Процес становлення та розвитку підприємництва в Україні
Окремо, на нашу думку, слід зупинитися на державному регулюванні підприємницькою діяльністю,вказати його особливості, розкрити позитивні і негативні наслідки втручання держави в діяльність підприємств.
Під час проведення семінару, для того щоб обговорити вище зазначені проблеми підприємництва в Україні, доцільно, на нашу думку, звернутися до аудиторії з такими питаннями:
Які основні умови необхідні для формування і розвитку підприємництва в Україні?
Відповідь може бути приблизно такою: Можна виділитии економічні, політичні, юридичні та психологічн умови.
Економічні умови підприємництва полягають у тому, щоб у суспільстві функціонували багатосуб’єктні (приватні, колективні, державні, кооперативні) власники. Це сприятиме свободі підприємницької діяльності, можливості на свій страх і ризик приймати рішення про використання майна, продукції, прибутків. У зв'язку з цим шляхом створення економічних умов у нашій країні є роздержавлення і приватизація власності, демонополізація господарської діяльності.
Політичні умови визначаються стабільністю і демократизацією суспільного життя в Україні. Цього можна досягти надавши усім господарюючим суб'єктам гарантії збереження їхньої власності, виключення можливостей націоналізації, експропріації. Владні структури повинні захищати всі види власності, в тому числі інтелектуальної (винаходи, новаторство, нові методи організації), а також створювати сприятливий підприємницький клімат завдяки відповідній податковій, кредитній, митній та іншій політиці.
Юридичні умови полягають у створенні нормативної бази підприємництва та його правової захищеності. Сьогодні правовою основою розвитку підприємництва в Україні є Конституція, Господарський Кодекс України, і низка законодавчих актів, які прямо стосуються сфери підприємницької діяльності та регламентують її.
Психологічні умови підприємництва полягають у створенні сприятливого психологічного клімату серед населення.
В цьому плані у нас є ще багато проблем, оскільки життя кількох поколінь відбувалося в умовах, які створювали негативне ставлення до підприємництва. Мислення консервативне і змінити його в одну мить неможливо.
Яку роль відіграє малий бізнес в економіці України?
Відповідь: В Україні підтримку малим фірмам здійснює Асоціація малих підприємств. Відповідно до законодавства України до малих належать підприємства з чисельністю працюючих: в промисловості і будівництві – до 200 чол., в науці та науковому обслуговувані – до 100, в інших галузях виробничої сфери – до 50, в галузях невиробничої сфери – до 25 сфери, в роздрібній торгівлі – до 15 чоловік.
Малі підприємства створюються на основі різноманітних форм власності у всіх видах господарської діяльності. Основна кількість малих підприємств створюється в роздрібній торгівлі, сфері обслуговування.
Досвід роботи таких невеликих підприємств показав, що вони спроможні швидко реагувати на зміни попиту споживачів, насичуючи ринок товарами і послугами; краще використовують вільні ресурси; оновлюють техніку і технологію, реагуючи на досягнення науково – технічного прогресу; посилюють конкуренцію; самостійно створюють нові робочі місця.
Малі підприємства відіграють важливу роль в економіці розвинутих країн. На їх частку у США припадає близько 50% волового внутрішнього продукту країни, в Японії –понад 50%. У нашій промисловості на невеликі підприємства припадає близько 10% загального обсягу виробництва.
На розвиток малих підприємств в Україні потенційно впливає вигідне економіко – географічне розташування держави на перетині торгівельних шляхів, наявність потужного виробничого потенціалу, висококваліфікованих трудових ресурсів, науково – дослідної бази, рекреаційних ресурсів.
Чим характеризується «цивілізоване підприємництво»? Чи властиві його риси українським підприємцям?
Відповідь: Сучасне цивілізоване підприємництво повинно грунтуватися на міцній моральній основі, на етичних нормах. Особливе місце серед критеріїв цивілізованого підприємництва посідають чесність і порядність у ділових стосунках. В сучасних умовах (як ніколи раніше) слово “підприємець” має народжувати суспільну повагу. Тільки культура бізнесової діяльності допомагає зберегти постійний інтерес партнерів і клієнтів. У практичній діяльності підприємця великого значення набувають неформальні контакти між бізнесменами, створення особливої атмосфери довіри, чесності, порядності у ділових стосунках, вірність слову, поважання законів і традицій, тобто тих неписаних правил поведінки і дій, котрі становлять суть поняття "етика підприємництва", що є складовим "цивілізованого підприємництва". Як показали результати соціологічних досліджень, на першому місці серед сукупності особистих якостей наших бізнесменів міцно тримається професійна безкультурність. Багато хто значно більш дбає про власну кишеню, ніж про власну репутацію. Тому нам треба прагнути до того, щоб і в нашій країні підприємництво здійснювалося виключно на моральних засадах та етичних нормах.
На чому має базуватися ефективне регулювання підприємницької діяльності: на посиленій ролі держави чи, навпаки, на відмові держави від регулювання більшості сфер підприємницької діяльності?
Відповідь: Держава і підприємництво вступають у відносини, в яких кожна зі сторін має значний вплив. Держава має потребу в підприємництві, оскільки ринкова система забезпечує її (без особливих додаткових витрат) матеріальними ресурсами, послугами і товарами, фінансовою підтримкою державних програм і т.п. В свою чергу, підприємництво має потребу в державі, оскільки йому необхідне законодавство, що регламентує правила економічної діяльності, її безпеки, захисту і стабільності, а також функціонування монетарної системи, стабільної економічної і соціальної інфраструктури. Підприємництво покладається на конституційний захист і державну підтримку підприємництва як основного інституту суспільства, що забезпечує одержання прибутку, зайнятість населення і підвищення його життєвого рівня. Результатом таких взаємин є «змішана» економіка, у якій взаємодіють її суспільний та приватний сектори.
Державні органи на різних рівнях впливають на підприємницьку діяльність, тому результати її здійснення залежать від держави. Держава встановлює «правила гри» на ринку. Відносини між державою і підприємництвом можуть виявлятися у конфліктах чи тертях, однак ці відносини не є настільки ворожими, як це іноді намагаються представити. Адже саме державне регулювання створює те середовище, у якому діють підприємці, забезпечуючи захист права власності, виконання договірних зобов'язань і т.п., що є істотним для діяльності підприємців.
Як відомо, одні вчені вважають, що для розвитку економіки є необхідною відмова держави від регулювання більшості сфер підприємницької діяльності. Інші вчені, навпаки, наполягають на значному посиленні ролі держави в регулюванні підприємництва для забезпечення суспільних (публічних) інтересів. На нашу думку, дійсно ефективне регулювання має бути побудоване на більш тісному співробітництві між державою і підприємництвом.
Найбільш прийнятним і оптимальним варіантом відносин між державою і підприємництвом варто вважати відносини співробітництва. Необхідність у відносинах співробітництва між державою і підприємництвом, зокрема, підтверджується досвідом і успіхами Японії, Кореї, Тайваню й інших держав, чиї національні стратегії характеризуються тісною співпрацею між державою і підприємництвом в ім’я досягнення визначених позицій в обраних галузях світового ринку. Ті ж країни, чиї стратегії характеризувалися твердими чи навіть антагоністичними відносинами держави і підприємництва, були, відповідно, менш успішними на світовому ринку.
Крім того, сучасний період розвитку нашого суспільства характеризується глобалізацією підприємництва, створенням міжнародних об'єднань підприємців, а також підсилюється можливостями використання передових технологій для економічного розвитку держав, внаслідок чого багато держав допомагають, направляють, регулюють і контролюють підприємництво для досягнення технологічної переваги. Таким чином, зростання конкуренції на світовому ринку, глобалізація бізнесу і підвищення значимості інновації підсилюють, у свою чергу, необхідність розвитку відносин співробітництва між державою і підприємництвом.
При розгляді питаннь на семінарі найдоцільніше використати метод фронтального опитування.
Важливою умовою підвищення ефективності навчального процесу є систематичне отримання викладачем об’єктивної інформації про хід навчально-пізнавальної діяльності тих, хто навчається. Цю інформацію викладач отримує в процесі контролю навчально-пізнавальної діяльності студентів. Тому після того, як всі питання будуть розглянуті і обговорені, доречно провести письмову роботу, в яку включені завдання, що розкривають рівень знань з теми «Підприємство в системі ринкових відносин. Підприємництво» і зокрема з питання «Підприємництво в Україні». Для закріплення пройденого матеріалу доцільно також використати практичний метод.
Задача:
Відомо, що капітал авансований становить 400 тис. грн., в тому числі капітал оборотний 200 тис. грн. Оборотний капітал обертається 5 разів на рік, а термін експлуатації основного капіталу – 4 роки. Розрахуйте річний оборот капіталу, розмір річних амортизаційних відрахувань та розмір амортизаційного фонду на початок 3 року експлуатації основного капіталу.
Розв’язання:
Оборот капіталу = капітал авансований / термін експлуатації + капітал оборотний * кількість оборотів за рік.
Капітал авансований = капітал основний + капітал оборотний.
Капітал основний = капітал авансований – капітал оборотний = 200 тис. грн.
Оборот капіталу = 200 000 / 4 + 200 000*5 = 50 000 + 10 00000 = 1050 000 грн.
Амортизаційні відрахування річні = капітал основний / термін експлуатації = 200 000 / 4 = 50 000 грн.
Амортизаційний фонд на початок 3 року = амортизаційні відрахування річні * 2 = 50 000 * 2 = 100 000 грн.
Для того щоб перевірити рівень засвоєння пройденого матеріалу, можна запропонувати студентам попрацювати над такими тестовими завданнями:
1. Державні підприємства створюються, як правило, в тих галузях економіки, які:
А. займаються виробництвом суспільних благ;
Б. мають високотехнічне виробництво;
В. забезпечують значні прибутки;
Г. є стратегічно важливими для розвитку національної економіки.
2. Яке підприємництво пов'язане з формуванням грошових фондів та їх використанням для відшкодування збитків та допомоги фізичним та юридичним особам?
А. страхове; Б. фінансове; В. виробниче; Г. комерційне.
3. Існування малого бізнесу зумовлене:
А. невеликим капіталом окремих підприємств;
Б. галузевими особливостями;
В. географічними та територіальними потребами;
Г. специфікою виробничого циклу окремих підприємств.
Д. всі відповіді вірні.
На заключному етапі семінару, підводяться підсумки у вигляді контрольних запитань, які дозволять перевірити та контролювати знання студентів.
Пошукові питання:
Обґрунтуйте, чим зумовлене швидке зростання в економіці багатьох країн малих підприємств? У чому полягають їх сильні та слабкі сторони?
Розглянувши переваги і недоліки основних видів підприємства, спробуйте визначити, які з них мають найбільше значення для учасного стану реформування економіки в Україні.
Які основні причини зміни поглядів економістів щодо поняття «підприємництво»?
Зробіть психологічний аналіз особистості підприємця. Чи можливо виховати необхідні якості підприємця?
Контрольні запитання:
Що таке підприємство та які функції воно виконує в ринковій економіці?
Які є види підприємств?
В чому полягає сутність підприємництва та які його види?
Охарактеризуйте переваги та недоліки організаційно-правових форм підприємництва. Які з них передбачені українським законодавством?
Які риси притаманні сучасному підприємцеві?
Дайте характеристику малого підприємства. Які особливості малого бізнесу і в чому його переваги і недоліки?
Як співвідносяться між собою великий і малий бізнес в економіці України? []
Після контрольних запитань викладач коротко аналізує якість їх з’ясування, визначає питання для самостійної роботи, аналізує відповіді студентів та виставляє оцінки. Після цього визначає домашнє завдання на наступний семінар.
При проведенні занять викладач переважно використовує словесні методи (розповідь, пояснення, бесіда), індуктивні і дедуктивні методи та метод навчальної дискусії (за допомогою проблемно-пошукових питань), а також пояснювально-ілюстративний метод, при розгляді різноманітних схем та графіків. При цьому викладач повинен спланувати навчальний процес таким чином, щоб студенти не були перевантажені теоретичним матеріалом.
Таким чином, запропонована тема дасть змогу сформувати ґрунтовні знання у студентів та учнів про підприємництво, його функції та передумови існування, виробити необхідні навички та вміння.
Висновки
Проведене дослідження дозволило нам дійти таких висновків та обґрунтувати такі пропозиції:
Невід’ємним елементом ринкового господарювання, однією з найактивніших форм економічної діяльності є підприємництво, або особливий тип господарювання. На сьогодні не існує єдиного визначення терміну підприємницької діяльності. Сутність цього терміну розкривають за допомогою ознак, що властиві підприємницькій діяльності. Отже, підприємництво – це особливий вид діяльності, в основі якого такі ознаки, як: свобода вибору термінів і методів діяльності, самостійність у прийнятті рішень; постійна наявність фактора ризику; орієнтація на досягнення комерційного успіху; відповідальність, активний пошук, інноваційний характер діяльності [, с.211].
Основними функціями підприємництва є: ресурсна (формування і продуктивне використання капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів); організаційна (організація маркетингу, виробництва, збуту і реклами та інших господарських прав); творча (новаторські ідеї, генерування та активне використання ініціативи, уміння ризикувати).
Розрізняють такі види підприємництва: виробниче, комерційне, фінансове, консультативне; підприємництво з участю юридичної особи, підприємництво без участі юридичної особи; індивідуальне, сімейне, партнерське (приватне), акціонерне, орендне, колективне (народне), інноваційне, спільне; мале, середнє, велике. Мета підприємництва зводиться, з одного боку, до отримання прибутку або особистого доходу, а з іншого – до найбільш ефективного використання факторів, прагнення реалізувати творчі потенції людини.
Правовою основою розвитку малого й середнього бізнесу в Україні є Конституція, Господарський Кодекс України, Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» («регуляторний»), Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» («контрольний»), Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» («реєстраційний») і Закону «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» («дозвільний») та низка інших законодавчих актів.
Загальний стан підприємництва в Україні характеризується значною кількістю системних проблем, серед яких виділяють такі: відсутність цілеспрямованої державної політики розвитку підприємництва в Україні, обмеження фінансових ресурсів, значний рівень тіньової діяльності, недостатня інноваційна спрямованість підприємництва, відсутність повноцінно діючих інфраструктурних елементів підтримки розвитку підприємницького сектора тощо.
В Україні вже завершено етап трансформації, метою якого було механічне нарощення суб’єктів підприємництва. Порівняно з 2004 роком кількість суб’єктів підприємництва в 2007 році зросла на 17 %. Станом на перше січня 2007 року в Україні функціонувало 2379,4 тисяч суб’єктів підприємництва [].
Протягом 2007р. збитково працювало 28,9% підприємств. Найбільше таких підприємств у наданні комунальних та індивідуальних послуг, діяльності у сфері культури та спорту (37,3% від загальної кількості підприємств відповідного виду діяльності), на транспорті та зв’язку (37,0%), у промисловості (34,0%), по операціях з нерухомим майном, оренді, інжинірингу та наданні послуг підприємцям (31,7%), у будівництві (29,8%).
За видами економічної діяльності найбільша частка інноваційно активних підприємств у переробній промисловості, зокрема на підприємствах з виробництва коксу, продуктів нафтоперероблення (33,3%), хімічній і нафтохімічній промисловості (21,6%) та машинобудуванні (23,3%). Питома вага інноваційних підприємств серед відкритих акціонерних товариств становила 22,7 %, закритих акціонерних товариств - 20,9 %, спільних товариств - 20,8 %, державних підприємств - 19,4 % [].
Основні причини, що сповільнюють розвиток інноваційного підприємництва в Україні: недосконалість законодавчої й інституційної бази розвитку інноваційного підприємництва; відсутність ефективної системи стимулювання та моральної мотивації винахідництва; значна неадекватність між наявними джерелами фінансування та потребами інноваційного розвитку; недостатня державна підтримка інноваційної діяльності, зокрема науки, освіти, наукових фундаментальних і прикладних досліджень та ін. Вирішення цих проблем в основному покладається на державу.
Система державного регулювання підприємництва на практиці реалізується через створення механізму регулювання підприємництва, який являє собою певний спосіб організації відносин між державою та підприємницьким сектором, і формується за допомогою сукупності засобів державного впливу на економічну активність господарюючих суб’єктів.
Вдосконалювати державне регулювання розвитку підприємництва в Україні потрібно у таких сферах: правових відносин та регулювання діяльності підприємництва, інституціоналізації державної політики підтримки підприємництва, оподаткування суб’єктів підприємництва, фінансових інструментів підтримки суб’єктів підприємництва, консалтингових послуг для підприємництва, діяльності бізнес-інкубаторів.
В Україні має розпочатися новий етап трансформації, який повинен сприяти зростанню експортних можливостей вітчизняного бізнесу, підвищити його внутрішню та міжнародну конкурентоспроможність і забезпечити більшу віддачу від підприємництва у внутрішньому валовому продукті.
Економічна освіта у загальноосвітній школі покликана сформувати систему раціонального мислення і поведінки людини в умовах економічних відносин, що склалися у сучасному суспільстві, розвивати підприємницькі здібності, виховувати майбутніх громадян, які стануть носіями національної та людської гідності, патріотизму, порядності, ділової культури, активними творцями матеріальних і духовних цінностей. Вивчення економіки у загальноосвітніх навчальних закладах України здійснюється на основі Державного стандарту базової і повної середньої освіти України.
Проблеми підприємництва в Україні є надзвичайно важливою для вивчення у ЗНЗ та ВНЗ, бо, крім того, що підприємство є одним з головних суб’єктів будь-якої економічної системи, воно ще й є способом реалізації підприємницьких здібностей населення.
Досягти успіху при навчані учнів та студентів, формуванні у них вмінь, понять та навичок можна лише через забезпечення пізнавальної активності та зацікавленості. Тому, потрібно намагатися використовувати різноманітні форми організації навчання (уроки-лекції, уроки-семінари, ділові та рольові ігри, екскурсії тощо), притаманні цим формам методи та засоби навчання.
Список використаних джерел
Абалкин Л. Роль государства в становлении и регулировании рыночной экономики // Вопросы экономики. – 1997. – № 6. – С. 4 – 12.
Академія «Аналітичний центр». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.academia/index.php?p_id=79&id=39 – Назва з екрану.
Акбашев Б. Управление, собственность и государственное регулирование экономики // Российский экономический журнал. – 2004. – № 4. – С. 56 – 61.
Акіліна О.В., Пасічник В.Г. Основи підприємництва (навчально-методичний комплекс). Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 176 с.
Акімова І., Кузяків О. Промислові підприємства середнього розміру в Україні // Пріорітети: Вістник приватної ініціативи. – 2004. – №8. – c. 22-30.
Аксьонова О.В. Методика викладання економіки: Навч.посіб. – К.: КНЕУ. – 1998. – 280с.
Андрій Рєпа. Мода на глобалізацію // Дзеркало тижня, №4 – 3 лютого.
Антология экономической классики. В 2-х томах. Предисловие И.А. Столярова. – М.: МП «ЭКОНОВ», 1991. Т.І. – 475 с.
Асаул А.Н. Организация предпренимательской деятельности. – СПб.: Питер, 2005. – 368 с.: ил. – (Серия «Учебник для вузов»).
Атаманчук Г.В. Новое государство: поиски, иллюзии, возможности. – М.: Славянский диалог, 2005. – 223 с.
Бажал Ю.М. Інноваційний розвиток економіки: моделі, системи управління. Державна політика. К., «Основа», 2005, с. 62.
Бевентер Э. фон, Хампе И. Основные знания по рыночной экономике в восьми лекциях: Пер. с нем. – М.: Республика, 1993. – 176 с.
Бєленький П.Н., Медведєв С.П. Формування механізму господарювання підприємництва. – К., 2003.
Варналій З. С. Державна регуляторна політика у сфері малого підприємництва (Науково-практичне видання) / З. В. Варналій, І. С. Кузнецова – К.: Ін-т екон. прогнозув., 2002. – 104 с.
Варналій З. С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001. – 277 с.
Виноградська А.М. Основи підприємництва: Навчальний посібник. Друге видання, перероблено і доповнено – К.: Кондор, 2005. – 544 с.
Вовк А.С. Соціально-економічний механізм управління підприємницькою діяльністю на промислових підприємствах: Автореф. дис.канд. екон. наук: 08.06.01 / Приазовський держ. технічний ін. – Маріуполь, 2004. – 20 с.
Геєць В. Ринкова трансформація в 1991–2000 роках: здобутки, труднощі, уроки // Вісн. НАН України, 2001, № 2, c. 22 – 31.
Господарське законодавство України: правове регулювання господарських відносин. Збірник нормативних актів/Упорядник Камлик М.І. – К.: Атіка, 2004. – 836 с.
Господарський кодекс України. – К.: Атіка, 2003.
Державний комітет регуляторної політики та підприємництва України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.dkrp.gov – Назва з екрану.
Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www. ukrstat.gov (15.08.09). – Назва з екрану.
Державний стандарт базової і повної середньої освіти (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 року №24) // Освіта України. – №5 20 січня. – 2004. – c. 1 – 6.
Дєгтяр О.А. Система державного регулювання розвитку малого підприємництва: теоретико-методологічний аспект // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2007. – № 4. – С. 65–69.
Долан Э.Дж., Линдсей Д. Рынок: Микроэкономическая модель. – СПб., 1992. – 496 с.
Економіка підприємства: Навч. Посібник / 3а ред. А.В.Шегди. – К., 2001. Роздіди 1 – 3; 7 – 9; 16.
Економіка підприємства: Підручник (За заг. ред. С.Ф.Покропивного, – Вид. 2 – е, доп. – К.:КНЕУ – 2001. Розд. 1 – 2; 5 – 7.
Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1 / Редкол.: С.В.Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр «Академія», 2000. – 840 с.
Економічна теорія: Навч. Посібник / За ред. В.О. Білика, Саблука П.Т. 4 – те вид., перероб. та доп. – К.: ННЦІАЕ, 2004. – 234 с.
Економічний розвиток України: проблеми теорії і практики : Тези доп. підсумк. наук.-практ. конф. кафедри екон. теорії Дніпропетровського національного ун-ту за 2001 р. – Д., 2002. – 32с.
Електронна бібліотека економіста. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.library.if/book/38/1746.htm – Назва з екрану.
Жаворонкова Галина Василівна. Інформаційне підприємництво: інновації, консалтинг, маркетинг / Національний авіаційний ун-т. – К. : НАУ, 2003. – 366с. – Бібліогр.
Жданов Юрий Николаевич, Болдырев В. Н., Валовой Дмитрик Васильевич, Жданов Юрий Николаевич, Казаков В. В. Зкономика : Учебник для юристов / Дмитрий Васильевич Валовой (ред.). – М.: Щит-М, 1999. – 360с.
Закон України «Про вищу освіту» // ГолосУкраїни. – 2002. – №33. – с.6.
Закон України «Про загальну середню освіту» // Урядовий кур’єр. – 1999. – №78.
Закон України від 1 червня 2000 року № 1775- III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
Закон України від 11 вересня 2003 року № 1160-ІV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Закон України від 15 травня 2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».
Закон України від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ «Про господарські товариства».
Закон України від 19 жовтня 2000 року № 2063-III «Про державну підтримку малого підприємництва».
Закон України від 21 грудня 2000 року № 2157-Ш «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні».
Закон України від 4 травня 2007 року «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Закон України від 6 вересня 2005 року № 2806-ІV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
Історія економічних учень: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання, 2004. – 1300 с.
Ковальчук В.М. Основи ринкової економіки. – Тернопіль, 2000.
Ковальчук Г.О. Активізація навчання в економічній освіті. – К.: КНЕУ, 1999.
Конференція: «Україна: Бізнес і економічні пріоритети» Київ, 14-15 листопада 2005 р.
Кремінь В. Створюємо освіту майбутнього // Освіта. – №27 (5103) 9 – 16 червня. – 2004. – c.1-2.
Кукурудза І.І. Методика викладання економічної теорії. Матеріали до лекцій і семінарів. – Черкаси: РВВ Черкаського держуніверситету. – 2001. – 332c.
Ластовецький А. Загальна характеристика законодавства у сфері підприємницької діяльності та основні тенденції його розвитку // Підприємництво, господарство і право. – 2003, № 7. – С. 3-5.
Ластовецький А. Удосконалення дозвільно-реєстраційних процедур щодо підприємництва в ракурсі адміністративної форми // Підприємництво, господарство і право. – 2003, № 8. – С. 7-11.
Ластовецький А.С. Організаційно – правові засади регулювання підприємницької діяльності в Україні: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Київський юридичний ін. – т. – К., 2004. – 220 с.
Лукінов, І. До питання про концепцію і модель сучасного економічного розвитку України [Текст] / І. Лукінов. Економіка України: Політико- екон. журн. / НАНУ . Міністерство економіки України . Міністерство фінансів України; І.І. Лукінов (гол.ред.). — 2001. – №6. – С. 4-9.— ISSN 0131-775X.
Маршавін Ю.М. Підприємництво, як фактор розвитку зайнятості населення. – К.: ІПК ДСЗУ, 2004. – 234 с.
Мельник Л.Ю., Сафронов С.О. Основи економічної теорії та підприємництва. – Дн-к: Січ, 2003. – 461 с.
Мойсею Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. 3-тє видання, доповнене, 2001 р. – 608 с.
Мочерний С.В Економічна теорія: Посібник. – К.: «Академія», 2001. Розділи 3.1-3.2; 3.5.
Навчальна програма з курсу «Економічна теорія» для ВНЗ і Шк\ розроблена кафедрою економічної теорії НПУ імені М.П.Драгоманова.
Навчально-методичний комплекс з курсу: «Основи економічної теорії» / Уклад.: В.В. Радченко, І.О. Штундер та ін. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. – 86 с.
Насікан Н. Розвиток малого бізнесу в Україні // Географія та основи економіки в школі. – 2000. – №2. – с.36 – 39.
Науковий журнал «Економічний часопис» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.soskin – Назва з екрану.
Національна доктрина розвитку освіти. Указ Президента України №347 / 2002 від 17.04.2002 року.
Підприємництво – вирішальний фактор розвитку країн з перехідною економікою. – К.: Знання України, 2003. – 327с.
Предпринимательство: Ученик для вузов / Под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф. Г.Б. Поляка, проф. В.А. Шандра, – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1999. – с. 20 – 27.
Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні: Національна доповідь / К.О. Ващенко, З.С. Варналій, В.Є. Воротін, В.М. Геєць, Е.М., Кужель О. В., Лібанова та ін. – К., Держкомпідприємництво, 2008. – 226 с.
Радченко В.В. В ситуації «нестандарту» (Про методологічні основи створення державного стандарту і навчальних програм з економічної теорії) // Вища освіта України. – №2. – 2002. – С.69-76.
Саниахметова Н.А. Регулирование предпринимательской деятельности в Украине: организационно – правовые аспекты / Одесская гос. юрид. академия. – О.: 1998.
Сітухо Олександр. Деякі проблемні питання правового регулювання організації торгівлі цінними паперами // Юридичний журнал. – № 1. – 2005. – С. 36 – 43.
Сміт Адам. Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробуту націй. – К.: Port-Royal, 2001.
Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004 – 2015рр) «Шляхом Європейської інтеграції» / Авт. кол.: Гальчинський А.С.,Геєць В.М. та ін.; Нац. ін-т стратег. дослідж., Інстит. екон. прогнозування НАН України, М-во економіки з питань європ. інтегр. України – К.: ІВЦ Держкомстату України. – 2004. – 416С.
Указ Президента України 12 травня 2005 року № 779/2005 «Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва».
Указ Президента України 25 травня 2000 року № 721/2000 «Питання Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва».
Указ Президента України від 1 червня 2005 року № 901 «Про деякі заходи щодо забезпечення здійснення державної регуляторної політики».
Указ Президента України від 12 травня 1998 року № 456/98 «Про державну підтримку малого підприємництва».
Указ Президента України від 23 липня 1998 року № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності».
Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Фонд підтримки підприємництва в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ufpp.kiev – Назва з екрану.
Чернилевский Д.И. Дидактика высшей школы. – М.: Педагогическое общество России, 2002.
Шелудько Валерія. Регуляторна політика – невиправдані сподівання чи невикористані можливості? // Юридичний журнал. – № 6. – 2004. – С. 28 – 39.
Шнипко О. Сутність підприємницької діяльності та основні умови її розвитку в Україні // Економіка, 2001, № 6, С. 3—6.
Шумпетер Й. Теория экономического развития исследования предпринимательской прибыли, капитала и цикла конъюктуры: Пер. С нем./Под общ. ред. А.Г. Милейковского. – М.: Прогресс, 1982. – 454 с.
Як влада приймає рішення і як підприємці можуть на це впливати – Програма АРД / Чеккі «Регуляторна реформа в Україні». – 2001. – 46 с.
Якунин В.А. Педагогическая психология. – С – Пб.: Изд-во Михайлова В. А.: Изд-во «Полиус», 1998.
Размещено на
145