Xreferat.com » Рефераты по физкультуре и спорту » Сучасна оцінка та перспективи розвитку оздоровчої рекреації в Запорізькій області

Сучасна оцінка та перспективи розвитку оздоровчої рекреації в Запорізькій області

в зимній період враховують температуру повітря, швидкість вітру, величину сонячної радіації та вологість повітря. Так визначають зони комфорту, в межах яких навантаження на терморегуляційні механізми мінімальні, що забезпечує нормальне функціонування організму. Для оцінки впливу холодних процедур — повітряних ванн та морських купань — введена величина “холодного навантаження”.

Повітряні маси. Відрізняючись за своїми властивостями, починають переміщуватися в горизонтальному та вертикальному напрямі. Причиною їх переміщення є нерівномірний нагрів землі, як наслідок, різність атмосферного тиску. Вона діє, як сила, що викликає рух повітря.

З атмосферною циркуляцією пов’язано переміщення повітряних мас. Загальну циркуляцію визначають зони підвищеного (антициклон) та низького (циклон) атмосферного тиску. Зона між суміжними повітряними масами називається атмосферним фронтом. Його проходження пов’язані зі зміною погоди; перепадами температури, вологості, тиску повітря, зміни швидкості та напряму вітру, випадінням опадів та іншими дискомфортними явищами.

Вітровий режим. З вітровим режимом пов’язаний вплив повітряного потоку на організм людини на рівні зросту. За цими умовами поділяють: аеростатичні (штиль) 0 м/с; слабодинамічні — тихий вітер (менше 1 м/с); середньодинамічні — легкий вітер (1-4 м/с); сильнодинамічні — слабкий вітер (більш 4 м/с).

При швидкості вітру більш 7-8 м/с рекреаційні заняття здійснювати не рекомендується.

Режим вологості. Вологість повітря — вміст водяного пару в повітрі. Враховується 2 основні характеристики вологості — абсолютна та відносна вологість.

Відчуття людиною вологості повітря пов’язано з відносною вологістю повітря, абсолютну вологість людина не відчуває. Для рекреаційних цілей важлива відносна вологість в денні години.

Для здорових людей найбільш сприятлива відносна вологість 40-60%. З абсолютною вологістю пов’язано таке дискомфортне явище, як засуха, розвивається гідротермічний дискомфорт. Засушливість погано переноситься хворими на захворювання серцево-судинної системи, бронхіальної астми.

Режим опадів. Атмосферні опади — продукти конденсації водяного пару, що випадають з хмар у вигляді дощу, моросі, граду та інші.

Характер випадання опадів дуже важливий для проведення рекреаційних занять. Іноді дощі, після досить тривалої спеки, не заважають відпочинку та лікуванню (за умовами короткочасності) та освіжають повітря.

Медико-біологічний вплив біоклімату на організм людини. Всі біокліматичні параметри оцінюють за ступенем сприятливості їх впливу на організм людини. При цьому несприятливі фактори, впливають на підвищене навантаження на адаптаційні системи організму людини, що пов’язано з подразненням. Метеорологічні у мови, що приводять до менш вираженої напруженості пристосованих механізмів в організмі людини, називаються тренувальними. Для всіх людей у тому числі для ослаблених хворих, що знаходяться на санаторному лікуванні , сприятливі щадячі кліматичні умови.

Біокліматичні параметри заносять у біокліматичний паспорт курортів, де дається характеристика місцевого біоклімату.

За даними багатолітніх спостережень рахують параметри біоклімату та вносять поправки на місцеві умови курорту. Дуже важливо при оцінці біоклімату врахувати такі дискомфортні явища погоди, як переохолодження та перегрів, надлишок та недостатність УФ-випромінювання, зміна (контрастність погоди), спека, гігротермічний дискомфорт, повітряні навантаження, опади, грози та інше. Вони шкодять людині. За різних метеорологічних умов виключається усі види рекреаційної діяльності.

На основі розрахунків біокліматичного потенціалу складаються карти окремих медико-кліматичних параметрів та біокліматичного потенціалу, виділяючи райони за ступенем сприятливості для туризму, відпочинку, лікування. Проводять, виходячи зі значення біокліматичного потенціалу, зонування територій за ступенем комфортності. В наслідок того виділяють наступні зони комфортності: комфортну — щадячій тренувальний режим; відносно комфортну — щадячій та подразнюючий режими переважання тренуючих умов; дискомфортну — подразнюючі умови екстремальну — подразнюючі умови, що загрожують життю людей.

Розподілення медико-кліматичних умов за категоріями дає рекомендації з планування та проектування профілю курортних зон, організацію санаторно-курортного процесу, підвищенню ефективності санаторно-курортного лікування та організації оздоровчого відпочинку. [55]

Фізичний стан нижніх шарів атмосфери в визначений час (дня, доби) в даній місцевості називають погодою.

Погода мінлива, а клімат відносно постійний. В залежності від стійких основних метеорологічних факторів виділяють наступні типи погоди: 1 тип — вельми сприятлива погода (з стійким рухом основних метеоелементів); 2 тип — сприятлива погода (зі змінною основних метеоелементів помірного характеру); 3 тип несприятлива погода (з нестійким рухом основних метеоелементів); 4 тип — вельми несприятлива погода (з стрибкоподібними змінами основних метеоелементів, з сильним вітром, шквалами, грозами).

Клімат виявляє як позитивний, так і негативний вплив на організм людини. Позитивний вплив звично використовують у рекреаційній діяльності для організації кліматолікування. Від негативних факторів потребується захист у вигляді кліматопрофілактики. Використання кліматичних факторів має дуже велике оздоровче значення у зв’язку з тренуючім впливом клімату на природні механізми стимуляції життєдіяльності організму, що відпрацьовано еволюцією.

Люди прилаштовуються до обумовлених кліматичних умов. Прилаштованість людини до визначених кліматичних умов називається кліматичною адаптацією. При зміні кліматичний умов організм людини випробовує значні адаптаційні навантаження, яких повинно уникати. При організації відпочинку і лікування обов’язково необхідно враховувати і вибирати зони з найменшим рівнем адаптаційних навантажень.

Пристосування людини до нових кліматичних умов відбувається поступово, в продовж визначеного часу — адаптаційного періоду. Він може тривати від декількох днів до місяця. У жителів міст, що перебувають в умовах штучного мікроклімату (житло, одяг), значно слабший механізм адаптації. При організації відпочинку і лікування під впливом тривалого знаходження людини у природних умовах, особливо при застосуванні кліматопроцедур, значно підвищується стійкість організму до несприятливих впливів оточуючого середовища. [8]

До позитивних факторів біоклімату, що використовуються у кліматотерапії, відносять: тривалий інсоляційний режим; сприятливий режим (термічний, вологій, вітряний), що дозволяє організовувати загальні і спеціальні види аеротерапії (повітряні ванни, прогулянки); стійкий погодний режим; тривалий купальний період.

Оптимальним враховується рівновага сприятливих погодних умов і зимових рекреаційних занять. Курорти середньої смуги володіють добрими кліматичними умовами вираженістю дискомфортних умов порівняно з південними курортами, особливо приморськими. Останні, кращі за кліматичним умовам тільки у оксамитовий сезон (вересень - жовтень). Зима на півдні дощова, особливо на узбережжі.

Рівень комфортності для людей, що постійно проживають у різних природних зонах, неоднакові. При переміщені з півночі на південь і навпаки люди змінюють звичні кліматичні умови, і їх організм випробовує значні труднощі. При виборі південних курортів необхідно пам’ятати, що в адаптаційний період лікування активний відпочинок протипоказаний.

Крім того, при переміщенні з заходу на схід чи зворотно відпочиваючі ламають свої біологічні цикли.

Тимчасова адаптація може протікати досить хворобливо. Особливо небезпечна зміна кліматичних зон та часових поясів, так як при цьому відбувається і кліматична і тимчасова адаптація. З поверненням з курорту відбувається період реадаптації, що супроводжується нерідко загостренням хвороби. Оптимальними умовами у цьому смислі володіють місцеві курорти (курорти, що розташовані в одній кліматичній зоні з місцем проживання відпочиваючих, де період адаптації мінімальний).

При виборі сезону для лікування необхідно враховувати ряд дискомфортних проявів, що представляють реальну загрозу для організму людини: надлишок ультрафіолету, який характерний для літніх місяців і представляє серйозну небезпеку становлять близько південні години даного періоду. Надлишок ультрафіолету супроводжується надмірною біологічною активністю Сонця, може призвести до розвитку онкологічних захворювань, сонячної алергії, загостренню серцево-судинних захворювань, діабету, захворювань печінки та нирок; термічний дискомфорт, що викликається перегрівом літом чи переохолодженням взимку; духота — велике влаговміщення повітря, при якому щільність водяного пару перевищує 18 мб (прояви можливі в липні); сильний вітер (зі швидкістю 7 м/с несприятливий для людей, що страждають серцево-судинною патологією, бронхіальною астмою). [55]

Дискомфортні явища біоклімату відносяться до області ризику для відпочиваючих. Їм необхідно враховувати при переміщенні хворих на той чи інший курорт, а у випадку самостійної покупки клієнтом — попереджувати його через тур-фірму про небезпеку.

При необхідності напрямку відпочиваючого на курорт з несприятливими біокліматичними умовами необхідно запропонувати йому сезон найменшої небезпеки.

Людина реагує на різкі зміни погоди, особливо атмосферного тиску, вологості, температури, виділяють навіть особливий тип метеозалежних людей, ця залежність проявляється у всіх людей по-різному: перепад температур в 60 на добу; перепад атмосферного тиску в 5 мм за добу; перепад вмісту кисню в повітрі 5 г/м3.

Люди, що страждають порушенням артеріального тиску, захворюваннями серцево-судинної та дихальної системи, опорно –рухового апарату, по-різному реагують на ці зміни. Так, у гипотоніка виникає хвороблива реакція на зниження атмосферного тиску, а у гіпертоніка — на його різке підвищення. Для гіпертоніків зміна погоди більш небезпечні, чим гипотоніків, оскільки у гипотоніків психологічна та фізіологічна реакція на зміну погоди співпадають, а у гіпертоніків ні. Ці “ножиці” між фізичною та психологічною реакцією на зміну погоди призводять до наступу таких грізних ускладнень як інфаркт, інсульт, стенокардія, гіпертонічна криза.

Механізм впливу зміни температури та тиску на організм людини визначається коливанням щільності кисню в повітрі, яке залежить від цих двох величин, а вміст кисню обумовлює окислювальні процеси в організмі людини. Різкі перепади щільності кисню в організмі людини дає хворобливу реакцію.

При визначених метеорологічних і температурних факторів (температура нижче 00С, відносна вологість вище 85%, атмосферний тиск нижче 100,5 і вище 102 кПа, швидкість вітру більше 8 м/с, магнітна індукція вище 100 мкТл), а також при різьких змінах погоди виникає порушення життєдіяльності людини — метеорологічні реакції. Вони пов’язані з порушенням існуючих механізмів індивідуальної адаптації та частіше формуються у людей похилого віку з послабленою реактивністю та високою метеолабільністю. При некоректному використанні кліматолікувальних факторів вони можуть викликати подібні реакції, відіграють роль правокуючого фактору загострення захворювання.

Тривале перебування хворих в місцевостях з визначеним кліматом виявляє лікувальних вплив при багатьох захворюваннях.

При різних поєднаннях кліматичних факторів можуть бути ефективно використані для стимуляції механізмів довготривалої адаптації організму. При цьому на фоні загальних неспецифічних реакцій організму проявляються специфічні афекти, характерні для окремих кліматолікавальних факторів. Таким чином, не дивлячись на комплексний характер дії кліматолікувальних факторів за перевагою одного з них, умовно виділяють різні види кліматотерпії: аеро-, геліо-, таласотерапію та інші.

Серед спеціальних методів впливу можна виділити такі, що розглядаються нижче. [8,55]

Аеротерапія — лікувальне використання свіжого повітря на відкритій місцевості. Що вміщує в себе прогулянки, тривале перебування (сон) в спеціальних кліматопавільонах та верандах (цілодобову аеротерпію) і вплив повітря на повністю чи частково оголеного пацієнта (повітряні ванн).

Фізіологічна та лікувальна дія повітря обумовлена охолодженням людини і підвищенням забезпеченості організму киснем. Подразнення механорецепторів та термочутливих структур шкіри та слизових оболонок верхніх дихальних шляхів прохолодним повітрям призводить до збільшення дихального об’єму та альвеолярної вентиляції з наступним нарощуванням парціального тиску кисню в альвеолах, що поєднується з ним підвищення частот серцевих скорочень, ударного об’єму лівого шлунку та кров’яного тиску призводять до збільшення поглинання кисню кров’ю та прискоренню доставки до тканин. Активізація захоплення та доставка кисню до тканин посилюється на відкритому повітряному просторі, вміст кисню у якому вище, чим в закритих приміщеннях. Аерофони, терпени, і озон, що знаходиться в кисні, підвищують окислювальний потенціал.

Підвищення стійкості дихальної системи відбувається завдяки перебудові на енергетичний більш економний режим її функціонування. Компенсація порушених при хворобі процесів захоплення кисню легенями при підвищенні його вмісту в повітрі доповнюється більш досконалим та енергетично меншими витратами реакціями системної геодинаміки. Їх досконалість призводить до збільшення толерантності хворих до фізичного навантаження, відновлення кровопостачання головного мозку і міокарду. [8]

Зміна впливів холодного та теплого повітря підвищує терморегуляційний тонус м’язів, шиї, тулуба і кінцівок, в наслідок чого підвищуються теплопродукція організму. При повторені процедур знижується чутливість термосенсорних структур бронхів та формується позитивні умовні рефлекси на холодний фактор. Підвищення теплопродукції в цих умовах відбувається за рахунок включення гормонального механізму термоадаптації, з активацією симпатико-адреналінової системи. В наслідок зниження терморегуляторного тонусу виникнення тепла в значній мірі пов’язано з відокремленням клітинного дихання.

Довготривале перебування на відкритому повітрі в місцевості з живописним ландшафтом сприяє формуванню позитивних психоемоційних реакцій, ефективному відновленню порушеної рівноваги, гальмуючо-збуджуючих процесів у корі головного мозку. [55]

Лікувальні афекти: вентиляційний, тонізуючий, судиннорозширюючій, катоболітичний (енергетичний).

Показання захворювання серцево-судинної системи (хвороби серця без порушення ритму, атеросклероз мозкових та периферійних судин, ішемічна хвороба серця, стенокардія напруги, нейроциркулярна дистонія, гіпертонічна хвороба), захворювання органів дихання (хронічні неспецифічні захворювання органів дихання, туберкульоз легень у фазі розсмоктування ущільнення), хронічні захворювання органів травлення та обміну речовин без загострення, функціональні захворювання нервової системи.

Параметри. Аеротерапію проводять за різною температурою і вологістю повітря, швидкістю вітру, визначаючи прохолодні властивості повітря. Виділяють зони охолодження (1-170С), комфорту (17-210С) і нагрівання (більше 210С).

Методика: в лікувальній практиці використовують знаходження хворих на свіжому повітрі на верандах, балконах спальних корпусів санаторіїв.

Дозування процедур: відбувається виходячи з тривалості впливу з урахуванням ЕЕТ. Цілодобовий курс проводять в декількох режимах:

1) слабший (тривалість процедур до 1-2 часів за температурою нижче 100С і до 2-3 годин при температурі повітря вище 100С); помірному (тривалість процедур 3-6 годин при температурі повітря нижче 100С і до 6-9 годин при температурі повітря вище 100С) інтенсивний (тривалість процедур 9-12 годин при температурі повітря нижче 100С і цілодобова при температурі повітря вище 100С). [24]

Курс лікування складає 10-20 процедур. Повторний курс аеротерапії проводять через 5-6 місяців.

Повітряні ванни. Дозований вплив свіжого повітря на повністю чи частково оголене тіло, у порівнянні з цілодобовою аеротерапією холодні повітряні ванни є більш інтенсивними термічними подразниками. В наслідок посиленого насичення тканин киснем і стимуляції симпатико-адреналінової системи проходить активація клітинного дихання та різних видів обміну. В структурі теплопродукції ведучу роль починають грати зміни метаболізму тканин під впливом сильного подразнення термомеханосенсарного поля, оголеного тіла, гормонів та щитоподібної залози, які активують процеси фосфоритування вуглеводів, окислення жирних кислот та переамінування білків. Стероїдні гормони, що виділяються, стимулюють кровообіг. В наслідок у крові знижується початково підвищенні рівні холестерину, атерогенних D-ліпопротеідів, активізується ресинтез глікогену та інактивація токсинів системою печінки, знижується активність секреції слизи бронхами та виникнення антитіл, підвищується клітинний імунітет, що призводить до активації регенерації і відновлення обміну речовин.

Підвищення температури ванн, що приймаються, сприяє зниженню частоти серцевих скорочень та дихання, зниження кров’яного тиску і периферійного опору судин. Реакції серцево-судинної та дихальної системи виражені не різко. Повітряні ванни легко переносяться, захищають організм від перегріву.

Лікувальні ефекти: тонізуючий, катаболічний, термоадаптивний, судиннорозширюючий, бронхотренуючий.

Показання: захворювання серцево-судинної системи (захворювання серця, без порушення ритму, після інфарктний кардіосклероз, ішемічна хвороба серця, стенокардія, нейроциркуляторна дистонія, гіпертонічна хвороба), захворювання легенів, хронічні захворювання органів травлення та обміну речовин поза загострення, наслідки захворювання і травм кістково-м’язової системи, наслідки травм центральної та периферичної нервової системи, хвороби крові, захворювання шкіри, хронічні захворювання лор-органів.

Протипоказання: гострі респіраторні захворювання, загострення хронічних захворювання периферійної нервової системи (невропатії, невралгії, радикуліт), суглобів, нирок, хронічні захворювання серцево-судинної системи з недостатністю кровообігу, гостра пневмонія, бронхіальна астма, з частими нападами, бронхоектанична хвороба, часті рецедивуючі ангіни, ревматизм. [26]

Параметри: повітряні ванни проводять при різних значеннях ЕЕТ. За термічною характеристикою розрізняють холодні повітряні ванни (при ЕЕТ від 1 до 80С), помірно холодні (від 9 до 160С), прохолодні (від 17 до 200С), індиферентні (від 21 до 220C) та теплі (більш 220С).

Методика: Частково чи повністю оголених хворих розміщують в кімнатах при відчинених вікнах, верандах та балконах, спеціально пристосованих для цієї мети, кліматопавільонах, в парках на узбережжі моря. При холодних чи прохолодних ваннах хворі під час процедур виконують фізичні вправи, інтенсивність яких залежить від умов погоди. В залежності від ступеня оголеності тіла виділяють повні повітряні ванни (з повним оголенням тіла) та полу ванни (з оголенням тіла до поясу).

Дозування повітряних ванн здійснюється за холодним навантаженням — різниця між тепловідачею та теплопродукцією, відносно одиниці поверхні тіла. В залежності від ЕЕТ для оголеного хворого її досягають за різною тривалістю впливу. Для визначення тривалось впливу необхідно при фіксованому ЕЕТ знайти час, що відповідає призначеній холодовому навантаженню. Для курсового проведення повітряних ванн використовуються декілька режимів впливу. Курс лікування складається з 10-20 процедур. Повторний курс повітряних ванн проводять через 1-2 місяці.

Аерофітотерапія — лікування з застосуванням насиченого летючими речовинами рослин повітря. Ароматичні речовини, що виділяються рослинами (фітонциди, терпени, ефірні олії та інші) під час дихання потрапляють до верхніх нових проходів адсорбуються на рецепторних білках — мембраночуттевих рецепторів. Їх стимуляція активує клітини чуттєвої головки, посилаючи свої аксони до чуттєвої кори, що обумовлює збудження вищих вегетативних центрів та визначає емоціонально-мотиваційні реакції на різні фітоорганічні речовини. Зростаючи аферентні потоки від обох рецепторів модулюють процеси вищої нервової діяльності, вегетативну регуляцію вищеральних функцій. В наслідок того при вдиханні летючих ароматичних речовин у хворого змінюється тонус підкоркових центрів головного мозку, змінюється його реактивність та психоемоційний стан, напрямок цих процесів визначається структурою чуттєвих подразників і є неоднаковим для летючих речовин різних рослин. Деякі адоранти можуть викликати загибель мікроорганізмів у верхніх дихальних шляхах. [55]

Лікувальні ефекти: бронхолітичний, тонізуючий, седативний, спазмалітичні, гіпотензивний (знищуючий тиск), бактерицидний.

Показання: хронічні неспецифічні захворювання легень (бронхіт, бронхіальна астма, пневмонія, що супроводжуються лор-захворюваннями).

Протипоказання: індивідуальна непереносимість конкретного адоранту, гострі респіраторні захворювання.

Параметри: лікувальна концентрація ефірних олій, рослин в фітоаеротерарії досягає 0,4-06 мг/м3.

Методика: в літній час аерофітотерапію проводять в паркових зонах, бесідках, засаджених (оточених) ефірними-олійними рослинами. Хворі розташовуються в них на лави чи у шезлонгах на відстані 50-60 см. Для отримання тонізуючого ефекту застосовують гвоздику, жасмин, ірис, лаванду, лавр благородний, полин, розмарин, горобину, смородину, тополю чорну, чорний перець, шавлія; для седативного — апельсин, валеріану, герань запашну, лимон, мандарин, троянду, ромашку, сантолин, цикламен; для адаптогенного — м’яту, часник. [8]

У зимовий період процедури проводять у спеціальних приміщеннях з відкритими кватирками — фітоаераріях. Лікарські речовини в них розпиляють за допомогою фітогенераторів: АФ-01; АГЕД-01 (випаровуються летючі компоненти ефірних олій без підігріву, що перешкоджає їх порушенню). Хворі здійснюють прогулянки по периметру таких приміщень, у центрі яких встановлено фітогенератор. Для отримання фітоаеразолей використовують спеціальні розчини адорантів.

З початку і в кінці процедури хворі дихають глибоко, а в інший час — в нормальному ритмі. Процедури проводять через 1-2 години після прийому їжі.

Дозування процедур: аерофітотерапії здійснюються за тривалістю впливу і концентрації адоранту в розчині, що розпилюється.

Тривалість впливів 30-40 хвилин, що проводяться щоденно, курс лікування 15-30 процедур.

Спеліотерапія — лікування під час перебування в умовах мікроклімату природничих та штучних печер (соляних копій, шахт та інше). Основним діючим фактором повітряного середовища соляних шахт та печер є мікро дисперсний аерозоль солей натрію, кальцію, калію і магнію, а також негативні аерофони. При диханні такими аерозолями та аерофонами призводить до розрідження мокроти та прискорення її виділення з повітряноносних шляхів упритул до бронхіол, покрашення бронхіальної проводимості, посилення вентиляції легенів та його утилізації різними тканинами організму, посилення функції верхнього дихання підвищення хвилинного об’єму та життєвої ємності легень, призводить до пониження кров’яного тику в легеневій артерії та сприяє підвищенню скорочувальної функції серця. У хворих гіпертонічною хворобою понижується артеріальний тиск. Адаптація організму до специфічного мікроклімату спеліолікарень супроводжується активацією симпатико-адреналінової системи, посиленням вироблення гормонів ендокринними органами. Мала кількість мікроорганізмів в повітрі у печерах та сольових шахтах призводить до зниження сенбілізації організму та зменшенню вмісту антитіл. Аерозолі солі гальмують розвиток мікрофлори дихальних шляхів, перешкоджають розвиток запалювального процесу. Тиша та незвичайна обстановка печери, відновлює процеси гальмування в корі головного мозку. Створення присутності аерофонів запаху, свіжого та насиченого повітря позитивно діє на хворих, створює відчуття свіжості, легкості дихання та психоемоційного комфорту. [8]

Геліотерапія — лікувальне застосування сонячного випромінювання. Вона включає вплив повітря на повністю чи частково оголеного хворого (сонячні ванни). Особливими діючими фактором геліотерапії є оптичне ви проміння сонця, що включає в себе інфрачервоне, видиме, і ультрафіолетове випромінювання сонця, що досягає земної поверхні, відсутні короткохвильові ультрафіолетові проміння, що практично повністю поглинаються озоновим шаром атмосфери.

Інтенсивність і спектральний склад оптичного випромінення сонця визначається висотою його положення на горизонті, прозорістю атмосфери. Понижує прозорість атмосфери водяний пар (туман, хмари), що здатні затримувати до 20% інфрачервоного випромінювання, а пил і дим до 40% ультрафіолетового випромінювання. Максимальна спектральна щільність ультрафіолетового випромінювання сонця (4%) влітку у південних районах спостерігається в 10-11 годин. В ранкові та вечерні години в наслідок збільшення шляху проходження промінь сонця в атмосфері поглинає оптичне випромінювання з малими довжинами хвиль (ультрафіолетових променів) збільшується до 35 разів, а їх доля в спектрі сонячного випромінювання не перевищує 1 %. Зі зменшенням географічної широти спектральна щільність довжини хвильового ультрафіолетового випромінення знижується.

Необхідно враховувати, що при геліотерапії крім прямих сонячних променів на хворого діє розсіяне випромінювання від небосхилу (60% інтенсивності прямого випромінювання сонця) та відбитті від поверхні землі і різних об’єктів (30%).

Крім добових коливань спектральної щільності сонячного випромінювання існують і сезонні ритми. [8]

Лікувальна дія сонячного випромінювання визначається поєднанням реакції, що виникають в організмі при одночасному впливі випромінювань окремих діапазонів і інфрачервоного, баченого і ультрафіолетового. В їх основні фотофізичні і фотохімічні процеси, що відбуваються при поглинанні різних квантів оптичного випромінювання. Разом з тим оцінки фізіологічного впливу сумарного випромінювання сонця необхідно враховувати взаємне послаблення ефектів інфрачервоного випромінювання (феномен фотореактивності). Посилення процесів синтезу маланіна і міграція клітин Лангенгарса в дерму під впливом довжини хвильового ультрафіолетового випромінювання призводять до компенсаторної активації клітинного і гуморального імунітету. В наслідок стимуляції епіфіза та інших підкоркових центрів посилюється вища нервова діяльність, мозковий кровообіг і тонус мозкових судин, що виявляє виражений нейрорегуючий вплив на внутрішні органи і тканини. Крім того, пігментація (засмага) шкіри косметично приваблива і її широко використовують на практиці курортного лікування.

В процесі курсового впливу сонячного випромінювання запуск специфічних і неспецифічних фітобіологічних реакцій відновлює нормальне співвідношення процесів вищої нервової діяльності, що суттєво підвищує реактивність організму до факторів зовнішнього середовища.

Сполученим впливом усіх ділянок оптичного спектру обумовлена різність реакції на сонячне випромінювання. Спочатку виникає гіперемія шкіри, що викликана інфрачервоним і баченим випромінюванням, а потім (через 6-12 годин) з’являється еритема, обумовлена середньохвильовим ультрафіолетовим випромінюванням. Через 3-4 дні вона вгасає, і починається лущення стовщення епідермісу. В ці ж терміни проявляється пігментація шкіри (засмага) викликана довгохвильовим ультрафіолетовим випромінюванням.

Лікувальні ефекти: пігментуючий, вітамінотвірний, імуностимулюючий, катаболітичний, тонізуючий, судинорозширяючий.

Показання: захворювання міокарду і клапанного апарату серця, без порушення ритму, після інфарктний кардіосклероз (5-6 місяців), ішемічна хвороба серця, стенокардія, нейроциркулярна дистонія усіх форм, гіпертонічна хвороба, наслідки захворювань і травм кістково-м’язових систем, хронічні загострення легень, бронхіт, трахеїт, пневмонія, обмежений туберкульоз легень, функціональні захворювання нервової системи з помірно вираженими порушеннями, захворювання нирок залишки явища після перенесених захворювань і травм центральної периферійної нервової системи, хвороби шкіри (екзема, нейродерміт, псоріаз), гіповітаміноз D, хронічні захворювання лор-органів (отит, риніт, фарингіт, ларингіт). [55]

Протипоказання: гострі респіраторні захворювання, загострення хронічних захворювань периферійної нервової системи (неврит, невралгія, радикуліт), суглобів, нирок, ішемічна хвороба серця, стенокардія, прогресуючі форми туберкульозу, ревматизм, бронхіальна астма з частими нападами, органічні ураження центральної нервової системи.

Параметри: сонячні ванни приймають при різних значеннях температури і вологості повітря, швидкості вітру, щільності сумарного сонячного випромінювання. Для комплексної оцінки теплових умов сонячних ванн вводять поняття “радіаційна еквівалентна-ефективна температура” (РЕЕТ), величину знаходять по номограмі.

Методика. Для прийому сонячних ванн хворих розміщують лежачи на тапчанах, їх голови повинні знаходитись в тіні, а очі закриті сонцезахисними окулярами. В лікувальній практиці застосовують загальні, місцеві, сонячні ванни. При загальних ваннах випромінюють все тіло людини, а при місцевих — окремі ділянки тіла, коміркову, поперечну зону кінцівок. В залежності від умов випромінювання виділяють сонячні ванни сумарної, розсіяної і відбитої радіації. Ванни розсіяної радіації проводять в хмарні дні, а ослаблених людей під тентами і екранами, жалюзійними і решітками. З урахуванням сезону і погоди сонячні ванни приймають у спеціально оснащених соляріях, на відкритих майданах, пляжах, чи під навісами і парасольками.

Дозування сонячних ванн здійснюється за щільністю енергії сумарного випромінювання. Тривалість ванн розсіяної радіації приблизно у 2 рази більше чим прямої. Курсове використання сонячних ванн відбувається за 3 режимами. Тривалість сонячних ванн залежить від часу року, часу доби та географічної широти. Курс лікування складає 12-24 процедури. Повторний курс сонячних ванн проводять через 2-3 місяця.

Таласотерапія — лікувальне застосування морських купань. У широкому розумінні включає в себе використання природних фізичних факторів, пов’язаних з перебуванням на узбережжі рік, озер та інших водоймищ. [55]

При купанні на організм одночасно діє термічні, механічні і хімічні фактори морської води. Гідростатичний тиск води стимулює кровоток. Для підтримання рівноваги та подолання опірності мас води, що рухаються, той, хто купається виконує інтенсивні рухи, які підвищують його м’язовий тонус. У розчиненій морській воді хімічні речовини (кальцій, магній, калій, хлор, бром, йод, фітонциди морських водоростей) під час купання осідають на шкірі і викликають хімічне подразнення її нервових провідників. Накопичуюсь у сальних та потових залозах, під час випарування води, вони дифундирюють у шкіру у продовж тривалого часу оказують лікувальні ефекти аеро- і геліотерапії.

Купання збуджує центральну нервову систему і вегетативні підкоркові центри, активують обмін речовин та змінюють функції серцево-судинної, дихальної та інших систем організму. Під час купання виділяються активні форми гормонів, підвищують реактивність організму і резерви його адаптації. Краса моря та узбережний ландшафт виявляє виражений психоемоційний вплив на хворого, викликає відчуття радості і оптимізму, віри у найскоріше одужання.

Під час морських купань відбувається органічні зміни терморегуляції хворого. У першій фазі (нейрорефлекторної чи первісного охолодження) в наслідок раптового охолодження тіла у хворого виникає спазм судин шкіри і розширюються глибокі судини внутрішніх органів. Рефлекторні збудження переважно парасимпатичної нервової системи призводить до брадикардії, підвищення кров’яного тиску. В ІІ фазі (креативної) за рахунок активації різних видів обміну в організмі підвищується удільна вага метаболічної теплопродукції та наступає гіперемії шкіри, прискорюється і поглиблюється дихання, 2-3 рази збільшується ступінь утилізації кисню і підвищується інтенсивність клітинного дихання тканин. При тривалому перебуванні у воді настає третя фаза (вторинного охолодження), яка характеризується застудою, тремтінням, симпатичним пило моторним рефлексом (“гусячою шкірою”). Поріз судин шкіри призводить до застойної венозної гіперемії (ціанозу) і охолодження тіла, яке може викликати переохолодження хворого та загострення хвороби. Тому при купаннях необхідно попереджувати розвиток третьої фази реакції терморегуляції, для виявлення, якої застосовують прості методи оцінки функціонального стану (зміни частити пульсу, дихання, артеріального тиску і температури). [8]

Лікувальні ефекти : тонізуючий, катаболічний, судиннорозширюючий.

Показання: ішемічна хвороба серця, стенокардія, післяінфарктний кардіосклероз (один рік), нейроциркулярна дистонія по гіпертонічному та змішаному типам, гіпертонічна хвороба, наслідки захворювань і травм кістково-м’язової системи і периферійної нервової системи, хронічні неспецифічні захворювання легень, захворювання органів травлення і обміну речовин, функціональні захворювання нервової системи.

Протипоказання: гострі запальні хвороби, загострення хронічних захворювань внутрішніх органів і периферійної нервової системи (невропатії, невралгія, радикуліт), суглобів, ревматизм, порушення мозкового кровообігу, атеросклероз судин нижніх кінцівок, органічні захворювання центральної нервової системи.

Параметри: лікувальні купання проводять при різній температурі води і ЕЕТ повітря. Процедури виконують у воді морів, річок, озер, лиманів, штучних водоймищ (басейнів інші). Після купань хворі відпочивають на лежанках лікувальних пляжів, кліматопавільонах і аеросоляріях. У прохолодний період купання проводять в штучних закритих, відкритих водоймищах з підігрівом води. Температура води — 21-240С, повітря 22-250С.

Методика: купання вміщують в себе плавання вільним стилем, брасом чи на спині в спокійному повільному темпі (15-30 рухів/мін). Ті з хворих, що не вміють плавати, переміщуються ногами по дну та виконують плавальні рухи руками. Перед процедурою хворі у продовж 10-15 мін. відпочивають.

Дозування: купань здійснюють по холодовому навантаженню в залежності від температури води її досягають при різній тривалості впливу.

Для курсового проведення повітряних ванн використовують декілька режимів впливу. На початку курсу лікування призначають купання по режиму слабої холодової навантаження, потім при задовільному стані на ІІ половині курсу лікування — за режимом сильного холодового навантаження.

Тривалість купань, що проводяться 2-3 р. в день купань — от 3 –30 мін. Курс лікування складає 12-20 процедур. Повторний курс морських купань проводять через 1-2 місяці. [8]


Фізіотерапія

У санаторно-курортній практиці разом з природним лікувальними ресурсами широке застосування знаходять методи апаратної фізіотерапії.

Фізіотерапія — (греч. physis — природа, terapia — догляд, лікування) — медична дисципліна, що вивчає дію на організм фізичних факторів, застосованих для лікування хворих, профілактики захворювань і медичної реабілітації оскільки предметом вивчання цієї медичної науки є різні лікувальні фізичні фактори, у курортології з фізіотерапією багато спільного в області лікувального застосування природних фізичних факторів. Взагалі курортологія не розглядає спеціально апаратні методи лікування, а у фізіотерапії не вивчається курортографія, організація курортної справи та ряд інших курортологічних напрямків.

Багаточисленні методи фізіотерапії застосовані на дії фізичних подразників, які представляють природне оточення людини (світ, тепло, холод, механічний вплив, різні форми електрики).

Фізичні апаратні методи лікування на курортах застосовують як доповнення до основної терапії. Вони мають здатність потенціювати дію природних лікувальних факторів, значно прискорювати процеси реабілітації, дозволяють зменшити вживання лікарських засобів. Лікарі-курортологі без явних показань звично намагаються не призначати фізіотерапевтичні процедури, роблять опір у лікуванні на природні фактори. Але в ряді випадків в систему бурхливого розвитку лікарських оздоровчих технологій, створення і впровадження новітніх методів лікування, штучні фактори (наприклад, штучна спеліотерапія у спеціально оснащених приміщеннях), баротерапія, детензор, методи моніторингу очистки кишечнику, СПА - технології), використовують на курортах більш активно чим природні.

Найбільш виражений лікарський лікувальний ефект більшістю факторів настає в наслідок курсового лікування. Його тривалість становить 6-12, на частоту 14-20 процедур. Підсумування наслідків лікарських засобів після кожної процедури забезпечується впродовж 2-4 місяців, а у комплексі з природними лікувальними факторами (бальнеолікування, грязі, клімат) впродовж 6-12 місяців.

Механізм дії фізичних факторів. Найбільш загальні форми механізму дії фізичних факторів можна уявити наступним чином. Енергію діючого фактору організм поглинає, як фізичне тіло. В цій фазі всі процеси підкоряються фізичним законам, якими визначається глибина проникнення діючого фактору в організм, тип тканин, в яких найбільшим ступенем відбувається поглинання енергії і виникають первісні ефекти поглинань (створення тепла, вільних радикалів, збуджених молекул та інше). [8]

Результатом дії фізичних факторів є неспецифічні і специфічні реакції організму.

Неспецифічна дія. Розвиток хвороби має свої закономірності. Вплив на ці синдроми фізичними методами полягає в основі синдромального підходу до фізіолікування.

Особливістю фізіотерапії є неспецифічність дії багатьох фізичних факторів. Неспецифічність необхідно приймати як дію, що призводить до однакового результату в наслідок дії на організм різними за природою фізіотерапевтичними факторами та досягаються східні біологічні ефекти.

В результаті фізіотерапевтичного впливу на організм пацієнта наступає ряд ефектів: протизапальний, знеболюючий, посилення кровообігу і процесів обміну, підвищення захисних

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: