Вплив легування цинком на властивості МОН-структур
Опанувати методи вимрювання вольт-фарадних фарадно-часових характеритик та розрахунку за ними основних параметрв МОН-структур;
Вивчити вплив легування на характеристики структур;
Зробити висновки за отриманими результатами оцнити можливсть практичного використання структур з легованим делектриком.
2. Методика експерименту
2.1. Методика вирощування плвок термчного SiO2 з одночасним легуванням в процес росту.
Плвки диоксиду кремню вирощували в стандартнй проточнй систем схема яко приведена на рис.2.
У цй установц передбачено окислення кремнвих пластин, як за стандартною технологю в атмосфер сухого кисню та водяно пари, так окислення в середовищах, що мстять домшки хлору та хлоридв, що, в свою чергу, дозволя легувати плвки диоксиду кремню в процес росту. Для легування плвок пд час процесу “вологого” окислення попередньо готувався розчин хлориду цинку в деонзованй вод заливався у барботер. Барботування проводили киснем з витратою 200 л/хв, за рахунок чого в парогазове окислювальне середовище потрапляв як окислювач, так домшка. Однак, як показали дослдження, в процес барботування концентраця вихдного розчину змнються за рахунок рзно швидкост випаровування розчинника та складових (онв) розчинено сол [10].
Навть приготування вихдного розчину ZnCl2 в деонзованй вод ма сво особливост. Незважаючи на високу ггроскопчнсть сол, в процес гдролзу хлориду цинку спостергаться помутнння розчину, видлення нерозчинного осаду, який знаходиться у зваженому стан. Псля фльтрування розчину ми провели цикл дослджень його складу використовуючи для визначення концентрац онв цинку комплексометричний метод [11], а для визначення концентрац онв хлору аргентометричний метод [12]. З’ясовано, що для повного розчинення сол отримання гомогенного прозорого розчину необхдно, щоб молярне спввдношення онв хлору до онв цинку складало 1,012. Вказане спввдношення збергалося для дапазону концентрацй ZnCl2 до 5% маси.
Тому доцльнше використовувати метод миттвого випаровування, що поляга в подач в реактор попередньо пдготованого розчину та випаровування його в буферному цилндр. Температуру буферного цилндра вибирали значно вищою вд температури кипння як води, так хлориду цинку, а тепломнсть його суттво перевищувала тепломнсть розчину, що податься через капляр. Тому випаровування проходить миттво його склад вдповда складу газово фази у реактор.
При отриманн легованих плвок диоксиду кремню в середовищ сухого кисню, у буферний цилндр помщали наважку попередньо розраховано маси оксиду цинку. В реактор подавалась сумш кисню та хлориду водню. Хлорид водню взамодяв з оксидом цинку за реакцю:
2HCl+ZnO=ZnCl2+H2O
Температура зони, в яку помщалась наважка, обиралась вищою вд температури кипння хлориду цинку, тому продукти реакц були газами при температурах технологчного процесу. Таким чином, процес окислення вдбувався з одночасним легуванням плвки диоксиду кремню введеною в реактор домшкою.
Температуру процесу окислення обирали та пдтримували за допомогою блоку регулювання та пдтримування температур, яке здйснювалося пропорцйним нтегрально-диференцальним регулятором. Процес завантаження-вивантаження пластин в реактор тривав не менше 5 хвилин для уникнення термоударв пластин та генерац при цьому дислокацй за рахунок термомеханчних навантажень.

Рис.2. Система СДО-125/3
1-крани; 9-буферний цилндр;
2-витратомри; 10-вхдний патрубок з капляром;
3-трубопроводи; 11-човник з Si-пластинами;
4-барботер; 12-блок живлення та регулювання
5-термостат; температури;
6-парогенератор; 13-пристрй вводу-виводу пластин;
7-нагрвач; 14-пристрй керування;
8-реактор; 15-завантажувальна камера.
2.2. Визначення параметрв технологчного процесу.
Для проведення дослджень параметрв структур Si-SiO2 необхдно отримати плвки задано товщини, яка спврозмрна з товщиною делектрика напвпровдникових приладв. Оптимзацю ефективност процесу гетерування необхдно проводити шляхом вивчення впливу концентрац легуючо домшки на параметри структур.
Для зменшення об’му емпричних дослджень вирощування плвок проведено розрахунок температурно-часових характеристик технологчного процесу отримання плвок SiO2 задано товщини при рзному склад парогазового середовища в реактор. В якост вихдних використали вдом з лтератури [10] залежност швидкост росту оксидних плвок на монокристалчному кремн в атмосфер або зволоженого кисню, або парах води з вмстом хлориду водню, як найближч до дослджуваного в данй робот процесу гетерування дефектв плвок SiO2. Це визначаться тим, що в ньому в склад окислювального середовища вводять хлорид цинку, тобто, вн , в якйсь мр, аналогом вдомого з лтератури процесу хлорного окислення. Тому тут використан так стандартн рвняння:
d2=4.16*103p1.6t exp(-1.7/kT) – в парах води (16);
d=1.4*103p0.8t exp(-1.7/kT) – в сухому кисн (17),
де d – товщина плвки [нм];
t – час [с];
T – температура [К];
k – постйна Больцмана.
При розрахунках товщину плвки пдзатворного делектрика задавали в межах вд 50 до 150 нм. З умов проведення експерименту загальний тиск в систем приймали рвним атмосферному. Температуру процесу окислення задавали в межах вд 950 до 1100°С з кроком 50°С. Для розрахункв використовували програмний пакет “Maple 6”.
Результати розрахункв приведен в табл. 1
Методика дослджень дефектност делектричних плвок.
Методи дослдження дефектност плвок розробляли виходячи з особливостей структури, клькост, розмрв та розмщення дефектв у матерал. При чому, в залежност вд характеристик об’кту дослджень, методи дослджень суттво вдрзняються мж собою [10].
В делектричних плвках виробв електронно технки пори проявляються як поодинок небажан дефекти. Пори в плвках мають, як правило, субмкронн розмри безпосередньо не виявляються оптичними приладами.
Методи дослдження дефектност, зокрема пористост делектричних плвок виробв електронно технки описан в [10]. Проведемо х аналз. За дю на об’кт дослджень х можна подлити на дв групи: руйнуюч неруйнуюч. Суцльною рисою всх методв фксаця мсця розмщення пори на поверхн наступн металографчн дослдження.
Неруйнуюч методи:
а) одним з методв виявлення дефектних мсць у делектричнй плвц на монокристалчнй напвпровдниковй пдкладц “бульбашковий” метод: пдкладку занурюють в електролтичний розчин освтлюють поверхню. До пдкладки прикладають вд’мну напругу змщення так, що в провдних мсцях (електрично активних) утворюються бульбашки газоподбного водню. Електролт не повинен окислювати поверхню напвпровдниково пдкладки. Як електролти використовують 1-2% розчини лимонно або оцтово кислоти в деонзованй вод. Роль анода у електролтичнй комрц викону платиновий дрт. Контроль якост делектричних плвок з допомогою методв, основаних на видленн газоподбних продуктв електролзу з дефектних мсць, проводиться також при електролз розчинв метилового етилового спиртв, як мстять 1% оцтово або срчано кислоти у деонзовано води [15,16].
Видлення бульбашок водню з дефектних мсць при електролз спиртових розчинв починаться при напруз 8-10 В. плавне пдвищення прикладено напруги приводить до виявлення менших за розмрами пор збльшення х густини, але при напруз бльшй 30 В вдбуваться нтенсивне вялоподбне видлення водню у електролт, що робить неможливим рестрацю визначення стинно густини дефектв.
Електролз супроводжуться видленням водню на пластин–катод у мсцях дефектв кисню на анод. В реальному випадку за рахунок впливу поляризац електролту типу електродв для розкладення деонзовано води необхдно прикладати напругу 2,1-2,6 В. Розроблена комрка, яку застосовували для вивчення електрохмчних процесв видлення бульбашок, в якй х рестрували на поверхн делектрично плвки в дефектних мсцях псля 2-3 хв. електролзу при напруз 4-6 В. Продовження електролзу веде до збльшення бульбашок за розмром у випадку х утворення над дефектами великих розмрв – до вддалення вд поверхн, тому пдрахунок густини бульбашок проводиться псля вимикання або зниження напруги. Роздльна здатнсть цього методу склада 40-60 мкм.
б) зручншим для аналзу дефектност делектричних плвок метод, який поляга у використанн спецального електролту, до складу якого входять: срчанокисла мдь – 5 г/л; желатин – 5 г/л; деонзована вода – 1л [13,14].
Суть методу поляга в наступному. При подач напруги з област пори на пластин-катод вдбуваться електрофоретичне видлення водню в результат електролзу. Процес проводять при напруз 10-50 В. Бульбашки водню покрит плвкою желатину, армованою мддю, що забезпечу високу мцнсть плвки добре зчеплення з поверхнею делектрика. Висока чутливсть (бля 0.1 мкм) методу забезпечуться тим, що електролз води йде не на кремн, а на мд, яка осда у пор виходить на поверхню плвки. Вказаний метод ми використовували для дослдження наших об’ктв.
Рис 2.3.1. Схема установки.
Руйнуюч методи:
а) Анодне травлення використовуться для виявлення дефектв в пдкладц з полкристалчного кремню [15] ма переваги хмчного травлення методу наведення струму. Електролтична комрка складаться з пластмасово склянки з електролтом, в який занурюють катод з платинового дроту зразок – анод, закрплений на металевому стержн. Електролтом служить розчин плавиково кислоти концентрац 1-10%. Напруга живлення вд джерела постйного струму регулються в межах вд 0.5 до 20 В. Оптимальне розтравлення дефектв спостергали в област потенцалв мж 0.7 2 В. Встановлено, що характер травлення дефектв в кремн р-типу залежить вд прикладено напруги; при дуже низькй напруз травляться дефекти, як класифкують за методом наведеного струму як “електрично активн”, при збльшенн напруги травлення ста подбним до хмчного, але зроста чутливсть до дефектв (видно дефекти, як не завжди проявляються при хмчному травленн); анодне травлення – метод виявлення дефектв в будь-яких напвпровдниках р- n-типу провдност, здатний повнстю замнити методи хмчне травлення наведеного струму.
б)Хмчне травлення в травниках, що мстять плавикову кислоту (НNO3:HF: CH3COOH) приводить як до зменшення товщини нарощено плвки, так до розтравлення в мсц пори до розмрв, достатнх для спостереження пд мкроскопом.
Характерно, що при обробц поверхн у вказаному травнику розтравлються також поверхня кремнво пластини пд порою, що дозволя встановити точне положення пор на пластин.
Апробаця вказаного методу для наших об’ктв дослджень показала, оптимальний час травлення у вказаному травнику при кмнатнй температур склада 5-7 хвилин. При цьому пори можна спостергати пд мкроскопом при збльшенн х100 (рис. 2.3.2.)

Рис. 2.3.2 Вид поверхн кремнво пластини псля селективного травлення. (Длянки темного фону розмщен строго пд порами у плвц.)
2.4. Методика вимрювання вольт-фарадних характеристик систем Si-SiO2
МДН-структура сформованим конденсатором. Для дослдження х електрофзичних характеристик широко використовуться метод вольт-фарадних характеристик (ВФХ), в основ якого лежить вивчення залежност поперечно диференцально мност МДН-структури (Сс) вд зовншньо напруги, прикладено мж пдкладкою верхнм електродом (U). Змна Сс викликана модуляцю зовншньо напруги мност приповерхнево област просторового заряду напвпровдника [16].
Екввалентом вимрювання низькочастотно ВФХ так званий квазстатичний метод. Якщо до елементарного кола, що складаться з резистора конденсатора, прикладати напругу, лнйно зростаючу з часом Uc=at (де а звичайно склада 0.05 – 0.2 В/с), то струм в цьому кол буде пропорцйний мност. Схема установки для знмання квазстатичних ВФХ приведена на рис.2.4.1. [17]
Знмати ВФХ краще в напрямку вд нверс до збагачення. Для вибору початково робочо точки генератор пилоподбно напруги з’днують послдовно з джерелом постйно регулюючо напруги. Тод Uc=В+аt. Вибр полярност напруг залежить вд типу провдност пдкладки знаку поверхневого заряду.
Високочастотною (ВЧ) вважаться така область частот, при якй можна знехтувати вкладом у мнсть МДН-структури, мност нверсного шару (С1) мност поверхневих станв (Сss). Умови високочастотност записуються:
Rpb>>1/wCd, Rhs>>1/wCd.
Апаратура для вимрювання високочастотних ВФХ розрзняться за методом вимрювання мност, методом вимрювання змщення на МДН – структур (Uc), методиц фксац методом обробки результатв.
11
Рис. 2.4.1. Схема установки для вимрювання квазстатичних ВФХ.
1 – джерело пилоподбно напруги; 2 – електрометричний пдсилювач.
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()

![]()

![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()

![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()

![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Рис. 2.4.2. Схема установки для вимрювання високочастотних ВФХ:
1 – джерело змщення МДН-структури; 2 – ВЧ-генератор; 3 –резонансний пдсилювач; 4 – двокоординатний самописець.
На рис.2.4.2. показана схема установки для вимрювання високочастотних ВФХ.
Вд генератора змнно напруги через роздлюючий конденсатор С1 сигнал поступа на ланку, що складаться з Сс, який ма МДН-структури, еталонного резистора R1 (C1>>Cсвч). Спад ВЧ напруги на резистор R1 (R1<<1/wCcвч) пропорцйний Свч.[18]
Пдсилена випрямлена напруга, пропорцйна Свч реструться по координат “Y” двокоординатного самописця. Змщення Uc, яке повльно змнються, через роздльний резистор (R2>>1/wCcвч) податься на МДН-структуру координату “Х” самописця. В результат двокоординатний самописець фксу ВФХ дослджувано структури.
Високочастотна напруга на МДН-структур Свч повинна забезпечувати малосигнальний режим вдповдно задовольняти спввдношенню Uc<<kT/q у всьому дапазон Uc. При запис ВФХ МДН-структура повинна перебувати в темнот для уникнення фотоефекту.
При знманн ВФХ доцльно застосовувати таку послдовнсть операцй: до МДН-структури прикладаться напруга змщення, яка вдповда глибокй нверс; освтлються МДН-структура для збльшення генерац неосновних носв утворення рвноважного шару (часто бува достатньо використання звичайного лабораторного освтлення); потм МДН-структура повнстю затемнються, напруга змщення почина змнюватись вд нверс до збагачення, при цьому на самописц фксуться рвноважна високочастотна ВФХ.
¶ншим варантом ФВХ диференцальний високочастотний вольт-фарадний метод. При аналз високочастотного вольт-фарадного методу зазначалося, що для визначення густини поверхневих станв необхдно порвнювати нахили експериментально теоретично високочастотних ВФХ. Це означа графчне диференцювання експериментально криво. Зручнше проводити диференцювання експериментально ВФХ апаратурним методом. Для цього в установку зйомки ВФХ додатково вводять диференцюючу ланку [11]. При використанн змщення Uc=at, яке лнйно змнються, диференцююча ланка на виход забезпечу сигнал, пропорцйний dC/dU, який записуться на самописц одночасно з записом ВФХ. Розшифровка залежностей С(V) вдбуваться аналогчно до розшифровки високочастотних ВФХ. Перевага цього методу поляга в бльшй швидкод пдвищенн точност в порвнянн з вольт-фарадним методом. [17]
Блок-схема установки для дослдження МДН-структур приведена на рис. 5.3. при вимрюванн С(V) G(V) залежностей (П1 – в положенн “1”, П2 – в положенн “2”) на структуру подаються два сигнали: малий синусодальний вд генератора (2) напругу змщення з генератора пилоподбно напруги (КГТН) (4). Сигнал з виходу нтегруючого (¶П)( 8) або диференцюючого (ДП) (9) пдсилювача податься на вхд широкополосного (10) або вибркового (11) пдсилювача дал на фазовий (ФД) (12) або амплтудний (АД) (13) детектор. На вхд “2” ФД податься опорний сигнал з генератора (2). Встановлення фази сигналу на вход “1” ФД створються незначним розладнанням пдсилювача (11). Напруга з виходу ФД (VG) АД (VC) податься на входи “Y” двокоординатних самописцв (6) (7). На входи “Х” самописцв поступа напруга з виходу КГТН.
При вимрюванн С(t) залежностей (П1, П2 П3 в положенн “2”) на структуру податься стрибок напруги або послдовнсть мпульсв з формувача (3). Вихдний сигнал КГТН при дослдженн повльних процесв використовуться для часово розгортки самописцв. Для рестрац процесв з часами релаксац 0.3 с використовуться осцилограф (14).
Градуювання С(V), G(V), i C(t) – залежностей проводиться магазином мностей провдностей (П2 в положенн “1”). Установка дозволя проводити експрес вимрювання параметрв, та дослджувати х неоднордност.
Рис.2.4.3. Блок-схема установкт для вимрювання C(V), G(V) та С(t)-характеристик:
1 – магазин мностей та провдностей;
9 – диференцюючий пдсилювач;
– генератор;
10 – широкосмуговий пдсилювач;
3 – формувач;
11 – вибрковий пдсилювач;
– керуючий генератор трикутно напруги;
12 – фазовий детектор;
5 – МОН-структура;
13 – амплтудний детектор;
– двокоординатний самописець;
14 – осцилограф;
7 – двокоординатний самописець
15 – вимрювач температури.
8 – нтегральний пдсилювач;
3. Результати дослджень.
3.1. Дослдження пористост плвок термчного диоксиду кремню.
Дефектами плвок диоксиду кремню вважають порушення однордност аморфного шару [23]. До х числа вдносяться включення ншо фази: пори кристалчн длянки. Густина структурних дефектв визнача вихд виробв електронно технки, особливо В¶С високого ступеня нтеграц, тому розробка способв виявлення дефектв вивчення механзмв дефектоутворення привертала увагу ряду дослдникв. Для х дослдження розроблено ряд методв, описаних в огляд, та роботах [19,20].
Лтературн дан про природу пороутворення часто носять дискусйний характер. Переважно х появу пов’язують з неконтрольованим забрудненням поверхн кремнво пластини до в процес росту плвки оксиду. Це викликало необхднсть проведення циклу експериментальних дослджень пористост плвок для встановлення механзмв х утворення.
Плвки SiO2 товщиною вд 0.1 до 0.6 мкм вирощували в стандартних процесах термчного окислення кремнвих пластин в середовищ сухого вологого кисню. Дефектнсть плвок визначали шляхом металографчних дослджень пд мкроскопом NU-2E псля взуалзац пор бульбашками желатину при електролз водного розчину CuSO4 желатину (250 : 5 : 5) шляхом селективного травлення поверхн плвок в травнику складу HF : HNO3 : CH3COOH (1 : 10 : 1) протягом 3...7 хвилин. Селективне тралення плвки оксиду проводили аж до пдтравлювання пдкладки, псля чого знмали плвку в розчин HF виявляли дислокац поверхн кремнвих пластин в травнику Сртля.

Рис. 3.2.1. Неоднордност взуалзац пор, обумовлен х рзними розмрами (металографя, x 200)
При дослдженн пористост плвок мдножелатиновим методом, як видно з рис.3.2.1., в мсцях провдних длянок плвок виростали або желатинов грона, або бульбашки желатину значно меншого розмру. Це обумовлено суттвою рзницею швидкост процесу електролзу в рзних провдних длянках плвки викликану рзними розмрами пор, що вказу на наявнсть щонайменше двох механзмв процесу пороутворення. Як правило, желатинов грона хаотично розмщалися по поверхн пластини спостергалися по подряпинах плвки. Встановлено взамозв’язок густини “великих” пор вд запиленост технологчного примщення в якому перебували пластини псля передокислювально хмчно обробки. При запиленост в межах 4...30 л-1 х густина в плвках SiO2 товщиною 0,1 мкм складала 0,5...2 см-2 зменшувалась з ростом товщини плвки. В той же час, порушення норм запиленост, або спецальна, навть короткочасна, витримка пластин в середовищ з запиленстю до 300 л-1 приводила до рзкого росту дефектност плвок до 102...103 см-2. В той же час, при ретельному контрол та дотриманн чистоти технологчного примщення “велик” пори практично не проявлялися.
При дослдженн плвок SiO2, препарованих за методикою [24], шляхом просвчуючо електронно мкроскоп на МВ-100 встановлено, що розмри “великих” пор спврозмрн з товщиною плвки [24].
Виходячи з приведених результатв, механзм утворення наскрзно пори можна подати таким чином: при згоранн або випаровуванн речовини пилинки чи нших неконтрольованих забруднень кремнво пдкладки при температур окислення тиск пари в хмаринц домшок може досягнути критично величини, достатньо для локального руйнування плвки оксиду. Аналогчний механзм пороутворення може проявлятися при випаровування прециптатв як легуючих, так неконтрольованих домшок, сконцентрованих на структурних порушеннях кремнво пдкладки.
Що стосуться “дрбних” пор, то х густина, усереднена на пластину, складала 1,5...3, 3,4...5,5 6,5...15 cм-2 для плвок термчного диоксиду кремню товщиною 1, 0,5 0,15 мкм вдповдно. Виявлена тенденця зменшення густини пор вд краю до центру пластини. Причому, бля 80% пор розмщалися по периметру в област до 7...12 мм вд краю. Характерно, що густина пор в цй област майже на порядок вища, нж в центр. Скупчення пор (рис.3.2.2) проявлялися також в мсцях контакту пластини з кварцовим човником в значнй мр визначалися щльнстю входження пластини в його пази.

Рис.3.2.2. Вид поверхн пластини псля взуалзац пор (x200, металографя)
Як правило, по деклька пор розмщалися в ряд, причому лн х утворення вдповдали кристалографчним лням ковзання дислокацй. Рзко неоднордний розподл пор в плвках SiO2, який вдобража дефектоутворення в кремнвих пдкладках свдчить про тсний взамозв’язок умов росту плвки з дефектоутворенням в кремню, яке проявляться в конкретному цикл дифузйно-окислювальних процесв спостергали також в [9].

Рис. 3.2.3. Розмщення пор в плвках вздовж лнй ковзання
¶дентичнсть яксного радального розподлу дефектв в плвках SiO2 кремнвих пдкладках пдтверджена послдовними дослдженнями розподлу