Економічна діагностика діяльності Дослідно-експериментального заводу УкрНДІВЕ
Дохідний підхід в оцінці вартості підприємства. Оцінка вартості підприємства з використанням дохідного підходу ґрунтується на визначенні теперішньої вартості очікуваних вигод (доходів, грошових потоків) від володіння корпоративними правами підприємства. В основі підходу лежить теза, що метою вкладання капіталу інвестором у купівлю підприємства передусім є отримання стабільних доходів. У рамках цього підходу виокремлюють два основні методи:
• дисконтування грошових потоків;
• визначення капіталізованої вартості доходів.
При оцінці вартості підприємства цими методами дані про вартість, склад і структуру активів безпосередньо не впливають на оцінку, а використовується лише інформація про здатність активів генерувати доходи. Такий методологічний підхід за своєю природою є однотипним з методологією оцінки доцільності інвестицій на базі концепції зміни вартості грошей у часі.
Згідно з методом дисконтування грошових потоків вартість об'єкта оцінки прирівнюється до сумарної теперішньої вартості майбутніх чистих грошових потоків або дивідендів, які можна отримати в результаті володіння підприємством, зменшеної на величину зобов'язань підприємства та збільшеної на вартість надлишкових активів.
Надлишкові активи - це активи підприємства, що в даний час не використовуються ним для отримання фінансового результату та застосування яких на даному підприємстві у зазначений спосіб і належним чином є фізично неможливим або економічно неефективним. Такого роду активи оцінюються, виходячи з найкращого альтернативного варіанта їх використання.
Метод капіталізації доходів. Капіталізація передбачає трансформацію доходів у вартість. Для визначення вартості підприємства цим методом характерний для підприємства рівень доходів переводиться у вартість шляхом його ділення на ставку капіталізації. Метод доцільно використовувати для оцінки вартості підприємств зі стабільними доходами чи стабільними темпами їх зміни.
У контексті капіталізації доходів під поняттям "доходи" розуміють грошові доходи, які можуть отримати власники, що планують інвестувати кошти в підприємство.
Ставка капіталізації - дільник (як правило, у формі процента), який використовується для переведення доходу у вартість.
У разі використання методу капіталізації доходів залишкова (ліквідаційна) вартість підприємства не враховується. Вважається, що в нескінченому періоді чи через значну кількість років ця вартість повністю списується і фактично дорівнює нулю.
Майновий (витратний) підхід. Згідно з майновим підходом вартість підприємства розраховується як сума вартостей усіх активів (основних засобів, запасів, вимог, нематеріальних активів тощо), що складають цілісний майновий комплекс, за мінусом зобов'язань. Основним джерелом інформації за даного підходу є баланс підприємства.
Оцінка вартості підприємства на базі активів заснована на так званому принципі субституції, згідно з яким вартість активу не повинна перевищувати ціни заміщення всіх його складових. У рамках цього підходу розрізняють такі основні методи:
• оцінка за відновною вартістю активів (витратний підхід);
• метод розрахунку чистих активів;
• розрахунок ліквідаційної вартості.
В основу витратного підходу покладено принципи корисності і заміщення. Він ґрунтується на тезі, що потенційний покупець не заплатить за об'єкт більшу ціну. ніж його можливі сукупні витрати на відновлення об'єкта в поточному стані та в діючих цінах, що забезпечуватиме його власникові подібну корисність. У рамках витратного підходу основним методом оцінки вважається метод відтворення (оцінка за відновною вартістю активів). Відновна вартість розраховується з використанням інформації про вартість відтворення майна в існуючому вигляді в ринкових цінах на момент оцінки. Метод базується на показниках первісної вартості активів, величини їх зносу та індексації.
Первісна вартість активів - це вартість окремих об'єктів активів, за якою вони були зараховані на баланс підприємства; включає суму витрат, пов'язаних з виготовленням, придбанням, доставкою, спорудженням, встановленням, страхуванням під час транспортування, державною реєстрацією, реконструкцією, модернізацією та іншим поліпшенням активів.
Відновна вартість - це вартість відтворення об'єкта оцінки на дату оцінки. Вона визначається шляхом множення первісної вартості активів на коефіцієнт індексації. Враховуючи те, що з часом активи поступово втрачають споживчу вартість, на їх оцінку суттєво впливає рівень фізичного та морального зносу. У разі індексації первісної вартості активів відбувається також індексація величини зносу. Реальна вартість матеріальних і нематеріальних активів характеризується їх залишковою вартістю, що визначається як різниця між їх відновною (первісною) вартістю та проіндексованою сумою зносу. Вартість підприємства дорівнюватиме різниці між реальною вартістю його активів та ринковою ціною зобов 'язань.
Метод оцінки за відновною вартістю досить часто використовується в ході оцінки майна під час приватизації державних підприємств.
До основних недоліків методу слід віднести те, що на практиці балансова вартість активів майже ніколи не відповідає їх ринковій вартості. Достовірність оцінки підвищується, якщо отриману вартість скоригувати на приховані прибутки чи збитки підприємства.
При оцінці вартості підприємства за цим підходом визначальним є те, що дана вартість не дорівнює арифметичній сумі вартостей окремих майнових об'єктів підприємства. Цю вартість слід скоригувати на вартість гудволу. Гудвіл - вартість фірми, її ділової репутації, нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його ринковою вартістю, що виникає внаслідок кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку, нових технологій тощо.
Оцінка вартості підприємства на основі ринкового підходу. Ринковий підхід передбачає розрахунок вартості підприємства на основі результатів його зіставлення з іншими бізнес-аналогами. Головним тут є наявність прийнятної бази для порівняння та підприємств-аналогів. Подібний бізнес повинен вестися в тій же галузі, що і об'єкт оцінки, або в галузі, що е чутливою до тих самих економічних чинників. Для з'ясування цього питання слід провести порівняльний аналіз кількісних та якісних подібностей та відмінностей між аналогічними підприємствами та об'єктом оцінки. В рамках ринкового підходу найуживанішими методами вважаються методи:
• зіставлення мультиплікаторів;
• порівняння продажів (трансакцій).
Основними джерелами інформації при застосуванні цього підходу є фондові біржі та позабіржові торговельні системи, на яких мають обіг права власності на подібний бізнес, дані фінансової звітності підприємств-аналогів, а також інформація про попередні трансакції з корпоративними правами на той бізнес, який оцінюється.
Найкращим інструментом оцінки корпоративних прав, а отже, і вартості підприємства, є ефективний ринок капіталів, оскільки він у цілому володіє інформацією, яка відсутня в окремих учасників ринку. Саме тому в країнах з розвинутою ринковою економікою під час оцінки вартості підприємств за ринковим підходом як базу для порівняння досить часто використовують інформацію про ринковий (біржовий) курс корпоративних прав.
Метод зіставлення мультиплікаторів дає змогу оцінити вартість підприємств на основі зіставлення значень окремих показників аналогічних підприємств. Метод ґрунтується на тезі про рівність окремих мультиплікаторів, розрахованих для підприємств-аналогів.
Принциповим є використання повністю ідентичних методик розрахунку значень мультиплікаторів на оцінюваному підприємстві та об'єкті порівняння. При оцінці одного підприємства можуть бути використані кілька мультиплікаторів. Вартість підприємства при цьому обчислюється як середньоарифметична вартість, розрахована за кожним мультиплікатором.
З метою забезпечення об'єктивності оцінки знайдена в рамках ринкового підходу порівняльна вартість коригується на відповідні поправки, що характеризують ризиковість об'єкта оцінки, відмінності в правах власності на нього, рівень мобільності корпоративних прав тощо.
До переваг методів порівняння та зіставлення мультиплікаторів слід віднести те, що вони дають можливість одержати реальну ринкову вартість оцінюваного майна. Недоліки методів оцінки за ринковим підходом зумовлені тим, що вони не враховують вартість потенційних прибутків, які можна отримати, експлуатуючи об'єкт оцінки. Саме тому в деяких випадках результати оцінки підприємства за згаданими методами доцільно зіставляти з вартістю підприємства, розрахованою за методом капіталізованої вартості чи дисконтування грошових потоків.
2.5.3 Оцінка вартості ДЕЗ УкрНДІВЕ як цілісного майнового комплексу
Чиста вартість цілісного майнового комплексу розраховується за формулою:
ЧВ = (Н + О + М) – (В + Д + П), де
Н – необоротні активи;
О – оборотні активи;
М – витрати майбутніх періодів;
В – доходи майбутніх періодів;
Д – довгострокові зобов’язання;
П – поточні зобов’язання.
Розрахуємо вартість ДЕЗ УкрНДІВЕ як цілісного майнового комплексу згідно з даними додатку 2, тобто на кінець 2004 року, що може бути використане як вартість підприємства й на початок 2005 року.
Так як сума (Н + О + М) – це валюта балансу, то беремо з форми 1 строку 280 на кінець року.
Доходів майбутніх періодів у підприємства не передбачається.
ЧВ = 62669 – (335 + 22938) = 39396 (тис. грн.)
Таким чином, вартість ДЕЗ УкрНДІВЕ як цілісного майнового комплексу дорівнює 39396 ти. грн.
Для більш повної інформації про вартість підприємства доцільно використовувати вищерозглянуті методи оцінки потенціалу підприємства. Але за відсутністю інформації, необхідної для їх математичного розрахунку, експертам нічого не залишається, як орієнтуватись на його вартість як цілісного майнового комплексу.
2.6 Управлінська діагностика
2.6.1 Діагностика структури управління
Організаційна структура управління (ОСУ) — це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість виробничих, управлінських та інших підрозділів. В ОСУ кожний її елемент має своє конкретне місце та відповідні зв'язки, що забезпечують їхню взаємодію. Зв'язки структурних елементів системи поділяються на лінійні, функціональні та між-функціональні. Лінійні зв'язки виникають між підрозділами та керівниками різних рівнів управління і базуються на адміністративній владі. Функціональні зв'язки характеризують взаємодію елементів різних рівнів системи, які виконують певні функції господарювання. Міжфункціональними називають зв'язки між елементами одного рівня системи.
Заведено виділяти такі типи організаційних структур управління:
1) лінійна ОСУ;
2) функціональна ОСУ;
3) лінійно-функціональна ОСУ;
4) дивізіональна ОСУ;
5) матрична ОСУ.
1)Лінійна відображає дворівневий розподіл, що існує на малих підприємствах (1 рівень – керівник, 2 рівень – виконавець). Перевага: вона дозволяє швидко приймати рішення, реагувати на зміни у зовнішньому середовищі і забезпечує неформальний підхід до мотивації і контролю діяльності співробітників.
Недоліки: увага керівника зосереджена на поточних справах, недостатньо можливостей приділяти увагу майбутньому.
2)Функціональна виникає там, де існує поділ праці і спеціалізація.
Переваги:
- дозволяють керівництву зосередитися на стратегічних питаннях;
- створюють умови для досягнення високої ефективності за рахунок спеціалізації.
Недоліки:
- призводять до міжфункціональних конфліктів;
- ускладнюють координацію між функціями;
- скорочують можливості менеджерів, які вирішують питання стратегічного управління.
3) Дивізіональна існує в тих організаціях, де виділяються відокремлені структурні підрозділи, наділені великими повноваженнями.
Переваги:
- забезпечують передачу прав у відділеннях організації, що сприяє збільшенню гнучкості і адаптивності організації до умов зовнішнього середовища;
- звільняють керівництво від вирішення поточних питань і дають можливість займатись тільки стратегічними питаннями;
-в організації встановлюється на більш низькому рівні залежність фінансового стану підрозділів від результатів їх функціонування;
- створює умови для формування в організації менеджерів, що займаються стратегічним управлінням.
Недоліки:
- можливість виникнення стратегічно несумісних окремих підрозділів організації;
- складності з розподіленням загальних для організації ресурсів між відокремленими відділами організації.
4)Матрична відображає два направлення керівництва: вертикальне – керівництво структурними підрозділами; горизонтальне – керівництво окремими проектами або програмами.
Переваги:
- дозволяє поєднувати діяльність окремих функціональних ланок організації;
- сприяє залученню менеджерів-стратегів;
- створює умови для здійснення комплексного підходу до вирішення задач.
Недоліки:
- два напрями в керівництві викликають багато незрозумілостей у підлеглих;
- необхідність великих зусиль, які повинні координувати вертикальні та горизонтальні зв’язки.
Фактори вибору організаційної структури:
- розмір і ступінь різноманітності діяльності;
- географічне розташування організації;
- технологія;
- відношення до організації з боку керівництва та співробітників;
- динамізм зовнішнього середовища;
-стратегія, яку реалізує фірма.
Вплив розміру організації на її організаційну структуру проявляється у вигляді збільшення числа рівнів ієрархії управління. Організаційна структура не повинна бути більш складної, ніж це вимагає розмір організації.
Оцінити ефективність організаційної структури підприємства досить складно. Проблеми оцінки породжено необхідністю всеохоплюючого та детального аналізу непрямих показників діяльності підприємства. Певні фахівці у сфері реформування підприємств узагалі вважають позитивним результатом уже навіть сам початок процесу перепідготовки і навчання персоналу підприємства.
Від ефективності організаційної структури залежить якість управління поточними активами в короткостроковому періоді та необоротними — в довгостроковому.
До основних показників оцінки ефективності організаційної структури підприємства можна віднести наступні:
1. Середня автономність одного структурного підрозділу організаційної структури - тобто відношення трудомісткості робіт, які виконуються підрозділом, до повної трудомісткості всіх робіт, що виконуються підприємством. Характеризує рівень автономності роботи структурного підрозділу.
2. Коефіцієнт контролю - відношення середньої кількості працівників, що працюють в організаційній структурі чи її підрозділі, до кількості керівників певного рівня. Показує кількість підлеглих на одного керівника, що дає змогу висновувати щодо раціональності розподілу повноважень та функцій контролю.
3. Показник кваліфікації управлінця. Сума тривалості загальнотеоретичної підготовки, спеціального навчання за даною спеціальністю (фахом) та тривалості практичного досвіду роботи за даною спеціальністю. Відображає реальну тривалість підготовки одного працівника для виконання певних функцій
4. Гнучкість організаційної структури - відношення чисельності працівників, що можуть виконувати не тільки безпосередні функції, а й суміжні, до загальної чисельності працівників певного підрозділу організаційної структури. Відображає здатність працівників організаційної системи замінювати в разі необхідності один одного. Коефіцієнт не перевищує одиниці.
5. Рівень фондоозброєності управлінського персоналу - відношення балансової вартості оргтехніки до чисельності управлінців за певний період. Показує рівень технічного оснащення управлінської праці.
6. Коефіцієнт децентралізації структури - відношення чисельності управлінців первинних ланок до чисельності управлінців вищої ланки управління. Відображає рівень децентралізації структури управління.
7. Коефіцієнт еластичності структури - співвідношення кількості реорганізацій до кількості впроваджених нових стратегій. Відтворює зв'язок між організаційною структурою управління та стратегічним розвитком підприємства. Значення коефіцієнта не повинно бути більшим за одиницю.
8. Коефіцієнт раціональності структури - відношення фактичної чисельності управлінців до нормативної. Відображає рівень забезпеченості підприємства управлінським персоналом.
Організаційна структура управління ДЕЗ УкрНДІВЕ приведена на рисунку 1.
Аналіз організаційної структури ДЕЗ УкрНДІВЕ дає змогу говорити про те, що підприємство має функціональну структуру підприємства, характеристика котрої була дана вище.
Для оцінки доцільності функціональних підрозділів рекомендується скористатися таблицею
Таблиця 6. - Оцінка доцільності організаційної структури керування підприємства.
| Найменування функціонального підрозділу | Кількість робітників | Підлеглість підрозділу | Оцінка доцільності підлеглості | |||
| По назві | По чисельності | По підлеглості | По результативності | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| Інспекція по кадрах | 2 | Інспектор по кадрах | + | - | + | + |
| Відділ МТЗ | 3 | Начальник відділу | + | + | + | - |
| Відділ збуту | 3 | Начальник відділу | + | - | + | - |
| Бухгалтерія | 5 | Головний бухгалтер | + | - | + | + |
| ПЕО | 4 | Начальник відділу | + | - | + | + |
| Юрисконсульт | 1 | Начальник відділу | + | + | + | - |
| Головний інженер ТБ и ОТ | 1 | Начальник відділу | + | + | + | + |
Оцінка доцільності функціонування підрозділів виробляється методом експертних оцінок. При цьому відповідність підрозділу за назвою, чисельності співробітників, результативності діяльності і підпорядкованості що виявляється вимогам позначається значком «+», невідповідність – знаком «-».
З таблиці 6 видно, що організаційна структура підприємства не доцільна по чисельності і результативності, а саме по чисельності не відповідають оптимальним показникам відділи: інспекція по кадрам, відділ збуту, бухгалтерія, ПЕО. У більшості цих підрозділів чисельність зависока, тільки у відділі по збуту недостатньо робітників. Недоцільні по результативності відділи: відділ збуту, відділ МТЗ й юрисконсульт.
Щодо співвідношення організаційної структури підприємства й його основних стратегічних цілей, то тут можна виявити основну проблему функціональної організаційної структури управління - скорочення можливостей менеджерів, які вирішують питання стратегічного управління. Однак така організаційна структура дозволяє вищому керівництву зосередитись саме на стратегічних напрямках розвитку підприємства.
Таким чином, на даному етапі розвитку як самого підприємства, так і економіки й політики України в цілому, саме ця організаційна структура управління найкраще відповідає стратегічним цілям діяльності підприємства, а саме повне технічне оновлення, розвиток техніки й технології, розробка продукції з кращими технічними показниками – усе це спрямовано на вихід на зовнішні ринки й посилення позицій на внутрішньому ринкові.
2.6.2 Оцінка загальних результатів діяльності підприємства
Основну операційну діяльність ДЕЗ УкрНДІВЕ характеризують такі основні техніко-економічні показники господарської діяльності: прибуток, обсяги виробництва, собівартість, рентабельність, вартість основних фондів, чисельність персоналу, продуктивність їх праці. Для того, щоб зробити висновок про те на скільки успішно здійснюється основна операційна діяльність на заводі – проаналізуємо ці основні показники за 2002-2004рр.
Зробимо аналіз основних техніко-економічних показників, розрахував їх абсолютне та відносне відхилення звітного року, у нашому випадку 2003р. від базового року - відповідно 2002р. та 2004р. від 2003р. (див. табл.7).
Таблиця 7. – Аналіз основних показників діяльності.
| Звітні роки | Відхилення 2003 від 2002 | Відхилення 2004 від 2003 | |||||
| Показник | 2002 | 2003 | 2004 | тис. грн. | % | тис. грн. | % |
| Виручка від реалізованої продукції, тис. грн. | 102 197,00 | 121 341,00 | 153 428,00 | 19 144,00 | 18,73 | 32 087,00 | 26,44 |
| Собівартість реалізованої продукції, тис. грн. | 80 839,00 | 90 886,00 | 112 697,00 | 10 047,00 | 12,43 | 21 811,00 | 24,00 |
| Операційні витрати, тис. грн.: | 89 592,00 | 115 524,00 | 108 533,00 | 25 932,00 | 28,94 | -6 991,00 | -6,05 |
| - матеріальні витрати | 79 468,00 | 99 798,00 | 100 027,00 | 20 330,00 | 25,58 | 229,00 | 0,23 |
| - витрати на оплату праці | 4 728,00 | 5 425,00 | 5 344,00 | 697,00 | 14,74 | -81,00 | -1,49 |
| - відрахування на соціальні заходи | 1 822,00 | 1 980,00 | 1 951,00 | 158,00 | 8,67 | -29,00 | -1,46 |
| - амортизація | 606,00 | 1 374,00 | 910,00 | 768,00 | 126,73 | -464,00 | -33,77 |
| - інші операційні витрати | 2 968,00 | 6 947,00 | 301,00 | 3 979,00 | 134,06 | -6 646,00 | -95,67 |
| Середньооблікова чисельність ПВП, чол | 176,00 | 155,00 | 152,00 | -21,00 | -11,93 | -3,00 | -1,94 |
| Продуктивність праці ПВП, тис. грн/чол | 580,66 | 782,85 | 1 009,39 | 202,18 | 34,82 | 226,55 | 28,94 |
| Вартість основних виробничих фондів, тис.грн. | 11 989,00 | 17 866,00 | 19 998,00 | 5 877,00 | 49,02 | 2 132,00 | 11,93 |
| Знос, тис. грн. | 6 733,00 | 7 951,00 | 9 280,00 | 1 218,00 | 18,09 | 1 329,00 | 16,71 |
| Вартість оборотних фондів, тис. грн. | 40 547,00 | 39 693,00 | 48 041,00 | -854,00 | -2,11 | 8 348,00 | 21,03 |
| Чистий прибуток, тис. грн. | 3 574,00 | 8 963,00 | 18 990,00 | 5 389,00 | 150,78 | 10 027,00 | 111,87 |
Таким чином, за результатами таблиці 7 можна зробити наступні висновки:
- й у 2003 році й у 2004 році зросла виручка від реалізації продукції на 18,73% й на 26,44% відповідно. Однак зросла й собівартість реалізованої продукції на 12,43% й 24% відповідно.
- у 2003 році в порівнянні з 2002 роком зросли операційні витрати на 28,94%, а саме: матеріальні витрати зросли на 25,58%, витрати на оплату праці – на 14,74%, відрахування на соціальні заходи – на 8,67%, амортизація – на 126,73% й інші операційні витрати на 134,06%.
- у 2004 році в порівнянні з 2003 роком операційні витрати зменшились на 6,05%, а саме: витрати на оплату праці – на 1,49%, відрахування на соціальні заходи – на 1,46%, амортизація – на 33,77% й інші операційні витрати – на 95,67%. Лише матеріальні витрати у 2004 році в порівнянні з 2003 роком збільшились на 0,23%.
- й у 2003 й у 2004 році зменшилась середньо облікова чисельність ПВП на 11,93% й 1,94% відповідно. Але це не вплинуло негативно на продуктивність їх праці, навіть навпаки. Тобто у 2003 році в порівнянні з 2002 роком продуктивність праці ПВП збільшилась на 34,82%, а у 2004 році в порівнянні з 2003 роком – на 28,94%. Це свідчить, що на підприємстві використовувались ефективні системи стимулювання й мотивації праці, тобто про високий ріень менеджменту персоналу.
- вартість основних виробничих фондів й у 2003 році й у 2004 році зросла на 49,02% й на 11,93% відповідно.
- вартість оборотних фондів у 2003 році в порівнянні з 2002 роком зменшилась на 854 тис. грн. або на 2,11%, а у 2004 році в порівнянні з 2003 роком – збільшилась на 8348 тис. грн. або на 21,03%.
Загалом, чистий прибуток ДЕЗ УкрНДІВЕ у 2003 році в порівнянні з 2002 роком збільшився на 5389 тис. грн. або на 150,78%, а у 2004 році в порівнянні з 2003 роком – на 10027 тис. грн або на 111,87%.
2.6.3 Оцінка зв’язку підприємства з зовнішнім середовищем
Для оцінки зв’язку ДЕЗ УкрНДІВЕ з зовнішнім середовище розробимо й оцінимо профіль зовнішнього середовища підприємства експертним шляхом. Для цього проаналізуємо вплив факторів макросередовища й мікросередовища не тільки самого заводу, а й усієї галузі машинобудування. Для цього експерти використали бальну оцінку 1-3 бали в залежності від важливості фактору. Розрахунки зведемо у таблицю 8.
Таблиця 8. – Профіль зовнішнього середовища ДЕЗ УкрНДІВЕ.
| Фактори середовища | Важливість для галузі | Вплив на підприємство | Інтегральний показник |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
|
Фактори макросередовища 1.Рівень доходів населення 2.Сила лобістських груп 3.Ступінь підтримки програми розвитку галузі державною адміністрацією 4.Нововведення в області товарів 5.Нововведення в області технології 6.Розвиток економіки України 7.Розвиток виробництва товарів номенклатури підприємства 8.Половозрастной склад населення 9.Соціальні умови життя 10.Нововведення в області менеджменту 11.Рівень політичної стабільності в суспільстві 12.Чисельність населення в Україні 13.Рівень народжуваності 14.Темп інфляції 15.Рівень податкових ставок 16.Рівень безробіття 17.Законодавчі акти, що регулюють діяльність підприємства 18.Стан природних ресурсів 19.Екологічний фактор |
1 1 3 3 3 3 3 1 1 2 3 1 1 2 2 2 2 3 1 |
1 2 3 3 3 2 2 1 1 2 3 0 0 2 2 1 2 2 1 |
1 2 9 9 9 6 6 1 1 4 9 0 0 4 4 2 4 6 1 |
|
Фактори мікросередовища 1.Стан і тенденції розвитку цільового ринку 2.Стан і тенденції попиту на товари підприємства 3.Ступінь мінливості потреб, вимог і смаків покупців 4.Торгова сила покупців 5.Ступінь прихильності покупців до товарів підприємства 6.Конкурентна сила постачальників 7.Ступінь привабливості постачальників 8.Доцільність договірної політики 9.Стан конкурентної боротьби в сфері діяльності підприємств 10.Сила конкурентного тиску 11.Число активних конкурентів |
3 2 1 3 2 2 2 2 2 2 3 |
2 2 1 3 2 3 2 3 2 2 2 |
6 4 1 9 4 4 4 6 4 4 6 |
Таким чином, зв’язок підприємства з зовнішнім середовищем є максимальним за такими факторами: ступінь підтримки програми розвитку галузі державною адміністрацією, нововведення в області товарів й технології, рівень політичної стабільності (усі ці фактори це фактори макросередовища), а також торгова сила покупців (це фактор мікро середовища).
2.7 Фінансова діагностика
В умовах переходу економіки України до ринкових відносин, істотного розширення прав підприємств в області фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного і якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їх ліквідності, платоспроможності і фінансовій стійкості і пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.
Особливе значення набуває своєчасна й об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств через виникнення різноманітних форм власності, оскільки жоден власник не повинний зневажати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, який можна знайти тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств.
Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності і фінансовій стійкості необхідний ще і тому, що прибутковість будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Враховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування і диференціацію процентних ставок.
Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, що є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.
Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі види діяльності підприємства. Насамперед, на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.
Як правило, чим вище показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижче їх собівартість, тим вище прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан.
Неритмічність виробничих процесів, погіршення якості продукції, труднощі з його реалізацією приводять до зменшення надходження засобів до рахунка підприємства, у результаті чого погіршується його платоспроможність.
Існує і зворотний зв'язок, оскільки недолік засобів може привести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а також у виробничому процесі.
Фінансовий стан підприємства повинен бути спрямований на забезпечення системного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власного і притягнутого засобу, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.
Саме цим визначається необхідність і практична значимість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, який належить істотна роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.
Отже, фінансовий стан – це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.
Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання їм зобов'язань перед бюджетом, банком і іншими установами.
Фінансовий стан підприємства необхідно систематично і всебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів і методик аналізу. Це дасть можливість критично оцінити фінансові результати діяльності підприємства як у статистику за визначений період, так і в динаміку – за ряд періодів, дає можливість визначити «болючі крапки» у фінансовій діяльності і способи найбільш ефективного використання фінансових ресурсів, їх раціональне розміщення. Основними задачами аналізу фінансового стану є:
дослідження рентабельності і фінансової стійкості підприємства;
дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;
об'єктивна оцінка динаміки і стану ліквідності, платоспроможності і фінансовій стійкості підприємства;
оцінка положення суб'єкта господарювання на фінансовому ринку і кількісній оцінці його конкурентоспроможності;
аналіз ділової активності підприємства і його положення на ринку цінних паперів;
визначення ефективності використання фінансових ресурсів.
Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємства.
Для аналізу фінансового стану підприємства УкрНДІВЕ розрахуємо і проаналізуємо основні фінансово-економічні показники в динаміці. Аналіз фінансового становища підприємства проводиться по даним за три останні роки Результати розрахунку наведені в табл. 2.4. Основні дані для розрахунку взяті з форм звітності №1, №2 (див.дод. А-Г ).
До показників, що характеризують ефективність виробництва, відносяться коефіцієнти оборотності, рентабельності, продуктивності, ліквідності та інш. Проаналізуємо найважливіші з них, тобто коефіцієнти, яки суттєво впливають на фінансове становище ДЕЗ УкрНДІВЕ.
Спочатку проведемо оцінку майнового стану підприємства (таблиця 9).
Таблиця 9. – Оцінка майнового стану підприємства.
| Показник | Порядок розрахунку | Критерії | 2002 | 2003 | 2004 |
| Коеф. зносу основних засобів | 032 ф1 / 031 ф1 | повинен зменшуватися | 0,56159813 | 0,44503526 | 0,4640464 |
| Коеф. оновлення основних засобів | 260 ф5 / 031 ф1 | повинен зростати | 0,49 | 0,35 | 0,119 |
| Коефіцієнт вибуття | 260 ф5 / 031 ф1 | повинен зменшуватися, бути меншим за коеф.оновлення | 0,33 | 0,25 | 0,111 |
Таким чином, бачимо, що у 2003 році в порівнянні з 2002 роком коефіцієнт зносу основних засобів зменшувався, що позитивно характеризує майновий стан підприємства. Однак, у той же час зменшують й показники оновлення й вибуття також зменшуються, що дуже негативно впливає на стан підприємства. Найгірший майновий стан підприємства бачимо у 2004 році: коефіцієнт зносу збільшився у порівнянні з 2004 роком, хоча й менший, ніж у 2002 році, однак коефіцієнти оновлення й вибуття у цей рік найменші.
Критичний стан майнового комплексу пострадянських підприємства – це проблема майже усіх підприємств.
Далі проаналізуємо ліквідність підприємства (таблиця 10).
Таблиця 10.– Аналіз ліквідності підприємства.
| Показник | Порядок розрахунку | Критерії | 2002 | 2003 | 2004 |
| Коеф. покриття (загальної ліквідності) | 260 ф1 / 620 ф1 | 1-2 | 1,18537683 | 1,4091022 | 2,09438486 |
| Коеф. швидкої ліквідності | (260 - 100 - 110 - 120 - 130 - 140)ф1 / 620 ф1 | 0,6-0,8 | 0,62512425 | 0,87472044 | 1,16352777 |
| Коеф. абсолютної ліквідності | (220 + 230 + 240)ф1 / 620 ф1 | 0,25-0,5 | 0,00689937 | 0,04742802 | 0,17991978 |
| Чистий оборотний капітал | 260 ф1 - 620 ф1 | >0, повинен зростати | 6341 | 11524 | 25103 |
Коефіцієнт покриття показує платіжні можливості підприємства при умовах не лише вчасного розрахунку з дебіторами й сприятливій реалізації продукції, але й реалізації й випадку необхідності інших елементів матеріальних оборотних засобів.
Цей коефіцієнт повинен знаходитись у межах 1-2. Таким чином, цей коефіцієнт усі аналізовані роки знаходиться у межах критерію, лише у 2004 році він трохи більший 2, що позитивно характеризує ліквідність підприємства.
Коефіцієнт швидкої ліквідності показує платіжні можливості підприємства при умові своєчасного розрахунку з дебіторами. Таким чином, за цим показником підприємство є ліквідним, лише й 2004 році він був вищий 1, що може негативно вплинути на ліквідність підприємства.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує яку частину короткострокової кредиторської заборгованості підприємства може погасити у найближчий час. Тобто, показує частину поточних фінансових інвестицій й грошових коштів у валюті балансу. Це найбільш ліквідні активи підприємства. Отримуємо, що підприємство на протязі 2002-2004 років мало недостатньо цих коштів, що негативно характеризує його ліквідність.
Загалом, чистий оборотний капітал підприємства на протязі 2002-2004 років зростає, що позитивно впливає на його ліквідність.
Загалом, підприємство є ліквідним, є лише дефіцит грошових коштів у валюті балансу.
Далі проаналізуємо ділову активність підприємства (таблиця 11).
Таблиця 11– Аналіз ділової активності підприємства.
| Показник | Порядок розрахунку | Критерії | 2002 | 2003 | 2004 |
| Коеф.оборотності активів | Коб а = 035 ф2 / 280 ф1 | Зростання | 1,90500448 | 2,04158787 | 2,20549235 |
| Коеф.оборотності кредит.заборгованності (КЗ) | К об.КЗ = 035 ф2 / (520 + 530 + 540 + 550 + 560 + 270 + 580 + 590 +600) ф1 | напевно сказати не можна | 2,61525632 | 3,90165534 | 6,4647334 |
| Коеф.оборотності дебіт.заборгованності (ДЗ) | КобДЗ = 035 ф2 / (150 + 160 + 170 + 180 + 190 +200 + 210) ф1 | Зростання | 4,72280053 | 4,77047152 | 6,25921565 |
| Коеф.оборотності матеріальних запасів | Коб.мз = 040 ф2 / (100 + 110 + 120 + 130 + 140) ф1 | Зростання | 4,21827385 | 6,03773334 | 5,27805358 |
| Строк погашення ДЗ, днів | Тдз = 360 / КобДЗ | Зменшення | 76,2259591 | 75,4642384 | 57,5151936 |
| Строк погашення КЗ, днів | Ткз = 360 / КобКЗ | Зменшення | 137,653811 | 92,2685292 | 55,6867512 |
| Коеф.оборотності основних фондів (фондовіддача) | Фв = 035 ф2 / 031 ф1 | Зростання | 7,45508383 | 6,04225904 | 6,91149115 |
| Коеф.оборотності власного капіталу | Коб ск = 035 ф2 / 380 ф1 | Зростання | 1,90500448 | 2,04158787 | 2,20549235 |
Таким чином, аналізуючи ділову активність підприємства, можна зробити наступні висновки:
- коефіцієнт оборотності активів на протязі 2002-2004 років зростав, що позитивно характеризує ділову активність підприємства;
- зростала кредиторська заборгованість, але цей показник є дуже непевним. З одного боку кредити дають можливість не втратити додатковий прибуток, з іншого посилюють залежність підприємства від зовнішнього середовища.
- коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості також зростав на протязі 2002-2004 років, що позитивно характеризує ділову активність підприємства. Але у 2004 році цей коефіцієнт був трохи меншим за коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, що негативно впливає на діяльність підприємства.
- коефіцієнт оборотність матеріальних запасів у 2003 році в порівнянні з 2002 роком значно зріс, але у 2004 році в порівнянні з 2003 роком – зменшився, хоча й був більшим за 2002 рік. Зростання цього показника позитивно характеризує діяльність підприємства, а його зменшення свідчить про зменшення ефективності використання матеріальних запасів.
- й строк погашення дебіторської заборгованості, й строк погашення кредиторської заборгованості на протязі 2002-2004 років зменшувався, що позитивно характеризує ефективність діяльності підприємтсва.
- з таблиці 11 бачимо дещо негативні тенденції відносно фондовіддачі. У 2003 році в порівнянні з 2002 роком фондовіддача значно зменшилась, й хоча у 2004 році вона зросла, але рівня 2002 року досягнуто не було. Це негативно характеризує ефективність діяльності підприємства.
- коефіцієнт оборотності власного капіталу зростав на протязі 2002-2004 років, як це й має бути.
Таким чином, загалом можна сказати, що ДЕЗ УкрНДІВЕ має десь середні показники ділової активності, тобто деякі показники є високими, а деякі – низькими.
Далі проаналізуємо фінансову стійкість підприємства (таблиця 12).
Таблиця 12. – Аналіз фінансової стійкості підприємства.
| Показник | Порядок розрахунку | Критерії | 2002 | 2003 | 2004 |
| Коефіцієнт автономії | К авт = 380ф1 / 640 ф1 | >0,5 | 0,24544951 | 0,3870376 | 0,62863617 |
| Коеф.фінансування | Кф
= (430 + 480 + 620 + 630) ф1
Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.),
обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus.
Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.
Похожие рефераты: |