Дієслівна синонімія у творах Ольги Кобилянської
Існують різні типи синонімічних словників – від суто реєстраційних, тобто синонімічних покажчиків (без тлумачень, стилістичних та граматичних характеристик, ілюстрацій тощо), до докладніших словників пояснювального типу. Словники – покажчики розраховані на людей, для яких ця мова є рідною і які достатньою мірою володіють її літературними нормами, а також, професійно працюють зі словом (перекладачів, редакторів, журналістів, викладачів тощо.). Мета таких словників – дати в кожному синонімічному ряді певний набір синонімів, з якого користувач, залежно від мети своєї праці, може вибрати найпотрібніший для точного і яскравого вираження думки. Докладні словники пояснювального типу дають тлумачення заголовного слова (домінанти) синонімічного ряду, вказують на семантичні й стилістичні відмінності кожного члена синонімічного ряду, вказують на їх сполучу вальні особливості, наводять різноманітні ілюстрації з художньої літератури та інших джерел. Для синонімічного словника надзвичайно важливим є розуміння поняття синонімії, від чого залежить об`сяг рядів. У науці існують дві протилежні думки: 1) синоніми це слова, які повністю збігаються за значенням; 2) слів, у яких повністю збігається значення немає, тому синонімами потрібно вважати слова, близькі за значенням.
Автори “Словника синонімів української мови” у двох томах приймають визначення синонімів як слів, що мають тотожні чи майже тотожні значення. Таке розуміння синонімії (воно нині є найпоширенішим) спричиняє, як би ми цього не хотіли, суб`єктивізм у встановленні синонімічних рядів (поняття близькості значень важко регламентувати). Тому надзвичайно важливим є розв`язанння проблеми межі між синонімами і не синонімами. Автори словника в цьому питанні виходять з прагматичного підходу до синонімів, зараховуючи до них слова, які служать для 1) уточнення, виділення різноманітних відтінків; 2) стилістичного добору слів; 3) підсилення семантичної або емоційно-експресивної характеристики (є засобом ампліфікації); 4) функції заміни (уникнення повторень). Враховується також нейтралізація в певних контекстах. Такий прагматичний підхід до окреслення меж синонімії має як позитивний, так і негативний бік, про що йтиметься далі.
Як синоніми у словнику наводяться:
окремі слова (як однокореневі, так і різнокореневі): величний, величавий, грандіозний, монументальний, царствений книжн., рідко; поліщуки (жителі або уродженці Полісся), полісянки, литвини заст.;
сполучення службових і повнозначних слів: дешево, за безцін, за безцінок, за безцінь; алегоричний, з підтекстом; багатозначно, з натяком; бажано, незайве, варт би;
лексикалізовані словосполучення, що позначають одне поняття, а також словосполучення дублетного або перифрастичного характеру: арбітр, третейський суддя; кансош, летюча миша; божевільня, психіатрична лікарня; бути, являти собою, становити собою; дихати, хапати повітря; важити, мати значення; Біблія, Святе Письмо; будь-коли, коли прийдеться, коли б то (там) не було;
фразеологізми: дратувати, грати на нервах; будь ласка; ласкаво просимо.
Рецензуючи цей словник у журналі “Мовознавство”, М.Кочерган пише: “Укладачі, як можна судити з наведенного в словнику матеріалу, виходили з двох завдань, дуже важливих, але важко поєднуваних між собою: 1) навести якомога повніший синонімічний ряд, який би давав найбільші можливості вибору потрібного слова і 2) давати лише ті слова, які справді можуть бути мовними синонімами. Це призвело до того, що в синонімічні ряди включено немало слів, які не відповідають задекларованому розумінню синонімів як тотожних або майже тотожних слів (стовбичити, топтатися; закуска, підобід; волосся, оселедець; пити, смакувати; ознака подув, дихання, повів; спосіб, фасон, хватка; стомитися, натягатися; гарний, намальований тощо). Як бачимо, в синонімічні ряди ввійшли слова, які не є власне синонімами, але окоціонально можуть взаємо заміщуватися в певних контекстах (див.ще: дружина, баба, пані; застарілий, доісторичний) [29,64].
Теоретики і практики лексикографії наголошують на тому, що до синонімічних рядів не можна включати слова, пов`язані відношенням “рід-вид”. У рецензованому М.Кочерганом словнику відхилення від цієї вимоги досить часті. Так, наприклад, до слова гроші наводяться такі видові поняття, як монети, копійки, дрібняки, срібняки, мідні, мідь, мідяки, асигнації, банкноти; до слова дорога – стежка, автострада, гостинець, путівець; до слова держак – граблице, граблина, граблисько, древко, пужак, чепіга, ефес. Таке розширення, як вказує у згаданій статті до словника О.О.Татаренко, “диктується практичним призначенням словника, який покликаний містити якомога більше потрібного матеріалу для вибору, а також зумовлюється наявністю різноманітних проміжних, перехідних семантичних відношень між словами” [29,67].
На думку переважної більшості сучасних теоретиків синонімії, синонімічними потрібно визнати лише ті слова, які є невід`ємною частиною сучасної літературної мови, живого загальнонаціонального розмовного мовлення. Через це для де яких синонімічних словників, як, наприклад, академічного “Словаря синонимов русского языка” за редакцією А.П.Євгеньєвої, основними критеріями виділення й відбору синонімів є їх належність до мови а)сучасної, б) загально національної, в) літературної. Тому автори цього словника не вважають синонімами слова, які належать до різних історичних епох, слова, які належать різним говіркам, а також різні жаргонізми і вузькоспеціальні терміни, що вживаються тільки в певні науковій, технічній та професійній сфері. Але словник заряд. А.А.Бурячок широко заучає ці лексичні ресурси (див.. заява, подання, прошення; багач, дука, дукар; січень, стишень, просинець; пити, кумекати, кубрячити; білок рів`я, лейкемія, лейкоз; багатомужжя, поліандрія тощо).
Очевидно, можна підтримати цей підхід до добору синонімів, бо такі слова не рідко трапляються в художній літературі, а словник має не навчальний, а довідковий характер. Та й обмежувальні ремарки до цих слів підкажуть користувачеві їх можливе правильне використання. Але й у цьому випадку, на думку де яких дослідників, потрібно дотримуватися певних обмежень. Наприклад, М.Кочерга вважає, що не варто подавати всі діалектизми, а лише ті, що досить часто трапляються в сучасній художній літературі. Особливо слід було б уникати фонетичних і словотвірних діалектизмів (захворіти, захоріти, захорувати; один, їден). В цьому плані моміжна не послідовність: як що наведено їден, то чому немає при однаковий відповідного їднаковий, а при одинак – їдена то що. Це ж стосується архаїзмів. Навряд чи є доцільним введення до словника слів стишень і просинець як синонімів до січень. Ніхто їх тепер не вживає, якщо піти таким шляхом, - зазначає М.Кочерган, - то можна було б увести всі синонімічні сучасним словам давньоукраїнські відповідники (в історичних словниках вони перекладаються сучасними відповідниками, оскільки теперішні носії української мови їх не розуміють )” [29,65].
З проблемою межі синонімічного ряду пов`язане питання про те, які з близьких за значенням слів подавати в одному синонімічному гнізді, а які з них розподіляти між різними гніздами. Для двохтомного словника А.Бурячка характерна тенденція дробити гнізда за відтінками значень. Так, зокрема, слова на означення борошна розподілені між двома синонімічними гніздами з домінантами борошно і дерть, а слова, що передають різні відтінки значення “іти”, - між трьома синонімічними гніздами з домінантами іти, дріботіти, брести. В останньому випадку йдеться про поділ синонімічних рядів там, де частина слів є оцінними, експресивно забарвленими. Такий поділ синонімічних рядів є дуже бажаним, але не завжди можливим.
Як уже зазначалося, словник характеризується надзвичайною повнотою синонімічних рядів. Такого вичерпного наведення синонімічних багатств в української мови з грунтовною їх інтерпретацією не зафіксовано в жодному дотепер виданому синонімічному словнику. Так, до слова охоплювати наведено 67 синонімів до слова сказати – 64, до слова побігти – 66, до слова бити (завдавати ударів, побоїв кому – небудь) – 82, до слова зрозумілий – 37.
Вартою уваги особливістю словника є розмежування в ньому значень полісемічного слова і диференціація синонімів відповідно до таких значень. Якщо слово може виступати домінантною в кількох значеннях, відповідні синоніми розміщуються в різних словникових статтях; якщо в якихось значеннях слово не може бути домінантою, у словниковій статті дається послання на ту домінанту, щодо якої слово в даному значенні виступає периферійним членом. Наприклад: 5 – 13 грати див. 1.блискати, 2.вирувати, 1,2.гарцювати, 1.гратися; 1.переливатися, 1.пінитися; картина див. 1.видовище, кінофільм, 1.малюнок.
Як периферійні члени синонімічного ряду наводяться слова з переносним значенням, які відрізняються від їх прямого номінативного значення (летіти, пролітати, прибігти; грива при волосся і т.ін.). Проти такої синонімізації дехто висловлює заперечення, дехто висловлює заперечення, однак такі заперечення не можна вважати повністю обґрунтованими, оскільки в цьому випадку маємо справу не з оказіональним, а з закріпленим у мові переносним уживаням слів. Українську мову характеризує багата система похідних слів. Ця особливість великою мірою визначає складний і своєрідний характер лексичної синонімії в українській мові. Вона зумовлює численність однокореневих синонімів з тонкими смисловими і стилістичними відмінностями. Автори словника вичерпно наводять такі ряди, даючи їм тонку семантизацію. Особливо показовими у цьому плані є статті, присвячені дієсловам і прислівникам. Див.: Задумати, надумати, подумати, надуматися, здумати, замислити, умислити, вимислити, намислити; Гаснути, згасати (ізгасати), загасати, погасати, угасати (вгасати), догасати, гаситися, загашуватися, затухати, утухати (втухати), пригашати, притухати, пригасати, притухати (поступово); вгору (угору), нагору, вверх (уверх), горі діал..
Але подача в словнику початкової форми дієслів викликає зауваження, бо заголовні дієслова подаються то у формі доконаного то у формі не доконаного виду. Це було б виправданим у тих випадках, коли дієслова доконаного і недоконаного виду розрізняються певними значеннями, а тут ідеться про видові форми з абсолютно ідентичною лексичною семантикою.
“Незважаючи на відзначені тут окремі недогляди, не буде перебільшенням коли скажемо, що вихід у світ двотомного академічного “Словника синонімів української мови” є визначною подією не тільки в українській лінгвістиці, але й у культурному житті українського народу загалом. Українська культура збагатилася унікальною працею – першим ґрунтовним академічним словником, у якому зібрано і на високому професійному рівні описано синонімічні ресурси української мови. За рівнем опрацювання – це один із кращих синонімічних словників у слов`янському світі. Він стане в пригоді не тільки філологам, а й письменника, працівникам видавництв і всім шанувальникам української мови “ [29,67]. Цей словник наочно демонструє, що українська мова в супереч довговічним несприятливим умовам виробила надзвичайну розвинену синоніміку, здатну задовольняти найрізноманітніші потреби мовного загалу в тому, щоб найменувати, передати те чи інше поняття з усіма його найтотожніми відтінками і виразити всю гаму пов`язаних з ним емоційно – експресивних та оцінних нюансів.
РОЗДІЛ 2
ДІЄСЛІВНІ СИНОНІМИ У ТВОРАХ
ОЛЬГИ КОБИЛЯНСЬКОЇ
Твори Ольги Кобилянської багаті на синоніми. Письменниця використовує більше трьох сот дієслівних синонімічних рядів, що, безумовно, сприяє точному і водночас яскравому відтворенню думки.
Розглянемо приклади дієслівної синоніміки творів видатного майстра слова О.Кобилянської.
Семантичні синоніми виступають як засіб уточнення, виділення, деталізації тієї чи іншої ознаки поняття, наприклад, синонімічний ряд на означення поняття “здіймати шум” у творах О.Кобилянської представлений такими синонімами: шуміти, (про листя) шелестіти; підсил. ревти; (про воду, хвилі) булькотіти, (майже шепотіти) шемрати; (про неясний шум) гудіти.
Найзагальнішим щодо значення та частоти вживання є синонім шуміти, який зустрічається як у недоконаному, так і у доконаному виді, а також у безособовій формі доконаного виду в минулому часі: “... Звичайно прислухаюся як, шумить ліс. Він шумить, як море лише далеко слабше. Ти не знаєш, як море шумить... Я й сама того не чула, та знаю, як воно шумить... а, чуй?” [19, 441]. “Задержуючися на густім гіллі її смерек тут і там, кликали далеко чутними голосами що вони з Рунга, а вона, ловлячи їх звуки, забирала їх в себе, а опісля шуміла щось далеко чутним шумом...” [19, 490]. “З того повстав стривожений шепіт, зітхання, в решті – піднявся шум, немов від вихру, наповнив далеко – високо воздух, як шум моря, що аж ставало лячно, збився під хмари, а наостанку зашуміла буря” [19, 475]. “- І погода ще може обернутися; сегодня не цілком вишумілося “ [19, 448].
Якщо треба описати шум листя, або такий, який нагадує неясний шепіт або гул, письменниця використовує синоніми шелестіти, шемрати, гудіти: “І гудить, і шелестить ненастанно. Се ж ліс велетень, се листя так шелестить… дубина та золота!” [19, 572], “Шуміла ріка, гудів млин, шуміли сосни, а все враз; хоч вніч, хоч вдень – вони держалися враз” [19, 278], “ - Куди, куди, куди? – шемрали хвилі невтомимо кождої ночі й лизали жалібно берег, і плескались підхлібно в чутних звуках о велике каміння, котре десь-не-десь визирало неповорушно з води” [19, 486].
Семантично близьким до попередніх є синонім булькотіти: “А як прийдеш туди – тихо, або тільки булькоче потік там в долині, або налякана вивірка спинається по сосновім пні скоро, як блискавка, або самі гори немов зворушені, якби це не їх діло було шуміти, снити і колихатися” [19, 599].
Для підсилення ознаки поняття письменниця використовує синонім ревти: “Грім якоїсь потужної сили заревів понад їх голосами й понісся вдаль, полишаючи жах і зойк між жінками й дітьми...” [19, 613].
З наведених прикладів ми бачимо, що є синоніми даного синонімічного ряду широко використовуються для передачі пейзажу, стану природи, погодних умов тощо.
Таким же різнобарвним у семантичному плані є синонімічний ряд на позначення поняття “текти”, який передається синонімами: текти, протікати, пливти, спливати, литися, журчати, вибризкувати, (сильно) пінитися, (швидко) метатися, нестися.
“З глухими окликами, що мали додавати відваги, сповняли наємники сю працю, під час коли з їх чола ллявся струями піт, а з поранених рук текла кров” [19, 480], - як ми бачимо, у цьому реченні використовуються одразу два синоніми з одного ряду для уникнення повторення синонім з цього ряду зустрічаємо і в такому реченні: “Грубі сльози спливали по її лиці” [19, 521].
Немає нічого дивного в тому, що подані синоніми викликають у нашій уяві образ ріки або якогось потока. Письменниця щедро використовує згаданий вище синонімічний ряд для опису цього явища природи: “Зараз, наперед нього, попід саму гору, плила ріка; підбувши сьогодні через бурю, і неслася великими пінистими хвилями, що сумно влискувалися в місячному світлі” [19, 449], “Несміливо протікав між камінням у долині колишній розпусний потік” [19, 488], “За той, зелений клаптик, через котрий журчить потік, де росте та розлога верба, що з неї ми кожного року перед велико днем рвали шутку та й несли святити до церкви” [19, 598], “... До цього джерела, що майже з шумом вибризкує зі скал, де мили ми морди в піні води і пили... ах, що це за розкіш була!” [19, 599], “... розіграв шийся потік в долині метався брудно нескладними хвилями по камінню вперед, голосно пінячись і пориваючи все з собою: цвіти, сухе гилля, тут і там зірвані кускі землі, - мчався в зовсім негамованій, безумній, досі ніколи не виданій розпуці” [19, 475].
Цікавими семантичними відтінками відрізняється слово будувати, синонімами до якого є такі слова: складати, ставлятися, закроювати, устроювати, скомпоновувати, моделювати. Ці слова зустрічаються у таких реченнях: “ – Вже будують і в другу сторону звідси залізну дорогу; чую – ліси продано далі на нових десять років!” [19, 485], те ж саме дієслово у безособовій формі: “Недалеко підніжжя ограблених гір будувались наборзі з грубих бальків мости” [19, 480], у множені та однині: “Робимо ми коло сіна далеко в горах, косимо громадимо, складаємо, дехто копиці, дехто стоги; тут складала я сама стоги, що Гаврісан рот роззявлював” [19, 498], у значенні “будуватися запевним порядком”, пере.: “Рота ставляється, як перше, в ряди, затримує чоловіка з собою та й де дальше” [19, 602], у значенні “будувати з якоюсь метою на майбутнє”, перен.: “Закроював виховання ваше набудучину, лагодив уми ваші на будучність; ви ж “кандидати на людей”… говорив я іноді, усміхаючись, “на моделі для колишніх правнуків своїх. Типи народу свого!” [19, 588], також щодо абстрактного поняття у переносному значенні: “І який був він, а все – таки навіть і він устроїв собі свій власний світ, де був у себе сам – один паном, рядив і мав усе під своєю опікою, і де все виходило, як хотів, де був самовладцем, і був ним із цілою своєю ідіотичною повагою” [19, 567], у значенні “складати з якихось компонентів: “Я хотіла, ще спитатися, на якім мотиві скомпонувала його, але ніяк не могла відважитися” [19, 545], у значенні “проектувати, перен.: “Нові скарби, нові вартості, нові форми... жінок і мужчин, із яких можна моделювати себе, як із взірців” [19, 519].
Семантичні відмінності славо піддаватися такі: якщо чинити деякій опір, а потім уступити, то ми використовуємо синоніми “здаватися” чи “піддаватися”, а якщо підчинитися гіркій долі, силі і т.ін. не опираючись тоді вживаємо синонім “коритися”, наприклад: “А він (бог би йому не простив!) – піддався гадюці” [19, 471], із запереченням: “Вони не здаються, вони супротивляться, вони розпорошуються, вони глузують собі з мене... я не можу!!” [19, 452], “Тому й корюся долі до сьогоднішньої днини й належу до тих тисячок, що родяться на те, щоб без нагороди гинути!” [19, 549].
Чималий синонімічний ряд представляє нам письменниця на позначення поняття “розповсюджуватися”, вжитий у переносному значенні. Домінантою цього ряда виступає слово ширитися, яке ми можемо зустріти, наприклад, у нарисі “На полях”: “Крізь понуру масу мряк, в яку уткалася гризуча туга, що укладалася щораз тяжче на все й ширилася тяжкими хвилями так далеко, як око сягало, спонукуючи, що всі барви блідли, - пробивався один голос. Незамічений, він співав в одно: Світла! Світла!..” [565].
Першим синонімом у цьому ряді виступає слово розходитися, як наприклад у таких реченнях: “Самий запах, що розходився з глибини лісу, нагадував упоюючу розкіш, саму прегарну повну зрілість, та поривав і тих з собою, що стояли досі в непорушно скритім дожиданні, зберігаючи бажання жити повною мірою, як соромливу тайну” [479], “Лісами розходилася луна їх сумовитих пісень” [483], “Здавалось, що шум прибував десь з далекої площини, ловився в галуззі, розходився важким зітханням по лісі і боровся з густим гіллям знов о вихід на простір” [474], “Небавом потім зникла з очей і лише спів її розходився по лісі” [468]. Як ми бачимо з наведених прикладів, то слово розходитися може бути як синонімом лише до слова ширитися (у перших двох реченнях), так і до двох слів одночасно, а саме - ширитися, лунати (у третьому і четвертому реченнях), тобто семантично пов`язуватися не лише із просторовими. але й звуковими характеристиками.
Такий самий просторово – звуковий семантичний відтінок притаманний слову розглядатися: “Різнозвучний гамір бушував серед німих мурів монастиря, розлягався далеко – широко в воздусі...” [455].
Із значенням “поширитися і потім повільно зщезнути” зустрічаємо у Кобилянської синонім цього ж ряду розіслатися, наприклад: “Удар той розлягся по цілім лісі, і всі дерева здержали віддих, беззвучна тишина, повна ожидання, розіслалася, і почулося звільна й виразне слово : ”Зрубати!””[474]. Однак, це слово також може бути вживаним і з відтінком постійності: “Несказанний сум розіслався горами, якийсь передсмертний настрій...” [476].
Із більш віддаленою семантикою із значеннями “ширитися, а потім знайти певене місце, простір” вживае письменниця синонім розкинутися: “Густий старий ліс розкинувся тут, а Рунг і Магура, поборені красою своею взаємно, схилилися і потонули в його темну глибінь” [491].
Схоже значення, з відтінком деякої повільності, ми зустрічаємо синонім розпливатися, як наприклад: “Далеко й широко розплилася в тій тишині тужлива думка і зіллялася у прегарну гармонію з красою ясної ночі.” [450].
Одже, ці семантичні синоніми складаються у такий ряд: ширитися – розходитися, розлягатися; докон. розіслатися, розпливтися; розкинутися.
Дуже часто у Кобилянської вживаються синоніми такого ряду: охоплювати – обхоплювати; обнімати, огортати; опановувати; докон. заволодіти, запанувати, – багато з них вживається в образній мові на позначення душевного стану людини і допомагають виражати різноманітні почуття, які охоплюють героїв або зненацька, або лагідно і непомітно, або повністю туманючи розум тощо, наприклад: “Її нагло охопило досі зовсім чуже їй чувство... і сльози показалися в очах” [443], “Тінистий холод обхопив її тіло, вона здригнулася тривожно” [441], “Я була би її таки зараз за шию обняла, що була така добра...” [537], “Огорнула би цілий світ, заявляючи далеко – широко, що музика грає!” [523], “Дрижачий голос старця і слова його пісні, що повторюються, опанували їх немов демонічною силою...” [455], “Чувство скаженої ненависті заволоділо ним” [451], “Дике зворушення запанувало над нею” [445].
Семантичні дієслівні синоніми становлять у словнику Ольги Кобилянської найменшу групу, яка складається з близька п`яти десяти синонімічних рядів. Ось їх домінанти: боротися, будувати, вертатися, вертітися, виднітися, вискубувати, віяти, гнути, давати, доторкатися, коритися, лити, любити, морщитися, оглядатися, одержувати, піддаватися, помічати, спадати, становити, навчати, нищити, опановувати, обертати, обмірковувати, обороняти, оглядатися, одержувати, переконуватися, перешкоджати, підводитися, піддаватися, піднімати, помічати, пробудитися, розбивати, розвиватися, роз`єднуватися, роз`єднуватися, розкрадати, світитися, сіпати, сіяти, спадати, спати, спочити, становити, суперечити, сягати, текти, тріщати, укривати, утихомирювати, утихомирюватися, хилитися, ширити[ся], шуміти.
Самі синонімічні ряди можна подивитися у словничку дієслівних синонімів О.Кобилянської, який подано у кінці цієї частини.
Стилістичні
синоніми які
розрізняються
за сферою вживання,
емоційним
забарвленням,
абразійного
тощо, трапляються
у творах письменниці
значно частіше,
ніж семантичні.
Наприклад у
Ольги Кобилянської
до слова домагатися,
ми зустрічаємо
два синоніми
– вимагати
і допоминатися,
спочатку перше
слово належить
до книжної
лексики, а друге
– до розмовної;
“Але
чому казала?
– домагалася,
і великі сльози
котилися з її
очей