Xreferat.com » Рефераты по зарубежной литературе » Творчість М. Старицького

Творчість М. Старицького

перед смертю поговорити любо, а зустрінемось на тому світі колись і закінчимо бесіду. – Бог з тобою, пане сотнику, я прийшов наказати, щоб розв'язали тебе" ( "Останні орли", С. 140 ).

Старицький наділяє свій народ прекрасними рисами. Вони стоять до кінця, але не припускають поразки. Щоб не віддати церкву її підпалюють: "Посеред майдану рівно й тихо, неначе полум'я величезної свічки палала церква, освітлюючи все навколо червоним сяйвом" ( "Останні орли", С. 143 ). Для уособлення доброти і взаємодопомоги, духовного піднесення письменник вводить у твір образ духовника – Мельхіседика. Це образ, який поєднав у собі і духовну справедливість і прагнення народу до волі і розуміння неминучості історичного процесу: "Мельхіседек скрізь поспіша на допомогу, підтримував дух православ'я ..." ( "Останні орли", С. 161 ). Ще одним образом, який переконався, що Україна не втрачена і спільними зусиллями можна здобути їй волю є Найда, який при зустрічі з коханою Дариною говорить: " – перед тобою стоїть не смиренний чернець, а Найда – гайдамацький отаман" ( "Останні орли", С. 174 ). Але не вся духовна верхівка була на боці народу. У своїй статті В. Олійник писав: "Старицький у своїй повісті докладно показує антинародну діяльність тих "слуг Христових", що діють за вказівками Ватікану.

Ксьондз Баєвський, плебан лисинського базиліянського клеситору, закликає шляхту оголосити в Речі Посполитій єдину віру – католицьку – і запровадити її пі загрозою смерті; православні церкви спалити, панів перевішати, непокірних селян знищити, не милуючи нікого. Хоминський архібіскуп Рило вимагає, щоб шляхта поклялась виконати заклик папи рушити збройно на остаточне знищення схизму і всіх до єдиного схизматиків, і шляхта тут же складає присягу.

Папа римський і його вірні слуги – єзуїти та ксьондзи – вміло розпалюють релігійний фанатизм шляхти,1 він


Людською кровію шинкує

І рай у найми отдає!

пише у своїй поемі "Єретик" Шевченко".2


Всі ці картини Старицький створює на основі докладного вивчення історичних джерел, часто обєднуючи різні факти. Це допомогло письменникові історично правдиво в художній формі відтворити типові обставини того часу. "По всій Україні почали чинитися небачені страхіття.

Селян, котрі не хотіли прилучатися до унії били, вішали, садовили на палі, церкви закривали, грабували у них усе церковне майно; священиків, які лишалися вірними православ'ю, нещадно били, виривали їм бороди, стригли голови, розривали роти, набивали на шию такі важкі колоди, що їх ледве можна було обхопити руками, і так посилали нещасних у Корсунь, резиденцію митрополита уніацького на остаточний суд". ( "Останні орли", С. 199 ). Гайдамаки гинуть поволі, їм немає звідки чекати допомоги. На руках у Найди з Дариною помирає наставник, друг і порадник Мельхіседек.

"В Умані, в час описуваних нами подій панував уже страшенний переполох. На додаток до жахливих чуток, які йшли з Подніпровя, Младанович іще одержав листа від Княмуського; у ньому лисинський губернатор повідомляв, що Залізняк, зібравши незліченні юрби хлопів та запорожців, сплюндрував уже всю Чигиринщину й Смілянщину, а тепер зосереджує сили, щоб узяти Лисянку й вирушити на Умань." ( "Останні орли", С. 381 ). І хоч сили гайдамацькі слабшали, не було зброї, потомлені коні, коли гайдамаки зупинялись не хотіли й трави їсти, а важко падали на землю. "Тим часом в Умані все кипіло: нова міліція то переносила на стіни фортеці бойове спорядження, то укріплювала табір, щоб можна було безпечно користуватися водою з озера ..." ( "Останні орли", С. 417 ). Старицький додає сили і наснаги своїм героям, вони востаннє здобувають Умань, не підозрюючи, що сама Умань є їхнім кінцем, що це остання перемога. "Після здобуття Умані весь край, від Білої Церкви до запорозької границі був у руках народу; усіх панів, економів, посесорів і орендарів повстанці прогнали або знищили, - один тільки Лисянський замок ще стояв ворожим оплотом, а тому Залізняк і доручив Найді взяти його." ( "Останні орли", С. 429 ). Але саме тут їх чекала пастка, і Найду було схоплено і повішено і лише в кінці гайдамаки розкривають правду про Найду. Таран при розмові з Княмуськими розкриває їм усю правду: " – Знаєш, кого цей гаспид повісив? Сина свого, рідного сина: це – ваш Стась! Княмуська несамовито крикнула і впала".( "Останні орли", С. 434 ). І лише в кінці трагічний кульмінаційний момент зростає: "Гайдамацький рух зазнав поразки. Тяжко поранений Залізняк з рештками свого війська подався на південь, у запорозький степ ... Але ніщо вже не могло врятувати їхнього ватажка: надвечір наступного дня його не стало" ( "Останні орли", С. 434 ). Старицький колоритно змальовує загибель усіх ватажків повстання. І хоч вони зазнали поразки, все ж таки з гордістю дивляться смерті у вічі. Бо вона їх не лякає, вони ж йшли на вірну смерть за народну справу, за Україну: "Залізняк звелів вивести себе на високу могилу, аби ще раз поглянути на милий серцю край; потім попрощався з товаришами, ніжно обняв Прісю, востаннє глянув на призахідне сонце, що багряним золотом заливало широкий степ, і, припавши до рідної землі, навіки склепив свої орлині очі" ( "Останні орли", С. 434 ) така ж доля чекала і Гонту, його " ... в Сербикові замучили ляхи. Гордо терпів він пекельні тортури й мужньо зустрів смерть". ( "Останні орли", С. 434 ).

Але життя продовжується: "Зазеленіли степи й луки, зацвіли на кривавих нивах квіти. Пам'ять про страшні гайдамацькі битви перейшла в пісні й думи ..." ( "Останні орли", С. 434 ). І тому слава не полягла, а й до сьогодні розказує "чия правда, чия кривда і чиї ми діти".


Висновок


Підводячи підсумок слід сказати, що історична романістика Старицького – великий внесок в українську літературу XIX ст.

Історична проза Михайла Старицького, як і його творчість загалом, формувалася в річищі ідейних засад просвітництва. Письменник утверджував ціннісні начала морально-етичного кодексу народного життя, закликав до гуманізації суспільства через визнання самоцінності особистості, підносив ідеї природної рівності людей, утвердження справедливості, братерства, співчуття, милосердя, добродіяння як норм життя.

Продовжуючи демократичні й гуманістичні традиції Шевченка, кращих зразків усієї української прогресивної літератури, Старицький був насамперед людиною свого часу, виразником його передових ідеалів і суспільної боротьби, що й дало підстави І. Франкові назвати його творчість відгуком скорбних дум всеросійського інтелігента. І справді, в усій своїй творчості Старицький осмислює національні проблеми в зв'язку з соціальними, як підпорядковані їм і ними обумовлені, осмислював їх у широкому загальноукраїнському і загальноєвропейському контексті. Як художник слова, Старицький у кращих своїх творах досяг вершин реалістичного письма, опертого на нові досягнення соціології й психології, проте значна частина спадщини письменника, переважно на історичні теми – твори романтичні. Реалізм і романтизм органічно поєдналися в його творчості, як і в творчості його сучасників: І. Франка, Лесі Українки тощо.

Композитор Лисенко у промові над труною друга і побратима проголосив: " ... Хоч ти тілом мертвий, так заслуги твої невмирущі. Те діло якому ти чесно служив і ти немало втішився б, коли б побачив, як несла тебе на своїх раменах оця молодь, що віддала шану твоїм думкам і твоїй праці і що понесе і в життя віру в те діло, якому служив і віддав сили й ти, брате Михайле".

В особі М. Старицького ми маємо діяча загальноукраїнського літературнрго і культурного процесу, людину прогресивного світогляду і видатного самобутнього таланту. Він завжди вносив нове, своє в художнє осмислення та ідейне спрямування того матеріалу, якого торкався.

Отже, можна підвести резюме, що романтична піднесеність історичної прози щонайкраще сприяла задуму письменника – наголосити на моральних чеснотах українського народу: поетичності натури, працьовитості, милосердя, чуйності, схильності до камерно-родинних ідилій на стоїчній волелюбності, невпокореності духу, здатності до самопожертви й самозречення в ім'я суспільного ідеалу. Якщо власне романна стихія творів на історичну тематику осмислюється з погляду романтичного чи неоромантичного бачення дійсності, то суспільне життя часто подане в картинах реалістичного плану.

Цей своєрідний еклектизм художніх систем у межах одного твору мов би розкриває особливість змістовної форми, жанру роману, покликаного "представити індивідуальне і суспільне життя як відносно самостійні стихії, що не вичерпують і не поглинають одна одну".

Слід відзначити, що розкриття психологічного стану, постановка найсерйозніших проблем в історичній прозі Старицького є глибоко реалістичним осмисленням дійсності, але в шатах мелодраматичних прийомів, поз ефектів.

Чим це викликано? Найперше усвідомлення того, що відвертої розмови про зачеплені у творах питання за тогочасних цензурних умов бути не могло. Тому Старицький іде випробуваним ( як і в драматичній творчості ) шляхом мелодраматизації твору, максимально використовуючи при цьому виражальні можливості жанру. Чіткість антитези добра і зла, виразна соціальна спрямованість, наголошення на авторських симпатіях чи антипатіях, дидактизм – саме ці аспекти жанрового бачення мелодрами допомогли Старицькому втілити свої задуми. Водночас гіперболізація пристрастей ставить героїв перед необхідністю постійного перебування в стані ефекту, що природно знижує психологічну переконливість.

До читача ХХ століття твори наближують певна подібність суспільно-політичної атмосфери, морально-етичні пошуки особистості, питання оборони рідного краю, свободи віросповідання, національної гідності.

1 Левчук Н. Історична проза М.Старицького // Слово і час, 1990., - №12. – С. 21 – 30

2 Див.: Франко І. Зібрання творів: У 50 т., 1978. – т. 16. – С.7

2 Левчук Н. Історична проза М.Старицького // Слово і час, 1990., - №12. – С. 21 – 30

2 Старицький М. трилогія Богдан Хмельницький., - Київ “Дніпро” – 1987 р. Далі посилання в тексті І, ІІ, ІІІ позначені томи.

1 Левчук Н. Історична проза М. Старицького // Слово і час 1990., - №12. – С. 21 – 30.

2 Котляревський І. П. Енеїда., - Київ. Дніпро. 1985 р. – С. 198.

1 Старицький М. Останні орли, - Львів. Каменяр, 1990 р. – С.14.

1 Грушевський М. Історія України, - Київ. : Варта, 1993 р. – С. 137.

1 Грушевський М. Історія України, - Київ. : Варта, 1993 р. – С. 141.

2 Грушевський М. Історія України, - Київ. : Варта, 1993 р. – С. 142.

1 Старицький М. Твори у восьми томах. Т. 8. –К.: Дніпро, 1965. – С.588.

2 Гриневич В. Формування умінь аналізу образів-персонажів худ. творів. істор. Тематики в майбутніх словесників. / Істор. написання та публікації М. П. Старицького “Молодість Мазепи” і “Руїна” // Укр. л-ра в загальноосвітній школі. – 2000. - №2 – С. 35 – 45.

1 Левчук Н. “Руїна” – роман про Мазепу // Київ. – 1991. – №6. – С. 61 – 62.

1 Гриневич В. Формування умінь аналізу образів – персонажів художніх творів історичної тематики в майбутніх словесників. / Історичні написання та публікації М. П. Старицького “Молодість Мазепи” і “Руїна” // Українська література в загальноосвітній школі. – 2000 - №2 – С. 35 – 45.

1 Левчук Н. “Руїна” – роман про Мазепу / М. Старицького / // Київ. – 1991. - №6. – С. 61 – 62.

1 Старицький М. Молодість Мазепи. Руїна. – К.: Центр духовної культури. – С. 68.

1 Старицький М. Молодість Мазепи. Руїна. – К.: Центр духовної культури, - 1997. – С. 135.

2 Левчук Н. “Руїна” – роман про Мазепу ( М. Старицького ) // Київ. – 1991. - №6. – С. 61 – 62.

1 Гриневич В. Формування умінь аналізу образів-персонажів худ. творів іст. тематики в майбутніх словесників / Істор. написання та публікації М. П. Старицького “Молодість Мазепи” і “Руїна” // Укр. література в загалоосвітній школі. – 2000. - № 2. – С. 35 – 45.

1 Старицький М. Молодість Мазепи. Руїна. – К.: Центр духовної культури. – 1997. – С. 810 – 834.

1 Відділ рукописів Ін-ту літ. АНУРСР, ф. 15, - С. 172.

2 Там же, С. 153.

3 Там же, С. 154.

4 Сокирко Л. Г., Старицький М. П., К., Держлітвидав, 1960. – С. 105.

5 Див.: Куриленко Й. М., Старицький М. П., К., вид-во Київського університету 1960. – С. 59.

1 Старицкий М., Последние орлы. Историческая повесть из времён гайдамаччины, газ. «Московский листок», 1901, №4 – 363.

2 Старицький М. “Останні орли” – Львів., Каменяр, 1990. – С. 3.

Далі посилання в тексті.

1 Горболіс Л. / До уроку позакласного читання: за повістю М. Старицокого “Останні орли” // Дивослово. - 2000. - №7. – С. 46 – 49.

1 Шевченко Т./ Холодний Яр // Кобзар. – Київ. Радянська школа. 1983. – С. 273.

2 Олійник В. У. Повість М. Старицького про Коліївщину та “Гайдамаки” Т. Шевченка // Рад. літературознавство. – 1964. - №1. – С. 107.

1 Олійник В. У. Повість М. Старицького про Коліївщину та “Гайдамаки” Т. Шевченка. – Рад. літературозн., 1964. - №1. – С. 106 – 112.

2 Там же, - С. 108.

1 Шевченко Т. / Гайдамаки // Кобзар. – Київ. “Радянська школа” 1983.

2 Олійник В. У. Повість М. Старицького про Коліївщину та “Гайдамаки” Т. Шевченка. – Рад. літературознавство., 1964. - №1. – С. 109.

1 Олійник В. У. Повість М. Старицького про Коліївщину та “Гайдамаки” Т. Шевченка. – Рад. літературознавство., 1964. - №1. – С. 109.

2 Шевченко Т. / Єретик // Кобзар. – Київ. Рад. школа. 1983 р. – С. 208.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: