Xreferat.com » Рефераты по экономике » Методи підвищення продуктивності праці

Методи підвищення продуктивності праці

Аналіз продуктивності праці на підприємстві


Загалом аналіз діяльності підприємства поширюється на досить широке коло показників, які розкривають суть економічних явищ з кількісного чи якісного боку в абсолютних або відносних величинах.

Рушійні сили, умови та причини, які визначають той чи інший показник, називаються факторами. Кожен, без винятку, показник фінансово-господарської діяльності підприємства є результатом взаємодії дуже великої кількості факторів.

Для вивчення їх дій та впливу на показники, що піддаються аналізу, їх необхідно певним чином класифікувати.

Принципи класифікації факторів у фінансово-господарському аналізі аналогічні тим, які лежать в основі класифікації аналітичних задач. За своїм змістом усі фактори, які вивчаються у фінансово-економічному аналізі, можна розділити на:

1) виробничо-економічні;

2) соціально-економічні.

Починати аналіз доцільно з характеристики динаміки чисельності працюючих на підприємстві за останні 2 роки.

Такий аналіз дає змогу оціни як підприємство вписується в ринкові умови господарювання, наскільки успішно воно витримує конкурентну боротьбу на ринку своєї продукції і на ринку трудових ресурсів.

Якщо за незмінних виробничих потужностей на підприємстві з року в рік скорочується чисельність персоналу і пропорційно обсяг випуску продукції, тобто коли скорочення чисельності персоналу не компенсується зростанням продуктивності праці, а отже, відбувається зниження показників використання виробничої потужності підприємства, це одночасно свідчить про недоліки в організації виробництва, маркетингової служби, про неспроможність власників і керівників підприємства утримати його "на плаву", зберегти трудовий колектив.

Цікаву інформацію для характеристики трудових ресурсів підприємства являють собою рахунки, які описують динаміку рівня кваліфікації робітників.

Таку характеристику можна одержати, визначивши середній тарифний розряд робітників як середньозважену за кількістю робітників кожного розряду величину.

Зростання або зменшення цього показника за ряд років характеризуватиме стан виробничо-технічного навчання і системи підвищення кваліфікації на підприємстві.

Ефективне використання трудових ресурсів передбачає розробку заходів спрямованих на забезпечення сталого складу працівників. При аналізі цієї сторони використання трудових ресурсів розраховують декілька показників, які характеризують за категоріями працівників, плинність кадрів, обороти з прийому та вибуття.

Коефіцієнт з обороту з прийому працівників визначається як відношення кількості працівників до середньоспискової чисельності.

На обсяг виробництва продукції підприємства впливає безліч факторів, пов’язаних з його організаційно-технічним рівнем, ефективність використання виробничого потенціалу, включаючи засоби праці і предмети праці, трудові ресурси.

Для виявлення реального резерву збільшення випуску продукції потрібно виходити з такого міркування.

Усунення всіх недоліків в організації виробничого процесу, праці, прискорення впроваджених заходів науково-технічного прогресу, а також заходи щодо підвищення якості продукції, зменшення браку у виробництві знаходять своє відображення у показниках використання факторів виробництва – знарядь праці (основні засоби виробництва), предметів праці (їх продуктивність, використання робочого часу).

Собівартість продукції – це основний якісний показник роботи підприємства. Її рівень відбиває досягнення та недоліки як підприємства в цілому, так і кожного структурного підрозділу.

Систематичне зниження собівартості продукції має важливе народногосподарське значення, тому що дає змогу за стабільних ринкових цін збільшувати прибуток на кожну гривню витрат, підвищує конкурентоспроможність продукції.

Продуктивність праці – найважливіший якісний показник використання трудових ресурсів підприємства, головний фактор зростання обсягів виробництва продукції. Вимірюється продуктивність праці двома способами: кількістю продукції, випущеною за одинцю часу, або кількістю часу, затраченого на виготовлення одиниці продукції.

Аналіз основних техніко-економічних показників (таблиця 2.1) на підприємстві звичайно починають з оцінки того як виконано план виробництва у звітному періоді в цілому по підприємству. У аналізованому році план по обсягу продукції перевиконано на 103,7 %.

В порівнянні з аналогічним періодом 2006 року обсяг товарної продукції збільшився на 1723,8 млн. грн., головним чином, за рахунок збільшення ціни на товарну продукцію (1378,6 млн.грн.). Збільшення обсягу виробництва сприяло росту товарної продукції на 345,2 млн.грн..

Що стосується виробництва концентрату,то план виробництва було виконано на 103,0 %. Понадпланове виробництво досягнуто за рахунок зменшення планових та позапланових простоїв обладнання, введення в дію секцій № 11,12 та проведення капітального ремонту обладнання технологічних секцій № 17, 20. Поставка на фабрику якісної руди із вмістом заліза магнітного 26,35 % при плані 25,65 % дозволила знизити втрати заліза у хвостах до 1,99 % при плані 2,00% та збільшити вихід концентрату, витяг заліза загального та магнітного.


Таблиця 1.1 Техніко-економічні показники підприємства

Показники од. вим. 2006 рік факт 2007 рік 2007р. до 2006р., %



план факт % +,-
Обсяг товарної продукції в оптових цінах






- в діючих т.грн. 3 113 213 4 664 275 4 837 048 103,7 172 774 155,4
- в порівняних " 4 122 006 **** 4 576 897 **** **** 111,0
Виробництво концентрату т.т. 11 956 13 009 13 396 103,0 387 112,0
Виробництво обкотишів " 10 106 10 926 11 066 101,3 140 109,5
Поставка концентрату т.т. 1 320 1 604 1 606 100,1 2 121,6
- в т.ч. на експорт " 1 088 938 939 100,2 2 86,4
Поставка обкотишів " 10 068 10 991 11 000 100,1 9 109,3
- в т.ч. на експорт " 1 117 1 165 1 167 100,2 2 104,4
Продуктивність на 1 працівника ПВП по концентрату тн. 1 094 1 157 1 229 106,3 72 112,3
Середньооблікова кількість штатних працівників, всього осіб 11 683 11 823 11 558 97,8 -265 98,9
- в т.ч. ПВП " 10 933 11 247 10 897 96,9 -350 99,7
Середньомісячна зарплата персоналу, всього грн. 1 793 2 196 2 196 100,0
122,5
Собівартість виробництва товарної продукції т.грн. 1 758 016 2 206 191 2 131 905 96,6 -74 286 121,3
Виробничі витрати на 1 грн. товарної продукції коп. 56,47 47,30 44,07 93,2 -3,2 78,0

Аналізуючи виробництво обкотишів понад план, спостерігається збільшення обсягів виробництва та КВО порівняно з 2006 роком пов'язане зі збільшенням чистого часу роботи внаслідок зменшення планових та непланових простоїв.

Збільшення вмісту заліза в обкотишах в порівнянні з планом у 2007р, обумовлене вищим за планове вмістом заліза в концентраті (65,75% - план, 65,81% - факт), а збільшення заліза в обкотишах порівняно з 2006р пояснюється виробництвом у 2007р та 2006 р різних видів обкотишів (у 2006р було виробництво частини обкотишів з основністю 1,2 та 1,0 з нижчім вмістом заліза).

Зменшення вмісту дріб'язку у випалених, зменшення фактичних питомих витрат концентрату, зменшення питомих витрат, зменшення фактичних питомих витрат бентоніту.

Проаналізувавши поставку концентрату та окатишів за 2007 рік, виявилося що збільшилися поставки готової продукціїї у порівнянні з минулим роком по обкотишам - на 9,3 %, по товарному концентрату - на 21,6 %.

Продуктивність праці по виробництву концентрату за 2007 рік зросла відносно 2006 року на 12,3%, а по виробництву товарної продукції на 11,4 %. Головним чинником, що вплинув на підвищення продуктивності праці за відповідний період являється збільшення обсягів виробництва концентрату на 12,0% та зменшення чисельності на підприємстві.

Фактична середньооблікова кількість штатних працівників зменшилась на 125 осіб у порівнянні з 2007 роком, або на 1,1% (таблиця 1) у зв`язку з переведенням з 01 червня 2007 року працівників палацу культури та творчості і фізкультурно-спортивно-технічного комплексу до дочірніх підприємств "Овація" та "Спорт-Майстер", а також прибиральників службових (виробничих) приміщень і робітників виробничих лазень до приватного підприємства "Уют-2007".

Середньомісячна заробітна плата за 2007 рік становить 2196 грн., що на 22,5 % більше ніж за 2006 рік. З 1 квітня 2007 року на ВАТ"ПівнГЗК" запроваджено нову багаторівневу систему оплати праці. В результаті запровадження нової системи оплати праці здійснено підвищення окладів працівникам комбінату в середньому на 20 %.

Виробнича собівартість товарної продукції збільшилася на 373,9 млн.грн. в порівнянні з минулим роком . Виробнича собівартість 1 тонни виробленого концентрату за 2007 рік підвищилась проти отриманої за 2006 рік на 6,4% та склала 113,68 грн.

Виробнича собівартість 1 тонни вироблених обкотишів за 2007 рік склала 175,95 грн. проти 161,03 грн. у 2006 році, зростання становить 9,3 %. Виробничі витрати на 1 грн. товарної продукції нижче планових на 3,23 коп. (фактично 44,07 коп. при запланованих 47,30 коп.)

Проаналізувавши основні техніко-економічні показники, можна сказати, що підприємство є прибуткове, внаслідок збільшення обсягу виробництва, збільшення собівартості, продуктивності праці і інших факторів, що впливають на прибуток підприємства.

Аналіз таблиці 2.1 свідчить про позитивний розвиток підприємства. Проте в умовах ринкової конкуренції особливу увагу приділяють собівартості продукції, на яку в тому числі впливає і ефективне використання трудових ресурсів.

Отже, для проведення порівняльного аналізу та визначення основних тенденцій в напрямку зміни досліджуваних показників на підприємстві проведемо розрахунки продуктивності виробничого персоналу за 2006 р. та 2007 р. Для цього доцільно буде використати методи обрахунку детально наведені в розділі І (натуральний,вартісний та трудовий ) .


Методи підвищення продуктивності праціМетоди підвищення продуктивності праці

Методи підвищення продуктивності праці

Методи підвищення продуктивності праціМетоди підвищення продуктивності праці

Методи підвищення продуктивності праці

Методи підвищення продуктивності праці

Методи підвищення продуктивності праці

Методи підвищення продуктивності праці

Методи підвищення продуктивності праці

Методи підвищення продуктивності праці


За даними розрахунками ми спостерігаємо тенденцію підвищення продуктивності праці за рахунок зниження чисельності персоналу . В порівнянні з 2006 році де продуктивність праці склала :


Методи підвищення продуктивності праці

Методи підвищення продуктивності праці

Методи підвищення продуктивності праці

Методи підвищення продуктивності праці

Методи підвищення продуктивності праці

Методи підвищення продуктивності праці


Найефективнішими методами розрахунку виявився натуральний метод, оскільки він має широке застосування всередині підприємства: на робочих місцях, у бригадах, на окремих дільницях тих галузей, які виробляють однорідну продукцію; а також вартісний так як перевага цього методу полягає в можливості порівняння різнорідної продукції з витратами на її виготовлення як на окремому підприємстві або в галузі, так і економіки в цілому. У зв'язку з цим вартісний метод застосовується на всіх етапах планування й обліку як на галузевому, так і на територіальному рівнях. Що не можна сказати про трудовий , так як він має обмежене застосування, оскільки він базується на використанні незмінних норм, що суперечить необхідності перегляду норм у міру здійснення організаційно-технічних заходів.

Продуктивність праці по виробництву концентрату за 2007 рік зросла відносно 2006 року на 6%, а по виробництву товарної продукції на 4 %. Головним чинником, що вплинув на підвищення продуктивності праці за відповідний період являється збільшення обсягів виробництва концентрату на 3% та зменшення чисельності працівників на підприємстві.

Фактична середньооблікова кількість штатних працівників зменшилась на 265 осіб у порівнянні з 2007 роком, або на 3% (таблиця 1) у зв`язку з переведенням працівників. Середньомісячна заробітна плата за 2007 рік становить 2196 грн., що на 22,5 % більше ніж за 2006 рік. З 1 квітня 2007 року на ВАТ"ПівнГЗК" запроваджено нову багаторівневу систему оплати праці. В результаті запровадження нової системи оплати праці здійснено підвищення окладів працівникам комбінату в середньому на 20 %.

Детальний аналіз результатів розрахунків продуктивності приведемо в таблиці 2.2


Таблиця 2.2 Розрахунок продуктивності праці

Показники од. вим.

2006 рік

факт

2007 рік +/- %



план факт

Обсяг продукції тис. грн. 3 113 213 4 664 275 4 837 048 172 774 4%
Виробництво концентрату т.т. 11 956 13 009 13 396 387 3%
Вартість одиниці продукції грн/т 260,39 358,54 361,07 2,53133 1%
Середньооблікова чисельність працівників осіб 11 683 11 823 11 558 -265 -2%
в т.ч. ПВП осіб 10 933 11 247 10 897 -350 -3%
ФОП тис. грн. 251 371 311 560 304 576 -6 983 -2%
Середньорічна вартість ОВФ тис. грн. 2 384 415 2 688 770 2 688 770 0 0%
Собівартість реалізованої продукції тис. грн. 1 758 016 2 206 191 2 131 905 -74 286 -3%
Прибуток тис. грн. 1 351 370 1 149 030 1 293 700 144 670 13%
З/пл. одного працівника тис. грн. 1793 2196 2196 0 0%
Продуктивність праці(а) тис. грн./прац. 266 395 419 24 6%
Продуктивність праці(б) т/особу 1093,58 1156,66 1229,36 72,69 6%
Продуктивність праці(в) осіб/т 0,914 0,865 0,813 -0,0511 -6%
Рентабельність % 76,87 52,08 60,68 8,6 17%

Аналіз продуктивності праці розпочинається з вивчення її рівня, динаміки, та загальної оцінки виконання плану.

Для аналізу продуктивності праці використовують дані форм статистичної звітності, звіти підрозділів підприємства про виконання завдань з продуктивності праці .

Для проведення розрахунків по ефективності використання наявного персоналу, а зокрема продуктивності праці були проаналізовані на предмет доцільності використання всі можливі методи оцінки відповідного показника, приведені в розділі І. Враховуючи специфіку галузі об’єкта дослідження найбільш прийнятними є комплексне використання натурального та вартісного. Оскільки на даний момент дуже важливим моментом оцінки ефективності використання ресурсу є не лише натуральний вимір, а й його доля у загальних витратах виробництва продукції.

За даними таблиці видно, що чисельність персоналу зменшується з відповідним збільшенням продуктивності праці. При цьому заробітна плата на одного працівника зростає. Проте темпи зростання продуктивності праці перевищують темпи зростання заробітної плати на одного працівника. Більше того зростання заробітної плати мало незначний вплив на збільшення вартості одиниці виробленої продукції.

Тобто, підприємство націлене на збільшення ефективності використання виробничого персоналу. Аналізуючи дані таблиці 2.2 можна зробити висновок про певні кроки, направлені на збільшення продуктивності робітників, оскільки чисельність робітників зменшилася разом із збільшенням обсягів виробництва. Разом із оновленням основних виробничих фондів (автоматизацією виробничого процесу) можна очікувати більших темпів зростання продуктивності.


3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ


3.1 Вибір та обґрунтування заходів з підвищенням ефективності виробництва


Розвиток ринкових відносин в Україні потребує ефективності підвищення господарювання. Але за роки незалежності показники ефективності в країні значно погіршилися: зменшилися обсяги виробництва, знизилась його рентабельність.

Усе це є наслідком занедбання економічної роботи на підприємстві. У роки економічної кризи більшість підприємств намагалися досягти збільшення прибутків не з допомогою ретельного економічного розрахунку, зниження собівартості продукції, а постійним підвищенням цін на свою продукцію.

Подоланням кризи в економіці не можливі на відсталій технічній базі, тому що основа ринкових відносин є конкурентна боротьба, і в ній перемагає не той, хто знизить витрати і запропонує нижчі ціни, а той хто випускає якісну продукцію, а цього можна досягти тільки, застосуванням нових технологій.

У реалізації цілей стратегічного плану підприємства особлива роль належить плану технічного і організаційного розвитку – плану підвищення ефективності виробництва. Для того, щоб успішно функціонувати в умовах конкурентної боротьби, підприємство в своїй діяльності повинне орієнтуватися, на потреби ринку (ціни, витрати, кількість продукції, що випускається) і на реалізацію досягнень науково – технічної революції.

Враховуючи першочергову важливість підвищення продуктивності праці для конкурентно спроможності підприємства розробляють і впроваджують програму управління продуктивності, яка включає в себе наступні етапи:

1) вимірювання і оцінка досягнутого рівня продуктивності на підприємстві в цілому і за окремими видами праці зокрема;

2) пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності на основі інформації, одержаної в ході вимірювання і оцінки;

3) розробка плану використання резервів підвищення продуктивності праці, який повинен включати конкретні терміни і заходи по їх реалізації, передбачати фіксування витрат на ці заходи й очікуваний економічний ефект від їх впровадження, визначати відповідних виконавців;

4) розробка систем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності;

5) контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою, і регулюванням їх виконання;

6) вимірювання і оцінка реального впливу передбачуваних заходів на зростання продуктивності праці.

Вимірювання й оцінка досягнутого рівня продуктивності по підприємству і в цілому за окремими видами праці зокрема – вихідний етап програми. Його правильне і точне здійснення є важливою передумовою успішності наступних етапів і всієї програми.

Щоб виміряти продуктивність праці потрібно зіставити кількість виробленої продукції із витратами на їх виготовлення. Пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності ґрунтується на порівнянні інформації, одержаної в ході вимірювання і оцінки досягнутого рівня продуктивності на підприємстві в цілому і за окремими видами праці зокрема, з наявною інформацією про максимально можливий рівень продуктивності праці. Для пошуку резервів продуктивності праці слід заохочувати висококваліфікованих представників різних спеціальностей.

Розробляючи план використання резервів підвищення продуктивності праці, слід забезпечити узгодження цілей та завдань програми.

Розробка системи мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності є необхідною умовою реалізації програми.

Контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою, необхідний для виявлення і вирішення можливих проблем їх виконання на початкових станах.

В процесі контролю порівнюються фактичні і задачі показники продуктивності праці, визначається масштаб допустимих відхилень.

Вимірювання й оцінка реального впливу реалізованих заходів на зростання продуктивності праці потрібна для того, щоб оцінити і порівняти ефективність їх впровадження і визначитися з пріоритетами на наступний період.

Визначивши найефективніші напрямки роботи по підвищенню продуктивності, слід прийняти відповідні мотивуючі рішення і в наступному періоді зосередити увагу саме на цих напрямах.

В ринкових умовах важливу роль для зростання продуктивності праці має максимальне використання діючих потужностей. Поліпшення використання засобів праці здійснюється за двома напрямками:

- екстенсивним – збільшення часу їх роботи шляхом скорочення простоїв, введення в дії невикористаного устаткування, підвищення коефіцієнта змінності в раціональних розмірах, скорочення строків ремонту і інше. Рівень екстенсивного використання праці показує ступінь її продуктивного використання та тривалість протягом робочого дня при незмінності інших характеристик. Чим повніше використовується робочий час, чим менше простоїв та інших втрат робочого часу і чим триваліший робочий день, тим вищий рівень екстенсивного використання праці і відповідно продуктивності праці. Однак зростання продуктивності праці за рахунок екстенсивних характеристик має чіткі межі: законодавче встановлену тривалість робочого дня і робочого тижня. Якщо протягом законодавче встановленої тривалості робочого часу останній цілком витрачається на продуктивну працю, то це і є верхня межа рівня екстенсивного використання праці.;

- інтенсивний – поліпшення використання машин та устаткування за одиницю часу через упровадження прогресивних технологічних процесів. Інтенсивність праці характеризує ступінь її напруженості і визначається кількістю фізичної та розумової енергії людини, витраченої за одиницю часу. Підвищення інтенсивності праці також має свої межі, а саме: фізіологічні та психічні можливості людського організму. Нормальна інтенсивність праці означає таку витрату життєвої енергії людини протягом робочого часу, яку можна повністю поновити до початку наступного робочого дня при реально доступній для цієї людини якості харчування, медичного обслуговування, використання вільного часу тощо.

Отже, рівень екстенсивного використання праці та інтенсивність праці — це важливі фактори зростання продуктивності праці, які, однак, мають чіткі обмеження, тобто не можуть використовуватися безкінечно.

Джерелом зростання продуктивності праці, яке не має меж, є техніко-технологічне вдосконалення виробництва під дією науково-технічного прогресу. За кілька останніх десятиріч у розвинених країнах рівень екстенсивного використання праці зменшився більше ніж удвічі, інтенсивність праці не зростала, а продуктивність збільшилася в кілька разів, що проявилося у значному зростанні добробуту і рівня споживання всіх верств працюючого населення. Тобто саме за рахунок науково-технічного прогресу продуктивність праці зростає так швидко, що дає можливість виробляти все більше споживчих благ меншою кількістю праці.

У сучасних умовах для впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу необхідні інвестиції на реконструкцію і технічне переозброєння діючих виробництв, підвищувати частку витрат на активну частину основних виробничих фондів.

Матеріально – технічні фактори сприяють економії живої та уречевленої праці. Сукупність матеріально-технічних факторів та їх вплив на рівень продуктивності праці можна характеризувати певними показниками.

Електроозброєність праці визначається відношення кількості електроенергії, використаної у виробничому процесі за певний період, до середньо облікової чисельності робітників.

Електроозброєність праці – споживання всіх видів енергії на одного робітника за певний період.

Фондоозброєність – це показник оснащеності праці виробничими основними фондами. Визначається відношенням середньорічної балансової вартості виробничих основних фондів до середньо облікової чисельності робітників або працівників.

Фондовіддача – загальний показник використання всієї сукупності основних виробничих фондів.

Визначається відношення річного обсягу випуску продукції у грошовому вираженні до середньорічної балансової вартості основних виробничих фондів.

Велике значення для підвищення продуктивності праці мають організаційно – економічні фактори, які визначаються рівнем організації виробництва, праці й управління. До таких факторів належать:

1) удосконалення форм організації суспільного виробництва, його подальшої спеціалізації та концентрації, удосконалення організаційно-виробничих підрозділів і допоміжних служб на підприємстві;

2) удосконалення організації праці шляхом поглиблення поділу і кооперації праці, застосування передових методів і прийомів праці; поліпшення підготовки і підвищення кваліфікації кадрів; поліпшення умов праці;

3) удосконалення матеріального стимулювання праці;

4) удосконалення організації управління виробництвом шляхом удосконалення системи управління виробництвом, поліпшення оперативного управління виробничим процесом, впровадження автоматизованих систем управління виробництвом.

3.2 Економічне обґрунтування запропонованих законів


Як вже було зазначено вище, існують певні заходи що до підвищення ефективності виробництва. В ході аналізу виявилося, що вони мають позитивний вплив на підприємство. Серед них виділяють :

1. Удосконалення форм організації суспільного виробництва – виділяють такі форми товарного виробництва як проста форма та розвинена.

Проста форма товарного виробництва. Товарне господарство, в якому продукти виробляються для обміну самостійними дрібними виробниками – ремісниками, кустарями, селянами являє собою просту форму товарного виробництва. Вона представляє клас приватних власників міста і села, який займається дрібним виробництвом або дрібною торгівлею, застосовує особисту працю або працю членів сім'ї, іноді найману працю і живе на доходи свого господарства. Просте товарне виробництво виступає як перша форма товарного виробництва, яка ніколи, за рідкісним винятком, не була головною ні в докапіталістичних, ні, ясна річ, у капіталістичному суспільствах.

Навіть в умовах рабовласництва за дуже нерозвинених товарних відносин існували вільні землероби і ремісники, які виробляли продукти не тільки для себе, для власного споживання, але й для продажу. За феодалізму більшість селян перебувала в кріпацькій залежності від поміщиків, господарства мали натуральний або напівнатуральний характер, але водночас у селян, які відбували панщину, або тих, які платили натуральний оброк, утворювалися надлишки, що надавало їхньому господарству напівнатурального характеру і дозволяло певну частину цих надлишків продавати на місцевих ринках. Крім того, були некріпацькі селяни, яких зобов'язували сплачувати податки. Це були дрібні самостійні виробники, що вивозили частину створеної ними продукції землеробства і тваринництва на ринок для продажу з метою сплати податків і придбання необхідних товарів. Самостійні ремісники вільних міст майже всю продукцію виробляли для продажу.

З розвитком капіталізму, концентрацією і централізацією виробництва значення простого товарного виробництва в розвинутих країнах швидко зменшується. Розвиток важкої промисловості привів до обмеження ремесла там, де воно тривалий час мало масову базу. Дрібне товарне виробництво є досить значним у країнах, що розвиваються. Там просте товарне виробництво виступає важливим фактором господарського розвитку. У цих країнах дрібне товарне виробництво сприяє прогресу національної економіки.

У деяких країнах просте товарне виробництво досить тривалий час є головною формою виробництва в усіх галузях народного господарства, в тому числі і промисловості.

Очевидно, що Україна має використовувати досвід передових країн у розвитку простого товарного виробництва в сільському господарстві, у багатьох галузях промисловості, в будівництві і торгівлі, у деяких інших сферах, що матиме позитивний результат для піднесення економіки нашої країни.

Розвинена форма товарного виробництва. У XIV—XV ст. з'являються елементи розвиненої форми товарного виробництва. Його вищий ступінь являє собою такий стан розвитку, коли товаром стають не тільки ресурси і продукти, що можуть відтворюватися людиною, а й такий ресурс, як робоча сила. Крім того, виникають і одержують товарну форму акції, облігації, кредитні ресурси. Об'єктами купівлі-продажу стають фабрики, заводи, шахти, а також гігантські корпорації. Класичним вираженням розвиненої форми товарного виробництва є капіталістичний спосіб виробництва. Капіталістичне виробництво ведеться на основі використання найманої робочої сили. Розвиненій формі товарного господарства характерне формування широкого внутрішнього ринку, а також швидкий розвиток світової торгівлі, формування та удосконалення світового ринку. Розвинена форма товарного господарства є характерною і для змішаної економіки.

Між простим і розвиненим товарним виробництвом існують такі суттєві відмінності:

1) простому товарному виробництву властиве пряме поєднання виробника із засобами виробництва, а розвиненому, навпаки, властиве відокремлення виробника від засобів виробництва, перетворення маси виробників у найманих працівників, які позбавлені засобів виробництва, відчужені від власності на них;

2) просте товарне виробництво основане на особистій праці, а розвинене товарне виробництво – на найманій, відчуженій праці;

в умовах простого товарного господарства селяни і ремісники виробляють товар одноосібне, а при розвиненому товарному виробництві на кожному підприємстві колективно працюють десятки, сотні і тисячі найманих робітників;

3) просте товарне господарство породжує розвинене товарне господарство, але останнє, навпаки, намагається знищити просте товарне господарство.

Незважаючи на ці відмінності, просте і розвинене товарне виробництво мають одну і ту саму економічну основу – приватну власність на всі ресурси і продукти.

Спільна риса простого і розвиненого товарного виробництва – існування ринку та грошей.

Функціонування товарного виробництва і його закони. Функціонування товарного господарства органічно пов'язане з приватною власністю на ресурси, а також з використанням системи ринків і цін для координації економічної діяльності й управління нею. В такій господарській системі поведінка кожного її учасника мотивується його особистими, егоїстичними інтересами: кожна економічна одиниця намагається максимізувати свій дохід на основі індивідуального прийняття рішення. Ринок функціонує як механізм, завдяки якому індивідуальні рішення і потреби стають гласними і координуються.

2. Удосконалення організації праці шляхом поглиблення поділу і кооперації – при цьому важливим є планування і координування масштабів та інтенсивності змін у всіх основних організаційних елементах, включаючи зайнятість, структуру кадрів, кваліфікацію і освіту, технологію і устаткування, продукцію і ринки збуту. Ці зміни повинні сприяти як зростанню продуктивності, так і підвищенню ефективності діяльності організацій. Орієнтація на досягнення найвищих кінцевих результатів є найбільш оптимальним стилем створення системи управління продуктивністю й оперування нею. Основними функціями організації праці шляхом поглиблення поділу і кооперації є визначення цілей, організація програми управління продуктивністю праці.

3. Удосконалення матеріального стимулювання праці - у ринковій економіці головним фактором стабільного розвитку суспільства є посилення матеріальної зацікавленості працівників у підвищенні результативності діяльності на основі забезпечення тісного взаємозв’язку розмірів прибутків працівників, з кількістю і якістю витраченої ними праці. Ці проблеми досліджують такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як В.Ф. Андрієнко, Д.П. Богиня, С.О. Гудзинський, Г.А. Дмитренко, В.С. Дієсперов, Й.С. Завадський, М.В.Калінчик, А.М. Кандиба, А.М. Колот, Ф. Тейлор, Дж. Херрисон, М. Фолліт та ін.

Для посилення матеріальної зацікавленості працівників у виконанні планів і договірних зобов’язань, підвищенні ефективності виробництва і якості роботи можуть вводитися системи преміювання, винагороди за підсумками роботи за рік, інші форми матеріального заохочення. Крім зарплати і премій (бонусів) система матеріального стимулювання може містити в собі пенсійні нагромадження, участь у прибутках, оплату навчання (працівника або його дітей), безвідсоткові позики на купівлю будинку або машини, оплату харчування або проїзду працівників, оплату відпочинку працівника, різноманітні допомоги, страхування і т.п.

Вплив системи матеріального стимулювання, що діє в організації, на мотивацію і робоче поводження персоналу в значній мірі опосередковане тим, на скільки справедливою вона сприймається працівниками, на скільки безпосередньо, на їхню думку, оплата праці зв’язана з робочими результатами. Заохочення також повинні сприйматися як справедливі іншими членами робочої групи, щоб вони не відчули себе обійденими і не почали працювати гірше.

Для того, щоб працівники сприймали систему оплати і заохочень як справедливу, доцільно:

• виявляти фактори, що знижують задоволеність працівників системою стимулювання

праці і практикою надання тих або інших пільг, які діють в організації, і

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: