Xreferat.com » Рефераты по финансовым наукам » Вексельна форма розрахунків та її використання на підприємствах

Вексельна форма розрахунків та її використання на підприємствах

за днем, в який вексель підлягає сплаті; векселі строком за пред'явленням — на протязі одного року з дня складання векселя, якщо трасантом або індосантом не встановлені інші строки, або наступного дня, якщо пред'явлення мало місце в останній день цього строку (ст.44 УВЗ).

За англійським законом протест у неплатежі іноземного векселя повинен бути здійснений в день, коли вексель був несплачений. За американським законом зобов'язання здійснення протесту банком настає в той же робочий день, будь-якою іншою особою — на протязі трьох робочих днів після відмови платника від платежу(ст. 3-508 УТК).

Відповідно до УВЗ за будь-яку відповідальну за векселем особу може бути даний аваль — спеціальне вексельне поручительство, за допомогою якого гарантується платіж (повністю або частково). Аваль дається на векселі або додатковому аркуші (алонжі), виражається словами «вважати за аваль» або іншим подібним формулюванням і підписується авалістом. Кожний підпис таким векселем, є товарна угода, комерційний кредит, що надається продавцем покупцю при реалізації товару. В цій якості вексель може виступати, з однієї сторони, як знаряддя кредиту, а з іншої — виконувати функції розрахункового засобу, багато разів переходячи із рук в руки та обслуговуючи в якості замінника грошей численні угоди купівлі-продажу товарів.

Вексель як міжнародний фінансовий документ за час свого існування може переходити від однієї особи до іншої на територіях різних держав. Звідси виникнення цілої низки зобов’язань, підлягаючих виконанню, охороні, а у випадку суперечки – судовому розв’язанню не тільки в різний час, але й на територіях дії різних вексельних законів. Таким чином, для суду території одного вексельного закону часто буває необхідним вирішувати проблеми про вексельну суперечку з врахуванням також і чужих вексельних законів

1.3. Основні документи регулювання вексельних відносин в Україні.

Вексель – безумовне грошове зобов’язання, за яким одна особа зобов’язана сплатити іншій визначену суму коштів у визначений строк, правовий статус якого регулюються законодавством про вексельний обіг. Розрізняють простий і переказний.

Розрахунки за допомогою векселів - одна з найскладніших форм розрахунків, адже вона вимагає знання досить великого за обсягом вексельного законодавства й вільного володіння термінами, що вживаються при таких розрахунках.

З метою уніфікації вексельного законодавства й усунення колізій вексельних законів на конференції в Женеві (Швейцарія) були розроблені й 07.06.1930 р. прийняті три вексельні конвенції:

Конвенція №358, що встановлює Уніфікований закон про переказний і простий вексель ;

Конвенція №359, яка має за мету вирішення деяких колізій законів про переказні й прості векселі;

Конвенція №360 про гербовий збір щодо переказних і простих векселів.

Радянський Союз приєднався до Женевських вексельних конвенцій 25.11.36 р., а постановою ЦВК і РНК СРСР у 1937 р. на території СРСР набрало чинності Положення про переказний і простий вексель, яке текстуально майже повністю збігалося з Уніфікованим законом про переказний і простий вексель.

Законом України від 18.06.91 р. "Про цінні папери і фондову біржу" вексель був визнаний цінним папером в Україні. А Законом України від 12.09.91 р. "Про правонаступництво України" і Постановою Верховної Ради України за тією ж датою "Про порядок тимчасової дії на території України актів законодавства Союзу РСР" фактично підтверджено дію названих конвенцій і Положення на території України.

Пізніше, прийнявши три закони від 06.07.99 р., Україна вже самостійно приєдналася до всіх трьох Женевських вексельних конвенцій. Згідно з повідомленням Генерального секретаря ООН на адресу Міністерства закордонних справ України, Женевські вексельні конвенції 1930 р. набрали сили закону для України 06.01.2000 р.

Вексельне право в нашій країні було розвинуте в Законі України від 05.04.2001 р. "Про обіг векселів в Україні". У ньому в основному подаються застереження до Уніфікованого закону про переказний і простий вексель. Цим же Законом передбачено прийняття ще кілька вексельних законів.

Відповідно до Женевської конвенції 1930 р. прості і переказні векселі введено в господарський оборот України Постановою ВР "Про застосування векселів в господарському обороті України" від 17.06.92 р. №2470-XII. Цією ж постановою було доручено КМУ та НБУ розробити та затвердити правила виготовлення і використання вексельних бланків.

Основні документи, якими регулюється випуск та використання векселів у господарському обороті України на даний час:

1. Постанова ВР України "Про застосування векселів в господарському обороті України" від 17.06.92 р. №2470-XII.

2. Указ Президента України "Про сплату державного мита за вексельні бланки" від 02.11.93 р. №504/93.

3. Указ Президента України "Про розширення сфери обігу векселів" від 26.07.95 р. №658/95.

4. Правила виготовлення та використання вексельних бланків, затверджені постановою КМУ та НБУ від 10.09.92 р. №528.

5. Положення про переказний і простий вексель, затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 07.08.37 р. №104/1341.

6. Роз'яснення НБУ щодо використання векселів у господарському обороті (лист НБУ від 22.02.95 р. №150010/48).

7. Лист Міністерства фінансів України "Про бухгалтерський облік вексельного обігу" від 12.08.92 р. №18-4116.

8. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18.06.91 р. №1201-XII


1.4. Особливості заповнення та використання векселів.


Правила заповнення та використання векселів були затверджені постановою КМУ і НБУ від 10.09.92 р. №528. Ними встановлено, що до затвердження Порядку випуску та обігу векселів використання вексельних бланків здійснюється відповідно до Положення про переказний та простий вексель, затвердженого постановою ЦВК і РНК СРСР від 07.08.37 р. №104/1341, з урахуванням деяких особливостей. Українське вексельне право встановлює такі, на відміну від Уніфікованого закону про переказний і простий вексель ,особливості заповнення і використання векселів:

- використовувати векселі, а також виступати векселедавцями , акцептантами , індосантами й авалістами можуть лише юридичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, визнані такими відповідно до чинного законодавства України. Однак Закон України від 05.04.2001 р. "Про обіг векселів в Україні" зазначає, що з 01.01.2002 р. ними можуть бути й фізичні особи;

- умова про проведення розрахунків із застосуванням векселів обов’язково передбачається у відповідному договорі й у разі видачі (передачі) векселя, відповідно до договору, припиняються грошові зобов’язання за платежами за цим договором і виникають зобов’язання платежу за векселем. Особи, винні в порушенні цих вимог, несуть відповідальність згідно із законом;

- вексель може видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи й надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, вказана у векселі як трасат , або векселедавець простого векселя, повинна мати перед трасантом або особою, яка або за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов’язання, сума якого повинна бути не меншою від суми платежу за векселем. Векселі Мінфіну, НБУ та комерційних банків України, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також установ і організацій, які фінансуються за рахунок держбюджету, бюджету Автономної Республіки Крим або місцевих бюджетів, емітуються і беруть участь в обігу в порядку, визначеному чинним законодавством або встановленому КМУ;

- стаття 10 УВЗ не застосовується. У ній сказано, що якщо переказний вексель, не заповнений на момент видачі, був заповнений не відповідно до укладених угод, то недотримання цих угод не може бути протипоставлене векселетримачу, якщо тільки він не придбав переказний вексель недобросовісно або ж, придбаваючи його, не допустив грубої необережності;

- векселедавець зобов’язаний вести реєстр виданих векселів у порядку, затвердженому Держкомісією з цінних паперів і фондового ринку;

- забороняється використовувати векселі як внески до статутного фонду господарського товариства;

- резиденти можуть видавати й індосувати векселі як переказні, так і прості, в іноземній і національній валюті для розрахунків з нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) відповідно до валютного законодавства України (до прийняття Закону України "Про обіг векселів в Україні" видача й індосамент векселів за межі України не дозволялися). Умова проведення розрахунків між резидентом і нерезидентом із застосуванням векселів обов’язково передбачається у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті). Придбання резидентом векселя в іноземній валюті і проведення розрахунків між резидентами за таким векселем здійснюється відповідно до валютного законодавства України;

- юридичні ситуації, викладені в статті 41 Уніфікованого закону про переказний і простий вексель, українське законодавство вирішує таким чином: сума векселя, виражена в іноземній валюті, на території України може бути сплачена в національній валюті України за курсом НБУ на день настання терміну платежу (якщо боржник прострочить платіж - на розсуд векселетримача - на день здійснення платежу) або в іноземній валюті з дотриманням вимог валютного законодавства України. Це положення застосовується і в тому разі, якщо векселедавцем (трасантом) обумовлено, що платіж здійснюється у зазначеній у векселі валюті (обумовлення про здійснення платежу в іноземній валюті);

- платежі за векселями на території України здійснюються лише в безготівковій формі;

- у господарському обороті можуть використовуватися простий і переказний векселі;

- вексельний бланк можна заповнювати друкарським способом і від руки;

- сума платежу за векселем обов’язково заповнюється цифрами і літерами;

- вексель підписується: від імені юридичних осіб - особисто керівником і головним бухгалтером (якщо ця посада передбачена штатним розписом юридичної особи) або уповноваженими ними особами, підписи засвідчуються печаткою. Від імені фізичних осіб - особисто зазначеною у векселі фізичною особою або уповноваженою нею особою і засвідчується печаткою, якщо вона є;

- вексельні бланки, які мають відповідний захист, купуються підприємствами в комерційних банках України. При придбанні вексельних бланків покупці в обов’язковому порядку, крім вартості бланка, сплачують у дохід державного бюджету держмито за кожний бланк у розмірі 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, якщо інше не передбачене законодавством України;

- зміни в текст векселя можуть вноситися з ініціативи його тримача тільки векселедавцем (трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту і написання нового із зазначенням дати внесення зміни і підписанням особами, які мають право підписувати вексель. Векселетримач повинен дати згоду на внесення зміни в текст векселя шляхом написання на зворотному боці векселя слів "згідно із змінами" із зазначенням дати внесення зміни й підпису. У разі зміни терміну платежу за переказним векселем векселетримач повинен отримати згоду (акцепт) трасата на оплату векселя в новий термін. Якщо акцепт вже був здійснений раніше, векселетримач повинен отримати додаткову згоду акцептанта стосовно нового терміну. Якщо ж векселетримач, який погодився на внесення змін у текст векселя, хоче зберегти відповідальність попередніх індосантів, він повинен отримати їх згоду. Інакше попередні індосанти несуть відповідальність, як і до внесення змін;

- хоч вексель є безумовним зобов’язанням, Законом України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що КМУ повинен підготувати проект Закону України про порядок розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів в Україні;

- згідно із Законом України "Про обіг векселів в Україні", юридичні ситуації, викладені в абзаці третьому статті 44 Уніфікованого закону про переказний і простий вексель, в нашій країні застосовуються так: протест у неплатежі за векселем , що підлягає оплаті на певну дату або в певний термін від дати складання або пред’явлення, повинен бути здійснений або в день, коли вексель підлягає оплаті, або в один із двох подальших робочих днів;

- векселетримач має право регресу у разі порушення справи про банкрутство трасата, а також у разі визнання його банкрутом і незалежно від того, чи акцептував він вексель. Таке ж право настає і в разі визнання банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту. Для використання цього права векселетримачу досить пред’явити судове рішення про визнання такого трасата або трасанта банкрутом;

- тримач може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу , суму неакцептованого або неоплаченого векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені у векселі, а також витрат, пов’язаних з протестом векселя, та інших. У разі якщо право регресу використане до настання терміну платежу (наприклад при банкрутстві боржника), то з вексельної суми утримуються облікові відсотки за діючою на дату використання права регресу офіційною (банківською) ставкою за місцем проживання тримача.

- якщо у векселі була обумовлена сплата відсотків, то тримач з особи, до якої він використовує своє право в порядку регресу, від дати настання терміну платежу може стягнути відсотки на суму векселів як виданих, так і таких, що підлягають оплаті на території України, в розмірі облікової ставки НБУ на день пред’явлення позову і від дня настання терміну платежу (від дня платежу) до дня пред’явлення позову відповідно. В такому ж розмірі стягує відсотки особа, яка прийняла переказний вексель і здійснила платіж за ним, за іншими зобов’язаннями перед ним осіб від дня здійснення ним платежу до дня пред’явлення позову. В інших випадках, згідно з Уніфікованим законом про переказний і простий вексель, стягується 6% річних;

- якщо вексель видається на території України і місце платежу за ним також в Україні, то він складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов’язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою подано офіційне найменування у їх засновницьких документах.

Приклад застосування векселів в Україні

Вексельна форма розрахунків та її використання на підприємствах

В Україні вексель застосовується не як «чистий» цінний папір, а як засіб проведення господарських операцій. Навіть якщо підприємство знаходиться «на картотеці». Особливо актуальним вексельний обіг став після заборони договорів уступки вимоги i переводу боргу.

Учасники операцій:

А — постачальник комплектуючих для заводу

Б — завод-виробник лiквiдної продукції (на картотеці)

В — покупець (можливо, дочiрня фiрма вiд «Б»)

Г — фірма - продавець послуг (маркетингових, iнформацiйних, брокерських)

1 — «А» постачає «Б» комплектуючi на 100 одиниць

2 — «Б» не розраховується з «А» (вiдсутнi кошти)

3 — «Б» продає «В» лiквiдну продукцiю на 150 одиниць

4 — «В» винний «Б» суму у 150 одиниць

5 — «Б» видає «А» переказний вексель на 100 одиниць (платник — «В»)

6 — «А» пред`являє «В» вексель до оплати

7 — «В» проводить оплату векселя у повному обсязi (100 одиниць)

8 — «Г» проводить для «Б» продаж послуг на суму 50 одиниць

9 — «Б» видає «Г» переказний вексель на 50 одиниць (платник — «В»)

10 —«Г» пред`являє «В» вексель до оплати

11 —«В» проводить оплату векселя у повному обсязi (50 одиниць)

12 —«Г» засвiдчує подяку «Б» за здiйснену операцiю

P.S. Можливi i iншi варiанти (без фiрм "А" або "Г", з продажем векселя за цiною нижче номiналу тощо).


2. Умови та особливості обігу векселів.


2.1. Правова природа векселя та умови обігу.


Для ефективного використання векселя в економіці, перш за все, необхідно мати уявлення про його правову природу і умови обігу.

Цивільне законодавство, як відомо, відносить вексель до категорії цінних паперів, які є предметом діяльності учасників цивільних правовідносин.

Поняття цінних паперів розкривається внаслідок аналізу функцій, які виконують в торгово-грошовому обігу юридичні документи. Останні являють собою документи, зміст яких засвідчує ті чи інші юридичні факти або засновані на них правовідносини. Юридичні документи виконують в обігу різні функції залежно від того, яке значення має документ для відповідних правовідносин, зокрема, документ може мати процесуальне і матеріально-правове значення, тобто наявність документа необхідна для виникнення відповідних правовідносин. Рівною мірою матеріально-правові функції належать документу тоді, коли він має значення при здійсненні вираженого в ньому права. Відносно цілого ряду цінних паперів (у тому числі й векселя), їх пред'явлення необхідне для здійснення вираженого в них права. Документи, що визначаються як цінні папери, свідчать про наявність певних взаємних прав і обов'язків між особою, яка їх випустила (емітентом), і особою, яка є їх власником (інвестором).

Останнім часом, як показала практика, посилилася тенденція до більш широкого використання «без паперових» цінних паперів замість «паперових». Відповідно до цієї обставини виникає питання про зміст поняття "документ" в умовах зміни його форми з «паперової» на «без паперову». Коли мова йде про цінні папери як про грошові документи, потрібно брати до уваги три важливих аспекти. Перший – «документальний» характер цінного паперу; другий - матеріальна форма документа; третій - наявність певних взаємних прав і обов'язків, що витікають з права власності на цінний папір.

Документальний характер цінного паперу означає, що його випуск і обіг обумовлює виникнення певних відносин між інвестором і емітентом, тобто поняття "документальний характер" цінного паперу має таке ж значення, як і її офіційний характер.

Матеріальна форма цінного паперу означає форму або вид матеріального носія, на якому виконаний документ.

Права, які визначають зміст цінного паперу, можуть належати до різних категорій суб'єктивних прав. Найчастіше вони належать до зобов'язальних прав. У цінному папері не можуть бути виражені правовідносини, внаслідок яких обидві сторони взаємно набувають права і обов'язки, оскільки сторона, що не володіє папером, не зможе реалізувати права, що належать їй.

Необхідність пред'явлення цінного папера для здійснення вираженого в ньому права має подвійне значення. По-перше, пред'явлення цінного папера для кредитора є легітимацією його як суб'єкта права. Зокрема, для витребування від боржника за цінним папером виконання його зобов'язання кредитор повинен його пред'явити. Без цінного папера кредитор не має права вимоги. Якщо цінний папір не пред'явлений, боржник має право відмовити у виконанні. По-друге, особа, зобов'язана за цінним папером, може виконати своє зобов'язання тільки відносно пред'явника папера. У противному разі ця особа буде нести відповідальність перед суб'єктом, уповноваженим цінним папером. Зокрема, боржник за векселем може виявитися вимушеним двічі виконати своє зобов'язання. Виконавши ж своє зобов'язання належному держателю цінного папера, боржник гасить (виконує) своє зобов'язання.

«Таким чином легітимація держателя цінного папера як суб'єкта відповідного права має значення як в інтересах самого держателя, якого він уповноважує виступити з відповідною претензією, так і в інтересах зобов'язаної особи, яка, виконавши свій обов'язок пред'явнику, звільняє себе від відповідальності перед дійсним суб'єктом права, якщо держатель таким не був».

При аналізі поняття "цінний папір" важливо відмітити, що не кожний фінансовий документ може мати статус цінного папера. Головним критерієм, відповідно до якого одні фінансові документи вважаються цінними паперами, а інші ні, є законодавче визначення і закріплення вичерпного переліку категорії цінних паперів. У зв'язку з цим потрібно підкреслити, що у багатьох країнах існує нормативно-правовий перелік фінансових документів, що мають юридичний статус цінного папера.

Цей перелік, як правило, закріплений законом. Документи, не віднесені законодавцем до категорії цінних паперів, таким чином, не можуть бути цінними паперами.

Законом України від 18 червня 1991 року "Про цінні папери і фондову біржу"(ст. 3) встановлено вичерпний перелік цінних паперів, які можуть випускатися і обертатися в Україні: акції, облігації внутрішнього державної і місцевої позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання; депозитні сертифікати; векселі; приватизаційні папери.

Згідно з цим Законом (ст. 21), векселем є цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

При цьому Закон розрізняє два види векселів:

а) переказний (тратта);

б) простий.


ВЕКСЕЛЬ

простий

переказний


Реквізити простого векселя:

а) найменування - "вексель";

б) проста і нічим не обумовлена обіцянка сплатити визначену суму;

в) зазначення строку платежу;

г) зазначення місця, в якому повинен здійснюватися платіж;

д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;

е) дата і місце складання векселя;

є) підпис того, хто видає документ (векселедавця).


Переказний вексель, крім зазначених вище реквізитів, повинен також містити просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму та найменування того, хто повинен платити (платника).


Вексель, у якому відсутній будь-який з обов'язкових реквізитів, не має сили простого або переказного векселя, за винятком таких випадків:

а) вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядається як такий, що підлягає оплаті після пред'явлення;

б) при відсутності особливого зазначення місце, позначене поруч з найменуванням платника (місце складання - для простого векселя), вважається місцем платежу й одночасно місцем проживання платника (векселедавця - для простого векселя);

в) вексель, у якому не вказано місце його складання, визнається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.


2.2. Особливості обігу векселів


Простий вексель - просте i нічим не зумовлене зобов'язання векселедавця сплатити власнику векселя певну суму грошей у визначеному мiсцi у визначений час.

Схема застосування простого векселя показана на мал. 1. Спочатку векселедавець виписує вексель векселедержателю. Через обумовлений час останній пред'являє його до оплати. Після цього проводиться оплата векселедавцем. Останній крок - вручення погашеного векселя векселедержателем векселедавцю з обов'язковою розпискою про отримання платежу.


Мал. 1

Схема обігу простого векселя

Вексельна форма розрахунків та її використання на підприємствах

1 - видача векселя

2 - пред'явлення векселя до оплати

3 - погашення векселя (оплата)

4 - вручення погашеного векселя з розпискою про отримання платежу


Переказний вексель (тратта) - це письмовий наказ векселедавця платнику (трасату) про сплату векселедержателю певної суми грошей у визначеному мiсцi у визначений час. Причому отримувачем коштів може виступати як перший векселедержатель (ремiтент), так i кожний з наступних векселедержателів (iндосат).

Схема застосування переказного векселя показана на мал. 2 (нижче). Векселедавець виписує переказний вексель векселедержателю; за цим векселем платник повинен сплатити iндосату визначену суму грошей. Пiсля цього векселедержатель здiйснює пред'явлення векселя до акцепту (презентацiю).Платник переказного векселя (трасат) стає боржником по векселю тільки після того, як акцептує вексель. Акцепт – засвідчена підписом трасата або іншої особи (посередника в акцепті) згода оплатити переказний вексельну тому вигляді, в якому він пред’явлений до платежу. Платник може відмовитись від акцепту. В цьому випадку ремітент вимагає від трасата оплати виданого векселя. Якщо ж платник здійснив підтвердження акцепту, то вексель вважається акцептованим. В зумовлений час вексель пред'являється до оплати. Якщо трасат не здійснює відмови від платежу по векселю (можливе й таке), проводиться погашення векселя (оплата) з подальшим врученням погашеного векселя з розпискою про отримання платежу.

Векселі загалом застосовуються у випадках: коли необхідно провести відстрочення платежу або коли є потреба оперативно провести фінансову операцію. У торговельних операціях часто переказний вексель виписує продавець - клієнт певного банку, де він брав кредит для здійснення операції (трасант) на покупця-контрагента (трасат) на користь банку-кредитора (ремітент).

Будь-який переказний вексель може бути переданий шляхом індосаменту, тобто передавального напису на векселі. Індосамент має бути простим і нічим не обумовленим. Індосамент має бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші та підписаний особою, що володіє векселем на підставі індосаменту (індосантом). Особа, в якої знаходиться переказний вексель, вважається законним векселедержателем.

Кожний індосант (особа, що володіє векселем на підставі індосаменту) може обумовити, що вексель повинен бути пред'явлений до акцепту з призначенням строку або без його призначення, якщо тільки вексель не оголошений векселедавцем як такий, що не підлягає акцепту. Акцепт має бути простим і нічим не обумовленим. Платник через акцепт бере на себе зобов'язання оплатити переказний вексель у визначений строк.

Платіж за переказним векселем може бути забезпечений повністю або в частині вексельної суми через аваль. Аваль - це вексельне поручительство, яке гарантує оплату векселя.

Аваль дається на переказному векселі або на додатковому аркуші, проте він може бути даний і на окремому аркуші з зазначенням місця його видачі. Він виражається словами "вважати за аваль" або будь-якою іншою рівнозначною формулою і підписується тим, хто дає аваль. Для авалю достатньо лише підпису, поставленого авалістом на лицьовому боці переказного векселя, якщо тільки цей підпис не поставлений платником або векселедавцем. В авалі повинно бути вказано, за кого він виданий. У разі відсутності такої вказівки він вважається виданим за векселедавця.

Аваліст відповідає так само, як і той, за кого він дав аваль. Оплачуючи переказний вексель, аваліст набуває прав, що випливають з переказного векселя, проти того, за кого він дав гарантію.

Платник може, оплачуючи переказний вексель, вимагати, щоб він був вручений йому векселедержателем з розпискою про одержання платежу.

Векселедержатель може обернути свій позов проти індосантів, векселедавця та інших зобов'язаних осіб, якщо при настанні терміну платіж не був здійснений, а також у разі повної або часткової відмови від акцепту.

Усі ті, хто видали, акцептували, індосували переказний вексель або поставили на ньому аваль, є солідарно зобов'язаними перед векселедержателем.

Використання підприємствами, які мають податкову заборгованість, переказних векселів для розрахунків з постачальниками матеріальних цінностей, дозволяє таким підприємствам, як і при звичайному бартері, ухилятись від сплати нарахованих податків і зборів.


Мал. 2

Схема обігу переказного векселя (тратти)

Вексельна форма розрахунків та її використання на підприємствах

1 - видача векселя

2 - пред'явлення векселя до акцепту (презентацiя)

3 - пiдтвердження акцепту

4 - пред'явлення векселя до оплати

5 - погашення векселя (оплата)

6 - вручення погашеного векселя з розпискою про отримання платежу


2.3. Учасники вексельної форми взаєморозрахунків, організація та технологія.


Виходячи із визначення простого і переказного векселя первинними сторонами простого векселя виступають дві особи:

- векселедавець — особа, що виписує вексель, яка одночасно є і платником за векселем;

- ремітент — перший отримував за векселем або

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: