Маркетингова стратегія суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності
Наступним напрямком аналізу майнового стану підприємства є визначення співвідношення між сумою наявних активів та обсягами діяльності. З цією метою в процесі аналізу розраховуються показники оборотності (ділової активності): коефіцієнт оборотності активів, період обороту активів, тривалість операційного процесу. За даними балансу підприємства за 2006-2007 роки та звіту "Про фінансові результати" за ті ж самі періоди знаходимо:
Коефіцієнт оборотності (кількість обертів) за формулою:
Коб. = Валовий дохід / Обігові кошти:
для 2006 року
Коб = 915,5/12,7 = 71,8
для 2007 року
Коб = 2616,6/109,0 = 24,0
Методом різниць визначаємо кількісний вплив факторів на зниження коефіцієнту оборотності оборотних коштів (табл.2.17)
Таблиця 2.17
Баланс впливу зміни факторів на зміну коефіцієнта оборотності оборотних активів турагентства
| Зміна факторів | Зміна коефіцієнту оборотності активів |
| Збільшення валової виручки |
Кобґ = 2616,6/12,7 = 206,0 ∆ Коб = Кобґ - 2006 = 206-71,8 = 134,2 |
| Збільшення обігових коштів |
Кобґґ = 2616,6/109,0 = 24,0 ∆ Коб = Кобґґ - Кобґ = 24 - 206 = - 182 |
| Разом | ∆ Коб = - 47,8 |
Період обороту в днях за формулою Поб = 360 днів / Коб:
для 2006 року Поб = 360 / 71,8 = 5 днів
для 2007 року Поб = 360 / 24 = 15 днів
Результати розрахунків загальних і часткових показників оборотності оборотних активів та аналіз їх динаміки наведено у таблиці 2.1 8.
Зростання обсягів діяльності ТА "Вояж" з 915,5 тис. грн. у 2006 р. до 2616,6 тис. грн. у 2007 р. і 3658,9 тис. грн. у 2008р. потребує адекватного зростання потреби в обігових активах, і відповідно - витрат на їх обслуговування. Протидією цьому є підвищення швидкості кругообороту, яке дозволяє скоротити потребу в обігових активах. Однак, як видно з таблиці 2.18, не всі обігові активи збільшили швидкість обороту: лише грошові кошти скоротили період кругообороту на 75%. Визначимо величину відносної перевитрати оборотного капіталу виходячи з порівняння його оборотності у 2006 та 2007 роках:
Е (П) = ВВ2007/360 х (Поб2007 - Поб2006),
де ВВ / 360 - денний обсяг реалізації,
Е (П) = 2616,6/360 * (15 - 5) = 72,68 грн.
Таблиця 2.18
Аналіз оборотності оборотних активів ТА "Вояж" за 2006-2007 рр.
| № | Показники | 2006 р. | 2007 р. | Відхилення | |||||
| +,- | % | ||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | ||||
| 1. | Коефіцієнт оборотності, разів | ||||||||
| 1.1 | Обігових активів, в т. ч.: | 71,8 | 24,0 | -47,8 | 33,4 | ||||
| 1.1.1 | Виробничих запасів | - | 5233,2 | - | - | ||||
| 1.1.2 | Дебіторської заборгованості | 40,5 | 12,2 | -28,3 | 30,1 | ||||
| 1.1.3 | Грошових коштів | 631,4 | 2378,7 | 1747,3 | 376,7 | ||||
| 2. | Період обороту днів | ||||||||
| 2.1 | Обігових активів, в т. ч.: | 5 | 15 | 10 | 300 | ||||
| 2.1.1 | Виробничих запасів | - | 0,007 | - | - | ||||
| 2.1.2 | Дебіторської заборгованості | 8,8 | 29,5 | 20,7 | 335,2 | ||||
| 2.1.3 | Грошових коштів | 0,6 | 0,15 | -0,45 | 25 | ||||
| 3. | Коефіцієнт завантаження | ||||||||
| 3.1 | Обігових активів, в т. ч.: | 0,01 | 0,04 | 0,03 | 400 | ||||
| 3.1.1 | Виробничих запасів | - | 0,0002 | - | - | ||||
| 3.1.2 | Дебіторської заборгованості | 0,03 | 0,08 | 0,05 | 266,7 | ||||
| 3.1.3 | Грошових коштів | 0,0016 | 0,0004 | -0,0012 | 25 | ||||
Розширення обсягів надання послуг ТА "Вояж" повинно було забезпечуватися оборотними засобами планомірно і найбільш раціонально, економно, тобто мінімальною величиною оборотних засобів.
В цьому полягає головна задача менеджерів, що відповідають за планування і організацію ефективного використання оборотних засобів.
Отже, за результатами проведеного аналізу можна зробити висновок про загальну фінансову стабільність підприємства, що забезпечується вибором раціональної загальногосподарської стратегії розвитку підприємства. У маркетинговій політиці потребує вдосконалення стратегія встановлення конкурентних цін та створення ефективної системи збуту власних туристичних продуктів.
3. Обгрунтування маркетингової стратегії туристичного агентства "ВОЯЖ", М. ХЕРСОН
3.1 Етапи реалізації маркетингової стратегії та оцінки її ефективності
Як зазначалося у першому розділі дипломної роботи, реалізація стратегії маркетингу забезпечується розробкою комплексу маркетингу, що включає стратегії товару, ціноутворення, розповсюдження та просування. Для цього необхідно здійснити три дії. По-перше, визначитися з елементами комплексу маркетингу; по-друге - вияснити реакцію споживачів на комплекс маркетингу, тобто на запропонований рівень цін, рекламу, стратегії персонального продажу та стимулювання продажу; по-третє - визначити бюджет для комплексу маркетингу, тобто кількість грошей, які будуть витрачені на безпосередньо реалізацію стратегії.
Загальним визначенням поняття комплексу маркетингу є сукупність маркетингових стратегій підприємства, які спонукають споживача купляти його товари та послуги. Найбільш повно поняття комплексу маркетингу висвітлює Ф. Котлер: "Комплекс маркетингу - це набір контрольованих змінних факторів маркетингу, сукупність яких фірма використовує з метою виклику бажаної зворотної реакції зі сторони цільового ринку" [15, с.57]. Дане визначення містить в собі два головних моменти, які є вирішальними при розробці програми реалізації маркетингової стратегії. По-перше, - "змінність" факторів, або елементів комплексу, що говорить про можливість широкого вибору та маневреності при створенні оптимальної їх сукупності у відповідності до поставлених підприємством цілей. Елементи комплексу маркетингу не виключають один одного, а, навпаки, є взаємодоповнюючими та взаємопосилюючими. Товар (рroduct) комплексу маркетингу гарантує, що його характеристики забезпечують потреби споживача; просування (рromotion) забезпечує передачу інформації шляхом реклами, стимулювання збуту та персонального продажу, які підкреслюють здатність товару задовольняти потреби покупця. Розподіл, або місце (рlасе) означає, що товар знаходиться у потрібний час та в потрібному місці для задоволення потреб споживача, а ціна (рrісе) гарантує встановлення ціни на рівні, що відображає цінність товару для споживача. В сукупності чотири "Р" становлять єдиний інтегрований план, що визначається позиціюванням продукту. По-друге, незважаючи на те, що, як правило, комплекс маркетингу направлений на збільшення реалізації послуг підприємства, "виклик бажаної зворотної реакції зі сторони цільового ринку" передбачає специфіку обраної стратегії у відповідності з цілями та конкурентним станом підприємства.
Розглянемо особливості формування складових маркетингової стратегії детальніше.
Говорячи про товар, який є головним елементом комплексу маркетингу, найчастіше мають на увазі відчутний на дотик об'єкт з фізичними властивостями. Однак туристські підприємства пропонують не фізичний товар, тому їх стратегії маркетингу відрізняються від стратегій фірм, які випускають споживчі товари. Щоб зрозуміти ці особливості, перш за все необхідно розглянути характеристики, які відрізняють послуги від товарів. Послуга є неосяжним благом, яке споживач купляє, але без права переходу власності на нього [8, с.405]. Крім цього, послуги є більш мінливими, ніж товари, не можуть зберігатися, а їх виробництво часто співпадає зі споживанням. Поряд з цим, формуючи продуктову стратегію туристського підприємства, слід враховувати той факт, що під турпродуктом розуміють "сукупність речових (предметів споживання) та неречових (у формі послуг) споживчих вартостей, необхідних для задоволення потреб туриста, що виникають у період туристичної подорожі та викликані саме цією подорожжю" [26, с.27]. Тому при визначенні місця турпродукту у програмі реалізації стратегії маркетингу необхідно застосовувати комплексний підхід, який враховує як особливості товару, так і специфічні риси послуги.
Продуктова стратегія передбачає розробку напрямів оптимізації продуктового ряду та визначення асортименту продуктів, який є найбажанішим для успішної роботи на ринку та забезпечує ефективність діяльності туристського підприємства в цілому. При цьому стратегія має два основні напрями розвитку: відносно існуючих продуктів та відносно нових (для даного підприємства) туристичних послуг.
Основні аспекти, що визначають стан продуктового асортименту, - це його глибина та ширина. Оптимізація існуючих асортиментних груп турпідприємства може здійснюватися шляхом додавання або виключення певних видів послуг, змінюючи тим самим їх глибину чи ширину. Ассель Г. систематизував вказані можливості у вигляді побудови матриці з чотирьох стратегій, наведеної на рис.3.1: поглиблення асортименту, підтримка марки, скорочення асортименту та звуження асортименту [8, с.386].

Рис.3.1 Стратегії продуктового асортименту туристського підприємства [8, c.386]
Поглиблення асортименту означає додавання продуктів тієї ж категорії. Це надає споживачам можливість більш повного вибору асортименту та дозволяє підприємству уникнути загроз з боку конкурентів, що надають аналогічну модифіковану модель послуги.
Підприємство може розширити асортимент, використовуючи успішну марку для підтримки нових товарів у суміжних продуктових категоріях під тією самою марочною назвою. Підтримка марки означає випуск нового продукту під існуючою назвою марки, яка представляє цінність, добре відома і може асоціюватися з новим продуктом.
Скорочення асортименту означає зменшення його глибини шляхом виключення альтернативних різновидів продукту. Таку стратегію слід обирати у трьох випадках:
1) якщо деякі види послуг не забезпечують необхідний прибуток через невеликі обсяги продажу;
2) якщо на послуги з повільною оборотністю витрачається непропорційно велика частка оборотних коштів;
3) якщо багато послуг застарівають в зв'язку з наявністю вдосконалень.
Звуження асортименту означає зменшення його широти шляхом скорочення різновидів товарів суміжних категорій, що найчастіше викликане невдалою спробою підтримати марку у суміжній товарній категорії.
Структура існуючого асортименту турпродуктів повинна регулярно аналізуватися з метою визначення стадій життєвого циклу, на яких знаходяться продукти. Це здійснюється шляхом дослідження показників обсягу реалізації окремих послуг, частки ринку, величини витрат та рівня рентабельності.
В літературі з маркетингу необхідність врахування життєвого циклу продукту (ЖЦП) при розробці стратегії вбачають більшість авторів, однак на практиці його використання досить утруднене. Цьому є два пояснення:
1) менеджери приймають рішення на основі характеристик кожної стадії ЖЦП, а не використовують сам ЖЦП у якості інструмента ЖЦП;
2) неможливо передбачити абсолютно точну форму ЖЦП, тим більше, що багато продуктів не розвиваються за типовою кривою (рис.3.2).

Рис.3.2 Схематичне представлення життєвого циклу товару [32, c.62]
Життєвий цикл має декілька фаз. їх кількість коливається у різних авторів від чотирьох до шести. Наприклад, модель з п'ятьма фазами можна інтерпретувати наступним чином.
Після завершення фази розвитку та випробувань, в якій продукт лише завдає збитки, слідує вихід продукту на ринок. Збут спочатку зростає повільно, при цьому витрати щодо організації надання послуг та їх реалізації досить значні. Поступово все більше споживачів звертають увагу на новий продукт. Якщо продукт успішний, кількість покупців дедалі зростає. У фазі зростання швидко досягається зона покриття витрат та прибутковості. Поворот кривої збуту означає перехід до фази зрілості. Обсяги реалізації зростають, але темпи росту знижуються, продукт приносить найбільший прибуток. У фазі насичення зростання збуту зупиняється, а у фазі спаду збереження даного продукту у структурі пропозиції підприємства є вкрай невигідним.
Вивчення стадій ЖЦП дозволяє відповідним чином оптимізувати структуру туристичної пропозиції підприємства в залежності від ситуації на ринку. Структура продуктового ряду повинна бути збалансована з точки зору розміру одержуваного прибутку та з різноманітності послуг, що надаються, оскільки достатня кількість різних продуктів в арсеналі туристського підприємства зменшує ризик несподіваних наслідків, пов'язаних зі зміною кон'юнктури ринку та потреб клієнтів. Звісно, що єдиних рекомендацій щодо кількості продуктів, яку підприємство повинно одночасно пропонувати на ринок, немає. Так само немає єдиних наборів одночасно доступних на ринку продуктів в залежності від стадій їх життєвого циклу. Білоруський професор Дурович пропонує підхід, згідно якого доцільно передбачувати наступні групи продуктів [13, с.171]:
Основну - продукти, що приносять підприємству основний прибуток і знаходяться в стадії зростання;
Підтримуючу - продукти, що стабілізують доход від продажу та знаходяться у стадії зрілості;
Стратегічну - продукти, що забезпечують майбутні прибутки підприємства;
Тактичну - продукти, що стимулюють продаж основних і знаходяться, як правило, в стадіях зростання та зрілості.
Крім того, структура пропозиції не може не включати нових продуктів, що знаходяться на стадії виникнення ідеї, і продуктів, що знаходяться в стадії спаду.
Життєвий цикл продукту має принципове значення при визначенні другого елемента комплексу маркетингу - ціни турпродукту. Для зменшення невизначеності, пов'язаної з встановленням "правильної" ціни на свій продукт або його модифікацію, туристське підприємство може використовувати безліч методів ціноутворення. Однак перш за все вибір цінової стратегії підприємства повинен базуватися на основних трьох вимогах [24, с.450]:
підтримання стратегії позиціювання товару;
слугування поставленим фінансовим цілям підприємства;
відповідність реаліям ринкового середовища.
У зв'язку з цим в економічній літературі найчастіше виділяють три методи ціноутворення: на основі витрат, з орієнтацією на попит та з орієнтацією на рівень конкуренції.
Витратний метод заснований на калькулюванні собівартості послуг та норми прибутку для визначення нижньої границі ціни, нижче якої вона не може впасти. Метод є достатньо простим, однак він не враховує наступні важливі фактори:
рівень попиту на туристичний продукт;
чутливість клієнтів до рівня встановлених цін;
рівень цін конкурентів.
Альтернативним методом ціноутворення є орієнтований на рівень конкуренції, який не передбачає збереження постійної залежності між цінами та витратами. Ціни встановлюються нижче ринкових, на рівні ринкових або вище них відповідно до потреб клієнтів, наявного сервісу, образу продуктів, фактичної або потенційної реакції конкурентів.
Ціноутворення з орієнтацією на попит орієнтується на вивчення потреб споживачів та встановлення цін, прийнятних для цільового ринку. Даний метод використовується у тому випадку, коли ціна є вирішальним фактором при придбанні туристичного продукту клієнтом. При цьому визначається найвищий рівень ціни - максимальна сума, яку споживач буде готовий заплатити за дану послугу.
Визначення цінової стратегії залежить також від того, на якій стадії життєвого циклу знаходиться продукт, він є новим для даного сегменту ринку, звичним чи застарілим. Найскладнішою проблемою зазвичай є встановлення ціни на абсолютно новий або унікальний продукт, що в індустрії туризму зустрічається досить рідко. Для успішного просування нового туристського продукту можна застосувати декілька найпоширеніших цінових стратегій: "зняття вершків", проникнення на ринок, стратегія престижних цін, які достатньо описані у спеціальній літературі, щоб на них зупинятись.
Розробка третього елементу комплексу маркетингу, який включає рекламу, стимулювання збуту, пропаганду - украй складний напрямок роботи, оскільки багато чого будується не стільки на точних розрахунках, скільки на психологічному моделюванні. Майбутні дії в області реклами конкретизуються в планах, що звичайно складаються на один рік, в яких формулюється цілі реклами та основні характеристики (об’єкт, суб’єкт, засіб, носій, період та бюджет реклами). Планування реклами здійснюється на основі багатосторонньої інформації щодо ступеню насичення ринку, етапу життєвого циклу продукту, діяльності конкурентів, характеристик цільової групи, доступності та вартості носіїв реклами.
Для розробки плану реклами із залученням рекламного агентства або консультанта необхідно відповісти на наступні відповіді: навіщо проводиться реклама (мета); що рекламується (об'єкт); де треба рекламувати (цільова область); які кошти є в розпорядженні (бюджет); які засоби інформації необхідно використовувати (носії); що повинно бути передано (рекламне повідомлення). Особливу складність представляє організація реклами на закордонному ринку, "розпещеному" рекламою. В цьому випадку найчастіше додатково витрачатися на ознайомлення найнятих рекламістів з деякими особливостями надання послуг іноземному споживачу, що впливають на споживчі характеристики продукту і відношення споживачів до нього.
Особлива увага при плануванні приділяється цільовим групам, так як реклама оцінюється лише за специфічною дією на конкретну групу осіб, а не на людей взагалі. Взагалі планування реклами представляє собою багатоступеневий процес: після вибору рекламної аргументації (основної ідеї, центрального вислову та окремої інформації) необхідно вирішити, який рекламний засіб (об'ява, радіозвернення, проспект, каталог, рекламний лист) є найбільш підходящим для втілення рекламної ідеї. Подальший вибір носія реклами (газета, журнал, телебачення) обумовлюється здатністю цих засобів інформації донести рекламне звернення у відповідно вираженій формі до цільової аудиторії. Найбільш популярними рекламними носіями на ринку туристичних послуг є друковані періодичні видання (не завжди спеціалізовані), поліграфічна продукція та середовище Інтернет (рис.3.3).

Рис.3.3 Розподіл рекламних засобів за ступенем їх використання туристськими підприємствами м. Херсон, %
Для досягнення необхідного впливу реклами одного контакту, як правило, недостатньо. Звідси витікає задача визначення необхідної (оптимальної) частоти контактів. З цим тісно пов'язаний вибір часової послідовності рекламних заходів, або план поширення. Визначення рекламного бюджету також є суттєвою частиною планування програми реклами.
В літературі найчастіше виділяють неаналітичні методи визначення рекламного бюджету [13, с.228]:
метод можливих витрат ("аІІ you can method");
метод фіксованого проценту ("регсentage of sales method");
метод з розрахунку на одиницю послуги ("per unit method");
метод паритету з конкурентами;
метод максимальних витрат.
Аналітичні методи базуються на пошуку функціональної залежності між рекламним бюджетом та рівнем досягнення цілей. Наприклад, щоб досягнути "підвищення рівня популярності продукту X на У відсотків в плановому періоді Z", необхідно 10 разів поширити серед цільової групи відповідне рекламне звернення, що потребує відповідних витрат [32, с.149].
Таким чином, програма реалізації маркетингової стратегії передбачає вирішення таких питань, як:
Що буде зроблено?
Коли?
Де?
Ким?
Скільки це буде коштувати?
Ефективність реалізованої концепції маркетингу оцінюється шляхом порівняння планових та реальних величин та визначення причин відхилень. Контроль може бути направлений на маркетинг-мікс в цілому або на окремі інструменти. Розрізняють також контроль економічних (збут, частка ринку) та неекономічних (відношення споживачів) результатів. При цьому процес аналізу ефективності маркетингової стратегії складається з декількох елементів, які схематично представлені на рисунку 3.4.
Основна область оцінки ефективності маркетингових стратегії - це безпосередній аналіз комплексу маркетингу: продукту, розподілу, стимулювання збуту, реклами та цін. Деякі елементи комплексу відображають показники маркетингової ефективності з врахуванням витрат та результатів. Наприклад, ефективність розподілу можна визначити, зіставивши кількість часу (витрати) на виконання замовлення (результат). Аналогічним чином ефективність стимулювання продажу можна оцінити у порівнянні витрат підприємства на один купон зі знижкою або рекламної брошури з результатами від цієї акції. Основні показники, які характеризують ефективність елементів комплексу маркетингу, наведені в таблиці 3.1.
Винайдення слабких місць у діючій стратегії маркетингу називається маркетинг-аудитом, або ревізією. При цьому предметом ревізії є як організаційні, так і функціональні питання. Здійснюється ревізія аналогічно до порядку оцінки результатів стратегії: встановлення стандарту, визначення реального стану, порівняння та аналіз виявлених відхилень. Маркетинговий аудит здійснюється в наступних напрямах:
контроль інформаційної бази планування;
ревізія цілей та стратегій;
ревізія маркетингових заходів;
ревізія організаційних процесів та структур.
Задачею контролю інформаційної бази планування є виявлення та перевірка всіх припущень, що лежать в основі планування стратегії. Якщо при плануванні були враховані не всі необхідні аспекти або ситуація розвивається інакше, ніж передбачувалось, то прийнята стратегія навряд чи буде адекватною ситуації.

Рис.3.4 Система оцінки ефективності стратегії маркетингу [32, c.168]
Таблиця 3.1
Критерії оцінки ефективності елементів комплексу маркетингу [8, c.736]
| Елемент комплексу маркетингу | Критерії |
| Продукт |
обсяг реалізації частка ринку маржинальний прибуток чистий прибуток |
| Розподіл |
час обробки замовлення час виконання замовлення |
| Стимулювання продажу |
витрати на розміщення купонів витрати на виставково-ярмаркові заходи витрати на спонсорство |
| Ціна продажу |
зіставлення ціни та якості продукту зіставлення ціни та уявлення споживача про цінність продукту оцінка достатності сезонних та агентських знижок для забезпечення процесу безперебійної реалізації |
Ревізія цілей та стратегій направлена на своєчасне виявлення неточностей у формулювання цілей та оцінку їх з точки зору операціональності, повноти, актуальності та реальності. При цьому необхідно відповісти на наступні питання:
чи погоджені цілі маркетингу з цілями підприємства;
чи відповідають цілі стратегії реальній та майбутній ситуації на ринку;
які альтернативи були відкинуті та з яких причин.
Задачею ревізії заходів маркетингу є перевірка змісту маркетинг-мікса, розміру та розподілу бюджету маркетингу. Особлива увага приділяється перевірці структури комплексу маркетингу, оскільки на практиці вона має тенденцію до закріплення (що при зміні ситуації у середовищі функціонування може бути несприятливим).
Отже, на етапі розробки програми реалізації стратегії маркетингу мова йде в основному про вибір, значення та форму елементів маркетингу, про об'єднання їх в найоптимальніший комплекс, а також про розподіл фінансових засобів в рамках бюджету маркетингу.
3.2 Розробка основних елементів маркетингової стратегії туристичного агентства "Вояж"
Як зазначалося в першому розділі дипломної роботи маркетингова стратегія будь-якого підприємства повинна відповідати певними принципам стратегічного планування, серед яких принцип безперервності є одним з основних. Розроблені та впроваджені елементи комплексу маркетингу, які у даний період є ефективними, зі зміною ситуації на ринку можуть стати не виправданими і збитковими. Тому керівництво підприємства повинно постійно вдосконалювати окремі напрямки маркетингової програми у відповідності до власних цілей та стану цільового ринку.
Головною метою діючої маркетингової стратегії туристичної агенції "Вояж" є збільшення частки ринку в'їзного туризму як основного показника ефективності діяльності підприємства. При цьому керівництво підприємства не дотримується головного принципу досягнення даної мети: будь-яка маркетингова програма повинна залучати нових покупців та зберігати вже існуючих, тобто спонукати їх здійснювати повторні купівлі туристичного продукту. Для цього необхідно чітко визначитися зі стратегією позиціювання продукту, що можна здійснити в три етапи.
Вибрати цільову групу споживачів, тобто виділити групи, або сегменти, ринку, споживачі якого мають відповідні потреби та бажання. Проілюструвати цю сегментацію можна таблицею, у вертикальних колонках якої вказані вікові категорії, а в горизонтальних - інтенсивність споживання туристичного продукту. При цьому слід розрізняти:
а) вікові категорії іноземних споживачів, яким притаманна різна частота купівлі турів та окремих його складових;
б) категорії споживачів за їх соціальним складом, що розрізняє їх за цілями туризму. Дану інформацію можна отримати за допомогою таких методів маркетингових досліджень, як опитування, спостереження та аналіз документів. Найоптимальнішим способом збору подібних даних є розміщення бліц-анкети на web-сторінці підприємства, за результатами якої було складено таблицю 3.1 Комірки таблиці являють собою певні сегменти цільового ринку, причому одні з них вже зайняті "Вояж", а інші представляють напрямок стратегічних маркетингових розробок. Так, на сегменті ринку, який складають іноземні ділові туристи віком від 24 до 55 років, туристична агенція працює два роки, отже його можна вважати достатньо вивченим і зайнятим.
Таблиця 3.2
Сегментація потенційних споживачів турпродукту
| Категорія споживачів | Частота споживання | Вид туризму | Питома вага послуг у структурі тур пакету, % | ||
| Основні* | Додаткові** | Супутні*** | |||
| До 24 років |
3-4 1 1 1-2 |
Розважальний Спортивний Екстремальний Пригодницький |
35 | 55 | 10 |
| 24-45 років |
8-10 1 |
Діловий Рекреаційний |
70 50 |
10 30 |
20 20 |
| 46-55 років |
4-6 1-2 |
Діловий Рекреаційний |
70 45 |
10 35 |
20 20 |
| Після 56 | 2-3 |
Етнічний Рекреаційний Пізнавальний Сільський |
40 | 40 | 20 |
* До основних послуг входить: розміщення, харчування, транспорт, страхування
** До додаткових послуг входить: лікувальні, спортивні, побутові, розважальні, торгівельні
*** Супутні послуги надаються підприємствами-посередниками, екскурсійними бюро, рекламними агентствами тощо.
Цільовим сегментом, стосовно якого буде розроблено стратегію розширення, можуть бути нові для підприємства комірки, що вміщують туристів протилежних вікових категорій: молодших 24 років та старших 56 років. Новою характеристикою сегменту споживачів в даному випадку є їх специфічні потреби, адже головною метою туризму в обох випадках виступає відпочинок.
Цілком зрозуміло, що структура туристичного продукту для даних сегментів буде відрізнятися від програм туристичного обслуговування ділових туристів. Як показує Internet - опитування, для ділових туристів активного віку у структурі туристичного продукту найбільше значення мають основні послуги, а саме розміщення. Вони майже байдуже ставляться до додаткових послуг, і відчувають певну необхідність у супутніх (рис.3.1).

Рис.3.5 Особливості структури турпродукту для різних категорій споживачів ринку туристичних послуг
Молоді туристи, що подорожують з метою відпочинку та розваг, відповідно цінують наявність у турпакеті додаткових послуг та їх явне переважання (55%), а основні послуги сприймають лише як об'єктивну необхідність. При формуванні програм перебування для туристів похилого віку особливу увагу слід приділяти можливості отримання лікувальних послуг, та організації екскурсійного та культурно-пізнавального обслуговування.
Крім того, при позиціюванні будь-якого продукту, а особливо турпродукту для іноземного туриста, необхідно розуміти процес прийняття ним рішення щодо купівлі туру (рис.3.6). Напрям подорожі вибирається на основі загального уявлення про країну; конкретний регіон та область - при більш детальному ознайомленні і, нарешті, інформація про конкретне місто доповнюється протягом періоду "очікування" під час купівлі та реалізації туру. Ця схема є типовою для багатьох туристів, що вибирають невідомий напрям подорожі, і є не менш важливою для іноземних туристів, які відвідують нові місця через їх недооцінку власної країни як туристичного напряму.
Після визначення цільових споживачів та особливостей їх потреб переходимо до безпосереднього формулювання стратегії позиціювання нового продукту, яка відповідала б наступним питанням:
Чим ми збираємось привернути увагу споживачів до нашого турпродукту;
Як ми це зробимо;
Чому ми це зробимо краще, ніж конкуренти.
Для цього перш за все необхідно визначити переваги продукту, що буде пропонуватися новому сегменту споживачів - пізнавальних турів для іноземних туристів похилого віку. При цьому, тим самим відповідаючи на питання "яка цінність продукту для клієнта?", слід пам'ятати, що становище будь-якого продукту на ринку може бути реальним та оціночним. Реальним воно є в тому випадку, коли ретроспективний аналіз частки ринку дозволяє підприємству встановити фактичне положення послуги на ринку за попередні періоди діяльності.
Оціночне положення є результатом уявлення підприємства про позиції його продукту на ринку, яке найчастіше розходиться з думкою споживачів. Як зазначає нідерландський маркетолог Г. Ешворт, при виборі певного туристичного продукту споживачі найчастіше керуються своїм власним баченням його переваг та недоліків, а не тими характеристиками, які визначили менеджери з туризму. Тому для надання тому чи іншому туру саме тих характеристик, які є головними для споживачів при прийнятті рішення щодо його придбання, слід враховувати наступні п'ять груп факторів споживчого вибору:
Грошові: наприклад, зменшення податків, знижки, або навпаки, збільшення вартості проживання у сезон;

Рис.3.6 Модель вибору споживачем туристичного напряму
Часові: тривалість подорожі, час очікування (для отримання інформації, дозволів, доступу до громадського транспорту тощо);
Просторові: мальовничі маршрути, зрозумілість місцевих знаків та вуличних перехресть тощо;
Чуттєві: неприємні шуми та запахи, натовп, брудні вулиці, користування громадським транспортом;
Фізичні: відчуття власної безпеки, страху або загрози, неприємні надписи на стінах будівель, підтримка вибору друзями та знайомими, чуйне та доброзичливе населення тощо.
Такий підхід дозволяє визначити головні конкурентні відмінності нового продукту: можливість компонувати складові турпродукту в залежності від побажань туриста, що дозволяє здійснювати велика мережа підприємств-виробників турпослуг, з якими у турагенції "Вояж" укладені договірні відносини. Серед них - готелі різного типу по всій країні, санаторно-курортні заклади, транспортні підприємства. Виступаючи туроператором на ринку внутрішнього туризму і маючи досвід з організації турів по Україні, "Вояж" не залежить від низки посередників і має можливість розробляти програми індивідуально для кожного туриста.
Чітке визначення позиціювання дає змогу визначитися з основними пунктами маркетингової програми - ціною, рекламою, просуванням - які впливатимуть на споживача відповідно з поставленими цілями.
Беручи до уваги географічну віддаленість потенційних клієнтів, найефективнішими видами реклами продукту будуть пряма поштова реклама та реклама через Іnternet. Крім цього, мова повинна йти про рекламу та пропаганду не окремого підприємства, а України як туристичного напряму. Потрібні видання іноземними мовами про окремі регіони, культурно-історичні центри, курорти України.
У середовищі Іnternet доцільно розмістити електронний каталог туристичних можливостей туристичної агенції, що включав би наступні розділи іноземною (англійською, німецькою, російською) та українською мовами:
Загальні відомості про турагенцію "Вояж"
Інформація про країну та її населення;
Факти з історії та культури України;
Київ - столиця України;
Короткий опис головних визначних пам'яток різних регіонів України.
Окремим розділом слід виділити конкретні пропозиції турів з докладним викладенням програм перебування туристів та зазначенням місць відвідування. При виборі напряму туру споживач потребує детальної інформації для порівняння її з іншими регіонами чи країнами (рис.3.2), тому відомості повинні містити безліч дрібних, але суттєвих уточнень, які споживач сприйматиме як переваги напряму. Так, при описі туру до Чорнобилю крім подробиць трагедії та теперішнього стану атомної станції, обов'язково необхідно зазначити про захист туристів від шкідливого опромінення та можливість самостійного вимірювання радіаційного фону.
При розміщенні реклами в Іnternet головною задачею є не тільки професійне публікування сайту підприємства, а й легкість його пошуку потенційним туристом. Зазвичай рекламні менеджери підприємств вважають, що якщо вони вкажуть назву підприємства, то це само по собі гарантує таку легкість. Однак у відповідь на пошуковий запит "Україна" комп'ютер може видати 200-300 посилань на сайти з цим словом, причому зовсім необов'язково, що серед них буде той, що належить турагенції "Вояж".
Багатомовні сайти, яким є сайт "Вояж" необхідно зареєструвати у найбільших російських та західноєвропейських пошукових система Yаndex (www.yandex), Rambler (www.rambler), Yahoo (www.yahoo), Alta Vista (www.altavista) та ін.
Реєстрація в пошукових системах та каталогах - це обов'язковий захід з метою залучення клієнтів.
Ще один ефективний спосіб розміщення реклами в Іnternet - розміщення банерів (рекламних плакатів із закликом відвідати сервер підприємства) на інших сайтах. Для цього необхідно вступити до банерообмінної мережі та укласти певну угоду. Якщо на сайті ""Вояж" було показано 100 чужих банерів, а 85 її власних банерів було показано на інших сайтах-учасниках мережі, 15 показів банерів візьме на себе банерна мережа як комісійні. При бажанні показувати на чужих сайтах банерів більше, чим на своєму, можна придбати у мережі необхідну кількість показів. Найбільшими банерообмінними мережами сьогодні виступають LinkExchange, Інтерреклама та ін.
Найбільший ефект має розміщення банерів на спеціалізованих (туристичних) ресурсах мережі. При цьому абсолютно достовірним є прямий контакт з потенційним споживачем, а ймовірність його відгуку на рекламне звернення банера - дуже високою. Крім того, на цих ресурсах є можливість розміщати не тільки банери, але й конкретні пропозиції підприємства. Звичайно вони виглядають як