Семантико-інтонаційні особливості вираження концепту "страх" у сучасній англійській мові на матеріалі відеофільмів
Незважаючи на те, що перша інтоногрупа розділена короткою незаповненою паузою, інтенсивність сигналу в якій, однак, не зводиться до нуля, вона становить цілісну єдність. Висхідний ядерний тон, використаний на прислівнику «no» посилює його лексичне значення заперечення, а цей же тон, вжитий на прислівнику «please» підкреслює силу благання, прохання мовця до адресата не робити чогось. У наступній інтоногрупі застосовано висхідно-нисхідний ядерний тон, котрий у даному випадку передає не лише ступінь шоку адресанта, але й значну міру визначеності, категоричності висловлювання, оскільки мовець намагається не лише переконати співрозмовника, а й змусити його припинити робити те, що він робить. Актор не тільки через мовлення, але і невербальними засобами виражає стенічний афект, який наступив у його героя внаслідок потрапляння у надзвичайно стресову ситуацію, загрозливу для його життя та життя двох дорогих йому людей [1; 12; 15; 27].
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
I
can’t take
this any more!
|| Look, listen! || Please, |
listen to me! ||
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()

![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
У першій інтонаційній групі має місце середня шкала та висхідний ядерний тон, котрі у даному випадку показують, що психіка адресанта знаходиться на межі зриву. У другій інтоногрупі вжито висхідно-низхідний такт, що відображає страх, тремтіння та приголомшливість ситуації, і в останній інтонаційній групі – спочатку висхідний тон, а потім – знову-ж таки висхідно-низхідний, що зводить ситуацію до благальної та приголомшливої. При цьому, в останній синтагмі інтонація продовжує рухатись вгору, починаючись із середини шкали і, таким чином, ніби продовжуючи тон попередньої інтоногрупи [1; 12; 22; 26; 27].
![]()
I’m
| looking for my ring… ||
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Розглядаючи дану інтонаційну єдність, слід відмітити, що коротка незаповнена пауза на початку речення віддзеркалює силу душевного потрясіння мовця, коли йому вже навіть важко підібрати необхідні слова. Ядерний висхідний тон падає на особовий займенник, який становить собою скорочення разом з допоміжним дієсловом «to be». У даному випадку він виражає невпевненість адресанта у тому, що сказати наступної хвилини, тому вищезгадана пауза і використовується ним для того, щоб зібратися з думками. У другій синтагмі цей же тон вжито із відтінком значення прохання мовцем вибачення за те, що він відволікався на пошуки обручки. Це демонструє повну психічну залежність головного героя від свого «невідомого» співрозмовника [1; 12].
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
You
can kill anyone.
||
Хоча
за лексичним
змістом речення
мало б передавати
впевненість
у сказаному,
завдяки використанню
висхідного
ядерного тону,
воно несе повністю
протилежне
смислове
навантаження.
Виділення
наголосом
особового
займенника
«you» дає
тінь незначної
впевненості
адресанта в
тому, що він
стверджує,
оскільки він
не може до кінця
оцінити масштаби
загрози, з якою
він зіткнувся.
Частково дана
синтагма несе
відтінок значення
прохання: «Ти
можеш вбити
будь-кого. Але
не вбивай,
будь-ласка,
мене» [1; 12; 26].
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
I’m…
| I’m not a murder but a publicist. ||
Подана інтонаційна єдність розбита на дві синтагми, у першій з яких вжито висхідний ядерний тон, що падає на особовий займенник «I», котрий становить скорочення із допоміжним дієсловом «to be». Цей тон у даному випадку виступає виразником невпевненості мовця у сказаному. У другій інтоногрупі застосовано нисхідно-висхідний тон, з допомогою якого тут протиставляється два поняття, при цьому одне з них заперечується [1; 26].
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()