Xreferat.com » Рефераты по экологии » Очищення води за допомогою озонування

Очищення води за допомогою озонування

4.5 Дози озону, потрібні для очищення води, досить високі і складають 15 - 20 мг/л. При цьому цвітність води після озонування знижується до величини 30 - 35 град, а сорбційне очищення зменшує цвітність до нормованих величин.

Очищення води за допомогою озонування


Рисунок 4.5 Ефективність очищення кольорових вод озонуванням (р. Приморсько-Ахтарськ Краснодарського краю): 1 - цвітність води; 2 – окислюваність

При озонуванні води постійно перевіряли ефективність її знезараження. Проведені бактеріологічні спостереження, зокрема, в м. Рязані підтвердили високу бактерицидну здатність озону: при дозах озону 3 - 4 міліграми/л колі-індекс в озонованій воді не перевищував 3 (при величині колі-індексу в річковій воді - 100000 - 300000), а середнє мікробне число складало 12 - 15 м. т./мл (у річковій воді - від 1400 до 2300 м. т./мл).

Таким чином, представлені вище приклади, показують найбільш характерні випадки позитивного вживання озону і активного вугілля в технології очищення води, які безумовно не охоплюють всього різноманіття варіантів використання окислювально-сорбційного методу очищення і видалення з води всіх забруднень, що зустрічаються в ній. Проте на практиці наголошуються випадки, коли озонування може привести і до погіршення процесу коагуляції. Так, при очищенні річкової води в р. Калтан (Кемеровська обл.) в період весняного паводку, попереднє озонування погіршувало подальші процеси коагуляції і освітлення, в результаті якість очищеної води не відповідала вимогам стандарту. Отримані результати привели до того, що з схеми очищення було виключено первинне озонування і замінено на введення озону перед фільтрувальними спорудами. При озонуванні деяких вод дози озону істотно впливають на подальші процеси очищення, тобто існує досить вузький діапазон їх оптимальних значень, менше якого озонування неефективне, а при великих дозах наголошується поява суспензії у фільтрованій воді і підвищується концентрація залишкового алюмінію. У ряді випадків озонування води може привести до підвищення концентрації деяких хімічних забруднень, наприклад, фенолів, які можуть утворюватися в результаті неповного окислення ароматичних з'єднань, присутніх у воді. Результати досліджень при озонуванні р. Которосль (м. Ярославль) показують, що концентрація фенолів зменшується або збільшується залежно від якості вихідної води і дози озону.

Крім того, відомо, що в процесі озонування води можливе утворення побічних продуктів, з яких найбільш показним є формальдегід. Тому у всіх дослідженнях по озонуванню постійно контролювали концентрацію формальдегіду в оброблюваній воді, величина якої періодично перевищувала ГДК (0,05 міліграм/л). Проте при подальшому сорбційному очищенні на вугільних фільтрах вміст формальдегіду істотно зменшується.

Необхідно також мати на увазі, що використовувати озон як єдиний знезаражувальний реагент неможливо, оскільки він не володіє пролонгуючою бактерицидною дією. Крім того, при озонуванні води багато органічних забруднень піддаються деструкції, в результаті збільшується кількість біорозкладаних з'єднань, у воді підвищується концентрація так званого «асимільованого органічного вуглецю», який легко засвоюється мікроорганізмами, сприяючи їх життєдіяльності.

Крім того, при озонуванні води багато органічних забруднень піддаються деструкції, в результаті збільшується кількість біорозкладаних з'єднань, у воді підвищується концентрація так званого «асимільованого органічного вуглецю», який легко засвоюється мікроорганізмами, сприяючи їх життєдіяльності. Це створює сприятливі умови для повторного бактерійного забруднення очищеної води у водопровідній мережі.

Тому для надійної роботи водопровідних мереж необхідне остаточне знезараження води проводити хлорвмісними реагентами (хлором, гіпохлоритом натрію - електролітичним або хімічним, хлорамінами) дозами, що забезпечують вміст у воді залишкового хлору на рівні 0,3 - 0,5 мг/л, що гарантує повний знезаражувальний ефект.

Таким чином, завданням цього розділу було показати, що у всіх випадках вживання методів озонування і сорбційного очищення води необхідне проведення передпроектних технологічних досліджень.

Ці дослідження зможуть визначити всі позитивні і можливі негативні моменти вживання озону, і лише вони дозволять встановити ефективність озонування і сорбційного очищення, необхідні дози озону, необхідні місця введення озону, вплив озону на основні процеси очищення води і можливість поєднання озонування з подальшим сорбційним очищенням.

5. Застосування технології озонування і сорбційного очищення води на локальних установках


Останніми роками для малих населених місць, санаторіїв, будинків відпочинку, сільських селищ, гарнізонів і військових містечок знайшли широке вживання установки заводського виготовлення, що випускаються російською та українською промисловістю.

Продуктивність цих установок змінюється в діапазоні від 100 до 10000 м3/добу.

Для очищення підземних вод від заліза і марганцю використовуються установки типа «Деферит»[7]. Для очищення підземних вод, що містять складніші форми заліза, підвищених концентрацій фтору і солей жорсткості, а також для поверхневих вод використовуються установки «Струмінь-М». Для досить великих комунальних споживачів розроблені і виготовляються водоочисні станції заводського виготовлення типа «Роса» продуктивністю від 1,6 до 1000 м3/добу

За наявності в джерелах водопостачання хімічних забруднень (фенолів, нафтопродуктів), органічних сполук, а також наявності підвищених концентрацій марганцю і сірководню, всі вказані типи установок можуть бути додатково оснащені блоками озонування і сорбційного очищення води..

При цьому продуктивність озонаторів може змінюватися від 100 г до 2 кг/ч. Для сорбційного очищення слід використовувати додаткові фільтри в кількості меншому в 1,5 - 2 рази, чим піщаних. Для оснащення водоочисних установок вказаним устаткуванням потрібне додаткове конструкторське опрацювання в розробці креслень дообладнання до кожного розміру установок.


6. Експерементальні дослідження


Для встановлення закономірностей очищення води за допомогою деструкційних методів було проведено серії дослідів по вивченню впливу озону на очистку модельних розчинів.


6.1 Визначення масової частки озону в озоно-повітряній суміші (ОПС).


Очищення води за допомогою озонування


Рисунок. 6.1 Схема установки озонування води

1 – компресор; 2 – фільтр-осушник; 3 – манометр; 4 – система регулювання тиску; 5 – абсорбційна колона; 5.1 – кран відбору проб; 5.2 – пориста перегородка; 5.3 – кришка; 6,7 – трьоходові крани; 8 – дрексель для аналізу; 9 – газовий годиник; 10 – вловлювач озону; 11 – захисна петля; 12 – озонатор.

Визначення озону в ОПС здійснюється об’ємнометричним методом. Для проведення аналізу дрексель 8 заповнюють на 2/3 5ч10% розчином КІ. Вмикають компресор 1 за допомогою системи 4 виставляють витрату ( при чому тиск на манометрі 3 не повинен перевищувати 0,15 МПа). Кран 6 повинен бути в положенні в обхід колони 5. Вмикають озонатор і виставляють напругу в межах 20ч35 кВ, пропускають 5ч10 літрів ОПС, при чому фіксують час, за який ця суміш пройде дрексель 8. Об’єм встановлюють за допомогою газового годинника 9. Розчин з дрекселя 8 кількісно переносять в колбу на титрування (на 500 мл), додають 20 мл 1н H2SO4 та 5ч10 крапель 1% розчину крохмалу( крохмал має бути свіжоприготовленим).

Титрують отриману суміш, до знебарвлення, розчином Na2S2O3 0.005 н попередньо додавши 20 мл 1Н сульфатної кислоти.

Вміст O3 в ОПС визначають за формулою:


X=(V(Na2S2O3)∙K∙0.005∙24)/V, (6.1.1)


де X – вміст O3 в ОПС г/дм3,

V(Na2S2O3) – об’єм тіосульфату, що пішов на титрування,

К – поправочний коефіцієнт концентрації Na2S2O3,

0,005 – концентрація Na2S2O3,

24 – еквівалент озону,

V - об’єм ОПС.

Далі знаходимо витрату ОПС.


W= V/t; (6.1.2)


де V– витрата ОПС, дм3/c,

t – час, за який пройшло V літрів газу.

А потім визначаємо концентрацію озону, яку продукує озонатор.


С(O3) = X∙W; г O3 / дм3. (6.1.3)


6.2 Видалення барвників за допомогою озонування


Для проведення досліджень необхідно приготувати 1 дм3 води з концентрацією барвника 40ч200 мг/дм3. (В якості барвника підійде будь-який барвник органічної природи). 600 см3 отриманого розчину заливають в абсорбційну колону 5, в яку через пористу перегородку 5.2 подається ОПС. Закривають кришку 5.3. В разі коли немає необхідності у визначенні залишкового озону кран 7 переводять у положення 1. При цьому газ після колонки 5 йде на поглинач 10.

Для визначення залишкового озону кран 7 переводять у положення 2 і проводять згідно методики О3 в ОПС.

Для встановлення кінетики видалення барвників кожні 5 хв проводять визначення оптичної густини, пробу для аналізу відбирають через кран 5.1.

Перед початком роботи визначають довжину хвилі для даного барвника та довжину кювети, використовуючи для цього вихідний розчин.

Ступінь освітлення визначають по формулі:


Z=(Aвих-A)/Aвих∙100%; (6.2.1)


де Aвих – оптична густина вихідного розчину;

А – оптична густина розчину після озонування.

Для визначення ефективності очищення води за допомогою озонування були приготовані зразки (імітати) стічних вод, що містять наступні барвники: порціону оливково-зелений, та легко змивний червоний.

Проведені досліди з барвником порціону оливково-зелений.

Проби барвників, що відбиралися через кожні 5 хв хвилі поміщені в окремі склянки, для визначення оптичної густини. Довжина хвилі складала 400 нм, кювета l=20.055 мм, тобто 2 см.

В результаті проведених досліджень були отримані наступні результати.

Дослід 1.

1. Напруга озонатора становить 25 кВ, об’єм газу, який пропускали становить 7 літрів, концентрація барвника 40мг/л.

На титрування розчину КI пішло 7 мл розчину Na2S2O3.

Визначимо вміст O3 в ОПС за формулою (6.1.1)


Очищення води за допомогою озонування г/дм3.


Витрата ОПС відповідно формули (6.1.2) складе


W=7/164=0,0426 дм3/c


Концентрація озону, яку продукує озонатор згідно формули (6.1.3) складе


С(O3) =0,12∙00,0426=0,00516 г O3 / дм3.


Оптична густина А0=0,56 (вихідного розчину барвника).

Відповідно після 5, 10, 15, 20, 25 були отримані такі значення оптичної густини: А5=0,54, А10=0,5, А15=0,46, А20=0,41, A25=0,40.

Для кожної точки визначаємо ступінь освітлення визначають по формулі (6.2.1)


Z5=(0,56-0,54)/0,56=3,6%

Z10=(0,56-0,5)/0,56=10,71%

Z15=(0,56-0,46)/0,56=17,85%

Z20=(0,56-0,41)/0,56=26,78%

Z25=(0,56-0,4)/0,56=28,57%.


За отриманими результатами будуємо графік залежності ступеня освітлення(Z), від часу(t).


Очищення води за допомогою озонуванняРисунок 6.2.1 Графік залежності ступеня освітлення(Z), від часу(t).


З графіку можна зробити висновок: максимальна ступінь освітлення відбувається через 25 хвилин, при цьому досягається ступінь освітлення 28,57%.

2. Напруга озонатора становить 25 кВ, об’єм газу, який пропускали становить 5 літрів, концентрація барвника 40мг/л.

На титрування розчину КI пішло 11 мл розчину Na2S2O3.

Визначимо вміст O3 в ОПС за формулою (6.1.1)


Очищення води за допомогою озонування г/дм3.


Витрата ОПС відповідно формули (6.1.2) складе

W=5/155=0,0322 дм3/c


Концентрація озону, яку продукує озонатор згідно формули (6.1.3) складе


С(O3) =0,264∙0,0322=0,0085 г O3 / дм3.


Оптична густина А0=0,56 (вихідного розчину барвника).

Відповідно після 5, 10, 15, 20, 25 були отримані такі значення оптичної густини: А5=0,55, А10=0,52, А15=0,48, А20=0,42, A25=0,40.

Для кожної точки визначаємо ступінь освітлення визначають по формулі (6.2.1)


Z5=(0,56-0,55)/0,56=1,78%

Z10=(0,56-0,52)/0,56=7,14%

Z15=(0,56-0,48)/0,56=14,28%

Z20=(0,56-0,42)/0,56=25%

Z25=(0,56-0,4)/0,56=28,65%.


За отриманими результатами будуємо графік залежності ступеня освітлення(Z), від часу(t).


Очищення води за допомогою озонуванняРисунок 6.2.2 Графік залежності ступеня освітлення(Z), від часу(t).


З графіку можна зробити висновок: максимальна ступінь освітлення відбувається через 25 хвилин, при цьому досягається ступінь освітлення 28,57%. Спираючись на рисунок 6.2.1 можна спостерігати чітку закономірність, та правильність проведених дослідів.

Таким чином було проведено серію дослідів, результати яких повністю співпали з результатами, які наведені вище.

Проведені досліди з барвником легко змивний червоний.

Проби барвників (легко змивного червоного), що відбиралися через кожні 5 хв хвилі поміщені в окремі склянки, для визначення оптичної густини. Довжина хвилі складала 540 нм, кювета l=20.055 мм, тобто 2 см.

В результаті проведених досліджень були отримані наступні результати.

Дослід 2.

1. Напруга озонатора становить 25 кВ, об’єм газу, який пропускали становить 7 літрів, концентрація барвника 20мг/л.

На титрування розчину КI пішло 3,3 мл розчину Na2S2O3.

Визначимо вміст O3 в ОПС за формулою (6.1.1)

Очищення води за допомогою озонування г/дм3.


Витрата ОПС відповідно формули (6.1.2) складе


W=5/83=0,06 дм3/c


Концентрація озону, яку продукує озонатор згідно формули (6.1.3) складе


С(O3) =0,0792∙0,06=0,0048 г O3 / дм3.


Оптична густина А0=0,7 (вихідного розчину барвника).

Відповідно після 5, 10, 15, 20, 25 були отримані такі значення оптичної густини: А5=0,62, А10=0,6, А15=0,57, А20=0,55, A25=0,52.

Для кожної точки визначаємо ступінь освітлення визначають по формулі (6.2.1)


Z5=(0,7-0,62)/0,7=11,43%

Z10=(0,7-0,6)/0,7=14,28%

Z15=(0,7-0,57)/0,7=18,57%

Z20=(0,7-0,55)/0,7=21,42%

Z25=(0,7-0,52)/0,7=25,71%.


За отриманими результатами будуємо графік залежності ступеня освітлення(Z), від часу(t).


Очищення води за допомогою озонуванняРисунок 6.2.3 Графік залежності ступеня освітлення(Z), від часу(t)


З графіку можна зробити висновок: максимальна ступінь освітлення відбувається через 25 хвилин, при цьому досягається ступінь освітлення 25,71%.

2. Напруга озонатора становить 35 кВ, об’єм газу, який пропускали становить 7 літрів, концентрація барвника 20мг/л.

На титрування розчину КI пішло мл розчину Na2S2O3.

Визначимо вміст O3 в ОПС за формулою (6.1.1)


Очищення води за допомогою озонування г/дм3.


Витрата ОПС відповідно формули (6.1.2) складе


W=5/84=0,059 дм3/c


Концентрація озону, яку продукує озонатор згідно формули (6.1.3) складе


С(O3) =0,242∙0,059=0,0144 г O3 / дм3.


Оптична густина А0=0,7 (вихідного розчину барвника).

Відповідно після 5, 10, 15, 20, 25 були отримані такі значення оптичної густини: А5=0,62, А10=0,59, А15=0,57, А20=0,53, A25=0,5.

Для кожної точки визначаємо ступінь освітлення визначають по формулі (6.2.1)


Z5=(0,7-0,62)/0,7=11,43%

Z10=(0,7-0,59)/0,7=15,71%

Z15=(0,7-0,57)/0,7=18,57%

Z20=(0,7-0,55)/0,7=24,28%

Z25=(0,7-0,52)/0,7=28,57%.


За отриманими результатами будуємо графік залежності ступеня освітлення(Z), від часу(t).


Очищення води за допомогою озонуванняРисунок 6.2.4 Графік залежності ступеня освітлення(Z), від часу(t).

З графіку можна зробити висновок: максимальна ступінь освітлення відбувається через 25 хвилин, при цьому досягається ступінь освітлення 28,57%. Спираючись на рисунок 6.2.3 можна спостерігати чітку закономірність, та правильність проведених дослідів.

Таким чином було проведено серію дослідів, результати яких повністю співпали з результатами, які наведені вище.

Дослід 3. Для покращення процесу озонування було застосовано коагуляційний процес. В якості коагулянту використовувався неочищений сульфат алюмінію, що був отриманий за технологією, яка була розроблена на кафедрі ТНР та ЗХТ [5].

Для визначення механізму процесу були зняті спектри поглинання озонованих розчинів. На рисунку 6.2.5 подано спектри поглинання озонованих розчинів.


Очищення води за допомогою озонування

Рисунок 6.2.5 Спектри поглинання озонованих розчинів

1–проба відібрана через 5 хвилин озонування, 2– проба з коагулянтом відібрана через 5 хвилин озонування, 3–проба відібрана через 10 хвилин озонування, 4– проба з коагулянтом відібрана через 10 хвилин озонування, 5– проба відібрана через 15 хвилин озонування, 6 – проба з коагулянтом відібрана через 15 хвилин озонування, 7 – вихідний розчин порціон оливково-зелений з концентрацією 40 мг/л.


Як видно з рисунку 6.2.5 поступове зникнення піку при довжині хвилі 420 нм вказує на руйнування структури барвника. При використанні коагулянту зникнення відбувається вже за 10 хвилин(у випадку озонування через 15 хвилин). Це вказує на те, процес руйнування структури барвника в присутності коагулянту відбувається швидше.


Висновок


За період переддипломної практики було проведено дослідження видалення з води барвників за допомогою озонування. Встановлено, що барвник легко змивний червоний на 28,57% видаляється через 25 хвилин озонування, порціон оливково-зелений на 28,65%.

Встановлено, що поєднання процесів коагуляції покращують видалення порціону оливково-зеленого з водних розчинів. Дане припущення було підтверджене спектроскопічними дослідженнями.


Список використаних джерел


Запольский А.К., Баран А.А. Коагулянты и флокулянты в процессах очистки воды: Свойства. Получение. Применение. – Л.: Химия, 1987. – 208 с.

Фізико-хімічні основи технології очищення стічних вод / Під ред. А.К. Запольського. – К.: Лібра, 2000. – 552 с.

Николадзе Г.И. Технология очистки природных вод. – М.: Высшая школа, 1987. – 480 с.

Л.А. Кульский, Строкач П.П. Технология очистки природных вод - Высшая школа, 1986 – 352 с.

Патент на корисну модель №32762 МПК(2006) СO1F7/74 авторів Крилець Г.В., Астрелін І.М., Толстопалова Н.М., Супрунчук В.І., Светлейшина О.М. опбл. 26.05.2008 Бюлетень №10.

complexdoc

garantus.at

ntpo

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: