Семантико-інтонаційні особливості вираження концепту "страх" у сучасній англійській мові на матеріалі відеофільмів
![]()
При детальному розгляді цієї інтонаційної єдності можна відмітити, що перша та друга інтоногрупи уподібнюються через використання актором однакових ядерних тонів, застосованих навіть у звертаннях, які відділені від основної репліки короткою незаповненою паузою, під час якої не припиняється артикуляція, а, отже, як і у вищезазначеній інтонаційній єдності, інтенсивність та темп не доходять до нуля [12; 15].
![]()
![]()
I’m
not cheating on Kelly, | I never have! ||
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Звертаючись до цієї інтонаційної єдності, слід відмітити, що в інтонаційній групі до паузи має місце висхідно-нисхідний ядерний тон, котрий в даному випадку акцентує увагу на тому, що мовець починає впадати в істерику, намагаючись довести свою правоту. Окрім цього, він виражає сильний стан шокованості в даній ситуації. Друга ж інтоногрупа, де вжито висхідний тон, лише підкреслює напруженість стану психіки адресанта, його втрату впевненості у власній правоті, спричинену «невідомим» зовнішнім чинником [1; 12].
![]()
![]()
![]()
![]()
But
it’s just a fantasy, | because you’ll never have it! ||
You hear what I say? ||
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
У даному випадку перша інтонаційна єдність розділена на дві інтонаційних групи короткою незаповненою паузою; в обох із груп застосовано висхідний ядерний тон, якому актор у самому фільмі надав звучання істерики, переляку, сильного хвилювання, занепокоєння тим, що відбувається. У третій інтоногрупі цей же тон вжито з незвичним для нього відтінком значення, хоча це й загальне запитання – тут мовець надає своїм словам категоричності, намагається тиснути на адресата – тобто, змінює тактику – із жертви хоче стати нападаючим, але саме висхідний тон доводить, що йому не вистачає сили волі опанувати себе, взяти ситуацію під контроль [1; 12].
![]()
![]()
Please,
| don’t call my wife! ||
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Тут ми можемо бачити, що на звертання поставлено не просто наголос, а навіть висхідний ядерний тон, котрий у даному випадку наголошує на благальності ситуації, до якої потрапив головний герой; на його намаганні «вимолити» помилування. Друга інтоногрупа продовжує загальний настрій речення, підкреслюючи силу прохання мовця тим же висхідним тоном [1; 12; 26].
![]()
![]()
Jesus,
no! | I’m
doing! ||
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Для першої синтагми в поданому прикладі застосовано нисхідно-висхідний ядерний тон, котрий сприяє вираженню шокованості, намагання адресанта заперечити дії незнайомця. У другій інтоногрупі використано висхідний тон, який демонструє розпач, цілковите підкорення чиїйсь волі, готовність виконати будь-які накази, аби тільки зберегти життя. Окрім цього, коротка незаповнена пауза без зведення інтенсивності сигналу до нуля між двома реченнями (там де мала б стояти довша пауза), показує, наскільки людина нервує, і поспішає сказати все, що спадає на думку, аби це певним чином посприяло порятунку із загрозливої ситуації [1; 12; 15].
![]()
I’m
in a phone booth. ||
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()