Xreferat.com » Топики по английскому языку » Вигуки сучасної англійської мови

Вигуки сучасної англійської мови

– це аспект семантики висловлення, пов’язаний з комунікативною інтенцією мовця. Прагматичне значення, тобто те, заради чого й з якою метою воно вживається, висловлення набуває в процесі вербальної комунікації. Являючи собою значення пропозиції, вжитої в певній ситуації з певною метою, прагматичне значення не вичерпується іллокутивною силою висловлення, до нього додається модально-оцінні й емотивні нашарування, що складають «кадр, в який вписується викладення події». У кінцевому підсумку, прагматичне значення висловлення визначається комунікативною інтенцією мовця.

Вичленення інтенціонального смислу висловлення лежить у зоні комунікативної компетенції учасників спілкування і прагматичних пресупозицій.

У працях багатьох вчених є спроба виділити типи прагматичних значень висловлень. Труднощі класифікації полягають у тому, що різні типи прагматичних висловлень можуть зближуватися, навіть перехрещуватися, одне й те саме висловлення може виражати різні прагматичні значення. При всьому розмаїтті підходів до класифікації мовленнєвих актів, лінгвісти звичайно виділяють три основних категоріальних значення:

1) констатацію;

2) спонукання;

3) питання,

що відповідають традиційно виділеним типам речення за метою висловлення. Це значення загального плану, що має загальні формули вираження. О.Г. Почепцов співвідносить їх з поняттям вихідної інтенції, виділяючи три типи її: а) опис, б) спонукання, в) запитування.

З нашої точки зору, найбільш раціональною є класифікація Дж. Серля, заснована на таких параметрах, як:

1) мета мовленнєвого акту;

2) спрямованість акту;

3) вираження психологічного стану мовця;

4) сила прагнення до досягнення мети;

5) різниця у статусах мовця та адресата;

6) вираження інтересів мовця та адресата;

7) ставлення до мовленнєвого контексту;

8) різниця між актами, що мають тільки мовленнєву реалізацію, та актами, що можуть бути здійснені як вербально, так і невербально;

9) стиль та спосіб здійснення мовленнєвого акту;

10) інтенсивність іллокутивної сили;

11) спосіб співвідношення висловлення з їхніми інтересами;

12) співвідношення з дискурсом тощо.

Пізніше Дж. Серль запропонував ввести в свою теорію дві нові категорії: «фон», схожий на ситуативний контекст, і «колективну інтенціональність».

На думку Дж. Серля, найважливішими є перші три параметри, на підставі яких він виділив п’ять базисних класів мовленнєвих актів:

1) репрезентативи – мовленнєві акти повідомлення;

2) директиви – мовленнєві акти спонукання, які включають вимогу інформації, тобто питання;

3) комісиви – акти прийняття зобов’язання;

4) експресиви – акти, які виражають емоційний стан, у тому числі формули соціального етикету;

5) декларації, тобто акти-настановлення, такі як призначення на посаду, надання імен і звань, винесення вироків тощо.

Характеристика мовленнєвих актів звичайно дається через зіставлення з пропозицією, тобто з смислом повідомлення, що лишається незмінним при його трансформаціях. Проте значення мовленнєвого акту не зводиться до значення пропозиційного смислу, що входить в нього, оскільки одна й та сама пропозиція може входити до різних мовленнєвих актів. Наприклад, I’ll come tomorrow може бути й обіцянкою приїхати наступного дня, й загрозою чи просто повідомленням. Специфіка мовленнєвих актів нерідко пов’язується з правилами ввічливості, мовленнєвим етикетом.

Таким чином, відсутність усвідомленої відповідності між комунікативним значенням речення та його формою допускає можливість прагматичної неоднозначності висловлення, що знаходить своє відображення у непрямих мовленнєвих актах, іллокутивна мета яких присутня імпліцитно й виводиться адресатом завдяки його комунікативній компетенції. У непрямих мовленнєвих актах один іллокутивний акт реалізується за допомогою іншого іллокутивного акту. Прикладом може бути висловлення Can you pass the salt?, яке наводить М. Макаров. На нього, якщо його інтерпретувати як питання, можна відповісти або Yes, або No, здебільшого воно виступає як прохання.

Як вважає Дж. Серль, проблема непрямих мовленнєвих актів полягає у вивченні того, яким чином мовець може виразити за допомогою висловлення не тільки те, що воно безпосередньо позначає, але й те, яким чином слухач може упізнати це непрямо виражене значення. За Дж. Серлем, для кожного типу іллокутивного акту є свій набір умов, необхідних для його успішного виконання. Непряме спонукання може бути виражене або за допомогою питання, або за допомогою твердження про виконання попередніх умов або про виконання умов пропозиційного змісту або ж про виконання умов щирості, а також про існування вагомих причин для здійснення певної дії. Це зауваження Дж. Серля безпосередньо стосується нашого дослідження, оскільки вигуки, вживаючись у різних ситуаціях мовлення, набувають додаткових прагматичних значень, про що ми говоритимемо далі [див. розд. 2 цієї праці].

Проблема непрямих мовленнєвих актів досі залишається невирішеною. Існує два підходи до їх пояснення: «ідіоматичний» і «інфереційний». Перший, представником якого є Дж. Сейдок, розглядає непрямі мовленнєві акти як нерозкладні ідіоми, семантично еквівалентні звичайній спонукальній формі, а другий, представниками якого є Д. Гордон і Дж. Лакофф, використовує систему постулатів, що дають можливість будувати інференційний ланцюг від вихідної форми мовленнєвого акту до його функції.

Проблема непрямих мовленнєвих актів має велике теоретичне значення, зокрема, для аналізу співвідношення форми й функції: одній і тій самій формі приписується понад одна функція. Дж. Серль вважає, що в процесі мовленнєвого акту мовець передає слухачеві більший зміст, ніж той, який він реально повідомляє, і він робить це виходячи з загальних здатностей розумного міркування, яке він припускає у слухача. Наприклад: I tried to be in time – but alas!, в якому мовець не повідомляє безпосередньо про своє запізнення, а дає слухачеві можливість самому зробити висновок про це, вживаючи вигук alas, яким мовець ще й висловлює жаль, що прийшов не в зазначений час.

До непрямих мовленнєвих актів належать і ті, зміст яких слухач виводить за правилами імплікатур, які дозволяють визначити контекстно обумовлений зміст висловлення. Ряд лінгвістів виділяє непрямі значення на основі використання постулатів, з врахуванням конвенційних аспектів мови.

Крім основного прагматичного значення висловлення слід, очевидно, виділити також і вторинні прагматичні значення, такі як підтвердження, згода вигукові висловлення та експресивні вигуки вигукових висловлень з контекстуально-обумовленим прагматичним значенням належать вигуки вигукові висловлення з конвеційно обумовленим прагматичним значенням, вигукових висловлень. Зауважимо, що це не єдина існуюча класифікація вигуків. Так, А. Вежбицька, розглядаючи семантику вигуків, виділяє три класи: емотивні вигуки; волітивні вигуки; когнітивні вигуки, хоча припускає й інші класифікації, засновані на інших критеріях, відзначаючи, що «зазначений розподіл не може бути цілком строго проведений через наявність тісних семантичних зв‘язків між вигуками різних типів». С. Мамушкіна в праці, присвяченій аналізові семантики й прагматики вигуків у сучасній англійській мові, розподіляє вигуки за їхніми семантичними функціями на 3 групи, а саме: вигуки, що обслуговують 1) сфери емоцій і емоційних оцінок, 2) сфери волевиявлення, 3) сфери етикету. І. Шаронов, розглядаючи емоційні вигуки, класифікує їх залежно від позиції в синтагмі і виділяє чотири синтагматичні позиції. Всі ці класифікації мають місце, але принципи їх розгляду різні.


2. Практична частина


2.1 Вигуки з конвенційно-обумовленим прагматичним значенням


Прагматичне значення, як уже зазначалося, є аспектом семантики висловлення, пов’язаним з комунікативною інтенцією мовця. Воно безпосередньо співвідноситься з функціями мовленнєвої комунікації, орієнтованими на різні компоненти іллокутивного акту. Їх вибір залежить від настанови на певний комунікативний ефект. Прагматичне значення вигукових висловлень мають складну семантичну структуру, в якій одним з її складових є прагматичне значення. Серед них виділяється конвенційно-обумовлене значення, до якого належать значення, що виражаються типовими мовними формулами. Це так звані загальномовні значення, які зрозумілі й без контексту. В цьому випадку загальномовне й прагматичне значення поєднуються. Наприклад: Ahoy! Bravo! та інші. Пор. їхнє тлумачення у словнику: перший вигук є вітанням моряків, особливо, якщо вони перебувають на різних кораблях, другий – вигук радості від задоволення чиєюсь добре виконаною роботою, особливо виконавцем. Конвенційно-обумовлене значення притаманне вигукам, семантичні функції яких спеціалізовані. До них належать такі одиниці, як Devil, God be with you, hey, hurray, ouch, thank God, upon my word, що вживаються у певних ситуаціях і мають спеціальне, особливе призначення. Наприклад, вигук hurray вживається при вираженні піднесення, захопленого схвалення або ж під час атаки як бойовий заклик.

Вигукові висловлення є належністю діалогічного мовлення. Вони вживаються в умовах неофіційного спілкування, де повною мірою виявляється спонтанність, непідготовленість висловлення, тобто там, де не виявляється особлива увага до вибору мовних форм, і тільки з безпосередньою участю мовців, а також цілої низки професійних жаргонів, в яких вони виконують наказову функцію. Вибір вигуків адресантом залежить від різних чинників: ситуативності, емоційності мовлення, інтелектуального рівня співрозмовників. Так, комунікативна ситуація визначає мовленнєву поведінку, способи реалізації комунікативної інтенції, причому важливими виявляються обставини, за яких відбувається спілкування: місце, час, особистості партнерів, їхні соціальні ролі тощо. Емоційність мовлення передбачає вживання вербальних і невербальних засобів вираження емоційності мовця і слухача, їхнього ставлення до змісту розмови, їх оцінки. Від інтелектуального рівня мовців залежить не тільки знання багатющої спадщини рідної мови, а й уміння його використовувати. Отже, ці чинники створюють певні умови для появи в мовленні співрозмовників таких одиниць, підказують їм вибір певних вигукових висловлень може зумовлюватися прагненням адресанта реалізувати свій комунікативний задум, утримати увагу адресата, виявити своє, часто емоційне чи експресивне ставлення до теми діалогу. Мовець може використовувати замість повноцінного смислового комунікативного акту відповідно до конкретної ситуації, відомої мовцям, деякі дейктичні елементи, які замінюють прямі позначення, а також оказіональні позначення, зрозумілі тільки у даному випадку. Наприклад: «It’ll take at least two hours to do this!», «Oh, come on! I could do it in 20 minutes», де вигук Oh, come on!, звичайно маючи спонукальне значення, в конкретному випадку позначає незгоду з попереднім висловленням. Такі висловлення комунікативні за формою, але не завжди чіткі за змістом. Питанню вигуків як дейктиків присвячена стаття Д. Уїлкінса «Вигуки як дейктики».

Крім того, висловлення, які мають конвенційно-обумовлені прагматичні значення. До них належать вигуки-директиви та вигуки-експресиви.


2.1.1 Вигуки-директиви

Вигуки-директиви вживаються в директивних мовленнєвих актах, актах спонукання, в яких мовець висловлює слухачеві свою волю, спрямовану на виконання певної дії. Вигуки-директиви неоднорідні і відрізняються за ступенем виявлення в них категоричності, що залежить від низки обставин і, насамперед, від офіційності чи неофіційності обстановки, від соціального статусу комунікантів. Зважаючи на це, можна провести наступну класифікацію цих одиниць.

Виділяються сім груп директивних мовленнєвих актів, в середині яких у свою чергу на підставі їхнього прагматичного значення можна виділити ще підгрупи.

І. Мовленнєві акти з іллокутивною силою розпорядження, наказу, вказівки виконати щось. Вигуки цієї групи належать, як правило, до спеціальної мови, яка є природною мовою, вербальною мовою з використанням в певних ситуаціях паралінгвістичних, невербальних засобів. Слід підкреслити, що спеціальна мова – це національна мова з постійною, традиційною тенденцію до її інтернаціоналізації. Вона визначається загальною метою нормалізованої сукупності мовних засобів. Крім того, спеціальна мова – поліфункціональна мовна формація. Вона як одна з функціональних різновидів високорозвиненої літературної мови займає широке поле мовного простору і виконує найістотніші функції мови: відображення дійсності і збереження знань, одержання нового знання, передача спеціальної інформації.]

Серед вигуків-директивів виділяються вигуки за сферою діяльності, за об’єктом діяльності, за суб’єктом діяльності.

Мовленнєві акти цієї групи характерні для спілкування осіб асиметричного соціального статусу, що відбувається в рамках певних ситуацій формального спілкування і звичайно належать комуніканту вищого соціального статусу – військовим командирам, морським капітанам та офіцерам, спортивним тренерам, керівникам спільної трудової діяльності та ін. і звернені до осіб нижчого соціального статусу – рядових, матросів, спортсменів, працівників тощо. Крім того, серед них слід виділити окрему групу вигуків, які є засобом впливу на тварин. Не всі дослідники відносять ці одиниці до вигуків. Автори «Теоретичної граматики англійської мови» відзначають, що «обґрунтовані спори серед лінгвістів викликає питання про статус слів «кликання» й «відганяння» тварин…в англістиці це питання порушувалося неодноразово, але спеціально поки що не досліджувалося». Слова, що об’єднуються в цю семантичну групу значно ближчі до вигукових імперативів або, можливо, на думку авторів граматики, є такими. С. Мамушкіна, досліджуючи семантику й прагматику англійських вигуків, до класу вигуків включає слова кликання й відганяння тварин на підставі того, що в них простежується співвідношення функцій: «до експресивності в деяких випадках може приєднуватися номінативність».

У наказах, розпорядженнях і командах адресант висловлює свою волю категорично в короткій, стислій формі, тому такі вигукивигукових висловлень, що являють собою накази, розпорядження й команди, за сферою вживання виділяються такі підгрупи:

1) військові накази й команди: about face, about turn, action stations, as you were, at ease, attack; battle stations, boot and saddle, by the left; close ranks; dress; easy; fall in, fall out, forward march, front pass, left oblique, left shoulder arms, left step, left turn, left wheel; mount, mount up; one pace forward march, order arms; quick march; right dress, right form, right turn, right wheel; shoulder arms, show a leg, slope arms, stand easy, stand fast, step short, wakey, wakey. Пор. у тексті: Hill: You’re no good. Smiler, you’re no good. Shoulder arms! Smiler, one pace forward march. The rest, about turn! By the left, quick march. У наведеному прикладі використовуються вигукиsteady; ready all; ship oars, slow ahead together, slow astern together, stand from under, steady as you go; word to be passed. Пор. в тексті:

It was nothing more than a slight quiver at first, but as Trewin clutched at the screen and the deck tilted beneath his feet he heard Corbett shout, «Full astern together!»…

Far away he heard Cordett yelling, «Full astern together!Emergency full speed!. В цьому прикладі як морські команди фігурують вигукові висловлення Full astern together! та emergency full speed;

3) спортивні команди: anchor, getcomes; you – heave – ho; yo – ho. Наприклад:

– Ed, we’re going to jump.

– We’re goinna jump?

– Yes.

– On three. Ready?

– Okay.

– One, two… three!. В наведеному прикладі вигук ready є запитом про готовність до спільного стрибка, а вигук оne, two… three – командою до його виконання;

г) команди під час спільного виконання вправ, співу, танців тощо: all together now, come on, once again. Наприклад: «I think we all ought to try that,» said Angelina. «If we could just keep the rain off our faces it would really help visibility – all together, comeon – Impervius! OK. Let's go.», де за допомогою вигуків all together і come on подається команда повторити вправу.

Наведені вигукивигукових висловлень спонукання до дії за різновидом цієї дії можна виділити кілька підгруп:

1) спонукання до дії: all change, all hands ahoy, all hands on deck; c’mon, c’mon, come on; get a move on, get cracking, go ahead, go to it; jump up; run for itsharp; make it snappy, move it; shake a leg, sharp’s the word, show a leg, step lively, step on it. Наприклад: «Leave her alone. Go on home with Peter and Sally. Sally says, «Come on, Candy»; Get out! Get out! Come on, let’s go! I said move it! Get up there! Get moving!, за допомогою вигукових висловлень come on, move it і get moving мовець намагається переконати адресата поквапитися;

3) вигукові спонукання, які використовуються для впливу на дітей: hush, hush-a-bye-baby, lullaby, rock-a-bye, time for bye-byes. Наприклад: «Hush now, hush. Your mother will soon return», де вигук Hush є засобом заспокоєння дитини.

Таким чином, ці вигукивигукові речення. Серед них виділяються одиниці, в яких містяться:

1) вимога залишити мовця або інших осіб у спокої: all right for you; get off my back; lay off, leave me be, let me alone. Пор. у тексті: «Now get back in your own picture and leave me alone!» та «Bertie,» said Aunt Dahlia, and her manner struck me as febrile, «lay off, lay off! For pity's sake, lay off. I know these plans of yours. I suppose you want to shove Angela into the lake and push young Glossop in after her to save her life, or something like that.», де за допомогою вигукового висловлeння leave me alone мовець намагається примусити адресата залишити його у спокої, а за допомогою вигукового висловлeння lay off – намагається переконати адресата відмовитися від плану дій щодо третьої особи;

2) вимога спинити, припинити вчинення дії:; wakey, wakey, break it up, can the stuff, chuck it, cut it; drop it, enough of…; get of it; have done it, let us have done with it; let us leave it at that, let’s call it a day; no more, none of it that up, wrap it up. Наприклад:

«Shut up, now, Holden,» he said with his big stupid red face. «Just shut up, now.»

«You don’t even know if her first name is Jane or Jean, ya goddam moron!»

«Now, shut up, Holden, God damn it – I’m warning ya,» he said – I really had him going. У наведеному прикладі вживання вигукового висловлення Shut up є спробою примусити адресата замовкнути, а у висловленні Ssshh! There’s someone moving inside. You’ll have to go звучить вимога дотримуватися тиші, про що свідчить вживання вигуку ssshh! Цей приклад є гарною ілюстрацією до «скорочувальної» функції вигуків, про яку в свій час говорив ще М.В. Ломоносов. Замість того, щоб мовець сказав: «Я прошу вас дотримуватися тиші», – він вживає у цьому ж значенні вигук, досягаючи такої ж мети, і тим самим заощаджує і мовні засоби, і час.

Більша частина цих одиниць стилістично маркована. Наприклад, такі одиниці, як break it up, can it, dry up, hold your tongue, shut up та ін., вживаються тільки в ситуаціях неформального спілкування комунікантів симетричного соціального статусу. Тільки деякі вигукивигукові висловлення об’єднуються спільною іллокутивною метою – спонуканням до припинення дії.

IV. Директивні вигукивигукові висловлення з іллокутивною силою поради, попередження: be careful, breakers ahead; careful, cheese it; go easy; hang on, have a care, heads up; look ahead, look likewith sth; take care, take care to do sth, take my tip, take your time; watch it, watch out, watch your step; you can’t tell himвигукові висловлення, яким залежно від прагматичної ситуації властива іллокутивна сила попередження, застереження чи погрози: calm down, cool it; hold your horses, hold your tongue; mark my words, marknow, mind your tongue; wait and see; you’ll catch it, you wait. Наприклад: «…And you must be very careful, or some great misfortune will happen to you.»

«It may,» said Aaron.

«And it will, mark my word, it will.». У цьому тексті вигукове висловлення you mark my words вживається з прагматичним значенням попередження. А в наступному висловленні – воно має прагматичне значення загрози: «You mark my words, she's going to want revenge on Dumbledore for appointing a new teacher without consulting her,» said Hermione, closing the newspaper.;

3) вигукиher try; one more wordcatch it; step outside; want to make something of it?; you dare, youdo that. Наприклад: Do what I tell you – or else! Тут висловлення or else має прагматичне значення погрози, що підтверджується тлумаченням його у словниках: «2 or else: … b…». На нашу думку, цілком віднести такі висловлення до вигукових ще не можна. Але за виконуваною ними роллю у мовленні, тексті, за їхньою комунікативною функцією вони перебувають на шляху до переходу в граматичний клас вигуків, чому сприяє їхнє прагматичне значення. Автори «Теоретичної граматики англійської мови» дотримуються подібної точки зору: «…процес «переходу до вигуків» окремих словосполучень і речень все ж таки є реальністю….розвиток вигуків зі словосполучень і речень починається, очевидно, з поступової ідіоматизації останніх і утворення на їх основі словесних комплексів, всередині яких через ті чи інші причини відбуваються різні словотворчі і фонетичні зрушення».

Вживання вигукових висловлень з іллокутивною силою попередження й застереження більш характерне для ситуацій неформального спілкування комунікантів симетричного соціального статусу. Хоча у цих висловленнях різна іллокутивна сила, їх об’єднує спільна мета – вербальними засобами запобігти певним діям адресата, попередити його про можливу небезпеку тощо, що дозволяє говорити про вигукивигукових висловлень.

V. Директивні вигукиohвигукові висловлення, що виражають згоду, можна розділити на три підгрупи, в кожній з яких є власна іллокутивна сила:

1) стверджувальна відповідь на що-небудь, дозвіл: all means, all right, all yours, as you say; aye, aye; by all means; can a duck swim?, capital; fair enough; I don’t caresir, very well and good; will do, with pleasure. Наприклад, вигукове висловлення by all means має прагматичне значення дозволу взяти папір: «May I borrow your paper?» «By all means.».

Для частини висловлень з іллокутивною силою стверджувальної відповіді, дозволу характерне вживання в ситуаціях офіційного спілкування комунікантів асиметричного соціального статусу, а саме під час спілкування військових: aye, aye; very good, sirmadam, наприклад:

– Oh, oh, I’m sorry. Can you send someone else to finish the unpacking, please?

– Right away.

«You lay off and devote yourself to your duties about the home.»

«Very good, sir.»; для інших, стилістично нейтральних, характерне вживання в різних ситуаціях спілкування: all right, all yours, as you say, by all means, fair enough, I would just as soon as not, isn’t he just, just so, of course, OKhe just. Серед вигукових висловлень, що виражають згоду, є непрямі мовленнєві акти can a duck swim?, де питальне за формою речення є стверджувальною відповіддю, і I don’t care if I do, I don’t mind if I do, isn’the etc. just, no sweat, де мовною складовою мовленнєвих актів згоди є заперечне за формою речення;

2) вираження взаємної домовленості, згоди: agreed, all right; done; it’s a bargain, it’s a deal, it’s a go, it’s a match; point taken, put it there; right; shakе on it, so be it; that’s a bargain. Наприклад:

– Well… I know everyone makes mistakes. And it’s a sign of character to give a person a second chance, right?

– Right. I’m with you., в якому вигуком right виражається згода зі словами співрозмовника.

Вживання цих вигуків більш характерне для ситуацій неофіційного спілкування комунікантів однакового соціального статусу;

3) вираження однаковості думки, одностайності: and a good jobwas that; just so; now you’re talking; quite, quite correct, quite right, quite so; same here, so it isright; well done, you can say that again, you may well say so it, you said it, you’ve got a point there.

«You do not usually take this class, is that

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: