Розробка стратегії розвитку підприємства в пореформений період
• відображання причин, які пояснюють результат, досягнутий
підприємством;
• встановлення емпіричним шляхом взаємозв'язку між стратегією
підприємства та його вихідним станом;
• пояснення наявності великої різноманітності підприємств, фірм,
компаній і т. ін. через різноманітність стратегій, які ними
використовуються;
• осмислення та аналітичного представлення співвідношення між різними
бізнес-одиницями певного підприємства та ін.
У 1980 р. вийшла друком книга М. Портера «Конкурентна стратегія» і розпочався новий етап у розгляді та тлумаченні стратегії як базового поняття. [17, С. 19] Відтепер стратегія підприємства розглядається тільки в контексті конкурентного для нього середовища, і будь-який досягнутий підприємством результат обумовлюється вибором стратегії для забезпечення конкурентної переваги та виконаним позиціюванням.
Результати досліджень, які містяться в літературних джерелах того періоду, свідчать, що акцент змістився до проблем впровадження та виконання стратегії. Багато дослідників намагались відповісти на запитання, яке бачили головним: чи залежить успішність діяльності підприємства від дій управлінців, наявних ресурсів та їх використання, чи с вона наслідком конкурентної структури ринку та взаємодії його учасників? Тобто дослідники мали одностайну думку щодо обов'язкової наявності конкурентної переваги, але розходились в оцінках важливості ендогенних та екзогенних чинників конкурентної успішності підприємства. Саме в цей період сформувався ресурсний підхід у теорії стратегії підприємства, за яким є неможливим досягнення підприємством довготривалої конкурентної позиції без володіння ним унікальними ресурсами, без переваг у навичках, уміннях, ресурсах та їх використанні.
Загалом пошук джерел конкурентних переваг є провідною темою в публікаціях науково-теоретичного та практичного спрямування останнього десятиріччя. Певний сплеск у наукових дослідженнях спричинили, як зазначалось вище, статті Г. Хемела та К. Прахалада, де конкурентна перевага підприємства розглядається як функція ресурсів та компетенцій, якими воно володіє. Ці вчені запропонували змінити сутнісний підхід до стратегії підприємства і розглядати її не як набір СНд, а як «портфель компетенцій». Сьогодні теорія і практика стратегії переживає етап переосмислення своєї сутності у напрямку відновлення значення внутрішніх процесів підприємства по визначенню, побудові, залученню, використанню, захисту та вилученню з обігу стратегічно значущих ресурсів.
За останні роки з'явився ряд публікацій українською та російською мовами, присвячених проблемам стратегічного управління, в яких теж подана досить велика кількість дефініцій поняття стратегії. За загальними ознаками ці дефініції можна розбити на три групи. До першої групи входять такі визначення, в яких стратегія розглядається як засіб, що використовується підприємством:
• стратегія – набір правил та прийомів, за допомогою яких досягаються цілі розвитку підприємства;
• стратегія – спосіб дій. який обумовлює цілком визначену і відносно стійку лінію поведінки в достатньо тривалому інтервалі
На нашу думку, акцентування на. перш за все, забезпечуючій функції стратегії не є коректним, оскільки у засобах, правилах, прийомах, рішеннях та діях міститься, природно, в певній формі та чи інша мета. Засоби та їх використання не є нейтральними відносно мети. [17, С. 20]
Досить поширеним є визначення, що становлять другу групу, за якими стратегія є певним плановим документом:
• стратегія — об'єднаний план, який пов'язує всі складові елементи фірми і різні аспекти її діяльності;
• стратегія — план дій фірми для досягнення ринкового успіху і. де тільки можливо, набуття конкурентної переваги над фірмами-суперниками;
• стратегія — довгостроковий план організації.
Варто звернути увагу на те, що нерідко поняття стратегії тлумачиться саме в аспекті довгостроковості. На нашу думку, період, на який визначається стратегія, є похідною величиною і залежить від мети підприємства, сутності та обсягу стратегічних дій, які передбачаються до реалізації. Тобто можна сказати, що стратегія не є функцією часу, а передовсім виступає функцією змісту, напрямку розвитку. На відміну від довгострокових планів стратегія може бути переглянута в будь-який момент (екстремальна, але цілком можлива ситуація). Без очікування кінця планового періоду стратегія може бути заново визначена у зв'язку з реалізацією попередньої і т.д.
Безумовно, стратегічний план розробляється на основі прийнятої стратегії. Але ці поняття не є синонімами, оскільки реальна стратегія будь-якого підприємства містить у собі дві частини: заплановані дії та необхідні поправки у випадку непередбачених обставин (незаплановані стратегічні рішення). Як вважають А. А. Томпсон і А. Дж. Стрікленд, стратегію краще за все розглядати «як комбінацію із запланованих дій і швидких рішень з адаптації до нових досягнень промисловості та нової диспозиції на полі конкурентної боротьби». У всякому разі елемент незапланованості завжди присутній у будь-якій стратегії, що, напевно, і відрізняє її від визначеного план).
Найбільш повно поняття стратегії розкриваються у визначеннях, що складають третю групу і для яких загальним є підкреслення обов'язкової наявності динамічної компоненти: мети та комплексу дій. які мають визначальний характер для підприємства і які відрізняють його від інших підприємств. Стратегічні цілі є вихідними і визначальними для всієї стратегії. [17, С. 21] Разом із тим цілі переглядаються або корегуються внаслідок дії зовнішніх чинників (адаптація) та уточнюються або змінюються з урахуванням наявності динаміки внутрішніх ресурсів. Звідки, в загальному сенсі, визначення поняття стратегії повинно містити в собі три обов'язкових елементи: цілі, їх адаптація і внутрішні можливості досягнення.
Кенічі Омайє у своїй книзі «Мислення стратега», яка вже стала бестселером, виклав своє розуміння поняття стратегії. На його думку, наше мислення стане більш чітким, якщо ми зарезервуємо термін «стратегія» для визначення дій, які націлені безпосередньо на розвиток сильних сторін підприємства, що мають відношення до його конкурентів. К. Омайє вважає, що ми повинні відрізняти ці дії від дій. які націлені на досягнення оперативних покращань, таких як підвищення норми прибутку. упорядкування організаційної структури, підвищення ефективності управлінських процедур, поліпшення підготовки персоналу.
Ансофф виділяє декілька характерних рис стратегії:
Процес розробки стратегії не завершується якою-небудь негайною дією. Звичайно, він закінчується встановленням загальних напрямків, рух за якими забезпечить зростання та укріплення позицій фірми.
Визначена стратегія повинна використовуватись для розробки стратегічних проектів методом пошуку. При цьому стратегії відводиться роль певного фільтру: відкидаються всі можливості, ділянки та напрямки, що несумісні з нею.
Певна стратегія перестає бути необхідною як тільки реальний розвиток подій стане відповідним бажаному організацією.
При розробці стратегії неможливо передбачити всі можливості, які виникнуть при конкретизації цілей і формуванні заходів. Тому, звичайно, використовується узагальнена, неповна і неточна інформація щодо різних стратегічних альтернатив.
При появі більш точної та більш повної інформації може виникнути сумнів щодо обґрунтованості прийнятої стратегії. Тому є необхідним зворотний зв'язок, який дозволяє своєчасно визначити нову стратегію.
Подані результати ретроспективного аналізу процесів становлення та розвитку теорії стратегії підприємства, зокрема стратегії як її базового поняття, дають підстави зробити висновок про те, що запорукою довготривалого успіху та прибутковості є постійний пошук та створення конкурентних переваг. [17, С. 22] Об'єктами, для яких підприємство створює конкурентні переваги, виступають напрямки діяльності як сукупності ціленаправлених дій. При цьому способи виконання дій через їх багатоваріантність і різноефективність відіграють не меншу роль у забезпеченні стратегічного успіху, ніж вдало визначені цілі. Сьогодні багато уваги приділяється ключовим факторам успіху, які дозволяють підприємству відрізнятись від інших підприємств та займати вигідну для нього стратегічну позицію.
Таким чином, можна сказати, що стратегія підприємства являє собою встановлений та переглядуваний набір напрямків діяльності (цілей та способів їх досягнення) для забезпечення поновлюваної відмітності та прибутковості. Дане визначення поняття стратегії підприємства спирається на п'ять основних положень.
Стратегія будь-якого підприємства є, як правило, портфельною, тобто являє собою певний набір стратегічно значущих напрямків діяльності.
Як для існуючих напрямків, так і для нових, які з'явились у портфелі підприємства внаслідок позитивних стратегічних рішень щодо здійснення вертикальної інтеграції, диверсифікації, зовнішнього зростання чи радикальних технологічних змін, встановлюються цілі та способи їх досягнення, які повинні привести до довготривалого конкурентоспроможного стану підприємства.
Кожний з напрямків маг свої власні стратегічні можливості зростання та прибутковості, які створюються і реалізуються за умов специфічного підходу щодо формування, досягнення, утримання та поновлення конкурентних переваг, відмітності порівняно з іншими підприємствами, які беруть участь у даному напрямку діяльності.
Усі складові стратегічного портфеля підприємства (напрямки діяльності) повинні бути збалансованими, взаємодоповнюючими або забезпечуючими отримання синергійного ефекту та невпинне зростання в довгостроковому періоді, найкращим чином використовувати весь стратегічний потенціал – ресурси, процеси, навички, вміння, організаційні можливості та здатності до самовдосконалення.
Як конкурентні переваги окремого напрямку діяльності повинні постійно підтверджуватись та якісно оновлюватись, так і стратегія підприємства не може бути фіксованою на певний період і повинна постійно уточнюватись та керуватись або ж. за потреби, принципово змінюватись під впливом зовнішніх чинників. [17, С. 23]
1.3. Методика прийняття стратегічних рішень.
Перед тим як вибирати стратегію діяльності, необхідно сформувати певну сукупність альтернативних стратегій. Виокремлюють такі основні види базових корпоративних стратегій: зростання, стабілізації, скорочення (табл.1.1). У межах обраної базової стратегії можливі кілька напрямів дій, які називають стратегічними альтернативами.
При формулюванні кожної стратегічної альтернативи підприємство стикається з об'єктивними обмеженнями. Розглянемо їх.
Рівень наявних фінансових ресурсів. Навіть якщо обрана стратегія є оптимальною, керівництво повинно виважено підійти до вибору джерела надходження необхідних фінансових коштів. Якщо власних коштів мало, підприємство невиправдано ризикує, позичаючи гроші під високі проценти.
Таблиця 1.2
Стратегічні альтернативи
| Базова стратегія | Основні стратегічні альтернативи |
| 1. Зростання | Проникнення на нові ринки; диверсифікація; співробітництво; зовнішньоекономічна діяльність |
| 2. Стабілізації | Зменшення витрат; фінансова активізація та економія; ревізія витрат |
| 3. Скорочення | Перебудова системи управління, фінансової та маркетингової діяльності |
Рівень прийнятного ризику. Чимало підприємств готові ризикувати лише досить помірно, навіть мінімально. Це істотно знижує діапазон вибору стратегій. [19, С. 66]
Потенціальні навички та можливості підприємства. Досить часто обрані стратегії потребують більше навичок і можливостей, ніж їх має підприємство. Наприклад, фірма має солідний виробничий потенціал, проте не має досвіду проведення маркетингових досліджень.
Відносини в межах робочих зв'язків підприємства. Часто постачальники чи дистриб'ютори не можуть забезпечити прийнятних умов і можливості працювати так, щоб успішно реалізувати обрану стратегію.
Протидія конкурентів. Часто обґрунтовані стратегії неможливо використати через дію конкурентних сил. Наприклад, стратегія передбачає зниження цін для стимулювання короткострокового попиту. На цю стратегію конкуренти можуть відреагувати "ціновою війною".
Вибір стратегії.
Як зазначалось, процес вибору стратегії передбачає такі етапи:
усвідомлення поточної стратегії;
аналіз портфеля бізнесів;
вибір стратегії підприємства.
Розглянемо третій (останній) етап: вибір стратегії. Стратегію підприємства обирає керівництво на основі аналізу факторів, які характеризують стан підприємства, з урахуванням результатів аналізу портфеля бізнесів, а також характеру і сутності стратегій, які впроваджуватимуться.
Фактори, які при виборі стратегії необхідно враховувати в першу чергу.
1. Стан галузі й позиція на ній підприємства відіграють вирішальну роль при виборі стратегії зростання підприємства. Провідні підприємства мають прагнути максимально використати можливості, створені завдяки їх лідируючій позиції, і закріпити такі позиції. Фірми-лідери залежно від стану галузі мають обирати різні стратегії зростання. Наприклад, якщо галузь занепадає, треба робити ставку на стратегію диференціації, якщо галузь розвивається — обирати стратегію концентрованого чи інтегрованого зростання.
Слабкі підприємства мають поводитись інакше й обирати стратегії, які сприятимуть посиленню їх позицій на ринку. [19, С. 67] Якщо таких стратегій немає, слабкі підприємства мають залишити цю галузь. Наприклад, якщо спроби закріпитись у галузі, що швидко розвивається, за допомогою стратегій концентрованого зростання не приведуть до бажаного стану, підприємство має реалізувати одну зі стратегій скорочення.
А. Томпсон і А. Стрікленд запропонували матрицю вибору стратегії залежно від динаміки ринку продукції (еквівалент зростання галузі) і конкурентної позиції підприємства (рис.1.1).
Швидке
зростання ринку
II квадрант стратегій І квадрант стратегій
1, Перегляд стратегій концентрації 1. Концентрація
2. Горизонтальна інтеграція чи злиття 2. Вертикальна інтеграція
3. Скорочення 3. Централізована диверсифікація
4. Ліквідація
Слабка конкурентна позиція Сильна конкурентна позиція
![]()
III квадрант стратегій IV квадрант стратегій
1. Скорочення видатків 1. Централізована диверсифікація
2. Диверсифікація 2. Конгломератна диверсифікація
3. Скорочення 3. Спільне підприємство в новій галузі
4. Ліквідація
Повільне зростання ринку
Рис. 1.1 - Матриця А. Томпсона і А. Стрікленда
Цілі підприємства визначають унікальність та оригінальність вибору стратегії підприємства. У цілях відображено, чого прагне підприємство. Якщо, наприклад, інтенсивний розвиток підприємстване є метою, то, відповідно, не може бути обрана і стратегія зростання.
Інтереси і ставлення вищого керівництва відіграють значну роль у виборі стратегії. Керівництво може любити ризикувати чи, навпаки, уникати ризиків, і таке ставлення може бути вирішальному виборі стратегії. Особисті симпатії чи антипатії керівництва також можуть досить сильно впливати на вибір стратегії. Наприклад, підприємство може взяти курс на диверсифікацію чи поглинання іншого підприємства лише через особисті стосунки або з метою доведення певним особам власної переваги.
Фінансові ресурси підприємства також істотно впливають на вибір стратегії. [19, С. 68] Будь-які зміни у поведінці підприємства (наприклад, вихід на інші ринки, розробка нового продукту, перехід у нову галузь) потребують значних фінансових витрат.
Кваліфікація персоналу є також досить сильним обмежувальним фактором при виборі стратегії. Без кваліфікованого персоналу керівництво не може обирати стратегій діяльності, які потребують глибоких знань і високої кваліфікації її виконавців.
Зобов'язання підприємства щодо попередніх стратегій створюють певну інерційність у розвитку. Неможливо повністю відмовитись від усіх попередніх зобов'язань у зв'язку з обранням нових стратегій. Тому, вибираючи нові стратегії, необхідно враховувати, що певний час ще діятимуть зобов'язання попередніх років, які відповідно стримуватимуть і дещо змінюватимуть можливості реалізації нових стратегій.
Ступінь залежності від зовнішнього середовища істотно впливає на вибір стратегії. Іноді виникають ситуації, коли підприємство так сильно залежить від постачальників чи споживачів продукції, що не може вибирати стратегію, виходячи лише з можливостей якнайповнішого використання власного потенціалу.
Фактор часу потрібно обов'язково враховувати при виборі стратегії. Підприємство може реалізовувати стратегію лише в ті моменти й терміни, коли з'являється для цього можливість.
Оцінювання обраних альтернативних стратегій.
Обрану стратегію оцінюють в основному за допомогою аналізу правильності та достатності врахування при виборі стратегії основних факторів, які визначають можливість реалізації стратегії. У кінцевому підсумку ця процедура підпорядкована одному: чи сприятиме стратегія досягненню цілей підприємства. І це є основним критерієм оцінки обраної стратегії. Якщо стратегія відповідає цілям підприємства, її оцінюють за такими напрямками.
Відповідність обраної стратегії стану і потребам середовища. Перевіряється зв'язок стратегії з основними суб'єктами середовища, урахування факторів динаміки ринку та динаміки розвитку ЖЦТ.
Відповідність обраної стратегії потенціалу і можливостям підприємства. Оцінюється зв'язок обраної стратегії з іншими стратегіями, відповідність можливостям персоналу, обґрунтованість програми реалізації стратегії в часі. [19, С. 69]
3. Прийнятність ризику. Ризик оцінюють за трьома напрямками:
реалістичність передумов, покладених в основу вибору стратегії;
негативні наслідки, до яких може призвести невдало обрана стратегія;
виправданість можливого позитивного результату ризиком втрат від провалу в реалізації стратегії. [19, С. 70]
Висновки до розділу 1.
Стратегія являє собою узагальнену модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей.
Значення вироблення стратегії, що дозволяє фірмі виживати в конкурентній боротьбі, у довгостроковій перспективі, надзвичайно велике. В умовах жорсткої конкуренції і ситуації на ринку, що швидко змінюється, дуже важливо не тільки зосереджувати увагу на внутрішньому стані справ фірми, але і виробляти довгострокову стратегію, що дозволила б їй встигати за змінами, що відбуваються в зовнішнім середовищі.
Перед тим як вибирати стратегію діяльності, необхідно сформувати певну сукупність альтернативних стратегій. Виокремлюють такі основні види базових корпоративних стратегій: зростання, стабілізації, скорочення.
Процес вибору стратегії передбачає такі етапи:
усвідомлення поточної стратегії;
аналіз портфеля бізнесів;
вибір стратегії підприємства.
При виборі стратегії необхідно враховувати такі фактори:
1. Стан галузі й позиція на ній підприємства
2. Цілі підприємства
3. Інтереси і ставлення вищого керівництва
4. Фінансові ресурси підприємства
5. Кваліфікація персоналу
6. Зобов'язання підприємства щодо попередніх стратегій
7. Ступінь залежності від зовнішнього середовища
8. Фактор часу
Перш за все при розробці стратегії необхідно дослідити сучасний стан економіки підприємства, чому й присвячений другий розділ дипломної роботи.
РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА
2.1 Природно-економічна характеристика підприємства
ТОВ „Маяк” знаходиться в південно-західній частині Мелітопольського району Запорізької області.
Господарство має один населений пункт с. Мордвинівка, який віддалений від районного – м. Мелітополь на 18 км, а від обласного центру – м. Запоріжжя – на 120 км. Віддаленість господарства від товарного залізничного шляху становить 25 км.
Кліматичні умови району розташування господарства відносяться до континентальних; вони характеризуються нестачею опадів, низькою відносною вологістю та високими температурами влітку.
Багаторічна середньодобова відносна вологість повітря за період квітень – жовтень складає 61% (сама висока у жовтні – 72% і сама низька в липні – 35%). Кількість днів за цей й же період з відносною вологістю нижче 56% складає 30,4% загальної кількості. Причому, найбільша кількість таких днів буває в липні та серпні. Це вказує на можливість повітряних посух, що створюють умови сильного випарювання вологи ґрунтом та рослинами.
Середньорічна температура повітря в районі розташування господарства за декілька останніх років складає +10°С. Самим теплим місяцем є липень, самим холодним – січень з температурою -10°С.
Середня тривалість без морозного періоду складає 190 – 200 діб. Вегетаційний період холодостійких культур складає 220 діб, а відносно теплолюбних – 180 діб.
Середній розмір поля рільничих культур 9-ти польної сівозміни складає 140 – 150 га.
Ґрунтоутворювальними породами на більшості територій товариства є пальметно-бурий, жовто-бурий та карбонатний ліс. Найбільшу площу займають темно-каштанові солонцюваті ґрунти – понад 31,6% від загальної земельної площі господарства, каштанові солонцюваті ґрунти – 25,9%, лугові чорноземи – 13% тощо.
В цілому рельєф та гідрологія території господарства сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур, механізованого обробітку грунту, збору врожаю та отримання високих результатів.
Земля – основа аграрного виробництва. Аграрні формування повинні берегти закріплені за ними землі, раціонально їх використовувати і збільшувати родючість.
Для аналізу структури, стану та використання земельних ресурсів визначають такі показники: структуру земельних угідь (процентне відношення видів угідь у загальній земельній площі); коефіцієнт освоєння землі під сільськогосподарське виробництво (відношення площі сільськогосподарських угідь до загальної площі землі, закріпленої за господарством); коефіцієнт розораності сільськогосподарських угідь (відношення ріллі до сільськогосподарських угідь); коефіцієнт використання ріллі (відношення площі, зайнятої під сільськогосподарські культури до загальної площі ріллі).
Таблиця 2.1
Розмір та структура земельних угідь
| Угіддя | Структура | ||
| загальна площа | земельні угіддя | с.-г. угіддя | |
|
Загальна земельна площа, всього га |
3501 | 100 | х |
| в т.ч. сільськогосподарські угіддя | 3469 | 99,1 | 100 |
| з них: рілля | 2745 | 78,4 | 79,1 |
| Пасовища | 488 | 13,9 | 14,1 |
| Коефіцієнт освоєння землі | 0,99 | х | х |
| Коефіцієнт розораності | 0,79 | х | х |
| Посівна площа | 2300 | х | х |
| Коефіцієнт використання ріллі | 0,84 | х | х |
| Багаторічні насадження | 165 | 47 | 4,7 |
| Сінокоси | 71 | 2,1 | 2,1 |
Земельний фонд господарства протягом останніх 5 років залишався майже незмінним. Розглянемо в таблиці 2.1 склад і структуру земельних угідь, виходячи з їх фактичного стану на 1 січня 2005 року.
Загальна площа господарства – 3501 га, з яких 99,1% або 3469 га припадає на сільськогосподарські угіддя. Площа ріллі – 2745 га, що складає 78,4% від загальної земельної площі та 79,1% від сільськогосподарських угідь. На пасовища припадає 488 га (або 13,9% – від загальної площі та 14,4% – від площі с/г угідь). В господарстві в наявності є зрошувальні землі частка яких складає 59,6% від загальної земельної площі та 68,2% від сільськогосподарських угідь. Завдяки тому, що більше половина земель в господарстві зрошуються господарство є доцільним для вивчення обраної теми. Більш детально представити ситуацію, ми можемо розглянувши таблицю 2.2, а саме проаналізувати зміни в структурі земельних угідь господарства за останні 5 років.
Таблиця 2.2
Динаміка структури земельних угідь ТОВ „Маяк”
|
Земельні ресурси |
2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | |||||
| га | % | га | % | га | % | га | % | га | % | |
| С.-г. угіддя | 3624,4 | 97,2 | 3430,2 | 100 | 3519 | 100 | 3519 | 100 | 3469,3 | 100 |
| – рілля | 2734 | 73,3 | 2722 | 79,4 | 2728 | 77,5 | 2745 | 78,0 | 2745 | 79,1 |
| – сінокоси | 75,4 | 2,02 | 75,4 | 2,2 | 75 | 2,1 | 75 | 2,1 | 71 | 2,0 |
| – пасовища | 628 | 16,8 | 528 | 15,4 | 528 | 15,0 | 528 | 15,0 | 488 | 14,1 |
| – багаторічні насадження | 187 | 5,01 | 104,8 | 3,0 | 188 | 5,4 | 171 | 4,9 | 165,3 | 4,8 |
| – площа лісу | 104,8 | 2,8 | – | – | – | – | – | – | – | – |
|
Всього земель |
3729,2 | 100 | 3430,2 | 100 | 3519 | 100 | 3519 | 100 | 3469,3 | 100 |
Аналіз таблиці показав, що в ТОВ „Маяк” на протязі аналізує мого періоду відбулися незначні зміни в розмірах земель. Площа сільськогосподарських угідь скоротилась на 4,3%. Площа рілля займає 79,1%, площа під багаторічні насадження становить 4,8%, сінокоси та пасовища займають 2% та 14,1 відповідно.
Для всебічної характеристики й оцінки невикористаних резервів господарства при аналізі, крім прямих показників, використовують непрямі. До них належить: площа посівів найважливіших культур, поголів’я худоби, вартість основних фондів, чисельність працівників та ін.
Для того, щоб визначитись з розмірами господарства порівнюємо його з сусіднім господарством, а також з середніми даними по сільськогосподарським підприємствам Мелітопольського району (таблиця 2.3).
Таблиця 2.3
Розміри господарства (2004 рік)
| Показники | Аналізуєме господарство | Сусіднє господарство | В середньому по підприємствам району | Показники у % до | |
| сусіднє господарство | середні дані по району | ||||
| Валова продукція, т. грн. | 2124 | 917 | 5966,3 | 231,4 | 35,6 |
| Валовий прибуток, т. грн. | -72 | -12 | -68 | – | – |
| Товарна продукція, т. грн. | 1851,2 | 922,7 | 947 | 200,7 | 30,5 |
| Площа с/г угідь | 3469 | 750,9 | 3754,3 | 462 | 92,4 |
| в т. ч. рілля | 2745 | 613,4 | 2792,5 | 447,5 | 98,3 |
| Кількість працівників | 96 | 45 | 194,3 | 215 | 49,4 |
| Вартість основних фондів, тис. грн. | 2189,7 | 167,2 | 1689,6 | 1309,6 | 129,6 |
| Валове виробництво, ц: | |||||
| – зерна | 2318 | 438,4 | 2994,8 | 528,7 | 77,4 |
| – молока | 400 | 106,5 | 488,9 | 375,5 | 81,8 |
| – м’яса | 44 | – | 175 | – | 25,1 |
| – соняшнику | 6839 | 2833,1 | 2758 | 241,4 | 247,9 |
З таблиці 2.3 бачимо, що по всім показникам, обраним для аналізу, наше господарство перевищує сусіднє. Більш ніж в 2 рази вищий рівень виробництва валової та товарної продукції. При цьому вартість основних виробничих фондів більша за сусіднє на 51 чоловіка або на 115%. Значно перевищує сусіднє господарство по валовому виробництву всіх видів сільськогосподарської продукції.
Порівняння з середніми даними по району, показує нам що аналізуєме господарство має середні розміри, оскільки відхилення від середніх даних незначне. Так площа сільськогосподарських угідь менша на 8,6% або на 285,3 га. Площа ріллі менша на 1,7%. А по вартості основних виробничих фондів наше господарство більше на 29,6% за середні дані по району. Відхилення по валовому виробництву сільськогосподарської продукції в основному не перевищує 25%.
Сутність спеціалізації проявляється в тому, що підприємство відповідно конкретним грунто-кліматичним умовам організує виробництво одного або двох видів продукції рослинництва або тваринництва, розвиваючи разом з тим допоміжні галузі, які не заважають розвитку основних галузей, а навпаки пристосовуються до них або їх обслуговують.
Структура товарної продукції відображає спеціалізацію підприємства, яка виражається за допомогою словесної форми.
Структура товарної продукції визначається, як відсоткове співвідношення продукції окремих культур і галузей в загальній сумі вартості товарної продукції по господарству, яка приймається за 100%. Напрямок спеціалізації визначається в середньому за період. Рівень спеціалізації визначається по коефіцієнту спеціалізації, який розраховують за формулою:
100
КС = ѕѕѕѕѕѕѕѕ (2.1)
S Р (2∙і – 1),
n=1
де Р – питома вага кожної галузі в структурі товарної продукції;
і – порядковий номер виду товарної продукції в ранжируваному
ряду по питомій вазі, починаючи з найвищого.
На рис. 2.1 ображена структура товарної продукції в середньому за п’ять років у період з 2000 по 2004 роки.
Рис.
2.1 – Діаграма
структури
товарної продукції.
Таблиця 2.4
Структура товарної продукції господарства
| Види товарної продукції | Вартість товарної продукції | Р, % | і | 2і – 1 | Р(2і – 1) | |||||
| 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 |
В
середньому |
|||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 |
| Зернові | 432,7 | 727,9 | 624,0 | 615,5 | 617,2 | 603,46 | 42,2 | 1 | 1 | 42,2 |
| Соняшник | 326 | 191,4 | 224,0 | 60,7 | 583,8 | 277,18 | 19,4 | 2 | 3 | 58,2 |
| Картопля | 3,2 | 0,2 | – | – | – | 0,68 | 0,05 | 13 | 25 | 1,25 |
| Овочі | 1,5 | 0,8 | – | – | – | 0,46 | 0,03 | 14 | 27 | 0,81 |
| Баштанні | 0,8 | – | – | – | – | 0,16 | 0,01 | 16 | 31 | 0,31 |
| Плоди | 116,5 | 345,3 | 212,0 | 152,0 | 448,1 | 254,78 | 17,8 | 3 | 5 | 89,0 |
| Інша продукція | 6,7 | 8,3 | 4,0 | 43,2 | 69,0 | 26,24 | 1,8 | 8 | 15 | 27 |
| Всього по рослинництву | 887,4 | 1273,9 | 1064 | 871,4 | 1718,1 | 1162,96 | 81,4 | х | х | 218,77 |
| М’ясо ВРХ | 66 | 31,4 | 30,4 | 41,4 | – | 33,84 | 2,4 | 7 | 13 | 31,2 |
| Свині | 80,1 | 137,4 | 115,1 | 39,7 | 3,6 | 75,18 | 5,3 | 5 | 9 | 47,7 |
| Вівці | 19,8 | – | – | – | – | 3,96 | 0,3 | 9 | 17 | 5,1 |
| Коні | 4,7 | – | – | – | – | 0,94 | 0,07 | 12 | 23 | 1,61 |
| Молоко | 1 | 3,3 | 0,8 | 0,4 | – | 1,1 | 0,08 | 11 | 21 | 1,68 |
| Мед | 1,2 | 1,3 | – | – | – | 0,5 | 0,03 | 15 | 29 | 0,87 |
| Інша продукція | 0,8 | 7,5 | 2,5 | 3,2 | – | 2,8 | 0,2 | 10 | 19 | 3,8 |
| Всього по тваринництву | 173,6 | 180,9 | 148,8 | 84,7 | 3,6 | 118,32 | 8,3 | х | х | 91,96 |
| Реалізація іншої продукції | 64,6 | 49,1 | 46,3 | 42,9 | 75,7 | 55,72 | 3,9 | 6 | 11 | 42,9 |
| Промислова продукція | 128,4 | 94,1 | 119,1 | 66,2 | 53,8 | 92,32 | 6,4 | 4 | 7 | 44,8 |
| Всього по підприємству | 1254 | 1598 | 1378,3 | 1065,2 | 1851,2 | 1429,34 | 100 | х | х | 398,43 |
З таблиці 2.4 ми бачимо, що господарство має зерно-соняшниково-плодова. В середньому за п’ять аналізуємих роки на продукцію рослинництва припадає 81,4% від товарної продукції господарства, на продукцію тваринництва 8,3%, а на допоміжні виробництва з надання робіт і послуг на сторону 10,3%.
Визначимо коефіцієнт спеціалізації, який дорівнює:
Кс = 100/398,43 = 0,25
Це свідчить про те, що господарство має середній рівень спеціалізації.
2.2 Аналіз наявності та використання виробничих ресурсів підприємства.
Виробництво продукції в с.-г. здійснюється на основі органічної єдності таких факторів, як земля, трудові ресурси, засоби і предмети праці.
Рівень і темп зростання виробництва продукції і підвищення продуктивності праці залежить від забезпеченості господарства виробничими фондами. В залежності від характеру участі у виробництві і перенесення вартості на готову продукцію, фонди поділяються на основні і оборотні.
Основі фонди – це засоби праці, які неодноразово беруть участь у виробничому процесі, при цьому зберігають свою натурально – речову форму, виконують одну і ту ж функцію впродовж декількох виробничих циклів і переносять свою вартість на виробничу продукцію частинами.
Оборотні фонди представлені в основному предметами праці, які беруть участь в одному циклі виробництва, повністю споживаються в ньому і переносять свою первісну вартість на готовий продукт, втрачаючи при цьому свою натуральну форму.
Узагальнюючими показниками, які характеризують потребу і забезпеченість підприємства основними засобами є:
фондозабезпеченість – вартість основних виробничих фондів с.-г. призначення на одиницю площі сільськогосподарських угідь:
фондоозброєність праці – вартість основних виробничих фондів с.-г. призначення на одного середньорічного працівника, зайнятого у с.-г. виробництві.
Основними показниками, які характеризують економічну ефективність використання оборотних засобів, є коефіцієнт оборотності оборотних засобів (кількість оборотів за рік) і тривалість одного обороту в днях.
За допомогою даних таблиць 2.5 і 2.6 проаналізуємо ступінь забезпеченості та ефективності їх використання в ТОВ „Маяк” за 5 років.
З таблиці 2.5 бачимо, що вартість основних виробничих фондів в 2004 р. У порівнянні з 2000 р. значно зменшились, а саме – на 73,4%. Така зміна цих фондів відобразилась на показниках фондозабезпеченості та фондозброєності, які знизились на 72, 2 та 70,6% відповідно.
Таблиця 2.5
Показники забезпеченості господарства основними виробничими фондами і ефективність їх використання
| Показник | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 |
2004 до 2000, % |
| Середньорічна вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, тис.грн | 8225,1 |
7676,1 |
3449,6 |
2298,3 |
2189,7 |
26,6 |
| Валова продукція, тис. грн.. | 1823,8 | 1810,3 | 1723,2 | 1321,3 | 2124,0 | 116,5 |
| Площа с.-г. угідь, га | 3624 | 3430 | 3579 | 3579 | 3469 | 95,7 |
|
Середньорічна чисельність робітників, чол. |
106 |
115 |
116 |
102 |
96 |
90,5 |
|
Фондоозброєність праці, тис. грн./чол. |
77,6 |
66,7 |
29,7 |
22,5 |
22,8 |
29,4 |
|
Фондозабезпеченість, тис. грн./100 га |
226,9 |
223,8 |
96,4 |
64,2 |
63,1 |
27,8 |
| Фондовіддача, грн. | 0,22 | 0,24 | 0,50 | 0,58 | 0,97 | 440,9 |
| Фондомісткість, грн. | 4,51 | 4,24 | 2,00 | 1,73 | 1,03 | 22,8 |
Водночас підвищилась ефективність використання даних фондів, тобто фондовіддача (у відносних показниках) зросла на 340,9%, а фондомісткість зменшилась на 77,2%.
Таблиця 2.6
Ефективність використання оборотних засобів у ТОВ „Маяк”
| Показник | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2004 до 2000, % |
| Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн. | 1006,5 |
1266,6 |
1428,9 |
1011,9 |
1158,1 |
115,1 |
| Виручка від реалізації продукції, тис. грн. | 1254,0 |
1598,0 |
1378,2 |
1065,2 |
1851,2 |
147,6 |
| Коефіцієнт оборотності оборотних засобів | 1,24 |
1,26 |
0,96 |
1,05 |
1,60 |
129,0 |
| Тривалість одного обороту, днів | 294 | 290 | 380 | 348 | 228 | 77,6 |
Дані таблиці 2.6 показують, що у 2004 р. по відношенню до 2000 р. вартість оборотних засобів збільшилась на 15,1%. Коефіцієнт оборотності оборотних засобів збільшився до 1,6 (тобто на 29%). Це привело до зниження тривалості одного обороту, тобто з 294 днів – 2000 р., до 228 днів – у 2004 р. Такий стан обумовлений значним збільшенням виручки від реалізації продукції, яка у 2004 р. по відношенню до 2000 р. збільшилась на 47,6%.
Загальні розміри товариства за 2000-2004 рр. можна простежити за допомогою даних таблиці 2.7, де представлено основні показники діяльності ТОВ „Маяк”.
Таблиця 2.7
Динаміка основних економічних показників, які характеризують розміри ТОВ „Маяк”
| Показник | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 |
2004 до 2000, % |
| Валова продукція, тис. грн. | 823,8 | 810,3 | 1723,2 | 1331,3 | 2124,0 | 257,8 |
| Товарна продукція, тис. грн. | 1254,0 | 1598,0 | 1378,2 | 1065,2 | 1851,2 | 147,6 |
| Середньорічна чисельність робітників, чол. | 106 | 115 | 116 | 102 | 96 | 90,5 |
| Середньорічна вартість основних фондів с.-г. призначення, тис. грн. | 8225,1 |
7676,1 |
3449,6 |
2298,3 |
2189,7 |
26,6 |
|
Загальна земельна площа, га у т.ч. с.-г. угіддя з них рілля |
3729 3729 2734 |
3430 3430 2722 |
3519 3519 2728 |
3519 3519 2745 |
3469 3469 2745 |
93,0 93,0 100,4 |
Аналізуючи дані таблиці, можна зробити висновок, що в цілому за аналізуємий період розміри господарства в результаті його реформування значно збільшились. Валова та товарна продукція у 2004 р. по відношенню до 2000 р. збільшились на 157,8% і 47,6% відповідно.
Від забезпеченості господарства трудовими ресурсами і ефективності їх використання залежать обсяги і своєчасність виконання с.-г. робіт, ефективність використання техніки і, як результат, - обсяги виробництва продукції, її собівартість, прибуток та інші економічні показники.
Для характеристики ефективності використання робочої сили використовують наступні показники:
- забезпеченість господарства трудовими ресурсами;
- виробіток на одного робітника (середньорічний, середньодобовий,
середньоденний);
- коефіцієнт використання річного фонду робочого часу.
Для аналізу трудових ресурсів господарства розглянемо наступні показники, які приведені в таблиці 2.8.
Таблиця 2.8
Забезпеченість господарства трудовими ресурсами та ефективність їх використання
| Показники | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2004 до 2000, % |
| Середньорічна чисельність робітників, чол. | 106 |
115 |
116 |
102 |
96 |
90,6 |
|
Витрати праці, тис. люд.-год. |
236,5 | 198,4 | 160,0 | 80 | 109 | 46,1 |
| Відпрацьовано люд. –днів 1 робітником за рік | 318 | 246 | 147 | 112 | 162 | 50,9 |
| Середня тривалість робочого дня, год. | 7 | 7 | 7 | 7 | 7 | 100 |
| Вартість валової продукції, тис. грн. | 1823,8 | 1810,3 | 1723,2 | 1331,3 | 2124 | 116,5 |
|
Виробіток одного робітника: |
||||||
| - середньорічний, тис. грн. | 17,2 | 15,7 | 14,86 | 13,05 | 22,125 | 128,6 |
| - середньодобовий, грн. | 54,1 | 63,8 | 75,4 | 116,5 | 136,6 | 252,5 |
| - середньоденний, грн. | 7,7 | 9,1 | 10,8 | 16,6 | 19,5 | 253,2 |
| Коефіцієнт використання річного фонду робочого часу | 1,1 | 0,87 | 0,7 | 0,4 | 0,5 | 45,5 |
З аналізу таблиці 2.8 ми бачимо, що середньорічна кількість працівників у господарстві скоротилась на 9,4% по відношенню 2004 року до 2000. Таке зменшення кількості працюючих призводить до скорочення витрат