Сутність і поняття фрейму "жіночність"
- похідні від прикметника feminine (ultra-feminine, unfeminine)
Privately he did so; and he was constituted by his extreme sensitiveness and taste for ultra-feminine refinement to be a severe critic of them during the carnival of egoism, the love-season. (The Egoist, c.141).
[…]I set my cap at him, and there's my flat confession, and highly unfeminine it is (The Egoist, c.411).
- дієслово womanize. Простежуючи етимологію цього слова, И. Манкевича зазначає, що у ХІХ ст. womanize означало „знаходити ужину”, а у сучасному дискурсі воно передає негативно-оцінне значення „мати багато сексуальних партнерів” [52, с.187]. Втім у творі Дж. Мередіта зафіксовано випадок індивідуально - авторського вживання womanize:
He was dissatisfied, and to her hearing it was hardly in the tone of manliness that he entreated her to reassure him; he womanized his language (The Egoist, c.59).
Отже, зміни, що відбулися у лексичній структурі концепту „Жіночість” (підвищення статусу референта – жінки, поява нових лексичних одиниць, що містять сему „жіночість”, набуття прикметником feminine значення „жіночний” та збільшення його частотності у творах кінця Вікторіанства) пов’язані зі змінами у вікторіанському суспільстві, зокрема з розвитком феміністичних тенденцій.
Таким чином, в першому розділі ми розглянули, проаналізували і виділили наступні моменти:
1. виделіли когнітивні компоненти фрейма “жiночнiсть” і визначили його поняття в лінгвістиці;
2. розглянули фреймовий підхід в дослідженнях семантики;
3. виділили облігаторні і не облігаторні компоненти.
Розділ 2. Ядро і периферія фрейма “ жiночiнсть”
2.1 Природа фрейму, його категоризація і типи фреймів
Фрейм формується або декількома предикатами при одному суб’єкті [12, с.92], або шляхом встановлення реляцій між декількома суб’єктами об’єднаними у рамках стандартної ситуації.
Згідно з теорією Ч. Філмора, ці реляції визначають специфіку семантичних ролей, або глибинних семантичних відмінків, що приписуються суб’єктам .
По суті такий фрейм є не що інше, як фреймова решітка, де інформація сконцентрована у вузлах (слотах) і реляційних дугах, що об’єднують ці вузли [9, с.89].
Таким чином, взаємозв’язок понять фрейму, пропозиції та решітки полягає в тому, пропозиції та решітки можуть формувати фрейм, а декілька фреймів можуть утворювати міжфреймову решітку.
Подальша розробка поняття фрейму приводить до введення в ужиток термінів «схема» і «схемата». Схема – це узагальнення декількох фреймів, їх своєрідний гіперонім.
Як відзначає Р.Лангакр, схема являє собою «крупнозернисту» репрезентацію. Схемата ж, навпаки, є «мілкозернистою» репрезентацією, більш детальний фрейм. Його деталізація забезпечується за рахунок проекції концептуальної структури на конкретну життєву ситуацію.
На відміну від більш абстрактної схеми, схема та наближена до візуального образу, вона структурує образ у просторі [6, c.360].
Прикладом концептуального аналізу у термінах фреймів-схем може бути, виявлення інформаційних структур, що відстежуються у лексико-граматичних (частиномовних) і лексичних сигніфіккативних значеннях мови, в той час як концептуальний аналіз денотативних , зв’язаних з мовленнєвою ситуаціях значення слова передбачає звернення до більш конкретних фреймів-схемат.
Що стосується понятійних категорій, представлених у семантиці мовних одиниць більших, ніж слово, то тут більш релевантними одиницями концептуального аналізу стають, план, сценарій та скрипт.
Ці поняття також асоціюються з фреймом, але на відміну від нього дані структури представлення знань є не статичними, а динамічними, не потенційними, а актуалізованими у мисленнєво-мовленнєвій діяльності.
За визначенням Т. Фесенко, даним у зв’язку з характеристикою живої та неживої природи існує два основних шляхи (механізми) виникнення упорядкованості: статистичний механізм, що створює «порядок з безладу», та новий механізм що створює «порядок з порядку» [84, c.17].
Ця ж закономірність простежується і у семантиці знаків мови: у семантиці слова має місце первинне упорядкування інформації, створення «порядку з безладу» на основі певної концептуальної структури (фрейму); у семантиці речення та одиниць більш високого рівня мовної ієрархії має місце відтворення «порядку з порядку» на основі іншої концептуальної структури, в рамках якої актуалізована семантика слова.
При визначенні фрейму вказується на те, що до його складу входять як декларативні, так і процедурні знання [89, c.22].
Тобто фрейм, як «застигла» структура (сховище інформації), включає також і знання про те, як користуватись цим фреймом і що слід робити, якщо при обробці за його допомогою конкретних даних очікування не підтвердяться [92,c.91-92].
Процедурні знання стають свого роду «інструкцією» по використанню фрейму. З огляду на це не є помилковим ототожнити процедурні знання з концептуальним планом. За визначенням Р.Богранде, план представляє собою узагальнену модель, що включає конкретну цільову установку [80,c.164].
Кожен фрейм може мати декілька таких цільових установок. Реалізація кожної з них перетворює фрейм у сценарій.
Згідно з визначенням Т. А. Ван-Дейка і В. Кінча, сценарій – це така утворення сукупністю пропозицій модель, кінцеві позиції якої не заповнені, їх заповнення відбувається «по умолчанию». тому сценарій є застосовним до різних ситуацій, у яких термінальні позиції і заповнюються конкретною інформацією
Слід відзначити, що серед фреймів, включених до однієї схеми може бути найбільш типовий. Аналогічно серед концептуальних планів також є найбільш вживаний.
Подібна закономірність зафіксована лінгвістикою у теорії фонеми, де обґрунтовується існування інваріанту фонеми, її варіантів – алофонів. У теорії морфеми також іде мова про існування у її складі інваріантного, найбільш вживаного морфа і його аломорфів.
Дане явище, спроектований на концептуальні моделі, дає змогу припустити можливість існування у складі концептуальної схеми інваріантного фрейма, що включає інваріантний план (в результаті – інваріантний сценарій) [18,c.8]
Ця сутність має назву скрипт під яким, наприклад, Р. Абельсон розуміє структуровані знання, що мають під собою соціальні обґрунтування і співвідносні зі стереотипними ситуаціями, які є часто та регулярно відтворюваними [7,c.6].
За Дж. Тейлором, скрипти відносяться до базового рівня подій, який структурується відповідно до найбільш очікуваної послідовності підпорядкованих одна одній дій актантів [95,c.87-88].
Відповідно до існування фреймів-схем та фреймів-схемат, існують скрипти-схеми та скрипти-схемати. Існуюча в мові узагальнен модель речення виглядає у цьому випадку як скрипт-схема, а ця ж модель, отримуючи конкретне лексичне наповнення у мовленні – як скрипт-схемата.
Ідея типового фрейму та типового плану фактично випливає з розробки концептуального аналізу ейдетичного напрямку, характерного для прототипічної семантики. Згідно з положеннями прототипічної семантики, понятійна категорія задається найбільш типовим цілісним представником категорії, який і стає ядерним, центральним елементом.
Інші ж представник категорії розміщуються у зонах ближньої та дальної периферії, у залежності від того, наскільки вони схожі з прототипом як «кращим » зразком класу.
Сутність, найменша близька до прототипу, стає проміжним феноменом, що належить одночасно до двох різних категорій. [87,c.70].
При виокремленні прототипічних категорій, на відміну від об’єктивної класифікації понять, проявляється спосіб осмислення світу людиною через призму суб’єктивного досвіду, що набуває значимості при категоризації явищ. [92,c.76].
На сучасному етапі розвитку когнітивної лінгвістики логічний та ейдетичний напрям концептуального аналізу є взаємопов’язаними. Відправним положенням для їх об’єднання стає визнання того факту, що холістичні концепти, що формують прототипічну категорію, мають певні закономірності своєї організації, свої інформаційні моделі [15,c.77], і виступають у ролі своєрідних «скелетів» образу.
На думку Д.Лакоффа модель протитипу є центральною, моделі периферійних членів категорії представлені трансформаціями центральної моделі. Ці трансформації мають або велику узагальненість порівняно з моделлю прототипу (трансформація генералізації), або включають додаткові понятійні сутності, відсутні у центральній моделі (трансформація специфікації).
При різноманітності ментальних репрезентацій, відображених у семантиці одиниць мови та мовлення, не дивно, що дослідниками пропонуються різні терміни для позначення відповідних концептуальних структур.
Звернення до проблеми типології фреймів виводить на перший план наступні питання:
1) про кількість фреймових типів;
2) стосовно тих концептів, які є складовими фреймів і в термінах котрих можуть бути проаналізовані інші концепти;
3) стосовно реляцій, які встановлюються між конституентами фреймів.
«Базові операції мови є в основному, операціями простими, надзвичайно простими і небагаточисельними, які постійно повторюються по відношенню до власних результатів». Природа цих операцій обумовлена певними можливостями мислення.
Саме базові операції, яким людське мислення зобов’язане своїми можливостями, лежать в основі структури мови [51,c.55].
Таким чином, логічно припустити, що кількість фреймових типів обмежена.
Стосовно того, які концепти складають типові фрейми – це концепти, об’єктивовані у понятійних категоріях систем частин мови:
ХТОСЬ/ЩОСЬ-предмет (іменники, ТАКИЙ-якість (прикметники)), СТІЛЬКИ-кількість (числівники та квантифікатори), ІСНУЄ ТАК – буття (стативи та дієслова/ІСНУЄ ДІЮЧИ – дія (дієслова), ТАК – спосіб буття (прислівники), ТАК-оцінка (прислівники; ТУТ/ТАМ – місце (прислівники, ЗАРАЗ/ТОДІ – час (прислівники) [23,c.19].
Прийнявши припущення, згідно з яким конституентами типових фреймів є понятійні сутності, об’єктивовані у категоріальних значеннях частин мови, спід зазначити, які реляції можуть встановлюватись між цими сутностями. Тип фреймової структури залежить від того, які слоти вона включає і як ці слоти між собою пов’язані.
С.А.Жаботинська виділяє 5 фреймових типів: предметноцентричний фрейм, акціональний фрейм, партонімічний фрейм, гіпонімічний фрейм, асоціативний фрейм.
1. Предметноцентричний фрейм.
Фрейм даного типу являє собою систему пропозицій, де до одного й того ж логічного суб’єкту ХТОСЬ/ЩОСЬ примикають декілька логічних предикатів, які характеризують об’єкт за кількісним, якісним, акціональним, вокативним, темпоральним та оціночним параметрами.
Дані параметри є способом мисленнєвої дискретизації цілісного предметного образу. Композиційний малюнок, що визначає спосіб його прочитування, задається на основі фреймової моделі, у якій представлена система багаторівневих пропозицій.
Предикати пропозицій, що співвідносяться з предметом або безпосередньо або опосередковано належать до трьох зон предметної рефлексії: об’єктної, яка представляє буття предмету як такого (предикати першого порядку), суб’єкт-обєктної, що представляє предмет через його спів-буття з суб’єктом-спостерігачем (предикати другого порядку), і суб’єктної, що представляє предмет через його оцінку спостерігачем (предикати третього порядку).
У предикатах відображений порядок нарощування інформації про об’єкт по мірі його споглядання. Отримання цієї інформації є відповіддю на питання як традиційні: ЩО/ХТО?, ЯКИЙ, СКІЛЬКИ?, ЩО РОБИТЬ(ІСНУЮЧИ)?, ЯК (ІСНУЄ)?, ДЕ (ІСНУЄ)?, КОЛИ (ІСНУЄ)?, ЯК (ОЦІНЮЄТЬСЯ)?
Система понятійних категорій як розгорнутий комплекс ознак, необхідних для об’єктивації предметної сутності, ілюструє сформульоване Ю.С.Степановим положення про існування трьох основних функцій мови: номінації – присвоєння імені об’єкту, предикації – приведення у зв’язок один з одним предмета та його ознаки, локації – фіксації названого у просторі та часі стосовно самого мовця (суб’єкта). Первинний апарат локації заданий комплексом «я – тут – зараз». Відношення «я – тут – зараз» із ситуації говоріння переносяться на будь-яку іншу ситуацію, стаючи стосовно неї відношеннями «він – там – тоді » [25,c.67].
У предметно центричній фреймовій моделі категорія буття (ІСНУЄ) представляє і само тотожне буття предмета і його інобуття, або спів-буття з іншими предметами у контексті ситуації.
Ця категорія може бути предикатом лише у тому випадку, коли вона асоціюється зі спів-буттям, з подією, у межах якої буття предмета проявляється у якомусь зі своїх аспектів (ІСНУЄ ТАК).самототожне ж буття не вичленяється з категорії предмета у якості ознаки, або самостійного предикату.
Порівняємо точку зору М.В.Нікітіна «Існування речі не входить у число її онтологічних ознак. Існування онтологічної ознаки – у її приналежності речам. Річ проявляє себе в ознаках, ознаки проявляють себе у речах» [4,c.34].
Предметноцентричний фрейм ілюструє нерозривність образів об’єкта та суб’єкта, об’єктивованих у системі частин мови. Суб’єктні оцінки пронизують усі класи слів, що знаходить відображення у граматичній категорії ступенів порівняння у прикметників та прислівників, у граматичних категоріях часу та способу у дієслова, а також у лексичній семантиці одиниці різних класів, значення яких включають конототивний компонент.
Фрейм як концептуальна структура передбачає співіснування декларативних та процедурних знань.
Тбто, кожен фрейм супроводжується набором концептуальних планів-установок, які задають напрямок сканування, або послідовного «прочитування » фрейму, його розгортання у сценарій.
Тповий сценарій є скрипт. У сценарії та скрипті елементи упорядковуються у лінійному ланцюзі. Сценарії та скрипти об’єктивовані у синтаксисі мови, де є канонічні моделі речень, а також моделі, що відхиляються від канону і призначаються для зміни інформаційного фокусу. У англійській мові моделлю-скриптом, що ілюструє послідовність, упорядкованість усіх слотів, що входять у фрейм, є наступною:
{ТАК [[ (СТІЛЬКИ (ТАКОГО (ЩОСЬ)) ІСНУЄ] ТАК] ТУТ-ЗАРАЗ]}
оцінка (кількість – якість: предмет ) (інобуття: спосіб - місце - час)
Fortunately, two best doctors went quickly there yesterday.
(на щастя, два найкращих лікарі виїхали швидко туди вчора).
Предметноцентричний фрейм застосовується при аналізі лексичного та граматичного матеріалу. У лексиці ця модель обумовлює спосіб аранжування семантичних компонентів значення. У граматиці (у синтаксисі) вона забезпечує аранжування словесно маркованих смислів у тих реченнях, де розповідається про одного учасника подій, про існування предмета у певних просторово-часових рамках.
Цей предмет, виступаючи у ролі логічного суб’єкта пропозиції, лишається незмінним, є аргументом. Предикати ж пропозиції можуть бути різноплановими, змінними, виступаючи тим самим у ролі функції аргументу. Відношення, що зв’язують конституенти предметноцентричного фрейму суть екзистенція ознаки. Інші типи фреймів моделюють відношення інакшого порядку – між декількома предметними сутностями, включеними у склад цілісної інформаційної структури.
2.Акціональний фрейм.
Конституентами фрейму даного типу є декілька предметів ЩОСЬ/ХТОСЬ, ЯКІ НАДІЛЯЮТЬСЯ СЕМАНТИЧНИМИ РОЛЯМИ. ЗА ВИЗНАЧЕНННЯМ ч.Філмора, ці ролі суть «глибинні семантичні відмінки»: агент, інструмент, паціенс, адресат, бенефіціант, мета, причина, наслідок, результат і.т.д. [7,c.99].
Семантичні ролі відображають характер відношень між предметними сутностями, серед яких однав, наділена роллю агенса є центральною. Предмет-агенс є головним учасником події, оскільки розподіл ролей між іншими учасниками події залежить від виконуваної агенсом дії.
Якщо у предметно центричному фреймі у фокусі уваги перебував сам предмет (і зв’язки між понятійними конституентами фреймової структури установлювались «від предмета»), то у акціональному фреймі акцент зміщується на взаємодію одного предмета з іншими предметами. Спосіб цієї взаємодії і визначає характер зв’язку між складовими фрейму.
Акціональний фрейм також застосовується для аранжування елементів значень у лексичних та граматичних одиницях мови. Наприклад, англ. florist
(той/агенс/, хто торгує квітами/паціенс/); пор. укр. квітникар. Синтаксис забезпечує відповідне слівне розгортання: Хтось (дехто, людина) торгує квітами. Акціональний фрейм може використовуватися і для аранжування змісту у тексті. [29,c.80].
Наявність у фреймовій структурі елементів ХТОСЬ/ЩОСЬ передбачає можливість можливість їх розгортання у предметноцентричний фрейм, де кожна з предметних сутностей наділяється відповідними параметрами. Наприклад, англ..sixer (старший бойскаут, який керує шістьома молодшими скаутами) – структура: СТІЛЬКИ ТАКОГО ХТОСЬ-агенс діє на СТІЛЬКИ ТАКОГО ХТОСЬ-паціенс.
Партонімічний фрейм.Концептуальна структура включає предметні сутності ЩОСЬ/ХТОСЬ, які співвідносяться між собою як ціле і його частина. Зв’язок, який встановлюється між предметами, є відношення володіння, або екзистенція частини: ЩОСЬ: ціле має ЩОСЬ: частина; ЩОСЬ-1 є частина ЩОСЬ-2. частина, яка містить дискретні елементи, може, у свою чергу, мислиться як ціле.
Партонімічний фрейм має понятійну суміжність з предметно центричним фреймом: наявність у предмета певної частини може мислитись як якість даного предмету (ЩОСЬ є ТАКЕ: має частину).
Дане аранжування концептів прослідковується у значеннях лексичних одиниць типу англ.. arm-chair (стілець, який має підлокітник = крісло). Виділяючи партитивні відношення у лексичній семантиці поряд з родово-видовими відношеннями, М,В, Нікітін відзначає, що партитивні відношення, які поки що недостатньо досліджені, відіграють надзвичайно важливу роль у світі, у свідомості та у мові.
У мові відношення «частина-ціле» глобальні, вони поширюються на весь словник і організовують його у цілісні партитивні структури (4,88). Такі структури можуть лежати в основі організації лексико-семантичних полів. Ці ж структури простежуються і у семантиці синтаксису, де вони отримують специфічне переломлення у конструкціях з іменами- міронімами: a drop of water (крапля води), a slice of bread (шматочок хліба), a sack of apples (мішок яблук) [31,c.8-80]
Предметні концепти, які входять до складу патронімічного фрейму, можуть бути розгорнуті у предметно центричні фреймові структури. Пор.: англ.. four-wheeler (автомобіль, що має чотири колеса) – структура ЩОСЬ:ціле має СТІЛЬКИ ЩОСЬ: частина; укр.. Червона Шапочка: структура ХТОСЬ має ТАКЕ ЩОСЬ: частина.
4.Гіпонімічний фрейм.
У даній структурі, що отримала досить повний огляд у лінгвістичних роботах, предметні сутності ЩОСЬ/ХТОСЬ об’єднуються родо-видовими відношеннями. Тип зв’язку можна визначити як відношення включення ознаки, або екзистенцію видових розбіжностей: ТАКЕ ЩОСЬ: рід включає ТАКЕ ЩОСЬ: вид; ТАКЕ ЩОСЬ-1 є вид ЩОСЬ-2. на відміну від відношень між сутностями партитивнного фрейму – відношень, які також можна охарактеризувати як включення (частини в ціле), - зв’язки між елементами гіпонімічного фрейму виявляють не співпідпорядкування предметів, а спів підпорядкування ознак: ознаки роду включаються у ознаки виду.
У родовій сутності цих ознак меньше, у зв’язку з чим відповідне поняття має широкий екстенсіонал, поширюючись на різні види предметів. У видової сутності до ознак роду приєднуються свої власні ознаки, що звужує екстенсіонал поняття. Якщо вид, у свою чергу, підрозділяється на підвиди, він може мислитись як рід.
Гіпо-гіперонімічний фрейм структурує інформацію, представлену у лексиці і в граматиці мови. У лексиці він простежується у розширенні та звуженні значення слова, а також в організації лексико-семантичних полів.
У синтаксисі даний фрейм обумовлює аранжування смислів у реченнях типу Собака є твариною; Ця тварина є собакою. При порівнянні з партитивними відношеннями Собака має хвіст, але не Хвіст є собакою.
Гіпо-гіперонімічний фрейм може демонструвати співвідношення між предметними сутностями, що зіставляються за різними категоріальними параметрами (кількість, якість, буття/дія, спосіб буття, місто, час), представленими у предметноцентричному фреймі.
5.Асоціативний фрейм.
У всіх попередніх типах фреймів були виявлені різновиди відношень суміжності: зв'язок між елементами, що входять у фрейм був обумовлений онтологією буття предметного світу, де предмети мають певні характеристики (предметно-центричний фрейм), діють один на одного (акціональний фрейм), є цілісностями, що містять частини (патронімічний фрейм) і групуються у класи за своїми ознаками (гіпонімічний фрейм).
У мисленні і в мові такі відношення призводять до появи метонімічних переходів від одного ославленого концепта до іншого. Асоціативний фрейм ілюструє відношення подібності, яке базується не стільки на «стані речей» в онтології, скільки на зближенні концептів у мисленні самої людини.
Таке зближення є асоціативний зв'язок, присутній у концептуальній метафорі і об’єктивований у метафорах і порівняннях мови. Схожість та подібність можуть бути або відмічені людиною у предметному світі, або ж бути плодом людської уяви, тобто можуть встановлюватись людиною довільно.
Відповідно до спостережень психологів, діти дошкільного віку мають труднощі при сприйнятті метафори, оскільки вона не має безпосередньої предметної детермінованості [32,c.3].
Не виключено, що асоціативна фреймова модель формується на пізній стадії онтогенезу. Образність же дитячого мислення може засновуватись на фреймових моделях чотирьох попередніх типів.
Якщо ЩОСЬ-1 є концептуальним референтом (мислимий предмет), а ЩОСЬ-2 – концептуальний корелят (предмет, який задано для порівняння), то основою для встановлення їх подібності стає один або декілька параметрів, представлених у предметноцентричному фреймі.
З наведених вище спостережень очевидна основоположна роль предметноцентричного фрейму, за рахунок якого розгортаються інші фреймові структури. При концептуальному аналізі мовного матеріалу таке розгортання, як правило, є необхідним. Більш того, при побудові концептуальних моделей, призначених для аналізу конкретного емпіричного матеріалу, розглянуті типи фреймів можуть комбінуватись один з одним, утворюючи інтегративні концептуальні моделі.
В якості прикладу розглянемо реконструкцію такої моделі (Схема 1) для багатозначного слова сhair (інтеграція предметноцентричного, гіпонімічного та акціонального фреймів):
ХТОСЬ ІСНУЄ ДІЮЧИ ТУТ
(2)
Chair (1) Chair
включає
ТАКИЙ
ХТОСЬ ІСНУЄ
ДІЮЧИ
(4) Chair (3) Chair
на
СТІЛЬКИ ХТОСЬ ІСНУЄ ТУТ
(5) Chair (6) Chair
Схема 1
(1) Chair – предмет меблів, на якому сидять.
(2) Chair – людина, яка головує (як правило, сидячі на стільці), керуючи ким-небудь.
(3) Chair – завідувач кафедрою, який керує групою викладачів.
(4) Chair – посада професора (яку, як правило, має завідувач кафедрою).
(5) Chair – група викладачів, підрозділ професорсько-викладацького складу. (6) Chair – приміщення, де знаходяться члени кафедри.
Фномен полісемії пов'язаний з переміщенням словесного знаку з однієї ділянки концептуальної моделі на іншу. При цьому модель мотивує причини такого переміщення. Напрями зміни значення знаку, що спостерігається у межах типових фреймів, є регулярними, тобто відстежуються у семантиці цілої низки одиниць мови. Кожний з лексико-семантичних варіантів слова має свої синоніми, у зв’язку з чим фрагмент наведений вище інтегративної концептуальної структури (слоти 2-6) може служити основою для аранжування тематичних парцел у складі лексико-семантичного поля.
2.2 Ядерні номінації і компоненти фрейма “ жiночнiсть”
Зокрема, Е.Г.Бєляєвська використовує термін "лексичний фрейм" для опису структури лексичного значення слова. У даному контексті структура значення лексичної одиниці визначається як - "комплекс знань про позначуваний, фіксуємий у мовному коді" [11, с. 22].
Е.Г.Бєляєвська відзначає можливість виділення у фреймі двох рівнів - "зовнішньої семантики" і "сутності значення". Останній рівень автор визначає як "когнітивну модель" - "максимально узагальнене, схематизоване уявлення про концептуальну підставу значення, що виділяє в значенні найбільш важливі, вузлові моменти" [11, с. 23-24].
Складність структури лексичних фреймів визначає існування деяких специфічних властивостей останніх. Однією найбільш важливою, багато в чому визначальною інші властивості фрейму відмітною ознакою є наявність у ньому "фокуса" і "периферії".
У даному дослідженні як фокус фрейму слідом за Е.Г. .Бєляєвською ми будемо розглядати етимологічно перше, основне значення лексичної одиниці.
Когнітивна модель "сконцентрована" у фокусі фрейму, і являє собою свого роду значеннєве ядро окремо взятого слова, однак, ті або інші її елементи проявляються в кожному з периферійних значень лексичної одиниці. Разом з тим, на думку низки дослідників, у міру "видалення" значення від фокуса ступінь концентрації когнітивної моделі в ньому знижується.
Таким чином, виявлення когнітивної моделі дозволяє визначити ознаку, покладену в основу вторинної номінації, і привласнити будь-якому знову виниклому предмету або явищу реальної дійсності адекватне їхнім властивостям назву.
У процесі створення висловлення лексичні фрейми слів, що сполучаються, взаємодіють, причому їхні фокуси зміщаються, а периферійні значення <віддаляються> від лінгво-когнітивної моделі й "уподібнюються" один одному.
У результаті загальний зміст фрази може "ускладнюватися" з появою тих або інших, властивих лише народу-носієві даної мови, асоціацій, зверхфразових значень, незвідних до простої суми змістів складове дане висловлення слів.
Так виникає відбивана в рамках художнього тексту своєрідна картина світу, що сполучає в собі як авторські, індивідуальні, так і загальнонаціональні риси.
На думку ряду дослідників, картина світу як унікальний психолінгвістичний феномен може виступати у двох своїх іпостасях: "концептуальної" і "мовної". Концептуальна картина світу розглядається як "система пресупозицій і імплікацій особистості, що співвідносить із тлом невисловлених допущень і практик" [17, с. 81].
Таким чином, концептуальна картина світу, по суті, являє собою загальну "когнітивну модель" системи мови: і та й інша не дані у відчуттях і існують лише на рівні підсвідомості. І та й інша лежать в основі номінації одного явища, або всієї сукупності явищ дійсності.
Результатом актуалізації концептуальної картини світу на "зовнішньому" рівні є мовна картина світу - "мовна свідомість, прямо пов'язана з асоціативно-вербальною мережею мови" [17, с. 80].
Іншими словами, мовна картина світу являє собою "набір" всіх лексичних одиниць даної мовної системи.
Стосовно до художнього образу, що розгортається в тексті, концептуальна і мовна картини світу виступають як рівні відповідно внутрішньої й зовнішньої семантики, тобто як а) свого роду макрокогнітивна модель образу, що відображає авторську концепцію тексту, і б) як набір мовних складові побудови образу - мовні засоби для передачі задуму відправника повідомлення.
Як відзначають деякі дослідники, структура мовної картини світу повторює структуру лексичного значення кожного складового її слова й включає "ядро" і "периферію" змісту [7, с. 130-187].
При цьому як ядро виступає сукупність етимологічних фокусів лексичних фреймів з великим ступенем концентрації когнітивних моделей. На периферії перебувають контекстуальні значення, що відображають індивідуальні особливості стилю творця тексту.
Оскільки мовна картина світу служить джерелом інвентарю для створення художнього образу, можна припустити, що художній образ так само має фреймову структуру - ядро й периферію.
У випадку розгляду "статичного" художнього образу, тобто способу-архетипу, узятого поза конкретним літературним твором ядром буде слугувати сукупність основних, споконвіку властивих уявлень про образ даного народу.
При цьому в процесі відображення даних уявлень у мові, на рівні "зовнішньої семантики", для опису будуть використовуватися значення, що становлять фокуси лексичних фреймів, з високим ступенем концентрації в них когнітивних моделей.
На периферії статичного способу-архетипу перебувають риси, що надають йому кожним з його носіїв мови, що розглядають, відповідно до тих або інших особливостей його (носія мови) індивідуального стилю. У цьому випадку для опису образу будуть використовуватися значення, що належать до периферії концептуальної і мовної картин світу, іншими словами, значення, "вилучені" від фокуса фрейму, що є метафоричними стосовно денотата й, тим самим, передавальні його індивідуальне, авторське трактування.
Ядро вербально вираженого концепту містить смисловий елемент-домінанту, який найбільш очевидно репрезентує зміст концепту. В якості ядра концепту „Жіночність розглядаємо абстрактні іменники зі значенням „жіночність ” та „жіноцтво ” (у дужках вказується частотність вживання у романах): woman (10), womankind (10), girlhood (7), womanliness (5) maiden (4), girlishness (2), maidenhood (2).
Лексема womanhood реалізує у творах зафіксовані у сучасних словниках значення: 1. the state of being a woman, not a man or a girl 2. formal women in general. При цьому у романах експліцитно виражена сема „дорослість ”. Отже, основними значеннями womanhood є:
1.Дорослий стан жінки:
A disposition naturally simple and demanding protection; a long course of poverty and humility, of daily privations, and hard words, of kind offices and no returns, had been her lot ever since womanhood almost, or since her luckless marriage with George Osborne [67,c.551].
Ever since her womanhood almost, had she not been persecuted and undervalued? [34, c. 584].
Though unsophisticated in the usual sense, she was not incomplete; and it would have denoted deficiency of womanhood if she had not instinctively known what an argument lies in propinquity[57, c.311].
Ця лексема позначає набуття дівчиною якостей дорослої жінки:
One would certainly suppose her to be farther on in life than her seventeenth year - perhaps because of the slow resigned sadness of the glance, from which all search and unrest seem to have departed, perhaps because her broad-cheated figure has the mould of early womanhood [78,c.305].
Перетворення дівчини на жінку метафорично зображується за допомогою виразів зі значенням „пробудження ”, „перехід в інший стан ”.
[…] that sense of helpless dependence on another's feeling which awakens the clinging deprecating womanhood even in the shallowest girl that can ever experience it[45, c.216].
Being graceful