Міжнародний маркетинг
82. Класифікація цінових стратегій в М.
Цінова стратегія -статегічна лінія (план) фірми у сфері ціноутворення з орієнтацією на досягнення стратегічних цілей. Тобто цінові стртегії класифікуються в залежності від методів ціноутворення і цілей цінової політики.
Мет. ціноутв., орієнт. на попит включає стратегії: "Збирання вершків" товари спочатку продають за цінами, які значно перевищують витарти на в-во, а потім фірма поступово їх знижує, пропонуючи товар новим сегментам. "Проникнення" пов'язана з проникненням на нові цільові ринки, коли ціні встановлюються на рівні, нижчому за звичайний. "Пресижних цін" передбачає продаж товарів за високими цінами і розрахована на сегменти ринку з низькою еластичністю, які особливу увагу приділяють якості товару, товарній марці, чутливо реагують на фактор престижності. "Зв'язаного ціноутв-ня" є актуальною якщо фірма
Виходить на ринок не з одним товаром, а з комплексом. "Гнучких, еластичних цін" різний рівень цін залежно від можливості покупця заплатити певну суму та вміння торгувати. "Стабільних,стандартних, незмінних цін" продаж товарів за незмцнними цінами протягом тривалого періоду. Мет. ціноутв., орієнт. на конкурентів "Низьких цін" встановл-ся з метою витіснення конкурентів, завоювання масового покупця і значної частини ринку. "Цінового лідера" ціни встановл-ся залежно від цінової політики конкурентів.
83. Сут-ть маркетин. політики комунікацій.
Комунікаційна політика - це комплекс заходів щодо забезпечення іфомрваності споживачів та посередників, інших контактних аудиторій про фірму або її товари з метою просування товарів. До інструментів КП входять реклама, пропаганда, стимул-ня збуту, персональний продаж . А цілями можуть бути : збільшеня обсягів продажу, зиеншення товарних запасів, виведення на ринки нового товару, створення певного іміджу фірми або його удосконалення.
84. Стр-ра та елементи комплексу маркетин. комунікацій.
Маркет. політика комун-й здійсн-ся завдяки комплексу маркет-х комун-й. Його основ. елементами є: 1) Перешкоди (інформаційні, технічні, психологічні тощо) 2)Кодування (перетв-ня інф-ії в ефективну форму) 3) Отримувач (спожмвач) 4) Звернення (набір символів і момент їх передавання) 5)Засоби поширення інф-ії (канали комунікації та її носії) 6)Декодування (розшифровування інф-ії споживачем ) 7) Зворотна р-ія (дії споживача) 8) Зворотний зв'язок (частина зворотної р-ії, що доводиться до відома відправника) 9)Відправник (джерело інф-ії) п-во товаровир-ик.
85. Сут-ть та особлив-ті прямого М.
важливий елемент комунік. пол.
Прямий М. – цілеспрямоване, безпосереднє особисте звернення до фактичних і потенційних споживачів товару чи послуги, які чітко визначені зо адресами або навіть іменами. Основою Пр.М. є адресна баз даних, яку слід постійно оновлювати та поповнювати. Головний вид Пр.М. – це пряма поштова реклама – розсилання рекламних листів, прейскурантів, лисівок, подарунків. Ця форма прямого М. передбачає можливість отримання відповіді у вигляді купону, поштової картки, бланку, замовлення.
86. Цільова аудиторія та її роль та місце в маркетинговій сис-мі комунікацій.
Цільова аудиторія – потенційні учасники каналів збуту. Це є ті конкретні спожвачі на яких направлена маркетингова політика комунікацій. Знання мотивів цільової аудиторії забезпечує значною мірою ефективність реклами. При цьому враховуються соц.-демогр.хар-ки, фактори поведінки споживачів тощо.
86.Цільова аудиторія, її роль і місце в сис-мі маркет-вої політики К.
Визначення Ц.А. є першим етапом розробки рекламної стратегії. Ц.А.- це адресат рекламної комунікації, як звичайно вона мало відрізняється від цільового ринку фірми. Тобто це реальні і потеційні споживачі товару, а також і ті хто впливає на прийняття рішень про покупку. Приміром лікарі можуть рекомендуватисвоїм пацієнтам ті чі ін.ліки, рекламуючи чоловічі сорочки треба включити до цільової аудиторії і жінок чоловіків, які часто їх їм купують. Отже,щоб досягти ефективності й результативності полвтики комунікації, треба дізнатися якомога більше про поведінку, хар-р, стиль життя, розпорядок дня, цінності і т.п. цільової аудиторії.
На ціьому ж етапі визначається і бажана зворотна реакція Ц.А., тобто той результат комунікації, що його можна буде отримати.
87. Сутність і зміст маркетингової політики просування.
Просування – це створення і підтримка постійних зв’язків п-ва з ринком для інформування, переконання і нагадування про свою д-сть з метою активізації продажу товарів і формування сприятливого образу (іміджу) на ринку.
В основі просування – процес комунікативних зв’язків п-ва з ринком.
Засобами просування є:
1) реклама;
2) персональний продаж;
3) стимулювання збуту;
4) зв’язки з громадськістю.
Просув-ня спрямоване на досягнення необхідної проінформованості потенцій-них споживачів про вигоди і переваги, які споживачі отримують, купуючи товари п-ва за певною ціною і умовою продажу.
Комунікативні зв’язки п-ва з ринком передбачають:
з одного боку – направлення товарів п-ва на ринок і інформацію про них,
з іншого боку – ринок повертає п-ву гроші за реалізовану продукцію і інф-ю про сприйняття товару ринком.
Комунікативна модель складається з таких елементів:
І. джерело інформації (відправник).
Джерелом інформації є безпосередньо п-во, яке встановлює комунікативний зв’язок з ринком.
ІІ. інформація.
Інф-я складається з даних, які виробник хоче донести до споживачів відносно своєї продукції, ціни на неї та умов продажу.
ІІІ. кодування.
К-ня інф-ії здійснюється з метою більш глибокого проникнення у свідомість споживачів (зображень, символів, звук, текст та ін.).
ІV. канали розповсюдження.
Повідомлення надсилаються до спож-в з викор-ням різних каналів розповсюдж-ня (телебачення, друковані видання та).
V. адресат.
Адресат – це цільова група споживачів (обраний п-вом сегмент ринку).
VI. декодування.
Декодування (сприйняття) – відгук спо-живачів на отриману інф-ю (відношення до товару, дії спож-в по відношенню до п-ва).
Реклама – це процес розповсюдження інф-ії, який має за мету просування товарів або ідей певного замовника без його безпосередньої участі, але за його рахунок.
Ефективність реклами проявляється у формуванні позитивного відношення споживачів до окремого п-ва і його продукції.
Персональний продаж – це особисті контакти торгового персоналу з покуп-цями, презентація товару в процесі бесі-ди з метою його продажу або укладання торгової угоди.
В процесі ведення переговорів, комівояжерських циклів, демонстрації товару, проведення консультацій торговельний персонал виконує не тільки функ-ю продажу товару, але і функ-ю засобу маркетингової інф-ії.
Формування попиту і стимулювання збуту – це дії, які спрямовані на збільшення продажу шляхом активного залучення до цього процесу покупців, посередників, постачальників з викор-ням різного роду стимулюючих дій.
Формування попиту будується на підвищенні проінформованості спож-в про товар і безпосередньо п-во.
Це передбачає:
© необхідність розробки фірмового стилю;
© проведення виставок і конференцій;
© видання журналів;
© прямого розповсюдження рекл-х матеріалів;
© розповсюдження зразків і т.п.
Стимулювання збуту – організується на основі надання постачальникам, посередникам, продавцям, споживачам різних пільг і знижок.
Зв’язки з громадськістю – це тривалі зусилля, спрямовані на створення і підтримку доброзич-х відносин і взаєморозуміння між організацією і громадськістю.
Засоби:
1) корпоративна реклама;
2) формування позитивного враження;
3) відгуки в ЗМІ;
4) спонсорство.
88. Стр-ра маркетингової політики просування.
Планування просування товарів передбачає 7 послідовних етапів. 1)Визначення цілей та об'єктів реклами. Вона має сприяти досягненню маркетингових цілей. 2) Визначення цільової аудиторії. Враховуються соц.-демограф.хар-ки, фактори поведінки споживачів. Цільовою аудиторією можуть бути потенційні учасники каналів збуту- дистриб'ютори, дилери тощо. 3) Вибір засобів реклами.Це може бути вибір як одного засобу реклами так і комбінація рекламних звернеь у пресі тощо. Критеріями прийняття рішень при виборі носіїв реклами є: об'єкти та цілі реклами, охоплення цільової аудиторії, вартість реклами. 4) Підготовка рекламного звернення. Включає підготовку тексту, слогану, ілюстрацій тощо. 5)Розробка графіків виходу. Передбачає визначення часу та періодичності виходу реклами, тривалість демонстрації плакатів тощо.6) Планування бюджету просування товару. 1)Б.рівноваги і рентабельності (1.1.визн-ся фін. можлив-ми п-ва,1.2. розр-ся як витрати на рекламу поділені граничний прибуток від од.прод-ії,1.3. визн-ся розрахованим % від розрахованої виручки ) 2)Б. Виходячі з задачі і цілі комунікації (2.1. Б. Контакту. Має вигляд розрах-ку витрат, які забезпечують задане охоплення і повторність рекламних повідомлень в цільовій аудиторії 2.2. Б.впливу на сприйняття має вигляд розрахунку витрат, що забезпечує досягнення цільових показників, заданих для окремих складових по реакціїї аудиторії) 3) Б. орієнтований на обсяги продажі або долі ринку (3.1. Оптимальний Б. дозволяє встановити чи є рівень Б. надлишковим чи недостатнім по відношенню до оптимального рівня. Оптимальний рівень розрахов-ся як добутокеластичності прожажів по рекламі, граничного прибутку і відношення витрат на 1000 мешканців до обсягу продажів) 7) Попередня оцінка ефективності реклами. При цьому аналізуються такі питання: наскільки ефективно рекламне звернення привертає увагу цільової аудиторії, наскільки повно повідомляється про споживчі хар-ки товару, наскільки чітко визначені аргументи тощо.Ек. ефективність реклами визначаються рекламним доходом (зміна збуту товару, обумовлена рекламою) та рекламним прибутком (різниця між рекламним доходом і витратами на рекламу).
89. Маркетингова політика просування як складовий елемент маркетингової діяльності.
Просування – це будь-яка форма пові-домлення, використовувана фірмою для інф-ії, переконування чи нагадування спож-м про свої товари, образи, ідеї, громадську д-сть чив плив на сус-во. Головна мета процесу просування – стимулювання попиту.
Функції просування:
1) створює образ престижності, низьких цін або інноваційності для компанії, її продукції;
2) інформує про параметри товарів;
3) сприяє пізнаванню нових товарів;
4) підтримує популярність існуючих;
5) може змінити образи чи використан-ня товарів, які втрачають свої позиції;
6) пояснює, де можна придбати товари;
7) створює атмосферу ентузіазму серед учасників збуту;
8) переконує споживачів переходити до купівлі дорожчих товарів;
9) інформує споживачів про розпродаж;
10) відповідає на запити споживачів;
11) забезпечує обслуговування клієнтів після покупки товару;
12) обгрунтовує ціни на товари та послуги;
13) завершує угоди.
В основі просування – процес комунікативних зв’язків п-ва з ринком.
Засобами просування є:
1) реклама;
2) персональний продаж;
3) стимулювання збуту;
4) зв’язки з громадськістю.
Просув-ня спрямоване на досягнення необхідної проінформованості потенцій-них споживачів про вигоди і переваги, які споживачі отримують, купуючи товари п-ва за певною ціною і умовою продажу.
Комунікативні зв’язки п-ва з ринком передбачають:
з одного боку – направлення товарів п-ва на ринок і інформацію про них,
з іншого боку – ринок повертає п-ву гроші за реалізовану продукцію і інф-ю про сприйняття товару ринком.
90. Персональнний продаж товару: сутність та умови застосування.
Персональний продаж – це особисті контакти торгового персоналу з покуп-цями, презентація товару в процесі бесіди з метою його продажу або укладання торгової угоди.
ПП застосовується у таких випадках:
1) коли йдеться про значні замовлення та прямий канал розподілу виробник – покупець;
2) через торговельну мережу ефективніше обслуговувати географічно сконцентрованих споживачів;
3) дорога і складна техніка потребує докладного інформув-ня споживачів, демонстрацій, повторних відвідувань, додаткових послуг при збуті (упаковка, доставка, установка);
4) персональний продаж може знадобитися для визнання на ринку нових товарів;
5) організації-споживачі віддають перевагу вищому ступеневі персонального контакту і сервісу.
91. Різновиди недозволеної реклами.
Реклама – це процес розповсюдження інф-ї, який має за мету просування товарів або ідей певного замовника без його безпосередньої участі, але за його рахунок.
У рекламі забороняється:
поширювати інформацію щодо продукції, виробництво або реалізацію якої заборонено законодавством України;
вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, ставлення до релігії, за мовними ознаками, за родом і характером занять, місцем проживання, за інших обставин або такі, що дискредитують продукцію інших осіб;
подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров’ю або життю людей та навколишньому природному середовищу, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;
використовувати засоби і технології, які безпосередньо діють на підсвідомість споживача;
наводити твердження, що дискримінують осіб, які не користуються продукцією, що рекламується;
використовувати або імітувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України та звучання Державного Гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви державних органів України, крім випадків, передбачених законодавством;
рекламувати продукцію, яка підлягає обов’язковій сертифікації або виробництво чи реалізація якої вимагає наявності спеціального дозволу (ліцензії), у разі відсутності відповідного сертифіката, ліцензії;
вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім’я без згоди останньої;
імітувати (копіювати або наслідувати) загальне вирішення, текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі іншої продукції, якщо інше не передбачено законодавством України про авторське право та суміжні права.
92. Планування рекламної діяльності.
Реклама – це процес розповсюдження інф-ї, який має за мету просування товарів або ідей певного замовника без його безпосередньої участі, але за його рахунок.
Планування реклами складається з таких пунктів:
1) визначення мети реклами – створює основу для рекламного бюджету, для розробки стратегії реклами;
2) визначення і розподіл рекламного бюджету;
3) розробка стратегії реклами;
4) вибір засобів інформації (планування засобів інформації);
5) перевірка впливу реклами.
93. Суб’єкти та об’єкти реклами.
Реклама – це процес розповсюдження інф-ї, який має за мету просування товарів або ідей певного замовника без його безпосередньої участі, але за його рахунок.
Суб’єкти:
виробники – ті, хто здійснює рекламу:
© рекламні агенства;
© фірми.
Об’єкти:
1) споживачі (покупці);
2) посередники;
3) експертні організації.
94. Мотиви реклами: сутність та різновиди.
Реклама – це процес розповсюдження інф-ї, який має за мету просування товарів або ідей певного замовника без його безпосередньої участі, але за його рахунок.
Головним мотивом є отримання прибутку від рекламної д-сті або визнання з боку цільової аудиторії.
Особи, які здійснюють на безоплатній основі діяльність щодо виробництва і розповсюдження соціальної рекламної інформації, передачі свого майна (в тому числі коштів) іншим особам для виробництва і розповсюдження соціальної рекламної інформації, користуються пільгами, передбаченими законодавством про благодійну діяльність.
95. Функції реклами в залежності від стадії життєвого циклу товару.
Реклама – це процес розповсюдження інф-ї, який має за мету просування товарів або ідей певного замовника без його безпосередньої участі, але за його рахунок.
1) На етапі виведення товару на ринок, в період створення первинного попиту застосовується інформативна реклама, функціями якої є розповідь про новинку, про зміну цін тощо.
2) На етапі зростання, коли фірма тільки формує вибірковий попит, озираючись на конкурентів, застос-ся запобіжна реклама, функціями якої є навіювання думки про перевагу марки, переконати споживача тут же зробити покупку, спонукає замовника до зустрічі з торговельним агентом фірми.
3) До нагадувальної реклами зверта-ються на етапі зрілості для підтвер-дження раніше прийнятого вибору (де купувати товар, товар може знадоби-тися найближчим часом, підтримування знань про товар).
96. Сутність та мета реклами.
Реклама – це процес розповсюдження інф-ї, який має за мету просування товарів або ідей певного замовника без його безпосередньої участі, але за його рахунок.
Без реклами неможливе формування широких ринків товару, перетворення потенційно існуючих потреб на попит. Перед покупцем світ виробів, послуг, ідей постійно розширюється, що спону-кає його дедалі частіше звертатися за порадою до спеціалістів, прислухатися до думки авторитетних людей, фірм. Покупець звичайно довіряє Р., яка в силу своєї специфіки найбільше впливає на його уяву. Р. має на меті не тільки зародити думку про потребу споживача в якомусь товарі, а й викликати палке бажання купувати, вдаватися в разі необхідності до послуг банків для отримання кредитів, шукати заробітків. Успіх супроводжує тих п-ців, яким вдалося знайти найтонші, найгнучкіші методи впливу на розум, почуття, поведінку людей через рекламу.
97. Види реклами в залежності від цілей.
Реклама – це процес розповсюдження інф-ї, який має за мету просування товарів або ідей певного замовника без його безпосередньої участі, але за його рахунок.
Види реклами:
1) Інформативна – цілі реклами: доводить до відома споживачів інф-ю про товари, їх види, призначення, пок-ки якості, особливості, принципи дії таін., інформує про рівень і динаміку цін на них; формує образ фірми. Особливо важливою є на етапі зростання випуску продукції для формування селективного попиту.
2) Переконувальна – заохочує спож-ча віддати перевагу тому чи тому товару (марці); змінює на ліпше ставлення споживача до товару; переконує у необхідності придбати товар.
3) Нагадувальна – нагадує про товар, місце й умови його продажу та використання.
4) Підкріплювальна – підтримує, підтверджує добру думку про товар після його купівлі та викор-ня споживачем.
5) “Обличчя фірми” – своєю солідністю, якістю підкреслює статус фірми, її надійність, прогресивність, стабільність.
98. Оцінка ефективності рекламної програми.
Реклама – це процес розповсюдження інф-ї, який має за мету просування товарів або ідей певного замовника без його безпосередньої участі, але за його рахунок.
Розрізняють торговельну і комунікатив-ну ефективність рекламної кампанії.
Торговельна еф-сть визначається:
1) методом оцінки збільшення обсягів продажу до і після проведення рек-ої компанії;
2) аналітичним методом на основі кореляції витрат на рекламу і обсягів продажу;
3) експериментальним методом за доп. рекламних (з проведенням реклами) і контрольних (без проведення реклами) ринків.
Оцінку комунікативної еф-ті рек-ої компанії можна отримати на основі тестування ринку до її початку і в період її проведення.
99. Сутність та задачі стимулювання збуту.
Стимулювання збуту – комплекс захо-дів, звернутих до споживача, особисто ознайомленого з даним товаром, а також до продавців, посередників комерційних операцій: демонстрація товару, виставки, каталоги, фільми, сувеніри, вікторини, видача купонів тощо.
Об’єктами уваги, як видно з визначення, можуть бути покупці, посередники і торговий персонал фірми. Покупців за-кликають безпосередньо до здійснення купівлі, посередників і продав-в спону-кають до активної і професій-ї вправ-ності заради досягнення найвищого рівня продажу.
Завданням СЗ є прискорення чи поси-лення відповідної реакції ринку за доп. різноманітних засобів активізованого впливу.
До сфери завдань стимул-ня спож-в входить:
1) заохочення до інтенсивних покупок і застосування товару;
2) привернення уваги до товару тих, хто користу-ся ідентич-м тов-м конкурентів.
Стимул-ня посер-в спрямоване на:
1) включення пропонованих фірмою товарів до нового асортименту;
2) підтримку більш потрібного рівня запасів товару;
3) проникнення у нові сегменти ринку;
4) збільшення частки товару порівняно з конкурентами.
Стимул-ня працівників торгівлі спря-моване: на заохочення їх підтримувати актуальність нового товару, чутливо реа-гувати на зауваження клієнтів, залучати якомога більше відвідувачів, підвищува-ти рівень позасезонного продажу.
100. Засоби стимулювання збуту.
Стимулювання збуту – комплекс захо-дів, звернутих до споживача, особисто ознайомленого з даним товаром, а також до продавців, посередників комерційних операцій: демонстрація товару, виставки, каталоги, фільми, сувеніри, вікторини, видача купонів тощо.
Об’єктами уваги є покупці, посередники і торговий персонал фірми. Засоби СЗ щодо кожного з них різні.
На покупця найбільше впливають через:
1) пропозиції щодо повернення грошей;
2) зміну упаковки;
3) конкурси лотерей;
4) преміальний продаж – винагорода товаром за низькою, доступною ціною, а в деяких випадках – безкоштовно як заохочення за купівлю іншого товару;
5) знижки;
6) кредити;
7) купони – це сертифікати, які дають право на зазначену знижку при купівлі конкретного товару;
8) залікові талони – специфічний вид премії, що її одержують споживачі при здійсненні покупки, яку вони можуть обміняти на товар у спеціальних обмінних пунктах;
9) демонстрації;
10) розповсюдження зразків.
До посередників застосовують:
1) проведення торговельних конкурсів;
2) постач-ня част-ни тов-в безкоштовно;
3) знижки;
4) заліки дилерам за включення товару в номенклатуру;
5) організацію спільної реклами.
Торговел-й перс-л фірми стимулюється:
1) преміями;
2) конкурсами;
3) конференціями продавців.
101. Сутність паблік рілейшинз.
“Паблік рілейшнз” – неособистісне сти-мулювання попиту на товар, послугу або створення доброзичливого ставлен-ня до вир-ка за доп. розміщення у пресі, теле- і радіопередачах, у спектаклях ви-гідних даних про товар та його вир-ка.
До п.-р. звертаються з метою популя-ризації марочних та звичайних товарів, створення іміджу особам, фірмам, краї-нам (зацікавлення туристів, іноземних інвесторів, створення репутації в між-нар. співтоваристві).
Хар-ка ПР:
1) висока достовір-ть інф-ії в очах спож-в, оскільки її подають у вигляді новини, а не рек-ї об’яви;
2) широке охоплення аудиторії;
3) довготривалий ефект;
4) зміст інф-ії фірма не завжди контролює;
5) найчастіше доповнює рекламу.
ПР склад-ся з 2-х відносно самостійних напрямків:
1) паблісіті (пропаганди);
2) спонсорство.
Паблісіті – розмаїті неоплачувані, неко-мер-ні форми розповсюдження позитив-ної інф-ї про п-во та його продукцію че-рез засоби масової інф-ї чи безпосеред-ньо зі сцени.
Спонсорство – с-ма взаємовигідних договірних відносин між спонсором і субсидованою стороною.
102. Основні засоби паблік рілейшинз.
“Паблік рілейшнз” – неособистісне сти-мулювання попиту на товар, послугу або створення доброзичливого ставлен-ня до вир-ка за доп. розміщення у пресі, теле- і радіопередачах, у спектаклях ви-гідних даних про товар та його вир-ка.
ПР склад-ся з 2-х відносно самостійних напрямків:
1) паблісіті (пропаганди);
2) спонсорство.
Паблісіті – розмаїті неоплачувані, неко-мер-ні форми розповсюдження позитив-ної інф-ї про п-во та його продукцію че-рез засоби масової інф-ї чи безпосеред-ньо зі сцени.
Основні засоби паблісіті:
1) Встановлення і підтримка зв’язків із пресою:
© проведення фірмою прес-конференцій та брифінгів, на яких обговорюють її досягнення, проблеми та перспективи;
© розсилання у ЗМІ прес-релізів (інформаційних повідомлень);
© написання статей про фірму, її товари, д-сть у справі охорони довкілля тощо;
© організація інтерв’ю з керівництвом фірми в ЗМІ;
© публікація щорічних офіційних звітів про д-сть фірми тощо.
2) Участь представників фірми в роботі з’їздів, конференцій і семінарів профес-х чи громадських організацій.
3) Організація фірмою різноманітних заходів, що мають хар-р події (організація спец. заходів, пов’язаних з ювілеєм фірми або певною знаменною подією в житті країни, святом).
4) Товарна пропаганда – д-сть, спрямована на популяризацію певного виду товару, який з різних причин ринок недостатньо визнає, незважаючи на його позитивні властивості.
5) Лобіювання – цілеспрямована д-сть фірми у справі впливу на органи держ-ї влади для прийняття ними потрібних нормативних актів та створення сприят-ливих для неї умов функціонування.
Спонсорство – с-ма взаємовигідних договірних відносин між спонсором і субсидованою стороною.
Спонсор може надавати субсидов-й стороні грошові кошти або свої товари, послуги, сировину тощо.
Спонсорувати можна конкретних осіб, організації чи проведення певних спортивних, мистецьких та ін. акцій. Зі свого боку, субсид. стор. зобов’язується сприяти досягненню М-х цілей спонсора, напр., згадувати спон-ра у своїх публічних виступах, публікаціях у ЗМІ, пропагувати його фірмову назву, символіку тощо.
Об’єкти спонсорингу:
1) сфера спорту;
2) сфера культури;
3) соц-на сфера.
103. Основні задачі паблік рілейшинз.
1) Популяризація марочних та звичайних товарі, осіб, місць, ідей, д-сті, організацій та цілих країн;
2) Відродження (відновлення) інтересу до товарів;
3) Привертання уваги до організації або виправлення небажаного уявлення про неї;
4) Забезпечення фірмі бажаної відомості, формування уявлення про неї як про організацію з високою громадською відповідальністю та протидіяння поширюванню небажаних чуток та відомостей;
5) Притягування туристів, іноземних капіталовкладень та забезпечення міжнародної підтримки.
104. Сутність та роль каналів розподілу в системі маркетингу.
Канали розподілу – це сукупність проміжних ланок залучених до процесу просування товару з метою забезпечення кінцевих споживачів цим товаром. В якості проміжних ланок можуть виступати: прості посередники; оптові торговці; роздрібні торговці.
Маркетингова політика розподілу – це діяльність фірми щодо планування, організації та контролю фізичного переміщення товарі від виробника до місць продажу або використання, до потреб споживачів і отримання відповідного зиску.
Основною метою каналу розподілу є забезпечення доступності товарів до споживачів. Це передбачає:1) точно визначити потреби цільового ринку; 2) формування ефективних каналів розподілу; 3) створення умов для швидкої зустрічі покупця з товаром.
Організація продажу товару безпосередньо споживачу може здійснюватись шляхом пропонування товарів у роздрібному торговельному підприємстві, ліцензованої торгівлі, прямого продажу споживачам.
105. Функції учасників каналу розподілу.
Основними учасниками каналів розподілу є торговельні посередники. Торговельні посередники – торговельні організації, підприємства або особи, які перепродають товар для задоволення потреб ринку і отримання прибутку. Вони поділяються на простих посередників та торговців.
Серед функцій учасників каналів розподілу можна назвати такі як: створення кінцевого торговельного продукту з метою залучення найбільшої кількості покупців; визначення цільового ринку; формування торгового асортименту; функція пов’язана з ціноутворенням; функція-просування; організація фізичних потоків товару; обладнання торгівельного місця; стимулювання попиту та інші.
106. Рівень каналу розподілу.
В процессе решения вопроса о каналах сбыта различают:
Канал нулевого уровня (канал прямого маркетинга). Он состоит из производителя, который непосредственно продает товар клиенту.
При этом продавец использует три способа прямой продажи:
Торговля через магазины, принадлежащие производителя;
Посылочная торговля;
Торговля вразнос.
Канал одноуровневый. Включает в себя еще одного посредника, обычно это розничные торговцы.
Двухуровневый канал. Включает в себя розничных и оптовых торговцев.
Трехуровневый канал. Состоит из трех посредников: оптовый, мелкооптовый и розничный продавец.
Наличие многоуровневых каналов предоставляет следующие преимущества:
Посредники уже имеют свою собственную клиентуру, что автоматически расширяет клиентуру продавца.
Предприятию нет необходимости формировать собственное складское хозяйство.
Недостатками многоуровневых каналов являются:
Может возникнуть зависимость от посредника.
Может утратится непосредственный контакт производителя с клиентами.
Производители (поставщики) должны выбирать между сбытом с помощью собственных органов распределения либо с помощью внешних органов (посредников).
Существуют следующие собственные средства продаж:
Продажи с помощью коммивояжеров (являются служащими фирмы, оплачиваемыми фиксированным окладом, к которому, в зависимости от продаж, добавляются комиссионные).
Продажи с помощью сбытовых филиалов предприятия. Преимущества такого способа продаж является то, что филиалы могут обеспечить требуемый уровень сервисного обслуживания, консультационные услуги и к тому же, филиал экономически зависим от головной фирмы.
Внешние средства продаж подразделяются на:
Договорных сбытовиков. Как правило, договорной сбытовик сам обеспечивает складское хозяйство и техническое обслуживание продукции.
Торговых представителей. Они оказывают посреднические услуги на заключение сделок, но не приобретают прав собственности на товар.
107. Роль прямого та посереднього маркетингу в маркетинговій політиці розподілу.
Прямий маркетинг – це інтерактивна маркетингова система розподілу товарів в межах якої використовуються різні засоби для безпосереднього зв’язку з потенційними споживачами з метою отримання відгуку або здійснення у будь-якому регіоні ринку. Прямий маркетинг забезпечує комунікаційну відбіркову ефективність, персоніфікацію звернення та розвиток сталих зв’язків. Використання прямого маркетингу дозволяє зменшити витрати на штатний торговий персонал і забезпечити економію часу пов’язану з купівлею товару. Є такі напрямки прямого маркетингу: 1) маркетинг прямого продажу; 2)маркетинг комп’ютерних мереж; 3)маркетинг відносин. Продаж без посередників здійснюється шляхом: 1) надання каталогів; 2)замовлення поштою; 3)продаж по телефону; 4)формування бази даних покупців.
Посередницький маркетинг – це маркетинг за участю посередників. Посередницька діяльність у каналах розподілу – це виконання спеціалізованими підприємствами, організаціями чи окремими особами спеціальних функцій щодо сприяння налагоджуванню та реалізації комерційних відносин і споживачів на товарному ринку. Основними принципами посередницької діяльності є: рівноправність сторін; підприємливість; оперативність та мобільність; обслуговування контрагентів; економічна заінтересованість контрагентів; комерційні засади діяльності; договірні взаємовідносини.
110. Вертикальна маркетингова система та її основні типи.
Поряд із традиційними каналами розподілу у світовій практиці останнім часом набули популярності вертик.маркетинг. сис-ми(ВМС). ВМС складаються з виробника, оптових і роздрібних торгівців, котрі співпрацюють як єдина сис-ма. Узгодження дій кожного з учасників можуть зумовити різні фактори, які і визначають тип ВМС. Корпоративна МС- якщо всі ланки розподілу є власністю одного її члена. Найчастіше власником є виробник, але ним може лути і торгівелний посередник. Договірні МС складаються з незалежних фірм, що пов'язані з договірними відносинами і координують програми своєй діяльності для спільного досягнення кращих комерційних результатів. Керовані МС координують свою діяльність не внаслідок приналежності до певного власника, а завдяки економічній могутності одного з учасників сис-ми. Створення ВМС усіх розглянутих типів має на меті головне-можливість конторолювати діяль-ть каналу розподілу і запобігати виникненню конфліктів між окремиим його учасниками, якщо вони намагаються досягти власних цілей.
111. Горизонтальна МС.
Вони виникають при об'єднанні двох або більше під-в, які спрямовують свої зусилля для ефективного викор-ня своїх марк-вих можливостей. В окремої фірми може не вистачати фін.рес-в., виробничих потужностей або досвіду для самостійної діяльності, вона може побоюватися браит на себе ризик. Співробітництво здійснюється на тимчасових або постійних засадах.
112. Франчайзінг.
Франчайзные системы – системы распределения, в которых материнская компания (обычно промышленная) предоставляет оптовому или розничному торговцу исключительное право продавать ее продукцию в определенном районе. Одна из наиболее быстро развивающихся форм распределения, на которую приходится около трети розничного товарооборота США.
Франчайзінг – одна з стратегій використання товарних марок. Сутність її полягає в тому, що добре відоме всім підприємство – франчайзер – на ліцензійній основі надає право використовувати свій товарний знак (і відповідну технологію) невеликому самостійному підприємству. Останнє використовує авторитет і довіру споживачів до відомої марки, але водночас бере на себе велику відповідальність за підтримання його авторитету.
Франчайзинг – це вертикальна договірна маркетингова система збуту товарів. Він передбачає тривалі договірні відносини за якими одна фірма надає іншій право на ведення торгового бізнесу на обмеженій території при дотриманні встановлених правил і під певною торговельною маркою. При цьому покупець цієї пільги сплачує певну суму плюс відсоток від обсягу продаж і отримує право використання торгової марки, постійну підтримку і досвід продавця. Існують наступні типи франчайзингу, які зв’язують на певних поточних умовах:
1) виробника і роздрібного торгівця
2) оптового торгівця і роздрібного торгівця
3) роздрібних торгівців між собою.
113. Сутність і зміст маркетингової політіки товарного руху.
Маркетингова п-ка розподілу - це діяльність фірми щодо планування, реалізації та контролю фізичного переміщення товарів від місць їх в-ва до місць продажу чи використання з метою задоволення попиту й отримання відповідного зиску. Ключовий момент М.П.Т.Р. це вибір та конструювання каналів розподілу. Основна мета збут. Політики – організація збутової мережі для ефективного продажу виготовленої продукції. Комплекс маркетингових заходів, спрямованих на реалізацію цієї мети, вкл-є визначення: стратегії збутової політики, методів товароруху, типів та числа рівнів каналів товароруху, ширини каналу товароруху, рівня інтенсивності каналу товароруху, системи керівництва каналами збуту. Плануючи збутову політику, необхідно вибрати стратегію збутової п-ки- як саме має бути організована система збуту: через власну або дилерську мережу, через які типи торгових посередників слід здійснювати товарорух.
114. Методи збуту товарів.
Плануючи збутову політику , керівництво обирає стратегію збутової політики, тобто, як саме має бути організована система збуту: через власну чи дилерську мережу, через які типи торгових посередників слід здійснювати товарорух. Існують три основні методи збуту:
1.Прямий – виробник безпосередньо збуває продукцію покупцям,
2.Побічний – збут організовано через незалежних посередників,
3.Комбінований – через організацію із спільним капіталом фірми-виробника і незалежної фірми.
Більшість укр. підприємств використовують прямий метод,але світова практика свідчить,що це не перспективно,тому що гарантом ефективності збуту є прфесіоналізм посередників. Метод реалізації підп-ом своєї продукції залежить від виду виробу та специфіки господарської діяльності в даному регіоні.
115. Прямий збут: сутність та умови застосування.
Прямий збут (канали прямого М.) - це коли збутову діяльність здійснює безпосередньо виробник через свої збутові підрозділи (збутові фідії і збутові контори). Збутові філії розміщують у містах де зосереджені численні споживачі даної прод-ії. Вони мають складські приміщення для зберігання значних товарних запасів, а токож сис-му сервісного обслуговування, якщо це зкмовлене типом ринку івидом