Ціни на промислову продукцію. Загальна характеристика, методи встановлення і регулювання
НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ
ХАРКІВСЬКИЙ БАНКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ
Кафедра обліку та аудиту
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни " ЕКОНОМІКА ПІДПРИЕМСТВА "
на тему: " Ціни на промислову продукцію
загальна характеристика, методи встановлення і
регулювання."
Керівник роботи,
д. е. н., проф. В.М. Тимофеєв
Студент факультету
банківської справи,
обліку і фінансів,
ІІ курсу, групи 26-ОА,
спеціальності
"Облік та аудит" М.В. Кравченко
Харків – 2008
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 Ціна як інструмент економіки
1.1 Структурні елементи ціни
1.2 Методи ціноутворення
1.3 Державна цінова політика та її вплив на економічні процеси
РОЗДІЛ 2 Аналіз цінової політики ВАТ "Скарлетт"
2.1 Коротка характеристика компанії і її товару
2.2 Аналіз цін і товарів конкурентів
РОЗДІЛ 3 Шляхи вдосконалення цінової політики ВАТ "Скарлетт"
3.1 Розробка цінової політики компанії
3.2 Вибір методу ціноутворення
3.3 Основні рекомендації
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Важливе місце серед різних важелів економічного механізму господарської політики підприємства належить цінам і ціноутворенню, у яких відбиваються всі сторони його економічної діяльності. Ціна впливає на виробництво, розподіл, обмін і споживання.
В умовах ринкових відносин ціна виступає як сполучна ланка між виробником і споживачем, як механізм забезпечення рівноваги між попитом та пропозицією.
Кожний підприємець самостійно встановлює ціну на свій товар. Впровадження єдиних цін для всіх споживачів пов'язане з особливостями ринку конкретного товару або з технічною складністю й великими витратами при диференціації цін. Єдині ціни важливі там, де підприємець пропонує ринку стандартизований продукт серійного виробництва. У цій обстановці важливо, щоб масовий споживач знав ціну, порівнював неї із ціною конкуруючих товарів і без проблем ухвалював рішення щодо покупці.
Ціна була й залишається найважливішим критерієм прийняття споживчих рішень. Для держав з невисоким рівнем життя, для бідних верств населення, а також стосовно до товарів масового попиту це характерно. Але за останнім часом одержали широкий розвиток інші, нецінові фактори конкуренції. Проте, ціна зберігає свої позиції як традиційний елемент конкурентної політики, робить дуже великий вплив на ринкове положення й прибуток підприємства.
Ціна в сучасній економіці - це не тільки індикатор співвідношення попиту та пропозиції, на який повинна орієнтуватися фірма. Але на зміну цінової конкуренції приходить конкуренція якості й додаткових послуг для споживача. Історично ціна завжди була основним фактором, що визначає вибір покупця.
Однак в останні десятиліття на купівельному виборі відносно сильніше стали позначатися нецінові фактори, такі, як стимулювання збуту, організація розподілу товару й послуг для клієнтів.
Фірми підходять до проблемам ціноутворення по-різному. У дрібних - ціни часто встановлюються вищим керівництвом. У великих компаніях проблемами ціноутворення звичайно займаються керуючі відділень і керуючі по товарних асортиментах. Але й тут вище керівництво визначає загальні установки й мети політики цін і нерідко затверджує ціни, запропоновані керівниками нижніх ешелонів. У галузях діяльності, де фактори ціноутворення відіграють вирішальну роль (аерокосмічна промисловість, залізниці, нафтові компанії), фірми часто затверджують у себе відділи цін, які або самі розробляють ціни, або допомагають робити це іншим підрозділам. Серед тих, чиє вплив також позначається на політику цін, що управляють службою збуту, завідувачі виробництвом, що управляють службою фінансів, бухгалтера й ін.
Ринкова економіка ґрунтується на самостійних, економічно відособлених товаровиробниках, а для них ціни - вирішальний фактор результатів виробничої й фінансової діяльності. Правильно обрана цінова стратегія, грамотна тактика формування цін, економічно вивірені методи ціноутворення становлять основу успішної діяльності будь-якого підприємства, незалежно від форми власності.
У своїй курсовій мені б хотілося приділити більше уваги методу ціноутворення, а також питанням вивчення корисності товарів, купівельного поводження, оцінки впливу психологічних факторів. Мені здається це цікавим і як споживачеві.
РОЗДІЛ 1. Ціна як інструмент економіки
1.1 Структурні елементи ціни
Ціна — це економічне поняття, існування і важливість якого не треба пояснювати і доводити. З дитячих років, як тільки людині доводиться спостерігати або самому брати участь у купівлі, вона на побутовому рівні сприймає, що таке ціна і яку роль вона відіграє у житті з цілому.
Висока ціна означає, що річ дорога і її купівля вимагає великих грошових витрат, низька ціна — дешевизну і менше навантаження на кишеню покупця. Однак ціна, а точніше, ціни, вся їх сукупність являють собою не тільки індивідуальну, особисту, а й суспільну, соціальну категорію. Вони регулюють як окрему купівлю і продаж товарів споживачам, так і економічні процеси загалом, включаючи виробництво, розподіл товарів, обмін або споживання благ, надання послуг.
В економіці застосовуються десятки мільйонів цін. Під єдиним поняттям "ціна" розуміється безліч різновидів цін, включаючи оптові, роздрібні, регульовані, договірні, вільні, ринкові, державні, контрактні, прогнозні, проектні, лімітні, світові і ряд інших. Будучи широко вживаними в економіці будь-якого типу (централізованій, ринковій, змішаній), ціни формуються і діють у різних економіках по-різному.
Ціни, безсумнівно, являють собою тонкий, гнучкий інструмент і в той же час досить могутній важіль управління економікою, хоча їхні реальні можливості впливу на економіку взагалі і на рівень життя зокрема набагато менші, ніж надії, що покладаються на ціни та на ціновий механізм людьми.
У ціновому механізмі потрібно розрізняти і виділяти дві взаємодіючі частини. Це, з одного боку, самі ціни, їх види, структура, величина, динаміка зміни, з іншого — ціноутворення як спосіб, правила встановлення, формування нових цін і зміни діючих. Ціноутворення, з яким люди знайомі набагато менше, ніж з цінами, є активно
задаючою
частиною всього
цінового механізму.
Воно, власне,
і зумовлює
величину ціни.
Проте найчастіше
ціноутворення
від нас приховане,
а ціни ми бачимо
наочно. Ціни
і ціноутворення
складають у
своїй єдності
ціновий механізм.
Під загальною поширеною назвою "ціна" розуміється комплекс економічних понять, що входять в єдину синтетичну категорію. Реально під одним найменуванням "ціна" існує, як згадувалася вище, безліч її видів, що різняться між собою призначенням, галуззю застосування, способом формування, тому дати загальне, єдине визначення поняттю "ціна" складно. Ми будемо вважати, що ціна — це грошовий вираз вартості товару.
Ціна, як і гроші, є історичною категорією, що виникла і сформувалася в процесі зародження і розвитку обміну. Вже в ході найпростішого натурального обміну доводиться, по суті, використовувати ціни як обмінні пропорції, що забезпечують еквівалентність обміну. Про ціни стали говорити і писати не стільки з позицій їх суті і призначення, скільки з точки зору способів їх формування, визначення. Сприйняття ціни все більш асоціювалося з епітетами, що супроводжували це поняття: "державна", "ринкова", "тверда", "договірна" тощо. Значення ціни так чи інакше пов'язується з ціноутворюючими чинниками, що впливають на її величину.
Ринок і ціна — категорії, обумовлені товарним виробництвом. При цьому первинним є ринок. Це пояснюється тим, що при товарному виробництві економічні відносини проявляються головним чином через ринок. Саме ринок є основною формою виявлення товарно-грошових відносин і вартісних категорій.
У ринковому господарстві важливу роль відіграє закон вартості, який реалізується через механізми ціноутворення, збалансованості попиту і пропозиції. Він є одним із регуляторів суспільного виробництва, який допомагає „переливу" ресурсів з одного сектора економіки до іншого і всередині окремих секторів під дією товарно-грошових відносин.
В умовах ринкових відносин трудові, матеріальні і фінансові ресурси підприємства є частиною сукупних ресурсів суспільства і включаються в загальний процес відтворення самим підприємством як господарюючим суб'єктом. Регулювання відтворення здійснюється поряд з іншими економічними і законами законом вартості, який діє через механізм цін і ціноутворення.
Усі діючі в економіці ціни взаємопов'язані й утворюють єдину систему, яка перебуває в постійному русі під впливом ринкових факторів. Система цін являє собою сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлених цін в економіці, які дають змогу всім підприємницьким структурам нормально здійснювати свою діяльність і реалізувати кінцеву продукцію та послуги з найбільшою вигодою для себе.
Вона
характеризується
видами цін,
характером
взаємозв'язків
та взаємозалежностей
між ними, рівнем,
структурою
та динамікою
цін.
Система цін для окремої підприємницької структури складається з трьох блоків взаємозалежних і взаємодіючих цін:
ціни, за якими підприємницька структура закуповує економічні ресурси, що необхідні їй для простого та розширеного відтворення своєї діяльності;
ціни, які використовуються підприємницькою структурою дляздійснення внутрігосподарських розрахунків між структурнимипідрозділами за продукцію, роботи й послуги проміжного характеру;
3) ціни, за якими підприємницька структура реалізує кінцеву продукцію, роботи та послуги.
У цілому система цін також представлена окремими блоками взаємозалежних і взаємодіючих цін.
Тісний взаємозв'язок і взаємозалежність цін, які входять у систему, обумовлений двома обставинами:
усі ціни формуються на єдиній методологічній основі. Цією основою є закони вартості, попиту й пропозиції, конкуренції;
господарська діяльність усіх підприємств (фірм), сфер виробництва й галузей економіки тісно взаємопов'язана і в кінцевому підсумку утворює єдиний господарський комплекс. Взаємозв'язок підприємств І галузей може носити виробничий, технологічний, економічний та інший характер.
Крім цього, система цін тісно пов'язана з економічним середовищем, в якому вона функціонує. Таке середовище включає: товарне виробництво, різні форми власності, конкуренцію та ін. Залежність ціноутворення від економічного середовища знаходить свій вияв у різних за характером системах цін. Для командно-адміністративної економіки характерне функціонування централізованої системи цін. Відмінними ознаками цієї системи цін є наступні природа, характер та наслідки впливу цін на розвиток економіки:
централізоване встановлення рівнів цін на продукцію й тарифівна послуги відповідними органами державної влади, зумовлене монополією державної власності на засоби та результати виробництва;
слабке врахування дії об'єктивних економічних законів;
формування цін у сфері виробництва;
диктат виробника продукції та послуг над споживачем і відсутність конкуренції;
диспропорції у рівні оптових, закупівельних і роздрібних цін;
обмежена мережа каналів реалізації продукції та послуг, яка спричинювала обмежену кількість видів і різновидів цін.
У тих країнах, де в економіці провідне місце належить приватній власності, функціонує та розвивається ринкова система цін, яка має зовсім інакші природу, характер і наслідки впливу на розвиток економіки. Для ринкової системи цін характерні такі особливі риси:
децентралізоване вільне встановлення рівнів цін на продукцію й тарифів на послуги зумовлене домінуючим місцем приватної власності на засоби та результати виробництва;
врахування дії об'єктивних економічних законів;
формування цін у сфері товарного обміну;
елементи державного регулювання ринкових цін;
конкурентні основи встановлення ринкових цін і диктат споживача над виробником;
динамічна підтримка пропорційності рівнів цін і тарифів;
розгалужена мережа каналів реалізації продукції та послуг, яка породжує різноманітні види цін.
Різнорідність видів економічної діяльності, способів організації виробництв, форм власності, типів ринків обумовлюють появу та існування різних видів цін, які використовуються економічними суб'єктами. їхня кількість, особливості та алгоритми використання можуть суттєво відрізнятися. Тому постає необхідність перейти до загальної класифікації цін, які сьогодні використовуються в різних операціях купівлі-продажу. Для правильного розуміння категорії ціни необхідно розрізняти поняття склад ціни та структура ціни. Склад ціни характеризується її економічними елементами (витрати, прибуток і т.д.), які виражені їх абсолютним значенням у грошовому вираженні. Наприклад, склад роздрібної ціни включає в себе витрати і прибуток підприємства-виробника, витрати і прибуток постачальницько-збутових організацій, витрати й прибуток підприємств роздрібної торгівлі, непрямі податки1 . Типовий склад оптової та роздрібної ціни представлено на (рис.1)
| Витрати на вир-во і збут продукції | Прибуток | Акциз, мито | Постачальницько-збутова або оптова націнка (скидка) | Торгова націнка | ПДВ | ||
| Витрати | Прибуток | Витрати | Прибуток | ||||
| Оптова (відпускна) ціна на підриємства (без ПДВ) | |||||||
| Оптова цінва промисловості (торгівлі) без ПДВ | |||||||
| Роздрібна ціна | |||||||
Рис. 1 Склад оптової та роздрібної ціни продукції
З наведеного малюнка видно, що кожний наступний вид ціни включає в себе попередній. У кожній із ланок товароруху в ціні акумулюється ПДВ (непрямий податок).
Він оплачується кінцевим споживачем, тобто населенням або державою, але віднімається при розрахунку величини націнки кожного наступного продавця, тому у схемі подані оптові ціни без врахування податку на додану вартість. Це спрощення відображає суть процесу формування ціни, проте спотворює деякою мірою її склад на проміжних етапах. Тому необхідне пам'ятати, що формування ціни на будь-якій стадії товароруху завжди супроводжується нарахуванням податку на додану вартість.
До складу витрат на вир-во і збут, які враховують при розрахунку
оптової ціни підприємства, включають:
виробничу собівартість продукції;
адміністративні витрати;
витрати на збут;
інші витрати.
На відміну від складу ціни структура ціни являє собою відсоткове відношення окремих складових елементів ціни в загальному її рівні. Тобто структура ціни характеризує питому вагу її елементів у ціні товару. Так, ціна товару з ПДВ становить 120 %, а собівартість відносно до ціни складатиме, наприклад, 57,7 %, прибуток — 25,3 %, ПДВ - 20 %.
Функції оптової закупівлі, збереження та продажу продукції споживачам-підприємствам або роздрібним продавцям виконують постачальницько—збутові, заготівельні підприємства, оптово-закупівельні фірми, торгово-закупівельні підприємства, підприємства оптової торгівлі. Всі перераховані суб'єкти сфери обігу несуть відповідні витрати на закупівлю товарів та їх реалізацію. Покриття всіх витрат при оптовій торгівлі здійснюється за допомогою постачальницько-збутових націнок.
Якщо підприємства-виробники відпускають продукцію за вільною відпускною ціною, то постачальницько-збутові націнки також встановлюються самостійно суб'єктами оптової ланки із врахуванням попиту, що склався, і пропозиції на відповідному товарному ринку, а також якості і споживчих властивостей продукції, товарів.
Якщо на продукцію і товари діють регульовані торгівельні націнки, підприємства торгівлі використовують торгову націнку встановлених розмірів.
Органи виконавчої влади України встановлюють і регулюють розміри торгових націнок на продукти дитячого харчування, лікувальні засоби і вироби медичного призначення, націнки на продукцію, що реалізується через заклади громадського харчування при середньо-освітніх школах, середніх спеціальних та вищих учбових закладах, а також на продукцію і товари з обмеженим строком ввезення. Так, граничні торговельні надбавки (націнки) на лікарські засоби і вироби медичного призначення, зазначені в переліку вітчизняних та імпортних лікарських засобів і виробів медичного призначення, ціни на які підлягають державному регулюванню, що реалізуються населенню через аптечну мережу, встановлюються на рівні не вище 35 % оптової ціни виробника (митної вартості), а на ті, що придбаються державними та комунальними закладами охорони здоров'я за бюджетні кошти — на рівні не вище 10 % оптової ціни виробника (митної вартості) (Постанова КМУ "Про внесення змін до деяких постанов КМУ" № 1499 від 16.11.2001 Року).
У загальній системі цін роздрібні ціни на споживчі товари посідають найважливіше місце. Вони визначаються пропорційно обміну споживчих товарів на доходи населення і тому істотно впливають на сферу розподілу і обігу а також формують пропозиції, що складаються між попитом і пропозицією, визначають рівень життя населення.
Одним з елементів роздрібної ціни товару є торгівельна націнка (націнка), яка визначає, по суті, ціну послуги торгівельного підприємства під час реалізації товарів. Торгові націнки оприлюднюються продавцем самостійно, відповідно до кон’юнктури ринку. В торгову націнку включаються витрати роздрібного продавця, в тому числі транспортні витрати та інші витрати з закупівлі та реалізації товарів роздрібної організації, а також ПДВ.
Величина витрат сфери обігу пов’язана із умовами купівлі-продажу. Чим більше посередників беруть участь у реалізації товару, тим вищий рівень продажної ціни. Тому створення або виникнення в державі великих оптово-торгових фірм буде сприяти здешевленню товару – оптовий покупець дає великі, вигідні стабільні замовлення виробникам. Він вигідно відрізняється від дрібного і роздрібного тим, що не завищує прибуток на одиницю товару, а збільшує масу прибутку залежно від обсягу купленого товару. Великі оптовики найчастіше самі оприлюднюють свою відпускну ціну, визначаючи частку інших посередників.
1.2 Методи ціноутворення
Існують різні методи ціноутворення:
"середні витрати плюс прибуток";
на основі аналізу беззбитковості й забезпечення цільового прибутку;
на основі "відчуває цінність, що," товару;
на основі рівня поточних цін;
на основі закритих торгів (конкурсів) і інших.
Найпоширенішим є метод ціноутворення "середні витрати плюс прибуток", по якому до витрат виробництва й реалізації на певний продукт додають надбавку, що відповідає для даної галузі нормі прибутку або бажаному доходу від обороту. При цьому варто враховувати витрати й прибуток, як виробника продукції, так і всіх учасників розподілу (оптових фірм, роздрібних магазинів, збутових агентів і т.п.).
При використанні методу аналізу беззбитковості й одержання цільового прибутку підприємство призначає ціну, що повинна забезпечити запланований обсяг прибутку (рис. 2)
Error: Reference source not found
Рис. 2 Аналіз беззбитковості
Крапка беззбитковості (кількість виробів Кбу), при якій загальні витрати й доходи збігаються, визначається по формулі (2.1)
,
(2.1)
де Ц - ціна виробу;
Кбу – кількість виробів;
Ипер – змінні витрати на виріб.
Для одержання цільового прибутку (Ппл) необхідно забезпечити обсяг продажів у кількості Кпл. При збуті ДО < Кбу підприємство буде зазнавати збитків.
При встановленні ціни на основі чутливості одержувачем цінності товару (метод споживчої оцінки) підприємство переконує покупця в перевагах свого товару, використовуючи нецінові методи впливу (сервіс, гарантії, право використання товарної марки й т.п.).
Часто використається метод проходження за лідером, коли підприємство встановлює ціни на продукцію на рівні сформованих на ринку поточних цін або трохи нижче.
При визначенні цін на проекти при участі в конкурсах необхідно відповідно до теорії рішень установити таку ціну, що веде до найбільшого очікування прибутку в довгостроковому плані.
При визначенні базової ціни виробу можна використати параметричні методи ціноутворення, метод питомих ваг, баловий метод, метод регресійного аналізу й ін.
В основі методу питомих показників лежить визначення питомої величини ціни (Цо) по формулі (2.2):
Цо=Цп/Хо (2.2)
де Цп - прейскурантна ціна;
Хо - величина основного параметра якості.
При баловому методі ціна нового виробу (Цн) визначається по формулі (2.3):
Цн=Цб((Бнi/(Боi) (2.3)
де Цб - ціна базисного виробу;
i - параметри якості;
Бнi - балова оцінка i-го параметра нового виробу;
Боi - балова оцінка i-го параметра базисного виробу.
Метод регресійного аналізу ґрунтується на обліку впливу на ціну основних параметрів якості виробу:
Ц=f (Х1,Х2,Хn,)
де: Х1, Х2, Х3, … Хп – основні параметри якості виробу.
Для стимулювання збуту широко використаються:
ціни-принади, установлювані на відомі торговельні марки на низькому рівні;
премії або компенсації за придбання товару в строго певний період часу;
психологічне ціноутворення, при якому встановлюються психологічно привабливі ціни нижче круглих сум;
вигідні процентні ставки при продажі в кредит; гарантійні умови й договори про технічне обслуговування й ін.
1.3 Державна цінова політика та її вплив на економічні процеси
Цінова політика держави — це діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади, спрямована на досягнення трьох основних цілей: послідовного проведення цінової лібералізації, державного регулювання цін (тарифів) на окремі види товарів (послуг) та здійснення контролю за їх додержанням.
Ступінь, форми та масштаби державного втручання в ціноутворення залежать від стану економічного розвитку країни, інтенсивності інфляційних процесів, ступеня монополізації та конкуренції, питомої ваги державного сектору та інших чинників. Форми державного регулювання наведені у додатку В.
Втручання держави в процес ціноутворення здійснюється в таких трьох основних формах: обмеження рівня ціни, введення податкових платежів з метою вилучення частки доходів у виробників і споживачів, державна підтримка цін через дотації. Втручання в перелічених формах здійснюється за допомогою різноманітних методів державного регулювання цін, які можна об'єднати в дві групи: прямі та непрямі (опосередковані).
Пряме регулювання, як правило, переважає на початковому етапі створення ринку, коли в економіці виникає кризова ситуація. До прямих методів регулювання цін належать:
установлення фіксованих (твердих) цін на найважливіші товари та послуги;
застосування граничних цін або граничних коефіцієнтів їх підвищення;
декларування зміни цін;
заморожування (блокування) цін на певний період;
запровадження граничних рівнів посередницько-збутових націнок та торговельних надбавок;
укладання договорів про ціни між державою та підприємствами.
Непрямі методи державного регулювання цін переважають на етапі зрілого ринку, коли регулюючий потенціал ринкового механізму реалізується сповна. За допомогою цих методів держава не диктує порядок чи способи визначення цін, а лише регулює поведінку суб'єктів, які беруть участь у процесі ціноутворення. До основних непрямих методів регулювання цін належать:
застосування граничних нормативів рентабельності;
зміна рівнів та диференціація ставок товарних податків;
пільгове оподаткування та кредитування;
диференціація ставок ввізного мита.
Державне регулювання цін спрямоване на досягнення певних цілей економічної політики країни. Серед них можна виділити найтиповіші, кожній з яких притаманні відповідні методи державного впливу на процеси ціноутворення. Перша — запобігти руйнівному впливові цін на економіку та стримати інфляцію. Така мета, як правило, ставиться за умов переходу країни від командно-адміністративної до ринкової економіки або в період відтворення ринкових відносин, зруйнованих війною чи соціально-економічною дестабілізацією. За таких умов держава вдається переважно до політики прямого регулювання цін шляхом установлення фіксованих цін на основні види товарів та послуг з одночасним дотуванням їх виробників.
Важливою метою державного регулювання цін є захист внутрішнього ринку від негативного впливу зовнішньої конкуренції. Для цього держава використовує політику протекціонізму, яка, зокрема у сфері ціноутворення, передбачає дотування національних виробників або підвищення цін на окремі імпортні товари до необхідного рівня за допомогою ввізного мита. На сучасному етапі економічного розвитку в усіх країнах основною метою державного регулювання цін є стримування монополізму та забезпечення конкурентного середовища на ринку. В Україні державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень, вибір методів та встановлення термінів регулювання здійснюється Міністерством економіки, а на регіональних ринках— місцевими органами. Ці установи спільно з Антимонопольним комітетом визначають перелік регульованої продукції монополістів.
Відповідно до "Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень" регулювання цін монополістів здійснюється шляхом встановлення фіксованих чи граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних і посередницько-збутових надбавок (націнок), граничних нормативів рентабельності або запровадженням обов'язкового декларування зміни цін. Перелічені методи в основному відповідають світовій практиці, але, маючи певні недоліки, з різною мірою ефективності використовуються в ціновому регулюванні. Так, метод установлення фіксованих або граничних цін потребує значної інформації, що може вплинути на точність їх розрахунків, а застосування методу регулювання на основі граничних нормативів рентабельності та граничних рівнів торговельних та посередницько-збутових надбавок часто не може зупинити зростання цін, а в деяких випадках навіть сприяє їхньому підвищенню.
Зазначені недоліки значною мірою усуваються регулюванням цін на основі декларування. Декларування зміни цін означає, що підприємство для підвищення ціни, яка підлягає державному регулюванню, має звернутися у відповідні органи для отримання на це дозволу. Тому в деяких країнах такі ціни називаються "дозвільними".
З метою здійснення цінової політики держава створює спеціальну систему органів ціноутворення, до складу якої входять загальнодержавні, регіональні та відомчі установи. До першої групи належить Міністерство економіки України, а до другої — управління з питань цінової політики Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Здійснення державної цінової політики неможливе без ефективного контролю за додержанням дисципліни цін. Державну дисципліну цін розуміють як дотримання визначених нормативними актами і документами вимог щодо формування, установлення та використання цін за умов регульованої економіки. Контроль за додержанням дисципліни цін здійснюється системою спеціальних органів, зокрема Державною інспекцією з контролю за цінами Міністерства економіки України та підпорядкованими їй державними інспекціями Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської місцевих державних адміністрацій. Головним завданням Держінспекції є здійснення контролю за додержанням центральними та місцевими органами влади, підприємствами та організаціями вимог щодо формування, установлення та застосування цін і тарифів. У разі виявлення фактів неправильного установлення цін і тарифів державні інспекції з контролю за цінами застосовують до порушників штрафні санкції. Вся сума виручки, одержана в результаті порушення державної дисципліни цін, підлягає вилученню до відповідного бюджету. Крім того, з порушника стягується штраф у двократному розмірі незаконно одержаної суми виручки. В умовах ринку ціна здебільшого визначається в процесі вільних торгів між продавцем і покупцем. Така узгоджена ціна за умов збігу між попитом і пропозицією називається рівноважною. Але в деяких випадках до цього процесу підключається держава, установлюючи остаточну величину ціни на іншому рівні..
РОЗДІЛ 2. Аналіз цінової політики ВАТ "Скарлетт"
2.1 Коротка характеристика ВАТ "Скарлетт" і її товару
"Скарлетт" сьогодні - це найбільша розвинена оптова й роздрібна мережа продажів, а також виробництва побутової техніки (зокрема прасок), лідер українського ринку в цій області. Вісім років успішного бізнесу в Україні - це ціла епоха економічних, політичних і соціальних змін. Утримати лідерство під силу тим, хто пропонує партнерам товар найвищої якості, оперативно організує його доставку й гарантує при цьому міжнародний рівень обслуговування.
Компанія працює на ринку електроніки з 1994 року, і в короткий термін зарекомендувала себе надійним і солідним партнером. Дотримуючись нових віянь, наша фірма інтенсивно розширює й зміцнює партнерські відносини із провідними світовими виробниками, установлює стратегічно важливі зв'язки, проводить систематичну роботу зі збільшення асортиментів пропонованих товарів, постійно виводить на український ринок нові торговельні марки.
Способи ведення бізнесу, відкритість і партнерство - застава успішної роботи. Техніка, що випускає, уже зарекомендувала себе на ринку електроніки як гідна конкурентоспроможна продукція. Втілюючи в життя величезна кількість ідей, наша фірма дає покупцеві найкраще. Великі асортименти продукції постійно поповнюється всі новими досягненнями в області високий технологій на ринку електроніки. Навіть самий вимогливий покупець знайде в нас свій товар.
ВАТ "Скарлетт" має дилерську мережу у всіх областях України. З ними працюють більше 100 торговельних партнерів. Наявність власної мережі фірмових магазинів забезпечує розуміння потреб і запитів їх дилерів у всіх аспектах їхньої діяльності, у тому числі в питаннях реклами. Мета компанії- найбільш повна реалізація потенціалу своїх партнерів по бізнесі й максимальній зацікавленості в довгостроковому й перспективному співробітництві. Для досягнення цієї мети компанія активно застосовує різні методи стимулювання клієнтів. Це - система знижок, кредитних ліній, бонусів, система планування закупівель.
Поряд з дилерською мережею зі зростаючою прогресією розширюється роздрібна. У Київі на сьогоднішній момент діє торговельна мережа з десяти магазинів, розташованих у центральних і найбільш жвавих районах міста. Продукція магазинів фірми "Скарлетт" користується попитом і популярністю завдяки різноманітним асортиментам товару, продуманій ціновій політиці, персональним підходом до кожного покупця. Мережа роздрібних магазинів фірми "Скарлетт" поширилася на такі міста, як Донецьк, Кіровоград, Вінниця, Сімферополь. Особливу популярність серед населення знайшла послуга продажу товарів у кредит.
Активне використання нових маркетингових технологій, грамотне бізнес-планування привели до створення сучасного підприємства, що сьогодні задовольняє потреби всіх верств населення в якісних товарах і послугах. Постійне збільшення товарних асортиментів, розширення списку надаваних послуг, відкриття нових сучасних магазинів, розвиток нових товарних груп і напрямків діяльності мають основне значення при виборі підприємства "Скарлетт" як стратегічного партнера по бізнесі.
На їх ринку представлений величезні асортименти прасок з різними видами підошви й з різними видами подачі пари. Так само існують праски на підставці, у яких шнур кріпиться не до самої праски, а до спеціальної підставки (за принципом сучасного електричного чайника). Існують ще дорожні праски. Вони значно меншого розміру.
У сучасному світі життя без праски просто неможлива. Праски міцно ввійшли в моду й стали невід'ємною приналежністю побутового життя кожної родини. Як серед достатку вибрати товар, завдання не з легенів.Фірма пропонує праску "Мрія", що ні в чому не уступає західним аналогам. На відміну від багатьох фірм, які займаються тільки зборкою прасок, наша фірма виготовляє свою продукцію на власному заводі. Гарантія якості, таким чином, підвищується.
Тепер варто більш докладно розглянути сам товар. Фірма випускає кілька моделей прасок "Мрія". Основні відмінності: різна колірна гама, корпус, підошва праски й т.д.
Праска "Мрія" Модель 1 має корпус білих кольорів, постачений касетою проти накипу, має систему захисту, постачений спеціальним пристроєм для змотування шнура, а також має індикаторну лампочку, розпилювач, захист від крапель. Крім того, всі праски нашої фірми мають гарантію 2 роки.
Касета проти накипу виконує функцію "самоочищення". Під поняттям "самоочищення" розуміється покриття зі спеціальної емалі, що при певній температурі розщеплює сторонні елементи на підошві праски. Оскільки, вода в Україні славиться своєю твердістю, те натрієві солі рано або пізно відкладають на поверхні розпилювача й забивають проходи. А касета проти накипу усуває цю небезпеку.
Під системою захисту мається на увазі пристосування, що автоматично відключає праску, якщо він протягом 12 хвилин перебуває без руху. Пристрій захисту від крапель регулює подачу пари залежно від температури праски. Утворення крапель, таким чином, запобігає.
2.2 Аналіз цін і товарів конкурентів
Спочатку необхідно визначити мети ціноутворення. Мети ціноутворення випливають безпосередньо з аналізу положення підприємства на ринку й загальних цілей підприємства.
Таблиця 1
Мета ціноутворення
| Мети | Під мета | Характер мети | Рівень ціни |
| 1. Збут |
Максимізація збуту. Досягнення певної частки ринку |
Довгостроковий | Низький |
| 2.Поточний прибуток |
Максимізація поточного прибутку Швидке одержання готівки |
Короткостроковий | Високий (або тенденція до росту ціни) |
| 3. Витрати |
Забезпечення окупності витрат. Збереження існуючого положення |
Короткостроковий | Украй низький доти, поки ціни покривають витрати |
| 4. Якість |
Забезпечення лідерства по показниках якості. Збереження лідерства по показниках якості |
Довгостроковий | Високий, щоб покрити витрати на науково-дослідні роботи |
Отже, насамперед компанії