Технологія виробництва біойогурту
2.3 Визначення показників якості та умов зберігання
Серед усіх показників якості для споживача біойогурту найважливішими є смак і запах.
Специфічний кисломолочний смак і аромат біойогурту зумовлений утворенням ароматичних речовин під час теплової обробки молока. Їх нагромадження в процесі життєдіяльності мікроорганізмів заквасок, формування типового смаку і запаху біойогурту і заквасок проходить головним чином у період сквашування, дозрівання та зберігання готових продуктів. Отже, вираженість їх запаху визначається складом і кількістю бактеріальних заквасок, режимом технологічного процесу і зберігання.
У біойогуртах і заквасках є такі ароматичні речовини: карбонові кислоти (молочна, оцтова, пропіонова, масляна, капронова, капринова); карбональні сполуки (ацетальдегід, ацетил, ацетон, метилетилкетон та інші), спирти та ефіри (етанол, пропаннол-2, бутанол-1, етилацетат) і вуглекислота.
Молочна кислота і леткі жирні кислоти, серед яких переважає оцтова, надають продукту вираженого кисломолочного смаку; діацетил, ацетальдегід – специфічного кисломолочного аромату; спирт і вуглекислий газ – приємного освіжаючого смаку. Різноманітні смакові відтінки біойогуртів відчуваються значною мірою завдяки неоднаковому вмісту ацетальдегіду й етанолу, а також співвідношенню летких жирних кислот.
Для формування приємного типового смаку й запаху біойогуртів і заквасок особливо важливе значення має співвідношення діацетилу й ацетальдегіду. Наприклад, для ароматотвірних заквасок оптимальним вважається співвідношення від 3:1 до 5:1. Зрушення співвідношення в бік діацетилу надає сильно вираженого аромату цієї речовини та грубого, терпкого присмаку, а в бік ацетальдегіду – різкого в’яжучого смаку.
Вміст діацетилу в заквасках становить 0,2-3 мг/%, у біойогурті – 0,4 мг/%. Висока концентрація ацетальдегіду характерна для йогурту і біойогурту 5-7, інколи 10-20 мг/кг і більше. Вважають, що саме він надає біойогурту типового запаху.
Кожну партію біойогурту оцінюють за органолептичними, фізико – хімічними та мікробіологічними показниками.
За органолептичними показниками біойогурт повинен відповідати вимогам наведених в таблиці 2.3.10
Таблиця 2.3.10 Характеристика органолептичних показників
| Назва показника | Характеристика біойогуртів | |
| Без харчових добавок або наповнювачів | З харчовими добавками або наповнювачами | |
| Смак і запах | Чистий, кисломолочний, без сторонніх присмаків і запахів | Чистий, кисломолочний, без сторонніх присмаків і запахів, у міру солодкий, з присмаком відповідного наповнювача або ароматизатора |
| Консистенція | Однорідна, ніжна, з порушеним або непорушеним згустком, у міру щільна, без газоутворення. За додаванням стабілізатора – желе або кремоподібна | Однорідна, ніжна, з порушеним або непорушеним згустком, у міру щільна, без газоутворення. За додаванням стабілізатора – желе або кремоподібна з частками внесених добавок або наповнювачів, які розподіленні за всією масою біойогурту або шарами |
| Колір | Від білого до світло – жовтого | Обумовлений кольором застосованого наповнювача |
За фізико-хімічними показниками біойогурти повинні відповідати вимогам наведених у таблиці 2.3.11
Таблиця 2.3.11 Норми фізико – хімічних показників
| Назва показника | Норма | Метод конролювання |
|
Масова частка жиру, %: Нежирного Жирного вершкового |
До 1,0 включно Від 1,5 до 6,0 включно Понад 6,0 |
ГОСТ 5867 ГОСТ 5867 ГОСТ 5867 |
| Масова частка сухих знежирених речовин, %, не менше | 9,5 | ГОСТ 3626 |
|
Кислотність: Титрована, оТ Активна, рН |
Від 80 до 140 >> 4,8 >> 4,0 |
ГОСТ 3624 ГОСТ 26781 |
| Масова частка сахарози, %, не менше ніж | 5,0 | ГОСТ 3628 |
| Пероксидаза або кисла фосфотаза | Відсутня | ГОСТ 3623 |
|
Температура під час випуску з підприємства – виробника, оС |
2 – 6 | ГОСТ 3622 |
Примітка 1. Масову частку наповнювачів нормують відповідно до рецептур на конкретний вид біойогурту.
Примітка 2. Дозволено визначати тільки показник титрованої кислотності або рН.
Примітка 3. У разі застосування ваніліну масова частка його повинна бути не більше ніж 0,02%.
Примітка 4. Показник масової частки сахарози нормують тільки від йогуртів і біойогуртів, які виробляють із застосуванням цукру або фруктових наповнювачів.
За мікробіологічними показниками біойогурти повинні відповідати вимогам, наведеним у таблиці 2.3.12
Таблиця 2.3.12 Норми мікробіологічних показників
| Назва показника | Норма для | ||
| Йогурту | Біойогурту | біфідойогурту | |
|
Кількість молочнокислих бактерій (Lactobacillus bulgaricus і Streptococcus thermophilus), КУО в 1 см3, не менше ніж |
107 |
||
|
Кількість біфідобактерій (Bifidobactericum), КУО в 1 см3, не менше ніж |
- |
106 |
- |
|
Кількість бактерій ацидофільної палички (L.acidophilus), КУО в 1 см3, не менше ніж |
- | - |
107 |
|
Бактерії групи кишкової палички (колі форми), в 0,1см3 |
Не дозволено | ||
|
Патогенні мікроорганізми, в тому числі бактерії роду Salmonella, в 25 см3 |
>> | ||
|
Staphylococcus aureus, в 1,0 см3 |
>> | ||
|
Дріжджі, КУО в 1 см3, не більше ніж |
50 | ||
|
Плісеневі гриби, КУО в 1 см3, не більше ніж |
50 | ||
Вміст токсичних елементів і мікотоксинів біойогуртів повинен відповідати вимогам №5061 [3], наведеним у таблиці 2.3.13
Таблиця 2.3.13 Показники безпеки
| Назва показника | Допустимий рівень, мг/кг, не більше ніж | Метод контролювання |
|
Токсичні елементи: Свинець Кадмій Миш’як Ртуть Мідь Цинк |
0,10 0,03 0,05 0,005 1,0 5,0 |
ГОСТ 26932 ГОСТ 26933 ГОСТ 26930 ГОСТ 26927 ГОСТ 26931 ГОСТ 26934 |
|
Мікотоксини: Афлатоксин В1 Афлатоксин М1 |
Не дозволено (< 0,001) < 0,0005 |
9.10 9.10 |
Вміст у біойогуртах антибіотиків повинен відповідати вимогам МБВ №5061 [3], пестицидів – вимогам ДСанПІН 8.8.1.2.3.4. – 000 [4].
Вміст радіонуклідів у біойогуртах не повинен перевищувати допустимі рівні ДР [5]: 137Cs = 100 Бк/кг, 97Sr = 20 Бк/кг.
Біойогурти зберігають у холодильниках, холодильних камерах або у спец приміщеннях за температури не вище ніж 2–6оС на протязі 14 діб з моменту закінчення технологічного процесу.
Вади йогуртів виникають як наслідок використання недоброякісної сировини, порушення технологічних параметрів та режимів зберігання.
Основні вади йогуртів та заходи їх усунення наведені в таблиці 3.1
Таблиця 2.10 Вади йогуртів
| Вади йогуртів | Причини виникнення | Заходи щодо усунення | |
| Вади смаку | |||
| Кормовий і сторонній присмаки | З’являється при використанні сировини з відповідними вадами. | Ретельно відбирати сировину. | |
| Гіркий смак |
Використання сировини з відповідною вадою, при наявності в раціоні корів полину та інших гірських рослин. Висока концентрація заквасочних культур. Наявність гнильних бактерій. |
Ретельно відбирати сировину. Знизити дозу внесеної закваски. Ретельне миття і дезінфекція. |
|
| Кислий смак |
Тривале охолодження згустку. Підвищена температура зберігання. Висока концентрація заквасочних культур. Вид заквашувальної культури. Зараження продуктів термостійкими молочнокислими паличками. |
||