Xreferat.com » Рефераты по ботанике и сельскому хозяйству » Підвищення ефективності використання техніки при вирощуванні багаторічних трав і заготівлі сіна з застосуванням підбирачів кормів і досушування сіна методом активного вентилювання

Підвищення ефективності використання техніки при вирощуванні багаторічних трав і заготівлі сіна з застосуванням підбирачів кормів і досушування сіна методом активного вентилювання

VALIGN=TOP>- ячмінь 156 92 150 8,8 160 9,4 - овес 54 32 60 3,5 56 3,2 - горох 152 8,9 140 8,2 143 8,4 - гречка 21 1,2 24 1,4 18 1,06 - просо 46 2,2 48 2,8 42 2,47 - кукурудза на зерно 120 7,1 110 6,5 120 7,1 ІІ. Технічні культури 294 17,3 310 18,2 350 17,9 з них:





- цукровий буряк 294 17,3 310 18,2 350 17,9 . ІІІ Кормові культури 425 24,9 430 25,3 435 25,6 з них:





- кормовий буряк 42 2,5 46 2,7 40 2,35 - кукурудза на силос 90 5,3 105 6,5 105 6,2 - кукурудза на зелений корм 96 5,6 94 4,3 91 5,3 Однорічні трави





- на сіно 42 2,5 42 2,5 58 3,41 - на зелений корм 95 5,6 106 6,2 95 5,6 Багаторічні трави





- на сіно 28 1,6 23 1,3 20 1,2 - на зелений корм 32 1,9 25 1,5 26 1,5 Озимий ріпак 15 0,9 12 7,1 10 0,58
Картопля 17 0,4 5 2,9 3 0,27
Овочі 9 0,6 9 0,6 9 0,57
Всього: 1701 100 1701 100 1701 100

За останні роки структура площ господарства майже не змінилася.

Основна частина площ відводиться під зернові культури і становить 54-56% всіх орних земель, під технічні культури відводиться 17-19%, а під кормові – 23-25% ріллі. Виходячи з цього можна зробити висновок, що основний напрямок спеціалізації господарства зерново-буряковий з розширеним тваринництвом [1].

З усіх культур найбільші площі відводяться під озиму пшеницю і цукровий буряк, їх посіви займають відносно 21% і 19% всіх посівних площ. Отже озима пшениця і цукровий буряк являються головними культурами, що вирощуються в господарстві. Урожайність та валовий збір культур показано в таблиці 1.3.


Таблиця 1.3 – Урожайність та валовий збір сільськогосподарських

культур

Культура 2000 2001

Площа,

га

Урожайність,

ц/га

Валовий збір,

ц

Площа,

га

Урожайність,

ц/га

Валовий збір,

ц

1 2 3 4 5 6 7
Озима пшениця 358 43,6 15609 305 43 1505
Озиме жито 12 30,2 3624 12 27,8 333,6
Озимий ячмінь 32 36,4 1164,8 64 38,4 1382,4
Ярий ячмінь 156 40,3 6256,8 150 41,3 6195
Овес 54 32,7 1765,8 60 38,4 2304
Горох 152 28,9 43928 140 34,7 4858
Гречка 21 14,6 306,6 24 18,2 436,8
Просо 46 25,2 459,2 48 25,7 1233,6
Кукурудза на зерно 120 39,4 4728 110 55,2 6072
Цукровий буряк 294 310,5 91287 310 349,1 10822
Кормовий буряк 42 400,1 16804,2 46 362,3 16669,8
Кукурудза на силос 90 312,3 28107 105 346,4 36372
Кукурудза на зелений корм 96 451 43296 74 425,3 31742,2
Однорічні трави





- на сіно 42 50,6 2125,6 42 52,4 2200,8

Продовження табл.1.3

1 2 3 4 5 6 7
- на зелений корм 95 197,2 18734 105 215,3 22606,5
Багаторічні трави





- на сіно 28 50,6 1416,8 23 51,8 1191,4
- на зелений корм 32 340 10880 25 352,1 8802,5
Озимий ріпак 15 16 240 12 14,2 170,4
Картопля 7 110 270 5 106,3 531,5
Овочі 9 90 810 9 100 900
Всього 1701 - - 1701 - -

Як видно із таблиці 1.3 урожайність культур і валовий збір в 2001 році зросли в порівнянні з 2000 роком. Збільшилась урожайність трав на сіно, що пов’язано з сприятливими погодними умовами під час збирання врожаю.


1.2 Технічне обслуговування господарства


Господарство в цілому забезпечене новими високо оснащеними і високоефективними енергетичними засобами, а також високопродуктивними сільськогосподарськими машинами. Це дає змогу виконувати 85-90% всіх технологічних процесів за допомогою машин.

Наявність тракторів, автомобілів, а також їх сумарна потужність приведена в таблиці 1.4.


Таблиця 1.4 - Наявність енергетичних засобів

Енергетичний засіб Марка Кількість Сумарна потужність
1 2 3 4
Трактори Т-150 3 330

ДТ-75 4 236

Т-74 2 116

Т-70С 3 156

Т-150К 3 366

МТЗ-80/82 6 332

МТЗ-100 7 514,5

ЮМЗ-6Л/6М 9 399

Т-40АМ 2 74

Т-25А 1 18,4

Т-16М 4 60
Автомобілі ГАЗ-53А 5 442,2

ГАЗ-53 2 160,2

ГАЗ-51 1 76,4

ГАЗ-5307 3 265,5

САЗ-3502 4 338,4

САЗ-3507 3 253,8

ЗИЛ-ММЗ-555 4 470,4

КАЗ-608 1 114

ЗИЛ-157К 1 110,4

КАМАЗ-5320 3 462

УАЗ-451М 1 58,9

УАЗ-452Д 1 58,9

ГАЗ-24 2 112,4

МЖ-2715 1 51,6

КАВЗ-651 2 17,7
Комбайни СК-5 2 147,2

СК-5М 4 294,4

КС-6Б 2 220

РКС-6 2 166,2

СПС-4,2 1 55,2

КСК-100 2 163,2

Е-301 1 55,2

Е-280 1 120

Як видно з таблиці 1.4 господарство має достатню кількість гусеничних і колісних тракторів для виконання всіх технологічних операцій в рослинництві і тваринництві, їхня сумарна потужність становить 26019 кВт. Даними тракторами відпрацьовано 9237 машино-змін. Виробіток на один умовний трактор становить 1340 умовних гектарів.

Всі транспорті роботи в господарстві виконуються автомобілями. Їх середньорічна кількість 35 шт. За 1999 рік даними автомобілями перевезено 136000 т вантажів. Загальний пробіг всіх машин становить 1460000км, в тому числі з вантажем 1140000км.

Збирання врожаю сільськогосподарських культур проводиться самохідними комбайнами. Річне завантаження на один зернозбиральний комбайн становить 136 га, а на бурякозбиральний 77га.

Господарство забезпечене різними марками сільськогосподарських машин, що дає змогу механізовано проводити всі операції по вирощуванню сільськогосподарських культур.

Перелік існуючих в господарстві машин наведено в таблиці 1.5.


Таблиця 1.5 - Перелік сільськогосподарських машин

Назва машин Марка Кількість
1 2 3
Плуги ПЛН-3-35 5

ПЛН-6-35 2

ПЛН-4-35 6

ПЛН-5-35 3
Лущильники ЛДГ-15 2

ЛДГ-5 3
Борони БДТ-7А 3

БДН-3 4

БДТ-3 2

БЗСС-1,0 64

БЗТС-1,0 28

БИГ-3А 12

ЗОР-0,7 40
Котки ЗККШ-6 16

ЗКРГ-1,5 8

СКГ-2 10

КБН-3 6
Культиватори КРН-4,2Б 3

УСМК-5,4В 4

УСМП-5,4Б 4

КРН-5,6 3

КШУ-6Б 4

КПГ-4 2

КОР-4,2 2

ПСА-5,4 3
Зчіпки С-11У 3

СП-11А 4
Сівалки СЗ-3,6А 6

СЗА-3,6 2

СЗТ-3,6 2

ССТ-12А 2

ССТ-12В 2

СУПМ-8 3
Машини для внесення мінеральних добрив РУМ-5 4

РУМ-8 2

РМГ-4Б 3

РЖТ-4 4
Машини для внесення аміаку АБА-0,5М 2
Агрегати для внесення робочої рідини АПУК-12 2
Обприскувачі та обпилювачі ОПШ-15-01 3

ПОМ-630 2
Протруювачі ПС-10А 1
Жатки ЖВН-6 3

ЖВС-6 2

ЖРБ-4,2 2
Косарки КРН-2,1А 4

КС-2,1 6
Граблі ГВН-6А 4

ГВР-6,0 2
Машини для збирання сіна та соломи ПВ-6 2

ППГ-3А 1
Скиртувальні агрегати УСА-10 2
Навантажувачі ПФ-0,5А 2
Гичкозбиральні машини БМ-6Б 4
Снігопад СВУ-2,6А 2
Причепи 1ПТС-2,4 6

2ПТС-4-887 14

ПСЕ-20 3

1ПТС-4 23
Фуражир ФН-1,4 4

Із даних таблиць видно, що господарство забезпечене сільськогосподарською технікою в необхідній кількості.


2 АНАЛІЗ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ КОНЮШИНИ НА СІНО


2.1 Загальна характеристика конюшини


Конюшина лучна двохукісна – багаторічна перехреснозапильна бобова рослина.

У конюшини лучної за морфологічними і біологічно-господарськими ознаками розрізняють два різко відмінних типи: конюшину одно укісну пізньостиглу, більше поширену в північній частині Росії, та конюшину лучну двохукісну ранньостиглу, яку вирощують на всій території України. Остання дає за рік два, а в сприятливі за зволоженням і теплі роки – три укоси [2].

На Україні площа конюшини лучної становить 30-35% посівів багаторічних трав. За даними сортодільниць і передових господарств, при належній агротехніці і достатній вологості ґрунту врожай її зеленої маси може досягати 500-900 ц/га, або 100-200 ц/га сіна на рік.

Конюшина лучна – вологолюбна слабо посухостійка рослина. Добре росте при вологості ґрунту 70-80%НВ. За ґрунтової посухи різко збільшується загибель рослин протягом вегетаційного періоду та взимку [3].

Слід зазначити, що конюшина лучна не дуже вибаглива до ґрунту, але погано переносить підвищену кислотність: оптимальна величина рН 5,5-7. причина в тому, що кисла реакція негативно діє на азотофіксуючі бактерії, внаслідок чого порушується живлення рослин азотом [2].


2.1.2 Місце конюшини у сівозміні

Конюшину розміщують після озимих зернових по угноєному пару, після ярих, після озимих по пару та незасмічених удобрених картоплі, овочевих, буряків, кукурудзи на силос і зерно. На те саме поле її можна повертати через 5-6 років. Сама конюшина у сівозміні – добрий попередник для озимих і технічних культур[2].

2.1.3 Система удобрення

Ґрунти кислі, оглеєні, з вмістом закисних сполук заліза та алюмінію непридатні під конюшину. Токсична дія алюмінію і марганцю ослаблюється вапнуванням під попередники за два-три роки до сівби конюшини.

Рослини конюшини найбільш чутливі до кислотності у початковій фазі розвитку в рік сівби. У разі відсутності в господарстві потрібної кількості вапна його слід внести хоч у невеликих дозах (1-2 т/га) у верхній шар ґрунту перед сівбою покривної культури або навіть під час сівби конюшини (1-3 ц/га) [2].

Органічні добрива доцільно застосовувати за один-три роки до сівби в оптимальних дозах, рекомендованих для культур, які передують багаторічним травам у сівозміні.

Фосфорні і калійні добрива вносять під озимі покривні культури із розрахунку Р40-60К40-60, під ярі – Р60-80К60-80. на піщаних, супіщаних і торф’яно-болотних ґрунтах конюшина насамперед потребує калію. Молоді рослини найбільше засвоюють фосфор, тому дуже важливо під час сівби внести Р10-15 у вигляді гранульованого суперфосфату або нітрофоски [2].

Для поліпшення азотного живлення конюшини, особливо на полях, де її висівають уперше, насіння обробляють ризоторфіном.

Якщо конюшину на Поліссі використовують на два укоси, то після кожного з них, а також рано навесні підживлюють N40-80. Підживлення конюшини на корм і насіння фосфорними і калійними добривами (Р40-60К40-60) дає кращі результати, якщо його проводять восени [2].

На заправлених органічними добривами ґрунтах, а також на ґрунтах із вмістом гумусу 4-6% під конюшину вносити азотні добрива не доцільно, як і підживлювати ними.

Найвищий ефект від поверхневого внесення гіпсу спостерігається у перший рік. Тому при тривалому використанні травостоїв гіпс треба застосовувати щороку або через рік у нормі 3-6 ц/га.

Навесні, на початку відростання насінної конюшини при підживленні травостоїв вносять суміш борних (2 кг/га), молібденових (0,5 кг/га) і магнієвих (40 кг/га) добрив [2].

Встановлено, що на бідних дерново-підзолистих ґрунтах, на слабо окультурених чорноземах норму фосфорно-калійних добрив для підживлення насінної конюшини у рік сівби після збирання покривної культури можна збільшувати до 60-90 кг/га.


2.1.4 Обробіток ґрунту

Обробіток ґрунту починають відразу після збирання попередника. Засмічені однорічними бур’янами поля лущать дисковими знаряддями (ЛДГ-10А, ЛДГ-15А), а ущільнений ґрунт обробляють дисковими боронами (БДТ-7А, БД-10Б) на глибину 6-8 см. Для знищення багаторічних коренепаросткових бур’янів глибину обробітку важкими дисковими боронами збільшують до 8-12 см і проводять в один-два сліди [2].

Через 10-15 днів пускають плоско різи (КПШ-5, КПШ-9) на глибину 12-16 см і кільчасто-шпорові котки. У разі сильного засмічення дводольними бур’янами поле обприскують гербіцидом 2,4-ДА у дозі 1,5-2 кг/га діючої речовини або застосовують протиерозійні культиватори КПЭ-3,8А (глибина 10-12 см) в агрегаті з боронами. Наступні обробітки ґрунту культиваторами КПС-4 в агрегаті із зубовими боронами проводять у міру появи бур’янів.

До недавнього часу загальноприйнятим способом основного обробітку під багаторічні трави в усіх зонах республіки була глибока полицева оранка. У останні роки з метою ослаблення ерозії ґрунту, заощадження палива, мастил, очищення полів від бур’янів рекомендується у Лісостепу та Степу безплужний обробіток ґрунту – розпушування плоско різами-глибокорозпушувачами КПГ-250А, КПГ-2,2, ПГ-3-100, ГУН-4.

Важливою операцією у безплужній технології обробітку ґрунту є щілювання, яке посилює його водопроникність, зменшує руйнівну дію водної ерозії, сприяє збільшенню запасів вологи. Щілювання проводять пізньої осені на глибину 40-50 см щілинорізами ЩН-5-40, ЩП-3-70 або пере обладнаними плоско різами КПГ-250А, КПГ-2,2. Відстань між стрічками щілин 5-10 м залежно від рельєфу. Глибоке щілювання на схилах і в парових полях можна здійснювати і чизельним плугом-глибокорозпушувачем ПЧ-4,5. Завдяки цьому заходу в південних районах республіки ґрунти додатково нагромаджують 20-50 мм вологи, у Лісостепу та на Поліссі – 40-70.

Спосіб передпосівного обробітку залежить від ґрунтово-кліматичних умов та строків сівби [3].

Ранньовесняне розпушування зябу проводять широкозахватними агрегатами. Перший складається з важких або середніх (перший ряд) і посівних борін або рай борінок (другий ряд); другий – з шлейф-борін (перший ряд) і посівних борін чи рай борінок (другий ряд). Розпушення і вирівнювання поверхні здійснюється під кутом до напрямку зяблевого обробітку [3].

Передпосівний обробіток проводять на глибину загортання насіння конюшини культиваторами УСМК-5,4А чи Б в агрегаті із рай борінками. Ґрунт під неї має бути розпушений і вирівняний так, щоб висота гребенів не перевищувала 15 мм, а грудочок діаметром понад 20 мм було не більше 10% загальної їх кількості.

Під сівбу у пізні строки здійснюють другу, а іноді й третю передпосівну культивацію знаряддями з плоско різальними робочими органами на глибину 4-5 см в агрегаті з рай борінками та шлейфами. Перед сівбою пускають кільчасто-зубчасті або гладкі котки.

Під післяукісні та післяжнивні посіви відразу за збиранням попередника поле здебільшого обробляють важкими дисковими боронами в один-два сліди на глибину 5-6 см. Ущільнені ґрунти після дискових знарядь розпушують або обробляють плоско різами КПГ-250А, КПГ-2,2 залежно від стану ґрунту на глибину 18-25 см в агрегаті з голчастими боронами БИГ-3А та кільчасто-шпоровими котками 3ККШ-6А. При цьому не допускають вивертання грудок і висушування посівного шару. Щоб довести верхній шар до дрібногрудочкового стану, після дощів його розпушують голчастими боронами або культиватором КПС-4 в агрегаті з легкими боронами. До передпосівного обробітку ставиться вимога – максимально зберегти вологу у верхньому шарі ґрунту [2].


2.1.5 Підготовка насіння і сівба

Щоб запобігти ураженню сходів хворобами і шкідниками, за три-чотири тижні до сівби насіння протруюють. Цей захід доцільно поєднувати з перед посівним збагаченням молібденом – 25-50 г молібденового кислого амонію або 50-60 г молідбату амонію-натрію на гектарну норму насіння.

Конюшину сіють одночасно з покривною культурою зерно-трав’яними сівалками. Глибина загортання насіння на зв’язних запливаючих ґрунтах 1,5-2 см, на легких – до 3см. Із збільшенням глибини загортання різко знижується його схожість[3].

Під озимі конюшину сіють ранньою весною впоперек їх рядків, загортаючи насіння на глибину 1-1,5 см. Заглиблення дискових сошників помірне з метою розпушення ґрунту. Засипане у трав’яний ящик насіння конюшини висівається через анкерні сошники. Для загортання його в агрегаті з сівалкою застосовують посівні борони ЗБП-0,6. Після зернових дискових сівалок слідом за сівбою озимі боронують у два сліди середніми чи в один слід важкими боронами.

На бідних супіщаних ґрунтах і при сівбі під озимі, просо, кукурудзу та її сумішки з іншими культурами норма висіву конюшини на корм повинна становити 16-20 кг/га. При підсіві під покрив ранніх ярих у добре підготовлений ґрунт висівають на глибину 1,5-2 см, на окультурених чорноземах оптимальна норма висіву – 14-16 кг/га. У разі нестачі в господарстві достатньої кількості насіння можна обмежитись висівом 10-12 кг/га конюшини у сумішці з тимофіївкою (2-3 кг/га насіння).


2.1.6 Догляд за посівами

Обов’язковим агротехнічним заходом для усіх господарств повинен стати потоковий метод збирання зернових культур з підсіяною конюшиною. Слідом за збиранням соломи й післяжнивних решток конюшину підживлюють фосфорними й калійними добривами. Травостої обробляють середніми боронами, а при висоті їх 35-45 см підкошують, але не пізніше другої декади серпня на Поліссі і до початку вересня в Лісостепу та Передкарпатті, щоб до припинення осінньої вегетації вона встигла відрости і добре розвинутою увійти в зиму. Стерню зернових лишають заввишки 10-12 см для затримання снігу [2].

Наступної весни по мерзлому ґрунту конюшину підживлюють, якщо не зробили цього восени. При першій можливості виїзду в поле травостої обробляють ротаційними мотиками і відразу ж боронують, щоб добре розпушити верхній шар ґрунту. Рештки стерні, яка виривається при боронуванні, згрібають тракторними граблями, вивозять з поля і спалюють. Післяукісне боронування проводять в один-два сліди важкими зубовими або голчастими боронами не пізніше як через 4-5 днів після укосу.

Проти конюшинового довгоносика у фазах стеблування та бутонізації посіви обробляють метафосом, карбофосом. Проти одно- та багаторічних бур’янів при з’явленні третього листка у конюшини та у фазі кущення зернової покривної культури застосовують гербіциди 2М-4ХМ (2-3 кг/га) при витраті води 200-300 л/га [2].

Найбільший вихід перетравного протеїну спостерігається при скошуванні травостою конюшини на корм на початку цвітіння. Тому для виготовлення зневоднених кормів штучного сушіння і в зеленому конвеєрі скошування доцільно починати на початку бутонізації і закінчувати в період цвітіння. При використанні конюшини на сіно, сінаж і силос її потрібно косити у фазі повної бутонізації – початку цвітіння.

Насінники збирають в основному двофазним способом. Коли 70-80% головок побуріє, насінники косять жатками ЖРБ-4,2, ЖВН-6,2 при висоті зрізу 10-20 см. Для одночасного обмолочування ,витирання і очищення насіння комбайн СК-5А “Нива” обладнують пристроєм 54-108А.

При якісному використанні в різні фази розвитку конюшина – це добра сировина для приготування сіна, сінажу, трав’яної січки, брикетів і трав’яного борошна.


2.2 Технології вирощування конюшини на сіно


2.2.1 Технології заготівлі розсипного сіна

Розроблено і застосовується декілька механізованих технологій заготівлі розсипного сіна, які передбачають повне або неповне ( до вологості не вище 45 %) висушування трави в польових умовах [4].

Найменш досконалою є технологія заготівлі його з копнуванням. Згідно [5;6] траву скошують, відразу плющать і залишають для прив’ялювання до вологості бобових не нижче 50%, а злакових трав 45%.

Щоб прискорити процес прив’ялювання, траву ворушать, коли вона досягне зазначеної межі вологості, її згрібають у валки, в яких трава досушується, завантажують у транспортні засоби, відвозять до місця зберігання й укладають у скирту.

Основним недоліком цієї технології є розтягування строків заготівлі, а це збільшує імовірність попадання прив’яленої трави під опади. Копиці, утворені волокушами або підбирачами копицеутворювачами, у випадку попадання їх під дощ, легко промокають на значну глибину. Через це після закінчення дощу й висихання поверхневого шару, копиці необхідно розкидати для сушіння, причому розкидати їх необхідно і в тому випадку, коли трава в них сушиться повільно. Це призводить до збільшення затрат праці і механічних утрат. Крім того, заготівля розсипного сіна з копнуванням багатоопераційна, а відтак трудомістка.

Більш доскональною технологією заготівлі сіна є технологія, згідно якої, траву досушують у валках до вологості 20-22%, після чого сіно з валків підбирають і доставляють до місця скиртування [5;6].

Підбирання сіна з валків з одночасним завантаженням його в транспортні засоби або копицеутворювач, минаючи копнуванням, дозволяє майже у два рази зменшити затрати праці і на третину знизити експлуатаційні витрати на кожну тону.

Головним недоліком цієї технології, як і попередньої, є те, що вона передбачає повне висушування трави в польових умовах, а це пов’язане з значними втратами поживних речовин, які можуть досягати 35-50% від вмісту їх у траві [7].

Значно зменшити втрати поживних речовин у порівнянні з технологіями заготівлі сіна польового сушіння дозволяє активне вентилювання. При заготівлі сіна за цією технологією прив’ялену до вологості 45-35% траву забирають з поля і досушують в місцях зберігання на спеціально виготовлених повітророзподільниках, шляхом продування через шар трави атмосферного або підігрітого повітря [5;6].

Скорочення втрат поживних речовин відбувається за рахунок зменшення тривалості перебування трави в полі, та механічних втрат. Зв’язане це з тим, що в цьому випадку траву підбирають ще вологою, і втрати листя при цьому набагато менші, ніж при підбиранні сухої трави. Тому активне вентилювання особливо ефективне при заготівлі сіна з бобових трав. Згідно даних [7] застосування активного вентилювання підвищує поживність сіна на 20-30%.

Найбільш трудомісткою операцією заготівлі сіна з досушуванням активним вентилювання є укладання трави на досушування. Сформований штабель повинен мати рівномірну щільність і однакову висоту. При недотриманні цього трава висихає не рівномірно, що призводить до утворення осередків цвілі [7].

Необхідно відмітити, що досушування трави вентилювання атмосферним повітрям є відносно енергомістким процесом, тому що для отримання 1 тонни сіна з трави, яка має вологість 35-40%, необхідно витратити біля 120 кВТ. год. електроенергії [5;7]. Крім того, цей процес є ефективним при вологості повітря менш ніж 75-70%. Через це добова тривалість ефективного вентилювання в більшості випадків не перевищує 5-8 год. Це спричиняє збільшення тривалості досушування, а відтак і втрат. Для інтенсифікації досушування підігрівають повітря перед його нагнітанням в скирту. Відомо, що підвищення його температури на 1°С знижує відносну вологість на 5% і відповідно збільшує вологовбирну здатність на 0,25 г/м3.

Для підігрівання атмосферного повітря використовують електрокалорифери, або підігрівачі, які працюють на рідкому палеві ( ВПТ-600, ТАУ-0,75, ВПТ-400 ). Необхідно відмітити, що такий спосіб інтенсифікації досушування є енергомістким, через те, що приводить до витрачання від 30 до 40 кг. нафтопродуктів на тону сіна [5;6;7].

В останні роки, із метою зниження затрат енергії на підігрівання повітря, розроблено ряд пристроїв [5], які перетворюють сонячну енергію в теплову. Це дозволяє суттєво збільшити продуктивність сушильного обладнання без додаткових затрат енергії, але через низьку надійність і довговічність, ці пристрої поки ще не знайшли широкого розповсюдження.


2.2.2 Технології заготівлі пресованого сіна

Заготівля пресованого сіна вважається одним із прогресивних способів, який отримав широке розповсюдження в багатьох країнах світу. Наприклад, в США об’єм заготівлі такого сіна становить 90%, в Англії, Франції, ФРН – 70-80% [5;6;7].

Існує декілька технологій заготівлі пресованого сіна, які передбачають пресування його в тюки або рулони. Кожна з технологій включає скошування трави і рівномірне її висушування. при вологості 55...45% траву згрібають у валки і досушують до необхідної, в залежності від застосування тієї чи іншої технології, вологості.

Найбільш розповсюдженими є технології, які передбачають висушування трави у валках до вологості 20...22 або 25...30%. В першому випадку траву з валків підбирають і пресують в тюки або рулони, які укладають на зберігання. У другому випадку траву пресують в тюки, щільність яких не перевищує 140 кг/м куб. і залишають в полі на 2...3 дні досушування [4;5;6;7].

Необхідно відмітити, що практикування таких технологій не дає добрих результатів. Прив’ялювання трави в полі до низької вологості призводить до збільшення тривалості заготівлі, а підбирання й пресування трави низької вологості призводить до збільшення механічних втрат, досушування тюків в полі подовжує тривалість збирання і збільшує залежність його від погоди.

При досушуванні тюкованого сіна активним вентилюванням, траву з валків підбирають при вологості 30...35% і пресують з щільністю 100...120 кг/м3 [5]. Досушують тюки в закритих переміщеннях ( сіносховищах ) або на відкритих площадках, використовуючи для цього теж обладнання, що і для розсипного сіна. Важливе значення при цьому має порядок формування скирти, тому що при невірному укладанні тюків повітря проходить між ними і вентилювання не дає ефекту. Сіно в тюках зігрівається й пліснявіє [5].

Цікавим є досвід заготівлі пресованого сіна в коротких тюках довжиною 0,4...0,45 м. Щільність пресування таких тюків не перевищує 135 кг/м3 . Тюки укладають на вентиляційну систему не впритул, а насипом. Це скорочує затрати праці на формування скирти.

Недоліком досушування пресованого сіна є те, що вентилюється в основному, зовнішня поверхня тюків. Рух повітря в середині тюка не значний. Через це при досушуванні тюкованого сіна спостерігаються випадки появи цвілі в середині тюків. Важко також визначити строк закінчення вентилювання штабеля й готовність його для довго тривалого зберігання [5;7].

Останнім часом розповсюдження одержала заготівля сіна в рулонах з використанням рулонних прес підбирачів з постійною (ПР-Ф-750) і змінною (ПРП-1,6) камерою пресування. Переваги цієї технології перед заготівлею сіна в тюках заключають ся в більш повній механізації заготівлі, зниженні затрат праці й собівартості. Рулонні преси простіші за конструкцією і менш енергомісткі, ніж поршневі [5]. Стримуючим фактором більш широкого розповсюдження технології заготівлі сіна в рулонах, є низька вологість (17...22%) трави що пресується. Формування рулонів із сировини, вологість якої перевищує вказану межу, призводить до зниження кормової цінності сіна. Пов’язане це з тим, що досушити активним вентилюванням траву спресовану в рулони на обладнанні яке використовується для досушування розсипного або спресованого в тюки сіна є практично неможливим [5].

Заготівля пресованого сіна підвищеної вологості – відносно новий напрямок в кормовиробництві. Суть цього способу заготівлі полягає в тому, що для пригнічення життєдіяльності шкідливих мікроорганізмів, які знаходяться в рослинній масі, вносять хімічні препарати (консерванти). Це запобігає псуванню сіна і забезпечує зниження втрат при заготівлі з 27...30% до 15...20% [7].

Технологія заготівлі сіна підвищеної вологості з використанням консервантів, включає всі операції, які входять до складу звичайної технології заготівлі пресованого сіна. При цьому їй властиві ряд додаткових операцій, пов’язаних з приготуванням робочого розчину, заправкою агрегату і внесення його в траву. Недоліком технології заготівлі хімічно консервованого сіна в рулонах є те, що при підбиранні трави вологістю вище ніж 30% дія консервантів може виявитись не надійною [5;7].


2.2.3 Заготівля подрібненого сіна

При заготівлі подрібненого сіна створюються можливості повної механізації робіт, починаючи від скошування і до роздавання корму тваринам.

Операції по скошуванню трави і її сушінні в полі при заготівлі подрібненого сіна аналогічні і здійснюються тим же комплексом машин, що і при заготівлі розсипного або пресованого сіна. Відмінність заключається в тому, що прив’ялену траву під час підбирання подрібнюють, завантажують в транспортні засоби і доставляють до місця зберігання або досушування. В першому випадку траву підбирають при вологості 20...25%, а в другому – 30...35%.

При підбиранні трави вологістю 20...25% її подрібнюють на частки довжиною 0,10...0,12 м і закладають в бетонованих сховищах. При цьому сіно ущільнюють, герметизують поліетиленовою плівкою й шаром землі [4;6].

Траншейна технологія заготівлі подрібненого сіна може бути застосована лише для закладання сіна зі злакових трав. Що стосується бобово-злакових і бобових, то втрати листя при підбиранні й подачі подрібненої маси в причепи або кузови автомобілів, є досить високими. Через це А. М. Древінінкас і інші [4] вважають, що заготівля подрібненого сіна доцільна при вологості трави 40...45%.

Досушування подрібненої трави здійснюють як на відкритих площадках, так і в сіносховищах сарайного або баштового типів.


2.3 Особливості польового сушіння трав


З проведеного аналізу видно, що яка б не була різниця між технологіями заготівлі сіна невід’ємним етапом будь-якої технології є сушіння скошених трав в польових умовах. Особливістю цього процесу є не тільки втрата скошеними рослинами вологи, але і поживних речовин.

Спочатку після скошування в рослинах продовжується нормальний процес обміну речовин. Ряд дослідників [6;8] стверджують, що в цей період втрати поживних речовин практично не спостерігаються або якщо вони є, то незначні, і викликані процесом дихання рослин.

По мірі втрати вологи рослинами нормальний обмін речовин змінюється голодним обміном. Характерним для цього періоду є те, що розлад органічних речовин має перевагу над їх, синтезом.

При швидкому пров’ялюванні трави втрати поживних речовин за рахунок протікання голодного обміну є відносно невеликими і не перевищують 5% сухої речовини. Але в умовах довготривалого голодного обміну втрати можуть досягати значно більших розмірів [8].

Голодний обмін у скошених рослин триває доти, поки в результаті водного дефіциту не настануть на зворотні процеси, пов’язані з відмиранням клітин. Цей процес називають автолізом. Характерним для нього є подальший розпад поживних речовин під дією ферментів. Найбільші втрати сухої речовини

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: