Особливості розслідування незаконного використання товарного знака
3) на підставі порівняльного аналізу змісту понять “незаконне використання” та “умисне порушення права на знак для товарів і послуг” обґрунтовується пропозиція доповнення ст. 20 Закону України частиною 1 наступного змісту: “1. Порушенням прав на використання зареєстрованої торговельної марки є використання такого позначення, яке є тотожним чи схожим до неї до ступеня змішування”, а також викладення назви цієї статті у наступній редакції: “Порушення прав власника торговельної марки”.
Отже, сподіваємося, що український ринок обов'язково стане для власників об'єктів інтелектуальної власності зоною чесного та добропорядного економічного співробітництва і для чого має бути зроблено все можливе.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Конституція України від 28 червня 1996 року.
Господарський кодекс України
Кодекс про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984.
Кримінальний кодекс України віл 05 квітня 2001 року.
Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 року.
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року.
Закон України від 15 грудня 1993 року № 3689-XII „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” // Відомості Верховної Ради, 1994, № 7, ст. 36.
Закон України „Про захист від недобросовісної конкуренції” // Відомості Верховної Ради, 1996, N 36, ст.164.
ПВСУ постанови № 3 від 25 квітня 2003 р “Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності”.
Лист ВГСУ від 14 січня 2002 р. № 01-8/31 "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про інтелектуальну власність" // Вісник господарського судочинства. — 2002. — № 2. — С. 64.
Наказ Держпатенту України від 28 липня 1995 р. № 116 „ Про правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг” // Офіційний вісник України. – 1997. – № 39. – С.268.
Наказ Держпатенту України від 09 листопада 1995 р. № 163 „ Про затвердження Інструкції про порядок ознайомлення з матеріалами заявки на знак для товарів і послуг та відомостями, що занесені до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг”.
Наказ МОН № 48 (в редакції від 29 січня 2002 р.) „Про інструкцію про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг”.
Наказ МОН № 10 від 10.01.2002 „Про затвердження Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг” // Офіційний вісник України. – 2002. – № 5. – Ст. 207
Информационное письмо ВАС РФ от 29 июля 1997 г. № 19 „Обзор практики разрешения споров, связанных с защитой прав на товарный знак” // Вестник ВАС РФ. – 2003. Спец.приложение к №11 ч.2.
АверьяновТ.В., БелкинР.С., КоруховЮ.Г., РоссинскаяЕ.Р. Криміналістика. - М., 2002. - С.680-690.
Андрушко П.П. Кримінально-правова охорона прав інтелектуальної власності в Україні. – К.: ФОРУМ, 2004. – 367с.
Асланова В.Ф., Мурая Н.Д. Практика експертизи товарних знаков // Водроси нзобрстсітельства — 1976 - №4. – С. 15.
Берзін П. Визначення складу та розміру доходу в злочинах у сфері господарської діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №7. – С.98-103.
Берзін П.С. Незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів та послуг: аналіз складів злочину, передбаченого ст.229 КК України 12.00.08. Дисертація. - Київ, 2004. – 311с.
Берзін П. Об’єктивна сторона незаконного використання знака для товарів і послуг//Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №2.– С.87-90.
Бизнес. — 12 августа 2002 г. — № 33
Владельцы известных брендов настаивают на ужесточении ответственности за их подделку // Комп&ньоН. — 2002. — № 17-18. — С. 15; Толстых Е. Большой лохотрон // Совершенно секретно. — 2001. — №9; Бизнес. — 31 июля 200и г. — № 31
Гальченко А.И. Допрос по уголовным делам о нарушении авторских прав на аудиовизуальные произведения // Российский следователь. – 2004. -№9. – С.2-5.
Гальченко А. Осмотр места проишествия по делам о нарушении авторского права на аудиовизуальные произведения // Законность. – 2004. - №4.– С.22.
Галанов В.А., Грищенко Н.Л. Взаимодействие органов следствия и дознания при проведении тактической операции „Следственный осмотр” по делам об уголовно-наказуемых нарушениях авторского права в области распространения аудио- и видеопродукции // Следователь. – 2003. - №2. – С.30.
Глущенко В. Застосування судової експертизи при розслідуванні порушень авторських та суміжних прав // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - №3. – С.125-127.
Демченко Т.С. Недобросовісне набуття права на товарний знак // Держава і право. Вип. 13.— К., 2001. — С. 294
Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика. – К., 2003. – С.742-773.Законодавство України у сфері інтелектуальної власності: проблеми вступу до COT. Матеріали слухань у Комітеті з питань науки і освіти Верховної Ради України. — К., 2002. — С. 17.
Іменем Закону. – 2003. – 11.04.-17.04. - №15 (5351). – С.3.
Іменем Закону. – 2003. – 11-17.07. - №28 (5364). – С. 2.
Іменем Закону. – 2004. – 23.01.-29.01. - №3 (5391). – С. 5.
Іменем Закону. – 2004. – 26.03.—1.04. - №12(5400). – С.3.
Іменем Закону. – 2004. – 02.04-08.04. - №13 (5401). – С.3.
Іменем Закону. – 2004. – 11.06.-17.06. - №23 (5411). – С.3.
Кириченко І. Експертний висновок як джерело доказів у судових справах про порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності // Право України. – 2002. - № 11. – С.78-83.
Коваль И. Неправомерное использование знака для товаров и услуг и недобросовестная конкуренция // Підприємництво, господарство і право. –2004. - № 4.
Кузнецов А.П., Изосимов С.В., Бокова И.Н. Вказ. праця. — С. 36.
Кулішенко В.С. Захист від неправомірного використання ділової репутації суб’єкта господарювання у конкуренції. – Д., 2003. – С.8.
Лавриненко И. "БРЕНДоведы в штатском" // Бизнес. — 11 февраля 2002 г. — № 6” Волженкин Б.В. Вказана праця. — С. 318
Леонтьев Б.М. Ответственность за хозяйственные преступления. — М, 1963. — С. 77
Мельник О.М. Правова охорона знаків для товарів і послуг в Україні (цивільно-правовий аспект). – Ірпінь., 2001. – 136с.
Мельник О.М. Проблеми охорони прав суб’єктів інтелектуальної власності в Україні. –– Х., 2002. - 362с.
Мельник О.М. Суб’єкт права інтелектуальної власності та його цивільно правовий статус. – Х., 2003. – 156с.
Мельник О. Товарний знак та його ознаки // Право України. – 1999. - №2. - С. 22-24.
Міліція України. – 2003. - №12. – С.13.
Міліція України. – 2004. - №2. – С.5.
Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. С.С.Яценка. — К.: А.С.К., 2002. — С. 508; Андрушко П.П. Коментар до статті 229 Кримінального кодексу України // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. — 2002. — № 4. — С. 85.
Негрескул В. Проблемні питання судового захисту прав на знаки для товарів та послуг в Україні // Юридичний журнал. — 2002. — № 1. — С. 81
Нестуля Т. Правові аспекти захисту знаків для товарів і послуг від недобросовісної конкуренції//Інтелектуальна власність.—2000.—№ 8-9.—С. 25.
Ожегов С.И Словарь русского языка. – М., 1986. – 797 с.
Петров И.А. Охрана товарных знаков в Российской Федерации: учебно-практическое пособие. – М., 2002. – 176с.
Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів / За ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького. – К., 2002. – С.156.
Подольный Н.А., Шляпков Ю.В. Проблемы создания и применения методики расследования незаконного предпринимательства // Следователь. – 2003. - №11. – С.35.
Прахов Б. Как с помощью товарного знака определить подлинность изделия // Предпринимательство, хозяйство и право. — 1996. — № 10. — С. 38; Конов Ю. Оценка рыночной стоимости товарных знаков // Інтелектуальна власність. — 1999. — № 9. — С. 36; Прохода Ю. Почем нынче товарные знаки? // Юридическая практика. — 19 декабря 2001 г. — № 51.
Тертишник А. Кримінальний процес України. – К., 2002. – 697с.
Харченко В.Б. Кримінально-правова охорона авторського права та суміжних прав: автореферат. – Х., 1996. – 24с.
Юридическая практика. — 10 февраля 2000 г. — №6
* Дані наводяться за матеріалами управління узагальнення судової практики та аналітичної роботи з питань застосування законодавства Верховного Суду України (статистична форма № 11 – Звіт про склад засуджених, місце і час вчинення злочину).
1 Свідоцтво носить строковий і територіальний характер стосовно визначеного переліку товарів і послуг.
2 В Україні відсутні чітко визначені строки розгляду заявки.
3 виключність, монопольність полягає у тому, що ніхто інший, крім власника свідоцтва на знак, не може використовувати зареєстрований знак без згоди його власника і без виплати йому винагороди [13, 153]
4 Це виключне право власника свідоцтва не поширюється на випадки (використання знаку не є злочином): здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки; некомерційне використання знака; усі форми повідомлення новин і коментарів новин; добросовісне застосування іншими особами своїх імен чи адрес. (у випадках передбачених договором?)
5 Права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки (п.1 ст.16 Закону) – виникає виключне майнове право дозволяти використовувати товарний знак (видавати ліцензію) – доцільніше, на думку Мельник О. набувати цих прав з 01 січня року, що настає за роком дня реєстрації знаку. І взагалі абсурд: права виникають від дати подання заявки, а скористатися ними можна лише зі свідоцтвом [15, с.78].
* Не можна, наприклад, визнати порушенням прав на зареєстрований знак для товарів і послуг “Коммерсантъ”, що належить ЗАТ “Коммерсантъ”, використання громадянином США Stanley Tobiason доменного імені “kommersant”, хоча і подібного до останнього до ступеня змішування, але за який його колишній власник – ЗАТ “Коммерсантъ” не сплатило збір за продовження строку користування цим доменом [171, С. 53-56].
* Ведеться у Держдепартаменті відповідно до Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 3 серпня 2001 р. № 576 [246].