Інвестиційний клімат в Україні та шляхи його поліпшення
Рис. 1.2. Головні критерії інвестиційної привабливості країн [82,41]
Створення клімату, сприятливого для розвитку бізнесу, та відповідного іміджу, посилення законності, збільшення прозорості - це вирішальні чинники для того, аби українці отримали більші економічні можливості. Існують також інші ключові завдання щодо реформ, над якими Україна повинна працювати.
Другим дуже важливим фактором формування сприятливого інвестиційного клімату є фінансова стабільність в країні. В України ще є час перевести свої державні фінанси на міцний фундамент і втримати свій борг у підконтрольних межах. Але час спливає швидко, а для завоювання довіри ринку потрібні реформи. Інакше наступна фінансова криза, спалахне вона в Азії, в Росії, чи ще будь-де, може поставити Україну вже не в скрутне, а в безвихідне становище: коли вона раптом з’ясує, що позичити грошей вона більше не може ніде - ні на внутрішніх, ні на зовнішніх ринках - і ні за яку ціну. Цей постійно присутній ризик підсилює нагальність реформ, з тим щоб Україна навела порядок у своєму економічному домі, понизила відсоткові ставки і змогла залучити такі потрібні інвестиції.[32,96]
Зацікавленість в Україні з боку американських і з боку інших іноземних інвесторів - істотна, і причини цього зрозумілі:
Україна представляє собою ринок більш ніж п’ятдесяти мільйонів споживачів.
Україна займає стратегічне в економічному відношенні положення в Європі; звідси виробник може експортувати свою продукцію до Центральної Європи, Балкан, Росії, Кавказу й Центральної Азії.
Україна має найродючіші сільськогосподарські землі у світі і багата на інші природні ресурси.
Україна володіє рядом вражаючих технологій.
Україна має добре освічені і кваліфіковані кадри.
Але, попри все це дійсний обсяг іноземних інвестицій в Україну є низьким. Це пов'язане з тим, що будь-якого конкретного року кількість іноземного капіталу, що його можливо вкласти в іноземні інвестиції, обмежена. У процесі гострого міжнародного змагання за інвестований долар не можна гаяти ні хвилини. Капітал вкладається туди, де умови інвестування прозорі й передбачувані, де інвестиції можуть принести гарний прибуток.
Україна є одним із претендентів у змаганні за цей капітал з іншими країнами Центральної Європи і Новими Незалежними Державами, де формується ринкова економіка, у змаганні з країнами Латинської Америки, де економіка перебуває у розвитку, а також у змаганні з країнами Південно-Східної Азії, чиї економічні системи зараз переживають труднощі; зрештою, у змаганні з усім світом.
Це змагання є жорстоким і безкомпромісним. Тут мало місця для сентиментів, для політики чи для геостратегічних міркувань. Рішення приймаються приватним сектором на основі підрахунку прибутків у світлі суворої економічної й комерційної дійсності.
Сумним, але незаперечним фактом є те, що Україна програє у цьому змаганні, причому програє значно. Іноземні інвестиції у Румунії приблизно в чотири рази вищі на душу населення, ніж в Україні. У Словаччині - в п’ять разів вищі. Американські іноземні інвестиції в Угорщині на душу населення вищі у дванадцять-вісімнадцять разів, ніж в Україні. [100]
Україна з 2003 по 2007 рр. має в цілому приблизно 16,9 мільярдів доларів прямих іноземних інвестицій. Для країни такого розміру й такого багатого потенціалу, як Україна, це мізерна сума. Польща, з меншим населенням і ресурсами, які й близько не схожі на ресурси України, отримала 10 мільярдів доларів іноземних інвестицій тільки у 1998 році.
Багато потенційних інвесторів в Україну зацікавлені у великому ринку України, у її щедрих ресурсах, у її кваліфікованій робочій силі, проте не поспішають зробити рішучий крок. Потенційні американські інвестори побоюються таких негативних факторів формування інвестиційного клімату як надмірне регулювання; складні, плутані й високі податки; постійно змінювані правила гри; неможливість виконувати контракти. Все це створює несприятливе середовище для бізнесу й інвестицій. Українські підприємці називають той самий список негативних факторів.
Дійсно фіскальна структура є дуже важливим фактором хоча часто рівень оподаткування і не вважають найважливішим фактором. Такі країни, як Нідерланди, Швеція і Данія, відомі своїм високим рівнем оподаткування, проте вони не відчувають браку інвестицій. Найважливішими для інвестора є ясність, прозорість і передбачуваність. Неясні чи суперечливі закони спричиняють до конфліктів з податковими інспекторами. У гіршому випадку це призводить до корупції з боку податкового інспектора, компанії або з обох сторін разом. Але навіть без корупції непередбачено високі податки означають великий ризик, низькі прибутки і несприятливий інвестиційний клімат.
В той же час американські бізнесмени певні, що президент і його економічна команда висловлюють правильні думки про економічну реформу і бажання України приймати інвестиції.
Серед інших важливих факторів формування сприятливого інвестиційного клімату можна назвати наступні, котрі в своїх працях, визначають такі економісти: Грабенко О.В. [21,31], Губський Б.В. [24,45]:
Вивіз грошей за кордон. Як вже зазначалося, курс валют один з основних економічних ризиків інвестора, який існує в усьому світі, за винятком єврозони. Між тим, Національний банк України, намагаючись захистити курс гривні, ввів значну кількість обмежень на переказ грошей за кордон та з-за кордону. Гірше те, що ці обмеження щодня змінюються і дуже часто повідомляються комерційним банкам факсом у короткий відрізок часу. Не треба доводити, як це підриває впевненість інвесторів і зменшує їх бажання щодо інвестування.
Трудове законодавство. Інвестор, який наймає новий штат, хоче знати принципи поведінки з працівниками у разі згортання бізнесу і обсягів своїх зобов’язань. Чи може він скоротити штат, чи повинен забезпечити людей робочими місцями до їх пенсійного віку? Чим важче звільнити людей з робочих місць, тим обережнішим буде інвестор при найманні працівників. Українське трудове законодавство зберігає комуністичні тенденції захисту прав працюючих, і, що дивно, дуже мало іноземних інвесторів висловлює скарги з цього приводу.
Непрозорість бізнесу. Дуже ненадійними є щорічні доповіді про баланс прибутків і витрат, що їх надають українські компанії (до того ж, їх важко одержати). Для запровадження у банках були створені західні облікові стандарти, але й досі вони залишаються невідомими багатьом бізнесменам. Звичайно, це стримує прагнення іноземних інвесторів співпрацювати з українськими компаніями. Більше того, в Україні чимало ділових операцій ґрунтується на особистих стосунках між керівництвом компаній і банків, які (операції) рідко бувають узаконеними.
Високий рівень злочинності. Злочинність загрожує безпеці, добробуту, здоров'ю і навіть життю людей. В економічному плані вона є серйозним фактором, який впливає на поведінку інвестора. Він вимушений турбуватися про охорону, оплату захисту тощо. Зрозуміло, що створення безпечного середовища для бізнесу є важливим завданням уряду.
Втручання уряду у справи бізнесу. Незважаючи на обіцянки розвивати ринкову економіку, український уряд постійно втручається у справи бізнесу. Це особливо помітно у банківській галузі, де здійснюється вплив на банки:
- щодо надання позик компаніям (особливо державним), які зазнали труднощів;
- щодо придбання в уряду облігацій позики при конвертації цих облігацій у довгострокові і менш прибуткові форми надання кредиту уряду.
Ключовими умовами, які можуть спонукати іноземного інвестора до діяльності в Україні, є:
рівноправність між місцевими та іноземними компаніями;
чесні умови конкуренції (однакове “поле для гри”);
антимонопольне (антитрастове) законодавство, гарантоване урядом і судом .
Отже, очевидно, що інвестування (особливо за кордон) — справа ризикована. Певні види ризику, властиві бізнесу (наприклад конкуренція), є здоровими, так як стимулюють нововведення, прогрес і процвітання. Інших видів ризику зусиллями уряду або інших організацій можна позбутися, забезпечивши сприятливіший інвестиційний клімат в Україні.
Для збільшення інвесторів Україні насамперед потрібно проаналізувати та усунути перешкоди на шляху іноземного інвестування. Це сприятиме розквіту України.[45,102]
Компанії при інвестуванні у ту чи іншу країну враховують також і вторинні фактори:
співробітництво в якомога більшій кількості країн;
рівень конкуренції;
рівень ставок ввізного мита або транспортних витрат.
Однак за всіх умов вони не інвестуватимуть, якщо не очікуватимуть на прибуток, до того ж порівняно вищий, ніж у іншій країні. Навіщо компанії інвестувати в Україну, якщо вона здатна заробити більше, скажімо, у США, Німеччині або Польщі? Отже, Україна конкурує на ринку інвестицій з іншими світовими країнами. І навіть коли в Україні будуть створені добрі умови для інвестування, вони можуть виявитися не досить сприятливими порівняно з іншими країнами. І цей чинник потрібно брати до уваги.
Компанії, які планують інвестувати в Україну, розуміють, що інвестування — це завжди дуже ризикований бізнес, і тому його слід правильно оцінити. Ризик, з яким стикаються компанії-інвестори, класифікують за трьома групами: комерційний; додатковий (в разі інвестування за кордон); зумовлений особливостями інвестиційного клімату у певній країні (зокрема в Україні).
На ступінь комерційного ризику впливають такі моменти:
попит на продукт;
платоспроможність покупців;
поведінка конкурентів;
можливість вивезення своєї продукції з України в інші держави.
Зазначені проблеми турбують будь-якого інвестора.
Спеціальні, додаткові ризики, що виникають при інвестуванні в іноземну країну, дуже важко оцінити, але їх обов’язково слід враховувати. Йдеться, наприклад, про відмінності менталітету і культури різних країн. Злиття нідерландських і бельгійських банків виявилося неможливим саме через відмінність менталітету і культури голландців та бельгійців, незважаючи на те, що банківські справи обидві країни вели голландською мовою. У більшості випадків мовна проблема є додатковим ускладненням.
Специфічною економічною проблемою інвестування за кордон є ризик, пов’язаний з коливанням курсів валют. Наприклад, компанія інвестує в доларах, гульденах або євро, а прибутки з українських інвестицій отримуватиме в гривнях. Але виникає питання: якою буде різниця у курсі гривні до основних валют на той момент, коли інвестор захоче отримати хоча б дивіденди? Заходом певного запобігання ризику коливання курсу валют стало введення євро в країнах Європейського Союзу. Однак в усіх інших країнах цей вид ризику залишається: в одних більший, в інших менший.
Інвестори зважають і на ризик, пов'язаний із інвестиційним кліматом, тобто регулятивною структурою і бізнес-кліматом у країні. В цьому аспекті Україна програє країнам Західної Європи, США, Канаді, меншою мірою країнам Центральної Європи. Саме у цій сфері український уряд і парламент мають поліпшити становище, бо нестабільність правової структури, непередбачуваність податкового тягаря — це чинники високого ризику для інвестора, які не сприяють інвестуванню у нашу країну.
Економічні реформи – третій вагомий фактор формування сприятливого економічного середовища. Нелегко провести економічні реформи і досягти оздоровлення. Адже одна з ключових вимог відновлення економіки - це інвестиції. Тобто, з однієї сторони економічні реформи – запорука пом'якшення умов інвестування клімату, з другої, - економічні реформи вимагають інвестицій. Динаміка основних показників економіки України, що з одного боку обумовлюють обсяги інвестицій, а з іншого є їх наслідками наведено в табл.1.2.
Таблиця 1.2.
Динаміка основних економічних показників в Україні[100]
|
|
2003 | 2004 | 2005 | 2006 |
| Валовий внутрішній продукт (USD мільярд) | 50,1 | 64,9 | 84,1 | 106,1 |
| Зростання валового внутрішнього продукту, % | 9,6 | 12,1 | 2,6 | 7,1 |
| Валовий внутрішній продукт на душу населення (USD) | 1,049 | 1,367 | 1,759 | 2,206 |
| Інфляція , % | 8,2 | 12,3 | 10,3 | 11,6 |
| Бюджетній баланс (% з валового внутрішнього продукту) | -0,2 | -3,2 | -1,8 | -2,1 |
| Офіційно зареєстроване безробіття % | 3,5 | 3,5 | 3,1 | 2,7 |
| USD/ГРН обмінний курс (середня величина) | 5,33 | 5,32 | 5,13 | 5,05 |
| Іноземні прямі інвестиції (USD мільярд) | 1,4 | 1,7 | 7,5 | 6,3 |
| Зовнішній борг (USD мільярд) | 10,7 | 12,1 | 11,7 | 10,3 |
При проведенні аналізу основних показників діяльності держави, ми пропонуємо розглянути ВВП в динаміці (табл.1.2.)(ВВП з 2003року 50,1млрд.USD збільшився до 106,1млрд.USD). Це свідчить про покращення рівня економічного зростання в державі. Також один з найголовніших показників економічного зростання є показник офіційно зареєстрованого безробіття: на Україні спостерігається зниження цього показника з 3,5% у 2003році до 2,7% у 2006році.
Інвестиційний бум на початку 2007 року став одним з основних факторів, що визначив високу динаміку реального зростання ВВП (7,7 відсотка у січні-липні 2007 року, 7,9 відсотка у січні-червні 2007 року).
За нашими оцінками обсяги валового нагромадження основного капіталу у І півріччі 2007 року реально збільшились порівняно з аналогічним періодом 2006 року на 22-25 відсотків, а обсяги його основної складової [100](близько 81 відсотка) – інвестицій в основний капітал – перевищили минулорічні показники за даними Держкомстату на 32,2 відсотка)(Рис.1.3.).
При цьому, якщо досить значне зростання ВВП, промисловості та інших видів економічної діяльності протягом першої половини 2007 року, в тому числі, пов’язано із ефектом низької порівняльної бази минулого року, то зростання інвестиційної компоненти ВВП не містить статистичного ефекту і викликано суто економічними факторами.

Рис. 1.3 Зростання інвестицій в основний капітал, у % до відповідного періоду попереднього року[100].
По-перше, за останні роки під впливом швидкої (агресивної) трансформації зовнішнього середовища змінилась мотивація ведення бізнесу в Україні. Якщо раніше стратегічної потреби у власників інвестувати прибутки у модернізацію виробництва не існувало (рівень конкурентної боротьби був низьким, а конкурентоспроможність товарів підтримувалась, в тому числі, за рахунок заниженої вартості енергоносіїв), то сьогодні формування жорсткої конкуренції на зовнішньому та внутрішньому ринках, активізація процесів злиття та поглинання, постійне підвищення вартості газу «змусили» вітчизняних виробників інвестувати кошти (як власні, так і залучені) в оновлення морально та фізично застарілого обладнання.
По-друге, стійкість економіки до сировинних шоків, яку продемонструвала країна у 2006 році, довела зовнішнім інвесторам (на ряду із результатами реприватизації Криворіжсталі і продажу акцій ряду крупних банків), що Україна є привабливим об’єктом для вкладення коштів і її активи є суттєво недооціненими.
Як результат, сьогодні Україна поступово перетворюється з країни нетто-експортера капіталу на країну нетто-імпортера, залучаючи необхідні для інвестицій ресурси на міжнародному ринку капіталів. Це можливо прослідити по змінам в розмірі заощаджень та інвестицій (див. табл.1.3.).
Таблиця 1.3.
Баланс заощаджень та інвестицій, % від ВВП[100]
| 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | І півр. 2007 | Довід-ково: І півр. 2006 | |
| звіт | оцінка Мінекономіки | звіт | ||||||
| Баланс приватного сектору | 3,2 | 3,7 | 2,8 | 10,5 | 2,5 | -2,2 | -6,2 | -3,0 |
| Заощадження | 22,6 | 21,5 | 21,7 | 27,4 | 22,5 | 18,0 | 12,5 | 14,6 |
| Інвестиції | 19,4 | 17,8 | 19,0 | 16,9 | 20,0 | 20,2 | 18,7 | 17,6 |
| Баланс державного сектору | -1,5 | 0,7 | -0,2 | -2,9 | -1,7 | -0,6 | 1,7 | -0,5 |
| Заощадження | 0,9 | 3,1 | 2,9 | 1,4 | 1,0 | 3,5 | 5,4 | 2,8 |
| Інвестиції | 2,4 | 2,4 | 3,1 | 4,3 | 2,7 | 4,1 | 3,7 | 3,3 |
| Внутрішні заощадження | 23,4 | 24,6 | 24,6 | 28,8 | 23,5 | 21,4 | 17,9 | 17,4 |
| Внутрішні інвестиції | 21,8 | 20,2 | 22,0 | 21,2 | 22,6 | 24,3 | 22,4 | 20,9 |
| Баланс зовнішнього сектору | 1,6 | 4,4 | 2,6 | 7,7 | 0,8 | -2,9 | -4,5 | -3,4 |
| Експорт | 55,5 | 55,1 | 57,8 | 63,6 | 51,5 | 47,2 | 49,5 | 49,7 |
| Імпорт | 53,8 | 50,7 | 55,2 | 56,0 | 50,6 | 50,1 | 54,0 | 53,1 |
Так, за нашими оцінками у І півріччі 2007 року баланс «заощадження-інвестиції» приватного сектору є негативним («мінус» 6,2 відсотка від ВВП) (Див.Табл.1.3.). Частка приватних інвестицій у ВВП зросла (на 1,1 відсоткового пункту порівняно з І півріччям 2006 року) при одночасному зменшенні частки приватних заощаджень (на 2,1 відсоткового пункту) через постійне зростання витрат на оплату робочої сили та матеріальних витрат. Тобто нестачу власних ресурсів для фінансування крупних інвестиційних проектів підприємства компенсують за рахунок альтернативних джерел фінансування, а саме залучення на внутрішньому та зовнішньому кредитних ринках. Як наслідок, баланс зовнішнього сектору був від’ємним («мінус» 4,5 відсотка від ВВП).
У структурі джерел фінансування інвестицій в основний капітал за І півріччя 2007 року відбулись певні зміни (див.табл.1.4.).
Таблиця 1.4
Структура інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування[100]
| 2005 | 2006 | 2007 | ||||||
| І півріччя | рік | І півріччя | ||||||
|
млрд. грн. |
% |
млрд. грн. |
% |
млрд. грн. |
% |
млрд. грн. |
% | |
| Інвестиції в основний капітал | 93,1 | 100 | 39,1 | 100 | 125,3 | 100 | 60,0 | 100 |
| Власні кошти підприємств | 53,4 | 57,4 | 23,3 | 59,6 | 72,3 | 57,8 | 36,1 | 60,2 |
| Залучені кошти | 39,7 | 42,6 | 15,8 | 40,4 | 52,9 | 42,2 | 23,9 | 39,8 |
| внутрішні джерела | 35,0 | 37,6 | 14,7 | 37,5 | 48,3 | 38,5 | 21,9 | 36,4 |
| з них: | ||||||||
| кредити банків та інші позики | 13,7 | 14,8 | 5,5 | 14,1 | 19,4 | 15,5 | 8,7 | 14,4 |
| бюджетні кошти | 9,0 | 9,7 | 3,3 | 8,4 | 12,3 | 9,8 | 3,5 | 5,8 |
| кошти держбюджету | 5,1 | 5,5 | 1,6 | 4,1 | 6,8 | 5,5 | 1,9 | 3,2 |
| коштів місцевих бюджетів | 3,9 | 4,2 | 1,7 | 4,3 | 5,4 | 4,3 | 1,5 | 2,6 |
| інших джерел фінансування | 12,3 | 13,1 | 5,9 | 15,0 | 16,6 | 13,2 | 9,7 | 16,2 |
| з них: | ||||||||
| коштів населення на індивідуальне житлове будівництво | 3,1 | 3,3 | 1,9 | 4,9 | 5,1 | 4,1 | 3,3 | 5,5 |
| коштів населення на будівництво власних квартир | х | х | х | х | 7,0 | 5,6 | 4,0 | 6,7 |
| коштів інвестиційних фондів | 1,3 | 1,4 | 0,5 | 1,3 | 2,2 | 1,7 | 1,3 | 2,2 |
| зовнішні джерела – кошти іноземних інвесторів | 4,7 | 5,0 | 1,1 | 2,9 | 4,6 | 3,7 | 2,0 | 3,4 |
Порівняно з відповідним періодом попереднього року збільшилась на 0,6 відсоткового пункту (до 60,2 відсотка) частка власних коштів підприємств та на 0,5 відсоткового пункту частка залучених коштів за рахунок зовнішніх інвесторів (до 3,4 відсотка) при відповідному зменшенні частки залучених коштів за рахунок внутрішніх джерел фінансування (на 1,1 відсоткового пункту до 36,4 відсотка). Зменшення питомої ваги внутрішніх джерел фінансування в структурі інвестицій в основний капітал відбулось, насамперед, за рахунок зменшення (на 2,6 відсоткового пункту) частки бюджетного фінансування капітальних видатків.
В умовах політичної нестабільності, проведення дострокових парламентських виборів та, відповідно, високої вірогідності невиконання плану по приватизації, уряд фінансував здебільшого соціально захищені статті бюджету при деякому недофінансуванні статей капітальних видатків.
Простежується збільшення частки коштів державного бюджету за підсумками І півріччя 2006-2007рр (4,1 відсотка проти 5,5 відсотка відповідно І півр.2006 -2007р)(Табл.1.4.). [100]
Власні кошти підприємств залишаються основним джерелом фінансування капітальних вкладень. Збільшити частку своїх коштів на інвестиції підприємствам вдалось через збільшення обсягів прибутку.
Завдяки сприятливій зовнішній кон’юнктурі (високий попит та ціни на основну експортну продукцію – металургію та хімію), галузі промисловості, орієнтовані на експорт, отримали більші прибутки, ніж за відповідний період 2006 року. А саме, фінансовий результат підприємств металургійного виробництва зріс майже у 2 рази, а підприємств хімічної промисловості, навіть при зростанні ціни на природний газ - у 1,2 рази. Через зростаючий, зокрема внутрішній, попит на машинобудівну продукцію, також збільшився фінансовий результат діяльності підприємств цієї галузі (у 2,7 рази).
Майже половину загального приросту інвестицій було забезпечено, в основному, за рахунок продажу «ТАС-Комерцбанку», «Електрон Банку», Морського транспортного банку, банків «Прикарпаття» та НРБ.
Збільшилась на 0,3 відсоткового пункту (до 14,4 відсотка) у структурі капітальних вкладень частка кредитів банків та інших позик. Забезпечити потребу реального сектору економіки необхідними кредитними ресурсами комерційним банкам вдалось за рахунок зростання депозитів населення, які в попередні роки були основним джерелом поповнення банківських пасивів, а також за рахунок збільшення запозичень на зовнішніх ринках(Табл.1.4.).
В цілому у І півріччі 2007 року інвестиції в основний капітал у всі види економічної діяльності зростали достатньо високими темпами. Виняток склали будівництво (зменшення на 3,8 відсотка), виробництво та розподілення електроенергії, газу та води (зменшення на 3,5 відсотка) та охорона здоров’я та надання соціальної допомоги (зниження на 17,9 відсотка, що можна пояснити недостатнім фінансуванням за рахунок бюджету).
Зміну напрямків вкладення коштів можливо простежити на рис.1.4.

Рис. 1.4 Інвестиції в основний капітал за видами економічної діяльності, % до відповідного періоду попереднього року[99]
Як і у 2006 році, у структурі капвкладень за видами економічної діяльності збільшилась питома вага капітальних вкладень, освоєних підприємствами зі швидким обігом капіталу (операції з нерухомістю та здавання під найм, оптова торгівля і посередництво в торгівлі, фінансова діяльність) (Рис.1.4.). Перерозподіл національного валового наявного доходу на користь домашніх господарств (споживча модель розвитку) протягом останніх років, в першу чергу, стимулював розвиток торговельно-посередницької діяльності.
В той же час інвестиції у промислове виробництво, де зосереджена найвагоміша частка усіх інвестицій в основний капітал, залишились майже на тому ж самому рівні – 39,2 відсотка капітальних вкладень (Рис.1.5.).

Рис.1.5. Структура інвестицій в основний капітал за видами економічної діяльності, %[99]
Протягом І півріччя фінансовий сектор залишився привабливим як для внутрішнього, так і для зовнішнього інвестора через високий рівень доходності банків внаслідок більшого, порівняно з європейськими країнами, рівня відсоткових ставок та значних темпів зростання показників банківської діяльності.
Не дивлячись на високі темпи зростання інвестиційних витрат, слід зазначити, що на сьогоднішній день в Україні склалась така ситуація, що найбільш привабливими для вкладання коштів є види економічної діяльності, які не відносяться до високотехнологічних і не є основними чинниками інноваційного розвитку країни.
Обсяг інноваційних витрат у І півріччі 2007 року склав 4145,2 млн. грн., що в 1,8 разів більше ніж за відповідний період минулого року. При цьому перше місце в структурі розподілу інноваційних коштів займає прискорення модернізації підприємств, металургійне виробництво (40,2 відсотка). Активізація інвестиційної діяльності підприємств металургійної галузі почалась ще у 2006 році, але основна частина підприємств запланувало модернізацію з 2007 по 2012 роки. Це пов’язано, в першу чергу, із наявними застарілими основними фондами та необхідністю підвищення ресурсозбереження в умовах постійного підвищення цін на енергоносії.
Питома вага розподілених інноваційних коштів у машинобудуванні також займає вагому частку (22,8 відсотка). Але вона значно зменшилась (на 16,1 відсоткового пункту порівняно з І півріччям 2006 року) при одночасному зростанні номінальних обсягів. Це пов’язано, зокрема, із більш суттєвим збільшенням питомої ваги металургії та поетапністю модернізації цієї галузі. Але у розподілі обсягу реалізованої інноваційної продукції машинобудування посідає перше місце.
1.3 Нормативно-правова база формування інвестиційного клімату
Як вже було відмічено саме стан нормативно-правової бази країни є найбільш вагомим фактором, що спливає на інвестиційну привабливість країни та рівень інвестування в ній. В Україні створено розгалужену законодавчу базу в сфері регулювання інвестиційної діяльності. Вона складає понад 300 нормативних актів, які є дещо суперечливими, але поступово вдосконалюють з метою досягнення більшого притоку інвестицій та фізичної ефективності їх використання.
В цілому законодавче забезпечення інвестиційної діяльності в Україні до сьогодні характеризується певною нечіткістю; існують деякі розбіжності у формулюванні основних категорій та понять. Так, згідно ст. 1 Закону України “Про інвестиційну діяльність”[56], “інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект”.
Подібне трактування категорії “інвестиція” міститься і в Законі України “Про режим іноземного інвестування”[48]: іноземні інвестиції — цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту;
В Законі України “Про зовнішньоекономічну діяльність”[57] зазначено, що іноземні інвестиції — всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються іноземними суб’єктами господарської діяльності в Україні, в результаті чого створюється прибуток (дохід) чи досягається соціальний ефект. В даному випадку об’єкт інвестування чітко не вказується.
В Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств”[58] визначено, що інвестиція — це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав і цінних паперів в обмін на кошти чи майно. На відміну від всіх попередніх визначень, інвестицією пропонується вважати господарську операцію, що зовсім не узгоджується із поширеною практикою та додає суперечливості існуючому законодавчому забезпеченню інвестиційної діяльності. [38,31]
В Україні створено законодавчу базу в сфері регулювання інвестиційної діяльності, яка поступово вдосконалюється з метою досягнення більшого притоку інвестицій та підвищення ефективності їх використання.
Прийнятим 19 березня 1996 року Законом України “Про режим іноземного інвестування”[48] для іноземного інвестора в Україні встановлено національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, тобто рівні умови діяльності з вітчизняним інвестором.
Вказаним Законом іноземним інвесторам даються державні гарантії захисту їх капіталовкладень.
Якщо в майбутньому спеціальним законодавством про іноземні інвестиції будуть змінюватись гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені вищевказаним Законом, то протягом 10 років з дня вступу в силу такого законодавства, за вимогою іноземного інвестора застосовуються гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені Законом України “Про режим іноземного інвестування”[48].
Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації, а їх реквізиція може бути здійснена лише у випадках стихійного лиха. І навіть у цих випадках передбачені оскарження в судах і належна компенсації. До того ж всі витрати і збитки іноземних інвесторів відшкодовуються з державного бюджету або інших джерел, встановлених Кабінетом Міністрів України, в поточних ринкових цінах на основі оцінок незалежних аудиторів і в тій валюті, в якій здійснювались інвестиції або іншій валюті, прийнятній для інвестора.
Однак, численні невідповідності і неузгодженості в чинних законодавчих актах та непередбачуваність змін, що вносяться в законодавство, не виконання чинних законів, недосконала судова система, створюють перешкоди для іноземних компаній, які вже відкрили свій бізнес в Україні та стримують бажання тих інвесторів, які готові працювати в Україні.
У даний час, Мінекономіки готуються зміни до основних Законів України в інвестиційній сфері:
- ”Про інвестиційну діяльність” [56] в частині усунення суперечностей у законодавстві щодо інвестиційної діяльності, визначення пріоритетних напрямів і механізмів державного стимулювання, організації забезпечення державної підтримки інвестиційної діяльності, встановлення адміністративної відповідальності посадових осіб за порушення порядку одержання та строків видачі інвесторам документів дозвільного характеру встановлених законодавством;
- ”Про режим іноземного інвестування”[48] в частині створення рівних умов діяльності як для національних підприємств-експортерів, так і для підприємств з іноземними інвестиціями та запровадження механізму протидій легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а саме в частині запровадження механізму запобігання внесенню іноземних інвестицій готівковими коштами, джерела походження яких неможливо підтвердити, а також подальшого удосконалення та упорядкування законодавства у сфері іноземного інвестування.
Важливими правовими документами, які регулюють взаємовідносини між суб’єктами інвестиційної діяльності, являються Міждержавні угоди “Про сприяння та взаємний захист інвестицій”[59]. Такі договори є гарантом надання справедливого статусу інвестиціям та захисту їх на території іншої держави. Вони підписані з 70 країнами світу. Низка проектів договорів знаходиться в стадії погодження.
Для підвищення захисту іноземних інвестицій у 2000 році ратифіковано Вашингтонську Конвенцію 1965 року про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами.
З метою запобігання конфліктів між інвесторами і органами виконавчої влади створено Комісію із сприяння досудовому врегулюванню спорів між інвесторами та органами виконавчої влади, як постійно діючий консультативно-дорадчий орган при Кабінеті Міністрів України (розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.01.2007 № 19[59].
Верховною Радою України 16.11.2006 прийнято Закон України ”Про внесення змін до Закону України ”Про зовнішньоекономічну діяльність”, який дозволить врегулювати проблемні питання переговорного процесу[57] щодо вступу України до СОТ, а також забезпечить більш широкі можливості виходу українських товаровиробників на світові ринки та сприятиме залученню інвестицій в економіку України.
З метою правового врегулювання питання про надання іноземним банкам права відкривати на території України філії та здійснення такими філіями банківської діяльності Верховною Радою України прийнято Закон України від 16.11.2006 № 358-У ”Про внесення змін до Закону України ”Про банки і банківську діяльність”[61]. Реалізація зазначеного закону сприятиме активному розвитку банківської системи України через широке залучення іноземного капіталу, застосування сучасних банківських технологій, розширенню спектру та якості банківських послуг для споживачів, а також забезпечить створення передумов розвитку конкуренції та посилить дієвість вітчизняних банків.
З набранням 5 січня 2006 року чинності Закону України ”Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”[62] (далі – Закон), який є базовим у регулюванні відносин при видачі документів дозвільного характеру, здійснювалась робота по реформуванню існуючої дозвільної системи у сфері господарської діяльності.
Як результат впровадження закону є поліпшення умов започаткування та ведення бізнесу в Україні, а саме: скорочення часових і грошових витрат підприємців на проходження дозвільних процедур та зниження рівня корупції, що створює умови для поліпшення інвестиційного клімату в Україні.
Результатами досліджень міжнародних організацій підтверджено, що з відкриттям дозвільних центрів[87].
-скоротилася тривалість процедури отримання дозволів в середньому в 2,4 рази (наприклад, дозвіл на початок будівельних робіт – м. Іллічівськ, Одеської обл. – з 220 до 91 днів; м. Нова Каховка Херсонської обл. – з 49 до 26 днів; м. Красний Луч Луганської обл. – з 93 до 29 днів);
-скоротилася витрати на проходження процедури отримання дозволів – в середньому більш ніж у 2 рази (наприклад, дозвіл на затвердження проекту відводу та надання земельної ділянки: м. Рубіжне Луганської обл. - з 1852,6 до 1000,4 грн.; дозвіл на початок будівельних робіт - м. Іллічівськ Одеської обл. - в середньому з 839 до 149,7 грн.).
Указані показники досягнуто, зокрема, завдяки запровадженню європейського принципу видачі дозвільних документів – принципу організаційної єдності, що передбачає створення в регіонах дозвільних центрів та запровадження посади адміністратора, основним завданням якого є організація видачі документів дозвільного характеру.
З метою створення сприятливих умов для залучення інвестицій, розроблено та прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 № 77 “Про внесення змін у план заходів щодо виконання Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки”[63].
З метою покращення інвестиційного клімату та збільшення обсягів залучення інвестицій до пріоритетних сфер та видів економічної діяльності шляхом прямої державної підтримки через надання коштів, передбачених у державному бюджеті на здешевлення кредитів, отриманих підприємствами різних галузей економіки, затверджено ряд постанов Кабінету Міністрів України, а саме:
- „Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті з метою здешевлення кредитів на будівництво енергоблоків атомних, гідроакумулюючих та інших електростанцій, магістральних, гірських та сільських ліній електропередачі, а також на створення запасів твердого палива для теплоелектростанцій” (від 07.03.2007 № 419)[64]. Для цього передбачено в державному бюджеті сума у розмірі 652,047 млн. гривень;
- ”Про затвердження Порядку використання у 2007 році