. До них належать 60 видів, зокрема: мінога українська, форель струмкова, в'язь, білизна, марена дніпровська, сом звичайний, вугор річковий, саламандра плямиста, часничниця звичайна, черепаха болотяна, веретінниця, вуж водяний, гадюка звичайна, тетерев, рябчик, куріпка сіра, фазан (акліматизований), курочка-крихітка, щоголь, фіфі, вальдшнеп, дупель, норець сірощокий, широконіска, чернеть чубата, чернеть червоноголова, чапля руда, бугай великий, кібчик, шуліка чорний, підорлик малий, канюк звичайний, зимняк, сипуха, сич волохатий, дрімлюга, бджолоїдка звичайна, рибалочка голуба, дятел сірійський, дятел середній, пуночка, в'юрок альпійський, вівсянка садова, плиска гірська, пищуха короткопала, корольок червоноголовий, кобилочка солов'їна, соловейко західний, кутора звичайна, нічниця вусата, широковух європейський, тхір степовий, борсук, ведмідь, рись, олень плямистий (акліматизований), олень благородний, лось, ховрах європейський, вовчок лісовий, пацюк чорний, хом'ячок сірий, сліпак буковинський.

Досить важливо вирішити питання про збільшення штату державних єгерів та інспекторів у справі охорони фауни при обласних управліннях лісового господарства та лісокомбінатах. Це буде дійовим заходом у боротьбі з браконьєрством. Одночасно слід розробити науково обгрунтовані методи полювання та промислу для кожної ландшафтно-рослинної зони, які б забезпечували збереження маточного поголів'я, необхідного для підтримання оптимальної щільності популяцій цінних видів.

Оскільки охорона фауни неможлива без її збагачення раніше винищеними на заході видами, доцільна реакліматизація в Українських Карпатах серни, альпійського бабака, зайця-біляка, білої куріпки; на Волинському Поліссі — вихухолі, благородного оленя, сірої гуски, лебедя-кликуна; на Поділлі — перев'язки, європейської норки, дикої свині, дрофи, фазана. Бажано провести пробну акліматизацію муфлона, колонка та сіноставців (Карпати); дикого кролика, лані (Поділля); колонка (Полісся). Акліматизація і реакліматизація риб, птахів, .звірів вимагають всебічного обговорення і наукового обгрунтування. У кінцевому підсумку вони повинні давати економічний ефект.

Для успішної фауноохоронної роботи необхідна активізація діяльності секцій охорони фауни обласних, міських та районних відділень Українського товариства охорони природи, ведення усіма існуючими методами (видання плакатів, листівок, брошур, статей, книг, проведення бесід, лекцій, демонстрація кінофільмів про фауну та її охорону, виступи по радіо і телебаченню) роз'яснювальної роботи серед населення про корисну роль хребетних, їх охорону та рішучу боротьбу з усякими проявами браконьєрства.

Збереження рецентної фауни хребетних дуже важливе питання, оскільки «піклування про майбутнє людства пов'язане з проблемами охорони природи в найширшому розумінні цього слова» (Дорст, 1968).

Лісова фауна Солотвинського лісопунктуЗаєць сірий. На полях останнім часом відбувається перепромисел цієї тварини. Тому в пересілках, розташованих чи примикаючих до полів, необхідно проводити обережне добування його. Найбільш доцільно було б вилучити ці площі з-під полювання або дуже обмежити. Тим більше, що щільність його на полях дуже низька — приблизно 3-3,5 особин на 100 га, а в лісах не сягає і половини цієї цифри.

Хижаки, які стоять на вершині піраміди тваринного світу і живляться м'ясом, є надзвичайно важливим і необхідним компонентом природних комплексів, лісових, водних чи відкритих просторів. Хижак сприяє здоров'ю своїх потенціальних жертв, тобто здійснює селекцію, поїдає трупи загиблих тварин — є біологічним санітаром і проводить природній добір. Після винищення хижаків спершу збільшується кількість його потенціальних жертв, але в дальнішому наступає дегенерація, поширюються захворювання.

В пораднику згадується про таких хижаків, як ведмідь, рись, кіт лісовий, вовк, лисиця, куниця, тхір, норка, видра, борсук, горностай та ласка.

Ведмідь бурий розмножується повільно. Статеве співвідношення і вікова структура його вимагають, досліджень. Охороняється. І тільки у випадку особин, які завдають шкоди тваринництву, дозволяється відстрілювати, що не впливає відчутно на стан популяції, яка стабілізується. Ворогів, крім людини, ведмідь не має. Серед ведмедів не спостерігається таких, які підлягали б селекції. Однак після досягнення певної щільності можна було б проводити спортивний відстріл тільки старих самців. Такий відстріл зрештою дуже ризикований — восени, в темноті до принади біля вишки підходять скоріше самки, самі чи з молодняком, ніж старі самці. Цю особливість поведінки обов'язково треба знати і враховувати всім, кому доручається відстріл.

Поки що ведмедя слід оберігати.

Рись, в угіддях малочисельна — зустрічається в середньо- і високогірській частині Карпат. Кількість її необхідно було б збільшити до відповідної щільності і лише тоді дозволити спортивне полювання. Слід відзначити, що український сектор Карпат у зрівнянні з чехословацьким, румунським і польським найменш заселений риссю.

Добування лисиці з року в рік зменшується, тому слід дозволити полювання на неї тільки в час, коли хутро найдоброякісніше, а не цілорічно, що приводить до винищення її. Останнім часом думка про її "шкідливість" дещо змінилась — винищуючи велику кількість мишей, лисиця приносить сільському і лісовому господарству велику користь.

Вовк необхідний в Карпатах, як співчлен цієї екологічної системи і як вид. Своєю діяльністю він сприяє підвищенню якості мисливських тварин. Але, на жаль, не маємо даних про оптимальне співвідношення чисельності вовка до кількості його жертв, внаслідок чого не можемо управляти його популяцією. Канадські і американські вчені, спираючись на багаторічні дослідження, вважають, що стан динамічної рівноваги наступає тоді, коли на одного вовка припадає 30 лосів. А як у Карпатах, де живе олень, козуля і дика свиня та хижаки рись і ведмідь? Ця справа вимагає вивчення і вирішення. При регулюванні чисельності вовка необхідно застосувати тільки спортивний вид полювання в зимовий період, тобто без капканів, отруєних принад чи винищування виводків у лігві.

Куниця та борсук потребують охорони — перших досить інтенсивно виловлюють браконьєри різними пастками і капканами, а других добувають з-під землі.

Тхір, горностай і ласка знищують значну кількість мишей — заслуговують на якнайбільшу охорону.

Білки, часто попадають в пастки-колибки, наставлені на лісову куницю.


6.3 ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ВІДТВОРЕННЯ ПОПУЛЯЦІЙ


Для Українських Карпат стан популяцій видів, означених тут як великі ссавці, слід визнати неблагополучним. Тенденції зміни їх чисельності інакше як тривожними назвати не можна. Так, порівняно з 1990 роком чисельність оленя благородного й козулі в Івано-Франківській області зменшилася майже вдвічі, у Львівській - на третину, значно спала кількість цих тварин у Закарпатській і Чернівецькій областях. Стабільну, переважно, тенденцію до скорочення виявляє також дика свиня. Динаміку чисельності названих ви-., дів досить повно охарактеризував М. С. Гунчак. На додаток до його невтішної статистики підкреслимо, що показники щільності поголів'я оленя, козулі, дикої свині оптимального рівня практично не досягають. При цьому щільність в угіддях Держкомлісгоспу дещо вища порівняно з угіддями інших користувачів.

Зубр у Карпатах зберігався до початку XVIII століття (гірсько-карпатська форма). Про це відомо з записок Д. Кантеміра (1717). За даними А. Нахлика (1992), останнього карпатського зубра вполювали 1762 року. Реакліматизацію виду розпочали 1965 року. До мисливського господарства «Майдан» тоді завезли 10 зубрів (4 самці й 6 самиць) кавказько-біловезької лінії. Наступних років зубрів випустили на території Буковинського мисливського господарства (1970 року - 8 самців й 11 самиць) і Надвірнянського лісокомбінату (1976 року - 4 самці й 4 самиці; 1978 року - 2 самиці; 1982-го -8 особин). Вилов і перевезення тварини переносили більш-менш задовільно, водночас траплялися випадки загибелі окремих екземплярів відразу після перевезення і випуску в угіддя внаслідок фізичного виснаження та захворювань. Гинули тварини також внаслідок нещасних випадків та від браконьєрства. Максимальної чисельності (понад 250 голів) зубри в Карпатах досягли на початку 90-х років, згодом їх чисельність зменшилася. У трьох осередках розселення на 1 січня 2000 року обліковано 183 особини (у Львівській області - 31, Чернівецькій - 148, Івано-Франківській - 4).

Ведмедів 1991 року обліковано 597 особин, 1995-го - 474, а 1998-го -396 {Гунчак, 1999). На кінець другого тисячоліття залишилося 360 тварин. За 1990-2000 роки відстріляли 6 ведмедів. Щодо відстрілу браконьєрського, то він, за підрахунками М. С. Гунчака, міг досягати 80-90 голів на рік.

Рись у Карпатах дуже нечисленна, нині її кількість ледве виходить за межі 200 особин (усього в Україні налічується до 340 цих тварин).

Причин такої ситуації багато, для їх вивчення, систематизації та обґрунтування необхідних заходів потрібні ретельні комплексні дослідження за єдиною регіональною програмою.

Поза сказаним слід також констатувати, що і на сьогодні в Українських Карпатах великі ссавці - найменш вивчена група наземних хребетних тварин (на відміну від гризунів, рукокрилих, яким присвячено багато різнопланових наукових праць, утому числі докторських дисертацій: гризунам присвячена докторська дисертація М. П. Рудишина, рукокрилим - Ю. Ю. Крочка). Що ж до великих ссавців, то в повному обсязі відсутні навіть біометричні дані. Не систематизовані матеріали про трофейну цінність мисливських видів. Регіональна програма науково-дослідних робіт мала б охоплювати, поряд з іншими, такі питання:

особливості територіальної (в тому числі у зв'язку з висотною поясністю) та харчової поведінки;

якісний склад кормів та кормові ресурси;

реакція на лісогосподарську та екотуристичну діяльність;

прогнозування ефективності охоронних і біотехнічних заходів.

У найхарактерніших місцях існування згаданих тварин слід закласти маршрути для систематичних стаціонарних спостережень.

При обґрунтуванні заходів щодо збереження і відтворення великих ссавців слід уникати усереднених показників. Загальна площа Українських Карпат - 1384 тис. га - мало що говорить про можливість благополучного існування тут тих чи інших великих тварин. Карпати густо заселені, розчленовані транспортними й іншими магістралями, господарська, в тому числі й лісогосподарська діяльність високоінтенсивна. Традиційні методи природокористування мають переважно екстенсивний характер і вкрай повільно поступаються екологічно невиснажливим методам (сільському туризмові, оздоровленню тощо). В результаті знецінюються кормові й захисні властивості місць можливого існування великих ссавців. Територія поширення цих тварин не суцільна, а розчленована на фрагменти; площа, що забезпечує життєдіяльність виду, може становити дуже невеликий відсоток території. Так, за О. О. Слободяном (1988), індивідуальна територія ведмедя в Карпатах займає близько 1000 га. Якщо це в геометричному окресленні - ситуація одна, якщо в біотопічному - цілком інша. Так чи інакше, а основними притулками великих ссавців стають місця малодоступні або ж малопридатні для господарської діяльності людини. Такі місця - своєрідні комфортні центри ареалу -слід було б паспортизувати, пов'язати в єдину систему природоохоронних об'єктів, визначити екологічні коридори між ними. На основі окресленого в такий спосіб біотопічного каркасу території можна забезпечити найвищу ефективність охорони тварин і біотехнічного піклування про них.

Великі тварини - традиційні об'єкти полювання. Якраз вони насамперед терплять від переслідування людиною та від погіршення внаслідок господарської діяльності умов існування. Для прикладу згадаємо тура, тарпана, їхньої долі ледь не розділив зубр. До Червоної книги України (1994) з великих ссавців, крім зубра, занесено рись, 90% української популяції якої зосереджено в Карпатах.

Зменшення чисельності червонокнижних та мисливських видів пов'язане передусім з антропогенним тиском: погіршенням умов існування внаслідок трансформації середовища, надмірним добуванням. Тією чи іншою мірою це характерно для всієї Європи. В додатку III до Бернської конвенції про охорону дикої флори й фауни (1979) включено всі види, які в цій конвенції розглядаються. Назріло, на наш погляд, питання про занесення до Червоної книги України й ведмедя бурого. Теперішня його чисельність значно менша від низки червонокнижних видів (борсука - до 10 тис, видри - 1,5-2 тис, зубра - 550). У країнах, де ведмедя взято під охорону, його чисельність помітно зросла.

Окремого розгляду потребує проблема регулювання чисельності вовка. Вирішувати її у відриві від комплексу еколого-фауністичних та господарських факторів не можна. Мисливці не здатні дублювати роль цього звіра в екосистемі. В Українських Карпатах про це свідчить порушена вікова і статева структура популяцій ратичних, щодо оленячих - ювенілізація стад, кількісне переважання самок над самцями, участь у розмноженні молодих, фізично ще не зовсім сформованих самців. Змінити схему відстрілу, щоб виправити ситуацію, мисливцям не вдається. Реалістично, отже, здійснювати кількісну і якісну селекцію вовчого племені з обов'язковим щодо цього контролем.

Вовк у місцях свого поширення викликає посилену цікавість науковців і громадськості. На заповідних територіях, на відміну від тих, де ведеться господарська діяльність, система «рослинність - ратичні - вовки» з часом набуває здатності до саморегуляції і відтоді не потребує втручання людини. Довголітні спостереження за цими хижаками у Воронезькому заповіднику (Російська Федерація) показали, що такий розвиток подій забезпечується завдяки специфічному розподілові території між членами вовчої зграї: кожен із них залежно від віку, статі й соціальної позиції використовує ті або інші ділянки території. Поза тим, від покоління до покоління передаються традиції зграї, пов'язані з використанням кормових і захисних ресурсів. Коли досягається баланс між ратичними і вовками, останні за межами заповідних угідь практично не полюють.

У 1992 році в Ріо-де-Жанейро на другій конференції ООН «Довкілля і розвиток» (перша відбулась у Стокгольмі 1972 року) було концептуально окреслено програму збалансованого розвитку світової економіки на засадах узгодження економічних потреб суспільства з екологічними можливостями біосфери. Незбалансованість потреб і можливостей веде до поглиблення, а в підсумку до незворотності змін життєвого середовища і тварин, і людей. Наукові розробки щодо збалансованого розвитку економіки повинні мати детальний аналіз і довготривалий прогноз природокористування. Опублікований не так давно проект «Концепції сталого розвитку України»* фактично залишає поза увагою тваринний світ (і як природний ресурс, і як складник будь-якої екосистеми), не торкається аспектів природокористування в екологічно вразливих регіонах, не враховує сільського способу господарювання, що переважає в Карпатах. На планеті, і так само в Україні, фактично існують два екотипи людини: міський і сільський. Спосіб життя міського і сільського населення відрізняється у сферах споживання, освіти, доступу до інформаційних ресурсів та цінностей цивілізації. Загалом, місто і село - це різні соціально-психологічні середовища з певним інформаційно-технічним та соціальним розривом між ними. В особливостях і традиціях природокористування сільського типу, може, й закодована відповідь на питання про екологічну стабільність Карпатського регіону та можливість збереження тут аборигенної фауни загалом і фауни великих ссавців зокрема.

Підбиваючи підсумки, відзначимо безперечну актуальність і своєчасність запропонованого для розгляду на цій конференції питання. Проблема збереження біорозмаїття найчастіше аналізується на прикладі рослин, комах тощо. Великим ссавцям, зокрема і в Карпатах, належної уваги при цьому не приділяють; щодо відтворення і використання їх ресурсів нагромадилося більше питань, ніж точних науково обгрунтованих відповідей. Значних масштабів набуло браконьєрство. Порушуються правила ліцензійного добування, є недоліки в реалізації Законів України «Про тваринний світ» і «Про мисливське господарство і полювання». Все це діється на фоні значної трансформованості біотопів, зниження їх кормності й захищеності. Стратегію діяльності щодо збереження та відтворення чисельності великих ссавців Українських Карпат доцільно було б окреслити у вигляді відповідного проекту, приділивши в ньому увагу, крім уже названих, ще й таким питанням:

аналіз і прогноз наслідків господарської діяльності в поточному часі
та на перспективу;

забезпечення безпосередньої охорони тварин і місць їхнього існування;

диференціація заходів відповідно до біології й стану популяції кожного виду;

регулювання обсягів і структури добування ратичних і хижих;

урахування кормових потреб хижаків (вовка, рисі) при плануванні добування ратичних;

допомога тваринам при катастрофічних природних явищах;

співпраця між державними структурами і громадськими організаціями;

популяризація знань про великих ссавців, ознайомлення населення з біологією цих тварин та заходами щодо їх збереження;

збір інформації про великих ссавців через громадські організації – від шкільних гуртків до екологічних і мисливських товариств - та нагромадження її через структури Держкомлісгоспу в загальнодержавному банку даних.

Загалом при послідовному здійсненні комплексу спеціальних заходів чисельність великих ссавців Українських Карпат можна утримувати на оптимальному рівні й використовувати їх як цінний об'єкт полювання.

ПОЛЬОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ


Польовий матеріал збирався на території Передкарпаття. За час польових досліджень я побачив близько 20 видів представників теріофауни Бистрицької улоговини. Найбільше я бачив їжаків, мишей, які є найбільш чисельними у цьому регіоні. Переважно я спостерігав за ними у лісі і на полі.

За час польового збору я описав таких представників. Ряд комахоїдні родина їжакові вид їжак південний. Живе біля лісу, коло людських поселень, харчується комахами, родина кротові кріт звичайний. Живе під землею харчується комахами, дощовими черв'яками. Родина землерийкові бурозубка звичайна -харчується комахами коренями рослин, ряд рукокрилі родина підковоносеві представник підковоніс малий, родина мишкові представник нічниця звичайна. Для цього ряду характерним є те, що вони літають і орган чуття представлений своєрідним ехолокатором. Живуть на горищах. Родина куницеві представники куниця лісова, тхір темний, ласка ласиця -це невеликі хижаки. Живуть у лісі або біля лісу, харчуються невеликими гризунами, живуть у норах. Родина вовчі представники вовк сірий, лисиця звичайна -хижаки більших розмірів. Живуть у лісі. Харчуються гризунами. Ряд парнокопитні родина свинні представник свиня дика. Живе у лісі, харчується рослинами. Родини оленеві представник козуля європейська близький родич північного представника оленя благородного. Живе у передгір'ї. Ряд гризуни родина зайцеві. Представник заєць русак. Живе у лісі гризун невеликого розміру, зимою забарвлення шерсті сіре, родина білячі представник білка звичайна. Живе у лісі на деревах у дуплах. Родина мишині представники миша польова, миша лісова, полівка лісова малі гризуни характерними для них є велика плодючість, тобто самки за літо дають кілька приплодів, живуть у полі. Завдають шкоди сільському господарству.

ВИСНОВКИ


У цій науково кваліфікаційній роботі, я досліджував теріофауну Передкарпаття. Я дослідив фізико-географічне положення території, тобто описав положення Передкарпаття, а також клімат, який характерний для роайону дослідження, грунти, які характерні для цього району.

Описав історію вивчення території, які вчені досліджували цю територію, її тваринний склад.

Описав представників теріофауни цієї території, описав 5 родів: ряд комахоїдні, ряд рукокрилі, ряд хижі, ряд парнокопитні, ряд гризуни, 14 родин 20 видів.

Ряд комахоїдні родина їжакові – вид їжак південний; родина кротові – вид: кріт звичайний; родина землерийкові – вид бурозубка звичайна.

Ряд рукокрилі: родина підковоносеві – вид підковоніс малий, родина лиликові – види нічниця мала, кожан пізній.

Ряд хижі: родина куницеві – види куниця лісова, тхір темний, ласка; родина вовчі – види вовк сірий, лисиця звичайна; родина ведмедеві – вид ведмідь бурий; родина котячі – вид рись.

Ряд парнокопитні: родина оленеві – вид козуля європейська; родина свинні – вид свиня дика.

Ряд гризуни: родина білячі – вид білка звичайна; родина зайцеві – вид: заєць-русак; родина мишачі – види: полівка лісова, миша польова, миша лісова.

Нажаль, за останніх 10 років зменшилась кількість ссавців на Передкарпатті.

Кабан дикий.

Лісова фауна Солотвинського лісопункту


Найбільша чисельність кабана була зареєстрована у 1990 році після 1990 року чисельність кабана почала зменшуватися, це зумовлено вирубковою лісів, і не законним відстрілюванням.


Козуля європейська

Лісова фауна Солотвинського лісопункту


Лисиця

Лісова фауна Солотвинського лісопункту

Вовк сірий

Лісова фауна Солотвинського лісопункту


Ведмідь бурий

Лісова фауна Солотвинського лісопункту


Рись

Лісова фауна Солотвинського лісопункту


Кількість великих ссавців після 90-их років зменшується, це зумовлено знищенням умов середовища, браконьєрством і поганими природніми умовами.

Заєць-русак

Лісова фауна Солотвинського лісопункту


Білка

Лісова фауна Солотвинського лісопункту


Зменшення кількості плазунів за останні роки можна пояснити, великою кількістю вирубування лісів, поганим екологічним станом, незаконним відстрілом тварин. Для покращення стану треба відновити ліси на території Передкарпаття. Взяти до уваги Богородчанський район Івано-Франківської області, тут в останні роки ішла вирубка лісів, а насадження нових майже не проводилося і в урочищах тепер дуже тяжко побачити тварин, які тут зустрічалися 10-15 років назад, вони або перейшли на грань зникання або відійшли в райони де є ще глибокий густий ліс. Також значну проблему становить браконьєрство особливо цінних хутрових порід. В нас потрібно заборонити повністю полявання на 5 років і ввести адміністративну відповідальність з великим штрафом. Щоб наше покоління лишило своїм нащадкам, а не пустелю.

Література:


“Справочник по заповедному делу” под редакцией А.М.Гродзинского К –1988 г

Книга обліку мисливської фауни та первинні матеріали обліку мисливської фауни.

“Дикі звірі і птахи Карпат” Ю.Юркевич Надвірна –1996 р.

Облік диких тварин –Львів –1999 р.

Книга мисливця –Львів –1998 р.

Мантейфель Б.П. “Экология поведения животных”.

Татаринов К.Н. “Фауна хребетних Заходу України” –Львів –1973.

Червона книга України –К.: Українська енциклопедія –1994 р.

“Жизнь животных” т.5 под редакцией А.Г.Банникова. Москва –1985 г.

“Жизнь животных” т.7 под редакцией А.Г.Банникова. Москва –1985 г.

«Екологія та практичне значення лисиці в західних областях України» -Вісн. Львів 1972 р.

Вивчення, відтворення, раціональне використання і охорона фоуни хребетних західних областей України. Татаринов К.А. Львів 1978 р.

“Карпатський благородний олень” Охота и охотничье хозяйство. Туринин И.И. Ужгород, 1979 г.

“Тваринний світ –твоє багатство” Турини І.І. 3б. Твій друг. Ужгород, 1973 г.

«Охорона тварин в Українських Карпатах та деякі питання зоопаразитології». Туринин І.І. Зб. Охороняймо природу. Ужгород, 1974 г.

Татаринов К.А. «Звірі західних областей України. Матеріали до вивчення фауни УРСР.» Видавництво АМ УРСР 1956 р.

Юркевич Ю.В. «Дикі звірі і птахи Карпат» Облік лісового господарства. Надвірна 1996 р.

«Великі ссавці України» Матеріали міжнародної екологічної конференції місто Івано-Франківськ «Сіверсія» 2000 р.

Татаринов К.А. «Звірі західних областей України» Видавництво АМ УРСР 1972 р.

„Охорона тваринного світу В.Е.Борейко, В.О.Архіпгук. Ктїв „Урожай” 1992.-217 с.

„Великі ссавці Карпат” Матеріал міжнародної екологічної конференції. Івано-Франківськ, видавництво „Сіверсія”, 2002.- 196 с.

„Тваринний світ Західної України”. Гончар О.Д., Київ. Радянська школа, 1980.

Растения и животные. Руководство для натуралиста. К.Нидор, д-р. И.Петерман, Б.Шайба. Москва. Мир, 1991.-263 с.

Размещено на

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: