Xreferat.com » Рефераты по экономике » Экономика труда - конспект лекций

Экономика труда - конспект лекций

системы Уорк Фектор, МОСТ.

На Украине и в странах СНГ используются системы БСМ-1,

МОДАПТС (модульная).

БАЗОВАЯ СИСТЕМА МИКРОЭЛЕМЕНТОВ (БСМ-1)

Исходными данными для разработки этих данных явились затраты времени квалифицированных рабочих на выполнение основных движений и их комплексов, которые были определены при исследовании трудовых процессов с помощью видео- и киносъемки. Исследования были проведены на 25 промышленных предприятиях 10 отраслей (автомобильная -, приборо-станкостроение, тракторная и сельскохозяйственное машиностроение, электротехническая, швейная, обувная, мясная, полиграфическая и текстильная промышленность) и на двух предприятиях связи.

Особенности БСМ-1

  • методически эта система наиболее близка к МТМ-1, но при ее разработке были использованы результаты исследований в 10 отраслях, в то время когда система МТМ-1 построена на базе электротехнической промышленности.

  • в сравнении с МТМ, БСМ имеет более расширенный состав факторов, которые влияют на длительность исполнения микроэлементов.

  • дополнительно в состав микроэлементов системы БСМ введены микроэлементные нормативы, которые характерны для современных технологических процессов (перемещение деталей по роликам подвесного конвейера)

  • темп работы в системе БСМ обоснованный не только видами энергии, а показателями усталости, которые учитывают как физическую, так и психофизиологическую нагрузку.

  • БСМ предназначена для решения вопросов организации и нормирования труда на промышленных предприятиях массового и крупносерийного производства

  • БСМ целесообразно использовать для разработки нормативов и приемов и более больших элементов работ, чтобы обеспечить равномерную нагрузку норм на работы, которые выполняются в разных отраслях.

  • БСМ включает 20 групп микроэлементов, причем: 10 – движение рук, 5 – движение корпуса, 3 – движение ног, 2 - движения глаз, с учетом разновидностей микроэлементов, которые входят в 20 групп равно 41.

  • Нормировать по системе БСМ-1 экономически целесообразно только краткосрочные трудовые процессы продолжительностью до 0,5 минут. Если продолжительность работ превышает 0,5 минут или работы делаются в среднесерийном, мелко серийном и единичном производстве, нужно использовать модульную систему или увеличенные системы типа МТМ-2(3), БСМ-2(3).

  • При проектировании рациональных методов труда нужно вычитать такие разновидности элементов:

А) передача предметов из рук в руки

Б) движение корпусом

в) движение «держать»

г) долгие и сложные движения

д) холостые движения

е) удерживание предметов в воздухе

ж) точные движения лучше делать сидя, а не стоя

з) наиболее точно координируются движения на гори-

зонтальной поверхности с амплитудой 8-12см в зоне

до 35см от линии тела

- детали, материалы, инструмент организационное оснащение нужно располагать в оптимальной зоне расположения.


33.Методи розрахунку чисельності основних та допоміжних робітників

Найбільш поширенними є 2-а підходи до розрахунку:

  • збільшений;

  • диференціований.

Згідно із збільшеним підходом до розрахунку чисельності працюючих, цисельність будь-якої категорії працюючих визначається:

Чплпрац.і= Чбазпрац.і* Іа Чнф

Де Іа – індекс обсягів виробництва,

Чнф –чисельність непрямих виробничих факторів.


Диференціований підхід найчастіше використовується для розрахунку чисельності тієї чи іншої категорії норми часу та виробітку.

Приклад розрахунку чисельності основних робітників.

Таблиця. Деякі техніко-економічні показники виробничої програми заводу.

Найменування продукції

Виробнича програма, тис. грн.

Технологічна трудомісткість, нормо-год./шт.

Всього на річну прграму, тис нормо-год.

Виріб А

4,0

50

200

Виріб В

2,0

40

80

Запасні частини

50,0

2

100

Загальна трудомісткість річної виробничої програми

380


Чисельність основних робітників:

Росн = ТРрп(1- ) / Фпл(еф)*Квн = 380000*(1-0,05) /1700*1,25 =169 чел.

  1. - коефіцієнт зниження технологічної трудомісткості у плановому періоді,

Фпл(еф) – плановий (ефективний) фонд 1-го робітника,

Квн – коефіцієнт виконання норм.

Для допоміжних (обслуговуючих) робітників використовують диференціований метод, який називається розрахунок чисельності допоміжного персоналу по діючим нормам чисельності:

Рдоппл = Нчис.і*Кзм.і*Кпр

Де Нчис.і – норма чисельності по і-й функції обслуговування,

Кзм.і – коефіцієнт змінності,

Кпр – коефіцієнт приведення явочної чисельності.

Кпр = Фном (реж) / Фпл (еф) = 1,2


34-35.Методи розрахунку чисельності управлінського персоналу

Методи розрахунку чисельності майстрів виробничих дільниць

Основні завдання нормування праці полягяють у наступному :

  1. Скоротити потрібний рівень завантаження за допомогою нормування завдань.

  2. Розрахувати трудомісткість робіт.

Встановити чисельність управлінського персоналу.

В управлінський персонал входять :

  • керівники

  • спеціалісти

  • технічні виконавці

службовці (виробничі)

Класифікація різновидів управлінських робіт та найбільш поширених методів нормування :

Роботи, які не потребують значних зусил ль і мають об- межену номен клатуру

Роботи, які потребують творчих зусилль

Роботи управлінсько-го характеру


Технічна роботи

Творча роботи


- деталювання

- креслярські роботи

- копіювання

- роздруковка на компютері

- друкарські роботи

- оформлення розрахунків

- складання схем та таблиць

- ведення переписки з іншими фірмами

- знаходження оптимальнх варіантів організацій-них та економічних рішень

- виконання техніко-економічних розрахунків

- загальне (лінійне) керівницво підрозділами та підприємством

- керівниц-твофункціональних підрозділів підприємства

Аналітичні методи з використанням елементних нормативів часу ( дифе- ренцьовані методи )

Аналітичні методи (диференцьо-вані методи )

Збільшені методи

Збільшені методи

Диференціовані методи передбачають використання аналітичних методів і використання мікроелементних або елементних нормативів часу.

Збільшені методи базуються на визначенні нормативів чисельності спеціалістів та технічних виконавців (а також керівників) по нормативній залежності чи нормативній чисельності :

Нч= К а1х1а2 х2а3х3, де

К- коефіцієнт, який витікає при математичній обробці статистичних даних,

а1, а2, а3 - чисельні значення окремих факторів виробництва, які визначають обсяг управлінських робіт по конкретній функції,

х1, х2, х3 - показники ступенів.

Нзк - загальних керівників :

Нзк= 0,156Чосн.роб.0,5918Nс-них0,4549Кмех

N- кількість с-них підрозділів.

Чисельність майстрів можна визначити лінійною залежністю :

Нм= 1,9+0,036Рроб+0,00065ФА+0,0068Рвід -8,4Кзм , де

Рроб- чисельність основних та допоміжних робітників,

ФА- вартість активної частини основних фондів,

Рвід- чисельність відрядників,

Кзм- коефіцієнт змінності.


36. ЗП, її різновиди та особливості на сучасному етапі розвитку економіки

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, в грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникам за виконану їм роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконованої роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

В основу організації заробітної плати на більшості підприємств України покладені такі принципи:

  1. Здійснення оплати праці в залежності від кількості та якості праці, від кінцевих виробничих результатів з урахуванням умов та особливостей праці.

  2. Систематичне підвищення рівня реальної оплати праці, тобто перевищення темпів зростання номінальної заробітної плати над інфляцією.

  3. Перевищення темпів зростання продуктивності праці над темпами зростання середньої заробітної плати.

  4. Подолання усіх видів зрівнялівки у розподілі коштів на оплату праці.

Організація оплати праці на фірмі включає 4 елементи:

  1. Формування Фонду оплати праці.

  2. Нормування праці.

  3. Розробка тарифної системи (тарифне нормування праці).

  4. Розробка ефективних систем оплати праці.

Фонд заробітної плати та його склад.

Фонд заробітної плати підприємства складається з 3-х елементів:

  1. Основна заробітна плата.

  2. Додоткова заробітна плата.

  3. Інші заохочувальні та компенсаційні витрати.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм (норми часу, норми виробітку, норми обслуговування, посадові обовязки та ін.). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

Основна заробітна плата – це оплата праці у межах встановлених норм (нормативна заробітна плата).

Додоткова заробітна плата – це винагорода за працю понад встановлених норм, за трудові успіхи, винахідливість та особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством та премії, повязані з виконанням виробничих завдань та функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних витрат включаються:

  • виплати за підсумки роботи організації за рік (13-а заробітна плата);

  • компенсаційні та інші грошові виплати, які не передбачені актами чинного законодавства.

Джерелами коштів на оплату праці працівників госп.-розрахункових організацій є частина доходу та інші кошти, отримані внаслідок їх господарської діяльності.

Для установ та організацій, які фінансуються з бюджету, це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержана внаслідок господарської діяльності та ін. джерел.

До фонду основної заробітної плати крім заробітної плати, нарахованої за виконану роботу, відповідно до встановлених норм праці, включають:

  • суму процентних або комісійних нарахувань, в залежності від обсягу виручки (доходу, прибутку), отриманої від реалізації продукції, робіт та послуг у випадках, коли вони є основною заробітною платою (для продавців, торгових агентів та ін.);

  • суму авторських гонорарів працівників мистецтва, оплата яких здійснюється за ставками чи розцінками за відповідні роботи.

До фонду додаткової заробітної плати входять:

  • надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів кваліфікованим робітникам, зайнятих на особливо відловідальних роботах; за класність водіям, робітникам локомативних бригад, бригадирам із числа робітників, не звільненим від основної роботи; за знання іноземної мови; за суміщення професій та розширення зон обслуговування; за роботу у важких, шкідливих, особливо важких ташкідливих умовах; робітникам на підземних роботах;

  • премії робітникам, керівникам спеціалістам та ін. службовцям за виробничі результати; виконання і перевиконання виробничих завдань; підвищення продуктивності праці; поліпшення кінцевих результатів виробничої діяльності; за економію сировини, матеріалів та ін.;

  • оплату праці у вихідні, святкові та неробочі дні та надурочний час; оплата щорічних відпусток;

До інших заохочувальних та компенсаційних витрат включають: оплату простоїв не з вини працівника, винагороди за підсумками роботи за рік, винагороди за винаходи та раціоналізації пропозиції, матеріальна допомога.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану роботу, нижче від якого не може провадитись оплата за виконану працівником погодинну норму праці. Мінімальна заробітна плата всановлена в розмірі 55 грн.

Розрахунок фонду заробітної плати управлінського персоналу, наукових робітників та інших службовців, виконується згідно з штатним розкладом, посадовими окладами без розділення на основну та додаткову заробітну плату.


37.Cутність та елементи тарифної системи оплати праці.

Тарифна система складається з наступних елементів:

  1. Тарифні сітки, які встановлюють диференціацію в залежності кваліфікаційних розрядів та різновидів робіт.

  2. Тарифні ставки, які визначають розмір оплати праці за одиницю часу.

  3. Тарифно-кваліфікаційні довідники, в яких всі роботи розділяються на групи і встановлюються вимоги до відповідних виконавців робіт.

  4. Доплати до тарифних ставок за шкідливість, суміщення професій, розширення зон обслуговування, оплати на дорочний час та інше.

Крім диференціації рівня оплати праці на кожному окремому підприємстві діють міжгалузеві співвідношення, якщо диференціація виконується за рахунок тарифних коефіцієнтів, які визначаються:

Оі год

ТАР.КОЕФ. =  ;

О1 год

Оі год – тарифна оплата праці і-ого розряду.

Межгалузева диференціація здійснюється за допомогою коефіцієнтів співвідношення мінімальних тарифних ставок по галузям до мінімальної заробітної плати.

Наприклад він складає для:

машинобудування – 1,08 … 1,41

вугільної промисловості – 1,45 … 2,75

атомних електростанцій – 1,31


41.Різновиди відрядних систем ЗП та особливості їх використання

Відрядна форма оплати праці стимулює поліпшення об’ємних та кількісних показників роботи. Вона використовується якщо збільшення виробітку веде до підвищення ефективності роботи підприємства або іншої економічної організації у цілому.

Форми і системи:

ПРЯМА ІНДИВІДУАЛЬНА С-МА

ПРЯМА, КОЛЕКТИВНА С-МА

ВІДРЯДНО-ПРЕМІАЛЬНА С-МА

НЕПРЯМА С-МА

ВІДРЯДНО-ПРОГРЕСИВНА

АКОРДНА С-МА


42.Організація преміювання робітників та різновиди премій

Показники преміювання – це ті виробничі вимоги, виконання яких забезпечує нарахування премій.

Умови преміювання – це ті виробничі вимоги невиконання яких зумовлює невиплату нарахованої премії, або зменьшує її.

Премії:

  • виконання і перевиконання виробничих завдань, підвищ. продуктивності праці

  • поліпшення кінцевих результатів виробничої діяльності

  • за економію сировини, матеріалів


49.Особливості почасових систем оплати праці

В Україні використовується дві почасові системи оплати праці:

  • проста-почасова;

  • почасово-преміальна.

При простій почасовій системі оплати праці заробіток робітника визнацається кількістю відпрацьованого часу, та рівнем оплати ( тарифній ставці ) за фактично відпрацьований час.

Почасово-преміальна – це проста почасова, яка доповнена преміюванням за досягнення конкретної кількісних та якісних результатів. Заробіток визначається таким чином:

П + KN

ЗП = m T ( 1+  ), де

100

m – година ( дена ) тарифна ставка;

T – відпраціваний час;

П – розмір премій за досягнення встановлених показників та умов преміювання;

K – розмір премій за кожний процент перевиконання показника преміювання;

N – відсоток (кількість пунктів ) перевиконання показника преміювання.


45.Cклад основної та додаткової ЗП

До фонду основної заробітної плати крім заробітної плати, нарахованої за виконану роботу, відповідно до встановлених норм праці, включають:

  • суму процентних або комісійних нарахувань, в залежності від обсягу виручки (доходу, прибутку), отриманої від реалізації продукції, робіт та послуг у випадках, коли вони є основною заробітною платою (для продавців, торгових агентів та ін.);

  • суму авторських гонорарів працівників мистецтва, оплата яких здійснюється за ставками чи розцінками за відповідні роботи.

До фонду додаткової заробітної плати входять:

  • надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів кваліфікованим робітникам, зайнятих на особливо відловідальних роботах; за класність водіям, робітникам локомативних бригад, бригадирам із числа робітників, не звільненим від основної роботи; за знання іноземної мови; за суміщення професій та розширення зон обслуговування; за роботу у важких, шкідливих, особливо важких ташкідливих умовах; робітникам на підземних роботах;

  • премії робітникам, керівникам спеціалістам та ін. службовцям за виробничі результати; виконання і перевиконання виробничих завдань; підвищення продуктивності праці; поліпшення кінцевих результатів виробничої діяльності; за економію сировини, матеріалів та ін.;

  • оплату праці у вихідні, святкові та неробочі дні та надурочний час; оплата щорічних відпусток;


50.Сутність термінів “показник преміювання”, ”умова преміювання”, та їх застосування

Показники преміювання – це ті виробничі вимоги, виконання яких забезпечує нарахування премій.

Умови преміювання – це ті виробничі вимоги невиконання яких зумовлює невиплату нарахованої премії, або зменьшує її.

Приклади показників та умов преміювання:

  1. Виконання та перевиконання виробничіх завдань.

  2. Робота по технічно-обгрунтованим нормам.

  3. Зниженя браку.

  4. Здача продукції з першого пред’явлення.

55. Безробіття та управління зайнятістю

Рівень безробіття, на початок чи кінець планово-розрахункового періоду, визначається як відношення кількості особ, що мають статус безробітного до кількості економічно активного населення.

Економічно активне населення –це працюючі по найму або на власних підприємствах, або володіючі такими підприємствами, але не працюючі на них; та особи які не працюють, але хочуть.

Для розвинутих країн природний рівень безробіття складає 4 - 6 %

Прийнято розрізняти 5 різновидів безробіття:

  1. Фрікционне безробіття.

  • пов’язане з зміною роботи, або місця проживання.

  1. Сезонне безробіття.

  • обумовлене сезоними коливаннями.

  1. Структурне безробіття.

  • обумовлене змінами у структурі попиту на працю у зв’язку з технологічними змінами в економіці. Це різниця у структурах робочої сили з одного боку і структури робочих місць.

  1. Циклічне безробіття.

  • пов’язане з фазами економічного циклу.

  1. Приховане безробіття.

  • визначаєтьсЯ чисельністю робітників, які формально враховуються, але не виконують будь-якого значущого обсягу робіт.

Основна мета «Управління зайнятістю» полягає у стимулюванні попиту на робочу силу та наближені структури пропозицій праці до структури попиту на працю. Практично, це виявляється у розробці та реалізації комплексу заходів по забезпеченню відповідності структури робочої сили структурою робочих місць, яка безперервно змінюється. В Україні ця політика здійснюється Міністерством Праці та Державною службою зайнятості. Державна служба зайнятості конкретно аналізує і прогнозує попит та пропозицію на робочу силу, інформує населення та державні органи управління про стан ринку праці, консультує громадян, а також власників підприємств, які звертаються до служби зайнятості, з оюногобоку про одержання роботи, а з другого про забезпечення робочою силою. Вона веде облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань трудовлаштування, подає допомогу громадянам у підборі відповідної роботи, організує при потребі професіональну підготовку і перепідготовку громадян.

12



23


Лекція № 1


1.Нормування праці.

1.1 Сутність та функції нормування праці.


РЕСУРСИ


Матеріальні Людськи (трудові)


Земля Капітал Праця Підприємницька здібність

Праця- це фізичні і розумові здібності людей, яки використовуються при виробництві товарів, виконанні робіт та наданні послуг.

  1. Організація та нормування праці.

  2. Організація та нормування зарплати.

Процес нормування праці на підприємстві - це визначення максимально припустимої кількості часу для виконання конкретної работи або операції в умовах конкретного виробництва або мінімально припустимої кількості продукції, яка повинна бути вироблена працівником або бригадою за одиницю часу.

Процес нормування праці - це різновид управлінської діяльності , метою якої є встановлення необхідних витрат та результатів праці ,а також необхідних співвідношень між чисельністю працівників окремих груп та кількістю одиниць обладнання.

Нормування праці виконує такі функції :

  1. Собівартість продукції ,а разом з нею прибуток, рентабільність та інші показники неможливо розрахувати без визначення норм часу (трудомісткості) ,бо в калькуляції собівартості обов’язково є стаття ‘Основна заробітна плата’, а також ‘Додаткова заробітна плата’ , ‘Відрахування на соціальні заходи’.

  2. Норми попраці (трудові норми) слугують основою для визначення кількості тих чи інших працівників, а також організаційної структури підприємства.

  3. Норми по праці дозволяють визначити потужності окремих різновидів обладнання, виробничих дільниць, цехів та підприємства в цілому, а виробничі потужності є базові для встановлення виробничої програми, тобто плану виробництва.

  4. Нормування праці є невід’ємним елементом організації заробітньої плати.


  1. Різновиди норм по праці.

Н(ч)-норма часу (трудомісткість) ,визначає максимально необхідні витрати часу робітника або групи робітників (бригади) на виконання одиниці роботи.

За одиницю роботи приймають операцію, тонну, кг та інші фізичні показники, масси виробленої продукції, виріб або його частину.

Одиниці роботи краще визначати у відповідності до калькуляційних одиниць (останні наведені у типовому положенні про планування, облік та калькування одиниці продукції (робіт та послуг) ).

Н(ч) вимірюється у нормо-хвилинах , нормо-годинах.


Н(в)-норма виробітку- це величина ,зворотня нормі часу.Вона визначає кількість одиниць роботи, визначеного різновиду, яка виробляється одним працівником (або групою) за данний відрізок часу (час, зміну, місяць).

Одиниці вимірювання : операцій, тонн, кг, г, .... , м.


Лекція № 2


Між нормою часу та нормою виробітку існує зворотній зв’язок.

Задача: Норма виробітку у токаря на операції ‘токарна обробка бронзового підшибника’ за зміну становить 12 шт. (Н(в)зм– =12шт.).За рахунок досконалення технологій виготовлення заготовки під підшибник ,трудомісткість цієї операції вдалося знизити на 25% (ТР=25%). Вирахувати нову зміну норми виробітку Н(в) при умові, що тривалість робочої зміни 8 годин.

Розв’язок:

  1. Визначаємо базову (стару) трудомісткість

ТР(б)=48012=40 н-хв.

2. Визначаємо нову трудомісткість

ТР(н)=40-40(25100)=30 н-хв.

  1. Тоді Н(в) за зміну нова буде

Н(в)зм=48030=16шт.

Н(в)зм=ТзмН(ч), де Тзм- тривалість зміни

У виробничій практиці серед усіх норм найчастіше використовуєтся норма часу на одиницю роботи ,яка називається нормою штучного або нормою штучно-калькуляційного часу. При чому:

-t(ш) використовується у масовому, одиничному виробництві

-t(шк) використовується у серійному (дрібно-, середньо-, велико-) виробництві


Н(чис)- норма чисельності- це кількість працівників визначеного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для виконання обсягу робіт, який заплановано або для обслуговування одного або декілька агрегатів (комплекс агрегатів).

Задача: Черговий слюсарь-електрик обслуговує 20 фрезерних верстатів функцією електроремонт. Розрахувати норму чисельності чергових слюсарів-електріків.

Розв’язок:

Н(чис)=120=0,05


Н(обс)- норма обслуговування- це кількість агрегатів, робочих місць, мІ виробничої площі, яка закріплена для обслуговування (по визначеним функціям) за одним або групою працівників.


Нормоване завдання- це номенклатура (асортимент) та обсяг робіт, який повинен бути виконаний одним працівником або групою за визначений відрізок часу (зміну, добу, місяць).

Нормоване завдання як і норма виробітку визначає необхідний результат праці і можна вважати, що норма виробітку-це поодинокий випадок (частний случай) нормованого завдання, тому що останнє визначає обсяг різнорідної продукції, в той час як норма виробітку тільки однорідної.

Обсяг робіт у нормованому завданні може визначатися не тільки в натуральних одиницях як норма виробітку, а також в нормо-годинах або в нормо-гривнях.


Н(к)- норма керованості- це кількість працівників, які підпорядковані чи підлеглі одному керівникові (бригадиру, майстру, менеджеру).

Можна зробити висновок, що нормування праці встановлює необхідні витрати, результати та співвідношення. Це, у свою чергу, позначає ,що всі норми по праці повинні відповідати найбільш ефективним для даного виробництва варіантам технологічного процесу, організації праці та виробництва, найефективнішим варіантам управління та сприяти найбільш ефективному використанню трудових та матеріальних ресурсів, підрозділів підприємства.

Таким чином, робота по нормуванні праці повинна включати такі основні елементи:

  1. Аналіз виробничого процесу шляхом розділення його на окремі невеликі частини.

  2. Вибір оптимального варіанту технологічного процесу з найкращими його характеристиками або параметрами.

  3. Удосконалення організації праці, режимів праці та відпочинку з урахуванням психо-фізиологічних факторів.

  4. Проектування ефективних методів та прийомів праці з урахуванням технічних, соціальних, економічних та психо-фізиологічних факторів.

  5. Розрахунок норм по праці, їх впровадження в виробництво та постійне корегування цих норм на основі змін організаційно-технічного рівня виробництва.

Існує багато визначень нормування праці. Самий вдалий: нормувати працю- це означає шукати найбільш вигідну організацію праці.


Класифікація витрат робочого часу.

Працівник у свій робочий час виконує не тільки виробничі завдання, а й розмовляє з колегами, ходить за інструментом, відпочиває та використовує час на особисті потреби.

З метою зменшення різновидів витрат робочого часу проведена робота по уніфікації цих витрат, що вилилось у класифікації витрат робочого часу.

Головний класифікаційний фактор при цьому -це відношення того чи іншого різновиду втрат робочого часу до виконання виробничого завдання.

Підготовчо-підсумковий час витрачається на виконання робіт, пов’язаних з початком та закінченням роботи (отримання виробничого завдання від майстра, вивчення креслення, технічної документації, вибіг заготовок, здача готової продукції, оформлення нарядів на роботу, зміна оснастки).

Оперативний час витрачається на роботу, яка прямо пов’язана з виробничим завданням. При чому:

-основний (технічний) час витрачається на зміну розмірів, форми та властивостей предметів праці та їх взаємного розташування.

-допоміжний час витрачається назагрузку ,вигрузку, відвантаження, зняття деталі, зажим зйому, контроль технологічного процесу.

Час на організаційне обслуговування витрачається 2 рази за зміну (на початку та в кінці: розкладання технічної документації, інструменту, оснащення і збирання їх в кінці зміни).

Технічне обслуговування (підналадка обладнання, оснастки, невеликий поточний ремонт, прибирання стружки).

Розділення ОП та ОБС на елементи виконується тільки в масовому виробництві.

t(воп)=(224)% від ОП.

Перерви по організаційно-технічним причинам (ремонт по графіку, технологічні перерви, а також час співпадання).

Непродуктивна робота (ходіння працівника в пошуках інструмента, оснастки, контролера, матеріалу, виготовлення бракованої продукції не з вини працівника).

Час чекання (чекання роботи, чекання інструменту і т.д.).

Втрати з вини працівника (запізнення, робить якусь другу роботу).

Класифікація витрат робочого часу відображена в таблиці 1.

Таблиця 1.


РАБОЧЕЕ ВРЕМЯ

Время исполнения производственного задания (нормированное время)

Потери рабочего

(ненормированное время)

Подготовительное – время ПЗ

Оперативное время

ОП

Время обслуживания рабочего места ОБС

Отдых и личные потребности

Перерывы по организационно - техническим причинам

Затраты рабочего времени, которые не зависят от рабочего


Затраты по вене рабочего

Основное время

(технологическое)

Вспомогательное время

Организационное обслуживание ООБС

Техническое обслуживание ТОБС


Непродуктивная работа

(НР)


Время ожидания

(ВО)


Повна норма часу називається штучно-калькуляційний час

t(шк)=t(оп) (1++)+ ΣТ(пп)п, де -ОБС, -ВОП.

Це базова форма для серійного виробництва.


1.3Стуктура виробничого процесу.


Виробничий процес


Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.
Подробнее

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: