Xreferat.com » Рефераты по коммуникации и связи » Електроніка та мікропроцесорна техніка

Електроніка та мікропроцесорна техніка

Суматори класифікують по різних ознаках.

У залежності від системи числення розрізняють:

-                   двійкові;

-                   двійково-десяткові (у загальному випадку двійково-кодовані);

-                   десяткові.

По кількості одночасно оброблюваних розрядів чисел, що додаються:

-                   однорозрядні;

-                   багаторозрядні.

По числу входів і виходів однорозрядних двійкових суматорів:

-                   чвертьсуматори (елементи “сума по модулю 2”; елементи “виключаюче АБО”), що характеризуються наявністю двох входів, на які подаються два однорозрядних числа, і одним виходом, на якому реалізується їхня арифметична сума;

-                   напівсуматори, що характеризуються наявністю двох входів, на які подаються однойменні розряди двох чисел, і двох виходів: на одному реалізується арифметична сума в даному розряді, а на іншому переніс у наступний (старший) розряд;

-                   повні однорозрядні двійкові суматори, що характеризуються наявністю трьох входів, на які подаються однойменні розряди двох чисел, що складаються, і переніс з попереднього (молодшого) розряду, і двома виходами: на одному реалізується арифметична сума в даному розряді, а на іншому переніс у наступний (старший) розряд.

По способу представлення й обробки чисел, що додаються, багаторозрядні суматори поділяються на:

-                   послідовні, у яких обробка чисел ведеться по черзі, розряд за розрядом на тій самій елементній базі;

-                   паралельні, у яких доданки додаються одночасно по всіх розрядах, і для кожного розряду є своя елементна база.

Паралельний суматор у найпростішому випадку являє собою n однорозрядних суматорів, послідовно (від молодших розрядів до старших) з’єднаних ланцюгами переносу. Однак така схема суматора характеризується порівняно невисокою швидкодією тому, що формування сигналів суми і переносу в кожному i-му розряді виробляється лише після того, як надійде сигнал переносу з (i-1) – го розряду.

Чвертьсуматор

Найпростішим двійковим сумуючим елементом є чвертьсуматор.

Походження назви цього елемента випливає з того, що він має в два рази менше виходів і в два рази менше рядків у таблиці істинності в порівнянні з повним двійковим однорозрядним суматором. Найбільш вживані назви: елемент “сума по модулю 2” і елемент “виключаюче АБО”. Схема (рис. 1) має два входи а і b для двох доданків, що додаються, й один вихід S для суми. Роботу її відображає таблиця істинності (табл. 1),


Рис. 1. Графічне позначення чверть суматора

Рис. 2. Схеми чверть суматора

 

Напівсуматор (рис. 3) має два входи a і b для двох чисел, що сумуються і два виходи: S – сума, P – переніс. Позначають напівсуматор буквами HS (halfsum – напівсума). Роботу його відображає таблиця істинності (табл.)

 

Рис. 3. Графічне позначення напівсуматора

Таблиця 2– Таблиця істинності напівсуматора

 

Повний однорозрядний двійковий суматор.

Повний однорозрядний двійковий суматор (рис. 4) має три входи: a, b для двох доданків і p для переносу з попереднього (молодшого) розряду і два виходи: S – сума, P – переніс у наступний (старший) розряд. Позначають повний двійковий суматор буквами SM. Його роботу відображає таблиця істинності (табл. 3).

Рис. 4. Графічне позначення повного однорозрядного двійкового суматора.

Таблиця 3 – Таблиця істинності однорозрядного двійкового суматора

Контрольні запитання:

1.                 Що таке суматор?

2.                 Як класифікують суматори?

3.                 Як графічно позначаються суматори та їх таблиці істинності?


Інструкційна картка №29 для самостійного опрацювання навчального матеріалу з дисципліни «Основи електроніки та мікропроцесорної техніки»

І. Тема: 4 Основи цифрової електронної схемотехніки

4.4 Мікропроцесори

Мета: Формування потреби безперервного, самостійного поповнення знань; розвиток творчих здібностей та активізації розумової діяльності.

ІІ. Студент повинен знати:

-                     Призначення команд мікропроцесора;

-                     Способи реалізації команд мікропроцесора.

ІІІ. Студент повинен уміти:

-                     Застосовувати команд мікропроцесора при його програмуванні;

-                     Будувати програми на основі команд мікропроцесора.

ІV. Дидактичні посібники: Методичні вказівки до опрацювання.

V. Література: [4, с. 268-272].

VІ. Запитання для самостійного опрацювання:

1.                 Система команд мікропроцесора К580ВМ80А

VІІ. Методичні вказівки до опрацювання: Теоретична частина.

VІІІ. Контрольні питання для перевірки якості засвоєння знань:

1.                 Які команди належать до команд пересилання?

2.                 Які команди належать до команд для циклів?

3.                 Які команди належать до команд передачі управління?

4.                 Які команди належать до команд обробки окремих бітів?

ІХ. Підсумки опрацювання:


Теоретична частина: Мікропроцесори

 

План:

1.                 Система команд мікропроцесора К580ВМ80А

Література

1. Система команд мікропроцесора К580ВМ80А

 

 

Контрольні запитання:

1.                 Які команди належать до команд пересилання?

2.                 Які команди належать до команд для циклів?

3.                 Які команди належать до команд передачі управління?

4.                 Які команди належать до команд обробки окремих бітів?


Інструкційна картка №30 для самостійного опрацювання навчального матеріалу з дисципліни «Основи електроніки та мікропроцесорної техніки»

І. Тема: 4 Основи цифрової електронної схемотехніки

4.4 Мікропроцесори

Мета: Формування потреби безперервного, самостійного поповнення знань; розвиток творчих здібностей та активізації розумової діяльності.

ІІ. Студент повинен знати:

-                     Організацію інтерфейсу мікропроцесорних систем;

-                     Способи передачі інформації мікропроцесорних систем;

ІІІ. Студент повинен уміти:

-                     Застосовувати мікропроцесорні системи при побудові електричних схем;

ІV. Дидактичні посібники: Методичні вказівки до опрацювання.

V. Література: [1, с. 178-179].

VІ. Запитання для самостійного опрацювання:

1.                 Організація інтерфейсу мікропроцесорних систем

VІІ. Методичні вказівки до опрацювання: Теоретична частина.

VІІІ. Контрольні питання для перевірки якості засвоєння знань:

1.                 Що означає поняття – інтерфейс?

2.                 Яким чином організовується магістральна структура зв'язків?

3.                 Якими способами може передаватися інформація у мікропроцесорних системах?

4.                 Що означає уніфікований інтерфейс мікропроцесорних систем?

ІХ. Підсумки опрацювання:

 

Підготував викладач: Бондаренко І.В.


Теоретична частина: Мікропроцесори

 

План:

1.                 Організація інтерфейсу мікропроцесорних систем

Література

 

1. Організація інтерфейсу мікропроцесорних систем

Всі пристрої мікропроцесора і ЕОМ сполучені в єдине ціле. Ці пристрої обмінюються інформацією, сигналами керування по шинах і лініях сигналів. Всі пристрої повинні бути між собою узгоджені (зв'язані) по своїх параметрах.

Сукупність шин і ліній сигналів (інформаційних, повідомлюючих і керуючих), що забезпечує з'єднання груп пристроїв МП і ЕОМ, називається інтерфейсом.

Розглянемо схему інтерфейсних зв'язків мікропроцесора з пристроями вводу-виводу (ПВВ) і оперативним запам'ятовуючим пристроєм (ОЗП) (мал. 8.26). Для зв'язку МП з ПВВ використовується п'ять груп шин. Код вибору (адреси) пристрою передається по шині (групі шин) 1, по шині 2 - сигнал керування зчитуванням - записом, по шині 3 - сигнал запиту на переривання, шини 4 і 5 використовуються для передачі даних від МП до ПВВ і назад.

Мал. 8.26

Для зв'язку МП з ОЗП використовується теж п'ять груп шин. По групі шин 6 передається адреса в ОЗП, шина 7 потрібна для керування зчитуванням-записом, по сигналах на шині 8 приймаються команди в процесор, а шини 9 і 10 забезпечують передачу даних з МП в ОЗП і назад. Всі зв'язки здійснюються через виводи корпусу МП.

Якщо до мікропроцесорної системи підключено декілька ПВВ, будь-яке з них в довільний момент часу може потребувати обслуговування. Запуск програми обслуговування ПВВ полягає в подачі і обробці запитів на переривання. Після появи запиту на переривання МП завершує виконання поточної команди, після чого проводиться запис в стек вмісту лічильника команд. У лічильник завантажується вміст двох певних областей пам'яті, потім вибирається команда з пам'яті, адреса якої визначається вмістом цих областей, виконується програма обробки переривання. Після виконання програми обробки переривання поступає команда повернення. При виконанні команди повернення із стека витягується старе значення лічильника команд і продовжується виконання перерваної команди, починаючи з команди, перед реалізацією якої відбулося переривання.

У МП набули широкого поширення магістральні структури зв'язків. До них підключені входи і виходи електронних вузлів. Електронні вузли володіють такими властивостями, що підключення їх до інформаційної магістралі не утворює короткозамкнутих зв'язків і низькоомних навантажень. Вхідні сигнали записів даних за наявності сигналу керування «дозвіл запису» передаються в регістр і викликають роботу тригерів тільки по передньому фронту сигналу синхронізації. Керування вихідними каскадами тригерів регістра здійснюється сигналом «Дозвіл завдання». Скидання тригерів регістра відбувається імППльсом синхронізації при подачі сигналу «Дозвіл установки нуля». Операція передачі «Регістр - регістр» йде після установки рівнів сигналів керування по імППльсу синхронізації.

Єдина інформативна магістраль МП системи зв'язує між собою два пристрої і функціонально складається з інформаційних магістралей, адрес, даних і сигналів керування.

Магістраль адрес. Вона однонаправлена, тільки мікропроцесор може виробити адресу, що передається в системі інформації, він генерує код адреси, в цей час решта пристроїв, підключених до магістралі адрес, виконує безперервно мікрооперацію визначення коду адреси. Кількість шин магістралі адрес співпадає з розрядністю передаваного коду адреси.

Магістраль даних. Вона двонаправлена, забезпечує всі можливості системи. МП, ОЗ, дисплеї можуть сприймати або передавати дані.

Магістраль керування. Деякі шини ПВВ і МП генерують сигнали керування призначені для синхронізації і визначення операцій пристроїв. Ці сигнали передаються однонаправленими шинами по магістралі керування. Всі сигнали керування узгоджені з сигналами синхронізації. Вони задають початок і послідовність спрацьовування пристроїв системи, блоків і вузлів усередині всіх кристалів ВІС. Для завдання синхронізуючих імпульсів застосовується кварцованний генератор. У мікропроцесорних системах інформація може передаватися трьома способами.

При першому способі (програмно-керована передачі за ініціативою процесора) передача йде по відповідній команді, записаній в програмі процесора, йде від пам'яті до процесора і назад (мал. 8.27).

Другий спосіб (програмно-керована передача по запиту переривання від периферійного пристрою ПП) показаний на мал. 8.28.

Мал. 8.27

Мал. 8.28


Мікропроцесор під час виконання програми по запиту переривання відсторонений від своєї основної програми. Для швидкого вводу, виводу даних і очищення мікропроцесора від керування цими операціями використовується третій спосіб (прямий доступ до пам'яті) (мал. 8.29).

Мал. 8.29

При прямому доступі до пам'яті здійснюється обмін даними між ОЗП і ПП. Прямий доступ до пам'яті (ПДП) підвищує швидкість вводу - виводу інформації і загальну продуктивність МП системи. На вимогу процесора або ПП контролер ПДП задає розмір передаваного блоку даних і область пам'яті, використовуваної при передачі, формує адреси осередків ОЗП, що беруть участь в передачі, підраховує число байт, передаваних через інтерфейс, і визначає момент завершення операції вводу - виводу.

У мікропроцесорних системах і МІКРОЕОМ, побудованих на однокристальних 8-, 16-розрядних мікропроцесорах К580 і К1810, використовується системний інтерфейс И-41, спрощена структурна схема якого приведена на мал. 8.30. Інтерфейс є уніфікованою шиною з функціонально об'єднаних ліній, по яких передаються необхідна інформація і сигнали керування для функціонування ЕОМ, і електроживлення.


Мал. 8.30

Інтерфейс містить всього 72 лінії. З них 20 ліній адреси, 16 - даних, 8 - запиту переривання, сигнали керування і ін. Ці лінії розділені на три шини: адреси з 16 лініями для пам'яті місткістю 64 кбайт і з 4 резервними для розширення місткості пам'яті; даних з 8 двонаправленими лініями і 8 резервними для роботи з 16-розрядними МП; керування з 36 лініями.

У будь-який момент при передачі інформації беруть участь два пристрої (одне з них передає, інше приймає). Передаючий основний пристрій - активний, задатчик. Приймальне додатковий пристрій - пасивний, виконавець. Задатчик, починаючи (ініціюючи) передачу, займає шини інтерфейсу, виставляє адресу виконавця на шину адреси, задає напрям передачі (вводу - виводу, читання - запис), видає інформацію виконавцеві або приймає її з нього.

Задатчиком можуть бути всі пристрої, окрім пам'яті, а виконавцем всі пристрої, підключені до інтерфейсу. Один і той же пристрій може бути і виконавцем, і задатчиком. При зверненні до пам'яті процесор - задатчик, а при обробці запиту переривання - виконавець.

У МП-системі може бути декілька джерел запиту переривання і тому між запитами повинні бути пріоритетні відносини. Блок пріоритетних переривань (БПП) виділяє із запитів, що поступили, найбільш важливий, і по його сигналу МП, що управляє, тимчасово припинить виконання поточної програми і передасть керування іншій програмі. Одночасно може виникати декілька запитів переривання і необхідно визначити найбільш пріоритетний. Це встановлює схема «Арбітр». Схема формування сигналів інтерфейсу (ФСІ) створює сигнали, підтверджуючі переривання, і сигнали для роботи адаптера.

Різноманітні периферійні пристрої сполучаються з МП-системою за допомогою невеликого числа уніфікованих інтерфейсних ВІС. Шляхом програмування виконуваних ними функцій досягається висока універсальність.

У простих випадках використовуються регістри вводу, що адресуються, - виводи (їх називають порти). Перепрограмування їх обмежено. При керуванні простим периферійним пристроєм, що виконує лише декілька операцій, найбільш ефективне застосування портів. Наприклад, управляти через порт периферійним пристроєм можна командами вводу- виводу.

При побудові мікропроцесорних систем використовується магістрально-модульна організація. Вона полягає в тому, що окремі мікропроцесорні засоби виконані у вигляді закінчених модулів ВІС, які об'єднані в систему за допомогою шин (магістралей), розділених пристроями (модулями) в часі при передачі інформації. У них використовуються уніфіковані, тобто не залежні від периферійних пристроїв, команди вводу - виводу даних. У спеціальних блоках керування (адаптерах і контролерах) уніфіковані дані і команди перетворяться в коди і сигнали для окремих ПП. Периферійні пристрої через них підключаються до загальних шин мікропроцесора.

Набір ліній і шин, схеми підключення, сигнали і алгоритми передачі інформації створюють уніфікований інтерфейс.

Різноманітні периферійні пристрої за допомогою невеликої кількості уніфікованих інтерфейсних ВІС сполучаються з мікропроцесорною системою.

Ці ВІС програмовані по виконуваних функціях. Вони універсальні. Функціональне призначення інтерфейсних ВІС встановлюється подачею на них сигналів керування приходять від датчиків (зовнішніх джерел), або від мікропроцесора, а також шляхом комутації їх входів керування. У простих випадках при керуванні простим ПП використовуються буферні регістри вводу, що адресуються, - виводу (порти). Якщо ж мікропроцесорна система містить складні периферійні пристрої, які виконують багато різноманітних операцій, необхідні периферійні програмовані пристрої (ППА). У їх склад входить регістр керування. Мікропроцесор через нього здійснює програмоване керування периферійними пристроями. ППА - універсальний засіб керування, яке може використовуватися майже для всіх існуючих периферійних пристроїв вводу - виводу.

Контрольні запитання:

1.                 Що означає поняття – інтерфейс?

2.                 Яким чином організовується магістральна структура зв'язків?

3.                 Якими способами може передаватися інформація у мікропроцесорних системах?

4.                 Що означає уніфікований інтерфейс мікропроцесорних систем?


Інструкційна картка №31 для самостійного опрацювання навчального матеріалу з дисципліни «Основи електроніки та мікропроцесорної техніки»

І. Тема: 5 Технічні засоби зв’язку в сільському господарстві

5.1 Диспетчерський зв’язок

Мета: Формування потреби безперервного, самостійного поповнення знань; розвиток творчих здібностей та активізації розумової діяльності.

ІІ. Студент повинен знати:

-                     Загальні відомості організації телефонного зв'язку;

-                     Принцип телефонного зв'язку по проводах;

-                     Будова і принцип дії мікрофону;

-                     Будова і принцип дії телефону.

ІІІ. Студент повинен уміти:

-                     Застосовувати телефонний зв’язок;

ІV. Дидактичні посібники: Методичні вказівки до опрацювання.

V. Література: [6, с. 232-235].

VІ. Запитання для самостійного опрацювання:

1.                 Загальні відомості. Основи телефонного зв'язку.

2.                 Принцип телефонного зв'язку по проводах

3.                 Будова і принцип дії мікрофону

4.                 Будова і принцип дії телефону

VІІ. Методичні вказівки до опрацювання: Теоретична частина.

VІІІ. Контрольні питання для перевірки якості засвоєння знань:

1.                 Що таке електричний зв'язок? На які види він поділяється?

2.                 Будова, принцип дії мікрофону?

3.                 Як здійснюється телефонний зв'язок по проводах?

4.                 Будова і принцип дії телефону.

ІХ. Підсумки опрацювання:


Теоретична частина: Диспетчерський зв’язок

План:

1.                 Загальні відомості. Основи телефонного зв'язку.

2.                 Принцип телефонного зв'язку по проводах

3.                 Будова і принцип дії мікрофону

4.                 Будова і принцип дії телефону

Література

1. Загальні відомості. Основи телефонного зв'язку

 

Вся історія людства і його діяльність пов'язані з обміном різної інформації. Чим вище розвиток продуктивних сил суспільства, матеріальні і культурні потреби народу, тим більше об'єм передаваної інформації, що переробляється, тим вище вимоги до швидкості і надійності передачі, до швидкості доставки інформації. Можна сказати, що кількість передаваної і оброблюваної інформації характеризує інтенсивність людської діяльності.

Найбільш природною формою передачі інформації між людьми служить мова. І якщо людина для прийому інформації використовує не тільки слух, але і зір, нюх і інші органи чуття, то для видачі інформації він перш за все використовує мову (як усну, так і письмову).

Потреба в швидкій передачі інформації на відстань виникла на перших ступенях розвитку людства, але корінний перелом в розвитку зв'язку наступив в XIX столітті, коли для передачі повідомлення стали застосовувати електричний струм. У першій половині минулого століття був створений електричний телеграф, в другій - телефон.

Електричним зв'язком називають такий вид зв'язку, при якому інформація передається на відстань за допомогою електричних сигналів. Електричний зв'язок ділиться на дротяний і радіозв'язок. У свою чергу, дротяний електричний зв'язок підрозділяється

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: