Електроніка та мікропроцесорна техніка
Мета: Формування потреби безперервного, самостійного поповнення знань; розвиток творчих здібностей та активізації розумової діяльності.
ІІ. Студент повинен знати:
- Будову рідкокристалічного індикатора;
- Принцип роботи рідкокристалічного індикатора;
ІІІ. Студент повинен уміти:
- Відрізняти індикатори різних типів;
- Використовувати індикатори при різних схемних рішеннях.
ІV. Дидактичні посібники: Методичні вказівки до опрацювання.
V. Література: [2, с. 413-417].
VІ. Запитання для самостійного опрацювання:
1. Індикатори на рідких кристалах. Плазмові панелі. Маркування цифрових індикаторів.
VІІ. Методичні вказівки до опрацювання: Теоретична частина.
VІІІ. Контрольні питання для перевірки якості засвоєння знань:
1. Область застосування індикаторів на рідких кристалах?
2. Що називають рідкими кристалами?
3. Що таке сегмент?
4. Конструкція елементарного рідкокристалічного індикатора?
5. В чому полягає принцип роботи рідкокристалічного індикатора?
ІХ. Підсумки опрацювання:
Підготував викладач: Бондаренко І.В.
Теоретична частина: Прилади відображення інформації
План:
1. Індикатори на рідких кристалах. Плазмові панелі. Маркування цифрових індикаторів.
Література
1. Індикатори на рідких кристалах. Плазмові панелі. Маркування цифрових індикаторів
Індикатори на рідких кристалах останніми роками все частіше застосовуються в різноманітній електронній апаратурі. Ці індикатори відрізняються малими габаритами, споживають незначну потужність (не більше 100 мквт) від низьковольтних джерел живлення, забезпечують високу контрастність зображення навіть при достатньо високих рівнях засвічення.
Рідкими кристалами називають особливу групу речовин, що займають проміжне місце між твердим і рідким станами. Ці речовини складаються з ниткоподібних органічних молекул, витягнутих в певних напрямах (мал. 22.9, а). Вони володіють текучістю подібно до рідин, але мають молекулярний порядок твердих речовин. При температурі 15...70°С під дією електричного поля орієнтація молекул змінюється, стає впорядкованою (мал. 22.9, б), а в речовині виникає специфічний ефект динамічного розсіювання світла (що як проходить через речовину, так і відображеного). В результаті цього коефіцієнт заломлення змінюється, і рідкий кристал, непрозорий у нормальному стані, починає пропускати світло. Оскільки рідкокристалічні осередки самі не випромінюють світло, то вони зазвичай використовуються спільно з яким-небудь зовнішнім джерелом світла.
Конструкція елементарної рідкокристалічної ячейки достатньо проста (мал. 22.10). Вона складається з двох скляних пластин 2, покритих з внутрішньої сторони шаром електропровідного матеріалу (3 і 5), і розташованого між ними рідкого кристала 1 товщиною 8...25 мкм. Один з електродів (мал. 22.10) прозорий, інший (мал. 22.10) - може бути або прозорим, якщо індикатор працює на пропускання світла, або дзеркальним, якщо індикатор працює на віддзеркалення. Електроди 3 і 5 розділяє ізоляційна прокладка 4.
Для індикації цифр використовуються елементи, які складаються з восьми сегментів (кожен сегмент - це елементарна рідкокристалічна ячейка). Сім з них необхідні для відтворення десяти цифр, а восьмий сегмент призначений для індикації коми, що відокремлює десяткові дроби від цілих чисел (мал. 22.11).

Мал. 22.9. Рідкокристалічний ячейка:
а - невпорядкована структура без поля; б - впорядкована структура за наявності електричного поля

Мал. 22.10. Конструкція елементарного рідкокристалічного індикатора (рідкокристалічної ячейки):
1 - рідкий кристал; 2 - скляні пластини; 3 - прозорий електрод; 4 - ізоляційна прокладка; 5 - прозорий або такий, що відображає електрод

Мал. 22.11. Конструктивне оформлення цифрового однорозрядного рідкокристалічного індикатора

Мал. 22.12. Конструкція багаторозрядного рідкокристалічного індикатора (дисплея)

Рис 22.13. Схеми, що ілюструють роботу рідкокристалічної ячейки:
а - на віддзеркалення світла; б - на пропускання світла

Мал. 22.14. Схема управління рідкокристалічним індикатором
Для отримання зображення тієї або іншої цифри необхідно впливати за допомогою електричного струму на певні цифрові сегменти.
На мал. 22.12 показаний багаторозрядний індикатор на трьох рідкокристалічних елементах. По суті, такий індикатор є простим рідкокристалічним дисплеєм компактної плоскої конструкції. Слід зазначити, що, окрім цифрової індикації, на такому дисплеї можуть бути відтворені і складніші знаки і символи.
Джерела світла, необхідні для роботи індикаторів на рідких кристалах, можна розташовувати як перед ними, так і позаду них. У першому випадку позаду цифрових сегментів встановлюють дзеркальну пластину (мал. 22.13, про), світло відбивається від неї і проходить через сегменти, прозорість яких залежить від величини струму, що пропускається через них. При роботі індикатора у відображених променях як джерело світла можна використовувати навколишнє освітлення.
У другому випадку джерело світла (мініатюрні лампи розжарювання або люмінесцентні випромінювачі) розташовують так, як показано на мал. 22.13, б. Замість дзеркальної пластини використовується матово-чорна. Індикатор працює в світлі, що проходить. При використанні відповідних фільтрів можна отримати кольорове зображення тих або інших знаків.
Для управління роботою рідкокристалічного індикатора необхідний пристрій, що підключає живлячу напругу до того або іншого сегменту за заданою програмою. З цією метою може бути використана схема, приведена на мал. 22.14. Тут до кожного сегменту підводиться живляча напруга тільки в тому випадку, якщо відповідний транзистор, що управляє, відкритий (на малюнку показаний тільки один транзистор VT7 сьомого сегменту). Між загальним електродом і плюсом джерела живлення включений обмежувальний резистор з опором Roгp = 10... 100 ком. За допомогою високоомних резисторів встановлюється необхідне для роботи сегментів живляча напруга (близько 5 В). При відмиканні транзистора відповідний цифровий сегмент виявляється заземленим, на кристалічну рідину впливатиме повна напруга живлення, і вона стане прозорою, що приведе до висвічення тієї або іншої цифри (знаку, символу).
Контрольні запитання:
1. Область застосування індикаторів на рідких кристалах?
2. Що називають рідкими кристалами?
3. Що таке сегмент?
4. Конструкція елементарного рідкокристалічного індикатора?
5. В чому полягає принцип роботи рідкокристалічного індикатора?
Інструкційна картка №19 для самостійного опрацювання навчального матеріалу з дисципліни «Основи електроніки та мікропроцесорної техніки»
І. Тема: 3 Основи аналогової електронної схемотехніки
3.1 Підсилювачі
Мета: Формування потреби безперервного, самостійного поповнення знань; розвиток творчих здібностей та активізації розумової діяльності.
ІІ. Студент повинен знати:
- Принцип роботи простих ППС?
- Принцип роботи диференційного підсилювача.
ІІІ. Студент повинен уміти:
- Читати схеми де використовуються підсилювачі;
- Будувати схеми ППС.
ІV. Дидактичні посібники: Методичні вказівки до опрацювання.
V. Література: [1, с. 110-111].
VІ. Запитання для самостійного опрацювання:
1. Підсилювачі постійного струму прямого підсилення.
2. Диференційні підсилювачі.
VІІ. Методичні вказівки до опрацювання: Теоретична частина.
VІІІ. Контрольні питання для перевірки якості засвоєння знань:
1. Що являється найпростішим представником підсилювача постійного струму?
2. В чому суть роботи двокаскадного ППС прямого підсилення?
3. Принцип роботи диференційного підсилювача?
ІХ. Підсумки опрацювання:
Підготував викладач: Бондаренко І.В.
Теоретична частина: Підсилювачі
План:
1. Підсилювачі постійного струму прямого підсилення.
2. Диференційні підсилювачі.
Література
1. Підсилювачі постійного струму прямого підсилення
Найпростішим представником ППС є підсилювач прямого підсилення з безпосередніми зв'язками. Розглянемо схему двокаскадного підсилювача прямого підсилення, зображену на рис. 4.2.

Рис. 4.2 - Двокаскадний підсилювач постійного струму прямого підсилення
Він складається з двох каскадів, виконаних за схемою з СЕ. Призначення елементів те ж саме, що і у підсилювачах змінного струму. Вхідний сигнал, що надходить до входу першого каскаду, підсилюється і з колектора транзистора VT 1 подається на вхід другого каскаду, виконаного на транзисторі VT2. Після повторного підсилення, сигнал надходить на навантаження R .
На відміну від підсилювача змінного струму, де режим спокою вибирається за умов найліпшого підсилення вхідного сигналу і не впливає на навантаження завдяки наявності реактивних елементів зв'язку, у цьому підсилювачі процеси протікають по іншому.
Напруга спокою першого каскаду U0K безпосередньо подасться на вхід другого і, якщо не прийняти спеціальних заходів, під її дією транзистор насичується. Тобто ні про яке підсилення не може йти мови. Для того, щоб виключити це явище, до емітерного кола VT2 вводять резистор Rе2 на якому виділяється напруга UЕ2 що компенсує напругу UОК, оскільки спрямована зустрічно.
Наявність великих Rе1 та Rе2 призводить до виникнення в схемі глибоких ВЗЗ, що значно знижує коефіцієнт підсилення. Тому такі підсилювачі мають обмежену кількість каскадів (зазвичай не більше двох).
Для того, щоб знизити величину емітерної напруги, можна використати дільник напруги (зображений на рис. 4.2 пунктиром). У цьому випадку навіть на малому опорі Rе2 можна одержати потрібний рівень напруги. Але зменшення ВЗЗ призводить до підвищення втрат потужності, а отже, до зниження к.к.д.
Даний підсилювач має велике значення дрейфу нуля і використовується у випадках, коли немає високих вимог до якості підсилення. Для підвищення стабільності схеми в якості RЕ1 і RE2, використовують терморезистори.
2. Диференційні підсилювачі
Балансний підсилювач, у емітерне коло якого замість RЕ увімкнене джерело струму (наприклад, транзистор, якому задано фіксоване значення струму бази), має назву диференційного (різницевого - бо підсилює різницю напруг між входами) підсилювача. Його схему наведено на рис. 4.6.

Рис. 4.6 - Диференційний підсилювач
Щодо нього слід зазначити наступне. Вхідний сигнал може бути подано не тільки як диференційний (між входами Вх.1 і Вх.2). Його можна також подавати на будь-який з входів відносно точки з нульовим потенціалом.
Навантаження також може бути підімкнене не тільки між обома виходами (симетричний вихід), але й до одного виходу і нульової точки (несиметричний вихід). При цьому, якщо це, наприклад, Вих.2, то Вх.1 для нього буде неінвертуючим: зміни сигналу на виході співпадають по знаку (фазі - для змінного струму) зі змінами вхідного сигналу; Вх.2 буде інвертуючим: зміни вихідного сигналу по знаку (фазі) протилежні змінам вхідного.
При несиметричному вході один з колекторних резисторів (від якого не робиться вихід) можна не встановлювати.
Якщо на обидва входи подані відносно нульової точки однакові по знаку і величині сигнали (синфазний сигнал), то напруга на виході дорівнюватиме нулю - підсилювач підсилює тільки різницевий сигнал.
Диференцінні підсилювачі знайшли широке використання при побудові ППС в інтегральному виконанні.
Контрольні запитання:
1. Що являється найпростішим представником підсилювача постійного струму?
2. В чому суть роботи двокаскадного ППС прямого підсилення?
3. Принцип роботи диференційного підсилювача?
Інструкційна картка №20 для самостійного опрацювання навчального матеріалу з дисципліни «Основи електроніки та мікропроцесорної техніки»
І. Тема: 3 Основи аналогової електронної схемотехніки
3.1 Підсилювачі
Мета: Формування потреби безперервного, самостійного поповнення знань; розвиток творчих здібностей та активізації розумової діяльності.
ІІ. Студент повинен знати:
- Принцип роботи балансного підсилювача.
- Будову балансного підсилювача.
ІІІ. Студент повинен уміти:
- Читати схеми де використовуються підсилювачі;
- Будувати схеми балансного підсилювача.
ІV. Дидактичні посібники: Методичні вказівки до опрацювання.
V. Література: [1, с. 106-110].
VІ. Запитання для самостійного опрацювання:
1. Балансні підсилювачі
VІІ. Методичні вказівки до опрацювання: Теоретична частина.
VІІІ. Контрольні питання для перевірки якості засвоєння знань:
1. Що собою являє балансний підсилювач?
2. На основі чого будуються балансні підсилювачі?
3. Принцип роботи простого балансного підсилювача?
ІХ. Підсумки опрацювання:
Підготував викладач: Бондаренко І.В.
Теоретична частина: Підсилювачі
План:
1. Балансні підсилювачі
Література
1. Балансні підсилювачі
Балансні ППС будуються на основі чотириплечого моста з паралельним балансом, схема якого наведена на рис. 4.3.

Рис. 4.3 - Чотириплечий міст
Напруга на виході мосту не залежить від змін напруги живлення чи від пропорційних змін параметрів плечей.
На рис. 4.4 зображена найпростіша схема балансного підсилювача.

Рис. 4.4 - Балансний підсилювач
Він складається з двох каскадів на транзисторах VTI і VT2. Причому параметри елементів обох каскадів повинні бути практично однаковими (в тому числі і транзисторів, що досить важко виконати).
Підсилювач являє собою чотириплсчий міст, де роль резистора R1 виконує Rk1, R2 - опір транзистора VT1 R4 - опір транзистора VT2.
Якщо вхідний сигнал відсутній, напруга на навантаженні дорівнює нулю (коли схема абсолютно симетрична). Дрейф нуля практично у 20 - 30 разів менший, ніж у підсилювача з безпосередніми зв'язками, оскільки визначається різницею І0К1 та І0К2.
За наявності вхідного сигналу з полярністю, що вказана на рис. 4.4, транзистор VT1 трохи відкривається, його колекторний струм зростає, а транзистор VT2 пропорційно закривається і його колекторний струм зменшується. Внаслідок цього на навантаженні Rh з'являється напруга розбалансу .
Недоліком такого ППС є наявність значного ВЗЗ, зумовленого великими значеннями R1 і R2. Виключити цей недолік дозволяє схемо-технічне рішення, наведене на рис. 4.5.

Рис. 4.5 - Вилучення впливу ВЗЗ у балансному підсилювачі
Таким чином, відносні зміни струмів емітерів під дією вхідного сигналу взаємно компенсуються, виключаючи ВЗЗ за підсилюваним сигналом. ВЗЗ за постійним струмом залишається.
R0, крім того, що вирівнює потенціали емітерів, як і в попередній схемі, у даному разі ще й забезпечує балансування схеми при незначних відхиленнях параметрів елементів.
Контрольні запитання:
1. Що собою являє балансний підсилювач?
2. На основі чого будуються балансні підсилювачі?
3. Принцип роботи простого балансного підсилювача?
Інструкційна картка №21 для самостійного опрацювання навчального матеріалу з дисципліни «Основи електроніки та мікропроцесорної техніки»
І. Тема: 3 Основи аналогової електронної схемотехніки
3.2 Генератори синусоїдальних коливань
Мета: Формування потреби безперервного, самостійного поповнення знань; розвиток творчих здібностей та активізації розумової діяльності.
ІІ. Студент повинен знати:
- Трьохточкові схеми автогенераторів;
- Будову автогенераторів.
ІІІ. Студент повинен уміти:
- Читати схеми де використовуються автогенератори;
- Будувати схеми транзисторних автогенераторів.
ІV. Дидактичні посібники: Методичні вказівки до опрацювання.
V. Література: [2, с. 338-340].
VІ. Запитання для самостійного опрацювання:
1. Різновиди схем транзисторних автогенераторів
VІІ. Методичні вказівки до опрацювання: Теоретична частина.
VІІІ. Контрольні питання для перевірки якості засвоєння знань:
1. Що собою являють трьохточкові схеми автогенераторів?
2. Як здійснюються режим за постійним струмом і його термостабілізація?
3. Які схеми автогенераторів застосовуються для збільшення вихідної потужності?
ІХ. Підсумки опрацювання:
Підготував викладач: Бондаренко І.В.
Теоретична частина: Генератори синусоїдальних коливань
План:
1. Різновиди схем транзисторних автогенераторів
Література
1. Різновиди схем транзисторних автогенераторів
Крім схеми з трансформаторним зв'язком, широкого поширення в електронній апаратурі набули так звані трьохточкові схеми з автотрансформаторним (мал. 18.5, а) і ємнісним зв'язком (мал. 18.5.б).

Мал. 18.5. Трьохточкові схеми автогенераторів:
а - з автотрансформаторним, би - із ємнісним зв'язком.

Мал. 18.6. Двотактна схема автогенератора
Режим за постійним струмом і його термостабілізація здійснюються в приведених схемах так само, як і в схемі мал. 18.1. По змінному струму високої частоти контур приєднується до трьох електродів транзистора - емітеру, базі, колектору - трьома точками: Е, Б, К. У схемі, приведеній на мал. 18.5, а, вивід від відповідного витка контурної котушки підключено до емітера транзистора через малий внутрішній опір джерела живлення.
Напруга зворотного зв'язку (мал. 18.5, а) знімається з частини витків контурної котушки (L2) і через конденсатор С1 поступає на базу транзистора. Оскільки знаки миттєвої напруги на L1 і L2 щодо середньої точки протилежні, тобто зсунуті між собою по фазі на 180º, а підсилювальний каскад повертає фазу ще на 180°, то зворотний зв'язок буде позитивним, тобто умова балансу фаз виконується. Аналогічно працює і схема, приведена на мал. 18.5, б, тільки тут напруга зворотного зв'язку знімається з конденсатора ЗЕ.
Для збільшення вихідної потужності застосовуються двотактні схеми автогенераторів, які по суті є поєднанням однотактних схем із загальним контуром, загальним живленням і іншими загальними елементами. Побудова такої схеми ілюструється мал. 18.6.
Контрольні запитання:
1. Що собою являють трьохточкові схеми автогенераторів?
2. Як здійснюються режим за постійним струмом і його термостабілізація?
3. Які схеми автогенераторів застосовуються для збільшення вихідної потужності?
Інструкційна картка №22 для самостійного опрацювання навчального матеріалу з дисципліни «Основи електроніки та мікропроцесорної техніки»
І. Тема: 3 Основи аналогової електронної схемотехніки
3.3 Випрямлячі. Стабілізатори
Мета: Формування потреби безперервного, самостійного поповнення знань; розвиток творчих здібностей та активізації розумової діяльності.
ІІ. Студент повинен знати:
- Призначення випрямлячів;
- Область застосування випрямлячів з помноженням напруги;
- Область застосування трифазних випрямлячів;
- Будову та принцип роботи схем.
ІІІ. Студент повинен уміти:
- Застосовувати схеми випрямлячів при побудові електричних схем;
- Викреслювати схеми випрямлячів.
ІV. Дидактичні посібники: Методичні вказівки до опрацювання.
V. Література: [1, с. 199-205], [2, с. 360-362].
VІ. Запитання для самостійного опрацювання:
1. Випрямлячі з помноженням напруги.
2. Трифазні випрямлячі.
VІІ. Методичні вказівки до опрацювання: Теоретична частина.
VІІІ. Контрольні питання для перевірки якості засвоєння знань:
1. Навіщо використовуються випрямлячі з помноженням напруги?
2. Який принцип роботи найпростішої схеми випрямляча з помноженням напруги?
3. Яка область застосування трифазних випрямлячів?
4. Що собою являє схема Міткевича та Ларіонова?
ІХ. Підсумки опрацювання:
Теоретична частина: Випрямлячі. Стабілізатори
План:
1. Випрямлячі з помноженням напруги.
2. Трифазні випрямлячі.
Література
1. Випрямлячі з помноженням напруги
Для підвищення випрямленої напруги на навантаженні при заданій напрузі на вторинній обмотці трансформатора або за відсутності трансформатора, що підвищує, з необхідним коефіцієнтом трансформації застосовують схеми випрямляння з помноженням напруги. Як