Розробка і обґрунтування проекту зовнішньоекономічної діяльності підприємства ВАТ "Янцівський гранітний кар'єр"
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА
ДИПЛОМНА РАБОТА
магістра
Розробка і обґрунтування проекту зовнішньоекономічної діяльності підприємства ВАТ “Янцівський гранітний кар'єр”
Дніпропетровськ
2004
АНОТАЦІЯ
Дипломної роботи магістра на тему: “РОЗРОБКА І ОБГРУНТУВАННЯ ПРОЕКТУ ЗОВНІШНЬО-ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ “ЯНЦІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР'ЄР”
Науковий керівник
Об’єкт досліджень дипломної роботи: діяльність відкритого акціонерного товариства “ЯНЦІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР'ЄР” (Запорізька область) за 1999 - 2001 роки, виявлення основних проблем його економічного становища і шляхів подальшого розвитку, виконання розрахунків економічної ефективності капітальних інвестицій в проект розвитку зовнішньоекономічної діяльності.
Мета досліджень дипломної роботи: вивчення закономірностей та принципів фінансового механізму діяльності підприємств у зовнішньоекономічних відносинах, оцінка конкуруючих економічних процесів ефективності діяльності на вітчизняному та зовнішньоекономічному ринках, оцінка конкурентного ринку гранітної продукції та перспектив завоювання сегментів зовнішньо-економічного ринку.
Актуальність досліджень дипломної роботи: з врахуванням великої кількості в Україні різноманітних природних гранітів та обмеженої ємності внутрішнього ринку є безперечно перспективним напрямком розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ЕКСПОРТ, ІМПОРТ, ЕКСПОРТНЕ ВІДШКОДУ-ВАННЯ ПДВ, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО, ІНВЕСТИЦІЇ, МАРКЕТИНГ РИНКУ, СЕГМЕНТ РИНКУ, ЕКСПОРТНА ПРИВАБЛИВІСТЬ ПРОДУКЦІЇ, ДИСКОНТОВАНІ ІНВЕСТИЦІЙНІ ПОКАЗНИКИ ПРОЕКТУ
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Теоретична частина. Правове регулювання та основні операції зовнішньоекономічної діяльності підприємств
1.1 Суб’єкти міжнародного економічного права, види та принципи зовнішньоекономічної діяльності
1.2 Ліцензування, квотування та митне регулювання ЗЕД
1.3 Експортні операції
1.4 Імпортні операції
1.5 Операції з давальницькою сировиною
1.5.1 Ввезення давальницької сировини на територію України
1.5.2 Вивіз давальницької сировини за межі України
1.6 Особливості окремих видів зовнішньоекономічних договорів
1.6.1 Бартерний контракт
1.6.2 Контракт комісії (консигнація)
Розділ 2. Аналітична частина. Аналіз фінансово-господарської діяльності та експортних можливостей підприємства ВАТ “Янцівський гранітний кар'єр”
2.1 Загальна характеристика підприємства
2.2 Джерела інформації для аналізу і керування фінансами підприємства
2.3 Аналіз складу і джерел утворення майна (активів)
2.4 Аналіз фінансових результатів діяльності
2.5 Коефіцієнтний аналіз показників фінансової діяльності
2.6 Оцінка імовірності банкрутства підприємства
Розділ 3. Проектна частина. Обґрунтування інвестиційного проекту зовнішньоекономічної діяльності по випуску експортного варіанту продукції
3.1 Маркетинговий аналіз привабливості зовнішньоекономічного ринку
та підприємницька ідея бізнес-плану інвестиційного проекту
3.2 Калькуляція кошторисів витрат інвестиційного проекту
3.3 Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів
3.4 Розрахунки показників фінансового прогнозу результатів інвестиційного
проекту
3.5 Прогноз удосконалення характеристик підприємства при впровадження
інвестиційного проекту зовнішньоекономічної діяльності
Висновки
ВСТУП
Сьогодні в Україні суб'єкти господарювання мають можливість активно брати участь в міжнародному економічному співробітництві.
Нормами Закону Україні від 16.04.91 № 959-ХІІ “Про зовнішньоекономічну діяльність” (далі – Закон №959) визначено, що зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
У загальному вигляді міжнародна торгівля є засобом, за допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і таким чином збільшувати загальний об'єм виробництва. Суверенні держави, як і окремі особи і регіони країни, можуть виграти за рахунок спеціалізації на виробах, які вони можуть виробляти з найбільшою відносною ефективністю, і подальшого їх обміну на товари, які вони не в змозі самі ефективно виробляти. У основі вивчення питання "Чому країни торгують?" лежать дві обставини. По-перше, економічні ресурси - природні, людські, інвестиційні - розподіляються між країнами світу надто не рівномірно; країни істотно відрізняються по своїй забезпеченості економічними ресурсами. По-друге, ефективне виробництво різних товарів вимагає різних технологій або комбінації ресурсів.
До головних видів зовнішньоекономічної діяльності належать:
- експорт та імпорт товарів, науково-технічних досягнень, капіталу та робочої сили;
- надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності і навпаки, у тому числі послуг: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультативних, маркетингових, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристичних та інших, які не заборонені законодавством України;
- наукова, науково-технічна, науково-виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності;
- навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;
- міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами, передбачені законами України;
- кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;
- створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України;
- створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;
- спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;
- підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;
- організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;
- товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;
- орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;
- операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;
- посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень.
- міжнародна кооперація - взаємодія двох або більше суб'єктів господарської діяльності, серед яких хоча б один є іноземним, при якій здійснюється спільна розробка або спільне виробництво, спільна реалізація кінцевої продукції та інших товарів на основі спеціалізації у виробництві проміжної продукції (деталей, вузлів, матеріалів, а також устаткування, що використовується у комплексних поставках) або спеціалізації на окремих технологічних стадіях (функціях) науково-дослідних робіт, виробництва та реалізації з координацією відповідних програм господарської діяльності;
Майже усі види ЗЕД відображені в експорті та імпорті товарів і послуг.
Роль міжнародної торгівлі в розвитку національної економіки полягає в тому, що вона є засобом розвитку спеціалізації і концентрації виробництва, підвищення продуктивності ресурсів, збільшення обсягів національного виробництва і добробуту населення. Міжнародна торгівля дає змогу:
- одержувати природні, інвестиційні та інші ресурси, яких не вистачає в країні;
- отримувати з інших країн сучасну техніку і нові технології;
- урізноманітнювати асортимент споживчих товарів і краще задовольняти потреби населення.
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності забезпечує:
- захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
- створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій;
- заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Об’єкт досліджень дипломної роботи: детальний економічний аналіз діяльності відкритого акціонерного товариства “ЯНЦІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР'ЄР” (Запорізька область) за 1999 - 2001 роки, виявлення основних проблем його економічного становища і шляхів подальшого розвитку, виконання розрахунків економічної ефективності капітальних інвестицій в проект розвитку зовнішньоекономічної діяльності.
Мета досліджень дипломної роботи: вивчення закономірностей та принципів фінансового механізму діяльності підприємств у зовнішньоекономічних відносинах, оцінка конкуруючих економічних процесів ефективності діяльності на вітчизняному ринку та розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства, оцінка конкурентного ринку гранітної продукції та перспектив завоювання сегментів зовнішньоекономічного ринку.
Актуальність досліджень дипломної роботи: з врахуванням великої кількості в Україні різноманітних природних гранітів та обмеженої ємності внутрішнього ринку є безперечно перспективним напрямком розвиток зовнішньоекономічної двосторонньої діяльності підприємства на основі прямого експорту граніту, бартерного обміну на нове полірувальне обладнання та обладнання з алмазними дисковими пилами, робота за схемами давальницької сировини.
Методи досліджень: проведення горизонтального(індексно-хронологічного) та вертикального(структурно-хронологічного) аналізу балансу та фінансової звітності підприємства, аналіз фінансових коефіцієнтів, прогнозування інвестиційної привабливості методом дисконтованого аналізу ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ОСНОВНІ ОПЕРАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
1.1 Суб’єкти міжнародного економічного права, види та принципи зовнішньоекономічної діяльності
Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є [9]:
- фізичні особи - громадяни України, громадяни бувших республік Союзу РСР, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;
- юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;
- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;
- структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності республік Союзу РСР, іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;
- спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;
- інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.
Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи згідно з частиною четвертою статті 2 Закону №959 [9] і законами України.
Суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами [9]:
Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:
- виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;
- обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин;
Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:
- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;
- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;
- обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;
- виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;
Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:
- рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;
- забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом;
Принципом верховенства закону, що полягає у:
- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;
- забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;
Принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:
- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України, здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;
- здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;
Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.
Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак [1].
Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Господарським Кодексом України [1]. Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюють вищезазначене право після державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності. Реєстрацію здійснює Міністерство економіки України на підставі подання до нього заяви подавця у довільній формі, нотаріально завірених копій статутних документів або нотаріально завірених документів фізичної особи про її реєстрацію як підприємця. Міністерство економіки України не може відмовити подавцю в реєстрації, якщо подавець відповідає вимогам, зазначеним в цій статті(5) [9].
Реєстрація має бути здійснена протягом 25 робочих днів з моменту подання зазначених документів.
При реєстрації та/або після неї забороняється будь-яке обмеження права здійснення зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі у формі встановлення процедур, які вимагають від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності доказу чи підтвердження будь-яким чином існування у нього права на таку діяльність або ускладнюють порядок реалізації цього права.
За державну реєстрацію суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності стягується плата у розмірі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України і який не повинен перевищувати розміру фактичних витрат держави, пов'язаних з цією реєстрацією.
Зареєстровані суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності зобов'язані повідомляти Міністерство економіки України про всі зміни у документах, які подавалися ними на реєстрацію, протягом 14 днів з моменту, коли відбулись такі зміни.
Забороняється вимагати від зареєстрованого суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності проходження повторної реєстрації (перереєстрації).
Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.
До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності, згідно із статтею 37 Закону [9].
Ніякі положення цієї статті не можуть тлумачитись як заборона фізичним, юридичним особам та іншим суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності здійснювати між собою будь-які відносини, які не підпадають під визначення зовнішньоекономічної діяльності.
Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, який одержав від цієї діяльності у власність кошти, майно, майнові і немайнові права та інші результати, має право володіти, користуватися і розпоряджатися ними за своїм розсудом.
Вилучення результатів зовнішньоекономічної діяльності у власника у будь-якій оплатній або неоплатній формі без його згоди забороняється, за винятком випадків, передбачених законами України.
Здійснення видів зовнішньоекономічної діяльності, зазначених у статті 4, за межами України підлягає регулюванню також законами відповідних держав.
Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно з законами цих держав. Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на участь у міжнародних неурядових економічних організаціях.
Іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Реєстрацію зазначених представництв здійснює Міністерство економіки України протягом шістдесяти робочих днів з дня подання іноземним суб'єктом господарської діяльності документів на реєстрацію.
Господарська, в тому числі зовнішньоекономічна діяльність іноземних суб'єктів господарської діяльності на території України, регулюється законами України щодо порядку здійснення іноземними особами господарської діяльності на території України [1].
1.2 Ліцензування, квотування та митне регулювання ЗЕД
З метою оптимізації політики держави в сфері зовнішньої економіки введений спеціальний режим експорту і імпорту окремих видів товарів. Таким чином держава здійснює оперативне регулювання в сфері зовнішньоекономічних відносин. Методами такого регулювання в даному випадку є ліцензування і квотування експорту і імпорту окремих видів товарів (робіт, послуг), тобто встановлення в централізованому порядку контролю над ввезенням (вивозом) товарів в межах певних квот протягом певного часу.
Вичерпний перелік обставин, при яких в Україні вводиться спеціальний режим квотування і ліцензування експортно-імпортних операцій, приведений в статті 16 Закону №959 [9].
Відповідно до Декрету №6-93 [2] рішення про введення режиму ліцензіювання і квотування експортно-імпортних операцій приймається Кабінетом Міністрів України по представленню Мінекономіки України. Цим рішенням також визначається перелік конкретних видів товарів (робіт, послуг), що підлягають квотуванню і ліцензуванню, і терміни дії цього режиму. Такий перелік затверджується на кожний рік.
У виконання вищезгаданої постанови Міністерство економіки щорічно своїм наказом затверджує Положення про порядок ліцензування імпорту і експорту товарів на відповідний рік і Інструкцію про порядок заповнення ліцензій на імпорт і експорт.
Види експортних (імпортних) ліцензій, а також види експортних (імпортних) квот, які застосовуються в Україні, перераховані в статті 16 Закону №959. Цією ж статтею визначено, що на кожний вид товару встановлюється тільки один вид ліцензії і тільки один вид квоти.
Ліцензія експортна (імпортна) - це належним чином оформлений документ, яким суб'єкту ЗЕД надається право на проведення тих або інших операцій у зовнішньоекономічній діяльності з товаром, що підлягає квотуванню [10], [13].
Ліцензії бувають наступних видів: генеральна, разова, відкрита, антидемпінгова, компенсаційна і спеціальна.
Квота експортна (імпортна) являє собою граничний об'єм товарів певної категорії, виражений в натуральних і вартісних одиницях, який дозволено експортувати (імпортувати) протягом встановленого терміну.
Квоти встановлені наступних видів: глобальні, групові, індивідуальні, антидемпінгові, компенсаційні і спеціальні.
Квотування здійснюється шляхом видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний об'єм експорту (імпорту) по таких ліцензіях не повинен перевищувати об'єму встановленої квоти.
Для отримання ліцензії суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності представляють в уповноважені органи наступні документи:
заявку на отримання ліцензії;
лист-звертання про оформлення ліцензії з гарантією сплати державного збору за її оформлення;
копію зовнішньоекономічного контракту (з додатками і специфікаціями), завірену керівником суб'єкта ЗЕД;
копію свідчення про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, завірену керівником підприємства;
згода уповноваженого органу;
акт експертизи товару, виданий Торгово-промисловою палатою або її регіональним відділенням, з визначенням коду товару по УКТ ЗЕД (для отримання ліцензії на імпорт);
сертифікат походження товару, виданий Торгово-промисловою палатою України або її регіональним відділенням (для отримання ліцензії на експорт).
Рішення про видачу або про відмову у видачі ліцензії повинне бути прийняте протягом 15 робочих днів з дати реєстрації заявки на отримання ліцензії.
Розмір державного збору за видачу:
- ліцензії на імпорт - 15 НМДГ (Постанова №893);
- ліцензії на експорт - 0,1 % від загальної суми валюти платежу, передбаченого контрактом (Постанова №312);
- ліцензії на експорт за бартерним контрактом - 0,1 % від загальної суми товару (робіт, послуг), що експортується в діючій на території України грошовій одиниці.
Ліцензія видається при наявності у суб'єкта ЗЕД копії платіжного доручення з оригіналом друку уповноваженого банку про сплату державного збору за видачу ліцензії.
Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється згідно з Митним Кодексом України [11], Митним тарифом України [3] та міжнародними договорами України.
Територія України становить єдиний митний простір, на якому діють митні правила України, з додержанням зобов'язань, що випливають з участі України в митних союзах.
Митний контроль та митне оподаткування на території спеціальних економічних зон регулюються спеціальними законами України та міжнародними договорами, які встановлюють спеціальний правовий режим цих зон у кожному окремому випадку.
До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (іноземних суб'єктів господарської діяльності), які провадять демпінг, а також тих держав, які застосовують щодо України дискримінаційні дії, можуть вживатися митні заходи, передбачені статтями 29, 31 та 37 Закону [9].
Митний кодекс України [11] - визначає принципи організації митної справи в Україні з метою створення умов для формування ринкової економіки та зростання активності зовнішньоекономічної діяльності на основі єдності митної території, мит та митних зборів.
Митна територія - територія України, в тому числі території штучних островів, установок та споруд, що створюються в економічній (морській) зоні України, над якими Україна має виключну юрисдикцію щодо митної справи, становить єдину митну територію.
Митний кордон – межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України співпадає з державним кордоном України, за винятком меж спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон є складовою частиною митного кордону України.
Спеціальні митні зони - на території України можуть створюватися спеціальні митні зони різного типу. Статус та територія зазначених зон встановлюються Верховною Радою України відповідно до законів України про спеціальні митні зони.
Спеціальні митні режими - Україна може укладати з державами двосторонні та багатосторонні договори, які на основі взаємності встановлюють спеціальні митні режими, що передбачають пільгові умови для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності цих держав.
Види контролю за переміщенням товарів та інших предметів через митний кордон України - товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон України, окрім митного контролю, можуть підлягати санітарному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному та екологічному контролю.
Митний контроль здійснюється службовими особами митниці шляхом перевірки документів, необхідних для такого контролю, митного огляду (огляду транспортних засобів, товарів та інших предметів, особистого огляду), переогляду, обліку предметів, які переміщуються через митний кордон України, а також в інших формах, що не суперечать законам України.
Обкладення митом товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, здійснюється відповідно до Закону України "Про Митний тариф" [3].
Митні збори за виконання покладених на митницю обов'язків - за митне оформлення транспортних засобів (у тому числі транспортних засобів індивідуального користування), товарів, спадщини, речей, які переміщуються через митний кордон України (у тому числі у міжнародних поштових відправленнях та вантажем), та інших предметів, а також за перебування їх під митним контролем справляються митні збори.
За заявою підприємства та при наявності гарантії банку митниця має право надати відстрочення або розстрочення сплати митних зборів на строк, що не перевищує одного місяця.
Митний тариф України [3] - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.
Митний тариф України базується на міжнародно визнаних нормах і розвивається у напрямі максимальної відповідності до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і правил митної справи.
Ставки Митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.
Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.
Ввізне мито - нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.
Ввізне мито є диференційованим:
- до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені Митним тарифом України;
- до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мит, за винятком випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені Митним тарифом України;
- до решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, передбачені Митним тарифом України.
Вивізне мито - нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України.
Сезонне мито - на окремі товари та інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.
Особливі види мита - метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита:
- спеціальне мито;
- антидемпінгове мито;
- компенсаційне мито.
Митна вартість - нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури:
- на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;
- комісійні та брокерські;
- плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).
Згідно ст.24 Митного кодексу [11] товари та інші предмети, які перетинають митний кордон України, знаходяться під митним контролем. До моменту митного оформлення вони можуть зберігатися, у відповідності з статтями 85-88 Митного кодексу, в зоні митного контролю:
- на складі митниці;
- на складі підприємства;
- на митному ліцензійному складі.
Товари та інші предмети можуть зберігатися в зоні митного контролю протягом 6 місяців, крім товарів, які мають обмежений термін зберігання.
Митне декларування вантажів - це заява за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом електронної передачі чи іної) точних даних про ціль переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів; даних про самі товари та предмети, а також будь-яких відомостей, необхідних для митного контролю та митного оформлення.
Для здійснення декларування вантажів підприємство:
- або складає договір доручення з підприємством, яке має допуск митниці до декларування вантажів;
- або призначає наказом свого працівника, відповідального за роботу з митницею та який має право здійснювати декларування вантажів.
Документом, який підтверджує, що підприємство зробило митне декларування вантажу, є оформлена належним чином вантажна митна декларація (ВМД) [14].
Згідно з Законом № 959 [9] суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності за порушення цього Закону і пов'язаних з ним законів України несуть карну, адміністративну і фінансову відповідальність в порядку, встановленому чинним законодавством України. Крім того, статтею 37 Закону № 959 передбачені спеціальні санкції - санкції економічного характеру.
Спеціальні санкції застосовуються Міністерством економіки України до суб'єктів ЗЕД України і іноземних суб'єктів господарської діяльності у разі порушення ними валютного, митного, податкового, іншого законодавства, а також у випадку, коли зроблені такими суб'єктами дії торкаються інтереси національної економічної безпеки. До спеціальних санкцій відносяться: індивідуальний режим ліцензування, припинення зовнішньоекономічної діяльності.
Карна відповідальність передбачена статтями 201, 207 і 208 КК.
У відповідності зі статтею 201 КК за контрабанду товарів у великих розмірах, а також історичних і культурних цінностей, отруйливих, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї і боєприпасів; стратегічно важливих сировинних товарів передбачена відповідальність у вигляді позбавлення свободи на термін від 3 до 7 років з конфіскацією предметів контрабанди.
Контрабанда товарів вважається довершеною у великих розмірах, якщо їх вартість в тисячу і більше за рази перевищує 1 НМДГ.
Статтею 207 КК передбачена відповідальність посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності і осіб, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи, за ухилення від повернення виручки у іноземній валюті у встановлені законодавством терміни. Покарання передбачене у вигляді штрафу в розмірі від 600 до 1 000 НМДГ або виправних робіт до 2 років або у вигляді обмеження свободи на термін до 3 років. За повторне таке порушення (або у великих розмірах) - у вигляді обмеження свободи на термін від 3 до 5 років або позбавлення свободи на термін до 3 років. За ті ж дії, якщо вони класифіковані як довершені в особливо великих розмірах, винні особи караються позбавленням свободи на термін від 3 до 7 років.
Особливо великі розміри - сума в 3 000 раз перевищує 1 НМДГ.
Статтею 208 КК передбачена відповідальність громадян України, а також посадових осіб підприємств за незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків. Відповідальність передбачена у вигляді штрафу в розмірі від 500 до 1 000 НМДГ або виправних робіт на термін до двох років або у вигляді обмеження свободи на термін від 2 до 4 років з конфіскацією валютних цінностей, які знаходяться на рахунках цих осіб. За ті ж самі дії, довершені повторно, - у вигляді позбавлення свободи на термін від 3 до 5 років з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на термін до 3 років з конфіскацією валютних цінностей.
Адміністративна відповідальність передбачена статтею 162 КУоАП за незаконну скупку, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засіб платежу або як застава. Такі дії спричиняють попередження або накладення штрафу від 30 до 44 НМДГ (на сьогоднішній день - відповідно від 510 до 748 грн.) з конфіскацією валютних цінностей.
Перелік незаконних валютних операцій, приведений в даній статті, є вичерпним, отже, інші операції з валютними цінностями, наприклад дарування, надання в позику, отримання в спадщину, розмін, не будуть вважатися порушенням валютного законодавства.
Крім того, адміністративна відповідальність передбачена за порушення митного законодавства статтями 103 - 120 Митного кодексу України.
Фінансова відповідальність. Якщо карна і адміністративна відповідальність розповсюджується тільки на фізичних облич, то до фінансової відповідальності можуть притягуватися як фізичні, так і юридичні особи. Види порушень, за які суб'єкти ЗЕД можуть бути притягнуті до фінансової відповідальності, і розміри фінансових санкцій передбачені в різних нормативних актах.
Право застосовувати перераховані в таблиці фінансові санкції мають:
- Національний банк України - відносно банків і інших фінансово-кредитних установ;
- органи державної податкової служби - до інших суб'єктів ЗЕД - резидентам і нерезидентам.
Для контролю уповноваженими банками, митною службою