Xreferat.com » Рефераты по маркетингу » Міжнародний маркетинг

Міжнародний маркетинг

ідеєю, тобто чи буде воно інформуючим або трансформуючим. Рекламне звернення має закликати до дії, апелювати до почуттів людини, спиратись на реальні факти. Стильовими формами рекламного звернення є зарисовки з натури, створення фантазійної обстановки, настрою чи образу, форма мюзиклу ...

Наступне рішення це вибір носіїв реклами :газети, телебачення, презентацій ні засоби, радіо, журнали, вулична реклама, рекламні листи й телефонні дзвінки, магнітофонні записи, слайди та відео зображення.

Наступний етап це складання графіку рекламування на підставі таких даних:

обертання – частоти появи на ринку нових товаків;

регулярність – частоти купівлі товару;

темпів забування товару покупцями;

сезонності використання товару (стабільні або пульсуючі)

Наступне рішення це тестування за чим йде безпосереднє рекламування. Тестування реклами здійснюють опитуванням споживачів (“методом портфеля”, анкетування, залучення кіно чи телебачення), а також із допомогою експертних чи фізіологічних методів.

Заключна частина процесу прийняття рішень щодо рекламування – управління нею і контроль. Тут передовсім треба з’ясувати, чи досягнуті поставлені цілі, визначити слабкі місця, які дають привід до ревізії процесу рекламування.

Суб’єкти та об’єкти реклами

Залежно від об’єктів рекламування розрізняють рекламу продуктів (послуг, ідей тощо.) та рекламу організацій.

Мотиви реклами: сутність та різновиди.

Пошук творчої ідеї рекламного звернення пов’язаний з такими мотивами, на які робиться наголоси у рекламі даного товару. Ці мотиви можна об’єднати у три великі групи:

раціональні мотиви (мотиви якості, економії, здоров’я, надійності і гарантій);

емоційні мотиви (мотиви радості свободи, самореалізації);

моральні мотиви (апелюють до почуття справедливості та порядності)

Мотиви реклами можуть бути первинними або вторинними, в залежності від критеріїв, покладених в основу їх класифікації.

До первинних мотивів реклами товарів відносяться - якість, особливості та відмінності від товарів-конкурентів, прочність, довго тривалість, надійність, безпечність і т.д.

До вторинних мотивів реклами відноситься – якість та широта послуг, повнота асортименту товару, досвід підприємства по виробництву даної продукції, успіх на виставках, лабораторні тести по відношенню до якості товару.

Мотиви придбання товару покупцем:

Первинні мотиви покупки – бажання задовольнити голод та спрагу, уникнути біль та небезпеку, забезпечити добробут близьких та ін.

Вторинні мотиви покупки – прагнення до красоти та розвитку смаку, економія, надійність, культура та ін.

Функції реклами в залежності від стадії життєвого циклу товару.

Сутність та мета реклами.

У сучасних умовах реклама є найдійовішим, найбільш широко використовуваним засобом впливу на цільову аудиторію у процесі маркетингової комунікації. Реклама – це довільна платна форма не персональної презентації і просування товарів, послуг, ідей тощо через засоби масової інформації. Можна також визначити два основних завдання: по-перше, створення і підтримування високої популярності товару, по-друге, створення його бажаного іміджу на цільовому ринку. Однією з найбільш поширених цілей реклами є поліпшення розповсюдження (продажу) товару. Реклама сприяє цьому у подвійний спосіб:

стимулює виникнення у споживачів відповідного попиту, тобто стимулює і торгівлю до включення таких товарів у свій асортимент, створення відповідних запасів у магазинах;

завдяки інтенсивному рекламування торгівля, не чекаючи на появу попиту, може сама включити такий товар у свій асортимент.

Метою реклами може бути і пробудження інтересу до товару (послуги) тієї чи іншої фірми, роз’яснення його характеристик чи особливостей.

Види реклами в залежності від цілей.

Класифікація реклами залежно від її цілей:

Інформативна – доводить до відома споживачів інформацію про товари, їх види.призначення,показники якості, особливості, принципи дії, рівень та динамику цін на них ; формує образ фірми.

Переконуюча – заохочує споживачів віддати перевагу тому чи іншому товару або його марці; змінює сприйняття споживачем властивостей товару; переконує у необхідності здійснення покупки.

Нагадуюча – нагадує про товар, місце і умови його продажу та використання.

Підкріплююча – підтримує, підтверджує думку про товар після його купівлі та використання споживачем.

“Імідж фірми” – своєю солідністю, якістю підкреслює статус фірми, її надійність, прогресивність, стабільність.

Оцінка ефективності рекламної програми.

Розрізняють торгівельну і комунікативну ефективність рекламної компанії.

Торгівельна ефективність визначається методом оцінки збільшення обсягів продажу до і після проведення рекламної компанії.

Аналітичний метод на основі кореляції витрат на рекламу і обсягами продажу.

Експертний метод за допомогою пробних (з проведенням реклами) і контрольних (без проведення реклами) ринків.

Оцінка комунікативної ефективності реклами можливо отримати на основі тестування ринку.

Ефективність рекламної компанії, яка має на меті позаекономічні цілі визначають за допомогою тестів:

тест на впізнання реклами;

тест на запам’ятовування реклами;

показник ефективності витрат на рекламу порівняно з кампаніямри конкурентами.

Звичайно, ці показники розраховують на 1000 покупців, що придбали рекламний товар.

Попередня оцінка ефективності реклами завершує планування рекламної компанії. При цьому аналізуються відповіді на такі питання:

наскільки ефективно рекламне звернення привертає увагу цільової аудиторії

наскільки повно повідомляється про споживчі характеристики товару;

наскільки чітко викладені аргументи;

наскільки виразні художні засоби.

Економічна ефективність реклами визначається за рекламним доходом та рекламним прибутком.

Рекламний прибуток – різниця між рекламним доходом і витратами на рекламу.

Сутність та задачі стимулювання збуту.

Стимулювання збуту –це використання короткотермінових заходів, спрямованих на швидке реагування ринку у відповідь на пропонування фірмою своєї продукції. Це пряме заохочення споживачів здійснити купівлю продукту чи послуг фірми, тоді як реклама чи пропаганда лише створює імідж. Об’єктами стимулювання збуту є три цільові групи:

покупці;

посередники;

продавці.

Найважливішим напрямком стимулювання є споживачі. Основними засобами стимулювання є такі:

зразки товарів, які пропонуються безкоштовно на пробу;

купони- які надають право придбати товар зі знижкою;

гарантії повернення грошей за придбаний товар, якщо він не відповідатиме рекламованим стандартам якості чи споживчим характеристикам;

премії – товари, які пропонуються споживачам за низькою ціною або безкоштовно як подарунки за купівлю іншого товару;

залікові талони – сертифікати, які отримує покупець при здійсненні покупки і які він може обміняти на такий самий або інший товар у спеціальних магазинах;

конкурси , лотереї, ігри –заходи, коли товари фірми пропонуються переможцям як призи;

демонстрації товару – влаштування спеціальних експозицій;

набори за пільговими цінами: набір-комплект – пропонується комплект товарів, до якого входять набори двох або декількох супутніх товарів; набір за зниженою ціною – кілька однакових товарів у наборі продають за зниженою ціною.

Іншими напрямками є стимулювання сфери торгівлі(торгівельних посередників), а також працівників збутового апарату фірми, тут використовуються всілякі знижки. Також, практикується видача премій, проведення змагань, конкурсів, конференцій продавців та інше. До методів стимулювання збуту належать також зустрічі фахівців у рамках галузевих асоціацій та спеціалізовані виставки.

Засоби стимулювання збуту мають змінити ставлення до торговой марки конкурентів. Крім того засоби стимулювання збуту сприяють вирішенню інших маркетингових завдань: зменшення торгових запасів, виведення нового товару на ринок.

Засоби стимулювання збуту.

. Основними засобами стимулювання споживачів є такі:

зразки товарів, які пропонуються безкоштовно на пробу;

купони-сертифікати що, розсилають поштою, розміщують в газетах чи журналах або вручають безпосередньо споживачам і які надають право придбати товар зі знижкою;

гарантії повернення грошей за придбаний товар, якщо він не відповідатиме рекламованим стандартам якості чи споживчим характеристикам;

премії – товари, які пропонуються споживачам за низькою ціною або безкоштовно як подарунки за купівлю іншого товару;

залікові талони – сертифікати, які отримує покупець при здійсненні покупки і які він може обміняти на такий самий або інший товар у спеціальних магазинах;

конкурси , лотереї, ігри –заходи, коли товари фірми пропонуються переможцям як призи;

демонстрації товару – влаштування спеціальних експозицій;

набори за пільговими цінами: набір-комплект – пропонується комплект товарів, до якого входять набори двох або декількох супутніх товарів; набір за зниженою ціною – кілька однакових товарів у наборі продають за зниженою ціною.

До засобів стимулювання посередників належать пропозиції, що мають заохочувати дилерів:

у разі збільшення обсягів закупівель дилерам надаються знижки за великий обсяг покупки;

у разі купівлі нового товару надаються знижки за придбання нового товару;

якщо посередники поповнюють асортимент товарами, які вони раніше не купували, то їм надається залік за включення товарів до номенклатури;

якщо дилери беруть на себе обов’язки рекламування товару, то отримують залік за рекламу;

якщо посередник ефективно розміщує товар на вітринах чи полицях йому надаються знижки;

якщо посередник продає товар за помірною ціною йому надаються знижки;

Засобів стимулювання продавців :

конкурси;

премії;

подарунки продавцям за просування товару;

сувеніри.

Сутність паблік рілейшинз

Паблік рілейшнз – це тривалі зусилля спрямовані на створення і підтримку добрих відносин і взаєморозуміння між підприємством і громодкістю.

Пропаганда є одним з найважливіших елементів маркетингової комунікації.Вона дуже важлива у сфері послуг. Головна особливість пропаганди полягає у находженні інформації у незалежного, а тому об’єктивного джерела, робить пропаганду найдійовішою з погляду досягнення мети маркетингової комунікації.

Інструментами пропаганди є підтримування контактів з засобами масової інформації для періодичного висвітлення діяльності фірми (нові товари, удосконалення), проведення презентацій, ювілейних заходів, консультування споживачів. Широко використовуються різноманітні громадські заходи спонсорського характеру. Для пропагування своєї діяльності фірми беруть участь у спеціальних заходах, а саме спортивних змаганнях фестивалях, виставках.

Ця діяльність складається з двох відносно самостійних напрямків: паблісіті і спонсорства.

Паблісіті – це розмаїті неоплачувані, некомерційні форми розповсюдження позитивної інформації про підприємство та його продукцію через засоби масової інформації чи безпосередньо зі сцени.

Другим напрямком діяльності “паблік рілейшинз” є спонсорство, котру можна розглядати як систему взаємовигідних договірних відносин між спонсором і субсидованою стороною.

Основними інструментами пропаганди (Паблік рілейшнз) є:

робота із засобами масової інформації;

проведення заходів, спрямованих на роботу з громадкістю (екскурсії на підприємство, дні відкритих дверей, участь у фестивалях)

власні публікації про діяльність фірми.

Послідовний розвиток пропагандиських зусиль спричинився до появи такого поняття, як корпоративна ідентичність. Атрибутами її є однотипні меблі, будинки, фасади.

Основні засоби паблік рілейшинз.

Паблік рілейшнз – це тривалі зусилля спрямовані на створення і підтримку добрих відносин і взаєморозуміння між підприємством і громодкістю.

Ця діяльність складається з двох відносно самостійних напрямків: паблісіті і спонсорства.

Паблісіті – це розмаїті неоплачувані, некомерційні форми розповсюдження позитивної інформації про підприємство та його продукцію через засоби масової інформації чи безпосередньо зі сцени.

Основні засоби паблісіті:

Встановлення і підтримання зв’язків із персоною може мати різні форми:

проведення фірмою прес-конференцій та брифінгів, на яких обговорюються її досягнення, проблеми, перспективи;

розсилання у засоби масової інформації прес-релізів(інформаційних повідомлень);

написання статей про фірму;

організація інтерв’ю з керівництвом фірми;

публікація щорічних офіційних звітів про діяльність фірми.

Участь представників фірми в роботі з’їздів, конференцій і семінарів. Це дуже престижно, зміцнює імідж фірми;

Організація фірмою різних заходів, що мають характер події – організація всіляких заходів наприклад ювілеїв, днів відчинених дверей.

Товарна пропаганда – популяризація певного виду товару.

Лобіювання – цілеспрямована діяльність фірми у справі впливу на органи державної влади для прийняття ними потрібних нормативних актів та створення сприятливих для неї умов функціонування.

Другим напрямком діяльності “паблік рілейшинз” є спонсорство, котру можна розглядати як систему взаємовигідних договірних відносин між спонсором і субсидованою стороною.

Основні засоби спонсорства:

спонсорство у сфері культури;

спонсорство у сфері спорту;

спонсорство у соціальній сфері.

Основні задачі паблік рілейшинз.

1) Популяризація марочних та звичайних товарі, осіб, місць, ідей, д-сті, організацій та цілих країн;

2) Відродження (відновлення) інтересу до товарів;

3) Привертання уваги до організації або виправлення небажаного уявлення про неї;

4) Забезпечення фірмі бажаної відомості, формування уявлення про неї як про організацію з високою громадською відповідальністю та протидіяння поширюванню небажаних чуток та відомостей;

5) Притягування туристів, іноземних капіталовкладень та забезпечення міжнародної підтримки

Сутність та роль каналів розподілу в системі маркетингу.

Канали розподілу – це сукупність проміжних ланок залучених до процесу просування продукції з метою забезпечення доступності товарів. В якості проміжних ланок можуть виступати прості посередники, оптові і роздрібні торговці. Канали розподілу можна охарактеризувати за кількістю складаючи його рівнів. Рівень каналу розподілу – це посередник який виконує функції по наближенню товару і права власності на нього кінцевому споживачеві.

Функції каналів розподілу можна об’єднати в такі групи:

1)Функції, пов’язані з угодами:

закупівля продукції для перепродажу чи для передачі споживачам;

продаж продукції, тобто контактування з потенційними споживачами;

діловий ризик за наявності права власності на продукцію;

2)Логістичні функції:

створення необхідного асортименту продукції;

затвердження продукції, її якості;

сортування, комплектування;

транспортування;

3)Обслуговуючі функції:

торгівельне обслуговування споживачів;

огляд, перевірка, оцінка продукції;

проведення маркетингових досліджень

планування продукції

визначення цін;

надання послуг.

Розрізняють два базисних типи каналів розподілу – прямі та опосередковані. Прямі – без використання посередників – використовуються фірмами, які бажають контролювати всю свою маркетингову програму, підтримують тісний контакт зі споживачем, мають обмежені цільові ринки і достатні засоби для організації збуту.

Опосередковані – переміщення товарів через посередників – використовуються фірмами для збільшення ринку збуту, нарощування обсягів продажу товарів.

Існують канали розподілу прямого (від виробника до споживачів ) і зворотного ходу (від споживачів до виробниквів).

Функції учасників каналу розподілу.

Учасниками каналу розподілу можуть бути оптові роздрібні торгівці, агенти, брокери, джобери, дилери, дистриб’ютори, маклери та інші посередники. В число учасників К.р. входять виробники та споживачі даного продукту. Учасники каналів розподілу виконують наступні функції: збір та розповсюдження маркетингової інформації, стимулювання збуту; встановлення контактів між виробниками та споживачами; “підгонка” продукту під вимоги споживача (сортирування, збір, упаковка); транспортування та збереження товару; створення запасів; реклама; фінансування функціонування каналу, обслуговуючі функції (торговельне обслуговування, перевірка, оцінка продукції, консультації та ін.) та ін.

Рівень каналу розподілу.

Рівень каналу розподілу - це будь-який посередник, що виконує ту чи іншу роботу для наближення товару і права власності на нього до кінцевого споживача. Кількість рівнів визначає довжину каналів. Відомі також прямі канали або канали нульового рівня, такі конали зв’язують виробника каналів і споживача безпосередньо.

Кількість рівнів каналу розподілу визначається такими чинниками: галузевою належністю, видом товару, характером і розмірами ринку, наявністю посередників.

Напруженість (ширина) каналу – це кількість посередників на кожному рівні каналу розподілу. При визначені структури каналу розподілу можлива велика кількість варіантів. Для вибору якогось із них необхідна оцінка відповідних змінних. Існує велика кількість змінних, які впливають на вибір структури каналу розподілу. Умовно їх можна розподілити на шість категорій:

зміни ринку – місцезнаходження, розмір, дисперсія, поведінка споживачів;

змінні товару – обсяг і вага, сутність і швидкість просування, вартість, рівень стандартизації, технологічності та ін.;

змінні фірми – розмір, фінансові можливості, способи управління розподілом, цілі і політика фірми;

змінні посередників – наявність, вартість використання, види послуг що пропонуються ними;

змінні навколишнього середовища;

змінні поведінки всіх суб’єктів каналу.

Роль прямого та посереднього маркетингу в маркетинговій політиці розподілу.

Прямий маркетинг – це інтерактивна маркетингова система розподілу товарів в межах якої використовуються різні засоби для безпосереднього зв’язку з потенційними споживачами з метою отримання відгуку або здійснення у будь-якому регіоні ринку. Прямий маркетинг забезпечує комунікаційну відбіркову ефективність, персоніфікацію звернення та розвиток сталих зв’язків. Використання прямого маркетингу дозволяє зменшити витрати на штатний торговий персонал і забезпечити економію часу пов’язану з купівлею товару. Є такі напрямки прямого маркетингу: 1) маркетинг прямого продажу; 2)маркетинг комп’ютерних мереж; 3)маркетинг відносин. Продаж без посередників здійснюється шляхом: 1) надання каталогів; 2)замовлення поштою; 3)продаж по телефону; 4)формування бази даних покупців.

Посередницький маркетинг – це маркетинг за участю посередників. Посередницька діяльність у каналах розподілу – це виконання спеціалізованими підприємствами, організаціями чи окремими особами спеціальних функцій щодо сприяння налагоджуванню та реалізації комерційних відносин і споживачів на товарному ринку. Основними принципами посередницької діяльності є: рівноправність сторін; підприємливість; оперативність та мобільність; обслуговування контрагентів; економічна заінтересованість контрагентів; комерційні засади діяльності; договірні взаємовідносини

Горизонтальний та вертикальний конфлікти в системі маркетингової політики розподілу.

Оскільки канали розподілу складаються із кількох об’єктів, завжди наявні потенційні суперечності між ними щодо виконуваних функцій, нарахування доходів і прибутку, асортименту продукції та послуг, прийняття рішень. Через це можуть виникати конфлікти.

Вертикальні конфлікти виникають між різними рівнями каналів(виробник – оптовик, оптовик - роздрібний торгівець). Причини можуть бути такі:

“обхід” суб’єктом каналу іншого учасника і продаж або купівля ним товару самостійно;

незгоди щодо розподілу валового прибутку між суб’єктами каналу;

думка виробників, що торговці не приділяють необхідної уваги їхнім товарам.

Горизонтальні конфлікти виникають між посередниками того самого рівня. Причини:

виробник посилює свою систему розподілу в конкретному регіоні, внаслідок чого посередники виходять за його межі , заважаючи іншим;

продаж різними посередниками однакових видів і торгових марок товарів.

Конфліктність та її економічна природа і особливості в системі розподілу.

. Между участниками одного канала, а также между участниками разных каналов возможны и сотрудничество, и конфликты, и конкуренция.

Существует по меньшей мере 4 источника конфликтов, возникающими между участниками канала в системе распределения. Один из них – различие экономических целей. Стремление к максимизации краткосрочной прибыли иногда побуждает лидера канала расценивать взаимоотношение с другими звеньями как игру с нулевой суммой – иначе говоря, «мой выигрыш – это ваш проигрыш, и наоборот».

Другой источник конфликтов в системе распределения связан с тем, что лидер канала иногда конкурирует со своими посредниками, выполняя за них функцию распределения.

Третий источник конфликта – несовпадение общенационального и локального интересов большинства посредников. Израсходовав миллионы на создание и рекламу товара, производители хотят быть уверенными в том, что посредники будут демонстрировать умение торговать и отводить товару достаточно места в торговом зале, поэтому производитель часто пытается контролировать работу магазина, чтобы обеспечить товару необходимую поддержку. Со своей стороны, розничные оптовые торговцы часто продают многие другие товары, помимо ассортимента данного производителя. Их скорее интересуют местные условия конкуренции, влияющие на продажи магазина, нежели потенциал товара производителя в общенациональном масштабе.

Четвертый источник конфликтов – недовольство посредников – независимых бизнесменов – контролем над их работой со стороны лидера канала распределения.

Вообще говоря, конфликты в каналах распределения продукции производственного назначения менее остры, чем в сфере потребительских товаров, поскольку промышленные фирмы не прибегают к услугам розничных магазинов, а большинство названных конфликтов возникает между производителем и розничным торговцем

Вертикальна маркетингова система та її основні типи.

Вертикальні маркетингові системи :

1.Корпоративні вертикальні маркетингові системи складаються із суб’єктів, які належать якійсь одній фірмі. Такі системи дозволяють ефективно конкурувати з іншими системами розподілу, швидко пристосовуватись до умов ринку, економити витрати на виробництво та збут, зменшувати кількість конфліктів у каналах розподілу. Недоліками системи є необхідність утримання великої кількості службовців і складнощі контролювання запасів.

2.Адміністративно керовані м.в.с.координують свою діяльність завдяки силі і волі одного з учасників каналу розподілу, саме це дає можливість контролювати ресурси, економити час, добирати спеціалістів, зменшувати кількість конфліктів, використовувати результати досліджень.

3.Договірні м.в.с.- це об’єднання, де взаємовідносини суб’єктів формуються у відповідних контрактах. Існує три типи таких систем:

добровільно створені системи роздрібних торгівців під егідою оптовиків;

кооперативи роздрібних торгівців;

франчайзингові організації.

Горизонтальна маркетингова система.

Це фірми які готові об’єднувати зусилля в сумісному освоєнні відкриваючихся маркетингових можливостей. У окремої фірми недостатньо капіталу або технічних знань, виробничих потужностей або інших ресурсів для діяльності відокремлено, або вона боїться ризикувати, або вбачає в об’єднані зусиль з іншою фірмою велику користь для себе. Фірми можуть співробітничати на тимчасовій чи постійній основі, або можуть створити сумісну компанію.

Франчайзінг

Франчайзинг – вертикальна, договірна маркетингова система збуту товарів. Передбачає тривалі договірні відносини за якими одна фірма надає іншій право на ведення торгового бізнесу на обмеженій території за умов дотримання встановлених правил і під визначеною маркою, при цьому покупець такої льготи – сплачує певну суму + відсоток від продажу і отримує право на використання торгової марки і постійну підтримку.

Розрізняють наступні типи франчайзинга, які пов’язують на льотних умовах:

виробника і роздрібного торгівця;

оптовика і роздрібного торгівця;

роздрібних торгівців між собою.

Сутність і зміст маркетингової політики товарного руху.

Маркетингова п-ка розподілу - це діяльність фірми щодо планування, реалізації та контролю фізичного переміщення товарів від місць їх в-ва до місць продажу чи використання з метою задоволення попиту й отримання відповідного зиску. Ключовий момент М.П.Т.Р. це вибір та конструювання каналів розподілу. Основна мета збут. Політики – організація збутової мережі для ефективного продажу виготовленої продукції. Комплекс маркетингових заходів, спрямованих на реалізацію цієї мети, вкл-є визначення: стратегії збутової політики, методів товароруху, типів та числа рівнів каналів товароруху, ширини каналу товароруху, рівня інтенсивності каналу товароруху, системи керівництва каналами збуту. Плануючи збутову політику, необхідно вибрати стратегію збутової п-ки- як саме має бути організована система збуту: через власну або дилерську мережу, через які типи торгових посередників слід здійснювати товарорух

Методи збуту товарів.

Плануючи збутову політику , керівництво обирає стратегію збутової політики, тобто, як саме має бути організована система збуту: через власну чи дилерську мережу, через які типи торгових посередників слід здійснювати товарорух. Існують три основні методи збуту:

1.Прямий – виробник безпосередньо збуває продукцію покупцям,

2.Побічний – збут організовано через незалежних посередників,

3.Комбінований – через організацію із спільним капіталом фірми-виробника і незалежної фірми.

Більшість укр. підприємств використовують прямий метод,але світова практика свідчить,що це не перспективно,тому що гарантом ефективності збуту є прфесіоналізм посередників. Метод реалізації підп-ом своєї продукції залежить від виду виробу та специфіки господарської діяльності в даному регіоні.


Прямий збут: сутність та умови застосування.

Прямий збут(канали прямого М.)- це коли збутову діяльність здійснює безпосередньо виробник через свої збутові підрозділи (збутові фідії і збутові контори). Збутові філії розміщують у містах де зосереджені численні споживачі даної прод-ії. Вони мають складські приміщення для зберігання значних товарних запасів, а токож сис-му сервісного обслуговування, якщо це зкмовлене типом ринку івидом товару. Збутові контори під-в фізичних операцій з товаром не виконують, як звичайно, мають лише їх взірці. Їх завдання- встановлення контактів із спожив-ми, рекламна діяльність, збирання замовлень тощо. Використання прямого збуту доцільне коли:1)фін.можливості дають змогу створити власну збутову сис-му, 2)обсяги реалізації достатні для покриття на витрати від прямого М. 3)споживачі географічно сконцентровані, 4)товар технічно складний, потребує спец-го монтажу та налагодження. Переваги: повний контроль над веденням збутових операцій, збутовий персонал під-ва займається реалізацією лише його виробів, кваліфіковані фахівці можуть забезпечити експертну консультацію,технічну допомогу в опануванні складної техніки.

Непрямий збут: сутність та умови застосування.

Непрямий збут відбувається із залученнямторговельних посередників різних типів. В більшості випадків це підвищує ефективність збутових відносин, так як високий професіоналізм посередника дозволяє прискорити окупність витрат і оборотність засобів, сворює зручності для кінцевих покупців, економить кошти і час на меншій кіл-ті ділових відносин.

Непрямий збут відбувається за допомогою: 1.Залежні оптові посередники- вони не беруть на себе право власності на товар, на приймають самостійних рішень щодо цін, умов продажу, діють суто в встановлених иежах.сюди входять брокери(зводять споживачів із продавцем, його послуги оплачує та сторона, що залучає), агенти виробника(збутові операції від імені і за рахунок виробника), збутові агенти (відповідають за М. усієї прод-ії виробника), комісіонери(товари продають за джоговором від свого імені за рахунок емітента).2.Незалежні оптові посередники. Поділяюдться на: оптовики з повним циклом обслугов-ня -надають широке коло послуг: дистриб'ютори (торгівля від свого імені, угоди як з покупцями так і з продавцями),і з обмеженим циклом обслуговування: оптовики-комівояжери (обмежений асортимент)

Оптовики-організатори (організовують поставку замовленого товару ) 3.Роздрібна торгівля: ділер(незалежний підприємець,купує техніку,зберігає її марку і забезпечує гарантії, сервіс), позамагазинна роздрібна торгівля (торгові автомати, торгівля на рознос), магазини розбрібної торгівлі(універмаги, супермаркети тощо).


Канал збуту та його характористики.

Канали збуту (канали розподілу) – сукупність підприємств, організацій чи окремих осіб, включених процес доведення продуктів до споживача. К.з. визначає шлях, по якому товари рухаються від виробників до споживачів. Учасниками к.з. можуть бути оптові та роздрібні торгівці, агенти, брокери, джоббери, дилери, дистриб’ютори, маклери та інші посередники. К.з. можна охарактеризувати кількістю рівнів каналів. В будь-якому К.з. циркулюють потоки фізичних потоків, прав власності на них, платежів, інформацій; існують свої методи просування продукту. З організаційної точки зору виділяють К.з. звичайні, які включають у свій склад незалежні організації, котрі не мають явно виражених лідируючих позицій і схильні до конфліктів. Функціонування К.з. припускає організацію відбору учасників каналу, розробку системи стимулювання та оцінки ефективності їх труда. Для встановлення довгострокових контактів з посередниками створюють спеціальний підрозділ, котрий займається виявленням нужд посередників та розробкою програм надання їм допомоги. Вибір К.з. прямим образом впливає на товарорух.

Різновиди збуту за рівнем інтенсивності.

Традиційно існували три методи реалізації виробів:

1. Інтенсивний– передбачає розміщення та реалізацію виробів на будь-якому підприємстві роздрібної торгівлі, котре готове цим займатися.

2. Екслюзивий або розподіл на правах винятковості – вибір одного торгового посередника в даному географічному регіоні.

3. Селективний – підприємство- виробник укладає угоду з двома або більше органіаціями роздрібної торгівлі, яким надаєтья виключне право реалізовувати продукцію в тому чи іншому регіоні.

Інтенсивний збут: сутність та умови застосування.

Інтенсивний збут –передбачає розміщення та реалізацію виробів через будь-яке підприємство роздрібної торгівлі, котре готове цим займатися. Підприємство виграє завдяки економії на масштабах виробництва, випускаючи доступну для багатьох споживачів продукцію великими серіями. Інтенсивний розподіл має свої недоліки. Навряд чи виробник може розраховувати на збільшення обсягів збуту через посередників. Підприємство повинне самостійно рекламувати свою продукцію на ринку.

Селективний збут: сутність та умови застосування.

Підприємство виробник укладає угоду з двома або більше організаціями роздрібної торгівлі, котрим і надається виняткове право реалізувати продукцію підприємства у тому чи іншому регіоні. Метод використовується у великих містах, де є значний за ємністю ринок, а організація високого рівня обслуговування потребує участі декількох торгівельних підприємств.

Ексклюзивний збут: сутність та умови застосування.

Полягає у виборі якогось одного торгового посередника у даному географічному регіоні. Найчастіше йдеться про надання йому виняткового права на реалізацію продукції підприємства у даному регіоні. Фірма посередник набуває статусу “уповноваженого ділера” підприємства виробника. При розподілі на правах винятковості підприємство виробник може розраховувати на підтримку з боку торгових посередників у справі просування своєї продукції. Отримавши від виробника виняткове право на реалізацію його виробів, торговий посередник сам докладає зусиль до підвищення якості реклами, намагається привернути увагу споживачів.

Різновиди каналів збуту в залежності від довжини.

Довжина каналу збуту – це кількість рівнів каналу товароруху, тобто к-сть ланцюжків товару від виробника до споживача.

1. “виробник”-“споживач” – канал нульового рівня, відсутність посередницької ланки

2. Однорівневий канал – включає одного посер-ка “виробник”- “роздрібний торговець”-“споживач”

3. Дворівневий канал– 2 посередники, “виробник”-“оптовик”-“роздр. торговець”-“споживач”.

4. Трирівневий канал–“виробник”-“брокер”-“оптовий торговець”-“роздр.торг”-“спож

Корпоративна маркетингова збутова система.


Керована маркетингова вертикальна збутова система.


Фактори, які впливають на вибір каналу розподілу.

Особливості споживачів– їх чисельність, рівень доходів, онцентрація, вартість середньої разової покупки, бажані години роботи магазинів.

Можливості фірми– масштаби в-ва, фінансове становище, конкурентноздатність.

Характеристика товару– ціна, сезонність попиту, вимоги до технічного обслуговування, терміни зберігання.

Збутова політика конкурентів.

Особливості ринку– ємність, звичаї населення, торгова практика, щільність розміщення споживачів.

Порівняння вартостей різних варіантів збуту.


1. Єдність та відмінність категорій “попит” та “по­треба”.

Потреби – специфічний стан людини, який виникає внаслідок того, що люди –біологічні істоти, є часточками суспільної сис-ми, взаємодіють з навкол-м серед-м. Ек-на теорія стверджує, що потреби мають передекономічний хар-р (походж-ня), тобто підприємець може їх розпізна­вати чи стимулювати, але не створювати. Знання теорій потреб дуже важливі у сучасних концепціях М. Саме тут потреби стали головним ринковим орієнтиром марк. д-ті. Попит – це побажання споживача з урахуванням його реальної купівельної спроможності.

Секрет успіху будь-якої фірми – якнайкраще задоволь­няти потреби.


2. Сутність та сучасні визначення поняття “марке­тинг”.

Маркетинг – це процес вивчення і формування спожив­чих запитів і переваг, а також використання всіх ресурсів і потенціалу фірми для їх задоволення з ураху­ванням отримання прибутку і для особистої потреби споживачів.

М. від анг. “ринок, торгівля, продаж, комерційна діяль­ність”. Виник на поч. ХХ ст. в США.

Хронологія зародження і розвитку М. в США:

1901-1905рр. – дисципліни маркетинг продукції та методи М-гу включено до нав Ринкова ціна формується під впливом безлічі факторів, що визначають стан відповід­ного ринку: на практиці виділяють 3 групи основних факторів

1908р. – організовано першу М-ву дослідницьку фірму.

1926р. – створено Американську національну асоціацію викладачів М-гу та реклами, а згодом Американське тов-во маркетингу.

1937р. – створено Американську М-гу асоціацію.

Є також інші визначення М-гу:

1) це сис-ма взаємопов’язаних дій щодо планування та втілення в життя задуму, ціноутворення, просування та розподілу ідей, товарів, послуг завдяки обміну, котрий задовольняє потреби (Американська маркетингова асоціація, 1985р.);

2) це процес вивчення і формування споживчих запитів та переваг, а також використання всіх ресурсів і засобів фірми для їх задоволення з метою отримання прибутку та для особливої користі споживачів (Ф.Котлер, 1990р.).

Існує багато визначень М.:

1) М. – сис-ма взаємопов’язаних дій щодо планування та втілення в життя задуму, ціноутв-ня, просування та розподілу ідей, товарів послуг завдяки обміну, котрий задовольняє потреби.

2) М– процес вивчення і формування споживчих запитів та переваг, а також використання всіх рес-в і засобів фірми для їх задоволення з метою отримання прибутку та для особливої користі споживачів.

3) Інше кажучі М. – це аналіз, планування, реалізація і контроль за втіленням “суміші” маркетингових рішень стосовно продукту фірми.

М. орієнтується на задоволення споживачів як необ­хідну передумову досягнення прибутку та перемоги в конкурентній боротьбі. Отже М це – стиль мислення пудприємця, який виходить із визнання пріорітетності споживача.


3. Об’єкти та суб’єкти маркетингу.

Об’єкти маркетингу:

1) Споживачі (цільові покупці) – вони є головним об’єктом м.

2) Конкуренти;

3) Маркетингові посередники.

Суб’єкти маркетингу:

1) Продуцент або обслуговуюча організація (компанія

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: