Методи підвищення продуктивності праці
• краще інформувати працівників про розмір заохочень (премій, надбавок і т.п.), і за що вони даються;
• виявляти в ході особистих контактів з підлеглими можливої несправедливості в оплаті
працівників, присудженні премій і розподілі інших заохочень для наступного відновлення
справедливості;
• постійне відстежувати ситуацію на ринку праці щодо рівня оплати тих професійних груп, з якими можуть порівнювати себе працівники, і вносити своєчасні зміни у систему оплати їхньої праці
Однією з дійових форм мотивації персоналу визнають різні види внутрішньогосподарської конкуренції. Цей фактор набирає поширення в компаніях, які переймають організаційну структуру іноземних компаній. Однією з важливих цілей внутрішньогосподарської конкуренції є впровадження обґрунтованої системи матеріального та морального стимулювання для робітників, що надасть можливість досягти своїх цілей.
Цілі компанії - це не тільки отримання прибутку, але й в урізноманітнення системи мотивації персоналу. Доцільно використовувати два види внутріфірмових змагань: комплексний та цільовий. Комплексний передбачає оцінку підрозділу або співробітника за певними критеріями. Цільові змагання проводяться, коли компанія хоче покращити результативні показники (збільшення обсягів продаж або збільшення грошових надходжень).
Отже, в сучасних умовах підприємствам необхідні нові моделі оплати праці, що ламають зрівняльність в оплаті праці і дають простір розвиткові особистої матеріальної зацікавленості. У ринковій економіці необхідно не просто забезпечувати матеріальну зацікавленість у визначених результатах праці, але і зацікавити працівника в підвищенні ефективності праці.
4. Удосконалення організації управління виробництвом шляхом удосконалення системи управління виробництвом - всебічне використання сучасних електронних обчислювальних машин, периферійної техніки) засобів (каналів) зв'язку для збирання, обробки і передачі інформації користувачам істотно впливає на методи виконання функцій управління виробництвом, створює умови для більш оперативного і якісного їх здійснення. Все це сприяє удосконаленню управління об'єктом у цілому і його структурними ланками.
Розглянемо основні напрямки удосконалення форм і методів управління виробництвом.
Удосконалення форм і методів збирання первинної (фактичної) інформації Відомо, що основою для прийняття управлінських рішень є інформація. Тому від своєчасного збирання достовірної інформації, що всебічно характеризує всі процеси і явища виробниче-господарської діяльності підприємства та його структурних ланок, а також від оперативної обробки і поставлення її користувачам повністю залежить (при належній компетентності керівника) якість і своєчасність керівництва виробничими процесами та господарською діяльністю підприємства.
Застосовуючи для досягнення цієї мети, наприклад, ПЕОМ, що використовується як АРМ там. де виникає первинна інформація (комора, склад, виробнича ділянка тощо),можна значно удосконалити форми і методи збирання цієї інформації за рахунок автоматизації процесу. Суть такого процесу полягає у тому, що завдяки попередньо сформованим умовно-постійним масивам (з нормативною, розцінковою, довідковою, планово-договірною та іншою умовно-постійною інформацією), а також бібліотеці форм вхідних і вихідних документів, можна форми первинних документів заповнювати, з одного боку, автоматично тією інформацією, яка є для цього документа постійною (її до 90-95%), з другого, ручним способом тією інформацією, яка в цьому документі є перемінною, тобто фактичною.
Такий підхід до організації збирання фактичної інформації дозволяй здійснювати безпаперове (на екран і в пам'ять ПЕОМ) одноразове оперативне збирання і фіксування достовірної первинної інформації та її попередню обробку у ритмі виробництва, а потім передавати цю інформацію у такому ж ритмі усім користувачам для використання.
Слід показати, що частота збирання первинної інформації, яка характеризує стан і параметри виробничих та господарських процесів та явиш, її оперативна обробка визначається частотою і швидкістю змін, що проходять на керованому об'єкті, тобто у ритмі виробництва. Наприклад, коли ті чи інші процеси плануються за годинним графіком, то при наявності негативних в цих процесах факторів необхідно збирати, зразу ж обробляти і видавати відповідним керівникам оброблену інформацію про відхилення не пізніше, чим за кожні півгодини або три чверті години. Така інформація потрібна керівникові для оперативного втручання в ці процеси так швидко, щоб усунути наявні причини відхилень до їх закінчення. При такому способі інформування керівників можна сподіватись на те, що управління процесами буде своєчасним і ефективним. Зібрана таким чином оперативна інформація є не тільки єдиною для всіх користувачі в, але і достовірною, а тому вона може бути використана ї для господарського (бухгалтерського) обліку.
Оброблена і узагальнена або зведена по розроблених алгоритмах інформація на рівні підприємства використовується не тільки для вирішення загальновиробничих задач поточного управління, але і для складання установленої бухгалтерської, статистичної та іншої зведеної звітності.
Для оцінки ефективності запропонованих заходів розрахуємо прогнозні показники результатів діяльності підприємства, в першу чергу ефективності використання виробничого персоналу. Результати проведених розрахунків наведемо у таблиці 3.1
Розрахунок ефективності основних заходів було розраховано на три роки .З аналізу таблиці 3.1 видно, що запропоновані заходи матимуть позитивний вплив на результати діяльності підприємства як в цілому, так і зокрема підвищиться ефективність використання трудових ресурсів.
Виробництво продукції протягом трьох років прогнозовано зросте на 5448 тис.т. або на 41 %
Загальна чисельність працівників зменшиться на 367 чол. або на 3%. Промислово – виробничий персонал зменшиться на 1% , тоді як середньорічна вартість основних фондів збільшиться на 43%. Заробітна плата працівника теж збільшиться на 84% .
При цьому вплив зростання виробничої собівартості як результат збільшення цін на матеріали для виробництва продукції, послуг підрядників на виробництві, т.д., зросте .
Таблиця 3.1. Прогнозні показники продуктивності
| Показники | од.вим | 2007 рік | 2010 рік | 2011 рік | 2012 рік | +/- | % | |
| план | факт | план | план | план | ||||
| Обсяг продукції | тис. грн. | 4 664 275 | 4 837048 | 5 744 890 | 6 823119 | 8 103 716 | 3 266 668 | 68% |
| Виробництво концентрату | т.т. | 13 009 | 13 396 | 15 010 | 16 818 | 18 844 | 5 448 | 41% |
| Вартість одиниці продукції | грн/т | 358,54 | 361,07 | 382,74 | 405,70 | 430,04 | 69 | 19% |
| Середньооблікова чисельність працівників | осіб | 11823 | 11558 | 11 434 | 11 312 | 11 191 | -367 | -3% |
| в т.ч. ПВП | осіб | 11247 | 10897 | 10 861 | 10 825 | 10 790 | -107 | -1% |
| ФОП | тис. грн. | 311 560 | 304 576 | 369 043 | 447 154 | 541 798 | 237 222 | 78% |
| Середньорічна вартість ОВФ | тис. грн. | 2 688 770 | 2 688770 | 3 031 974 | 3 418986 | 3 855 397 | 1 166 627 | 43% |
| Собівартість реалізованої продукції | тис. грн. | 2 206 191 | 2 131905 | 2 585 311 | 3 135 147 | 3 801 920 | 1 670 015 | 78% |
| Прибуток | тис. грн. | 1149030,06 | 1293700 | 1 238 491 | 1 185638 | 1 135 041 | -158 659 | -12% |
| З/пл. одного працівника | тис. грн. | 2,196 | 2,196 | 2,690 | 3,294 | 4,034 | 2 | 84% |
| Продуктивність праці | тис. грн./прац. | 395 | 419 | 502 | 603 | 724 | 306 | 73% |
| Продуктивність праці | т/особу | 1156,664 | 1229,357 | 1381,9926 | 1553,579 | 1746,4707 | 517 | 42% |
| Продуктивність праці | осіб/т | 0,865 | 0,813 | 0,724 | 0,644 | 0,573 | -0,24 | -30% |
| Рентабельність | % | 52,082 | 60,68 | 47,90 | 37,82 | 29,854 | -31 | -51% |
ВИСНОВОК
Отже, продуктивність праці є важливим планово-економічним показником, що характеризує не тільки ступінь використання трудових ресурсів на підприємстві, але й рівень ефективності всієї ринкової системи в цілому. Для економіки України необхідні якісні зміни у професійній підготовці фахівців вищої кваліфікації у сфері економічних знань.
Оскільки продуктивність праці охоплює планування, організацію, керівництво, контроль і регулювання, то управління продуктивністю вимагає ефективних контактів і розуміння різних служб у створенні обсягів виробництва. Головним ресурсом підприємства є праця людини, завдяки якій відбувається процес виробництва життєвих благ для кожної людини та для суспільства загалом. Отже, продуктивні сили – це система факторів виробництва, яка забезпечує перетворення природних ресурсів відповідно до потреб людей, створює матеріальні і духовні блага і визначає зростання продуктивності суспільної праці. Вони є провідною ланкою суспільного способу виробництва, а їх рівень — загальним показником соціально-економічного прогресу, оскільки з їх розвитком зростають продуктивність праці, національне багатство, з'являються нові джерела енергії тощо. Підвищення продуктивності праці означає економію сукупної праці, що витрачається на вироблення продукції, зменшення всього матеріалізованого в продукті робочого часу. Економічне зростання без живої праці практично неможливе, але залежно від наукової та технічної озброєності праця може бути більш або менш продуктивною. Завдяки таким чинникам як підвищення технічного рівня виробництва, удосконалення управління, організації виробництва та праці збільшення обсягів виробництва можливо зменшити витрати на виробництво. Об’єктом дослідження курсової роботи було ВАТ "ПівнГЗК". Дане підприємство за 2007 рік виробило продукції на в порівнянні з аналогічним періодом 2006 року збільшився на 1723,8 млн. грн., головним чином, за рахунок збільшення ціни на товарну продукцію (1378,6 млн.грн.). Збільшення обсягу виробництва сприяло росту товарної продукції на 345,2 млн.грн. Продуктивність праці по виробництву концентрату за 2007 рік зросла відносно 2006 року на 12,3%, а по виробництву товарної продукції на 11,4 %. Головним чинником, що вплинув на підвищення продуктивності праці за відповідний період являється збільшення обсягів виробництва концентрату на 12,0% та зменшення чисельності на підприємстві. Фактична середньооблікова кількість штатних працівників зменшилась на 125 осіб .Виробнича собівартість товарної продукції збільшилася на 373,9 млн.грн. в порівнянні з минулим роком .Середньомісячна заробітна плата за 2007 рік становить 2196 грн., що на 22,5 % більше ніж за 2006 рік.
Для проведення розрахунків по ефективності використання наявного персоналу, а зокрема продуктивності праці були проаналізовані на предмет доцільності використання всі можливі методи оцінки відповідного показника, приведені в розділі І. Велике значення для підвищення продуктивності праці мають організаційно – економічні фактори, які визначаються рівнем організації виробництва, праці й управління. До таких факторів належать: удосконалення форм організації суспільного виробництва, його подальшої спеціалізації та концентрації, удосконалення організаційно-виробничих підрозділів і допоміжних служб на підприємстві; удосконалення організації праці шляхом поглиблення поділу і кооперації праці, застосування передових методів і прийомів праці; поліпшення підготовки і підвищення кваліфікації кадрів; поліпшення умов праці; удосконалення матеріального стимулювання праці;удосконалення організації управління виробництвом шляхом удосконалення системи управління виробництвом, поліпшення оперативного управління виробничим процесом, впровадження автоматизованих систем управління виробництвом. Тому визначивши найефективніші напрямки роботи по підвищенню продуктивності, слід прийняти відповідні мотивуючі рішення і в наступному періоді зосередити увагу саме на цих напрямах.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємства: навч. посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів І – ІV рівнів акредитації. Друге видання, виправлене і доповнене – К.: "Каравела"; Львів: "Новий світ - 2000", 2004. – 298 с.
2. Бойчик І.М „Економіка підприємства", підручник Київ, Атіка, 2002.
3. Дзюбик С. Д., Ривок О. П. Основи економічної теорії. — К.: Основи, 1994. — 297 с.
4. Економіка, організація і планування промислового виробництва/В.І. Виборнов, Ф.П. Висюлін, Н.А. Лисицин та ін.; Під ред. Н.А. Лисицина. – Мн.: Виш. шк., 1995. – 446 с.
5. Економіка підприємства : Під ред. проф. О.И. Волкова и доцента О.В. Девяткіна. – 3-е вид., 2002. – 601 с
6. Економіка підприємства / За ред. С. Ф. Покропивного. — К.: КНЕУ, 2000.
7. Економіка підприємств / За ред. В. П. Вихруща, П. С. Харіва. — Те-
рнопіль, 1999.
8. Економіка підприємства : Підручник для економічних вузів : 2-е вид., Мн.: БГЭУ, 2000. – 475с.
9. Економіка підприємства: Підручник для економічних вузів : 2-е вид., Під ред. А.И.Руденко. – Мн.: БГЭУ, 1995. – 475с.
10. Економіка підприємства / Під ред. В. Я. Горфінкеля, В. А. Швандара. — М.: ЮНИТИ, 1998.
11. Економічна теорія: Політекономія: Підруч. / За ред. В. Д. Базилевича. — К.: Знання-Прес, 2001. — 581
12. Жучков Ю. Успех фирмы зависит от ее кадров // Человек и труд. — 1996. - № 12. - С. 77-79.
13. Звітні дані ВАТ "ПівнГЗК" за 2007 рік .
14. Закон України "Про підприємства України".
15. Калина А. В. Економіка праці. — К.: МАУП, 2004.
16. Колот А. М. Оплата праці на підприємстві: організація та удосконалення. - К., 1997.
17. Колот А. М. Мотивація, стимулювання й оцінка персона-лу. - К.: КНЕУ, 1998
18. Положення "Про організацію бухгалтерського обліку та звітність підприємств України" № 250 від 4.03.1994р. зі змінами.
19. Підвищення продуктивності суспільної праці /Під ред. Амосов А. - Економіст. - 2000. - № 1. - С. 53-59.
20. Фильев В. Управление ростом производительности труда //Экономист – 1999 – № 3. – с. 60-66.