Поема-казка "Лис Микита"
Хоть то я не дужесь бою Хоть то я не маю бою ( 14,2 )
Кожний днесь держись на тузі, Кождий тут держись на тузі,
Сли не хоче по заслузі Хто не хоче по заслузі ( 21,4-5 )
Мов дитя днесь охрещене Мов дитя новохрещене ( 22,2 )
Нюх табаки взяв, пропчихав Нюх табаки взяв і пчихав ( 25,2 )
То вже вкрасти вна не дасть Вкрасти вже вона не дасть ( 29,4 )
Може, нам го на виховок Чей його нам на виховок ( 30,5 )
Друже, мовлю, Шкапа скрійна Друже, Шкапа ся лагідна
І продать лоша приклінна І лоша продати згідна ( 33,1-2 )
Як не вцідить в башку просто Як у лоб не вцідить просто ( 36,4 ).
Пісня десята, як і восьма, це зовсім новий розділ, який з’явився у другому виданні. Він значно розширює художньо-образну систему твору, вносячи цілий ряд нових колізій і персонажів.
У першому виданні поеми розповідь про другий візит Бабая до Лиса Микити закінчувалась тим, що вони вирушають у подорож до Львова ( пісня сьома ). Дальше розгортання дії розпочиналось з моменту їх прибуття до царського двору. У розвитку дії, таким чином, був наявний певний розрив. Нова, десята пісня, введена у другому виданні, ліквідує цю прогалину. Основний її зміст – це події, які мали місце під час подорожі Лиса Микити і Бабая до Львова .
Особливість композиції поеми полягає в тому, що більшість її пісень має подвійний план – прямий і ретроспективний. Це означає, що послідовний розвиток дії переривається в певні моменти вставними оповіданнями ( нерідко у формі спогадів тих чи інших персонажів про минулі події ), які пояснюють головні події, дають ключ до їх глибшого розуміння. Подібну побудову має і десята пісня. Основний її зміст не багатий на події. Тут наявна лише одна сюжетна колізія, яка має пряме відношення до розвитку дії – це зустріч Лиса Микити з Півнем, який на чолі курячої процесії повертався зі Львова, і розправа над ним.
Цікаво відзначити, що такий сюжетний поворот, хоча введений тільки в другому виданні, був запрограмований уже в самій ідеї твору. Якщо простежити за логікою дії у поемі, то можна легко переконатися, що ні один із ворогів Лиса Микити не уник його помсти, хоча здійснювалась вона в різні час і спосіб. Так було з Бурмилом, Мурликою, Зайцем, Цапом. Випадав з цієї низки Півень ( про його скаргу на Лиса Микиту йшлося ще у першій пісні ). Отже, введення у другому виданні цілком нового епізоду розправи над Півнем виправдане як у плані композиційному, так і логіки характеру головного персонажа.
Цей епізод написаний дуже яскраво, у притаманному всій поемі трагікомічному плані. Перед очима Бабая і Лиса Микити, що сховалися під містком, проходить куряча процесія на чолі зі старим Півнем, яка співає пісню про комара. Як тільки процесія порівнялась із містком, Лис здійснює підступний напад на Півня і відгризає йому голову.
Зображення хорового співу курячої процесії як драматичного дійства ( у тексті вказано, хто що співає, коли вступає ) посилює і підкреслює комізм даної ситуації. Варто звернути увагу й на те, що пісня, яку виконує курячий хор, є своєрідною переробкою відомої жартівливої народної пісні “Ой що ж то за шум учинився”. Власне від цієї пісні беруться тільки вихідна сюжетна теза ( комар звалився з дуба ) та принцип ритмомелодійної організації вірша. Конкретний зміст пісні повністю оригінальний, вона відзначається характерним сюжетом та дією.
Друга частина десятої пісні прямо не пов’язана з розвитком дії, хоч і має значення для розуміння подій, що відбуваються, розкриває їх взаємозв’язок і взаємозумовленість. Тут у ретроспективному плані відтворюються деякі моменти з минулого Лиса Микити, які пояснюють його теперішню поведінку і мотивують майбутні дії ( розповідь про історію взаємин із Півнем, міркування про роль протекції та зв’язане з цим оповідання про знайомство з Мавпою Фрузею, на прихильність якої він розраховує ).
Наступна, одинадцята, пісня повторює текст восьмої першого видання. Відмінності між текстами першого і другого видань мінімальні. Кілька помітніших виправлень спрямовані на уточнення змісту окремих місць у тексті. Так, четвертий рядок строфи 26 не тільки важкий для вимови, а й не зовсім зрозумілий: “Сіла на лід на сторонку” [34,80 ]. Нова його редакція – “Поквапно на лід присіла” [34,122 ] – набагато краща, думка тут висловлена точно й ясно. Зміна порядку слів у наступному рядку ( “Хвіст встромила в ополонку” – “В ополонку хвіст встромила” ) викликана необхідністю підібрати риму до слова “присіла”.
В іншому місці ( строфа 40 ) завдяки внесеній поправці усувається логічна неузгодженість:
Півгодини ловлю тутка,
Піввідра набрав вже хутко [с.83 ].
Зміст вислову “Піввідра набрав вже хутко” аж ніяк не узгоджується з попереднім: півгодини – це вже не хутко. За логікою дії тут мало б бути щось таке: піввідра вже скоро набереться. Редакція цього тексту і була здіснена саме під таким кутом зору:
Півгодини тут лапаю,
Піввідра вже ось їх маю [с.125 ].
Деяка невиразність думки була характерна і для строфи 50. щоб усунути її, поет вдається до продуманої перебудови трьох останніх рядків: два з них переставляються місцями, а третій подано у новій редакції:
Що їй там прийшлось набрати, Навіть в казці не сказати
Сього в казці не сказати – Кілько їй прийшлось набрати
Все на радість тих п’яниць [с.86 ]. Сукуватих паляниць [с.128 ].
І в цій пісні проведено ретельне редагування мови, яке в основному зводиться до заміни діалектизмів словами літературної мови:
Видання 1891 року Видання 1896 року
Всі на нього вперли взори Всі на нього вперли очі ( 2,2 )
Ти ще смієш ту являтись? Ти ще смієш тут ставати? ( 3,2 )
І проклятий Цап подох І проклятий Цап іздох ( 6,4 )
Сли мій скарб Се ж мій скарб ( 7,4 )
Царські очі перед мнов Ваші царські очі знов ( 15,3 )
Що ти їш таке, Микитко? Що се ти їси, Микитко? ( 22,1 )
Що ж, сли жадну не спіймаю Що ж, коли їх не спіймаю ( 23,2 )
Сніг був, студень без пардону Сніг був, вітер на болонню ( 24,4 )
Тітко,- Лис мот, - дякуй богу Тітко,- Лис рік,- дякуй богу ( 30,4 )
Люди люті туж надбігли Люди люті, гульк, надбігли ( 31,4 )
Якби добра вна та чесна Будь вона порядна й чесна ( 37,1 )
При цімброваній керниці При цімброваній криниці ( 37,1 )
Хто ту вийме мя в ту пору? Хто ж мене підтягне вгору ( 38,55 )
Що аж сперли ї кольки Що аж сперли в бік кольки ( 45,3 ).
Дванадцята пісня другого видання текстуально збігається, за винятком деяких незначних відмінностей, з піснею дев’ятою, якою закінчувалась поема у першому виданні. Поправки, зроблені при підготовці другого видання, мають двоякий характер. Перші з них, а їх всього три, стосуються змісту і цілком виправдані з погляду логіки розвитку дії. Так, у третій строфі повністю перероблено останні три рядки:
Так при ліжку Лиса ставши Так при ліжку Лиса ставши
І його за руку взявши, І його за руку взявши,
Малпа Фрузя прорекла. Малпа Фрузя прорекла.
Покоївкою в цариці Всю ту ніч вона не спала,
І посестрою Лисиці Все за Лисом промовляла,
З дівочих літ була[ с.89 ]. Де в кого могла [с.131].
Як бачимо, друга частина строфи в обох виданнях має зовсім різний зміст. У першому виданні розкриваються становище Фрузі при дворі та її стосунки з родиною Лиса. У другому йдеться про ті заходи, які вживала Фрузя, щоб схилити на бік Лиса якомога більше придворних. Ця правка не випадкова, вона продиктована змістом десятої пісні, де була вже згадка про Фрузю, зокрема про її становище при царському дворі:
При дворі коло цариці
Є на місці фельдшериці
Малпа Фрузя, удова:
Ніби лікарка потрошка,
Ніби Знахарка, ворожка,
А вродлива, як сова.
Хоч давно вже не панянка
І страшна емансипантка,
Всіх ненавидить мужчин,
А до мене потихеньку,
Чує щось її серденько,-
Звісно, що не без причин [с. 110-111].
Така характеристика Фрузі явно суперечила тому, що про неї говорилось в останньому розділі першого видання, який залишився заключним і в другому. Тому автор вилучає це місце у дванадцятій пісні, замінивши його словами про старання Фрузі на користь Лиса Микити, в яких знаходить логічне продовження тема протекції, також намічена ще в десятій пісні.
Істотна правка внесена у строфу 36, де ґрунтовно відредаговано заключні рядки:
А в Микиту дух вступає, А Микита поки рюмав,
Сли часу хоч на хвильку має, Хитрість вже нову обдумав,
То ще й невеликий шлях [с. 97 ]. Як минувся перший страх [с.139 ].
В обох випадках йдеться про стан Микити під час поєдинку з Вовком. Але якщо у виданні 1891 р. про це сказано дуже загально і невиразно, то у новій редакції головним стає оціночний момент, підкреслення таких рис Лиса Микити, як хитрість, уміння знайти вихід із найскладнішого становища.
Значного доопрацювання зазнала кінцівка поеми. Остання строфа у першому виданні не сприймається як єдине смислове ціле – вона розпадається на два складники, логічно не пов’язані між собою, що створює враження певної незавершеності:
Цар сказав: “Іди, мій друже!
Я й цариця раді дуже,
Щоб весь смуток їх утік”.
Тут кінчиться наша казка,
Сли нової слухать ласка,
Приходіть на другий рік [с. 100 ].
На основі цієї строфи у другому виданні створено дві, у кожній із яких розгортається і конкретизується зміст її компонентів:
Цар сказав: “Іди, мій друже!
Я й цариця раді дуже,
Що весь смуток їх пропав.
Маєш дозвіл на три днини,
А вертай же разом з ними,
Щоб я тут їх привітав!”
Тут кінчиться наша казка.
Всім, хто слухати був ласка,
Дай же боже много літ!
Най і наш весь сум пропаде!
А тим, хто нам коїть зради,
Най зійдеться клином світ! [с. 142 ]
У дванадцятій пісні зроблено і чимало дрібніших правок, переважно мовностилістичного плану. Так, пошуки глибших і точніших рим зумовили перестановку окремих слів у третьому і шостому рядках строфи 48:
Там десь жінка й діточки Жінка й діточки десь там
Сам я їм подам звістки [ с.100 ]. Сам я звістку їм подам [ с. 142 ].
Окремі виправлення мають на меті поліпшення ритмомелодики вірша, усунення важкого для вимови збігу приголосних, повторення однотипних звукосполучень:
Най се з тим часом іде В мене з тямки не зійде ( 5,3 )
До побіди двигнуть тя Доведуть все до пуття ( 16,3 )
Ти заплату ту приймеш Ти заплату відбереш ( 26,6 ).
Послідовно здійснювалась, як і в попередніх розділах, мовноправописна редакція:
Видання 1891 року Видання 1896 року
Ні за лоб тя не вчепивсь Ні за лоб тебе не ймивсь ( 13,6 )
Вкруг обступлене товпою Вкруг обступлене юрбою ( 19,5 )
Не мине тя Ти дістанеш ( 38,3 )
Був би з’їв го Був би з’їв його ( 43,2 ).
Порівняльний аналіз текстів першого і другого видань поеми “Лис Микита” засвідчує величезну роботу автора, спрямовану на дальше художнє удосконалення твору. Доопрацювання здійснювалось у різних напрямках, насамперед – сюжетно-тематичному. У другому виданні поема була значно розширена, замість дев’яти пісень стало дванадцять ( три з них зовсім нові – 4, 7, 10 ), що збільшило її обсяг майже на третину. Введення нових розділів і розширення уже існуючих значно поглибили образну систему твору.
Важливе смислове навантаження несуть і численні виправлення, що стосуються окремих місць тексту. Мовностилістичне редагування, послідовно проведене через увесь твір, значно наблизило його