Xreferat.com » Рефераты по финансам » Статистика фінансів

Статистика фінансів

вибору акції можна поряд з опи­саним традиційним скористатися сучасним технічним аналізом, який передбачає порівняльний аналіз динаміки та варіації показ­ників ринку щодо певного набору цінних паперів, з якого цей ви­бір потрібно зробити.

Уважається за доцільне купувати акції, щодо яких протягом попереднього періоду спостерігалися такі закономірності:

1. Сталий рівень показників:

Коефіцієнт доходів

(процент доходів,

які були розподілені

серед акціонерів)



=

Виплачено дивідендів на одну акцію

Чистий прибуток у розрахунку на одну акцію



Дивідендна віддача акцій =

Виплачено дивідендів

Ринкова ціна акції


Повний дохід від капіталу

=

Сплачено дивідендів + (Ціна акції на кінець року – Ціна акції на початок року )
Ціна акції на початок року

2. Незначна варіація цін та інших показників ринку (для її оці­нювання застосовують середнє квадратичне відхилення та коефі­цієнт варіації).

При купівлі кількох видів цінних паперів з метою комплекту­вання портфеля для зниження ризикованості вкладень, крім рівнів доходності та ризикованості окремих видів акцій, до уваги слід брати рівень впливу на них одних і тих самих факторів. Наприк­лад, курси акцій нафтодобувних, нафтопереробних, металургійних та автомобільних фірм пов'язані прямою залежністю. Або, як ска­зали б математики, коливаються в одній фазі. Водночас курси ак­цій венчурних компаній, які виробляють сучасне високотехнічне устаткування, а також електротехнічних та залізничних компаній коливаються щодо названих раніше в різних фазах.

Купуючи акцію, необхідно вміти відрізнити ринкову ціну, за якою продавець пропонує конкретну акцію, від її реальної ціни, що відповідає розміру майбутніх дисконтованих грошових пото­ків (МДГП). Здебільшого ці відмінності невеликі, але в разі про­ведення спекулятивних операцій на фондовій біржі або під час періодів підйому чи спаду в економіці відмінності можуть става­ти значними, і їх слід уміти встановлювати.

Номінальна ціна акції зумовлена вартістю проекту, який має намір профінансувати емітент. Ринкова ціна в момент емісії встановлюється на базі МДГП із бізнес-плану. Надалі ціна акції змінюватиметься під впливом як результатів фінансово-госпо­дарської діяльності фірм, так і факторів ринку. Проте фактори ринку впливають на всі акції одного виду. А тому різниця в рів­нях цін саме й зумовлюватиметься досягнутими фірмою резуль­татами, що знайде відгук у таких показниках:

• рівень сплачуваних доходів;

• темпи приросту дивідендів;

• рівень дисконтної ставки (який береться до уваги інвестором для компенсації ризику при вкладанні коштів у цю фірму і який емітент має забезпечити).

Вплив кожного з цих факторів на ціну акції враховується так:

  1. Рівень сплачуваних дивідендів:


Ціна акції =
Сума виплачених дивідендів на одну акцію
Дисконтна ставка

  1. Темпи приросту дивідендів:



Ціна акції


=

Сума виплачених дивідендів х Темпи зростання дивідендів
Дисконтна ставка – Темпи приросту дивідендів

Але найскладнішим є завдання встановлення рівня дисконтної ставки, адекватної ризику операції. Емітент цей ризик уже оці­нив, установивши відповідну дисконтну ставку при оцінюванні ефективності проектів, про що докладно йшлося раніше. Дискон­тна ставка ризику купівлі певної акції формується під впливом двох груп факторів:

1) ризику фінансового ринку в цілому;

2) ризику конкретного емітента.

Перший — диверсифікований — ризик ураховується усеред­неними показниками дохідності ринку на підставі прямо пропор­ційної залежності між дохідністю і ризиком: Другий — недивер-сифікований, притаманний емітенту — ризик вимірюється відхиленням дохідності конкретної акції порівняно з дохідністю ринку. Найпоширенішим методом, який ураховує ці два ризики, є метод МОКА — модель оцінювання капітальних активів. Позна­чимо Rs. дисконтну ставку для розрахунку ціни конкретної прос­тої акції.

Тоді

де Rf — безпечна ставка дохідності (звичайно це дохідність за державними короткотерміновими зобов'язаннями); Кm — дохід­ність ринку (установлюється за допомогою фондових індексів); β — коефіцієнт, який характеризує реакцію (чутливість) акцій на зміну ринкової ситуації;

β =

Дохідність акцій

Дохідність ринку


Зауважимо проте, що Rs не є тією величиною, яку можна під­ставити у формули для обчислення реальної ціни акції. Адже вона не являє собою показник вартості капіталу, який, як уже зазнача­лося, і є тим рівнем дохідності, на який погоджується інвестор, ку­пуючи цінні папери, оскільки стосується лише частини капіталу.

Пригадаємо, що капітал фірми включає:

Позичений
    1. позичені кошти (у тому числі під капітал облігації з фіксованим процентом);

    2. привілейовані акції;

Власний

3) залучені кошти (акціонерний капітал тал);

4) нерозподілений прибуток за звітний період.


Зрозуміло, що необхідний рівень дохідності для кожної час­тини капіталу буде різний, а тому і вартість капіталу являтиме собою осереднений показник.

Розглянемо розрахунок і зміну вартості капіталу докладніше на умовному прикладі.

Для позиченого капіталу необхідний рівень дохідності відо­мий позичальнику наперед і записаний на самому цінному папе­рі. Для нашого прикладу це 6% за облігаціями і 10,3% за приві­лейованими акціями. Для простих акцій фірми це ставка R, яка в нашому прикладі, за розрахунками методом МОКА, дорівнює 13,4%. Той самий рівень дохідності керівництво фірми має га­рантувати і щодо нерозподіленої частини прибутку. Адже інакше акціонери вимагатимуть отримати його весь за дивідендами на акції, щоб уже самим шукати шляхи використання цих грошей з не меншою віддачею, ніж за акціями фірми.

372

Капітал фірми розподілений так:

• позичені кошти — 754 млн грн., або 45%;

• привілейовані акції — 40 млн грн., або 2%;

• власний капітал — 896 млн грн., або 53%. Виходячи з цього обчислюємо таку середньозважену вар­тість капіталу:

Це і є той рівень дисконтної ставки, який бажано використо­вувати при розрахунках реальної ціни акцій.

Прийняти рішення про продаж акцій не менш складно, ніж розв'язати проблему їх купівлі. Зміни — спільний знаменник усіх подій життя. Вони можуть впливати і впливають на цінність ін­вестицій. Це — безперечний факт, а отже, те, що варто було ку­пити минулого року, можна ще краще продати в цьому році. Зві­дси випливає важлива рекомендація кожному інвесторові: потрібно не менш як один раз на рік об'єктивно проаналізувати свої вклади і відповісти на запитання: «Якби в мене були гроші, чи купив би я цю акцію за сьогоднішніми цінами?» І в разі запе­речної відповіді слід подумати про її продаж, навіть якщо це за­вдасть збитків (особливо в такому разі).


5. Статистика кредитної діяльності

Розширення господарської самостійності підприємств карди­нально змінює характер управлінських рішень, спрямовуючи їх до вищої ефективності і результативності. Головною метою фун­кціонування підприємств стає досягнення таких фінансових ре­зультатів, які сприяють вирішенню стратегічних завдань і забез­печенню фінансової стійкості.

Результативність діяльності підприємств залежить від бага­тьох факторів, і насамперед — від ефективного використання фі­нансових ресурсів, у тому числі кредитів для здійснення поточної діяльності.

У загальному вигляді кредитні ресурси є матеріальними носі­ями економічних відносин, які виникають між суб'єктами креди­тних угод з приводу перерозподілу вартості на засадах повернен­ня, терміновості та платності.

Зміст цього положення диференціюється залежно від сфери застосування. Головні джерела кредитних ресурсів, що формують місткість кредитного ринку, такі: установи банківської системи, господарюючі суб'єкти, посередники фондового ринку, кредит­но-фінансові установи небанківського типу.

Кредитні ресурси економіки держави (позиковий фонд краї­ни) — це грошові кошти, які акумулюються Національним бан­ком і використовуються ним для надання позик державі та комерційним банкам з метою забезпечення пропорційного розвитку й підвищення ефективності суспільного виробництва, їх обсяг за­лежить від обсягу грошових нагромаджень, системи розподілу та перерозподілу грошових доходів, цінової політики, економічної кон'юнктури тощо. Важливою передумовою ефективного управ­ління кредитною діяльністю є статистична характеристика обсягу і структури кредитних ресурсів основних господарюючих суб'єктів — комерційних банків і підприємств.

Кредитні операції банків — це вид активних операцій комер­ційних банків, пов'язаних із наданням клієнтам позик. В основу кредитних операцій покладено економічні відносини, що вини­кають між кредитором і позичальником з приводу одержання останнім позики на умовах повернення в певний строк зі сплатою процентів.

Банківський кредит надається банками в грошовій формі під­приємствам, установам, населенню, державі.

Згідно з принципами кредитування формулюються відповідні завдання банківської статистики.

Принцип Завдання статистики

1. Строковості — позика має бути повернена позичальником банку в заздалегідь обумовлений строк.


1. Контроль строків повернення по­зик, визначення розмірів простроче­ної заборгованості, порівняння її з коштами на рахунках клієнтів.

2. Аналіз оборотності позик.

2. Забезпеченості позик — потрібний захист інтересів банку і недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника.


Оцінка кредитоспроможності клієнтів


3. Платності — за користування по­зикою встановлюється процентна плата. Рівень процентних ставок, що встановлюється комерційним бан­ком, залежить від терміну користу­вання позикою і від ступеня ризику, що виникає у зв'язку з кредитною операцією.


1. Аналіз складу і динаміки процент­них ставок.

2. Аналіз формування прибутку за рахунок процентних ставок і обсягів позик.

3. Аналіз ролі кредитної діяльності у формуванні прибутку і прибутковості банківської діяльності


У процесі аналізу кредитної діяльності вдаються до групувань за такими ознаками:

Позичальники.

Строки надання кредитів.

Наявність та характер забезпечення позики.

Ступень ризику кредитів.

Об'єкти кредитування.

Інформаційно-аналітичне забезпечення управління кредитної діяльності банків включає такі показники.

1. Кредитовий оборот загальний КОзаг, у тому числі за рахун­ком прострочених позик КОпр.

2. Залишок позик загальний Ззаг, У тому числі за рахунком про­строчених позик Зпр; на початок періоду Зп, на кінець періоду (Зк).

3. Видача позик В.

Балансовий зв'язок між цими показниками: Зп + В = КО + Зк.

На підставі цих абсолютних показників обчислюють відносні показники.

1. Середній залишок позик за певний період часу .

2. Частка несвоєчасно повернутих позик у загальному обсязі погашених позик:

3. Частка простроченої заборгованості в загальному обсязі за­боргованості:

Рівень оборотності позики вимірюється двома показниками: кількістю оборотів, які здійснила позика за певний період, та се­редньою тривалістю користування позикою. Кількість оборотів позики V, або швидкість обороту, визначається за формулою:

Тривалість користування короткостроковою позикою, або час обороту t, визначається за формулою:

Для аналізу оборотності кредитів використовують різні статис­тичні методи і прийоми. Характеристики швидкості оборотності кредиту за окремими банківськими закладами або господарськими організаціями можна дістати за допомогою показників динамічного ряду: темпів зростання та приросту, абсолютного приросту і т. ін.

Швидкість обороту позики за групами клієнтів досліджують індексним методом, зокрема з допомогою індексів середніх вели­чин — змінного, фіксованого складу та структурних зрушень.

Факторами, які формують динаміку кредитового обороту, є швидкість обороту кредитів та середні залишки позик. Абсолют­на величина зміни кредитового обороту за рахунок динаміки швидкості обороту кредитів визначається за формулою:

а за рахунок динаміки середніх позик — за формулою

Водночас фактором, який впливає на швидкість обороту кре­дитної маси, є динаміка кредитового обороту та середніх залиш­ків позик.

За надані послуги у вигляді позики клієнти вносять плату у вигляді процентної ставки. Це ціна позикового капіталу, яка формується на фінансовому ринку. Цінова політика банку зумов­люється такими факторами: тип послуги, ставка за кредитами, установлена банком, нормативні вимоги (ставки) НБУ, ціни, що встановлюються конкурентами, фінансові потреби банку, вартість його продуктів та послуг, рівень і характер попиту споживачів.

Кількісним вираженням банківського процента є ставка, що являє собою відношення суми коштів, яка сплачується у вигляді процента, до суми позики.

Статистика вивчає формування процентної ставки під впливом основних факторів, досліджує її динаміку та здійснює прогнозу­вання.

Процентна ставка зазнає впливу передусім попиту і пропози­ції на позиковий капітал. Підвищення попиту відповідно підви­щує ціну і навпаки. Другим важливим чинником є інфляція. При зростанні інфляції зростають і процентні ставки, оскільки ін­фляція знецінює гроші.

Одним з визначальних факторів є також облікова ставка Націо­нального банку України.

За допомогою статистичних методів вивчаються динаміка процентних ставок під впливом основних факторів, а також вплив на динаміку доходів банку динаміки обсягу позик і про­центних ставок.

Важливим фактором ефективної кредитної діяльності банку є статистичне забезпечення контролю з боку банку за виконанням умов кредитного договору, особливо своєчасності сплати позичаль­ником чергових внесків на погашення позики і процентів за нею.

Для запобігання відповідним ризикам оцінюють кредитоспро­можність позичальників.

Оцінка кредитоспроможності клієнтів банку є складовою оцін­ки банківського, насамперед кредитного ризику. Ефективне упра­вління кредитним ризиком є основою створення міцного банку.

У ході аналізу та превентивного прогнозування кредитоспромо­жності клієнтів банку і на цій основі управління кредитним портфе­лем дається оцінка:

• впливу зовнішнього середовища на кредитоспроможність.

На підставі вивчення становища позичальника в економіці в ці­лому і в конкретній галузі зокрема визначається його схильність до спадів, а також залежність від бізнес-циклів (здатність адеква­тно реагувати на ситуацію залежно від бізнес-циклів);

• життєвого циклу виробництва і основних видів продукції;

• збутової стратегії;

• здатності виробляти та продавати товари за цінами, які ком­пенсують витрати та генерують прибуток;

• залежності припливу готівки від зовнішніх факторів.

Здійснюються групування напрямків кредитів з виокремлен­ням найбільш ризикованих, а саме:

  • для початку бізнесу, де обсяг позик непропорційно високий порівняно з інвестиціями власників;

  • кредити для спекулятивних угод за товарами й фондовими цінностями;

  • кредити для операцій з нерухомістю для власників підпри­ємств з обмеженими коштами;

  • кредити для підтримки значного залишку на депозиті в банку без достатнього капіталу і заставного забезпечення;

  • кредити під проекти з ризиком морального старіння тощо.

Під час оцінювання кредитоспроможності клієнтів банку ви­користовується система показників, яка сигналізує про можливі фінансові утруднення та банкрутство:

  • перевищення критичного рівня простроченої заборгованості;

  • надмірне використання короткострокових позик як джерела фінансування довгострокових вкладень;

  • низькі значення показників ліквідності;

  • нестача оборотних коштів;

  • підвищення до небезпечних меж частки позичкових коштів у загальному обсязі коштів;

  • невиконання зобов'язань перед кредиторами та акціонерами щодо своєчасного повернення позик, виплати процентів та диві­дендів;

  • погіршення відносин з підприємствами банківської системи;

  • використання нових джерел фінансових ресурсів на віднос­но невигідних умовах;

  • застосування у виробництві замортизованого обладнання;

  • негативні зміни в портфелі замовлень.

Кредитні ресурси підприємства — це сукупність кредитних коштів, залучених для фінансового забезпечення його функціо­нування. Залучення кредитних ресурсів для поповнення обігових коштів збільшує сукупний дохід за рахунок віддачі залучених коштів, підвищення ефективності власних обігових коштів, що дозволяє підприємству ефективніше здійснювати свою господар­сько-фінансову діяльність.

Кредитні ресурси підприємств формуються на основі потреби в них для формування обігових коштів (виробничих запасів, за­пасів готової продукції та товарних запасів, для фінансування інших виробничих потреб) і задоволення інвестиційних потреб (реальних, фінансових та інноваційних).

У загальному вигляді окремі кредитні кошти, які формують склад кредитних ресурсів підприємства, можна класифікувати за схемою, наведеною на рис. 2.


КРЕДИТНІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА

За цільовим характером залучення

За строками

участі в діяльності підприємства

За джерелами формування

За складом залучених


1. Для фінансу­вання поточ­ної діяльності

2. Для реалізації інвестиційних програм


1. Короткостро­ковий кредит

2. Довгостроко­вий кредит


1. Цільовий держав-ний кредит

2. Банківські позики 3. Комерційний кре-дит

4. Кредит, що фор-мується на ринку цінних паперів

5. Інші позикові кошти

1. Кредиту формі грошових коштів

2. Кредит у формі товарно-матеріаль-них цінностей

3. Кредит у формі обладнання для використання



Рис. 2. Класифікація кредитних ресурсів

торговельного підприємства


Основні завдання статистичного забезпечення формування та використання кредитних ресурсів підприємств полягають у:

• дослідженні кредитних ресурсів як елементу фінансових ре­сурсів підприємств;

• аналізі впливу механізму залучення кредитних ресурсів на ефективність функціонування підприємства;

• аналізі впливу факторів зовнішнього середовища і внутріш­ніх параметрів підприємства на рішення щодо залучення позич­кових коштів;

• обґрунтуванні управлінських рішень щодо залучення креди­тних ресурсів.

Упровадження ринкових механізмів у регулювання економіки країни змінило насамперед значущість такого джерела зовніш­нього фінансування діяльності підприємств, як цільовий держав­ний кредит. Цільовий державний кредит являє собою форму пі­льгового фінансування державою підприємств і галузей, розвиток яких має велике соціальне та економічне значення в масштабах країни.

Традиційним джерелом залучення позикових коштів, як і ра­ніше, лишається банківський кредит.

Поряд із банківським кредитом подальшого розвитку набува­ють і позабанківські форми залучення кредитних ресурсів.

Становлення ринкових відносин, відмова від монопольної ор­ганізації банківської справи зумовили відродження і розвиток міжгосподарського кредиту і насамперед комерційного кредиту (що особливо важливо для торговельних підприємств).

Комерційний кредит пов'язаний з торговельними та торгове­льно-посередницькими операціями і в загальному вигляді являє собою відстрочку платежів одного господарюючого суб'єкта іншому. Історично комерційний кредит виник раніше від бан­ківського.

Особливості економічного розвитку країни сьогодні зумовили повернення до невиправдано забутої практики взаємокредитування.

Процес формування статистичного забезпечення управління залученням кредитних ресурсів складається з таких етапів.

Аналіз статики і динаміки обсягу та структури обігових коштів, у тому числі кредитних ресурсів з огляду на те, що вони мають гнучко змінюватися згідно з циклічними потребами поточ­ної діяльності та урахуванням залучення фінансових ресурсів відповідно до їх вартості.

Для цього застосовуються методи аналізу рядів динаміки, зокре­ма ті, що дають змогу визначати основну тенденцію, індекси сезон­ності, коливання за рахунок інших факторів; методи аналізу коре­ляції та регресії, за допомогою яких установлюється взаємозв'язок потреби в кредитах та показників господарської діяльності.

Аналізується взаємозв'язок залучення кредитів із фінансови­ми результатами, зокрема ліквідністю та рентабельністю.

При цьому враховується, що підвищення частки залучених коштів у обігових коштах може забезпечити вищий рівень рента­бельності, але водночас спричинює зростання ризику ліквідності.

Протилежний процес — збільшення частки готівки в обігових коштах — зменшує ризик ліквідності, але супроводжується змен­шенням рівня рентабельності.

Статистичне забезпечення управління цими процесами перед­бачає використання системи відносних показників — рентабельності, ліквідності, частки залучених коштів у загальному обсязі обігових. Зокрема ефективність використання позикових ресурсів вивчається на основі таких показників:

Кредитовіддача (обсяг діяльності на одиницю позикових ресурсів) =

Реалізована продукція

Позикові ресурси

Кредитомісткість (використання позикових ресурсів для одержання одиниці обсягу діяльності) =

Позикові ресурси

Реалізована продукція



Обіговість ресурсів =

Позикові ресурси х Кількість днів у періоді кредитних

Оборот по погашенню позики


Надалі методами аналізу взаємозв'язку (групуванням, кореля­ції та регресії і т. ін.) установлюється зв'язок між результатами фінансової діяльності (рентабельністю, ліквідністю) і обсягом та часткою залучених коштів.

Результати такого аналізу використовуються при формуванні політики залучення позикових коштів, яка впливає на рівень і структуру заборгованості, і на цій основі — на відшукання комп­ромісу при виборі позиції «рентабельність — ризик».

Статистичне забезпечення управління ефективністю діяльнос­ті підприємств з урахуванням процесу залучення коштів пере­дбачає оцінку доцільності цього залучення. У свою чергу, оцінку такої доцільності можна дістати у вигляді різниці між обсягами доходів від позичкових коштів та вартістю їх залучення.


5. Статистика страхової діяльності

Страхування — це система економічних відносин, що поля­гають у створенні за рахунок підприємств, організацій та насе­лення спеціального фонду коштів і використанні його для відш­кодування втрат, що сталися в результаті стихійного лиха й інших несприятливих випадкових явищ, а також для надання до­помоги громадянам у разі настання в їхньому житті різних кризо­вих ситуацій (досягнення певного віку, втрата працездатності тощо). У процесі страхування беруть участь страхова організа­ція — страховик та страхувальники — юридичні і фізичні осо­би, — які вносять до страхової організації встановлені платежі. Крім того, учасником страхових відносин може бути особа, при­значена для одержання страхової суми.

Страхування відіграє дуже важливу роль у процесі переходу країни до конкурентного вільного ринку. Не виключаючи повністю ринкової невизначеності, страхування може певною мірою гаран­тувати фінансову безпеку як приватних комерційних і промисло­вих підприємств, так і фізичних осіб. Страхування також сприяє виникненню і розвитку ринку довгострокового позикового капіта­лу, необхідного для фінансування процесу створення нових висо­копродуктивних підприємств і економічного розвитку в цілому.

Страхування дозволяє зменшити ймовірність банкрутств у ра­зі настання несприятливих подій, пом'якшуючи, зокрема, наслід­ки економічної нестабільності.

Особисте страхування дозволяє громадянам у разі настання страхових випадків дістати певну матеріальну підтримку з відпо­відних фондів.

Про економічний розвиток країни часто судять на підставі того, як у ній організовано страхову справу. Ця справа за дохідністю в багатьох країнах посідає друге місце після туризму, випереджаючи промисловість та банківську справу. Розвинена система страху­вання є певним гарантом залучення іноземних інвестицій.

Головне завдання статистики страхування — вивчення тенде­нцій розвитку страхових продуктів і попиту на них, складу стра­хувальників, оцінювання диференційованих ризиків і пов'язаних з ними збитків, дослідження ефективності інвестицій і діяльності страхових компаній у цілому.

Страхову діяльність класифікують за такими ознаками.

1. За функціями:

• нагромадження — учасники страхового процесу створюють резерв коштів для покриття можливих збитків;

• перерозподільна — страхування є засобом перерозподілу збитків на всіх учасників страхового ринку;

• відшкодування (ризикова) — надається допомога тим, хто постраждав від страхового випадку;

• попереджувальна — фінансуються заходи, спрямовані на зниження втрат від страхових подій.

2. За формами страхування:

• добровільне на підставі договорів між страхувальниками та страховиками;

• обов'язкове — згідно із законодавчими актами.

3. За видами:

• особисте — страхування життя, від нещасних випадків, ме­дичне страхування;

• майнове — страхування транспорту, вантажів, інших видів майна, фінансових ризиків;

• страхування відповідальності, предметом якого є можливі зо­бов'язання страхованого щодо відшкодування втрат третім особам;

• перестрахування, у результаті якого страховик, приймаючи на страхування ризики, частину відповідальності за ними передає іншим страховикам для створення збалансованого страхового портфеля та забезпечення стабільності страхових операцій.

4. За формами власності страхових компаній:

• створені на капіталі фізичних осіб;

• створені на капіталі юридичних осіб;

• створені на капіталі фізичних та юридичних осіб;

• створені на основі приватного і державного капіталу;

• створені на основі капіталу держави.

Для характеристики страхової діяльності застосовується така система показників:

N — загальна чисельність застрахованих об'єктів;

n — чисельність об'єктів, які постраждали в результаті стра­хових випадків, випадків, які відбулися, і ризик за якими був за­страхований;

S — страхова вартість усіх застрахованих об'єктів або страхо­ва відповідальність, тобто сума грошових коштів, у межах якої страхувальник згідно з умовами страхування має зробити випла­ту в разі настання страхового випадку;

S — страхова вартість об'єктів, що постраждали;

Р — страховий платіж (страховий внесок, страхова премія), тобто плата за страхування, яка передбачена угодою страхування і розмір якої залежить від страхової суми і страхового тарифу;

W — сума виплат страхового відшкодування;

m — кількість страхових випадків.

Застосовуючи перелічені абсолютні величини, визначають та­кі відносні показники інтенсивності:

• середню страхову вартість застрахованих об'єктів ;

• середню страхову вартість об'єктів, що постраждали ;

• середній розмір виплаченого страхового відшкодування ;

• частку об'єктів, які постраждали ;

• показник виплат страхового відшкодування в розрахунку на страхові платежі ;

• страхові платежі в розрахунку на страхову вартість застрахованих об єктів ;

• показник збитковості страхової суми .

Одним з найважливіших показників статистики страхової І справи є страхові тарифи, або ставки страхових платежів. Вони мають бути розраховані так, щоб забезпечити виплату страховиком належного відшкодування страхувальнику і забез­печити прибутковість страхової діяльності.

Страховий тариф, або брутто-ставка Сб, складається з двох ча­стин: нетто-ставки Сн яка забезпечує виплату страхового від­шкодування; навантаження Н, яке забезпечує відшкодування ви­трат страховика і прибутковість його діяльності.

Нетто-ставка Сн — це, по суті, планова збитковість страхової суми. Вона характеризує розмір відповідальності страховика. Чим менший цей показник, тим ефективніша його діяльність. Показник збитковості залежить від частки об'єктів, які постраждали, тобто вірогідності страхового випадку , середнього розміру страхового відшкодування і середньої вартості застрахованих об'єктів .

Звідси показник збитковості:

Для визначення планового розміру нетто-ставки використову­ється динамічний ряд показників збитковості, на основі якого техніку розрахунку нетто-ставки ілюструє такий приклад.

РОЗРАХУНОК ВАРІАЦІЇ НЕТТО-СТАВКИ

Квартал


Страхова сума, тис. грн.


Страхове відшкодування, тис. грн.


Коефіцієнт збитковості на 100 грн. страхової суми, q




2


І


63,0


1,0


1,59


-0,33


0,1089


II


125,0


1,9


1,52


-0,40


0,1600


III


148,0


2,5


1,69


-0,23


0,0529


IV


162,0


3,0


1,85


-0,07


0,049


V


141,0


2,6


1,85


-0,08


0,064


VI


181,0


3,8


2,10


0,18


0,0324


VII


155,0


3,4


2,19


0,27


0,0729


VIII


124,0


2,9


2,33


0,41


0,1681


Разом


1099,0


21,1


1,92



0,7082


Середня фактична збитковість страхової суми =1,92; середнє квадратичне відхилення .

Планова нетто-ставка N=q + t, де t — коефіцієнт кратності відхилення (коефіцієнт довіри), який відповідає ймовірності P;

Якщо P = 0,683, t=1;

якщо Р = 0,954, t = 2;

якщо Р = 0,997, t=3.

У даному разі q = 1,92, = 0,2975.

З імовірністю Р = 0,954 можна очікувати, що рівень збитково­сті буде в межах , тобто становитиме 1,92 + 2 • 0,2975 = 2,515 грн.

Нетто-ставка дорівнює коефіцієнту збитковості, помноженому на ризикову надбавку, яка в умовах стабільного страхування ста­новить 5%, а за нестабільних умов — 10% і більше.

Нетто-ставка така: Сн = 2,515 • 1,10 = 2,77 грн.

Брутто-ставка обчислюється за формулою:

Сб

=

Нетто-ставка • 100%

100-Н%

де Н% — частка навантаження в обсязі брутто-ставки, яка ви­значається за даними про витрати страхової організації та її прибуток.

Якщо в розглядуваному випадку частку навантаження взято в розмірі 25%, то брутто-ставка буде така:

277 / 100-25 = 3,69 гри.

Отже, брутто-ставка становить 3,69 грн. на 100 грн. страхової суми, з яких 0,92 грн. або 25% припадає на потреби страховика.

Для повнішого обґрунтування нетто-ставки аналізують залеж­ність її від головних факторів згідно з рівняннями множинної ре­гресії.

На практиці застосовують тарифи, що диференціюються за­лежно від параметрів ризику. Крім того, страховик може варію­вати й за рахунок зниження базової ставки, обмежуючи свій при­буток для залучення більшої кількості клієнтів, і завдяки цьому збільшувати обсяг доходів.

За окремими видами страхування розрахунок нетто-ставки має свою специфіку. Розглянемо приклад розрахунку страхової ставки в медичному страхуванні.

Наприклад, статистичним спостереженням установлено, що певний вид захворювання виникає в середньому в 183 осіб за рік у розрахунку на 100 тис. населення, тобто ймовірність захворіти дорівнює 0,00183. Якщо страхова компанія охопила страхуванням 100 тис. осіб, то щороку їй доведеться виплачувати допомогу 183 рази, а якщо 10 тис. осіб, то 18 раз.

Страхові платежі обчислюють так. Припустимо, що кожна особа була застрахована на 1 тис. грн. Тоді страховий фонд має ї дорівнювати 183 • 1000 = 183000 грн. Тарифна ставка з 1 тис. грн. становитиме:

(183 особи • 1000 грн.): 100 000 осіб = 1,83 грн.

Це і є тарифна ставка з 1 тис. грн. страхової суми.

Друга частина тарифної ставки — ризикова надбавка. Припус­тимо, що протягом п'яти років захворюваність коливалася так: 185, 180, 183, 181, 186. Ризикова надбавка обчислюється за допо­могою середньоквадратичного відхилення

,

де qi — кількість страхових випадків кожного року; — серед­ня кількість страхових випадків; n — тарифний період, або кіль­кість років, за які є дані про

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: