Xreferat.com » Рефераты по физкультуре и спорту » Сучасна оцінка та перспективи розвитку оздоровчої рекреації в Запорізькій області

Сучасна оцінка та перспективи розвитку оздоровчої рекреації в Запорізькій області

вихрові (для верхніх і нижніх кінцівок); контрастні ванни — чергування гарячої (38-420С) і прохолодної (10-240С) (тренуючий фактор для судин); кисневі ванни.

Можна сказати, що прісні ванни достатньо розповсюджені, але при наявності природних мінеральних вод вони все ж таки виконують допоміжну роль і використовуються у випадках протипоказання до застосувань основного природного фактору.


1.5 Дієтотерапія


Послуги харчування відносяться до базових послуг, без споживання яких неможливе саме перебування на курортах. [8]

Для нормалізації фізіологічних процесів на всіх рівнях асиміляції їжі необхідна корекція надходження речовин з їжею. Ця корекція передбачає: індивідуалізацію харчування хворих за калорійністю і хімічними інгредієнтами, наприклад при цукровому діабеті; використання дієти для відновлення відповідності між пошкодженими ферментативними системами організму і механічним складом їжі. При відсутності ферменту лактози використовують кисломолочні продукти, які розщеплюють глікоген пшеничного хлібу, виключають хліб і борошно; пристосування дієти до порушених процесів усмоктуваних харчових речовин (виключення важко перетравності клітковини, заміна їжі продуктами, які попередньо підлягають ферментному розщепленню); облік взаємодії харчових речовин. При недостатності переварювання жиру відбувається зв’язування кальцію жиром. Дефіцит кальцію веде до накопичення вільної щавлевої кислоти. В результаті можливе виникнення щавлевокислих солей, що веде до появи каміння в сечовивідних шляхах і необхідності різкого обмеження: 1 проникнення, 2 упровадження жиру; часткове заміщення технологічної обробки і прийомів їжі тим самим впливає на пошкоджені ферментні системи. Їжу більш ретельно здрібнюють і підсилюють термічну обробку продуктів під час приготування їжі для хворих зі зниженою секрецію шлунку, компенсація підвищених втрат окремих речовин через добавки до їжі біологічно активних речовин. [8]

В будь-якому випадку дієтичне харчування повинно: не тільки покривати фізіологічні потреби, але і бути лікувальними засобом; виявляти вплив на клінічну картину хворого, характер патологічного процесу; підвищувати опір організму по відношенню до несприятливих умов зовнішнього середовища; нормалізувати активність гормонів шляхом зміни реакції середовища.

Були встановлені фізіологічні норми харчування для основних груп населення, дітей різного віку, людей похилого віку. Лікувальне харчування, базується на фізіологічних нормах, передбачає організацію харчування хворих, з різною патологію з урахуванням особливостей перебігу в хворих процесів обміну і станом окремих функціональних систем. На основі цих норм в лікувально профілактичних закладах харчування організується за 15 лікувальними дієтами з урахуванням енергетичної цінності раціону, його хімічного складу, механічних і температурних компонентів. Окрім вказаних якісно-кількісних взаємовідношень раціону велике значення надається біоритмологічної адекватності харчування , що визначає режим прийому їжі. Під режимом харчування розуміють число прийомів їжі, розподілення добового раціону при прийомі (за хімічним складом, вмісту енергії, набору продуктів).

Особливості організації лікувального харчування в санаторіях. Так як санаторії є лікувально-профілактичними закладам, основні положення дієтичного харчування є обов’язковим при організації харчування відпочиваючих в них людей. [55]

В санаторно-курортних умовах підвищується енерговитрати організму, так як заняття лікувальною фізкультурою, прогулянки сприяють збільшенню витрати енергії. Тому для санаторно-курортних закладів передбачається збільшення енергетичної цінності харчування на 20-25%, що повинно складати приблизно 3500-3800 ккал/добу, а також виключення найбільш, жорстких дієт. В раціоні збільшується кількість білку тваринного походження, мінеральних солей, вітамінів, клітковини, пектину, добове споживання рідини — як вільної, так і тієї, що надходить в організм з продуктами харчування.

Лікувальне харчування на курортах, в санаторіях, пансіонатах і профілакторіях, як правило, рекомендується призначати в комплексі з іншими лікувальним заходами.

В більшості санаторіїв широке застосування знайшли дієти №1,2,5,8,9,10,15, які використовують для лікування основного контингенту хворих.

В спеціалізованих відділеннях і санаторіях застосовуються і інші дієти (№ 3,4а,6,10а,10в,11,14), номенклатура яких залежить від профілю лікувального закладу.

Роздивимося основні дієти.

Дієта №1 застосовується при хронічних захворювання шлунку і дванадцятиперстної кишки, що характеризується порушенням моторної і секреторної функції шлунку. Ця дієта з вмістом білків, жирів і вуглеводів, калорійністю в межах фізіологічної норми при помірному вмісті хімічних, механічних і термічних факторів, які добре впливають на шлунково-кишковий тракт. Виключаються страви і продукти, що володіють подразнюючою і вираженою сокогінною дією. Режим харчування 5 разів на день.

Дієта №2 застосовується при хронічних захворювання печінки і жовчного міхура без стадії загострення. Дієта сприяє відновленню діяльності печінки і жовчного міхура шляхом хімічного щадіння, обмеження тугоплавких тваринних жирів, виключення страв, що вміщують ефірні олії, холестерин, дуже холодні страви і газовані напої. Необхідно збагачення раціону ліпотропними речовинами, носіями вітамінів, нерафінованими рослинними оліями. У цілому дієта повноцінна, з нормальним вмістом білку і легкозасвоюваних вуглеводами, обов’язково при чіткому режимі харчування 5-6 разів в день невеликими порціями в один і той же час.

Дієти №7, 10 мають схожі характеристики і тому в умовах санаторію можуть бути поєднані. Основні показання до застосування захворювання серцево-судинної системи з помірно вираженими порушеннями кровообігу, хронічні захворювання нирок без недостатності функції. Дієти націлені на нормалізацію обміну речовин, підвищення виведення із організму рідини, інших продуктів обміну речовин, нормалізацію кров’яного тиску. Дієти повноцінні, з вмістом жирів і вуглеводів в межах фізіологічної норми, з обмеженням повареної солі, рідини, збагачення раціону солями калію, вітамінами, ліпотропними речовинами. Рекомендуються страви з продуктів моря, рослинні нерафіновані олії, соки з м’якоттю, хліб грубого помолу. Режим харчування 4-5 разів в день.

Дієта №8 в основному застосовується при надлишковій масі. Вона фізіологічно повноцінна з обмеженням калорійності в основному за рахунок легкозасвоюваних вуглеводів і частково тваринних жирів. В харчуванні підвищуються кількість овочів і фруктів, продуктів моря, страв багатих харчовими волокнами. Виключаються збуджуючі апетит продукти і страви, кондитерські вироби, солона їжа. Дуже важливий режим, часто дрібного харчування з досяжним об’ємом для досяжності відчуття насиченості.

Дієта №9 застосовується при цукровому діабеті легкої і середньої тяжкості. Мета дієти — відновлення вуглеводного обміну, поліпшення функцій центральної нервової системи, серцево-судинної системи. Дієта з помірним пониженням енергоцінності за рахунок легкозасвоюваних вуглеводів і жирів тваринного походження, обмеження жирних кислот і холестерину, виключення цукру і кондитерських виробів. Необхідне отримання достатньої кількості повноцінного білку, ліпотропних речовин, вітамінів, харчових волокон. Режим харчування 4-5 разів на день.

Дієта №15 перехідна дієта від лікувального харчування до раціонального. Дієта фізіологічно повноцінна, насичена білками, рослинними маслами, вітамінами. Режим харчування 4 рази на день. [8]

При складанні лікувального харчування враховується як кліматичні, так і місцеві, національні особливості. В добових раціонах повинно широко використовуватися фрукти, овочі місцевого виробництва, вводитися національні страви.

При складанні харчування необхідно враховувати, що в санаторні умови хворі потрапляють у стадії ремісії, тому щадяче харчування їм не завжди підходить.

Тривале щадяче харчування може призвести до подальшого розвитку патологічного процесу.

Своєчасний перехід на розширене харчування в санаторіях сприяє відновленню порушених функцій. Цей перехід важливий і тому, що призначена на довгий час сувора дієта обтяжлива для хворого і в кінцевому результаті він відмовляється він неї. В цих випадках дієту слід складати таким чином, щоб виключити з неї небажані страви і поступово перевести хворого на звичайне харчування.

Особливої уваги потребує організація харчування дітей в дитячих санаторіях і закладах санаторного типу. Строге щадіння в дитячому віці негативно виявляється на розвиток організму в цілому, заважає нормалізації обміну речовин і знижує природний імунітет к інфекційним захворюванням. Сирі овочі, фрукти, соєві продукти, хліб із муки грубого помолу необхідно вносити в раціон всіх дітей і дорослих, тому що вони сприяють нормальному функціонуванню травного апарату і підвищують захисні властивості організму.

Лікувальне харчування на курортах і в профілакторіях будується у відповідності з фізіологічними потребами організму і регулюється нормативними документами, обов’язковими для виконання в санаторно-курортних організаціях.

На добу раціон хворого визначають виходячи із енергетичної цінності, тобто калорійності, із хімічного складу (кількість білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей, води, вітамінів, екстрактивних речовин), із фізичних властивостей; із маси (об’єму), консистенції, температури їжі, із режиму харчування. [55]

Набір продуктів і порядок їх зміни визначено законодавством.

В основу будови харчових раціонів в санаторіях заведена групова заказна система лікувального харчування.

Під ній розуміють принципи розробки ряду добових харчових раціонів з правом вибору на кожному лікувальному столу із двох-трьох страв або строгим режимом харчування, де вибір страв не дозволяється. Це визначає доцільність застосування харчових раціонів при різноманітних захворюваннях і стану з врахуванням стадії і характеру ходу патологічного процесу. Для всіх дієт, особливо для дієт №8 і 9, в меню заказу повинно бути вказано хімічний склад і калорійність страв.

При визначені лікувального раціону необхідно врахувати як загальний, так і місцевий вплив на організм дієти або спеціального режиму харчування. Немаловажну роль в диференційованому застосуванні лікувального санаторного харчування грає тактика його проведення. В поняття “тактика” входить ряд моментів, забезпечуючих планомірність проведення лікувального харчування і мають з часом визначальне значення для ефективності дієтотерапії.

Основні з них є: координація харчового раціону з енергетичними затратами організму хворого; правильне складання режиму харчування з врахування хімічного складу мінеральних вод і раціону; динамічність призначення лікувального харчування з використанням системи навантаження; задоволення смакових звичкок хворого; залучання всього персоналу санаторію до забезпечення лікувального харчування, а самого хворого до його дотримування.

Режим харчування повинен бути збудован таким чином, щоб кожний прийом їжі як по годинам, так і по кількісному-якісному складу поєднувався з терапевтичним впливом санаторно-курортних факторів. Час харчування хворих залежить від кількості прийомів їжі і загального розпорядку дня в санаторіях. Перерва між окремими прийманнями їжі не повинна перевищувати 5 годин в денний час, а між останнім вечірнім прийомом їжі і сніданком 10-11 годин.

Для санаторіїв загального профілю і будинків відпочинку найбільш доцільний чотирьохразовий режим харчування. Четвертий прийом їжі передбачає прийом кефіру за 1-2 години до сну. Цей режим може змінюватися в залежності від профілю курорту і характеру бальнеопроцедур. Дрібне харчування (5-6 разове), призначають хворим з захворюваннями органів травлення, порушення обміну речовин (виразкової хвороби, хронічним гастритом, ожирінням і інші).

В якості прикладу розглянемо розподілення раціону (табл. 1.5.1.)


Таблиця 1.5.1

Режим харчування Години прийому їжі Розподілення раціону, %


Трьохразове Четирьохразове 1 варіант Четирьохразове 2 варіант П’ятиразове
Сніданок 8.00-8.30 30 20 25 20
Обід 13.30-15.00 45 45 40 35
Підвечірок 17.00-17.30 - - 10 10
Вечеря 19.00-20.00 25 25 25 25
Друга вечеря 21.00-22.00 - 10 - 10

Прийом їжі у визначений час має важливе значення для вироблення умовних рефлексів і налагодженої роботи не тільки органів травлення, але й всіх органів і систем. Важлива і тривалість прийому їжі. Розпорядок санаторію, пансіонату повинен бути таким, щоб прийом їжі кожним хворим у їдальні займав не менше 20-25 хв. перехід від однієї дієти до іншої, за медичними показниками, повинен відбуватися поступово. Задовольняти смакові звички хворого має значення в тактиці проведення лікувального харчування. Лікувальне харчування по груповій системі можна рекомендувати: побудова меню, в якому практикується повторення, крім таких найчастіше застосовуємих страв, як супи, картопля смажена; забезпечення ретельної кулінарної обробки їжі всі страви лікувального харчування повинні бути смачними і приємними на вигляд; забезпечення затишної обстановки обіднього залу і відповідної сервіровки столу; встановлення системи попереднього замовлення страв (на всі столи , крім найбільш строгих).

Досвід показує, що дотримуючись цих рекомендацій, можливо досягти вдоволення смакових звичок хворого і забезпечити повне споживання їжі, що готується. [8]

Але при індивідуальних замовленнях треба враховувати, що мінімальна калорійність набору продуктів складає 2000 ккал, а максимальна до 5000 ккал.

Неповинно вводитися в раціон великої кількості білку. Це може призвести до негативного впливу на організм, так як від підвищеної кількості білку страждає передусім функція печінки, нирок. В раціон треба вводити більше овочів, зелені, фруктів. Ці продукти забезпечують організм мінеральними солями, вітамінами, клітковиною. Широко застосовувати в харчуванні рибні страви, морську капусту та інші.

Хімічний склад і калорійність дієт регулюється не тільки закладкою продуктів у страви, але й підбором буфетних продуктів (хліб, масло, цукор).

Головним лікарем санаторію для щойно прибувших хворих визначаються чергові столи (дієти). Призначають орієнтовну дієту в залежності від санаторно-курортної карти (№ 1,5,9,15)

Остаточна дієта призначається з урахуванням характеру захворювання.

1.6. Активні види оздоровлення


Популярності активних видів відпочинку і оздоровлення на курортах сприяє наявність: матеріальної бази для занять (пляж, басейн, спортзал, спортивний майданчик та інші); спеціалістів лікувальної фізкультури (ЛФК), інструкторів по спорту; вільного часу для занять; вираженого лікувального і оздоровчого ефекту фізичних вправ; загальної оздоровчої направленості перебування на курорті і рекреаційної атмосфери.

Всі активні види оздоровлення, в тому числі і ті, що використовуються в умовах курортного лікування і оздоровлення, можна об’єднати в 2 великі групи: власне ЛФК; спортивно-масова робота.

Термін “лікувальна фізична культура” введено ще в 1929 р., але до цього використовувався термін “кінезитерапія”, що означає лікування рухом. В наш час під лікувальною фізичною культурою розуміють:

розділ клінічної медицини, що вивчає раціональне застосування фізичної культури і зміни, що виникають у хворих під впливом фізичних вправ;

метод неспецифічної терапії, що використовує засоби фізичної культури для відновлення здоров’я і працездатності хворого;

метод лікування, заснований на використанні фізичних вправ, що широко застосовується в санаторно-курортних умовах з метою зміцнення здоров’я, лікування і медичної реабілітації хворих, попередження прогресування хвороб та їх ускладнень.

Лікувальна фізкультура виявляє як загальну дію на організм, так і сприяє нормалізації функції серцево-судинної системи, органів дихання, опорно-рухового апарату, так і місцеву дію відновлення діяльності уражених органів.[8]

Основними принципами застосування ЛФК є: індивідуально дозоване фізичне тренування; підбір вправ і їх сполучення в залежності від характеру захворювання і його перебігу, віку і стану здоров’я хворого; регулярність та тривалість застосування; поступове збільшення фізичного навантаження в процесі лікування.

Вправи можуть бути активними і пасивними, призначеними для рук, ніг, черевного пресу та інше; направленими на виправлення статури, тренування дихання і координацію рухів, розслаблення м’язових груп та інше.

До основних видів ФК відносяться: ранкова гігієнічна гімнастика. Проводиться вранці до сніданку, в теплу пору року на відкритому повітрі. Тривалість 5-20 хв. Призначується строго індивідуально; лікувальна гімнастика — комплекс фізичних вправ для впливу на організм в цілому чи місцево на хвору ділянку тіла чи орган. Лікувальну гімнастику проводять не частіше 1 разу на день. Тривалість заняття залежить від стану хворого, його тренування; пішохідні прогулянки — лікувальна процедура, доступна всім не тільки в санаторіях, домах відпочинку, але і в звичайному житті. Під час прогулянок необхідно дотримуватися співвідношення дихання і ходіння. Правильне сполучення дихання, яке найбільш повно і ефективно забезпечує потреби організму в кисні і дозволяє повністю виділяти з тканин і крові кінцеві продукти обміну речовин, в тому числі вуглекислий газ. Ходіння під час прогулянки повинно супроводжуватися вільними рухами; теренкур — дозоване ходіння за маршрутом, призначається відпочиваючим в санаторіях для тренування серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату, дихальної системи. [10]

Заняття ЛФК, як правило проводять під наглядом інструкторів в першу половину дня і призначають з урахуванням прийому інших процедур.

Спортивна масова робота носить оздоровчий характер, але не є строгою лікувальною діяльністю. Однак при заняттях спортивно-масовою діяльністю, так же як при ЛФК, необхідно дотримуватись основних рухових режимів.

До основних форм спортивно-масової роботи можна віднести: ігри (настільний теніс, великий теніс, волейбол, бадмінтон, футбол, шахи та інші), спортивні свята. Вони можуть проводитись в спортивних залах та на спортивних майданчиках, так і на водоймищах. Розрізняють ігри малорухливі, рухливі і спортивні. Рухливі і спортивні мають особливе значення в дитячих лікувально-профілактичних закладах; плавання; ближчий туризм — одноднівні походи в межах території курорту. Проводяться під керівництвом методиста-спеціаліста по ЛФК. Загальна тривалість походу не повинна перевищувати 8 годин, а тривалість пішохідного маршруту 15 км; спортивні танці, аеробіка, шейпінг. [8]

Основні режими рухливої активності на курортах. В основу організації занять по фізичній культурі в санаторіях та будинках відпочинку покладена групова система її застосування. Відпочиваючим, залежно від стану здоров’я, призначають щадячий чи тренуючий режим. Розподіляє за групами методист-інструктор в процесі занять фізичною культурою.

Щадячий режим рекомендують особам старшого і похилого віку (жінкам старше 50, чоловікам старше 55 років), а також тим, що мають ті чи інші відхилення у стані здоров’я: знижену адаптацію організму до фізичних навантажень чи слабкий фізичний розвиток.

Ранкова гімнастика з цією групою проводиться упродовж 12-17 хвилин. Кількість вправ 10-14. Число повторень 4-6. Стрибки, біг, підскоки замінюють ходінням.

Прогулянки в перші два тижні відпочинку проводяться по рівній місцевості і пересічною протяжністю 6-8 км, з кутом підйому, що не перевищує 5-100, з середньою швидкістю ходіння 3,5-4 км/ч з однією-двома 10-хвилиними зупинками. В кінці відпочинку дозволяється участь в одноденних походах протягом 16-18 км.

Під час гри (волейбол, настільний теніс, бадмінтон) проводять відпочинок через кожні 20-35 хвилин. Загальна тривалість гри не більше 60 хв. можлива участь в товариських зустрічах та змаганнях.

Плавання дозволяється при хвилюванні моря не більше 2 балів і температурі води не нижче 200С. Тривалість плавання від 2 до 15 хвилин в середньому темпі (20-25 гребків в хвилину). В другій половині відпочинку дозволяється участь у змаганнях з плавання на дистанцію 50-100 м.

Тренуючий режим призначають особам молодого віку і середнього віку (жінки до 50, чоловіки до 55), практично здоровим, або тим, що мають незначні відхилення від стану здоров’я, що відображаються на загальному стані, задовільному чи доброму фізичному розвитку. [55]

Ранкова гімнастика. Тривалість 12-17 хвилин. Кількість вправ 15-20, включає ігри з бігом. Число повторень 8-12.

Ігри. Дозволяються всі спортивні ігри, участь у товариських зустрічах і святах.

Плавання дозволяється при хвилюванні моря не більше 2 балів і температурі води не нижче 180С. Дозволяється плавання в будь-якому темпі тривалість від 5 до 30 хвилин з участю у змаганнях і спортивних святах.

Спортивно-оздоровча база. Застосування активних засобів оздоровлення в значній мірі залежить від стану спортивної бази та наявності підготовлених спеціалістів. Фінансування розвитку спортивної бази у національних санаторно-курортних закладах традиційно відбувалося по залишковому принципу. Але в останній час ринок примушує керівництво курортних закладів займатися залученням клієнтів, тому активно почали будувати відкриті басейни, аквопарки, тенісні корти.

За останні часи значно збільшилось кількість відпочиваючих, що регулярно займаються фізкультурою і спортом. Для заняття з таким контингентом треба спеціалісти. Роботу по фізичній культурі в закладах відпочинку здійснює інструктор фізичної культури.

Розділ ІІ. Сучасна оцінка оздоровчої рекреації в Запорізькій області


2.1 Загальна характеристика природних ресурсів Запорізької області


Запорізька область має дуже вигідне географічне положення, сприятливі кліматичні умови, багатий рослинний та тваринний світ, унікальні природні ландшафти, історичні та культурні природні пам’ятки.

Запорізька область розташована на південному сході України, між 46015 і 48008 північної широти та 34010 і 37015 східної довготи. Область займає площу 27,2 тис. км2. Географічне положення області вигідне. Воно має великі власні енергетичні ресурси. Вона знаходиться поблизу великих ринкових та морських шляхів.[40]

Територія має в цілому рівнинну поверхність, але на ній помітно виділяється підвищення та зниження. Найбільш підвищена місцевість на середньо-східній частині області, так звана Приазовська височина.

Гіпсометричне Приазов’є являє собою плато, поверхня його хвиляста з нахилом убік Азовського моря. На узбережжі Азовського моря розвинені зсувні утворення і ерозійні явища, спричинені дією наземних і підземних вод, для цього району характерна активна геологічна діяльність моря. Вона виявляється в інтенсивному руйнуванні берегового уступу і просуванні моря в бік суші, цим пояснюється і утворення лиманів у гирлових частинах Приазовських рік. В наслідок акумулятивної діяльності моря виникло ряд кіс: Бердянська, Обіточна, Федотова.[16]

Приазовська берегова рівнина західніше р. Молочної переходить у Причорноморську, яка в північно-східному напрямі зливається із Запорізькою внутрішньою рівниною. Запорізька внутрішня рівнина межує з південно-східними окраїнами Придніпровської височини, її хвиляста поверхня поступово збільшується в бік Дніпра. Дніпро, вирвавшись з тісних гранітних обійм кристалічного масиву за порогами утворює острів Хортицю. [2]

Так для лікувально-оздоровчого відпочинку, найбільш сприятлива пересічна місцевість, так як вона дає відпочиваючим на прогулянки порівняно невеликі відстані, отримувати навантаження, які необхідні для тренувань серцево-судинної системи, дихальної системи та опорно-рухового апарату. Це дуже важливе так як на цей час гіподинамія стає однім з суттєвих пороків міських жителів.

Помірно континентальний, приморсько-степовий клімат Запорізької області характеризується вираженою посушливістю. Випаровування значно перевищує кількість атмосферних опадів, річна сума яких у межах степової зони змінюється від 300 до 450 мм, збільшуючись на північ. [36]

Південне положення області, близькість морського басейну обумовлює тривалий вегетаційний період який досягає 210-220 днів на рік. Літо сухе, спекотне, з великою кількістю сонячних днів. Зима помірно холодна, м’яка, з частими відлигами, значні морози бувають рідко.

Характерним для області є перевага протягом року східних та північно-східних вітрів. У прибережних районах у теплі роки спостерігаються бризи.

Середньорічна температура повітря коливається від 8,50 до 100C; у липні територія області розташована між ізотермами від 260С на півночі і північному сході до 300 на крайньому південному сході. Максимальна температура повітря досягає 38-400 — це район міста Бердянськ, який є найбільш теплим кутком Запорізької області. Сонячний період досягає більш 2380 годин.

У січні ізотерма – 60, як найбільш низька липнева ізотерма, охоплює тільки окраїни північного сходу області. Ізотерма – 50С проходить через Запоріжжя, опускається на південний схід та виходить за межі області. Ізотерма у –40С перетинає запорізьку область майже по прямій лінії від чорноземного на заході до Бердянська на півдні. [48]

Уподовж весняних місяців дують сильні вітри то холодні, то теплі та сухі. На прикінці квітня, або на початку виникають пилові бурі.

Азовське море також має помітний вплив на місцевий клімат. Цей вплив позначається на неширокій узбережній смузі і проявляється у вигляді пом’якшення температури, збільшення швидкості вітру і вологості повітря. У повітрі вміст кисню у 1,5 більше ніж на узбережжі Чорного моря.

Повітря насичене озоном, бромом, йодом, і хлоридами, степовим різнотрав’ям, солями і мікроелементами, що зумовило створення багаточисельних санаторіїв, профілакторіїв баз відпочинку, дитячих оздоровчих таборів. [54]

Водні об’єкти використовують організації для пляжного купального відпочинку. Купальний період визначається числом днів з температурою води вище 170С. Тривалість купального періоду на Азовському морі складає —120 днів. При виборі водного об’єкту для купання враховується характер берегу (пологий, терасований, крутий), ступінь зручності, підходу до води і розмір пляжної смуги та її формування (пісок, галька, глина, трав’яний покрив та інші), наявність мілини, характер дна. [31]

Крім того враховується швидкість течії (для річок) та імовірність штормів в купальний період (для морів).

В Запорізькій області є багато малих річок та декілька притоків Дніпра, які населення здавна використовує, як для рибної ловлі, так і для відпочинку — пляжний відпочинок, купання, плавання, катаннях на човнах та інші види відпочинку. Найбільша річка України — Дніпро, 138 км або 6% своєї протяжності в межах Запорізької області. Дніпро також приймає декілька притоків з лівого боку. Найбільша з них є річка Конка. Крім того до річок Дніпра відносяться Вовча, Жеребець, Мокра Московка, Верхня Терсо, Гайчур, Янгул. Річка Берда — степова річка Приазов’я. Перед Азовським морем вона створює Бердянський лиман та впадає до моря біля міста Бердянськ.

Друга за протяжністю річкою Приазов’я є Обіточна. На захід від Обіточної тече річка Лозовака і впадає в Азовське море біля с. Райнівка, на захід від Лозоватки до Азовського моря впадає річка Корсак. [52]

До річок, які безпосередньо не пов’язані з Азовським морем відносяться річка Молочна з притоками Токмак, Чунгул, Юшанли та Тащенак, яка впадає до молочного лиману. [16]

На півдні область омивають води Азовського моря. Довжина берегової лінії в межах області складає 306 км. Типова риса — присутність морських заток. Площа Азовського моря складає 37,6 тис км2 при середній глибині 11 метрів. Оздоровчий ефект купання посилюється завдяки підвищеної мінералізації морських вод завдяки можливості отримувати таласотерапію (купання в природних мінеральних водах). Вода біля берега достатньо чиста і прогрівається до 280С.

Від Запоріжжя до Дніпропетровська знаходиться водосховище Дніпровської ГЕС (озеро ім. В.І Леніна). В озері є до 40 видів різних риб.

Нижче Дніпрогесу Дніпро роз’єднується на два рукави: лівий — новий Дніпро та правий — старий Дніпро. Між якими знаходиться острів Хортиця.

Південніше Запоріжжя починається Каховське море, яке з’явилося після спорудження дамби біля міста Каховки. [16]

На запорізькому узбережжі Азовського моря розташовано ряд солоних водойм — озер і лиманів. На схід Бердянська паралельно берегу моря розташовані різні за формою та розмірами озера. У всіх цих озерах значні поклади лікувальних грязей. На південь від м. Ногайська, що на березі моря, розташоване озеро Цілющий Лиман, довжина якого 3-5 км, ширина 500 м, найбільша глибина 1 м. Місцеві жителі здавна використовують його грязі, як лікувальні.

Молочний лиман — це велике водоймище, відокремлене від Азовського моря пересипом. Він має довжину 32 км і ширину 5 км, глибина його не перевищує 2 м. Грязі лиману і зокрема району гирла р. Тащенак давно відомі як лікувальні.

На крайньому південному заході області в сушу вдається великий Утлюкський лиман, який на відміну від Молочного лиману широко сполучається з морем. У північно-західній частині лиману добувають лікувальні грязі, які використовує Кирилівський курорт.

До гідромінеральних ресурсів можна віднести мінеральні води та лікувальні грязі. Головним лікувальним фактором є мінеральні води, які використовують як для зовнішнього так і для внутрішнього застосування.

Мінеральні лікувальні води вміщують у підвищених концентраціях різноманітні мінеральні компоненти і мають різноманітні специфічні фізичні властивості в наслідок чого вони можуть впливати на організм людини. Вони мають широкий спектр лікувальних показників. Для бальнеологічних цілей використовуються головним чином підземні мінеральні води. [48]

На території Запорізької області використовують підземну йодо-бромну хлоридно-натрієву воду для лікувальних ванн з мінералізацією від 12 до 60 г/л, мінеральна хлоридно-натрієва вода підземного джерела мінералізацією 48-50г/л для лікувальних ванн, хлоридно-натрієва слабо лужна середньої мінералізації мінеральна вода “Кирилівська” (6-8 г/л), хлоридно-натрієва слабко лужна мінеральна вода “Бердянська” для внутрішнього прийому з мінералізацією 3-5 г/л. “Бердянська” вода відноситься до слабо мінералізованих, слабко лужних питних вод. За хімічним складом вона аналогічна питним водам “Миргородська” і “Куяльник”. Іонно-сольовий склад води різноманітний, вона вміщує більш 50 хімічних елементів таблиці Менделєєва у вигляді різноманітних сполук. Солі натрію, що входять до складу води “Бердянська” регулюють обмінні процеси, стимулюють секреторний апарат травлення, активують жовчовидільну функцію печінки. Іони калію посилюють тонус і рухливу активність шлунку і кишечнику, солі магнію знімають спазм жовчного міхура та сприяють регулярному виходу жовчі у кишковий тракт, знижують рівень холестерину в крові, приводить до зниження цукру в крові. Включення в комплекс санаторно-курортного лікування питної мінеральної води “Бердянська” підвищує на 30% результати ефективності санаторного лікування.

Сіркокислотні солі натрію, що входять до складу води регулюють водний обмін. Іони калію активізують роботу шлунку і кишечнику, сприють синтезу глікогену в печінці. Розчини солі магнію надають спазмолітичну дію на жовчний міхур, сприють виходу жовчі у кишковий тракт. [56]

Солі кальцію надають протизапальну дію, володіють вяжучею властивістю і збезводнювальною дією.

Крім того, в межах Приазов’я використовують мінеральні води за бальнеологічним типом “Миргородська”, “Нафтуся”, “Свалява”.

Широко відомою стала лікувальна вода з свердловини с. Ботієве (“Бабанівський фонтан”), розташоване в долині нижньої течії річки Корсак. Великим попитом користується Мелітопольська мінеральна вода. Лікувальними властивостями наділені артезіанські води Приазов’я (с.Георгіївна, с. Примпосад та інші), із значним змістом сірководню.

Лікувальні грязі (пелоїди) представляють собою опади різних водоймищ, та інші природні утворення, які складаються з води, мінеральних та органічних речовин, що використовуються для грязелікування. Вплив грязей на організм людини пов’язано з вмістом в їх складі органічних речовин, мікрофлори, солей та інших біологічно активних речовин. Органічні речовини визначають такі важливі властивості лікувальної грязі, як теплоємність, здатність утримувати тепло. Мікрофлора та органічно-мінеральний комплекс, смолоутворювальні пенициалиноподібні та інші речовини лікувальних грязей пояснює її антибактеріальні властивості, властивості регенерації (відновлення бальнеологічних властивостей після використання). [37]

В Запорозький області використовують грязі найбільш активні во всій Україні, аналог відомих курортів Саки і Карлові Вари. Мулово-сульфідні грязі — основний лікувальний фактор, ефективно впливаючий як на місцевий запальний процес, так і на всі основні функції організму — кровообіг, дихання, обмін речовин. Використовуються лікувальні лиманні грязі і цілющі голубі глини,

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: