Засоби цивільно-правового захисту права власності
В юридичній літературі заподіяння шкоди виданням акта, визнаного недійсним, розглядається як деліктна відповідальність, настає за ст. 1175 ЦК України1.
Думається, що для застосування власником перелічених засобів захисту своїх майнових прав необов'язковою є наявність ви державного органу. Головне, щоб був встановлений факт протиправного порушення цивільних прав. Власне до такого висновку можна дійти в результаті аналізу Роз'яснень Президії ВАСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26 січня 2000 р.2. Згідно з п. 2 цих Роз'яснень підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення таким актом прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Тобто на ці відносини не повинні повністю поширюватися правила про деліктну відповідальність, зокрема в частині умови про вину.
Власник жилого будинку має право на компенсацію, пов'язану із зниженням цінності будинку, спричиненим діяльністю підприємств, установ, організацій, у тому числі такою, що призвела до зниження рівня шумової та екологічної захищеності території. У цьому разі власник майна має право на компенсацію зниження цінності будинку (ст. 53 Закону).
Відповідно до ст. 54 Закону у разі технологічних і екологічних катастроф та за інших обставин надзвичайного характеру, що виключають можливість здійснення власником його прав щодо володіння, користування і розпорядження майном, йому відшкодовується у порядку, встановленому законодавством України, вартість майна в обсязі, передбаченому п. 4 ст. 48 Закону, або передається у власність інше рівноцінне майно.
Конституція і Закон України "Про власність" встановлюють гарантії від примусового вилучення майна у власників, зокрема громадян. Конфіскація може бути застосована лише за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Водночас Конституція України допускає можливість примусового сплатного вилучення майна. Так, це можливо щодо об'єктів права приватної власності лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, а також в умовах воєнного чи надзвичайного стану з наступним повним відшкодуванням вартості примусово відчужених об'єктів (ст. 41 Конституції).
У ст. 55 Закону України "Про власність" конкретизовано випадки позбавлення права власності і закріплено загальний принцип оплатності вилучення майна. Так, за обставин надзвичайного характеру (у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій) майно в інтересах суспільства за рішенням органів державної влади може бути вилучено (реалізовано) у власника в порядку і на умовах, встановлених законодавчими актами України з виплатою його вартості. Допускається сплатне вилучення майна у власника за рішенням суду чи іншого компетентного органу (службової особи) в інших випадках, передбачених законом.
Закон України "Про власність" допускає конфіскацію майна не лише. за судовим рішенням, а й на підставі рішення компетентного органу (службової особи), що не узгоджується з Конституцією України.
Не викликає заперечень допустимість вилучення майна власника при зверненні стягнення на це майно за зобов'язаннями власника у випадках і в порядку, встановлених законодавством (ст. 55 Закону України "Про власність").
Висновки
В даній дипломні роботі, тема якої "Цивільно-правовий захист права власності", ми розглянули наступні питання: витребування майна власником з чужого незаконного володіння; витребування цінних паперів на пред’явника; захист прав власника від порушень, не поєднаних з позбавленням володіння; інші засоби цивільно-правового захисту права власності. Висвітливши ці питання в даній дипломні роботі і давши визначення окремим поняттям можна зробити висновки про значення захисту права власності.
Захисту права власності наш законодавець завжди приділяв велику увагу, оскільки власність громадян, колективна та державна власність є основою розвитку Української держави. Отже, коли здійснюється захист зазначених форм власності, йдеться, по суті, про захист основ нашого суспільства, Необхідність всебічного захисту власності громадян зумовлюється ще й тим, що вона безпосередньо має задовольняти їхні матеріальні та культурні потреби.
Переважна більшість громадян виконують свої конституційні обов’язки: берегти і зміцнювати колективну та державну власність, поважати права та інтереси інших громадян, у тому числі їх право власності. Однак є ще багато осіб, які порушують зазначені обов’язки. До них застосовуються не тільки засоби виховного характеру, а й примусу.
Значне місце в Законі України “Про власність” посідають норми, які передбачають гарантії та захист права власності. В основному це цивільно-правові норми, які мають бути підставою для дальшого вдосконалення саме цивільно-правового захисту права власності.
Слід підкреслити, що на захист права власності спрямовані норми не тільки цивільного, а й інших галузей права, зокрема кримінального, адміністративного, трудового тощо.
Цивільно-правовий захист права власності здійснюється своїми особливими методами відмінними від кримінально - та адміністративно-правових. Цивільно-правовий захист крім загальної мети для всіх методів захисту права власності - виховання громадян у дусі дбайливого ставлення до власності - переслідує ще й особливі цілі, властиві саме цивільно-правовим методам захисту. Такою специфічною метою є прагнення відновити порушені права, попередній майновий стан особи, права якої порушено.
Якщо у власника вкрадено річ, він може пред’явити позов про її витребування. Коли хтось заважає власнику користуватися своєю річчю, він може пред’явити позов про усунення перешкод у користуванні нею. Якщо власник не може витребувати з якихось причин річ, що вийшла з його володіння, він може при наявності певних умов вимагати відшкодування завданих йому збитків і таким чином відновити свій попередній майновий стан. Отже, в усіх цих випадках йдеться про відновлення попереднього майнового стану особи, права якої порушено.
У цій галузі права розглянуті лише позови "речового" характеру, спрямовання на захист права власності, які на відміну від зобов’язально - правових характеризуються перед усім тим, що власник не перебуває з порушником його прав у договірних чи інших зобов’язальних правовідносинах.
Список використаних джерел
Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року. Відомості Верховної Ради України, 1996, № ЗО, ст. 141.
Цивільний процесуальний кодекс України, Закон Української РСР від 18 липня 1963 р. - Відомості Верховної Ради УРСР, 1963, № ЗО, ст. 464..
Про власність. Закон України від 7 лютого 1991 р. - Відомості Верховної Ради Української РСР, 1991, X" 20, ст. 249.43.
Про захист від недобросовісної конкуренції. Закон України від 7 червня 1996 р. - Відомості Верховної Ради України, 1996, № 36, ст. 164.
Про охорону прав на винаходи і корисні моделі. Закон України від 15 грудня 1993 р. - Відомості Верховної Ради України, 1994, № 7, ст. 32
Про охорону прав на промислові зразки. Закон України від 15 грудня 1993 р. - Відомості Верховної Ради України, 1994, № 7, ст. 34.
Про охорону прав на знаки для товарів і послуг. Закон України від 15 грудня 1993 р. - Відомості Верховної Ради України, 1994, № 7. Ст. 36.34.
Про авторське право і суміжні права. Закон України від 23 грудня 1993 р. - Відомості Верховної Ради України, 1994, № 13, ст. 64.65.
Про введення в дію Закону України «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо охорони інтелектуальної власності». Постанова Верховної Ради України від 28 лютого 1995 р. - Відомості Верховної Ради України, 1995, № 13, ст. 86.
Цивільний кодекс України К.: Школа, 2003р.
Цивільний Кодекс Української РСР. Затверджений законом від 18 липня 1963 року. Офіційний текст із змінами та доповненнями за станом на 4 березня 1996 року // Кодекс України. - 1996. №2.
Цивільне право. Частина перша. К.: Вентурі, 1997р.
Калмиков Ю.Х. Вопросы применения гражданско-правовых норм. - Саратов., 1976.
Гражданское право. Ч. 1. - М.: Тейс, 1996р.
Цивільне право. Дзера О.В. Київ 2002р.
Цивільне право: навч. посібник для студентів юридичних вузів та факультетів. А.О. Підопригора, Д.В. Боборова та ін. - К.: Вентурі., 1997р. - 544с.
Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України: навч. посібник – К.:Наук.думка,2000
Бойко М.Д., Співак В.М., Хазін М.А. Цивільно – правові документи. – К.: Наук.думка,2000.
Гражданское и семейное право Украины: Учеб.-практич. Справочник / под ред. Е.А. Харитонова. – Х.: Одисей,2000.
Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузніцової. – К.: Юрінком Інтер, 1999
Власник і право власності. — К., 1994.
Гражданское право. — М., 1998. - 4.2.
Ромовская 3. В. Защита в советском семейном праве. — Львов, 1985.
Гражданское право. — М., 1998. — Ч. 1
Юридичний довідник. - К., 1996.
Елисейкин П. Ф. Правоохранительнне норми: Понятие, виды, структура // Защита субьективных прав и гражданское судопроизводство. — Ярославль,
Крашенинников Е. А. Структура субьекгивного права и право на защиту // ;
Ромовская 3. В. Защита в семейном праве. — М., 1998.
Советское Гражданское право. — Харьков, 1983. — Ч. 1.
"Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності". — Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 2 квітня 1994 р.
Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України. — К., 1996. — № 1.
Скворцов О. Ю. Вещные иски в судебно-арбитражной пракгике. -М., 1998.
Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суд України. - 1995. - № 34.
Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності. — К., 1999.
Агарков М. М. Возникновение обязательств из причинений вреда // Гражданское право. — М., 1944.
Антимонов Б. С. Значение вины погерпевшего при гражданском правонарушении. — М., 1959;
Серебровский В. Й. Обязательства, возникающие из причинения вреда // Советское гражданское право. — М., 1950.
Смирнов В. Т., Собчак А. А. Общее учение о деликтных обязательствах в совстском гражданском праве. — Л., 1983;
Красавчиков О. А. Возмещение вреда, причияенного источником повышенной опасности. — М., 1966;
Белякова Л. М. Имущественная ответственность за причинение вреда.— М., 1979; Боброва Д. /).
Проблемы Деликтной ответственности в советском гражданском праве. — Харьков, 1988.
Красько И, Неосновательное приобретение и сбережение имущества // Бизнес. - 1999. - 15 марта. - № 11 (322)
Толстой Ю, К. Обязательства из неосновательного приобретения или сбережения имущества // Вестник ЛГУ. — 1973. — № 5.
Флейшиц Е. А. Обязательства из причинений вреда и неосновательного обогащения. — М., 1951.
Иоффе О. С. Обязательственное право. — М., 1975.
Советское градсданское право / Под ред. В. А. Рясенцева. — М., 1965. — Т. 1.
Венедиктов А. В, Гражданско-правовая охрана социалистической собст-венности в СССР. - М.-Л., 1954.
Ерошенко А.А. Личная собственность в гражданском праве.
Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах. іт-№5.-
Єрьоменко Г. В. Цивільно-правові засоби захисту прав осіб від неправомірних актів органів влади і управління: Автореф. дис. канд. юр. наук. — Харків, 1994.
Інформаційний вісник Вищого арбітражного суду України. — 2000
Агарков М. М. Обязательство по советскому гражданскому праву. — 1940.
Матвеев Г. К. Вина в советском гражданском праве. — К., 1951.
Иоффе О. С. Ответственность по советскому гражданскому праву. — Л.„ 1955.
Яичков К. К. Система обязательств из причинений вреда в советском праве // Вопросы гражданского права. — М., 1957.
Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве. — М., 1958.
Малеин Н. С. Имущественная ответстнснность в хозяйственннх отношениях. ~ М., 1968.
Гражданское право: Учебник: В 2 т. / Под ред. Е. А. Суханова. — М., 1993. — Т. 1.
Брагинский М. Й., Витрянский В. В. Договорное право. Общие положения. - М., 1997.
1 Гражданское право. — М., 1998. — Ч. 1 — С. 270; Юридичний довідник. - К., 1996. — С. 493.
1 Елисейкин П. Ф. Правоохранительнне норми: Понятие, виды, структура // Защита субьективных прав и Гражданское судопроизводство. — Ярославль, ІУ77; Крашенинников Е. А. Структура субьекгивного права и право на защиту // ; Ромовская 3. В. Защита в семейном праве. — М., 1998. — С. 280—281.
2 Советское Гражданское право. — Харьков, 1983. — Ч. 1. — С. 248.
1 Цивільне право України. — К., 1999. — Кн. 1 — С. 70.
2 Гражданское право. — Санкт-Петербург, 1996. — Ч. 1 — С. 73—74.
3 Толстой Ю. К. К теории правоотношений. — Л., 1959. — С. 22—31; Граж-ланское право. — М., 1998. — Т. 1. — С. 89.
1 Алексеев С. С. Структура советского ірава. - М, 1975. - С. 92-42.
2 Цивільне право України. - К., 1999. - Ч. 1. - С. 300-302.
1 Советское гражданское право. — Харьков, 1983. — Ч. 1. — С. 254; Юридичний словник-довідник. — К., 1996. — С. 493; О. В. Дзера. Розвиток права власносгі громадян в Україні. — К., 1996. — С. 7
1 Власник і право власності. — К., 1994. - С. 130; Гражданское право. — М., 1998. - 4.2. - С. 302.
Ромовская 3. В. Защита в советском семейном праве. — Львов, 1985. — С.6-48.
1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності". — Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 2 квітня 1994 р. // Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України. — К., 1996. — № 1. —. 158-164.
2 Скворцов О. Ю. Вещнне иски в судебно-арбитражной пракгике. -М., 1998. - С. 22-27.
1 Агарков М. М. Обязательство по советскому гражданскому праву. — 1940. — С. 141; Матвеев Г. К. Вина в советском гражданском праве. — К., 1951. — С. 7; Иоффе О. С. Ответственность по советскому гражданскому праву. — Л.„ 1955. — С.94; Яичков К. К. Система обязательств из причинений вреда в советском праве // Вопросы гражданского права. — М., 1957. — С. 172; Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве. — М., 1958. — С. 57; Малеин Н. С. Имущественная ответстнснность в хозяйственннх отношениях. ~ М., 1968. — С. 22; Гражданское прано: Учебник: В 2 т. / Под ред. Е. А. Суханова. — М., 1993. — Т. 1. -- С. 175; Гражданское право: Учебник: / Под ред. Ю. К. Толстого, А, П. Сергеева. — М., 1996 - Ч. 1. — С. 490.
1 Брагинский М. Й., Витрянский В. В. Договорное право. Общие положения. - М., 1997. - С. 569.
1 Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності. — К., 1999. — С. 74-76.
1 Агарков М. М. Возникновение обязательств из причинений вреда // Гражданское право. — М., 1944. — С. 337;Антимонов Б. С. Значение вины погерпевшего при гражданском правонарушении. — М., 1959; Серебровский В. Й. Обязательства, возникающие из причинения вреда // Советское гражданское право. — М., 1950. — С. 521; Смирнов В. Т., Собчак А. А. Общее учение о деликтных обязательствах в совстском гражданском праве. — Л., 1983; Красавчиков О. А. Возмещение вреда, причияенного нсточником повышенной опасности. — М., 1966; БеляковаЛ. М. Имущественная ответственность за причинение вреда.— М., 1979; Боброва Д. /). Проблеми Деликтной ответственности в советском гражданском праве. — Харьков, 1988.
1 Харитонов Є. О. Римське приватне право. — Харків, 2000. — С. 108—109;Орач Є, М,, Тищик Б. Й. Основи римського приватного права. — К., 2000, — С. 233-235.
2 Підопригора О. А. Основи римського приватного права. — К., 1995. — С. 202-203.
3 Красько И, Неосновательное приобретение и сбережение имущества // Бизнес. - 1999. - 15 марта. - № 11 (322).
1 Толстой Ю, К. Обязательства из неосновательного приобретения или сбережения имущества // ВестникЛГУ. — 1973. — № 5. ~ С. 137—138.
2 Флейшиц Е. А. Обязательства из причинений вреда и неосновательного обогащения. — М., 1951. — С. 209—236.
3 Иоффе О. С. Обязательственное право. — М., 1975. — С. 866—868
1 Гражданское право. — М,, 1999. — Ч. 2. — С. 771.
1 Роз'яснення Президії ВАСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" № 02-5/22'' від 2 квітня 1994 р. // Збірник офіційних документів Вищого арбітражного суду України. - К., 1997. - С. 94.
1 Советское гражданское право / Под ред. В. А. Рясенцева. — М., 1965. — Т. 1. - С. 421.
2 Венедиктов А. В, Гражданско-правовая охрана социалистической собственности в СССР. - М.-Л., 1954. - С. 93.
3 Ерошенко А.А. Личная собственность в гражданском праве. — С. 189. -88-
1 Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах. іт-№5.-С.29.
1 Детально про захист прав співвласників див.: Цивільне право. — К., 1997. Ч. 1.-С. 347-372.
1 Єрьоменко Г. В. Цивільно-правові засоби захисту прав осіб від неправомірних актів органів влади і управління: Автореф. дис. ... канд. юр. наук. — Харків, 1994.
2 Інформаційний вісник Вищого арбітражного суду України. — 2000