Xreferat.com » Рефераты по истории » Відлига Хрущова

Відлига Хрущова

хоч в Угорщині залишились. В місті по­чались вбивства колишніх працівників органів безпеки і розправи над окремими партійни­ми функціонерами. Були розгромлені устано­ви комуністичної партії; комуністи, що захища­ли будинок міському партії, загинули.

Ні Хрущов, ні інші радянські діячі не мали чіткої думки, що робити. На території Угорщи­ни знаходились Суслов, Мікоян, Жуков. В Бу­дапешті посольство СРСР очолював Ю. Андропов. Через кордон в Угорщину перекида­лись нові радянські дивізії. Врешті решт, Хру­щов прийняв рішення про необхідність зброй­ного втручання. Натомість угорський лідер Імре Надь заявив про вихід Угорщини з Варшавсь­кого Договору, про нейтралітет країни. З 23 по ЗО вересня 1956 в Угорщину було перекинуто 5 радянських дивізій, та в операції «Вихор» (ко­дова назва вторгнення в Угорщину) брали участь вже 2 армії в складі 9 дивізій та особ­ливий корпус у складі 3 дивізій. Були залу­чені повітрянодесантні частини. На світанку 4 листопада 1956 радянські війська за наказом маршала Конєва розпочали виконання постав­леного завдання: «допомогти зламати опір за­колотників, відновити законну владу та уряд країни».

Всього було задіяно близько 60 тис. ра­дянських солдатів та офіцерів. Війська пере­кидались в спішному порядку з Одеського та Прикарпатського округів, частина із складу угруповання генерала А.П. Гетьмана, що дис­локувалося в Румунії.

Угорські підрозділи майже не виявляли організованого опору. Бої з повстанцями (15 тис. чол.) відрізнялись запеклістю. Загинуло до 4 тис. угорців. За 7—9 днів опір був злама­ний. Ціна перемоги для радянських військ не мала значення — в боях загинуло 669 радянсь­ких солдатів і офіцерів, 1450 було поранено. Почались арешти. На 15 листопада радянсь­кими органами держбезпеки було заарешто­вано 1372 чол., велика кількість повстанців роз­зброєна. Комуністичний режим було віднов­лено.


Секретар суду: Слово студенту-експерту.


Студент-експерт: Після кількох років розряд­ки міжнародної напруженості (у II половині 1950-х років — на початку 60-х років) відноси­ни між СРСР і США знову по­чали погіршу­ватись, голов­ним чином в зв'язку з ситу­ації в Карибсь­кому басейні. США ще у 1960 році розірвали дипломатичні і торговельні відносини з Кубою, готували тає­мно інтервенцію на Кубу. Вона розпочалась в день народження Хрущова — 17 квітня 1961 р. Але інтервенція не вдалася. До 20 квітня сили вторгнення зазнали пораз­ки. Це привело до зближен­ня СРСР і Куби. СРСР по­дав допомогу кубинській армії.

В липні 1962 р. СРСР на прохання Фіделя Кастро розмістив на Кубі ракети середнього радіусу дії з ядерними боєзарядами і бомбардувальники, здатні нести ці боєзаряди.

Американська розвідка про це дізналась, США про­вели біля берегів Куби ма­неври (45 кораблів і 10 тис. морських піхотинців), збільшили число розві­дувальних польотів. Ра­кети були сфотографо­вані. СРСР при цьому не порушував норми міжнародного права, ос­кільки Куба була суве­ренною державою. США створили військові бази поблизу радянських кордонів на території Ту­реччини, Японії, Норвегії, Ірану, Італії, ФРН, де теж була розміщена ядерна зброя. США оголосили повну блокаду Куби. В Карибському регіоні згромадилась армада із 180 воєнних кораблів, які були в стані підвищеної готовності. На Фло­риді знаходилось 6 дивізій, додаткові війська перекидались на воєнну базу Гуантанамо на Кубі. 22 жовтня 1962 р. президент США Кеннеді виступив по радіо, оголосивши про бло­каду Куби і її причини. Радянська розвідка до­повіла про військові приготування США.

24 жовтня був оголошений протест проти блокади Куби з боку СРСР. На Кубі проводи­лась загальна мобілізація. Два радянські ко­раблі наблизились до лінії блокади за 500 миль від Куби. їх прикривав підводний човен. Хру­щов не хотів ризикувати, запропонувавши Кеннеді зустріч. Один із американських літаків був збитий. 26 жовтня Кеннеді віддав наказ про підготовку вторгнення на Кубу. Хрущов напи­сав ще одного листа, в якому просив проявити витримку, «щоб не почалась війна». Тепер уже

Микита Сергійович не відкидав факт присут­ності на Кубі радянсь­ких ракет. Американська блокада не мала сен­су, бо зброя уже була доставлена на Кубу.

Хрущов запропонував зняти блокаду і не втор­гатися на Кубу, натомість СРСР тоді забере і зни­щить зброю на Кубі. Ця пропозиція виявилась компромісом, що влаштовував обидві сторони.


Хрущов дозволив аме­риканським експертам оглянути радянські ко­раблі, перерахувати в трюмах на них ракети. За цю кризу в однаковій мірі відповідають і американські, і радянські керівники. Водно­час і Хрущов, і Кеннеді проявили у вирішаль­ний час розумну стриманість, зберегли конт­роль над плином подій і не дозволили спалаху конфронтації перерости у війну. Піднявся авторитет Кеннеді, а в СРСР — Хрущова, який зумів своєчасно зупинитись і по­ступитись. Разом з тим, світу після­воєнний період ще ніколи не був так близько до пропасті світової війни.


Секретар суду: Слово свідку подій.


Студент-експерт: Найважливіше значення мали реформи Хрущова у промисловості. В липні 1955 відбувся Пленум ЦК КПРС, присвя­чений НТП. Були прийняті рішення про при­скорення впровадження досягнень науки і тех­ніки в виробництво. Відбулись певні зрушення. Якщо в 1951-55 р. щорічно створювалося в се­редньому 869 зразків нової техніки, то в цілому в 1950-і рр. - 2580. Але НТР знайшла в СРСР своє місце. Хоча пе­реважно — у військовому вироб­ництві та впрова­дження ядерної зброї і ракетної тех­ніки, в освоєнні кос­мосу. СРСР 4 жовт­ня 1957 р. вивів на

навколоземну орбіту перший у світі штучний супутник Землі. 12 квітня 1961 р. відбувся пер­ший в історії людства пілотований політ. Пер­шою людиною-космонавтом став Ю. О. Гагарін. Вражаючим було і введення в експлуатацію льодоколу «Ленін» з ядерною силовою уста­новкою.

У 1957 р. була здійснена спроба реформи управління економікою, спрямована на обме­ження абсолютної влади величезного центра­лізованого бюрократичного апарату. Скасову­вались міністерства, і функції управління пере­давались до створюваних в регіонах радянсь­ких народних господарств (раднаргоспів). Ро­бота промисловості пожвавлювалась. Однак до заводів і фабрик, а тим більше до конкретних робітників реформа не дійшла, втім, це і не пе­редбачалось. Натомість М.С.Хрущов виношу­вав ще більш грандіозні плани переоблаштування країни і на XXII з'їзді КПРС у жовтні 1961 р. партія взяла курс на перехід до без­посередньої побудови комунізму. Створення матеріально-технічної бази комунізму плану­валось зробити за 20 років. Проголошувався «найважливіший» принцип КПРС: «Все в ім'я людини, все для блага людини».

Саме на шляхах нарощування традиційних галузей промисловості керівництво СРСР спо­дівалося «наздогнати і перегнати» капіталізм. Але це був хибний курс. НТР потребувала но­вих технологій, які не передбачали великої кількості металу. Але такі технології в Союзі не розроблялися. Втім, у середині 1960-х рр. в УРСР з'явилася нова галузь в промисловості — автомобілебудування (Запоріжжя). Розпочав­ся випуск найбільших у світі суховантажних суден і риболо­вецьких траулерів у Миколаєві. Було налагоджено ви­пуск нових типів пасажирських і транспортних літаків високого класу, реактивних повітряних лайнерів ТУ-104. Почався випуск серійного виробництва 5,2 тис. нових зразків машин, приладів і обладнання. За се­мирічку 1959—65 рр. виробництво

нових засобів автоматизації збільшилося у 4,2 р. Але всього цього було замало. Як і раніше, в Україні найрозвинутішими галузями промис­ловості залишались чорна металургія, вугледобування та електроенергетика. Дніпро став перетворюватися у справжню енергетичну ар­терію України. Металург, шахтар, будівельник посіли місце героїв кінофільмів, газетних на­рисів, навіть пісень.


Студент-експерт: Певний час після XX з'їзду КПРС в результаті вжитих заходів сільське гос­подарство республіки розвивалося досить ус­пішно. Це сталося внаслідок зміцнення мате­ріально-технічної бази колгоспів, радгоспів, де­якого розширення сфери товарно-грошових відносин. Заготівлі сільськогосподарської про­дукції змінились закупівлями. Зросли закупі­вельні ціни на зернові у 7 р. У 1957 р. Хрущов висунув утопічне завдання: «Найближчими ро­ками наздогнати США по виробництву м'яса, молока й масла на душу населення». Семи­річка планувала приріст обсягу валової сільськогосподарської продукції на 70%. Але на село коштів не вистачало, все йшло на роз­виток промисловості, на оборону. Основна надія покладалась на адміністративно-командні ме­тоди, що давали максимальні результати за мінімальні затрати. У роки семирічки тривало укрупнення колгоспів, безліч дрібних сіл і ху­торів були оголошені «неперспективними». В 1965 р. в Україні існувало 9,5 тис. колгоспів проти 13 тис. у 1950 р.

За вказівками зверху «вдосконалювалась» і вся система землеробства, що підтримувала мінімальну родючість землі в умовах дефіциту міндобрив і вологи в ґрунті, селяни навіть відмовились від парів. В 1959 р. після офіційного візиту М. Хрущова до США на полях у широких масштабах стала впроваджуватись ку­курудза, котра швидко витіснила традиційні сільськогосподарські культури. Це були при­мусові заходи.

З 1958 по 1963 посівні площі, зайняті куку­рудзою, зросли більш як удвічі, а валовий збір — у 1,3 р. Врожайність, втім, залишалась не­змінною — 25-28 ц/га. Впровадження кукуру­дзи призвело до порушення сівозмін, структу­ри ґрунтів, знизилась врожайність зернових. Становище у сільському господарстві усклад­нив неврожай 1963 р., хоч голоду вдалось уник­нути. Отже, ні цілина, ні кукурудза не розв'язали проблем у сільському господарстві. З 1958 по 1964 рр. обсяг валової продукції колгоспів і радгоспів збільшився тільки на 3%. Держава у 1963 р. змушена була купувати хліб за кордо­ном — в Австралії, Канаді.


Секретар суду: Слово надається свідкові...


Свідок: Починаючи з 1959 р., рівень життя народу погіршується. Почастішали збої в сис­темі постачання продуктами харчування, гос­тро відчувається дефіцит промислових товарів, особливо негативний вплив мала грошова ре­форма 1961 р., внаслідок якої зросли ціни. Впав добробут населення. Усе це — результат «хрущовських» реформ.


Секретар суду: Суттєві зміни в житті на­селення відбулися, зокрема, істотне підвищен­ня зарплат: з 642 у 1950 році до 806 крб. Замість оплати праці колгоспникам у 1960 році один раз на рік було введено щомісячне, по­декуди поквартальне грошове і натуральне авансування. Грошова оплата колгоспників зросла в чотири рази. У 1956 р. на 80% було збільшено розміри пенсії — максимальна ста­новила 1200 крб, мінімальна — 300 крб. У 1964 році почали виплачувати пенсії колгоспникам — мінімальна складала 12 крб. У 1956 р. було ліквідовано кримінальну відповідальність ро­бітників і службовців за самовільне залишення підприємств, ліквідовано «радянське кріпосне право», селяни отримали паспорти, вільно пе­ресувались у межах держави, виїжджали на навчання чи на роботу до міст.

Високими темпами розвивалось житлове будівництво. Впроваджувався залізобетон. У 1951—58 рр. в УРСР було збудовано майже два мільйона квартир загальною площею 85,7 мільйона кв. м., а в 1958—1965 рр. — ще близь­ко 60 млн. кв.м. житла (так звані «хрущовки»). Таких темпів Україна ще не знала.

Однак після 1961 р. вартість карбованця підвищилась в 10 разів, в обіг були випущені нові гроші. Але ціни на колгоспних ринках знач­но зросли. їх підняла і державна торгівля. Гро­шова реформа 1961 р. негативно позначила­ся на життєвому рівні населення.

Після прийняття програми комуністичного будівництва розгорнулася боротьба за «нові виробничі відносини» на селі. Відновилася ата­ка на присадибні ділянки, а селяни змушені були здавати в колгоспи особисту худобу. З 1958 по 1962 рр. кількість корів на селянських подвір'ях скоротилась з 22 млн. до 10 млн. голів. Селяни втомилися від безупинних ек­спериментів. Почався масовий від'їзд в міста молоді. Різко впав приріст валової продукції господарств — в три рази в грошовому вира­женні. Помітно скоротилися поголів'я худоби та надої молока. Вперше після 1947 року з'я­вились картки — талони на хліб. Вперше в історії довелося купувати хліб за кордоном. З того часу це робилось щорічно у всезростаючих розмірах.

Суддя: Незважаючи на успіхи науки, Хру­щова звинувачують у розриві із значною час­тиною інтелігенції, репресіях проти шістдесят­ників, дисидентів.

Студент-експерт: Необережність і непослі­довність Хрущова і його оточення в здійсненні економічних реформ несприятливо позначилось на стані народної освіти. Згубно вплинула на національну культуру русифікація України, яка проводилася під гаслами «інтернаціоналізму», «зближення і злиття націй». Хрущов був пере­конаний, що без впровадження в усі сфери життя союзних республік російської мови і культури комунізм не можливий.

«Залишковий принцип» забезпечення соці­ально-культурної сфери особливо гостро відчу­вався в Україні.

У грудні 1958 р. було прийнято закон «Про зміцнення зв'язку школи з життям і про по­дальший розвиток системи народної освіти в СРСР». У квітні 1959 року відповідний закон прийнято в Україні. Це була структурна пере­будова загальноосвітньої школи, введення восьмирічного всеобучу, перетворення деся­тирічних шкіл на одинадцятирічні, створення матеріальної бази для оволодіння учнями од­нією з масових професій, зміна мовного режи­му.

Але у школах існували серйозні труднощі, не вистачало кваліфікованих кадрів, розшару­валась мережа заочної освіти. На перший план висунулась політехнізація школи, зміцнення її зв'язку з виробництвом. З цією метою у шко­лах створювались виробничі бригади.

Однак хронічна нестача коштів, матеріаль­но-технічних засобів не дозволила реалізува­ти норми закону.

У літературу і мистецтво приходить блис­куче, талановите покоління шістдесятників як прояв опору політично різних соціальних верств населення існуючому режимові. Багато з них зазнали переслідувань: Е.Сверстюк, І. Світличний, Л. Костенко, М.Вінграновський, І. Драч,О. Довженко тощо.

Влада намагалась втримати будь-що на­род під контролем і проводити дестабілізацію тільки у визначених межах. Це викликало опір і прояви дисидентства (рух незгодних з режи­мом). Проти останніх були застосовані полі­тичні репресії — за ст. 62 — «антирадянська агітація і пропаганда». Серед них — активісти Української робітничої селянської спілки (1959—1961), керованої Л. Лук'яненком, який був засуджений до страти, що замінили п'ятнадця­тирічним ув'язненням та десятирічним заслан­ням. В такий спосіб М.С.Хрущов порвав зв'яз­ки з інтелігенцією і налаштував проти себе її частину. Це готувало його падіння.


Секретар: Слово надається свідку.


Студент-експерт: В квітні 1964 р. відміча­лось 70-річчя з дня народження М.С. Хрущова. Йому було присвоєно звання Героя Радянсь­кого Союзу, вручена четверта Золота Зірка. Вручаючи нагороду, Голова Президії Верхов­ної Ради СРСР Л.І. Брежнєв, звертаючись до Хрущова, сказав: «Радянські люди завжди вдячні вам за те, що ставши біля керма партії, Ви про­явили мужню ініціативу в розкритті культу осо­би Сталіна і очолили велику роботу по усунен­ню шкідливих наслідків в різних галузях життя. Ви відродили ленінські норми партійного і гро­мадського життя, відродили безсмертний дух Леніна у всій його чистоті і правдивості». Сла­вослів'я вилилось із вуст членів президії, сек­ретаріату ЦК КПРС. Так поступово складався культ самого Хрущова. До 70-річного ювілею Хрущова Політвидав випустив останній, вось­мий том зібрання промов і документів Хрущо­ва.

І ось жовтневий Пленум 1964 року. За де­в'ять місяців 1964 року він 135 днів провів у поїздках. Намічена ним перебудова вела до дальшої дезорганізації народного господар­ства. Наростала напруженість відносин Хру­щова з керівними кадрами. Він був винен в тому сам, відкрито відкладаючи колективність, вважаючи, що у нього немає гідних соратників, до думки яких треба прислухатись. Нетерпи­мою була і його зовнішня поведінка. Нарос­тав волюнтаризм в політиці і суб'єктивізм в керівництві. Ввечері 12 жовтня 1964 р. Л.І.Брежнєв подзвонив на дачу в Піцунду, де Хрущов був на відпочинку, і від імені Президії ЦК наполегливо його попрохав перервати відпустку і приїхати в Москву: розглядається питання, пов'язане з восьмою п'ятирічкою і листопадовим Пленумом ЦК по сільському гос­подарству.

У другій половині дня 13 жовтня Хрущов разом із Мікояном прилетіли в Москву, прямо пішли в Кремль. На за­сіданні Пре­зидії ЦК висту­пили всі члени і кандидати, секретарі ЦК КПРС. Дії, стиль і методи керів­ництва Хрущо­ва піддались гострій і сер­йозній критиці. Спочатку Хрущов почав виправдовуватись, не визнавав помилок. Але далі зрозумів, що йому не встояти. Йому надали останнє слово.


Секретар: Останнє слово Хрущову.


Хрущов: «Ви тут багато говорили про мої нега­тивні якості і дії, і про позитивні теж, за це вам спа­сибі. Я з вами боротись не збираюсь, і не можу. Я ра­зом з вами боровся з антипартійною групою у 1957 році. Вашу чесність я оцінюю. Я по-різному відносив­ся до вас і вибачаюсь за грубість, яку допускав. Вибач­те мені за це.

Я багато не пам'ятаю, про що тут говорили, але головна моя помилка в тому, що я проявив слабість і не бачив помилок. Я намагався не мати два пости, але ви ж їх самі мені дали. Моя помилка в тому, що я не поста­вив це питання на ХХІІ з'їзді КПРС. Але щодо Академії наук СРСР, то я визнаю, що допустив щодо неї по­милку, в чому вибачаюсь.

Тут багато говорили про кукуру­дзу, але майте на увазі, що кукуру­дзою і надалі прийдеться вам займа­тися.

Про Суецьку кризу. Так, я був ініціатором. Гордився і горджусь цим. Карибська криза. Це питання ми розглядали не раз і все відкладали.

Берлінська криза. Визнаю, що я допустив помилку, але разом з тим горджусь тим, що все так добре було зроблено і так добре закінчилось.

Щодо поділу обкомів партії на промислові і сільські. Я вважав і вва­жаю, що рішення про це було прий­нято правильно.

Я розумію, що мене, моєї пер­сони уже нема, але я на вашому місці зразу мою персону не відкидав би... Я не прошу у вас милостині. Виходячи зі сцени, повторюю: боротися з вами не збираюся і чернити не буду, бо ми з вами однодумці. Я тепер пе­реживаю і радію, що настав період, коли члени Пре­зидії ЦК почали контролювати діяльність Першого секретаря ЦК і говорити повним голосом.

Хіба я культ? Ви мене облили брудом, а я кажу: «Правильно». Хіба це культ? Сьогоднішнє засідання Президії ЦК — це перемога партії. Я думав, що мені треба піти. Я сам бачу, що не справлюсь із справою, ні з ким із вас не зустрічаюсь. Я відірвався від вас. Ви мене сьогодні чудово за це критикували, а я і сам переживав за це.

Я в кістки і більярд ніколи не грав. Я завжди був на роботі. Я дякую за надану можливість мені піти у відставку. Життя мені більше не потрібне. Прошу вас, напишіть за мене заяву, а я її підпишу. Я готувався зробити це в ім'я інтересів партії. Я 46 років був у партії. Може, ви надасте якусь почесну посаду, але я вас про це не прошу. Де мені жити — вирішуйте самі. Я готовий виїхати куди завгодно. Ще раз спасибі вам за спільну роботу на протязі ряду років і за вашу го­товність дати мені можливість піти у відставку».


Суддя: Суд засуджує стиль і методи керів­ництва М.С. Хрущова, прояви культу особи, виз­нає неможливим залишення його на посадах Першого секретаря ЦК КПРС і Голови Ради Міністрів СРСР.

На ці посади Пленум ЦК КПРС рекомендує Л.І.Брежнєва (І секретар ЦК КПРС) і О.М.Косигіна (Голова Ради Міністрів СРСР).

Виділити М.С. Хрущову персональну пен­сію — 400 крб. на місяць, машину ЗІЛ з приват­ним номером. Він має право користуватись ме­дичною допомогою Кремлівської лікарні і спе­ціальним квитком. Крім дачі, зберегти за ним квартиру на Арбаті.

Викладач: Відставка М.С.Хру­щова знаменувала завершен­ня цілого періоду в житті краї­ни. Хрущов увійшов в історію як діяч, що в складний час відва­жився сказати правду про сталінські злочини і взяв курс на оновлення, олюднення соці­алізму. Але підвела його тра­диційна, вихована в сталінські роки вождистська психологія, неготовність серйозно сприй­мати колективне керівництво. Борець з культом особи, сам ви­явився його жертвою, не витри­мав іспиту владою, покладався на все ті ж вольові методи ке­рівництва.

11.09.1971 р. про смерть пенсіонера М. Хрущова деяким центральним газетам дозволи­ли надрукувати дрібним шриф­том коротенькі повідомлення на останніх сторінках. На його мо­гилі стоїть виконаний скульп­тором Е. Нєізвєстним пам'ят­ник: бронзова голова М. Хрущова на тлі чор­но-білого муру. Контраст кольорів символізує протиріччя і парадокс як хрущовської ери, так і самого колишнього Першого секретаря ЦК КПРС.


Підсумок заняття.

Оголошення оцінок, тим, хто були «дійовими особами». У решти студентів — перевірка виконан­ня проблемних завдань уроку.

28


Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: