Xreferat.com » Рефераты по экономике » Структура капіталу підприємства та шляхи її оптимізації

Структура капіталу підприємства та шляхи її оптимізації

рентабельність власного капіталу (ряд.13 : ряд.1 ґ 100), % 21,000 23,625 26,250 31,500 36,750 42,000 47,250 15 Приріст чистої рентабельності власного капіталу, % 0,000 2,620 2,630 5,250 5,250 5,250 5,250

Таблиця 2. Розрахунок коефіцієнта фінансової рентабельності при різних значеннях коефіцієнта фінансового важеля

Як видно з наведеної таблиці, найбільший приріст чистої рентабельності власного капіталу (5,25%) був отриманий у варіанті IV. В подальшому він відсутній, так як коефіцієнт фінансового важеля досягнув свого оптимального значення 1,000, що визначає співвідношення позикового та власного капіталу в пропорції 90 / 90 та наступні позики недоцільні. Необхідна умова приросту чистої рентабельності власного капіталу: рентабельність активів більше середньої відсоткової ставки за кредит. Саме такий максимальний результат отриманий у варіанті IV (30% > 16%).

Отже, здійснення таких розрахунків з використанням механізму фінансового важеля дозволяє визначити оптимальну структуру капіталу, яка призводить до максимізації рівня фінансової рентабельності.

4. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості. Процес оптимізації базується на попередній оцінці власного та позикового капіталу при різних умовах його залучення та здійсненні розрахунків середньозваженої вартості капіталів. Вирішення задачі побудовано на виявленні тенденції зміни ціни кожного джерела ресурсів при зміні фінансової структури підприємства. Згідно з дослідженнями провідних вчених, зростання частки позикових коштів у загальній сумі джерел супроводжується більш швидкими темпами зростання ціни власного капіталу, ніж ціни позикових коштів. Виходячи з того, що ціна позикових коштів дещо нижча, ніж власних, стверджують, що існує оптимальна структура капіталу, що мінімізує їхню середньозважену ціну, а відповідно, максимізує ціну підприємства.

Ціна підприємства має важливе значення для досягнення стратегічної мети підприємства, так як її зростання призводить до зростання цінності підприємства, його привабливості з точку зору власників майна.

Але оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації середньозваженої ціни капіталу має недолік, так як не враховує впливу сформованої структури на результативні показники діяльності підприємства.

Розглянемо процес оптимізації за цим критерієм на прикладі даних, наведених в таблиці:

№

Показники

Варіанти



I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

1 Загальна вартість капіталу 30 30 30 30 30 30 30 30
2 Варіанти структури капіталу, %







2.1 Власний (акціонерний) капітал 25 30 40 50 60 70 80 100
2.2 Позиковий капітал 75 70 60 50 40 30 20 0
3 Норма дивіденду, % 10 10 10 10 10 10 10 10
4 Мінімальна процентна ставка з урахуванням премії за кредитний ризик, % 18,0 17,5 17,0 16,5 16,0 15,5 15,0 0,0
5 Ставка податку на прибуток 0,3 0,3 0,3 0,3 0,3 0,3 0,3 0,3
6

Податковий коректор
(1 – 0,3)

0,7 0,7 0,7 0,7 0,7 0,7 0,7 0,7
7 Ставка проценту за кредит з урахуванням податкового коректора (ряд.4 ґ ряд.6), % 12,60 12,25 11,90 11,55 11,20 10,85 10,50 0,00
8 Ціна складових елементів капіталу, %







8.1 Власного капіталу ((ряд.2.1 ґ ряд.3) : 100) 2,5 3,0 4,0 5,0 6,0 7,0 8,0 10,0
8.2 Позикового капіталу ((ряд.2.2 ґ ряд.7) : 100) 9,450 8,575 7,140 5,775 4,480 3,255 2,100 0,000
9 Середньозважена вартість капіталу (СВК) ((ряд.8.1 ґ ряд.2.1) + (ряд.8.2 ґ ряд.2.2)) : 100 7,713 6,903 5,884 5,388 5,392 5,877 6,820 10,000

Таблиця 2. Розрахунок середньозваженої вартості капіталу при різній його структурі

За даними таблиці мінімальна величина середньозваженої вартості капіталу досягається у варіанті IV (5,388%) при співвідношенні між власним та позиковим капіталом, рівним 1,0 (50% / 50%). Така структура капіталу дозволяє максимізувати ринкову вартість підприємства.

5. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків. Цей метод пов’язаний з вибором більш дешевих джерел фінансування активів підприємства. З цією метою всі активи підприємства розподіляються на такі три групи:

а) необоротні активи;

б) постійна частина оборотних активів (незнижуваний мінімум оборотних активів, необхідний підприємству для здійснення поточної операційної діяльності);

в) змінна частина оборотних активів.

Існує три підходи до фінансування різних груп активів підприємства: консервативний, помірний та агресивний.

При консервативному підході приблизно 50% змінної частини оборотних активів формується за рахунок короткострокових зобов’язань, інші 50% змінної частини, постійна частина оборотних активів та необоротні активи покриваються власним капіталом та довгостроковими зобов’язаннями.

При помірному підході 100% змінної частини оборотних активів формується за рахунок короткострокових зобов’язань, а 100% постійної частини — за рахунок власних коштів, що дозволяє встановити конкретні його значення на майбутній період. В процесі такого вибору враховуються індивідуальні особливості діяльності кожного підприємства. Заключне рішення по даному питанню дозволяє сформувати на прогнозований період найбільш прийнятну для підприємства структуру капіталу.

При агресивному підході 100% змінної частини та 50% постійної оборотних активів формується за рахунок короткострокових зобов’язань, решта постійної частини оборотних активів та необоротні активи фінансуються за рахунок власного капіталу та довгострокових зобов’язань.

Виходячи зі свого ставлення до фінансового ризику керівництво підприємства обирає один з розглянутих варіантів фінансування активів. Враховуючи, що на сучасному етапі довгострокові позики підприємствам практично не надаються, тоді обрана модель фінансування активів буде представляти співвідношення власного та позикового (короткострокового) капіталу, тобто оптимізувати його структуру з цих позицій.

6. Формування показника цільової структури капіталу. Граничні межі максимально рентабельної та мінімально ризикової структури капіталу дозволяють визначити поле вибору його конкретних значень на плановий період. В процесі цього вибору враховуються раніше розглянуті фактори, що характеризують індивідуальні особливості діяльності даного підприємства.

Остаточне рішення, що приймається по цьому питанню, дозволяє сформувати на майбутній період показник “цільової структури капіталу”, у відповідності з яким буде здійснюватися наступне його формування на підприємстві шляхом залучення фінансових коштів з відповідних джерел.

Таким чином, вирішення проблеми визначення розміру кредитних ресурсів, що залучаються, залежить від розрахунку оптимального співвідношення позикових та власних коштів, яке б максимізувало фінансову рентабельність підприємства і знижувало середньозважену ціну капіталу (що підвищить ціну підприємства), від обрання “найдешевшої” політики фінансування активів (мінімізації рівня фінансових ризиків) та від формування цільової структури капіталу.

Висновок

Підводячи підсумки дослідження теми “Структура капіталу підприємства та шляхи її оптимізації” треба підкреслити наступне:

1. Фінансовий капітал підприємства представляє собою грошові кошти, що знаходяться в розпорядженні підприємства та призначені для покриття потреб у забезпеченні процесу його функціонування.

2. Фінансовий капітал в залежності від джерел залучення поділяється на власний та позиковий, які в свою чергу мають свої особливості, переваги та недоліки, що здійснюють певний вплив на процес функціонування підприємства.

3. Під структурою капіталу розуміють співвідношення власних та позикових коштів, які підприємство використовує в процесі своєї господарської діяльності

4. Багато підходів існує до управління структурою капіталу, серед них розглянуто традиційний підхід, підхід Модільяні-Міллєра, компромісний підхід, який став результатом удосконалення моделей Модільяні-Міллєра, сигнальний підхід, з урахуванням асиметричності інформації, а також підходи провідних вчених-економістів Крейніної, Стоянової, Ковальова.

5. Розглянуті показники, які характеризують капітал та його структуру і за допомогою яких можна оцінити ефективність обраного підходу до управління структурою капіталу, та, можливо, передбачити наслідки переходу до іншої стратегії управління.

6. Розглянуті шляхи оптимізації структури капіталу підприємства, за допомогою яких можна сформувати оптимальну структуру капіталу, тобто раціональне співвідношення власних та позикових ресурсів, яке дозволяє отримати максимальну прибутковість, рентабельність, фінансову стійкість та високі показники ліквідності та платоспроможності.

Література

Абрютина М.С., Грачев А.В. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия. — М.: «Дело и сервис», 1998.

Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ / Учебное пособие. — Москва — Новосибирск: «Дело и сервис», 1999.

Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента / Учебное пособие. — Москва — Харьков — Минск: «Питер», 2000.

Бандурка А.М. Финансово-экономический анализ. — Х.: 1999.

Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы. Курс лекций / под ред. Мерзлякова И.П. — М.: Инфра-М, 1999.

Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т. 1. — К.: Ника-Центр, 1999.

Бланк И.А. Управление использованием капитала. — К.: Ника-Центр, 1999.

Бочаров В.В. Корпоративные финансы. — СПб, 2001.

Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту. — К.: КП “ВАЗАКО” Видавництво “Молодь”, 1997.

Буряк Л.Д. Фінансові ресурси підприємства. // Фінанси України. — 2000. — № 10. — С. 63.

Бусыгин А.В. Предпринимательство. Основной курс. — М.: Инфра-М, 1997.

Ван Хорн Дж.К. Основы управления финансами. — М.: «Финансы и статистика», 1997.

Воробйов Ю.М. Особливості формування фінансового капіталу підприємства. // Фінанси України. — 2001. — № 2. — С. 77-85.

Воробйов Ю.М. Теоретичні основи фінансового капіталу. // Фінанси України. — 2001. — № 7. — С. 80-88.

Ковалев В.В. Управление финансами / Учебное пособие. — М.: 1998.

Крейнина М.Н. Финансовый менеджмент. — М., 1998.

Опарін В. Фінансові ресурси та суспільний капітал. // Вісник НБУ. — 2001. — № 7. — С. 26-28.

Павлова Л.Н. Финансы предприятий / Учебник. — М.: «Финансы» «ЮНИТИ», 1998.

Петленко Ю.В. Оптимізація джерел фінансових ресурсів підприємств. // Фінанси України. — 2000. — № 6. — С. 91.

Селезнева Н.Н., Ионова А.Ф. Финансовый анализ. — М., 2001.

Стоянова Е.С. Финансовый менеджмент. Российская практика. — М., 1995.

Теплова Т.В. Финансовый менеджмент: управление капиталом и инвестициями. — М., 2000.

Ушакова Н.М., Лігоненко Л.О. Фінанси підприємства: опорний конспект лекцій. — К.: КДТЕУ, 1998.

Ушакова Н.Н. Инвестирование. Финансирование. Кредитование. — К.: КНТЭУ, 1997.

Финансовое управление компанией / под ред. Кузнецовой Е.В. —М.: Фонд «Правовая культура», 1997.

Хрипач В.Я. Экономика предприятия. — М.: «Финансы, учет, аудит», 1997.

Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятия / Учебное пособие. — М.: Инфра-М, 1997.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: