Xreferat.com » Рефераты по финансовым наукам » Суть і основи організації фінансів підприємства

Суть і основи організації фінансів підприємства

відтворення орендованого майна);

- кошти, що передаються орендатором орендодавцю для ремонту об'єктів після закінчення терміну оренди.

Лізинг передбачає передачу права користування майном іншому суб'єкту підприємницької діяльності на платній основі і на визначений термін. Лізингова плата залежить від виду майна, терміну лізингу, процентної ставки банку та інших умов договору. Як правило, сума лізингової плати є фіксованою і вноситься однаковими частками протягом усього терміну дії договору. Проте в договорі може передбачатися можливість періодичного збільшення лізингового відсотка.

У лізинговій угоді беруть участь три сторони: підприємство-постачальник, лізингова фірма (орендодавець), орендатор, який отримав нерухоме майно і користується ним протягом визначеного часу.

Види лізингу: фінансовий і оперативний.

Фінансовий лізинг передбачає виплату лізинговій фірмі вартості обладнання, яке замовлене орендатором, і передачу його в оренду. При фінансовому лізингу термін оренди майна відповідає терміну його амортизації. Це означає, що лізингодавець протягом чинності договору оренди повертає собі всю вартість майна і отримує прибуток від лізингової операції. Після закінчення терміну дії договору орендатор може викупити об'єкт лізингу за залишковою вартістю; повернути його лізингодавцеві: укласти новий контракт на оренду.

Оперативний лізинг укладається в більшості випадків на термін, менший за амортизаційний період майна. Після закінчення договору об'єкт лізингу повертається лізингодавцеві або знову здається в оренду.

В умовах платіжної кризи в суб'єктів підприємницької діяльності часто виникає дебіторська заборгованість за продай і товарно-матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги. В цій ситуації постачальник може оформляти товарний кредит. В такому випадку грошовим надходженням продавця виступає позичковий процент. Величина позичкового процента залежить від розміру банківського процента, терміну позики.

Підприємства можуть одержувати курсову різницю при проведенні операцій з іноземною валютою.

У процесі взаємовідносин між суб'єктами господарської діяльності порушуються умови виконання господарських договорів, фінансових зобов'язань, за що до порушників застосовуються фінансові санкції у вигляді: штрафу, пені, неустойки, відшкодовуються збитки, завдані підприємству при невиконані або неналежному виконанні відповідних договірних зобов'язань.

Неустойка - це визначена законом або договором грошова сума, яку одна сторона повинна сплатити іншій стороні в разі невиконання або неналежного виконання нею зобов'язань. Різновидами неустойки є пеня і штраф.

Пеня - це встановлене законом або договором грошове стягнення за порушення виконання зобов'язань при сплаті відповідних платежів і внесків за кожний день такого невиконання. Розмір пені визначається у відсотках до суми невиконаного зобов'язання.

Штраф - це грошове стягнення, що його накладає суд або відповідний уповноважений на це адміністративний орган у випадках і межах, встановлених законом.

Підприємствам можуть надходити грошові кошти, що надаються у вигляді відповідних бюджетних асигнувань як на його розвиток, так і на виконання відповідних цільових програм. Такі асигнування надаються у вигляді дотацій, субсидій та субвенцій.

ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ. РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ


Формування прибутку.

Розподіл і використання прибутку.

Суть і методи обчислення рентабельності.


ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ


Кінцевою метою діяльності підприємства є отримання прибутку.

Прибуток – це частину чистого доходу, створеного працею робітників.

Прибуток також можна розглядати як плату за працю підприємця по управлінню та організації виробництва або як плату підприємцю за ризик.

Прибуток – це кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства становить собою різницю між загальною сумою доходів і витратами на виробництво й реалізацію продукції.

Функції прибутку:

1. Оціночна функція - через абсолютний розмір прибутку оцінюється робота підприємства. Недоліком цієї функції є те, що розмір прибутку залежить від рівня цін.

2. Стимулююча функція - прибуток є основним джерелом формування фондів економічного стимулювання на підприємстві. За рахунок прибутку підприємство фінансує витрати на розвиток і вдосконалення виробництва, поліпшує умови праці, здійснює матеріальне стимулювання працюючих.

Прибуток є основним узагальнюючим показником фінансових результатів виробничо-господарської діяльності підприємства.

Розрахунок фінансових результатів від реалізації продукції, робіт, послуг проводиться як за видами продукції, робіт та послуг, так і за галузями виробництва та і в цілому в господарстві.

Кінцевий фінансовий результат господарської діяльності за способом розрахунку виражається у вигляді:

валового прибутку;

прибутку (збитку) від операційної діяльності;

прибутку (збитку) від звичайної діяльності до обкладання податком;

прибутку (збитку) від звичайної діяльності;

чистого прибутку (збитку).

Валовий прибуток – це прибуток, розрахований по реалізованій продукції у вигляді різниці між чистим доходом (виручкою без ПДВ, акцизів тощо) від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції.

Валовий прибуток = Виручка – ПДВ – Акциз – Собівартість

Фінансовий результат від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Прибуток від операційної діяльності = Валовий прибуток + Інші операційні доходи – Адміністративні витрати – Витрати на збут – Інші операційні витрати

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів, фінансових та інших витрат.

Прибуток від звичайної діяльності до обкладання податком = Прибуток від операційної діяльності + Доходи від участі в капіталі + Інші фінансові доходи + Інші доходи – Фінансові витрати – Витрати від участі в капіталі – Інші витрати

Різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку на прибуток дає кінцевий фінансовий результат - прибуток від звичайної діяльності.

Окремо від фінансових результатів від звичайної діяльності відображаються відповідно: невідшкодовані збитки та прибутки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо).

Остаточний фінансовий результат діяльності підприємства за П(С)БО розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку і податків з надзвичайного прибутку.

Чистий прибуток = Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування – Податок на прибуток + Надзвичайні доходи – Надзвичайні витрати - Податок з надзвичайного прибутку

Формування прибутку підприємства відповідно до стандартів бухгалтерського обліку


Прибуток підприємства
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності Прибуток (збиток) від надзвичайних подій
Операційної діяльності Фінансових операцій Іншої звичайної діяльності
Основної діяльності Іншої операційної діяльності


реалізації продукції, товарів, робіт, послуг реалізація оборотних активів; іноземної валюти; доходи від операційної оренди; операційних курсових різниць; одержані пеня, штрафи; від списання кредиторської заборгованості; одержані гранти, субсидії, інші доходи доходи (втрати) від спільної діяльності, інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства, одержані дивіденди, одержані відсотки за облігаціям, інші доходи реалізація фінансових інвестицій, основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів, ліквідації необоротних активів, неопераційних курсових різниць, безоплатно отриманих оборотних активів, уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій Втрати від стихійного лиха, від технічних катастроф і аварій, відшкодування збитків від надзвичайних подій, інші надзвичайні доходи і витрати

Для підвищення ефективності роботи підприємств першочергове значення має виявлення резервів збільшення обсягів виробництва і реалізації, зниження собівартості продукції, зростання прибутку.

РОЗПОДІЛ І ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ


Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності.

Об'єктом розподілу є прибуток підприємства. Під його розподілом розуміють направлення прибутку в бюджет і використання на підприємстві та за його межами.

Розподіл прибутку відбувається в два етапи:

1 етап - це розподіл загального прибутку. Учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Важливе значення при розподілі прибутку має податкова політика держави. Ця політика реалізується в кількості податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставок оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

2 етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.

Законодавчо розподіл прибутку регулюється в тій його частині, яка надходить до бюджетів різних рівнів у вигляді податків та інших обов'язкових платежів. Визначення напрямків витрачання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, структури статей його використання знаходиться в компетенції підприємства.

Принципи розподілу прибутку:

прибуток, отриманий підприємством в результаті здійснення виробничо-господарської та фінансової діяльності, розподіляється між державою і підприємством;

прибуток для держави надходить у відповідні бюджети у вигляді податків, обов'язкових платежів, ставки яких не можуть бути довільно змінені. Склад і ставки податків, порядок їх нарахування і внесення до бюджетів встановлюється законодавче;

величина прибутку підприємства, що залишилася в його розпорядженні після сплати податків, не повинна знижувати його зацікавленості в зростанні обсягів виробництва та покращення результатів виробничо-господарської і фінансової діяльності;

прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, в першу чергу, направляється на заощадження, забезпечення його подальшого розвитку, і тільки в іншій частині на потреби споживання.

Чистий прибуток, одержаний після сплати податків, залишається у повному розпорядженні підприємства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Головні принципи розподілу чистого прибутку закріплені статутом підприємства. Фактично розподіл здійснюється відповідно до поточної та стратегічної політики, що визначається підприємством.

Напрями використання чистого прибутку:

Відрахування на благодійні цілі (в межах від 2% до 5% оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду звільняється від оподаткування)

Сплата штрафних санкцій

Фонд виплати дивідендів

Поповнення статутного капіталу

Фонди накопичення: резервний фонд, фонд розвитку виробництва (технічне переозброєння, вдосконалення виробництва, розширення та оновлення виробництва, придбання нерухомості, приріст власних обігових коштів, витрати на проведення науково-дослідницьких робіт, підготовка і освоєння нових технологій, видів продукції, фінансові інвестиції тощо)

- Фонди споживання: фонд соціальної сфери, фонд матеріального заохочення (будівництво, реконструкцію і капітальний ремонт житлових будинків і об'єктів соціально-культурної сфери; утримання закладів, об'єктів соціально-культурної сфери (дитячих дошкільних, лікарень, будинків і баз відпочинку, клубів, і палаців культури тощо); проведення оздоровчих, культурно-масових заходів, у тому числі придбання путівок на відпочинок і лікування; виплата винагороди за загальні результати роботи за підсумком року, одноразове преміювання окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань, виплата премій за інші досягнення в роботі, надання одноразової матеріальної допомоги працівникам).

Нерозподілений прибуток, не використаний на збільшення капіталу, визнається фінансовим резервом і може використовуватися в майбутньому для покриття збитків, фінансування інвестиційних проектів та ін..


СУТЬ І МЕТОДИ ОБЧИСЛЕННЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ


Абсолютна сума прибутку, отримана підприємством, не може характеризувати рівень ефективності господарювання.

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами.

Витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг). Витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність.

Рентабельність – це прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки.

Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

Різні варіанти обчислень прибутку, поточних витрат, авансованої вартості зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.

Класифікація показників рентабельності:

- рентабельність окремих видів продукції (робіт, послуг)

= прибуток від реалізації / собівартість * 100%

= прибуток від реалізації /(собівартість – матеріальні витрати)*100%

= прибуток від реалізації / вартість за цінами виробника * 100%

- рентабельність підприємств

= загальний прибуток / авансована вартість * 100%

= прибуток від основної операційної діяльності / поточні витрати (собівартість) * 100%

= прибуток від основної операційної діяльності / обсяг реалізації за цінами виробника * 100%

- рентабельність галузі

= прибуток галузі / авансована вартість * 100%

= прибуток галузі / поточні витрати * 100%

= прибуток галузі / обсяг реалізації * 100%

Показники рентабельності є важливими обов'язковими елементами порівняльного аналізу й оцінки фінансового стану підприємства. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики й ціноутворення.

Основні показники рентабельності можна об'єднати в такі групи:

1) показники рентабельності продукції дана група показників формується на основі розрахунку рівнів рентабельності (прибутковості) за показниками прибутку (доходу), що відображалися у звітності підприємства (у відсотках):

Рп = Балансовий прибуток / Обсяг продажу * 100%

Рп = Оподатковуваний прибуток / Обсяг продажу * 100%

Рп = Прибуток від реалізації / Обсяг продажу * 100%

Рп = Чистий прибуток / Обсяг продажу * 100%

2) показники рентабельності капіталу (активів) дана група показників формується на основі розрахунку рівня рентабельності залежно від розміру і характеру авансованих коштів:

Рк = Балансовий прибуток / (Власні кошти + Довгострокові зобов'язання (інвестиційний капітал)) * 100%

Рк = Чистий прибуток / Акціонерний капітал * 100%

Рк = Чистий прибуток / Усі активи * 100%

3) показники, розраховані на основі потоків наявних коштів дана група показників формується на базі розрахунків рівнів рентабельності, аналогічно показникам першої і другої груп, але замість прибутку до розрахунку береться чистий потік грошових коштів (ЧПГК):

Р = ЧПГК / Усі активи * 100%

Р = ЧПГК / Інвестиційний капітал * 100%

Р = ЧПГК / Акціонерний капітал * 100%

ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ


Загальна система оподаткування:

податок на прибуток

податок з доходів фізичних осіб

податки на майно

ресурсні платежі

податок на додану вартість

Спрощена система оподаткування


ЗАГАЛЬНА СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ


Система оподаткування в Україні складається з двох підсистем:

- загальнодержавних податків і зборів;

- місцевих податків і зборів.

До загальнодержавних податків і зборів належать:

- податок на додану вартість;

- акцизний збір;

- податок на прибуток підприємств;

- податок з доходів фізичних осіб;

- мито;

- державне мито;

- плата за землю;

- рентні платежі;

- податок на промисел;

- плата за торговий патент;

- податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

- збір за геологорозвідувальні роботи, що проводяться за рахунок Державного бюджету;

- збір за спеціальне використання природних ресурсів;

- збір за забруднення навколишнього середовища;

- збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

- фіксований сільськогосподарський податок;

- єдиний податок для суб'єктів малого бізнесу та інші.

Місцевими податками є:

- податок з реклами;

- комунальний податок.

До місцевих зборів належать:

- збір за припаркування автотранспорту;

- ринковий збір;

- збір за видачу ордера на квартиру;

- курортний збір;

- збір за участь у бігах на іподромі;

- збір за виграш у бігах на іподромі;

- збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

- збір за право використання місцевої символіки;

- збір за право проведення кіно- та телезйомок;

- збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

- збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

- збір з власників собак.


ПОДАТОК НА ПРИБУТОК


Платниками податку є:

- із числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами, а також Їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншій, ніж платник податків, територіальної громади.

- із числа нерезидентів - фізичні або юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи із джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або Імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.

- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції щодо таких нерезидентів або їх засновників Оподатковуваний прибуток, який розраховується шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму скоригованих валових витрат платника податків на суму скоригованих амортизаційних відрахувань

Термін сплати податку за підсумками кварталу – на протязі 10-ти календарних днів наступних за граничним строком подання декларації. Платіжні доручення подаються до банку до настання терміну платежу

Декларація про прибуток підприємства і додатки до неї - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Ставка податку на прибуток підприємства (загальна) 25%

Прибуток = валовий доход – валові витрати – амортизаційні відрахування

Валовий дохід - це загальна сума доходу підприємства від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Дата збільшення валового доходу (перша подія):

дата зарахування коштів від покупця на поточний рахунок підприємства в оплату товарів (робіт, послуг); дата оприбуткування готівки у касу підприємства;

Дата відвантаження продукції (товарів); Дата фактичного надання результатів робіт (послуг)

Валовий дохід включає доходи від:

- продажу товарів (робіт та послуг), у томі числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не має статусу юридичної особи, цінних паперів (крім їх випуску та погашення)

- здійснення банківських, страхових операцій, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов’язаннями та вимогами

- товарообмінних операцій

- спільної діяльності та у вигляді дивідендів від нерезидентів, процентів, рояльті, володіння борговими вимогами, а також від здійснення операцій лізингу (оренди)

- доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді

- доходи від інших джерел (суми безповоротної фінансової допомоги; суми штрафів, пені, неустойки, одержаних за рішенням сторін або суду, арбітражного чи третейського суду; сума коштів страхового резерву, який використаний не за призначенням).

Валові витрати - це сума будь-яких витрат підприємства у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюють як компенсацію вартості товарів (робіт, послуг), які купують для використання у власній господарській діяльності.

Дата збільшення валових витрат (перша подія):

дата списання коштів з поточного рахунку підприємства на оплату товарів (робіт, послуг); дата видачі готівки з каси підприємства;

дата оприбуткування продукції (товарів); дата фактичного отримання результатів робіт (послуг).

Валові витрати включають витрати:

- суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які купуються, виготовляються для їх наступного використання у власній господарській діяльності;

- суми будь-яких витрат, сплачених або нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), охороною праці;

- витрати на поточний і капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення та інші види поліпшення основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року. Витрати, що перевищують вказану суму, відносять на збільшують балансову вартість груп основних фондів пропорційно сукупній балансовій вартості таких груп на початок розрахункового кварталу;

- суми внесених або нарахованих податків, зборів (загальнодержавних і місцевих), установлених Законом України «Про систему оподаткування»;

- суму перевищення балансової вартості запасів покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектувальних виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції на початок звітного кварталу над їхню балансову вартість на кінець того самого звітного кварталу;

- суми витрат, не включених до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з утратою або псуванням документів чи з допущенням помилок у розрахунках податкового зобов'язання, виявлених у звітному податковому періоді;

- інші витрати.

На дозволяється включати до складу валових витрат платника податку такі витрати не пов'язані з веденням господарської діяльності

Амортизація основних фондів і нематеріальних активів - це поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачив поділ основних фондів на чотири групи:

1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, вартість капітального поліпшення землі;

2- автомобільний транспорт та запасні частини до нього; меблі; побутові, електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське обладнання та офісне устаткування;

3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 та 4;

4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів.

Для розрахунку амортизаційних відрахувань необхідно знати балансову вартість груп основних фондів і норму амортизації.

Суму амортизаційних відрахувань розрахункового кварталу визначають шляхом множення балансової вартості груп основних фондів на початок розрахункового кварталу на норму амортизації.

Балансова вартість груп основних фондів на початок розрахункового кварталу розраховують за такою формулою: Б 1 = Б0 + П0 – В0 – А0, де Б1, Б0 - балансова вартість групи відповідно на початок розрахункового кварталу і на початок кварталу, що передував розрахунковому; П0 - сума витрат на придбання ОФ, здійснення капремонту та інших поліпшень ОФ, що підлягають амортизації протягом кварталу, що передував розрахунковому; В0 - сума виведених з експлуатації Оф протягом кварталу, що передував розрахунковому; А0 - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Згідно з чинним законодавством норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних засобів.

по основним засобам виготовленим до 1.01.04. (на квартал)

1 група – 1,25 %; 2 група – 6,25 %; 3 група – 3,75 %; 4 група – 15 %

по основним засобам виготовленим з 1.01.04. (на квартал)

1 група – 2 %; 2 група – 10 %; 3 група – 6 %; 4 група – 15 %


ПОДАТОК З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ


Платниками податку є фізичні особи

- резиденти, які є громадянами України, або особами без громадянства, які постійно проживають в Україні й отримують доходи як із джерел походженням з території України, так і з-за кордону,

- неризиденти - громадяни інших держав, але одержують доходи з джерел їх походження з території України.

Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Ставка податку 15% від об'єкта оподаткування.

Податкова соціальна пільга - це економічна категорія, яка дозволяє зменшити щомісячний оподатковуваний дохід на встановлену законодавством суму.

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу (заробітна плата) розмір якого не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн. Податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір.

Розмір соціальних пільг:

а) у розмірі мінімальній заробітній плати, встановленій на 1 січня звітного податкового року для будь-якого платника податку, що має право на соціальну пільгу;

б) у розмірі 150% мінімальної заробітної плати - для самотній матирі (батька) - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років; для батьків, які утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років; для батьків, які мають трьох чи більше дітей віком до 18 років - у розрахунку на кожну дитину; є вдівцем або вдовою; є чорнобильцем 1 або 2 категорії; є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, військовослужбовцем строкової служби; є інвалідом І або II групи, у тому числі з дитинства.

в) у розмірі 200% мінімальної заробітної плати - для Героїв України, Героїв, учасників бойових дій під час Другої світової війни; колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни; особою, яка перебувала на блокаді території колишнього Ленінграда.

Прожитковий мінімум працездатних осіб на 2008р.:

з 1 січня – 633 грн., з 1 квітня – 647 грн., з 1 липня – 649 грн., з 1 жовтня – 669 грн.

Розмір мінімальної заробітної плати на 2008р.:

з 1 січня - 515 грн., з 1 квітня – 525 грн., з 1 жовтня – 545 грн., з 1 грудня – 605 грн.

В впродовж 2008 року податкова соціальна пільга застосовується до заробітної плати, якщо граничний розмір такої місячної нарахованої заробітної плати не перевищує 890 грн.

633 грн. * 1,4 = 886,2 ≈ 890

Розмір податкової соціальної пільги на протязі всього 2008 року:

100% - 257 грн. 50 коп. 150% - 386 грн. 25 коп., 200% - 515 грн.

Податковий кредит - сума чи вартість витрат, понесених платником податку-резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів-фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року.

При нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.


ПОДАТКИ НА МАЙНО


Земельний податок

Суб'єктом плати (податку) за землю (платником) є власник земельної ділянки або землекористувач, у тому числі орендар.

Об'єктом плати (податку) за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка знаходиться у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Підставою нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.

Сплата земельного податку починається з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Виробники сільськогосподарської та рибної продукції і громадяни сплачують земельний податок рівними частинами у два строки - до 15 серпня та до 15 листопада, а всі інші платники – щомісячно до 30 числа наступного за звітним місяця.

Податкова звітність щодо земельного податку складається за формами та в порядку, що регулюється законодавством. До складу зазначених звітних форм входять: зведений розрахунок суми земельного податку; шість додатків, що розшифровують узагальнені показники Зведеного розрахунку щодо окремих земельних ділянок кожної категорії земель.

а) земельний податок, по землям грошову оцінку яких проведено

Сума податку = Пз * Го * Ст * Кц

Нз – площа земельної ділянки, м2 , га.

Го – грошова оцінка земельної ділянки, грн. / м2 , грн. / га

Ст – ставка податку у відсотках до грошової оцінки, %

Кц – коефіцієнт, який використовується залежно від цільового призначення земельної ділянки

б) земельний податок, по землям грошову оцінку яких не проведено

Сума податку = Пз * Ст * Кц * Кб * Кк * Км / 100

Нз – площа земельної ділянки, м2

Ст – ставка податку, коп. / м2 ,

Кц – коефіцієнт, який використовується залежно від цільового призначення земельної ділянки

Кб – коефіцієнт індексації ставок земельного податку, який встановлюється Законом “Про державний бюджет” на 2008 р. 3,1

Кк – коефіцієнт індексації ставок земельного податку, для населених пунктів віднесених до курортних

Км - коефіцієнт індексації ставок земельного податку, який встановлюється місцевими органами влади

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

Платниками податку з власників транспортних засобів є підприємстві установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, і також фізичні особи, які мають зареєстровані в Україні власні наземні і водні транспортні засоби.

Об'єктами оподаткування податком з власників транспортних засобів є наземні й транспортні засоби, крім залізничного і трамвайного рухомого потягу та їх частин і обладнання, та невелика кількість позицій водних транспортних засобів, зазначені в товарних групах 87 та 89 Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Юридичні особи сплачують податок з власників транспортних засобів щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Платники податку подають Розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів до органу державної податкової служби за формою, затвердженою центральним податковим органом України, за місцезнаходженням та за місцем постійного базування транспортних засобів протягом 60 календарних днів після останнього календарного дня звітного року, тобто не пізніше 1 березня (а у високосний рік - не пізніше 29 лютого) звітного періоду.

За придбані протягом року транспортні засоби Розрахунок подається до органу державної податкової служби у 10-денний термін після їх реєстрації у відповідних органах.

Платником податку з власників транспортних засобів Розрахунок може бути надісланий до органу державної податкової служби поштою з повідомленням про вручення не пізніше ніж за 10 днів (дата відправлення на поштовому штемпелі) до закінчення граничного терміну, встановленого для подання Розрахунку.

Сума податку, що підлягає сплаті, округляється до 1 грн. (менше 50 коп. відкидається, а 50 копійок і більше - округляється до 1 грн.) і розбивається платником податку на 4 рівні частини (кожна по 25 відсотків від загальної суми податку підсумкового рядка) та відображається в Розрахунку за поквартальними термінами сплати.

Сума податку = Об дв * Ст / 100

Об дв - об’єм двигуна (довжина корпусу водного транспортного засобу)

Ст - ставка податку в грн. за 100 см3 об’єму двигуна чи 1 см довжини корпуса

РЕСУРСНІ ПЛАТЕЖІ


Збір за використання водних ресурсів

Платники збору - підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту

За спеціальне використання водних

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: