Xreferat.com » Рефераты по маркетингу » Аналіз стану електронної торгівлі в агропромисловому комплексі України

Аналіз стану електронної торгівлі в агропромисловому комплексі України

моделі Інтернет – проекту. [32]

Очевидно, що ця модель, хоч і має право на існування, дуже слабо пов'язана з прибутковістю, що, власне, і підтверджується нинішнім станом речей - більшості експериментів в області електронної комерції так і не вдалося досягнути окупності. І багато які проекти, що шумно стартували, до теперішнього часу або закриті, або заморожені в очікуванні нових інвесторів, в появу яких творці ресурсів вже не дуже вірять.

На жаль, тенденція самодостатності інформаційних технологій широко розповсюджена в пострадянському Інтернет - бізнесі. Багато підприємств - суб’єктів електронної комерції України стали жертвами саме такого непродуманого підходу. Інтернет - проекти будувалися досвідченими Web-дизайнерами і Web-майстрами, які часто не мали відповідного досвіду в практиці реального бізнесу. Вони створювали грамотні, професійні сайти, просували та рекламували їх в мережі, домагалися збільшення їх відвідуваності, але це не вело до зростання об'ємів реального продажу [21]. Причини, на нашу думку, криються в надмірному захопленні технічною стороною створення Інтернет - ресурсів.

Першопроходці електронної комерції ринулися в найбільш поширену й очевидну галузь підприємництва - роздрібну торгівлю. Інтернет - магазини росли як гриби після дощу, нічим не відрізняючись один від одного і копіюючи своїх американських побратимів. При цьому відкрилася ще одна помилка українського електронного бізнесу: пряме перенесення американського досвіду на українські реалії не принесло бажаних результатів. Основна причина цього, на нашу думку, криється в психологічній оцінці вартості вільного часу та особистих зусиль. Ціни в українських Інтернет - магазинах часто вищі, ніж у традиційних магазинах, тому їх клієнтами можуть стати лише заможні люди, які цінують особистий час та комфорт.

За інформацією компанії TNS Interactive, з 37 країн, що досліджувались, Україна виявилася найбільш консервативною щодо популярності Інтернету та Інтернет - купівель. Згідно з цими даними, всього 4% жителів нашої країни мають доступ до мережі і лише 1% користувачів Інтернет є одночасно Інтернет - покупцями. На відміну від більшості країн, де як основні причини відмови від on-line купівель називалися питання безпеки, жителі України взагалі не довіряють Інтернет - магазинам.

Важливу роль в розвитку ринку роздрібної Інтернет - торгівлі грає соціальний аспект - готовність покупців до роботи в мережі, доступність Інтернет, масове поширення платіжних карток і електронних платіжних систем, платоспроможність населення. Крім того, стримуючими чинниками є також погана організація доставки товару та недовіра до систем передоплати. Очевидним результатом такого становища є те, що більшість підприємств електронної комерції В2С в Україні являють собою вітрини магазинів, а не джерело заробітку.[46]

Таким чином, на поточній стадії розвитку електронної комерції в Україні функціонування Інтернет - магазинів не виходить за рамки експерименту щодо використання можливостей мережі. Однак все вищесказане зовсім не заперечує майбутнього української роздрібної торгівлі в Інтернет. Існують ринки товарів і послуг, для яких електронна торгівля значно вигідніша за традиційну торгівлю, а загальні проблеми (недосконалість апаратної і технологічної бази, систем доставки й оплати, низька платоспроможність населення і т.п.) не так значущі. Це цифрові товари та інформація, для якої важлива оперативність доставки, предмети розкоші (автомобілі, антикваріат, коштовності), рідкісні товари, витрати на пошук і придбання яких є значними (запчастини, спеціальна література), туристичні послуги. Багатообіцяючим, на нашу думку, є також ринок продажу та оренди житла.

Крім того, при належному підході on-line - торгівля товарами АПК може виявитися вельми життєздатною. Ринок АПК є нішевим, а не масовим, тому найбільш вірогідними товарами на цьому ринку можуть стати продукти з тривалим терміном зберігання. [22]

Одним з шляхів розвитку on-line - торгівлі товарами АПК можна назвати гібридні моделі, при яких покупець робить замовлення через Інтернет, а забирає його в традиційному магазині. Такі моделі можуть використовують готову інфраструктуру супермаркетів для отримання додаткового прибутку. В умовах недосконалості технічних можливостей Інтернет в Україні розумно також пропонувати формування замовлень в режимі off-line з подальшою передачею інформації в Інтернет.

Гібридна модель застосовна і при торгівлі електронними товарами. У цьому випадку покупці приймають рішення щодо купівлі на Web – сторінці компанії, але вважають за краще тестувати подібні товари безпосередньо в магазині.

Однак, на наше глибоке переконання, найбільш перспективним в Україні є ринок електронної комерції В2В. На сьогоднішній день є всі підстави вважати, що корпоративний сектор України має щільність підключення, порівнянний з доступністю Інтернет для населення розвинених країн Заходу. При цьому корпоративні клієнти постійно здійснюють операції купівлі-продажу з використанням однієї з кращих в світі систем безготівкових розрахунків системи електронних платежів Національного банку України.

Також, на наш погляд, позитивним чинником, що впливає на розвиток масштабних В2В - проектів, є позиція Національного банку України щодо надійності та безпеки заходів електронної комерції. Його бажання з приводу суворих вимог до безпеки торгівельних систем в Інтернет не має прямого відношення до їх функціонального розвитку, але жорсткі вимоги НБУ стануть каменем спотикання для будь-яких примітивних проектів. З цієї точки зору створення високо надійних, добре захищених, але функціонально обмежених систем є нераціональним.

Але найбільш істотним є те, що в нашій країні вже з'явилася соціальна потреба в В2В - системах: Одним з ключових чинників такої трансформації став прихід так званого «нового менеджменту» - керівників, гнучко реагуючих на вимоги ринку. У своїй діяльності вони роблять упор на прозорість бізнесу, швидкість прийняття рішень, зниження собівартості трансакцій, аналіз результатів і прогнозів розвитку бізнесу, персоналізацію відповідальності і акумулювання знань в компанії.

На жаль, більшість українських корпоративних порталів ще не реалізують покладену на них місію і представляють лише стандартну інформацію про продукцію компанії та її реквізити. Але слід зазначити, що останнім часом багато корпоративних сайтів урізноманітнили свій зміст, додали режим зворотного зв'язку, інформацію про вакансії тощо [32].

На нашу думку, необхідною умовою успішного бізнесу в Інтернет є наявність сучасної розвинутої системи управління і планування виробництва. Без упорядкування процесів усередині організації Інтернет - рішення не приносять серйозного ефекту, а формують лише додаткові канали зв'язку [64].

Саме така внутрішня інформаційна система є своєрідним стартовим кроком для переходу на системи електронної взаємодії з клієнтами, постачальниками і партнерами. В Україні ж далеко не всі навіть великі підприємства мають добре розвинену систему ERP.

Тим часом на Заході поголовне захоплення системами ERP середини 90-х років вже змінилося таким же масштабним розвитком систем управління відносинами з клієнтами . Якщо раніше компанії намагалися підвищити ефективність свого бізнесу за рахунок оптимізації внутрішньої структури, то зараз вони також зайнялись і оптимізацією відносин з клієнтами, оскільки Інтернет є чудовим середовищем підвищення прозорості бізнесу та узгодженості функцій бізнес – партнерів [41].

Більш того, розвиток електронної торгівлі сприяє так званої спільної комерції, при якій підприємства не тільки купують один в одного продукцію, але працюють спільно над створенням нових товарів і послуг. Компанія - покупець в цьому випадку виступає в ролі виразника інтересів кінцевого споживача. У зв'язку з цим виникає нова концепція корпоративної інформаційної системи, призначеної для управління ресурсами і зовнішніми зв'язками підприємств.

В Україні, на жаль, позитивний досвід впровадження звичайних систем ERP ще дуже малий, а досвід впровадження систем CRM зовсім відсутній. Проте, деякі українські підприємства активно переглядають свої бізнес - стратегії і впроваджують технології електронного ведення бізнесу. Насамперед це відноситься до систем ERP і їх адаптації до автоматизації процесів взаємодії з іншими учасниками ринку. Позитивно, що цей сектор розвивається вельми динамічно. Так, раніше основними критеріями вибору корпоративних систем були розвинена функціональність для автоматизації внутрішніх процесів, податкового і управлінського обліку, готовність модулів системи до інтеграції. Сьогодні ж на перше місце виходить мінімізація сукупної вартості володіння системою і автоматизація зовнішніх бізнес - процесів на базі ERP - системи, інтегрованій з Інтернет. Вагомими факторами є також можливість роботи з ERP - системою у видаленому режимі, реалізація механізму електронної торгівлі, повна CRM-функціональність, управління ланцюжками постачання [65].

На жаль, використання розвинутих інформаційних систем для удосконалення бізнес - процесів доступне лише великим підприємствам, оскільки впровадження систем класу ERP, CRM і т.п. досить коштовне та вимагає значних додаткових зусиль. Малим та середнім підприємствам поки приходиться задовольнятися безкоштовним програмним забезпеченням типу MS Excel чи стандартними «клаптевими» програмами типу 1-С Бухгалтерія тощо.

Також в Україні ще відсутні електронні ринки світового зразка, що дозволяють завдяки новітнім технічним рішенням проводити операції між підприємствами цілковито в режимі on-line. Багато так званих електронних ринків не включають фінансових послуг (проведення платежів, гарантій виконання операції, короткострокового кредитування покупця, клірингу), надто рідкі послуги логістики. Існуючі торгівельні майданчики реалізують лише так звані електронні дошки оголошень - дозволяють покупцям і продавцям знайти один одного і укласти угоду. Наступні кроки, що стосуються виконання угоди, в більшості випадків залишаються за межами торгівельної системи.

Крім того, перше покоління систем міжфірмової on-line торгівлі було створено фірмами - виробниками. Але такі рішення накладають обмеження на розвиток клієнтської бази (на такому вузлі фактично представлений лише один продавець). Розумним рішенням для української В2В – торгівлі є створення спеціалізованих великих торгових систем, які нададуть змогу вийти на ринок великої кількості малих і середніх фірм.

Першопроходці електронної комерції В2В стикаються з серйозними, специфічними для нашої країни, проблемами. Справа в тому, що розвиток електронних ринків на Заході спирається на багатий досвід, отриманий компаніями при розробці і експлуатації корпоративних сайтів і інформаційних систем. В Україні ж такого досвіду немає. Як немає і звички ретельно планувати і розробляти стратегію свого бізнесу. Це перешкоджає великим інвестиціям в В2В- проекти, тому багато з них живе довгий час лише на папері [23].

Традиційна непрозорість українських компаній, а також неготовність ділитися з конкурентами інформацією є основними перешкодами розвитку електронної комерції B2B в Україні. Висока міра концентрації і вертикальної інтеграції ключових українських ринків не сприяють прагненню гравців включити електронну міжкорпоративну торгівлю в розряд першочергових задач.

Іншими причинами повільного розвитку B2B в Україні є неготовність більшості управлінського апарату до складного процесу впровадження B2B - систем, недолік в IT - фахівцях, що добре розуміють бізнес-процеси, відсутність відповідного законодавства і загальний скептицизм, пов'язаний з Інтернет - проектами.

Таким чином, цей сектор електронної комерції перебуває в стадії становлення і перед ним стоїть багато проблем. Головною задачею його учасників є розвиток клієнтської бази і перетворення технологічних ідей в прибутковий бізнес. При цьому необхідно вирішити безліч організаційних, технологічних і фінансових питань.

У будь-якому випадку, системи В2В в Україні поки не приносять прибутку, і перед ними гостро стоять питання підвищення прибутковості. У пошуках рішень для збільшення рентабельності В2В - проектів звичайно використовуються дві стратегії - розширення спектру послуг, що надаються, та впровадження механізмів довіри клієнтів.

Розширення спектру послуг, що допомагають в проведенні трансакцій, робить електронні ринки більш привабливими для їх учасників. Насамперед це стосується впровадження систем стеження ланцюжків постачання, електронних розрахунків по операціях і логістики. Це включає також такі механізми торгівлі, як узгодження цін в режимі on-line, проведення аукціонних торгів тощо. Для збільшення довіри клієнтів українські системи В2В можуть впровадити механізми страхування операцій, оцінки і рейтингу репутації учасників торгів, сертифікації товарів і гарантування оплати здійснених операцій.

Ще раз необхідно підкреслити, що в Україні творцями потужних електронних ринків повинні стати великі підприємства (банки) чи їх конгломерати, оскільки в сучасних умовах для середніх, і особливо для малих підприємств не має можливості створити повнофункціональні і захищені В2В - системи через їх велику коштовність та трудомісткість. С другого боку, такі системи дозволять малим та середнім підприємствам активно використовувати переваги електронного бізнесу шляхом проведення електронних закупівель, керування ланцюжками постачань, спільного планування і прогнозування тощо.

Необхідно також відзначити, що одним зі шляхів залучення малих і середніх підприємств до електронного бізнесу, а також значного спрощення їхньої діяльності є електронна взаємодія з державними органами. Це включає електрону подачу обов'язкової звітності податковим і іншим органам, одержання on-line консультацій, електронне декларування митних вантажів тощо.

Дуже перспективним як з погляду ефективності господарської діяльності державних органів, так і з боку розвитку підприємництва в нашій країні є залучення малого і середнього бізнесу до системи електронних державних закупівель. Практика роботи подібних систем довела їх очевидні переваги. По-перше, це одержання і надання інформації в електронному вигляді і внаслідок цього прискорення процесу закупівель. По-друге, прозорість процесу закупівель, при якому уся релевантна інформація є відкритої для всіх користувачів системи. По-третє, залучення великого числа учасників, у тому числі малих і середніх, у процес державних закупівель і автоматичний відбір найбільш доцільного варіанта.[61]

Сьогодні лише небагато які українські компанії чітко розуміють свій шлях в сфері електронного бізнесу. Щоб оцінити доцільність різних моделей електронного бізнесу варто порадити традиційним компаніям запустити пілотні проекти. Такі проекти можуть здійснювати продаж в режимі on-line, реалізовувати зовнішні зв’язки з існуючими та новими клієнтами чи виконувати закупівлю on-line .

Таким чином, незважаючи на складність і невизначеність, традиційні українські компанії розуміють, що в довгостроковій перспективі електронний бізнес одночасно представляє загрозу і відкриває нові можливості. Вони бачать, як конкуренти роблять перші кроки по впровадженню електронного бізнесу і деякі вже сьогодні домагаються значних результатів. Тому на українському ринку електронного бізнесу в найближчі роки має бути стадія жорсткого конкурентного розвитку. Багато хто з учасників не витримає цієї гонки і зійде з дистанції. Інші підуть на злиття зі своїми колишніми конкурентами з метою консолідації аудиторії і зниження витрат. У результаті, виживуть найсильніші гравці, що домоглися широкого визнання у Інтернет - користувачів.

3.3 Оптимізація роботи підприємств за допомогою B2B рішень

Більшість компаній, торгуючих сільськогосподарською продукцією не вважають необхідністю розглядати серйозно оптимізацію своїх бізнес процесів, тим більше за допомогою B2B рішень. Це цілком з'ясовно. У разі, коли компанія добивається додаткових знижок від постачальників, заощаджені гроші видно відразу, те ж саме відбувається при продажі свого товару за вищу ціну. Трохи інакше йде справа з оцінкою результатів впровадження B2B рішень, оскільки в цьому випадку для ясності картини заощаджених засобів необхідний детальний аналіз. Більш того, результат, що отримується від використання цих рішень, не завжди є негайним і яскраво вираженим, що і породжує сумніви, тим більше що у багатьох присутній страх перед новими технологіями.

Як би там не було, для того, щоб успішно використовувати системи управління бізнес процесами не обов'язково бути багато мільярдною корпорацією. Будь-яка компанія, будь то виробник, дистриб'ютор, імпортер, експортер, торговий дім, ділер, і навіть роздрібний продавець може підняти свою продуктивність шляхом зниження витрат і зростання продажів за допомогою наявних рішень B2B. Такі рішення досить багатообразні і багатогранні і вони можуть бути підібрані, щоб задовольнити потреби бізнесу будь-якого вигляду.

Не дивлячись на те, що B2B-сегмент в Україні розвинений все ще досить слабо, в деяких галузях відкрилося декілька проектів, що активно розвиваються. Таким чином, в таких сегментах, як агропромисловий ринок, на даний момент існує найбільша кількість B2B-рішень, між проектами починається конкуренція. В цьому випадку просте створення майданчика, на якій компанії можуть

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: