Економічна діагностика діяльності Дослідно-експериментального заводу УкрНДІВЕ
При оцінці кредитного ризику необхідно враховувати об’єктивну й суб’єктивну його компоненти. Причому під об’єктивною складовою розуміють природно притаманну кредитній операції невизначеність, а під суб’єктивною – свідомий рівень ризику, який приймається при цьому. У банках України середня часта об’єктивної складової в кредитному ризику становить 51%, а об’єктивна – 49%. Тобто вони, по суті, однакові. Хоча у групі найкрупніших банків переважає суб’єктивна частка (66%).
Висновки до розділу 1
Ризик є невід’ємною частиною діяльності будь-якого банку. Й ефективна система заходів щодо їх запобігання може врятувати банк від небажаних збитків, а іноді й від банкротства.
Однак, системи ризик-менеджменту в українських банках значною мірою відстають від аналогічних систем в західних банках. Причинами відставання є нерозвиненість фінансового ринку України та його інфраструктури. Недостатня розвиненість корпоративного управління в банках та недостатній рівень системної роботи Національного банку в цьому напрямку, що виявляються, зокрема, у відсутності стандартних вимог до функцій ризик-менеджменту.
Таким чином, державним органам влади необхідно прискорити розвиток фінансового ринку в структурному і інфраструктурному контексті. Структурний контекст полягає у необхідності системних кроків щодо зміни структури фінансового ринку з метою збільшення частки фондового ринку. Розвиток ринку корпоративних цінних паперів (акцій та облігацій) сьогодні в Україні є неадекватно сповільненим, одним з наслідків чого є домінуюча частка кредитного ризику в загальній структурі банківського ризику. Кредитний ризик банку за своєю сутністю не може бути оцінений з високою точністю, водночас ринковий ризик, через ціни ринкових активів, може бути оцінений більш точно. Інфраструктурний контекст включає в Україні таких інфраструктурних складових, як кредитні бюро, рейтингові агентства тощо, які мають забезпечувати необхідний рівень інформаційної складової при оцінюванні ризиків.
Комерційним банкам доцільно вдосконалити сукупність функцій, покладених на відділи (управління, департаменти) ризику для розвитку інтегральних систем оцінки банківського ризику.
2. Діагностика діяльності ДЕЗ УкрНДІВЕ
2.1 Загальна характеристика підприємства
Дослідно-експериментальний завод створений наказом № 389 від 14.12.1962 р. по Міністерству паливної промисловості СРСР. У середині
70-х років завод був переведений під юрисдикцію Міністерства електротехнічної промисловості СРСР. У 1976 році при створенні Донецького науково-виробничого об'єднання «Вибухозахищене електроустаткування» завод ввійшов у його склад як підрозділ НДІВЕ. В даний час статус заводу залишився колишнім. Завод діє на підставі Положення про завод, затвердженій 01.01.95 р. директором ДЕЗ УкрНДІВЕ. Досвідно-експериментальний завод УкрНДІВЕ (ДЕЗ УкрНДІВЕ) спеціалізується на виробництві продукції електротехнічного призначення, призначеної для роботи в небезпечних умовах по газу і пилу в основному на підприємствах вугільної, нафтогазоперероблючої, хімічної і інших галузях, а також на виготовленні макетів, стендів, спеціального технологічного устаткування, виконанні робіт і послуг, пов'язаних з науковими дослідженнями і розробками науково-дослідного інституту.
Основна номенклатура продукції, що випускається, наступна :
пускачі типу ПРВІ на 250А, 320А, 160А, 63А, 400А і 125В призначені для прямого пуску і зупинки трифазного асинхронного електродвигуна з короткозамкнутим ротором;
ел. двигуни типу АІМП, призначені для приводу заглибного насоса, що перекачує воду, забруднену технічними домішками;
ел. двигуни типу 2 АІМТ - для роботи на підйомно-транспортних механізмах;
комплекти кранового електроустаткування, що дозволяють керувати мостовими, козловими кранами вантажопідйомністю від 2-х до50-ти тонн, як з підлоги, так і безпосередньо з кабіни;
зварювальні генератори типу ГД-400, малих габаритів, але великої потужності;
6) світильники акумуляторні НРП, призначені для експлуатації на нафтоналивних і інших судах морського флоту, а також для застосування у вибухонебезпечних зонах приміщень усіх класів і зовнішніх установок;
7) сирени сигнальні, як для побутових, так і промислових потреб.
Загальна площа заводу складає 16,3 тис. кв. м. Завод цілком забезпечений технологічним устаткуванням, що дозволяє в замкнутому циклі робити кожну як одиничну, так і серійну продукцію машинобудівного профілю. Але це устаткування є морально застарілим.
ДЕЗ УкрНДІВЕ займається тільки основною операційною діяльністю. Згідно зі Статутом заводу вона полягає в наступному:
Виробництво
електротехнічних
машин, устаткування,
апаратури і
виробів виробничого
призначення.
Державна зовнішня торгівля.
Дослідження і розробки в галузі технічних і природних наук.
Виробництво двигунів, генераторів і трансформаторів.
Виробництво електроустаткування для двигунів і транспортних засобів.
Крім того, завод разом з Українським науково-дослідним, проектно-конструкторським і технологічним Інститутом вибухозахищеного і рудникового електроустаткування (УкрНДІВЕ) займається основними напрямками інституту, тобто:
розробка й освоєння виробництва вибухозахищених високовольтних апаратів, трансформаторів і комплектних трансформаторних підстанцій, низьковольтних апаратів, систем електроприводів, двигунів перемінного струму, і ін. електроустаткування для галузей промисловості з вибухонебезпечними умовами виробництва;
розробка й освоєння виробництва електроустаткування для гірничо-рудної промисловості, відкритих гірських робіт і ін. галузей, де необхідно надійне електроустаткування з високим рівнем захисту від зовнішніх впливів.
2.2 Діагностика конкурентного середовища підприємства
2.2.1 Діагностика конкурентного середовища за підходом М. Портера
Модель п’яти сил конкуренції М. Портера є інструментом при систематичній діагностиці основних конкурентних сил, що впливають на ринок, і визначення ступеня впливу кожної з них.
По Портету 5 сил конкуренції це:
Конкуренція між продавцями (за кращі риночці позиції та переваги).
Фірми інших галузей, які пропонують заміщуючи продукцію.
Постаяальники.
Покупці.
Потенційно нові учасники.
З п’яти сил конкуренції Портера по ДЕЗ УкрНДІВЕ є інформація про покупців (споживачів), конкурентів й постачальників.
Споживачі ДЕЗ УкрНДІВЕ
На будь-якому ринку діє, як правило, безліч споживачів різного роду продукції. Це різні підприємства найрізноманітніших форм власності, державні підприємства й організації, величезна кількість фізичних осіб.
Задача підприємства – постачальника (ДЕЗ) полягає в тому, щоб з великого числа потенційних покупців (споживачів) визначеного виду продукції вибрати такі більш-менш однорідні групи, що при оптимальних умовах підприємства легше і швидше в порівнянні з іншими групами стануть актуальними покупцями (споживачами) пропонованих товарів і послуг. Рішенню цієї основної задачі підлегла діяльність ДЕЗ УкрНДІВЕ.
Споживачами ДЕЗ УкрНДІВЕє усі вугільні об'єднання Росії й України. Основні з них: «Донецьквуголь», «Великомостовська» шахта № 9, «Южнодонбаська» шахта, шахта ім. Засядько, «Селідоввуголь», «Красноармійськвуголь», «Луганськвуголь», «Краснодонвуголь», а також «Кузбассвуголь». Усі вони є потенційними покупцями заводу і представляють для нього найбільший інтерес, тому що взривозахищне електроустаткування, що випускається підприємством, призначено для вугільної промисловості. Однак цю групу споживачів не можна вважати постійної, тому що вона не зможе забезпечити ДЕЗ УкрНДІВЕ економічну безпеку і розвиток комерційних операцій у майбутньому через неплатоспроможність, як окремого споживача, так і вугільної промисловості в цілому. Тому необхідно в сформованій ситуації намітити пошук нових клієнтів, що зможуть принести підприємству «живі» кошти. Такими споживачами можуть стати підприємства хімічної промисловості, що теж мають потребу у взривозахищеном електроустаткуванні. Крім того, наявність трудових кадрів і устаткування дозволить заводу освоїти продукцію для автомобільної промисловості, сільського господарства, де ринок збуту вітчизняних виробів досить широкий.
Профіль покупця може бути складений по наступним характеристиках:
- географічному розташування;
- демографічним характеристикам;
- соціально-психологічним характеристикам покупця;
- відношенню покупців до продукту;
- торговій силі покупців.
Конкуренти ДЕЗ УкрНДІВЕ
ДЕЗ УкрНДІВЕ прямих конкурентів не має, тільки опосередкованих. Основні серед них: Торезский електромеханічний завод – по пускачах і станції керування; Донецький енергозавод – по автоматичному вмикачі з дистанційним керуванням АВ – 400; Кузбаселектромотор – по пускачах.
Конкурентами ближнього зарубіжжя є:
- по зварювальних генераторах ГД – 400 - м. Москва, м. Рига;
- по пускачах типу ПРВІ – Кемеровський завод низьковольтної апаратури, Польща, Англія. Таку ж продукцію випускає Бельгія і Японія.
- по електродвигунах взрывозащищенным типу АИМП 190, 200 – Болгарія.
По іншій продукції завод є монополістом.
Конкуренти постійно порівнюють свої товари з товарами ДЕЗ УкрНДІВЕ, що дозволяє їм визначити свої конкурентні переваги і недоліки. Тому у своїй конкурентній боротьбі вони використовують такий метод як покупка конструкторської документації, що дасть їм право на виробництво такої ж продукції, як і у ДЕЗ.
Аналогічні пускачі на 250А випускає Кузбаселектромотор, і освоює випуск Торезський електромеханічний завод. Продукція «Кузбаселектромотора» заснована на повітряних контакторах, що дозволяють робити 50 тис. включень, що в 10 разів менше, ніж продукція ДЕЗ УкрНДІВЕ при вартості на 10 – 15 % нижче, ніж у ДЕЗ. Продукція Торезського електромеханічного заводу також заснована на повітряних контакторах власного виробництва (конструкція до кінця не відпрацьована) при цьому ціна на 10 – 30% вище, ніж в ДЕЗ УкрНДІВЕ, причому пускачі не відповідають таким вимогам покупців як споживчі властивості, зручність користування, надійність, відповідність зовнішньому вигляду і розмірам. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що якість товарів конкурентів нижче, ніж якість товарів ДЕЗ УкрНДІВЕ, а на рахунок ціни не можна дати однозначної відповіді, тому що в одних підприємств вона нижче, а в інших – вище.
Постачальники ДЕЗ УкрНДІВЕ
Основними постачальниками ДЕЗ УкрНДІВЕ по продукції є:
- сталь – ЛМК (м. Липецьк), ДМЗ (м.Донецьк);
- ізоляційні матеріали - Хотьковський завод кольорових металів (м. Москва), Завод кольорових металів (м. Северодонецьк);
- лаки, фарби – Днепропетровький завод лакофарбних матеріалів, Одеський завод лакофарб них матеріалів.
2.2.2 Оцінка конкурентних позицій головних конкурентів
Оцінка діяльності кожного конкурента здійснюється за допомогою визначення кількості балів від 1 до 3 експертним шляхом по визначеному переліку показників. Результати оцінки діяльності конкурентів варто представити в табл. 3.
Критерієм добору найбільш активних конкурентів є розрахована середня оцінка, що повинна складати не менш 2 балів. Для проведення цього аналізу визначимо всіх підприємців, яких можна віднести до кола реальних чи потенційних конкурентів.
Таблиця 3. - Оцінка діяльності конкурентів
| Показники | Торезський електромеханічний завод | Кемеровськый завод низьковольтної апаратури | Донецький енергетичний завод | ДЕЗ УкрНДІВЕ | Кузбаселетромотор | Клайпедський завод зварювального устаткування |
| Частка ринку | 3 | 2 | 1 | 3 | 1 | 1 |
| Рентабельність обороту | 2 | 2 | 1 | 2 | 1 | 1 |
| Рентабельність капіталу | 2 | 2 | 1 | 2 | 1 | 1 |
| Рівень ціни | 3 | 3 | 2 | 2 | 2 | 2 |
| Широта асортименту | 2 | 2 | 1 | 3 | 1 | 2 |
| Якість товару | 1 | 2 | 2 | 3 | 2 | 2 |
| Система збуту | 2 | 2 | 1 | 1 | 1 | 1 |
| Рівень сервісу | 2 | 2 | 1 | 2 | 1 | 1 |
| Система управляння | 3 | 2 | 1 | 2 | 2 | 1 |
| Середній бал | 2,22 | 2,11 | 1.22 | 2,22 | 1,33 | 1,33 |
Таким чином, основними конкурентами ДЕЗ УкрНДІВЕ за більшістю показників є Торезьський електромеханічний завод й Кемеровський завод низьковольтної апаратури.
2.3 SWOT – аналіз діяльності підприємства
SWOT-аналіз одержав велике поширення. В даний час він має успіх і в українських підприємців за назвою ССМЗ-аналіз – по початкових буквах слів «сила, слабість, можливості і загрози». Це аналіз сильних і слабких сторін фірми, оцінка її можливостей і потенційних погроз. Можливості ґрунтуються на відновленні, завоюванні нових клієнтів, нових ринків, перебудові організаційних структур, поліпшенні ланцюжка цінностей і т.д. Загроза асоціюється з нанесенням збитку фірмі, позбавленням переваг і, як правило, виходить із зовнішнього середовища, з появою нових конкурентів, утратою комерційних секторів. У розробці стратегічних планів багато фірм застосовують SWOT-аналіз.
SWOT-аналіз розбитий на ряд етапів.
На першому етапі SWOT-аналізу глибоко вивчаються сили – конкурентні переваги підприємства в наступних областях:
- патентоспроможність продукції, що випускається;
- ціна товарів;
- прогресивність технології;
- кваліфікація кадрів;
- вартість ресурсів, застосовуваних підприємством;
- вік основних продуктивних фондів;
- географічне розташування підприємства;
-інфраструктура;
- система менеджменту (у тому числі маркетингу);
- сила конкуренції на вході і виході системи менеджменту підприємства й ін.
На другому етапі SWOT-аналізу вивчаються слабості підприємства. Він починається з аналізу конкурентноздатності товарів, що випускаються, по всіх ринках. Будується дерево показників конкурентоспроможності: на нульовому рівні – комплексний показник конкурентоспроможності конкретної продукції: на першому рівні – корисний ефект (інтегральний показник якості), сукупні витрати, умови застосування продукції; на другому рівні - конкурентні показники і т.д. Розраховуються показники відповідно до побудованого дерева. Чи збираються прогнозуються аналогічні показники по конкуруючим товарах. Визначаються слабості по вивченим на першому етапі конкурентним перевагам підприємства.
На третьому етапі SWOT-аналізу вивчаються фактори макросередовища підприємства (політичні, економічні, технологічні, ринкові й ін.) з метою прогнозування стратегічних і тактичних погроз підприємству і своєчасного запобігання збитків від них.
На четвертому етапі вивчаються стратегічні і тактичні можливості підприємства (капітал, активи і т.п.), необхідні для запобігання погроз, зменшення слабостей і росту сили.
На останньому етапі, п’ятому етапі SWOT-аналізу погодяться сили з можливостями для формування проекту окремих розділів стратегії підприємства.
У таблиці 4 представлений SWOT-аналіз ДЕЗ УкрНДІВЕ.
Таблиця 4. - SWOT-аналіз ДЕЗ УкрНДІВЕ.
| Можливості | Загрози | ||||||||||
| 1. Розвиток економіки країни | 2. Розширення виробничої лінії | 3. Вертикальна інтеграція | 4.Можливість виходу на зовнішні ринки | 5. Ослаблення позицій, торгової сили постачальників та споживачів | 1. Інфляція | 2.Несприятлива політика уряду | 3.Соціально-економічна нестабільність | 4.Технологічні відкриття в інших країнах | 5.Висока ймовірність появи нових конкурентів | ||
| Сильні сторони | 1. Унікальність | ||||||||||
| 2. Хороша репутація у покупців | |||||||||||
| 3. Розробка нових видів продукції для виходу на нові ринки | |||||||||||
| 4. Високий рівень якості продукції | |||||||||||
| 5.Низький рівень плинності висококваліфікованих спеціалістів | |||||||||||
| Слабкі сторони підприємства | 1. Наявність небезпечного виробництва | ||||||||||
| 2. Низький рівень технічного оновлення устаткування | |||||||||||
| 3. Недоцільність відділів за чисельністю і результативністю | |||||||||||
| 4. Недостатнє фінансування маркетингу | |||||||||||
| 5. Відсутність власної збутової мережі | |||||||||||
При проведені SWOT-аналізу була виявлена взаємодія зовнішнього середовища заводу й його внутрішніх факторів, за якими можна зробити наступні висновки:
1. Була виявлена позитивна взаємодія розробки нових видів продукції для виходу на нові ринку збуту й розвитку економіки країни. Хоча це є непевним, бо в Україні економіка дуже заполітизована й роботи якісь прогнози неможливо. Однак, тенденції останнього часу позитивно впливають на діяльність заводу по розробці нових видів продукції. Крім того, успіхи у зовнішній політиці відкривають можливості для виходу заводу зі своєю унікальною продукцією на зовнішні ринки. Саме у цих напрямках керівництву заводу треба докласти максимум зусиль, бо саме вони можуть вивести завод, його фінансовий стан на значно вищий рівень.
2. Інший напрям, якому треба уділити увагу – це взаємодія слабких сторін підприємства й зовнішніх загроз. Це недостатнє фінансування маркетингу й високий рівень інфляції, відсутність власної збутової мережі й технічні відкриття в інших країнах. Високий рівень інфляції не дає змогу підприємству вкладати гроші в маркетинг, бо їх треба швидко вкладати на розвиток самого підприємства, щоб воно не збанкрутувало. Це призводить до того, що недостатньо уваги приділяється маркетингу, що не дає змогу розширити об’єми реалізації. А відсутність власної збутової мережі призводить до того, що заводу приходиться проникати на ринки збуту, а технічні відкриття в інших країнах не дають змогу це зробити, бо ринки (потреби споживачів) постійно змінюються. Ці дві негативні тенденції є взаємопов’язаними. Керівництву заводи треба приділяти особливу увагу розвитку власних ринків збуту, орієнтуватися на зовнішні ринки, на його потреби, бо унікальність продукції дає цьому змогу, й треба приділити увагу маркетингу, щоб споживачі були більш інформовані про цей завод, про його діяльність.
3. Негативним також є вплив несприятливої політики уряду на високий рівень якості продукції заводу. Нестабільність політики уряду, нестабільність законодавчої бази можуть негативно влипнути на якість продукції, бо зміна податкової бази, законів щодо експорту й імпорту будуть змушувати керівництво шукати шляхи збереження рівня прибутковості, платити сіру заробітну плату робітникам, що не може не вплинути на відношення до якості. Також соціально-економічна нестабільність у країні може негативно вплинути на репутацію підприємства у покупців, яка сама по собі є дуже нестабільною по причині постійного розвитку технологій, постійних змін настроїв й керівництва багатьох підприємств України. Висока ймовірність появи нових конкурентів може негативно вплинути на низький рівень плинності висококваліфікованих спеціалістів, особливо якщо керівництво нових конкурентів буде використовувати кадрову політику зарубіжних країн, тобто це означає більшу заробітну плату й кращі соціальні пільги.
4. Але є позитивні зовнішні можливості, які можуть нейтралізувати слабкі внутрішні сторони заводу. А саме: позитивний вплив можливості розширення виробничої лінії на низький рівень технічного оновлення устаткування, що є основної проблемою більшості підприємств країни. Також, нові можливості вертикальної інтеграції дозволять більш доцільно використовувати виробничий персонал, й нейтралізувати недоцільність відділів за чисельністю й результативністю.
Таким чином, найбільшою проблемою ДЕЗ УкрНДІВЕ, як і більшості підприємств України, є заполітизованість економіки і нестабільність політичних процесів.
2.4 Діагностика конкурентоспроможності підприємства
2.4.1 Загальна характеристика конкурентоспроможності
Конкурентоспроможність підприємства - це його порівняльна перевага стосовно інших підприємств даної галузі всередині країни і за її межами.
Конкурентоспроможність підприємства - система економічних категорій, елементами якої є конкурентоспроможність продукції і фінансова конкурентоспроможність. Це економічна категорія, за допомогою якої виявляється перевага даного виробника за рівнем задоволення споживачів продукцією з урахуванням ефективності фінансово-господарської діяльності.
Є всі підстави зробити висновок, що поняття конкурентоспроможності підприємства трактується неоднозначно і має потребу в конкретизації. Виділимо наступні його особливості:
Конкурентоспроможність не є іманентною якістю підприємства, тобто внутрішньо йому властивим, що виникає з його природи. Вона може бути виявлена й оцінена тільки в умовах наявності конкурентів реальних або потенційних.
Поняття це відносне, тобто вона буде мати різний рівень стосовно різних конкурентів.
Визначається конкурентоспроможність підприємства продуктивністю використання притягнутих їм у виробничий процес ресурсів
Рівень конкурентоспроможності підприємства залежить від рівня конкурентноздатності його продукції, галузі, країни.
На підставі вищенаведених якостей визначаємо це поняття в такий спосіб.
Конкурентоспроможність підприємства - це його відносна характеристика, що виявляється в умовах конкуренції як здатність залучити необхідні ресурси і зробити з них конкурентноздатний товар, що визначається продуктивністю використання виробничих ресурсів, що визначає його положення на ринку і залежна від аналогічної властивості його галузі і країни.
Необхідно пам’ятати наступне:
- по-перше, на відміну від товарів, підприємства як виробничі системи конкурують не тільки за можливість задоволення потреб споживача за допомогою своїх товарів, але і за можливість одержання необхідних для цього ресурсів по мінімально можливій ціні;
- по-друге, сама можливість одержання необхідних ресурсів і виробництва з них конкурентноздатних товарів визначається продуктивністю підприємства, тому що в сучасній економіці одержує ресурси і використовує їх тільки самий продуктивний виробник;
- по-третє, конкурентоспроможність як якість підприємства з'являється тоді, коли в економіці країни або світу (якщо економіка країни відкрита) з'являється ще одне підприємство, причому будь-якої галузевої приналежності, тому що підприємства почнуть конкурувати між собою за ресурси.
Існують дві основні групи підходів до визначення рівня конкурентноздатності підприємства, що методологічно розроблені не цілком.
До першої групи відносяться підходи, засновані на зв'язку рівня конкурентоспроможності підприємства з рівнем конкурентноздатності його продукції і відносної (або абсолютної) ефективністю його функціонування. Характерним прикладом може служити методика, приведена М.И. Кругловим.
До другої групи відносяться підходи, засновані на взаємозв'язку рівня конкурентоспроможності підприємства з рівнем його потенціалу і ступенем впливу зовнішнього середовища.
Разом з тим, досить часто конкуренцію часто зв'язують з товарами, продукцією, послугами, і т.п.. Це неправильно, тому що товар сам по собі не може бороти з іншими товаром. Конкурентна боротьба відбувається між виробниками (постачальниками) цих товарів за ринками збуту. Однак конкуренція ведеться тільки на рівні визначеної групи, підгрупи, виду, різновиду товару.
Тому варто розрізняти конкуренцію між фірмами і конкурентоспроможність товарів. З цих понять випливає поняття керування конкурентоспроможності підприємства. Тобто використання конкурентних переваг підприємства в конкурентній боротьбі між фірмами. Тому для цього необхідно оцінити конкурентоспроможність підприємства і знайти конкурентні переваги, що допоможуть підприємству обрати оптимальну стратегію подальшого розвитку. У цьому і складається основна ідея керування конкурентоспроможністю на підприємстві. Тому варто визначитися з поняттями конкурентна перевага, методами оцінки конкурентоспроможності і можливими стратегіями розвитку підприємства.
В даний час відсутня загальноприйнята методика оцінки конкурентоспроможності організації. У промислово розвитих країнах діють різні методики оцінки конкурентоспроможності підприємств і компаній. Ці методики носять не описовий, а конкретно-економічний, кількісний характер.
Оцінка конкурентоспроможності підприємства становить інтерес для керівників підприємства з метою визначення конкурентної позиції і конкурентних переваг і розробки подальшої стратегії функціонування, потенційних інвесторів підприємства, банківських структур, що здійснюють кредитування, вторинного ринку акцій; державних органів з метою регулювання конкурентних відносин і для захисту державних інтересів.
В даний час розроблені наступні методичні підходи до оцінки конкурентноздатності підприємства:
методи, що ідентифікують конкурентоспроможність підприємства з конкурентноздатністю продукції;
матричні методи;
методи, засновані на теорії ефективної конкуренції;
метод профілів;
методи, засновані на аналізі порівняльних переваг;
методи, засновані на теорії рівноваги фірми і галузі і теорії факторів виробництва;
інтегральні методи.
Більшість авторів сходиться в думці, що головним фактором конкурентоспроможності підприємства є конкурентоспроможність виробленої їм продукції. Конкурентоспроможність продукції і конкурентоспроможність підприємства тісно взаємозалежні, така як чим вище конкурентоспроможність продукції, тим вище конкурентоспроможність підприємства. Але по своїй сутності вони відмінні друг от друга. Оцінка конкурентноздатності продукції застосовується до кожного конкретного його виду, а конкурентоспроможність підприємства охоплює всю номенклатуру продукції, що випускається, і динаміку її структури, а також усі види виробничо-економічної і фінансової діяльності. Другою відмінністю є те, що визнання конкурентноздатності продукції здійснюється на ринку, а рівень конкурентоспроможності підприємства оцінюється не тільки споживачем, але і самим підприємством. Ще однією відмінністю є різний життєвий цикл товару і підприємства. Одної конкурентноздатності товару недостатньо для міцної конкурентної позиції підприємства.
У керуванні процесом створення конкурентних переваг фірми велику роль грають застосовувані методи аналізу. До них відносяться матричний, кореляційний, регресійний, ситуаційний види аналізу, а також різні імовірність, статистичні й ін. У ринковій економіці широко застосовуються матричний аналіз конкурентних переваг. Найбільше розповсюдженими методами є SWOT-аналіз, матриця Мак-Кінзі, Бостонської консалтингової групи, ін.
2.4.2 Оцінка конкурентного статусу підприємства (підхід Ансоффа)
Конкурентний статус організації - це позиція організації в конкурентній боротьбі, своєрідний визначник її положення на ринку.
За підходом Ансоффа конкурентний статус підприємства можна кількісно розрахувати наступним чином:
КСП = Іскв * І сп * Івп,
де Іскв – індекс (норматив) стратегічних капіталовкладень. Розраховується за формулою:
Іскв = (Іф - Ік) / (Іо - Ік), де
Іф – фактичний об’єм капіталовкладень;
Ік – критичний (мінімальний) об’єм капіталовкладень;
Іо – оптимальний об’єм капіталовкладень.
Ісп – індекс стратегії підприємства. Розраховується експертним підходом за формулою:
Ісп = Sф / Sо, де
Sф – бальна оцінка (1-5) стратегії, яка обрана підприємством;
Sо – бальна оцінка, оптимальна для зовнішнього середовища.
Івп – норматив внутрішнього потенціалу підприємства. Розраховується також експертним шляхом за формулою:
Івп = Сф / Со, де
Сф – бальна оцінка внутрішнього потенціалу підприємства;
Со – бальна оцінка оптимального потенціалу, який є оптимальним для обраної підприємством стратегії.
Розрахуємо конкурентний статус ДЕЗ УкрНДІВЕ:
Іскв = (25000 – 10000) / (30000-10000) = 0,75
Ісп = 4 / 5 = 0,8
Івп = 4/5 = 0,8
Таким чином, КСП = 0,75 * 0,8 * 0,8 = 0,48
Розрахунки свідчать, що конкурентний статус ДЕЗ УкрНДІВЕ є вище середнього.
2.4.3 Оцінка конкурентоспроможності одного з виробів ДЕЗ УкрНДІВЕ
Виходячи з цього, можна зробити висновок, що якість товарів конкурентів нижче, ніж якість товарів ДЕЗ УкрНДІВЕ, а на рахунок ціни не можна дати однозначної відповіді, тому що в одних підприємств вона нижче, а в інших – вище. У табл.5 представлено порівняльну характеристику пускача з кращими вітчизняними і закордонними аналогами.
Таблиця 5.- Порівняльна характеристика пускача з кращими аналогами
| № п.п. | Основні показники | Значення показників | |||||
|
Серійно–виготовляємі ДЕЗ ПРВИ 400 |
Серійно–виготовляємі ДЕЗ ПВВ 320 |
Торез ПВИ-250 |
закордонні аналоги | ||||
|
Англія А – 74 |
Бельгія SKDTg-3ISP |
Японія CV432H-GAT2 |
|||||
| 1. | Номінальне напруга, В | 660/1140 | 660/1140 | 660 | 1100 | 550 | 600 |
| 2. | Номінальний струм, А | 400 | 320 | 250 | 300 | 315 | 320 |
| 3. | Від та рівень вибухозахисту | РВ3ВИа | РВ3ВИа | РВ3ВИа | FLP | ExIIIPA | ExdI |
| 4. | Гранична відключаіща здатність, А | 4800/3200 | 4800/3200 | 2500 | 1800 | 2700 | 3200 |
| 5. | Стійкість при наскрізних струмах, А | 8800/6000 | 8800/6000 | 5800 | 6500 | 7500 | 10000 |
| 6. | Механічна ізносостійкість цикла ВО | 3*106 | 3*106 | 5*106 | 5*106 | 5*106 | 5*106 |
| 7. | Макс. потужність електродвигуна | 390/590 | 280/400 | 280 | 380 | 300 | 280 |
| 8. | Габаритні розміри, мм | 830Х820 Х580 | 980Х820 Х910 | 810Х800 Х460 |
1326 Х580 Х725 |
835Х620 Х1117 | 900Х750 Х80 |
| 9. | Вага, кг | 240 | 430 | 210 | 725 | 500 | 450 |
| 10. | Вартість в дол.,$ | 2500 | 2900 | 2000 | 8000 | 6500 | 5200 |
| 11. | Гарантійні зобов'язання, років | 5 | 5 | 3 | 3 | 3 | 3 |
Цінність пускача залежить від сполучення двох факторів, що входять у систему оцінки. Цими факторами є значимість основних показників пускача і сприймана ступінь наявності його в тій чи іншій країні. Виходячи з отриманих даних видно, що показники пускача, що випускається ДЕЗ УкрНДІВЕ майже в два рази вище показника Торезського електромеханічного заводу, чия корисність збігається з аналогом Бельгії.
Але, незважаючи на це, ДЕЗ УкрНДІВЕ освоїв новий вид пускача, чия корисність для споживача ще вище, тому що фахівці заводу внесли зміни в товар: збільшили номінальний струм, максимальну потужність електродвигуна, зменшили масу і габаритні розміри. А це надає право судити про високу конкурентноздатність товару на ринку як внутрішньому, так і зовнішньому.
2.5 Діагностика потенціалу підприємства
2.5.1 Необхідність, завдання й принципи експертної оцінки вартості підприємства
Необхідність оцінки вартості підприємства виникає в основному у таких випадках:
• під час інвестиційного аналізу у ході прийняття рішень про доцільність інвестування коштів у те чи інше підприємство, у т. ч. при здійсненні операцій М&А (поглинання і приєднання);
• у ході реорганізації підприємства (мета оцінки - визначення бази для складання передавального чи розподільного балансу, а також для встановлення пропорцій обміну корпоративних прав);
• у разі банкрутства та ліквідації підприємства (оцінка проводиться з метою визначення вартості ліквідаційної маси);
• у разі продажу підприємства як цілісного майнового комплексу (мета оцінки - визначення реальної ціни продажу майна);
• у разі застави майна та при визначенні кредитоспроможності підприємства (мета оцінки - визначити реальну вартість кредитного забезпечення);
• у процесі санаційного аудиту при визначенні санаційної спроможності (оцінка вартості майна проводиться з метою розрахунку ефективності санації);
• під час приватизації державних підприємств (метою оцінки є визначення початкової ціни продажу об'єкта приватизації).
Оцінка вартості підприємства, його майна належить до найскладніших питань фінансів підприємств. Особливо відзначаються оцінка вартості підприємства як цілісного майнового комплексу та оцінка корпоративних прав суб'єкта господарювання, якщо дані права не котируються на біржі. Хоча вартість підприємства інколи може дорівнювати ринковій вартості його активів, слід розуміти, що ці поняття є різними. У першому випадку йдеться насамперед про вартість, що може бути створена в результаті функціонування бізнесу. Оцінка підприємства здійснюється, як правило, на базі ринкової вартості - ймовірної суми грошей, за яку можливі купівля-продаж об'єкта оцінки на ринку.
Організаційне, методичне та практичне забезпечення проведення оцінки вартості підприємств здійснюють особи, що займаються професійною оцінною діяльністю - оцінювачі та суб'єкти оцінної діяльності.
Вітчизняним законодавством при оцінці вартості майна та підприємства в цілому рекомендовано керуватися Законом України "Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні", методикою оцінки вартості майна під час приватизації, положеннями (національними стандартами) експертної оцінки, нормативними актами Фонду державного майна.
У літературних джерелах, нормативних актах наводяться численні принципи, яких слід дотримуватися при здійсненні оцінки вартості підприємства. До основних з них слід віднести такі:
• принцип заміщення - полягає в тому, що покупець не заплатить за об'єкт більше, ніж існуюча мінімальна ціна за майно з аналогічною корисністю;
• принцип корисності - зводиться до того, що об'єкт має вартість лише тоді, коли він є корисним для потенційного власника (корисність може бути пов'язана з очікуванням майбутніх доходів чи інших вигод);
• принцип очікування - інвестор, плануючи вкладати кошти в об'єкт сьогодні, очікує отримати грошові доходи від об'єкта в майбутньому;
• принцип зміни вартості - говорить про те, що вартість об'єкта оцінки постійно змінюється в результаті зміни внутрішнього стану та дії зовнішніх факторів;
• принцип ефективного використання - полягає в тому, що з усіх можливих варіантів експлуатації об'єкта обирається той, що забезпечує найефективніше використання його функціональних характеристик, а отже, приносить найбільшу вартість;
• принцип розумної обережності оцінок - зводиться до того, що під час оцінки оцінювач повинен критично (із розумним упередженням) ставитися до всієї інформації, що стає йому відомою від адміністрації об'єкта оцінки, і, по можливості, перевіряти цю інформацію, звертаючись до незалежних джерел;
• принцип альтернативності оцінок - полягає у необхідності використання різних методів оцінки та порівняння показників вартості, отриманих у результаті застосування альтернативних методів.
2.5.2 Основні методологічні підходи оцінки потенціалу підприємства
У літературі, присвяченій питанням оцінки вартості підприємств, згадується значна кількість методів і способів такої оцінки. Окремі методи мають ряд модифікацій і різновидів, що створює додаткові складності при їх ідентифікації та використанні
У зарубіжній та вітчизняній практиці оцінки вартості майна найбільшого поширення дістали три методичні підходи до оцінки вартості підприємства:
• заснований на оцінці потенційних доходів підприємства;
• майновий (витратний);
• ринковий (порівляльний).
У рамках цих підходів розрізняють окремі методи оцінки. Причому жоден з підходів чи методів не має принципових переваг перед іншими. Досить часто в практичній роботі з оцінки вартості підприємства оцінювач застосовує кілька