Бібліотекар в системі обслуговування читачів
Тих, хто висловлює песимістичні твердження про майбуття бібліотек бібліотекар Конгресу США Джеймс Біллінгтон характеризує як футуристів і утопістів, які «взагалі про багато що думають, і коли вони стараються діяти вони роблять великі помилки». «Центральною частиною бібліотеки» він вважає бібліотекарів, їх роль, з його слів, «під час електронної ери, яка розвивається так швидко,… важливіше мати комп'ютери і всі ці інформаційні ресурси всередині бібліотеки і як можна більше», але без традиційних книг ми будемо створювати новий тип людини, який поступово стане extension of the computer продовженням, складовою частиною комп'ютера.
«Дуже важливо, щоб існувала можливість мати одночасно і книги, і нові бази даних, знань, інформації і т.д. В майбутньому, по-моєму, виникне розподіл праці між книгами і комп'ютерами… І останнє, саме головне, звичайно, це збереження професії бібліотекарів саме в зв'язку з повінню інформації через Інтернет.» [12, C 9-12]
Ця позиція зважена, ця позиція професіонально грамотна. Бібліотеки не будуть муміфіковані, вони як і раніше залишаться для суспільства корисними, але не копалинами. А бібліотечний фонд частиною кумулірованний, частиною що розосередився, частиною книжковий, частиною електронний, буде як і раніше складатися з документів. Альтернатива документам відсутня.
1.3 Внесок бібліотекаря в формуванні інформаційної культури читачів
В наш час практично не можна назвати сферу людської діяльності, яка не зазнала б залежності від ринку інформації і не мала б потреби у використанні новітніх інформаційних технологій. Все це в значній мірі змінює уявлення, погляди, поведінку, спосіб життя і мислення сучасної людини і ставить до неї нові вимоги, найважливішою серед яких є опанування інформаційною грамотністю, інформаційною культурою.
Під інформаційною культурою треба розуміти такий рівень інформаційної підготовки, який дозволяє людині не тільки вільно орієнтуватися в потрібному інформаційному середовищі, а й брати участь у його формуванні та перетворенні, сприяти інформаційним контактам.
Категоріями інформаційної культури особистості можна вважати її вміння формулювати свою потребу в інформації, ефективно здійснювати пошук необхідної інформації в усій сукупності інформаційних ресурсів, переробляти і створювати якісно нову інформацію, вести індивідуальні інформаційно-пошукові системи, відбирати та оцінювати інформацію, а також - здатність до інформаційного спілкування і комп'ютерну грамотність.
Останнім часом стверджується погляд на бібліотеки як на органічну частину інформаційного середовища суспільства. До їх величезних інформаційних ресурсів додаються комп'ютери, програмні засоби, машиночитані джерела інформації, а можливість підключення до міжнародних комп'ютерних мереж збагачує їх ще й світовими інформаційними ресурсами. Формування інформаційної культури читачів, яка включала б не тільки традиційну бібліотечно-бібліографічну культуру, але й вміння оперувати інформацією з використанням сучасних комп'ютерних засобів, тобто поєднувала б традиційний бібліографічний інструментарій з комп'ютерними засобами, є однією з головних функцій сучасної бібліотек і бібліотекарів. Для її реалізації бібліотекарі повинні перейти від традиційної пропаганди бібліотечно-бібліографічних знань серед читачів до їх цілеспрямованої інформаційної освіти. [15, C 4-6]
Виховання інформаційної культури особистості взагалі є суспільною проблемою. Тому при організації цієї роботи бібліотекарю обов'язково треба враховувати:
ступінь розвитку науково-інформаційних та бібліотечно-бібліографічних ресурсів міста (району) в цілому, а також кожного окремого закладу, причетного до цієї справи;
брати до уваги розгалуженість системи інформаційної освіти та її спадковість;
наполегливо розвивати координаційні та коопераційні внутрішньовідомчі і міжвідомчі зв'язки.
Процес формування інформаційної культури є комплексним і має здійснюватися бібліотекарем у п'ятьох взаємозв'язаних напрямах:
1) робота з удосконалення комплектування та розкриття бібліотечних фондів;
2) систематичне вивчення динаміки інформаційних потреб читачів, особливо пов'язаних з ціннісно-орієнтаційною, пізнавальною, виробничою діяльністю;
3) створення комфортних умов для задоволення інформаційних потреб читачів;
4) удосконалення роботи по підвищенню рівня бібліотечно-бібліографічних та інформаційно-комп'ютерних знань;
5) популяризація та реклама інформаційних послуг бібліотеки серед населення. [37, C 15]
Таким чином, вся діяльність бібліотекарів направлена на підвищення інформаційної освіти суспільства. Проте суто інформаційна грамотність та її розповсюдження серед користувачів бібліотеки передбачає, що кожен бібліотекар буде працювати в таких напрямах:
ознайомлення читачів з можливостями та інформаційно-документальними ресурсами бібліотеки;
виховання довірливого ставлення до неї;
бажання стати її постійними відвідувачами;
формування у читачів знання основних інформаційних джерел та навичок їх використання;
формування навичок у сфері бібліотечно-бібліографічних та інформаційно-комп'ютерних знань;
ознайомлення з інформаційними послугами бібліотеки;
ознайомлення з провідними книгосховищами світу, архівами, музеями, центрами інформації та документації, банками даних і базами знань, існуючими інформаційними системами, віртуальними бібліотеками глобальної комп'ютерної мережі;
можливостями використання інформаційних ресурсів за межами бібліотеки; навчання читачів користуванню інформаційно-пошуковою системою (ІПС) в традиційному та автоматизованому режимах;
їх ознайомлення з методами аналітико-синтетичної обробки документів і переробки інформації. [34, C 49-51]
Процес формування інформаційної культури читачів потребує диференційованого підходу, підбору методик і програм навчання з урахуванням професійної спеціалізації читачів, рівня їх інформаційних потреб та інформаційної підготовки, наявними навичками володіння комп'ютерною технікою. Особливе місце в цій роботі бібліотекаря з різними категоріями читачів належить державним публічним бібліотекам. По-перше, ці бібліотеки відвідують читачі, різні за віком, рівнем освіти, професійною кваліфікацією та ін. По-друге, діапазон інформаційних потреб, запитів читачів, що звертаються в бібліотеку, не обмежений. Тому організацію заходів по інформаційній освіті в ЦБС доцільно проводити в 3 рівнях:
Традиційне навчання користуванню бібліотекою (бібліотечна орієнтація), що обмежується наданням інформації про фізичне розміщення фондів і обладнання, про існуючу в бібліотеці систему обслуговування;
Бібліографічне навчання, що передбачає навчання методам пошуку інформації і вивчення бібліографічних джерел;
Навчання читачів користуванню інформацією на новітніх носіях, електронними базами даних із застосуванням комп'ютерної техніки.
Зміст, форми і методи інформаційної освіти читача визначаються не тільки рівнем його культури читання або професійними потребами, але й умовами праці в бібліотеці, нерідко ситуативними методами обслуговування:
в одних випадках бібліотекар може популярно роз'яснити правила розстановки книг на полицях, принципи користування алфавітно-предметним покажчиком до систематичного каталогу і картотеки статей;
в інших - необхідне знайомство з відповідними державними стандартами і документацією, що регламентують правила опису видань;
а в деяких - проводити практичні заняття по бібліографічному опису, пошуку книг за окремою тематикою або якогось видання за допомогою ДБА, по користуванню комп'ютерною технікою і т.і.
Форми навчання відрізняються способом передачі інформації, широтою охоплення аудиторії: це виставки, огляди, консультації, бібліографічні уроки, екскурсії, дні бібліографії, путівники, методичні поради та ін. Відомо, що перевагу читачі надають найменш заформалізованим заходам, до яких можна віднести:
оглядові екскурсії по бібліотеці і стислі лекції з основ інформаційного пошуку для читачів, що тільки-но записались;
надання читачам можливості самостійно навчатися з використанням аудіо і відеокасет;
розповсюдження путівників по фондам і каталогам, пам'яток читачам для самостійної орієнтації;
розвиток системи наочних засобів оповіщення про структуру бібліотеки, її довідково-пошуковий апарат;
підготовка і видання методичних порад по користуванню базами даних і електронним каталогом;
організація курсів по навчанню користуванням комп'ютерною технікою. [17, C 277-281]
Діалогова форма спілкування є найбільш ефективною формою взаємодії бібліотекаря і читача. Індивідуальне консультування має бути превалюючим в роботі з читачами і повинно супроводжувати обслуговування в різних відділах бібліотеки.
Позитивні результати має також інформаційна освіта читачів бібліотекарем в процесі виконання їх запитів, тому що читач при цьому виявляє особисту зацікавленість у сприйманні інформації. Таким чином, довідково-бібліографічне обслуговування бібліотекарі можуть використовувати як базову форму інформаційного навчання, під час якого проходить засвоєння читачем основ бібліографічної, інформаційної грамотності, закріплення навичок самостійного пошуку літератури.
Досвід окремих ЦБС показує, що результативність інформаційної освіти фахівців є ефективною, якщо вона проводиться в поєднанні з діючими формами підвищення професійної кваліфікації кадрів. Цей напрямок в діяльності ЦБС здається перспективним і тому його слід активніше впроваджувати в практику. [10, C 252-255]
В умовах формування інформаційного суспільства бібліотекарі мають забезпечувати користувачам доступ до електронних каталогів інших бібліотек, до електронних журналів, до всіх баз даних, які є в бібліотеках та інформаційних центрах. Це дає можливість кожному бібліотекарю (навіть якщо віен працює у віддаленій бібліотеці) забезпечити користувачам той же обсяг, глибину і якість інформації, як і у великій бібліотеці, враховуючи при цьому специфіку регіону, потреби і запити організацій, підприємств, установ, фірм, тобто як колективних, так і індивідуальних споживачів інформації.
У зв'язку з цим одним з напрямків діяльності бібліотеки (бібліотекарів зокрема) повинно стати навчання читачів користуванню комп'ютерною технікою, яке може здійснюватися на комерційній основі. Цей напрямок може бути реалізований на базі спеціально обладнаного комп'ютерного класу, де водночас можуть проходити курс навчання не тільки читачі, але й самі працівники бібліотеки.
Отже, автоматизація бібліотечних процесів потребує від бібліотекарів вміння працювати з електронними базами даних, володіння комп'ютерними технологіями, що стає обов'язковою умовою фахової підготовки працівників бібліотечно-інформаційної сфери. Тому виникає проблема адекватного підвищення інформаційної культури бібліотечних фахівців, які сьогодні повинні бути не тільки «лоцманами книжкових морів», але й навігаторами комп'ютерних мереж, чия діяльність формує нове інформаційне середовище.
Проблема розвитку інформаційної культури особистості невичерпна і має вирішуватись у бібліотеці на сучасному рівні.
2. Робота бібліотекаря з читачами-дітьми
2.1 Основні напрямки діяльності бібліотекаря при обслуговуванні читачів в дитячих бібліотеках
Останнім часом інформація все частіше визначається як основний ресурс майбутнього, підвладний лише тим членам суспільства, хто володіє необхідними знаннями і добре підготовлений до навігації в інформаційному просторі. Тому так важливо вже змалечку виховувати у дитини необхідність одержання знань, прищеплювати навички самостійного пошуку інформації, формувати уміння її ефективного збору, систематизації, обміну з іншими користувачами. Діти - саме та категорія, яка націлена на майбутнє, адже саме вони більш охоче та легше оволодівають новими інформаційними технологіями. Їм доведеться жити уже не в постіндустріальному, а в інформаційному суспільстві, основною ознакою якого є утвердження культу знань. Стати повноправними громадянами такого суспільства допомагають різні соціальні інститути: сім'я, школа і, звичайно, бібліотека.
З давніх часів бібліотеки одночасно були сховищами документів і основною базою для навчання. Роль же сучасної бібліотеки, в першу чергу дитячої, підвищується в багато разів: необхідно передати дітям знання, набуті раніше, і підготувати їх до життя в суспільстві, де накопичення інформаційних масивів йде дуже швидкими темпами. Успішно справитися з цією роллю можна лише при умові активного використання і впровадження сучасних новітніх технологій. Комп'ютеризована дитяча бібліотека на сьогодні виконує особливу місію - забезпечує юним читачам оперативний доступ до інформаційних ресурсів і одночасно є центром виховання інформаційної культури підростаючого покоління. Впровадження автоматизації в наших бібліотеках набирає стрімких темпів, але дуже часто перед бібліотекарями виникає проблема: з чого почати, як рухатись далі? Питання необхідності впровадження автоматизації не постає, але як це буде зроблено, якими силамиі і, головне, для чого? Основною особою в бібліотеці залишається бібліотекар, який є користувачем різних технічних новинок, що потрапляють до її стін. Це зовсім не відрізняє його від читача, адже бібліотекар використовує досягнення комп'ютеризації для технологічних цілей, а читач - для споживацьких. В результаті бібліотекар не стає вирішальною ланкою у справі впровадження інформатизації, він скоріше є жертвою прогресу, хай навіть і в доброму розумінні цього слова. Сучасний бібліотекар є посередником між читачем і книгою чи будь-яким іншим носієм інформації. В бібліотеках існують і дві інші категорії людей, що відіграють визначальну роль. Перша - це автоматизатори, це основа прогресу в бібліотеках, в особі яких потрібно знайти союзників, їх потрібно підправляти, їм слід підказувати. На жаль, їм не завжди вистачає професійних знань в галузі традиційної бібліотечної технології. Друга категорія - це адміністрація, яка не хоче відставати від прогресу, ревниво слідкує за досягненнями своїх колег, щоб не виглядати ретроградом. Важливою для неї є організація вивчення чужого досвіду, ознайомлення з різними системами, що вже встановлені і діють в інших бібліотеках. Потрібно враховувати, що зміни в матеріально-технічній базі бібліотек викликають і зміни в структурі кадрів, їхніх знаннях і вміннях, у структурі фондів. На жаль, ніяка найсучасніша техніка і розвинена технологія, ніякі, навіть найкращі спеціалісти по її використанню не зможуть привести до ефективного розвитку бібліотечної справи, якщо впровадження новітніх технологій не буде супроводжуватись суттєвими змінами у бібліотечній технології. Адміністрація змушена оволодівати основами комп'ютерної грамотності, менеджменту і маркетингу, виступати арбітром у стосунках автоматизаторів і бібліотекарів.
Сьогодні ринок телекомунікаційних послуг насичений, але доступ до інформації, як реальна послуга, відсутній, оскільки проблема з суто технічної переходить більше в економічну. Саме адміністрація вирішує фінансові питання, дає добро на придбання технічних засобів і програмного забезпечення. Активне впровадження нових інформаційних технологій вимагає від бібліотек вирішення нагальної проблеми: як у ситуації дефіциту фінансування, коли фонди бібліотек характеризуються обмеженими ресурсними можливостями, задовольнити найрізноманітніші потреби користувачів. Відсутність єдиної державної програми автоматизації бібліотек, сучасної нормативної та методичної баз, низький рівень знань бібліотечних працівників в галузі новітньої інформаційної технології не тільки приводять до невиправданих затрат і без того незначних ресурсів, але й створюють передумови для формування в перспективі «розірваного» інформаційного поля, затрати на виправлення якого з часом стануть більш значними, порівнюючи із сьогоднішніми. Саме тому для дитячих бібліотек на перший план виходять завдання не лише створення власних інформаційних ресурсів, а й їх інтеграції в єдиний інформаційний простір. Не тільки заради економії фінансових та технічних засобів, але й в силу необхідності обміну інформацією бібліотеки прийшли до висновку про необхідність координації та кооперування своєї діяльності. Однак досягнення цієї мети залежить від реалізації цілого комплексу завдань. Обслуговування сучасних інформаційних систем потребує особливої професійної підготовки персоналу бібліотек, підвищення вимог до безпеки бібліотек, чіткої домовленості у питанні використання єдиних правил обробки документів - професійних бібліотечних стандартів. Галузь інформатизації може активно розвиватись лише при наявності відповідної нормативної бази, що регламентує її розвиток як в кожній окремій країні, так і міжнародного законодавства, що враховує інтереси всього світового співтовариства. З активним впровадженням комп'ютерних технологій змінюється і роль та значення бібліотечного працівника, який повинен стати посередником між читачем і носієм інформації, і який має прищеплювати читачеві навички інформаційної культури. [19, C 24-28]
Логічною складовою частиною загальнодержавної програми інформатизації повинно стати створення інформаційної мережі дитячих бібліотек. Цей процес полегшується тим, що перед дитячими бібліотеками стоять єдині і специфічні завдання по обслуговуванню своїх користувачів. Разом з тим він ускладнюється, тому що дитячі бібліотеки мають стати невід'ємною складовою частиною інформаційного потенціалу свого регіону. Це означає, що дитячим бібліотекам необхідно налагодити взаємодію у використанні місцевих ресурсів для інформаційного забезпечення владних структур, культурно-освітніх закладів, науково-технічних установ, громадських організацій та окремих користувачів, що в кінцевому результаті призведе до створення регіональної інформаційно-комп'ютерної мережі. Було б дуже добре, щоб наукові бібліотеки, в яких рівень автоматизації значно вищий, побачили в дитячих бібліотеках гідних партнерів, союзників по співпраці і залучали їх до регіональних програм інформатизації, підключали до участі у конкурсах бібліотечної програми фонду «Відродження» тощо. Особливо це стає актуальним зараз, коли питання економічного та соціального розвитку вирішуються, в основному, на місцях. В цих умовах створення і нормальне функціонування регіональних інформаційних ресурсів отримує особливу значимість. [23, с. 200-202]
Більшість дитячих бібліотекарів розуміють значення та необхідність впровадження нових комп'ютерних технологій, але на сьогодні вони потребують належної підтримки на місцевому рівні.
На сьогодні у бібліотеках України відбувається поступова комп'ютеризація всіх бібліотечних процесів, але найбільш актуальною залишається необхідність формування автоматизованих баз знань. Серед них провідну роль відіграє електронний каталог, що цілком замінив існуючу традиційну систему каталогів і картотек. Серед дитячих бібліотек України електронні каталоги (ЕК) створюються в 7 бібліотеках, які найбільш технічно оснащені і в яких сформовано єдиний технологічний цикл проходження документів від обліку до споживання інформації читачами. Майже в кожній з них існують: автоматизовані робочі місця комплектування та обліку фонду; обробки документів; споживання інформації; лінгвістичного забезпечення; адміністратора баз даних і програмного забезпечення. В цих бібліотеках також діють локальні мережі, що значно прискорює роботу бібліотекаря і, відповідно, процес надходження документів до читачів. [5, C 23-24]
Створення і подальший розвиток електронних каталогів в дитячих бібліотеках України повинен йти наступним шляхом. Має бути 2 категорії бібліотек - бібліотеки, що створюють ресурси, та бібліотеки-клієнти, які можуть використовувати уже створені ресурси для надання послуг користувачам. Але це не означає, що бібліотеки-клієнти можуть бути усунені від створення корпоративних інформаційних ресурсів. Необхідно активно залучати їх до цього процесу шляхом формування зведених ресурсів, що відображають в повній мірі унікальну краєзнавчу інформацію, якою володіють бібліотеки. Для кожної бібліотеки важливо оцінити реальний стан справ, свої можливості і намагатися визначити для себе ті напрямки роботи, в яких вона зможе найкращим чином себе проявити, внести свій неповторний вклад в загальну справу інформатизації суспільства, домогтися успіху та визнання.
Першочерговою для дитячих бібліотек в ході інформатизації є робота по створенню та підтримці інформаційно-лінгвістичного забезпечення автоматизованих систем. Її успіх у значній мірі залежить від масштабів співробітництва на міжвідомчому, міжрегіональному, галузевому рівнях з крупними бібліотеками, організаціями, що займаються проблемами дитинства.
Особливу роль у бібліотечній справі, як і раніше, продовжує відігравати каталогізування. Його методи і принципи - це ніби спеціальна мова бібліотекарів, без якої неможливий жоден процес професійної роботи з книгою. Три основних принципи розкриття змісту документальної інформації (систематичний, предметний і авторський) були створені і удосконалювались на протязі століть в надрах бібліотек. Дитячі бібліотеки, де введено автоматизовану технологію обробки інформації, дотримуються стандартизації формату запису бібліографічних даних на магнітних носіях.
На сьогодні зростає число бібліотек, що займаються конверсією каталогів. Починати цю роботу потрібно, перш за все, з обґрунтування необхідності даного процесу. Якщо вже йде мова про конверсію каталогів, це свідчить, що бібліотекою вибрано автоматизовану систему, закуплено програмне забезпечення, необхідне обладнання, підготовлено кадри, відпрацьовано технологічний цикл автоматизованої обробки нових надходжень. Необхідно зразу планувати роботу в координації з іншими бібліотеками, створювати зведений електронний каталог, який би розкривав фонди декількох бібліотек. Тобто конверсія повинна стати справою колективною, головне полягає в подоланні відомчих бар'єрів, налагодженні співпраці бібліотекарів з усього регіону, а не лише своєї мережі. [8, C 135-138]
З чого ж краще розпочинати конверсію бібліотекарям? Перш за все, з вибору і відображення краєзнавчої літератури, цінних та рідкісних видань, що є в фонді бібліотеки. Надалі слід враховувати закономірності читацького попиту і старіння літератури. Читачі - найкращі експерти, вони знають, які книги потрібно зберігати в бібліотеці, а від яких потрібно відмовитись назавжди. Якщо правильно організувати процес конверсії, то на опрацювання фахівцям необхідно передавати ті видання, які самі читачі вивели з ретрофонду. Вводити інформацію про документи бібліотекарю потрібно дуже уважно. І ні в якому разі не слід будувати цю роботу на використанні каталожних карток. В основі цього процесу має лежати лише безпосереднє спілкування бібліотекаря з книгами.
Аналізуючи розмаїтість читацьких запитів можна виділити вимоги, висунуті до створення баз даних:
інформативність,
оперативність,
доступність до джерел інформації різних вікових категорій читачів,
багатоаспектність пошуку. [13, C 9-12]
Задоволення цих вимог допомагає бібліотекарю вірно спрямувати процес спілкування дитини з комп'ютером, домогтися того, щоб освоєння комп'ютерної техніки не перетворилося для дитини лише в розвагу, марне витрачання часу, а було пов'язане з процесом мислення, пошуком інформації в освітніх цілях. Через спілкування з комп'ютерними інформаційними системами в бібліотеці до користувача приходить розуміння ролі інформації та інформаційних технологій в житті людини.
Формування інформаційного ринку в Україні обумовлює нове ставлення до джерел інформації та інформаційно-бібліографічних послуг як товару особливого роду, змушує бібліотеки з позиції ринкової економіки переглядати зміст, організацію і технологію традиційної бібліотечно-бібліографічної діяльності. В останнє десятиліття ХХ століття бібліотеки почали застосовувати бібліотечно-інформаційний маркетинг з метою вивчення інформаційних продуктів і послуг та визначення свого місця в ньому як виробників, постачальників та інформаційних посередників.
Поява комп'ютера в дитячих бібліотеках викликає багато суперечок, але, здається, вже ні в кого більше не виникає сумнівів, що він не замінить книгу. Часто електронна машина нерідко сприймається як зло, як дорога, але дуже шкідлива забава. Між тим очевидно - зло міститься не в самому комп'ютері, а в його невмілому використанні. Як показує досвід, у процесі роботи з комп'ютером у дітей проблеми технічного характеру не виникають. Завданням же бібліотекаря залишається не тільки створення і забезпечення можливостей доступу читачів до інформаційних ресурсів, але і виховання інформаційної культури, перетворення бібліотеки в центр інтелектуального розвитку дитини. У дитячих бібліотеках України це досягається різними формами роботи, починаючи від індивідуальних і групових занять по вихованню бібліографічної комп'ютерної грамотності і завершуючи впровадженням цільових комплексних програм. Це й організація тематичних полиць, проведення бесід, здійснення комплексу заходів по реалізації цільових програм. Використання комп'ютерних технологій допомагає також вихованню в дітей естетичного смаку. Так, завдяки їх впровадженню працівники бібліотеки для дітей вводять дітей у багатоликий і прекрасний світ мистецтва. Виховання інформаційної культури може здійснюватись працівниками бібліотеки на заняттях різноманітних гуртків, під час яких за допомогою мультимедійних засобів діти можуть отримати інформацію про образотворче мистецтво, слухати класичну і сучасну музику, переглядати фрагменти театральних і кіношедеврів. Вагомим стимулом для учасників занять можуть слугувати комп'ютерні тести, що дають можливість перевірити отримані знання. [6, C 155-160]
В довідково-бібліографічному обслуговуванні читачів широко використовуються і нетрадиційні носії інформації - електронні видання на CD-ROM: словники, довідники, енциклопедії, ігри для розвитку. Полюбились юним читачам такі форми роботи, як віртуальні уроки, медіа-панорами, віртуальні екскурсії по музеях світу, що стали можливі завдяки підключенню бібліотеки до мережі Інтернет. За допомогою електронної пошти з'явилась можливість оперативно обмінюватись інформацією з своїми колегами, що виводить кожну бібліотеку на нову сходинку ділового спілкування.
Для впровадження нових напрямків роботи з сім'єю, виявлення попиту на інформаційні послуги, сприяння соціальному, духовному, моральному благополуччю, для налагодження взаємодії у справі залучення до читання всіх членів сім'ї, розвитку інтелектуальних і творчих здібностей дітей, надання консультативної допомоги батькам з проблемних питань виховання у кожній бібліотеці може діяти служба інформаційного комфорту сім'ї. Основним завданням кожного бібліотекаря є виховання майбутніх читачів з самого раннього віку, адже сім'я - це школа людських взаємовідносин, де дитина з перших кроків свого життя опановує систему моральних цінностей, осягає світ культури, в тому числі і як читач. Тому бібліотека намагається створити всі умови, щоб найголовнішими та найближчими вихователями дитини стали її батьки, вчителі, бібліотекарі. Саме ці люди повинні робити все можливе, щоб дитина отримала можливість рости активною, життєрадісною, творчою особистістю.
Бібліотека для дітей є одним з гарантів реалізації в суспільстві прав дитини на вільний доступ до інформації, до духовних цінностей світової та національної культури.
Структурна реорганізація, що відбувається в бібліотеках країни, змінює ставлення дітей до бібліотеки, яка стає для них привабливішою, комфортнішою, зручнішою для користування і вибору заняття до душі.
Отже, як бачимо, вже зроблено перші кроки по розвитку інформатизації дитячих бібліотек України. Спектр використання інформаційних технологій різноманітний, але головне завдання дитячої бібліотекаря полягає в досягненні того, щоб застосування комп'ютера носило світоглядний, загальнокультурний характер, було спрямоване на всебічний розвиток особистості дитини і розкриття її творчих здібностей. Бібліотека обслуговує їх на основі комп'ютерних технологій, а як центр виховання культури залишається засобом підготовки юного покоління до життя в інформаційному суспільстві.
2.2 Особливості роботи бібліотекаря з читачами в умовах інформатизації дитячих бібліотек
У кожен історичний період функцію естетичного вдосконалення особистості було особливим чином покладено на конкретні види мистецтва. У добу античності її виконували література і театр, в епоху середньовіччя - архітектура і поезія, Відродження асоціювалося з живописом та скульптурою, Новий час - з музикою та театром. На перетині ХІХ-ХХ століть виник кінематограф (синтетичний вид мистецтва), який перебрав на себе роль найефективнішого засобу естетичного виховання. ХХІ століття - це епоха відео та Інтернету.
Виховувати дітей небайдужими до краси не так просто в умовах, коли в ефірі, у пресі, на книжковому ринку спостерігаємо засилля несмаку, комерційної псевдокультури. Така ситуація висуває перед дитячими бібліотеками два взаємопов’язаних завдання:
1) сприяння засвоєнню підростаючим поколінням кращих зразків вітчизняної і світової культури та
2) допомога у формуванні особистого естетичного світосприйняття, естетичного смаку дитини. [18, C 72-76]
Естетичне виховання посідає одне з провідних місць у національному вихованні, і водночас має формувати багату, орієнтовану на загальнолюдські цінності, особистість.
В бібліотеці кожна дитина повинна мати змогу розкрити свої творчі здібності, реалізувати потаємні задуми щодо проби сил у літературній творчості, в мистецтві, розширити світ своїх захоплень.
Все більшого соціального акценту набуває рекреаційна діяльність дітей. Як відпочивають наші діти? Чому присвячують вони своє дозвілля? Вміння ефективно використовувати свій вільний час сьогодні є важливим показником формування загальної культури особистості, а дозвілля в бібліотеці, попри наявні проблеми, залишається в числі найбільш продуктивних і ефективних.
Названі завдання та їх аспекти виконуються сучасною дитячою бібліотекою комплексно, із застосуванням широкого спектру тематики, форм і прийомів популяризації книги, методик виховного впливу, технічних новацій, приклади яких буде подано далі. [21, C 71-76]
Основи естетичної культури закладаються в ранньому дитинстві. Тому, з точки зору дитячого бібліотекаря, виключне значення має естетичне виховання учнів молодшого шкільного віку. Саме в цьому віці здійснюються перші свідомі кроки в світ прекрасного, від яких залежить успіх роботи на наступних етапах виховання, а нерідко - естетичні запити і уподобання дорослих людей.
Але роль естетичного виховання підлітків не менш важлива: фахівці стверджують, що стійкі літературні та мистецькі уподобання формуються у віці 12-14 років.
Очевидно, що бібліотечні працівники повинні щоразу враховувати вікові характеристики потенційної аудиторії планованих фронтальних заходів, індивідуальної роботи з користувачами. Література з мистецтва, як, можливо, жоден інший галузевий розділ бібліотечного фонду, потребує також врахування особистісних інтересів дітей, а також стійких стереотипів у сприйнятті певних напрямків, жанрів.
Пріоритетною групою у контексті естетичного виховання бібліотекарі визначають дітей, що мають талант, творче обдарування, науковий інтерес до мистецтва:
учнів музичних, художніх шкіл, шкіл естетичного виховання;
учасників самодіяльних театральних, хореографічних та вокальних колективів, гуртків художнього читання;
членів шкільних наукових товариств, МАНівців, що працюють над темами з літературознавства, фольклору, етнографії, мистецтвознавства тощо. [24, C 30-32]
Талант - одна з природжених якостей духовного складу особистості, але щоб природні здібності стали справжнім талантом, наділеній здібностями людині доводиться багато вчитися і працювати над собою. Таку можливість дають бібліотеки, в арсеналі яких літературні клуби і вітальні, творчі зустрічі юних читачів з народними та професійними майстрами, конкурси та виставки дитячих творчих робіт.
Бібліотеки пропонують своїм користувачам комплексні програми естетичного розвитку, наприклад: «Сходження до прекрасного», «Художня культура людства», «Музика з тобою», «Плекаємо художника в собі» та подібні. Головна їх мета - пробудження у дітей позитивного ставлення до цінностей художньої культури, розвиток естетичних смаків, художньо-творчих здібностей.
Комплексного підходу для свого розкриття потребують і узагальнюючі теми естетичного спрямування: «Вершини світового мистецтва», «Наш світ об’єднує краса», «Українська культура: від витоків у день прийдешній».
Бібліотека повинна вибудовувати, виходячи з поставлених перед собою цілей та наявних можливостей, систему заходів, що допоможуть дітям поглиблювати свої знання в галузі мистецтва, сформувати естетичні смаки, розвинути творчі обдарування. Партнерами бібліотеки у цій діяльності можуть бути: музичні школи та школи мистецтв, палаци творчості дітей та юнацтва, музеї, палаци / будинки культури, керівники гуртків дитячої творчості.
Дитячі бібліотеки при цьому повинні бути зорієнтовані на вивчення та врахування інтересів сучасної дитини. З іншого боку - пропоновані форми та зміст бібліотечної роботи повинні враховувати рівень естетичного розвитку дітей.
У своєму естетичному розвитку дитина проходить певні етапи:
Ознайомлення-Пізнання-Творчість. [25, с. 13]
Отож, і в арсеналі бібліотечної роботи ми зустрічаємо форми, спрямовані на формування первинного уявлення про прекрасне:
про мистецькі жанри та напрямки, відчуття краси поетичного чи прозового твору;
на поглиблене вивчення мистецтва, художньої літератури, фольклору;
на стимулювання власної творчості дитини.
Сучасна шкільна програма пропонує дітям доволі широкий спектр курсів, під час освоєння яких діти набувають знань у сфері культури та мистецтва (від малювання і музики до спеціальних та факультативних курсів «Народознавство», «Історія культури», «Основи естетики», «Культурологія» тощо).
Бібліотека ж має змогу і покликана не лише допомогти дітям у їх освоєнні, але й інтегрувати знання, почерпнуті на цих уроках, поєднати їх у цілісному естетичному світобаченні дитини.
Але варто підкреслити: естетичне виховання в бібліотеці ґрунтується перш за все на читанні дітей та підлітків.
Знайомство з численними книгами про мистецтво, його кращими творами спонукає дітей до творчого, поглибленого вивчення специфіки художньої творчості, знайомства з життям і діяльністю видатних митців, допомагає зрозуміти мову мистецтва. Читання не лише викликає певні почуття, роздуми про життя, а й спонукає до проби себе як творця (художника, поета, актора), сприяє реалізації і розвитку творчого потенціалу особистості. [16, C 113-115]
Важливо, щоб таке читання набуло системних ознак, не було випадковим, фрагментарним. Тут знайде застосування бібліографія малої форми: індивідуальні рекомендаційні списки; закладки «Що читати далі?», пам’ятки типу «П’ятикласникам про живопис».
Між тим, реальна поведінка теперішнього покоління дітей як читачів свідчить про зниження естетичної ролі друкованого слова та збільшення його ролі як джерела ділової, навчальної інформації (понад 80% бібліотечних запитів дітей пов’язані з навчанням, виконанням домашніх завдань, а коло читання - обмежується навчальними програмами). Така ситуація орієнтує бібліотекарів дитячих бібліотек на інтенсивний пошук варіантів оновлення культурно-просвітницької діяльності, визначення завдань естетичного виховання як особливого інноваційного напряму роботи.
Прикладом можуть бути різноманітні програми стимулювання читання, які набули поширення в останнє десятиліття.
Коли йде мова про читання художньої літератури як чинник естетичного виховання дітей, ми маємо на увазі позапрограмне читання, книги, що залишились поза рамками курсів літератури, але є надбанням національної та світової культури.
Основним засобом у естетичному вихованні і культурному розвитку юних читачів у бібліотеці, попри сказане вище щодо прагматичності читання сучасних дітей, залишаються твори художньої літератури.
Бібліотеки повинні плекати об’єднання за інтересами літературно-творчого спрямування: літературні вітальні, клуби «Книголюб», «Рідне слово», «ДАР» та подібні. Тут гуртуються творчо обдаровані діти,