Xreferat.com » Рефераты по государству и праву » Потреби слідчої практики як умова її вдосконалення

Потреби слідчої практики як умова її вдосконалення

спільності, і за цією ознакою вони можуть бути розподілені на потреби конкретних органів, регіональні та загальні, тобто такі, що відображають проблеми на певному рівні — від окремого органа до всієї системи правоохоронних органів держави.

Визначення рівня виявлених потреб має важливе значення, оскільки з цим пов'язані обсяг і характер тих заходів, які мають бути розроблені і здійснені. В одному випадку може йтися про усунення недоліків чи розв'язання проблем діяльності конкретного органу, у другому — певного регіону з урахуванням його специфіки, у третьому — в масштабі всієї системи правоохоронних органів відповідно до зміни завдань і умов, що стосуються її в цілому.

Крім указаних підстав класифікації потреб слідчої практики можливі й інші. Наприклад, за функціональними ознаками — потреби слідства, експертних підрозділів, оперативно-розшукових служб; за предметністю — організаційні, тактичні, методичні тощо.

З урахуванням викладеного слід підкреслити, що виявлення потреб практики, як правило, є складним процесом і вимагає спеціального та систематичного їх вивчення. Цей процес нескінченний, оскільки на зміну виявленим і вирішеним потребам практики приходять нові, обумовлені необхідністю подальшого розвитку та удосконалення слідчої діяльності.


Розділ 3. Методи вивчення потреб слідчої діяльності


Особливе місце у процесі дослідження проблем практики посідають методи пізнання закономірностей розкриття і розслідування злочинів, які є складовою частиною методології криміналістики. Вивчити потреби практики — значить виявити їх, зробити явними, розкрити. Наука має величезну кількість всіляких методів пізнання оточуючої нас дійсності. Використання науково - обґрунтованих методів для отримання знань у будь-якій сфері наукової діяльності є необхідною умовою її ефективності [36, с. 84].

Вивчення потреб практики є основою для розробки криміналістичних методів, засобів та прийомів і визначенням стану практики боротьби зі злочинністю. Проте вивчення потреб практики ще не стало одним із постійних напрямів діяльності криміналістичних, судово-експертних та інших наукових установ, органів прокуратури, юстиції і внутрішніх справ з визначення конкретних завдань для їх розробки, апробації та впровадження результатів.

Усе це не тільки обумовлює актуальність вивчення потреб слідчої практики, але й висуває як проблему визначення засобів і методів такого вивчення. Важливість цього полягає в тому, що питання про прийоми та способи вивчення потреб практики не було предметом спеціального дослідження. Разом з тим особливості виявлення і дослідження потреб практики досить специфічні в силу їх природи, особливостей процесів формування та проявлення.

Методи, що використовуються для вивчення потреб практики, повинні забезпечувати вирішення двох основних завдань:

а) виявлення потреб;

б) характеристику потреб.

Вирішення першого завдання реалізується, по-перше, такими методами як аналіз матеріалів, що містять інформацію про потреби, різні види попиту, спостереження, а, по-друге, і математичними, науковознавчими методами та шляхом опису, порівняння.

Аналіз документів. Помітне місце серед методів вивчення потреб практики посідає метод аналізу документів, змістом якого є сукупність прийомів розчленування предмета дослідження на складові частини.

Це один із широко застосовуваних і ефективних методів збору первинної інформації. Документи з різним ступенем повноти не тільки відображають факторологічний аспект слідчої практики, але й фіксують узагальнені підсумки діяльності, матеріали відомчого інспектування — стан діяльності та розвиток усіх видів діяльності правоохоронних органів. У них містяться відомості про процеси і результати діяльності окремих підрозділів і правоохоронних органів в цілому. Внаслідок цього документи становлять великий інтерес для вивчення потреб.

Прийоми пошуку інформації стосовно потреб практики визначаються, перш за все, характером документів (рівнем охоплення сфери діяльності, яка цікавить, цільовим призначенням, змістовною спрямованістю, періодичністю, складом виконавців тощо).

Так, кримінальні справи відображають характер і результати окремих фактів розслідування, статистичні дані — узагальнені підсумки діяльності, матеріали відомчого інспектування діяльності у певній структурі в цілому або за конкретним напрямом діяльності тощо.

З урахуванням цього , залежно від конкретної мети дослідження (у якій галузі діяльності і які саме потреби вивчаються),здійснюється підбір необхідних документів — джерел, що містять відповідну інформацію а також вибірка і обробка відповідних даних. Характеристика окремих документів та їх змістовної спрямованості викладена у главі «Джерела інформації про потреби слідчої практики».

Важливе місце у зборі інформації про потреби слідчої практики належить методам опитування, що спрямовані на пізнання закономірностей соціальних процесів та тенденцій їх розвитку шляхом збирання і обробки інформації, що виражає думку різних суспільних груп. До них належать анкетування, інтерв'ювання, експертне опитування. Конкретні соціологічні дослідження дозволяють отримати дані про те, про що не може бути зібрана інформація за допомогою інших методів (спостереження, аналіз документів, експеримент). Наприклад, методом спостереження можна виявити які саме трудові операції здійснюються при проведенні слідчих дій та яким чином, але відповідь на запитання, чому саме так, а не інакше це відбувається, може дати лише сам виконавець або учасник події.

Дані методи сприяють з'ясування рівня знань, відносин, оцінки певної категорії людей стосовно до об'єктів вивчення. Цим визначається їх значення при вивченні слідчої діяльності, багато із внутрішніх процесів якої, як уже зазначалось, не може бути пізнана без виявлення та обліку і самих її учасників.

Варте уваги те, що у комплексі методів збору соціологічної інформації опитування найбільш популярне. Але це не означає, що воно є універсальним методом для отримання даних, що характеризують потреби практики. Специфіка цього методу полягає у тому, що багато аспектів діяльності з розслідування злочинів не доступні прямому спостереженню, у цих випадках потрібні дані можна отримати лише звернувшись до безпосередніх учасників процесу, що досліджується. Проте, інформація, отримана в ході соціологічного дослідження, віддзеркалює проблему потреби лише у суб'єктивному вигляді, що пройшла через свідомість носіїв цієї інформації. Тому не завжди можна ставити знак рівності між об'єктивною реальністю, що виступає предметом дослідження, та даними, що відображають думку практичних працівників про факти, явища і події [38, с. 39]. Зрозуміло, що завжди є важливим урахування можливих спотворень інформації, отриманої у процесі соціологічного дослідження, пов'язаних з особливостями процесу відображення різних аспектів слідчої практики у свідомості практичних працівників.

Найпоширенішою у практиці прикладної соціології формою опитування є анкетування, яке може використовуватися для аналізу проблем, що вимагають вирішення у частині попереднього дослідження потреб практики, їх змістовних сторін, оцінок, думок з приводу різних аспектів слідчої діяльності.

Основним інструментом опитування є анкета — набір запитань, які цікавлять дослідника. Запитання в анкеті можуть бути закритими та відкритими, прямими та непрямими, основними та другорядними. Закритими вони виступають у тому випадку, коли на них в анкеті приводиться повний набір варіантів відповідей. Така форма опитування значною мірою скорочує час для заповнення анкети та її підготовки для обробки. Закриті запитання бувають альтернативними та не альтернативними. Альтернативні питання передбачають можливість вибору респондентом лише одного варіанта відповіді. Неальтернативні питання допускають вибір респондентом декількох варіантів відповідей. На відміну від закритих відкриті питання не містять підказок та не «нав'язують» респонденту варіант відповіді. Вони дають можливість висловити свою думку відносно злободенних проблем, наявних труднощів, шляхів їх вирішення, інших питань. Вибір форми питання обумовлений а) пізнавальним завданням (тобто залежить від змісту інформації, яку дослідник хоче отримати); б) знанням, чи не знанням дослідником усіх можливих варіантів відповідей на сформульоване запитання.

Закриті варіанти питань найкраще формулювати для виявлення фактів і відносин, що передбачають наперед відомий і однаковий перелік можливих варіантів відповідей. Формулювання відкритих питань дає можливість отримати різнопланову інформацію про структуру уявлень респондентів. Проте відкриті питання, як правило, збільшують кількість респондентів, які не дали відповідей на них.

Іноді запитання анкети вимагають від респондента критичного ставлення до оточуючих, висловлення оцінки негативних явищ дійсності тощо. Такі прямі питання у ряді випадків або залишаються без відповіді, або містять неправдиву інформацію. У подібних випадках на допомогу досліднику приходять питання, сформульовані у непрямій формі. Респонденту пропонується ситуація, яка не вимагає оцінки його особистих якостей чи обставин його діяльності.

Основні питання анкети спрямовані на збирання інформації про зміст явища, що досліджується, другорядні — на виявлення адресата основного питання (питання-фільтри), перевірку щирості відповідей (контрольні питання).

Для перевірки поінформованості респондентів про потреби практики та визначення правильності формулювання питань анкети проводять пілотажне (пробне) дослідження. При апробації анкети перевіряється, зокрема, повнота списку можливих відповідей, що включаються у перелік закритих питань. Це дозволяє виявити обставини, які були упущені при складанні анкети. Крім того, можуть бути виявлені формулювання, які не можна застосувати або є складними для сприйняття респондентами.

У сучасній практиці соціологічних опитувань інтерв'ю використовують рідше, ніж анкетування різних форм. Використання цієї форми опитування залежить від конкретних цілей і завдань дослідження, а також від його організаційних можливостей. У процесі проведення інтерв'ю безпосередньо відбувається контакт дослідника та опитуваного, тим самим розширюються можливості збільшення надійності даних за рахунок зменшення кількості респондентів, які не відповіли, і помилок при заповненні анкети. Участь дослідника дозволяє максимально пристосувати питання бланка-інтерв'ю до можливостей відповідача. У випадку утруднення в розумінні респондентом запитання у дослідника є можливість пояснити його формулювання, поставити уточнююче запитання. Висловлювання респондентів можуть істотно різнитися за обсягом, композицією, повнотою, рівнем інформованості, аналітичним проникненням у суть запропонованого запитання. Усі ці особливості отриманих відповідей є предметом аналізу.

Специфічним методом опитування є експертна оцінка, яка використовується у тих випадках, коли немає можливості (або вона є складною) для прямого вивчення і вимірювання будь-яких об'єктів. Вона доповнюється думкою опитуваних фахівців (експертів) про ці об'єкти. За допомогою експертів можлива не лише оцінка окремих фактів та явиш, але й категорій (понять, визначень тощо), визначення їх значення і місця у будь-якій системі.

Експертне опитування може бути самостійним моментом вивчення конкретного питання, а також доповненням або засобом контролю даних, які отримують іншим способом. Найдоцільніше його поєднання із даними анкетування та інтерв'ювання.

Особливість методу експертної оцінки полягає в тому, що він спрямований на виконання інформації, орієнтації та установки респондентів, їх ставлення до подій, явищ дійсності. І те, що там інформація базується на індивідуальному інтересі опитуваних і може бути досить суб'єктивною, зовсім не суперечить науковому характеру її отримання. Висновки фахівців, пов'язані в силу професійної діяльності з вивченням стану боротьби зі злочинністю, практики і досвіду, можуть дати надійну і точну картину, яка не поступається за своєю достовірністю масовим опитуванням.

Джерелом оцінних суджень і установок є, у першу чергу, ситуації, які повторюються у практичній діяльності, практичні дії, що лежать в основі виконання функціональних обов'язків, індивідуальний практичний досвід, думка найближчого оточення.

Головним у проведенні експертного опитування є забезпечення максимально однакової первинної інформації та одночасно виявлення і фіксація унікальності позиції кожного опитуваного.

Великий життєвий і професійний досвід експертів, їх особисті якості накладають відбиток як на процедуру підготовки та проведення опитування, так і на характер обробки емпіричного матеріалу. З одного боку, необхідно розкрити загальну спрямованість суджень, точок зору на проблеми, типові для професіоналів, з іншого — важливо зберегти кожний нюанс, не допустити нівелювання відповідей. При використанні експертного опитування необхідно враховувати, що різноманітність, складність потреб слідчої практики вимагають й неоднорідного у професійному відношенні складу. Об'єктивні труднощі застосування цього методу криються, перш за все, у багатозначності позицій, що висловлюються.

Слід зазначити, що, аналізуючи судження експертів, по суті доводиться інтерпретувати таке складне утворення, як групова думка про потреби практики.

Окреслюючи межі застосування експертного методу при вивченні потреб практики, необхідно враховувати не лише відмінності у суб'єктивному сприйнятті одного і того ж явища, але й різну готовність, схильність, уміння це сприйняття перекласти на мову, запропоновану дослідником.

Спостереження в методології наукового пізнання вважається первинним і елементарним пізнавальним процесом емпіричного рівня. Цілеспрямованість та організованість при спостереженні дозволяють не лише сприймати об'єкт, який спостерігається, як якесь ціле, але й розпізнавати у ньому і окреме, і загальне, а також стан предмета і встановлювати деякі види його зв'язків з іншими об'єктами. Тобто спостереження поєднує в собі і чуттєве, і раціональне пізнання, оскільки сприймається не проста сума окремих елементів, ізольованих один від одного, а їх певним чином систематизована сукупність [39, с. 32].

Найбільшою перевагою методу спостереження є те, що воно здійснюється одночасно з розвитком факторів, явищ, процесів, що вивчаються. Відкривається можливість ученому-досліднику, практичному працівникові безпосередньо сприймати інформацію про об'єкти у конкретних умовах і реальному часі. При цьому дослідник може особисто переконатися у наявності інформації про потреби практики, характер її вираження, зосередити увагу на певних властивостях і сторонах джерела, яке вивчається. Дані, отримані у процесі спостереження, можна доповнити відомостями, що одержані у результаті спілкування із співробітниками, керівниками органів внутрішніх справ, з'ясувати їх суб'єктивну думку про характер проблеми, можливості її вирішення тощо. Наприклад, аналіз матеріалів кримінальних справ свідчить про низький рівень застосування технічних засобів для виявлення і вилучення доказів, але не дає відповіді про причини такого становища. Спостереження — участь при провадженні слідчих дій дозволяє заповнити цю прогалину. У самому загальному вигляді процедура спостереження складається з таких етапів:

а) визначення об'єктів дослідження;

б) вибір місця спостереження;

в)вибір виду спостереження (цільове, супутнє тощо);

г) визначення способів реєстрації фактів, що цікавлять дослідника (форми і прийоми фіксації можуть бути різними: бланк або щоденник спостереження, фото- або кіноапарат, телевізійна техніка та інші технічні засоби); обробка та інтерпретація даних, отриманих методом спостереження [40, с. 104].

Перевагою даного методу (через безпосередність сприйняття) є те, що він дає можливість відкинути ознаки і ті сторони явища, які не відображаються зовсім або проявляються лише фрагментарне у документах, у яких подаються результати діяльності слідчого. До них відносяться використані тактичні прийоми, поведінка учасників, відповідність зафіксованому (за формою і змістом) того, що відбувалося, тощо. Спостереження, наприклад, дозволяє виявити помилки у діях слідчого, які не завжди помітні у процесуальних документах. Таким чином, спостереження забезпечує можливість виявлення і дослідження досить характерних і важливих аспектів слідчої діяльності, не завжди доступних для інших методів.

Математичні методи в дослідженні потреб практики можуть бути використані для кількісної оцінки виявлених потреб. Для застосування математичних методів емпіричні дані вивчення потреб перекладаються на мову чисел. Найпростішим видом такого перекладу є зведення, що відображають операцію підрахунку підсумкових даних соціологічного спостереження. Техніка отримання зведених даних може бути різною. Як правило, використовують зведену таблицю, в основі якої лежить групування, що являє собою поділ одиниць виявлених потреб на якісно однорідні групи. Виділені таким чином потреби значно легше спів ставляти, порівнювати, аналізувати. Вибір ознаки групування визначається завданням дослідження. Це може бути тематична спрямованість потреб, їх співвідношення з рекомендаціями в джерелах інформації, які аналізуються тощо.

Поряд з групуванням для наочності застосовується графічний спосіб відображення емпіричних даних про публікації, в яких виражені потреби практики. Він має вигляд полігону чи гістограми. Глибше узагальнення емпіричних даних передбачає розрахунок середніх арифметичних.

Необхідно зазначити, що такі середні числа мають велике пізнавальне значення, вони широко використовуються при оцінці ефективності роботи органів попереднього слідства, судів, виправно-трудових установ.

При цьому для отримання деяких кількісних характеристик потреб можна визначити низку загальних і деталізованих коефіцієнтів. Наприклад, установлення загального коефіцієнта інформаційної ємності різних джерел інформації для вибору найбільш раціональних шляхів виявлення потреб практики.

Найпростішою формулою коефіцієнта інформативності може бути такий: К= П/І, де К—коефіцієнт інформативності; П — кількість виявлених запитів практики; І — кількість вивчених джерел. Коефіцієнт інформативності дозволяє кількісно визначити найтиповіші ознаки джерел, що досліджуються. Як узагальнюючий показник він характеризує середню кількість інформаційних посилань, що містяться у конкретному джерелі інформації, де йдеться про потреби слідчої практики.

У виявленні та оцінці даних про потреби слідчої практики можуть використовуватися методи наукового аналізу, які на основі вимірювання різних кількісних характеристик дозволяють отримувати загальну картину стану досліджуваного об'єкта-розвитку науки, рівня діяльності тощо [41, с. 34].

Одним із різновидів методу наукового аналізу є факторний аналіз [42, с. 21]. При визначенні ступеня ефективності будь-якої науки уявляється важливим дослідження не лише безпосередніх кінцевих результатів від її практичного застосування, але й виявлення факторів, що обумовлюють її розвиток [43, с. 34-35]. Аналіз факторів стосовно криміналістики дозволяє визначити, які з них і якою мірою впливають на розвиток науки, які проблеми практики узгоджуються з напрямами досліджень, як наука реагує на запити слідчої практики.

Метод контент-аналізу (аналіз змісту тексту) представляє собою виявлення на основі ключових слів проблем і питань, які порушуються у джерелах, що аналізуються.

У досліджуваному плані ключем до аналізу тексту може служити термін «потреби практики» але при цьому слід мати на увазі, що нерідко в юридичній літературі цей термін вживається у досить загальному плані і у супутньому йому тексті не міститься ніяких вказівок на конкретні потреби практики. Загальна кількість статей (виступів), їх вищий рівень інформативності визначається, по-перше, колективністю обговорення найбільш актуальних для науки і практики проблем, що відображають потреби даного етапу розвитку практики (матеріали конференцій), по-друге, масштабом узагальнення та відображення даних, що обумовлюють необхідність підготовки і прийняття конкретного нормативного акту. Тому при пошуку інформації для виявлення потреб практики та проблем, пов'язаних з їх розв'язанням, необхідно мати на увазі, що використовуваний ключ служить в основному для виявлення місць у тексті, де він фігурує, а подальший аналіз тексту повинен чітко розмежовувати просте згадування (вживання) цього терміну і конкретний розгляд певних потреб слідчої практики.

Разом з тим у випадку пошуку інформації за ключовими термінами необхідно мати на увазі, що термін «потреби» нерідко може взагалі бути відсутнім, а мова буде йти про «невирішені проблеми», «невикористанні можливості», «незадовільну діяльність», визначення причин цього тощо.

З урахуванням зазначеного залежно від направленості і змісту джерел, які передбачається аналізувати для виявлення потреб слідчої практики, слід використовувати відповідний широкий набір ключових термінів.

Дана обставина обумовлює необхідність ще раз підкреслити те, що кожен метод пізнання (і в цілому, І стосовно вивчення потреб слідчої практики) відрізняється своїми особливостями — достоїнствами і обмеженими пізнавальними можливостями. Так, метод опитування, перш за все, характеризується інформативністю і оціночним рівнем, методи статистики — достовірністю інформації, методи спостереження — конкретністю сприйняття і перевірки інформації, наукові методи — специфікою здобування інформації тощо. Тому лише сукупність усіх відповідних методів дослідження забезпечує отримання все сторонньої і повної картини явища, яке досліджується.

Розділ 4. Джерело інформації про потреби слідчої практики


Інформація про потреби слідчої практики специфічна як за змістом (відображення характеристики слідчої діяльності в основному через її невирішені проблеми), так і за її адресатами. Основними споживачами цієї інформації є органи управління слідством та науково-дослідні установи. Практичних працівників потреби цікавлять не стільки своїм змістом, скільки наявністю, тобто можливістю спів ставити свої судження про потреби з тим, що вже висловлено, і переконатися, що заявка — це сигнал про необхідність розробки конкретних питань.

В плані управління, то потреби слідчої практики необхідні для оцінки стану слідчої діяльності і вироблення рішень для її удосконалення.

У науково-дослідній діяльності дані про потреби служать основою для визначення тематики наукових досліджень, планування наукової роботи, розробки і удосконалення засобів, прийомів і методів слідства. Тому для забезпечення практики науково обґрунтованими рекомендаціями наука повинна мати дані, отримані у результаті всебічного та спеціального вивчення потреб.

Для об'єктивного і повного обліку стану слідчої практики необхідно враховувати також показники пов'язаних з нею оперативно-розшукової діяльності, практики експертних досліджень тощо, тобто виходити із показників всього комплексу заходів боротьби зі злочинністю.

Відомості про потреби діяльності з розслідування і попередження злочинів можуть являти собою будь-які дані: зафіксовані у друкованому (рукописному) тексті, на магнітній стрічці, фото-кіноплівці тощо, тобто у будь-якому документальному джерелі інформації [44, с. 134.]. Найпоширенішими джерелами даної інформації є тексти. Вони мають значні переваги перед іншими формами: широко доступні, не вимагають особливої процедури використання і умов сприйняття (апаратури, приміщень, залучення фахівців, значних затрат). Тексти та їх зібрання бувають найрізноманітнішими: науково-технічні звіти, монографії, практичні посібники, статті у журналах та збірниках, нормативні матеріали та ін.

Форма та обсяг віддзеркалення потреб слідчої практики у цих джерелах, можливості їх використання для удосконалення слідчої діяльності різноманітні. З урахуванням цього їх можна розділити на три основні групи:

матеріали відомчого регламентування, вивчення та оцінки слідчої діяльності;

матеріали її наукових досліджень;

джерела, що безпосередньо відбивають її зміст і результати.

До першої групи відносяться нормативні акти, матеріали керівних відомчих органів, матеріали перевірки роботи правоохоронних органів, прокурорського і судового контролю за діяльністю органів слідства.

Нормативні акти підрозділяються на загальнодержавні (постанови уряду з питань боротьби із злочинністю і діяльності правоохоронних органів) та відомчі (накази, вказівки, інструкції, положення тощо).

З позиції відображення потреб слідчої практики нормативний акт характеризується перш за все двома аспектами: 1) обумовленість його появи — наявністю конкретних потреб практики; 2) констатація наявних потреб та визначення шляхів і засобів їх задоволення.

Для цих джерел, як правило, характерна пряма вказівка на наявні потреби практики. Приводом до появи відомчих нормативних актів, як правило, служать зміни у структурі правоохоронних органів, функціональних обов'язках служб та підрозділів, результати аналізу їх діяльності, необхідність впровадження нових засобів та методів тощо.

Для цих матеріалів є характерним відображення проблеми на загальнодержавному чи відомчому рівні, тобто висока частка узагальнення як у територіальному, так і часовому параметрах. Крім того, ці документи містять, як правило, не лише вказівку на масштабні потреби практики, але й постановку завдання про необхідність вирішення цієї потреби, а в ряді випадків — і розпоряджень щодо їх вирішення. Підготовці та прийняттю нормативних актів, як правило, передує широке цільове вивчення стану роботи відповідних органів.

Ці джерела відповідно до їх призначення є найбільш інформативними за колом адресатів, через те, що у більшості випадків вони стають надбанням як практичних працівників, так і науково-педагогічних кадрів та громадськості (за відсутності обмежувальних грифів).

Матеріали колегіальних органів відомств (колегій, засідань, нарад) включають протоколи, стенограми, звукозапис виступів тощо. Рішення (постанови, звернення) є підсумковими документами, які відносяться до категорії нормативних актів. Решта документів відображає обґрунтування та коло розглянутих питань, хід їх обговорення, характер пропозицій, що висловлювались, їх аргументацію, тобто дозволяє одержати інформацію також про ті положення, які не знайшли відображення у підсумковому документі.

Для цих документів, як і для нормативних актів, характерне базування на широкому матеріалі попередньої підготовки питань до обговорення. Залежно від рівня органу та формулювання порядку його засідання матеріали, які обговорюються, відбивають і характеризують як загальнодержавну, так і регіональну постановку проблеми (наприклад, стан боротьби з крадіжками у державі, підсумки роботи слідчого апарату, обговорення звіту УВС облвиконкому тощо). Відповідно до цього дані матеріали можуть відбивати і потреби певного рівня, тобто вони є характерними як для загальнодержавного рівня, так і для конкретного регіону.

Останні при обговоренні аналогічних питань в споріднених органах (підрозділах) можуть стати основою для узагальнень та висновків про потреби практики у масштабах держави.

Потреби практики у цих документах можуть бути зафіксовані як шляхом прямої констатації, так і вказівкою на недоліки та помилки у практичній діяльності, тенденції її розвитку, що намічаються.

Матеріали перевірки роботи правоохоронних органів віддзеркалюють результати перевірки їх діяльності відомчими органами та організаціями, яким надане право контролю за роботою органів слідства і дізнання. Відомча перевірка (інспектування) підпорядкованих органів спрямована на вивчення стану справ, визначення кращого досвіду, встановлення існуючих недоліків та їх причин, визначення дієвості запропонованих та вжитих заходів для удосконалення діяльності. Метою інспектування є також отримання необхідних даних для розробки пропозицій щодо поліпшення якості роботи. Цільова постановки виявлення потреб слідчої практики при здійсненні відомчих перевірок, як правило, відсутня проте матеріали якісно проведеного аналізу діяльності дозволяють виявити слабкі місця, «больові точки» практики, тобто отримати дані, що свідчать про її потреби [45, с. 28]. Це знаходить вираження в оцінці стану діяльності контрольованих органів, у характері виявлених недоліків роботи, у трактуванні причин цього і пропозиціях по усуненню об'єктивного недоліків.

Результати перевірок оформлюються у вигляді звітів, довідок, актів, доповідних записок тощо.

Певна систематичність та коло здійснюваних відомчих перевірок дозволяє при узагальненні її результатів отримувати дані широкого предметного, територіального і часового охоплення. За результатами такого вивчення і узагальнень практики, як правило, складаються огляди та інформації про кращий досвід діяльності, про виявлені типові недоліки (помилки ) та шляхи їх подолання, які адресуються широкому колу практичних і наукових працівників.

Матеріали прокурорського та судового контролю відображають реалізацію функцій прокуратури і суду по нагляду за законним та об'єктивним проведенням розслідування. Приймаючи рішення про припинення кримінальних справ, про їх направлення на додаткове розслідування, відмічаючи недоліки та помилки у процесі попереднього слідства, прокурори та судді констатують про наявність недоробок і виносять рішення про додаткове розслідування. Наявність повторних, типових недоліків, як правило, свідчить про їх об'єктивний характер та необхідність пошуку засобів і шляхів їх усунення. За результатами узагальнення вказаних матеріалів готуються огляди і постанови прокуратури та судових органів, що характеризують потреби слідчої практики.

Друга група джерел інформації — матеріали наукових досліджень відрізняється високим ступенем інформаційності, оскільки обґрунтування і конкретизація тематики досліджень, як правило, базуються на необхідності пізнання або забезпечення відповідних потреб слідчої практики.

Мета будь-якого наукового дослідження у прямому чи переносному змісті відбиває його прикладне призначення — забезпечення умов для розв'язання проблем слідчої практики, — тобто її потреб.

Матеріалами наукових досліджень, у яких відбиваються їх результати, є програми, наукові звіти (довідки та доповідні, пропозиції та рекомендації), фактичні дані, дисертаційні роботи та публікації за результатами досліджень.

Програми досліджень містять постановку і обґрунтування вивчення практичної діяльності та її перспектив, тобто процедуру і аргументацію актуальності даного дослідження, його цілі та передбачувані результати, можливості їх практичної реалізації.

Ознайомлення з науково-обґрунтованими програмами дозволяє з'ясувати характер потреб практики, що обумовили необхідність проведення дослідження. Відсутність у програмі спонукального моменту дослідження у вигляді потреб практики чи науки, що її обслуговує, свідчить про безпредметність і безцільність передбачуваного дослідження.

Порівняння і узагальнення різних програм дослідження наукових установ та колективів дають можливість оцінити обґрунтованість постановки проблем, співставити відмінності у підходах до їх осмислення і вирішення.

Робочий план конкретизує процедуру дослідження і дозволяє судити про логіку, структуру, засоби і методи збору і обробки матеріалу, у тому числі й того, що характеризує потреби практики. Додатком до програми та плану дослідження можуть бути допоміжні документи-інструментарії: анкети, схеми, таблиці тощо, які розкривають та ілюструють методику дослідження.

Науково-технічний звіт об'ємніше і найповніше характеризують цілі, завдання, методи, хід та результати проведеного дослідження. У ньому подається зібраний фактичний матеріал, викладається його інтерпретація та оцінка, співставляються робочі гіпотези і отримані результати, формулюються пропозиції і рекомендації. Усе це дає можливість наочно уявити конкретно виявлені потреби практики, рівень їх пізнання, правомірність формулювання тощо.

Цінність наукових звітів визначається не лише широтою і об'ємністю інформації про об'єкт дослідження, але й тим, що вони, як правило, є результатом колективного дослідження, компетентного обговорення програм (робочих планів) і отриманих результатів, а також базуються на наявних у науковій установі досвіді та методиці досліджень. Крім того, планування досліджень (внесення конкретних тем до планів науково дослідної роботи інститутів) передбачає як обов'язкову процедуру обґрунтування необхідності даного дослідження, тобто розкриття того, які потреби практики це обумовлюють. Без цього, неможливо об'єктивно оцінити практичну актуальність тематики наукових розробок, визначити їх пріоритетність.

Доповідні записки та довідки є концентрованим відображенням результатів проведеного дослідження. Перші, як правило, у вигляді повідомлень про підсумки виконання завдання, а другі — як оповіщення відповідного керівного органу про результати роботи, що заслуговують на увагу адресата інформації. У них поряд з одержаними даними (про стан діяльності, досліджувані проблеми практики тощо), як правило, формулюються конкретні пропозиції по результатах дослідження.

Фактичні дані вивчення практики найчастіше є складовою частиною різних документів, що відображають хід і результати дослідження, але

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: