Непрямі податки підприємства
Міністерство освіти і науки України
Національний університет кораблебудування
імені адмірала Макарова
кафедра фінансів
Курсова робота
на тему:
«Непрямі податки підприємства»
Виконала:
студентка гр. №3418
Шевцова Катерина
Перевірила:
Селікова Т.В.
Миколаїв, 2007
Зміст
Вступ
Розділ 1.Теоретичні основи непрямого оподаткування підриємств.
Податок «мито» та особливості його сплати
Сплата акцизного збору
Податок на додану вартість
Розділ 2.Аналіз фінансової діяльності ВАТ «Альфа»
2.1.Загальна характеристика та характеристика діяльності підприємства у 2003 році
2.2 Загальна оцінка фінансового стану та платоспроможності підприємства за 2003 рік
2.3 Вплив ПДВ
Розділ 3.Напрями удосконалення фінансового стану ВАТ «Альфа»
Висновок
Використана література
Додатки
Розділ 1.Теоретичні основи непрямого оподаткування підриємств.
1.1 Податок «мито» та особливості його сплати
Мито є непрямим податком, що стягується з товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон країни. Це переміщення може бути зв'язане з увезенням, вивезенням або перевезенням транзитом товарів чи транспортних засобів. Цей податок виконує фіскальну і регулюючу функції. Регулююча функція спрямована на формування раціональної структури імпорту та експорту, захист національного виробника (мито на імпорт), заохочення або обмеження експорту (мито на експорт). Міжнародна практика свідчить, що найбільш поширеним є мито на імпорт.
Платниками мита є фізичні та юридичні особи. Сплата податку здійснюється під час перетину митного кордону. У кінцевому підсумку реальними платниками мита на імпорт (ввізне мито) є споживачі товарів, що імпортуються. Однак під час перетину митного кордону мито сплачує суб'єкт господарювання за рахунок своїх оборотних коштів, що, зрозуміло, впливає на його фінансовий стан. На період від сплати ввізного мита до реалізації споживачам товарів, що імпортуються, відбувається відволікання (іммобілізація) оборотних коштів імпортерів.
На фінансову діяльність імпортерів — суб 'єктів господарювання будуть справляти вплив: визначення об 'єкта оподаткування, розмір ставок податку, податкові пільги, терміни сплати ввізного мита.
Об'єктом оподаткування є митна вартість товару, що переміщується через митний кордон. Для визначення митної вартості товару, що імпортується, вартість товару у валюті, яка визначена укладеним контрактом, перераховується в національну валюту України за курсом Національного банку надень подання митної декларації.
Користуються двома видами ставок для обчислення суми мита:
— у відсотках до митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон;
— у грошовому вимірі на одиницю товару.
На підакцизні товари встановлено ставки специфічного ввізного мита. Для більшості видів підакцизних товарів ставку ввізного мита встановлено в ЕКЮ (ЄВРО) з одиниці товарів, що імпортуються. Ставки ввізного мита диференційовані за товарними групами, як і ставки акцизного збору. Перелік товарів, що підлягають митному оподаткуванню, значно ширший, ніж перелік підакцизних товарів.
Стосовно стягнення мита діє розгалужена система пільг — від встановлення мінімальних пільгових ставок залежно від країни-постачальника (на імпортні товари) або країни-покупця (на експортні товари) аж до повного звільнення від мита окремих товарів.
Контроль за стягненням мита здійснюють митні органи. За виконання ними своїх обов'язків і надання платникам відповідних послуг стягуються митні збори. Вони теж можуть бути встановлені у відсотках від митної вартості товарів, однак їх не слід ототожнювати з митним податком.
1.2Сплата акцизного збору
Акцизний збір є одним з найстаріших податків чинної податкової системи України. Термін "акциз" походить від латинського слова "accidere" – обрізати, накладати, встановлювати.
Акцизний збір відноситься до непрямих податків і виступає податком на споживання. Велика увага, яка приділяється розвитку та використанню механізму акцизу, пов’язана із зручністю його для держави та певною непомітністю для споживачів. В цих умовах саме акциз виступає основним різновидом непрямих податків, при якому об’єктом оподаткування є вартість товарів, які мають специфічну особливість (тютюнові вироби, алкогольні напої тощо). В більшості країн саме тому формувалися акцизні групи, куди держава включала специфічні різновиди товарів або товарів, які пов’язані із споживанням заможними верствами населення.
Платник акцизного збору визначається статтею 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір". Ця стаття передбачає аналіз декількох категорій платників акцизного збору.
І. Перша категорія пов’язана із визначенням платників акцизного збору, які виробляють на території України товари, що відносяться законодавцем до підакцизних. Ця група платників включає до себе досить широкий спектр осіб, але, мабуть, в цьому випадку мова і йдеться саме про акцизний податок.
При цьому платників, які відносяться до цієї категорії, необхідно розподілити ще на дві підгрупи:
1) Першу підгрупу будуть складати суб’єкти підприємницької діяльності, їх філії, відділення та інші відокремлювані підрозділи - виробники підакцизних товарів та послуг на митній території України. Сюди ж треба віднести подібних виробників, що виробляють підакцизні товари та послуги із давальницької сировини.
2) Друга підгрупа платників, яка входить до першої категорії, включає до себе нерезидентів України, що здійснюють виготовлення підакцизних товарів на митній території України. Така диференціація першої категорії платників податків, на наш погляд, вкрай необхідна, тому що розмежування між цими підгрупами виробників підакцизних товарів базується на неоднакових податкових режимах. Якщо перша підгрупа платників діє на території Україні відповідно до загального податкового навантаження, до загальних та вичерпних норм національного податкового законодавства, то податковий режим другої підгрупи виробників підакцизних товарів та послуг деталізується статусом їх як нерезидентів і, відповідно до цього, цілою низкою міжнародних угод щодо оподаткування.
ІІ. Друга категорія платників акцизного збору охоплює осіб, що імпортують на митну територію України підакцизні товари.
Розвиток українського законодавства призвів до більш зручного підходу при закріпленні об’єкта оподаткування в ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір". В цьому законодавчому акті зроблена спроба встановити зв’язок між статтею, що закріплює категорію платників акцизного збору, та об’єктів оподаткування і, відповідно до цього, виділено 3 різновиди об’єкта оподаткування акцизним збором
Треба підкреслити, що при визначенні об’єкта оподаткування у випадку використання в якості давальницької сировини підакцизних товарів, за які вже було виплачено акцизний збір, сума акцизного збору, яка підлягає сплаті за готові товари, зменшується на суму раніше виплаченого акцизного збору. Здійснюється це тому, що при реалізації підакцизних товарів і продукції, виготовлених із давальницької сировини, вартість їх визначається ринковими цінами, що склалися на такі або аналогічні товари і продукцію в даному регіоні за звітний період.
При цьому оподатковуваний оборот, який і виступає, фактично, об’єктом, нараховується, виходячи з рівня фіксованих і регульованих цін або усереднених вільних цін і тарифів по підприємствам. Вони, в цьому випадку, включають фактичну собівартість і прибуток на подібні товари. Стосується це обміну на території України підакцизних товарів власного виробництва, при їх передачі безкоштовно або з частковою оплатою, а також реалізації на умовах комісії (консигнації).
При характеристиці об’єкта оподаткування, деталізації обороту від реалізації підакцизних товарів, на наш погляд, необхідно розмежувати 2 групи товарів, які передбачають різні правові наслідки щодо виконання податкового обов’язку:
товари, що підлягають позначенню марками акцизного збору;
товари, що не підлягають позначенню марками акцизного збору.
Акцизний збір є одним з непрямих податків, оскільки він включається в ціни товарів і сплачується в кінцевому рахунку покупцем, а не виробником товарів. Його відносять до категорії специфічних акцизів, тобто стягнення податку провадиться за диференційованими за окремими групами товарів ставками.
Акцизний збір був уведений на Україні в 1992 р. Його запровадження переслідувало мету збільшити доходи бюджету за рахунок оподаткування високорентабельних товарів непершої необхідності, які споживаються здебільшого населенням з рівнем доходів вище середнього.
Платниками акцизного збору є всі суб’єкти підприємницької діяльності, які виробляють або імпортують підакцизні товари, а також фізичні особи, котрі ввозять (пересилають) підакцизні речі на митну територію України. Розглянемо порядок визначення платників більш детально.
Платниками акцизного збору відповідно до чинного законодавства в Україні є:
а) суб’єкти підприємницької діяльності, а також їхні відокремлені підрозділи — виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини;
б) нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів на митній території України безпосередньо або через їхні постійні представництва;
в) будь-які суб’єкти підприємницької діяльності та юридичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності, котрі імпортують на митну територію України підакцизні товари;
г) фізичні особи — резиденти або нерезиденти, які ввозять підакцизні речі або предмети на митну територію України, а також фізичні особи, котрі одержують такі підакцизні речі (предмети), переслані з-за митного кордону України у вигляді поштових відправлень чи несупроводжувального багажу, в обсягах або вартістю, що перевищують норми безмитного провезення.
Об’єктом оподаткування акцизним збором є:
а) обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів, у тому числі з давальницької сировини, способом їх:
продажу;
бартерного обміну;
безплатної передачі товарів або з частковою їх оплатою;
передачі для власного споживання та для своїх працівників;
промислової переробки (крім оборотів з передачі для виробництва підакцизних товарів);
б) товари, які імпортуються на митну територію України, у тому числі:
у межах бартерних операцій;
без оплати їхньої вартості чи з частковою оплатою.
Перелік підакцизних товарів, як правило, включає в себе предмети непершої необхідності та високорентабельні товари, споживання яких держава намагається обмежити. Так, в Україні до них належать: алкогольні й тютюнові вироби, транспортні засоби, нафтопродукти.
Існують два види ставок за акцизним збором (АЗ): тверді (у фіксованому виразі на одиницю товарів у кількісному виразі, наприклад, в євро за 1тис. кг за бензином, у гривнях — за алкогольними і тютюновими виробами) та процентні.
Відповідно до існування різних видів ставок за АЗ є і два неоднакових порядки визначення суми акцизного збору.
Для обчислення акцизного збору за товарами, ставки яких встановлено у відсотках, необхідно виявити базу оподаткування. Для вітчизняних товарів база оподаткування обчислюється, виходячи з їхньої вартості, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами на товари, які він виробляє, без податку на додану вартість та акцизного збору. У разі імпорту підакцизних товарів база оподаткування визначається, виходячи з їхньої вартості, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари, котрі він імпортує, без податку на додану вартість і акцизного збору (але не менше митної вартості таких товарів з урахуванням сум увізного мита без податку на додану вартість та акцизного збору).
Сума акцизного збору, якщо ставка встановлена у відсотках, обчислюється для вітчизняних товарів за формулою
А = С Ч О : 100,
де А — сума
акцизного
збору; С — ставка
акцизного
збору;
О — обсяг
реалізації
за максимальними
роздрібними
цінами, що не
включає АЗ і
ПДВ.
Для імпортних товарів дана величина розраховується за наведеною вище формулою для вітчизняних товарів, якщо встановлені максимальні роздрібні ціни вище митної вартості з урахуванням суми мита. Коли ж дані ціни нижче митної вартості з урахуванням суми мита, застосовується така формула:
А = С Ч (МВ + М) : 100,
де А — сума акцизного збору; С — ставка акцизного збору; МВ — митна вартість товару; М — сума мита.
Установлення максимальних роздрібних цін на підакцизні товари здійснюється виробниками або імпортерами цих товарів через декларування таких цін у центральному органі Державної податкової служби України або центральному органі Державної митної служби України. Декларація повинна бути подана виробником чи імпортером підакцизних товарів відповідно до центрального органу Державної податкової служби України або центрального органу Державної митної служби України не пізніше ніж за п’ять календарних днів до моменту запровадження встановлених у декларації максимальних роздрібних цін.
Сума АЗ, підрахована за процентною ставкою не може бути меншою за 1/3 суми АЗ на відповідний товар, обчисленою за твердими ставками.
У суб’єкта підприємницької діяльності, що здійснює роздрібну торгівлю підакцизними товарами, на які встановлено ставки акцизного збору у відсотках до обороту, у місці торгівлі такими товарами на видноті повинні бути розміщені засвідчені виробником або імпортером копії чинних декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари, що були подані їх виробником або імпортером до центрального органу Державної податкової служби України або центрального органу Державної митної служби України.
Акцизний збір з товарів, ставки за якими визначені у фіксованих сумах (в євро, або в гривнях), обчислюється, виходячи з натуральних показників відповідного товару в кількісному виразі.
У разі застосування ставки акцизного збору в гривнях сума податку обчислюється за формулою
А = С Ч К,
де А — сума
акцизного
збору; С — ставка
акцизного
збору;
К — кількість
товару, визначена
у фізичних
одиницях виміру,
встановлених
відповідним
законом.
У разі застосування ставки акцизного збору в євро сума податку обчислюється за формулою
А = С Ч Є Ч К,
де А — сума
акцизного
збору; С — ставка
акцизного
збору;
Є — курс
гривні до євро;
К — кількість
товару, визначена
у фізичних
одиницях виміру,
встановлених
відповідним
законом.
При цьому за вітчизняними товарами для визначення акцизного збору сума в євро перераховується у валюту України за курсом Національного банку України на перший день кварталу, який залишається незмінним протягом кварталу, а за товарами, що ввозяться в Україну, — на день митного оформлення товарів.
1.3Податок на додану вартість
Одним з основних джерел формування Державного бюджету України є податок на додану вартість. На частку ПДВ у доходах Державного бюджету припадає близько 35 %.
Податок на додану вартість — один з основних непрямих податків в Україні. Сутність ПДВ полягає в тому, що він є частиною новоствореної вартості, яка стягується з покупців у вигляді цін на товари і послуги, що продаються (надаються) на кожному етапі їх виробництва і продажу.
Податок на додану вартість — це податок, що стягується з покупців у вигляді надбавки до ціни на товари, роботи, послуги, які їм продаються, а сплачується в бюджет продавцями цих товарів, робіт та послуг.
Відповідно до законів України платниками ПДВ є всі юридичні та фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форм власності та господарювання.
До платників ПДВ належать:
• особи, якщо обсяг виконуваних ними операцій, що підлягають оподаткуванню з продажу товарів (робіт, послуг) протягом будь-якого періоду за останні 12 календарних місяців, перевищує 3600* неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України або отримують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання чи споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, що не зареєстровані як платники податку, у випадках, коли такі особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не оподатковуються згідно із законодавством;
• особи, які здійснюють на митній території України підприємницьку торговельну діяльність за готівку незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, що здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством;
• особи, які на митній території України надають послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України;
• особи, які несуть відповідальність за внесення податку в бюджет за об'єктами оподаткування на залізничному транспорті, що визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
• особи, які надають послуги зв'язку і здійснюють консолідований облік доходів і витрат, пов'язаних з наданням згаданих послуг і отриманих іншими особами, які підпорядковані таким особам.
Об'єктом оподаткування при нарахуванні ПДВ є обороти з продажу продукції, товарів, виконання робіт і надання послуг. При цьому при продажу товарів об'єктом оподаткування є обороти не лише з продажу товарів власного виробництва, а й купованих. При продажу робіт об'єктом оподаткування є вартість виконаних будівельно-монтажних, ремонтних, науково-дослідних та інших робіт, у тому числі робіт, виконаних господарським способом. При продажу послуг об'єктом оподаткування є вартість послуг, наданих автотранспортом, вантажно-розвантажувальних, зв'язку, побутових, рекламних та ін. Крім того, до складу об'єктів оподаткування ПДВ належать такі обороти:
• з продажу товарів (робіт, послуг) без сплати їх вартості в межах підприємства для потреб власного споживання, витрати на які не відносяться на собівартість виробництва, а також для своїх працівників;
• з передачі товарів (робіт, послуг) без сплати їх вартості в обмін на інші товари (роботи, послуги);
• з передачі безоплатно або з частковою оплатою товарів (робіт, послуг) іншим підприємствам чи громадянам;
• з реалізації предметів застави, ураховуючи їх передачу заставоутримувачу при невиконанні зобов'язання, забезпеченого заставою.
Згідно із Законом України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є такі операції платника:
• продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операції, пов'язані з оплатою вартості послуг за угодами оперативної оренди (лізингом) і передаванням права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;
• ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, у тому числі операції, пов'язані з ввезенням (пересиланням) майна за угодами оренди (лізингу), застави та іпотеки;
• вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.
Водночас до об'єктів оподаткування не належать такі операції:
• випуск, розміщення та продаж за грошові кошти цінних паперів, емітованих (випущених в обіг) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування, у тому числі приватизаційні, компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати та ін.;
• сплата орендних (лізингових) платежів за умовами угод фінансової оренди (лізингу) або оренди житлового фонду, що є основним місцем проживання орендаря;
• передавання майна в заставу позикодавцю (кредитору) згідно з договором позики та його повернення заставодавцю після завершення дії договору;
• надання послуг із страхування і перестрахування, передбачених Законом України "Про страхування", соціального і пенсійного страхування;
• випуск, обіг і погашення державних лотерейних білетів, випущених в обіг з дозволу Міністерства фінансів та Міністерства з питань європейської інтеграції України; виплати грошових виграшів, призів і винагород; продаж непогашених поштових марок України, конвертів і листівок з непогашеними поштовими марками України, крім колекційних марок, листівок і конвертів для філателістичних потреб;
• надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення і повернення грошових коштів згідно з угодами позики, депозиту, вкладу, страхування або доручення; надання, управління і перевідступлення фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручництв особою, що надала такі кредити, гарантії або поручництва;
• торгівля за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингові операції);
• оплата вартості державних платних послуг, які надаються фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, обов'язковість отримання (надання) яких встановлюється законодавством, у тому числі плата за реєстрацію, отримання ліцензії (дозволу), сертифікатів у вигляді зборів, державного мита;
• виплати заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій, дотацій, інші грошові або майнові виплати фізичним особам за рахунок бюджетів або соціальних чи страхових фондів у порядку, встановленому законом; виплати дивідендів у грошовій формі або у формі цінних паперів (корпоративних прав), надання брокерських, дилерських послуг з торгівлі або управління цінними паперами та деривативами на фондових і товарних біржах, створених у порядку, передбаченому законами України "Про цінні папери і фондову біржу" та "Про товарну біржу";
• передавання основних фондів як внеску до статутного фонду юридичних осіб для формування їх цілісного майнового комплексу в обмін на їх корпоративні права;
• оплата вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України;
• безоплатне передавання об'єктів з балансу платників податків усіх форм власності на баланс іншої юридичної особи, яка перебуває в державній або комунальній власності, що здійснюється згідно з рішенням органу державної влади або місцевого самоуправління, якому підпорядкований такий платник податків або така юридична особа.
Розрахунок бази оподаткування здійснюється за операціями з продажу товарів, виконання робіт, надання послуг.
При продажу товарів (робіт, послуг) база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними (регульованими) цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що входить у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законодавством України з питань оподаткування.
У разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами в межах бартерних (товарообмінних) операцій, натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передавання товарів (робіт, послуг) для невиробничого використання в межах балансу платника податку, витрати, які не належать до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) їх вартість, але не нижча від митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації, з урахуванням витрат на транспортування, завантаження, розвантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, які входять у ціну товарів (робіт, послуг), згідно з законодавством України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань.
Для готової продукції, виготовленої на території України з давальницької сировини нерезидента, у разі її продажу на митній території України базою оподаткування є договірна (контрактна) її вартість з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а також інших загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються в ціну такої продукції згідно із законодавством України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом
Національного банку України, що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань.
При цьому база оподаткування визначається прямим методом за формулою
БО = (С + П) + МЗ + АЗ + ІП,
де С — собівартість, грн; П — прибуток, грн; МЗ — митні збори, грн; A3 — акцизний збір, грн; ІП — інші податки, що включаються в ціну, грн.
При продажу ввезених (придбаних) товарів база оподаткування обчислюється за формулою
БО = ( MB + ТВ + СВ + IB) + МЗ + A3 + ІП, (4.2)
де MB — митна вартість, грн; ТВ — транспортні витрати, грн; СВ — витрати зі страхування до пункту перетину митного кордону України, грн; IB — інші витрати (брокерські, агентські, комісійні), грн. Від оподаткування ПДВ звільняються такі операції:
• продаж вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями та спеціалізованими магазинами і куточками, які виконують функції роздавальних пунктів, у порядку і за переліком продуктів, встановленими Кабінетом Міністрів України;
• продаж (передплата) і доставка періодичних видань друкованих вітчизняних засобів масової інформації; продаж учнівських зошитів, підручників і навчальних посібників вітчизняного виробництва;
• надання згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, послуг з отримання вищої, середньої, професійно-технічної і початкової освіти закладами освіти, що мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг, і послуг з виховання й освіти дітей у будинках культури в сільській місцевості, дитячих музичних і художніх школах, школах мистецтв;
• продаж товарів спеціального призначення для інвалідів за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;
• надання послуг з доставки пенсій і грошових допомог населенню;
• надання послуг з реєстрації актів громадянського стану державними органами, уповноваженими здійснювати таку реєстрацію згідно із законодавством;
• продаж лікарських засобів і виробів медичного призначення, що зареєстровані в Україні у встановленому законодавством порядку, у тому числі надання таких послуг аптечними установами;
• надання послуг з охорони здоров'я згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, закладами охорони здоров'я, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг;
• продаж путівок на санаторно-курортне лікування і відпочинок дітей у закладах за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України. (Зазначена пільга не поширюється на продаж путівок нерезидентам);
• надання в порядку та в межах норм, встановлених Кабінетом Міністрів України, таких послуг:
- з утримання дітей у дошкільних закладах, школах-інтернатах, кімнатах-розподільниках установ Міністерства внутрішніх справ України;
- з утримання осіб у притулках для старих та інвалідів, харчування та облаштування на нічліг осіб, які не мають житла, у спеціально відведених для цього місцях;
- з харчування дітей у школах, професійно-технічних училищах і громадян в установах охорони здоров'я;
• надання послуг з поховання будь-яким платникам податку за переліком Кабінету Міністрів України;
• продаж або передавання у власність новозбудованого житла фізичним особам для його використання як місця проживання;
• подання благодійної допомоги — безоплатного передавання товарів (робіт, послуг) благодійним фондам і організаціям з метою їх безпосереднього використання в благодійних цілях.
Не звільняються від оподаткування операції з подання благодійної допомоги у вигляді товарів (робіт, послуг), що оподатковуються акцизним збором, цінних паперів, нематеріальних активів і товарів (робіт, послуг), призначених для використання в підприємницькій діяльності, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;
• оплата вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України;
• безкоштовне передавання продукції (робіт, послуг) власного виробництва допоміжними сільськими господарствами і лікувально-виробничими трудовими майстернями (цехами, дільницями) будинкам-інтернатам і територіальним центрам з обслуговування самотніх громадян похилого віку (пенсіонерів) за умови, що таке передавання здійснюється для забезпечення власних потреб зазначених закладів;
•надання в сільській місцевості сільськогосподарськими товаровиробниками послуг з ремонту шкіл, дошкільних закладів, інтернатів, закладів охорони здоров'я і матеріальної допомоги (у межах одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на місяць на одну особу) продуктами харчування власного виробництва і послуг з обробки землі багатодітним родинам, ветеранам праці й війни, реабілітованим громадянам, інвалідам з дитинства, одиноким особам похилого віку, особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, школам, дошкільним закладам, інтернатам, закладам охорони здоров'я;
• надання в сільській місцевості сільськогосподарським товаровиробникам під час польових робіт послуг із забезпечення харчуванням механізаторів і тваринників продуктами власного виробництва в польових їдальнях та ін.;
• надання бібліотеками, що перебувають у державній і комунальній власності, платних послуг фізичним та юридичним особам;
• продаж та безкоштовне передавання приладів, обладнання, матеріалів науковим установам та організаціям, вищим навчальним закладам III IV рівнів акредитації, внесеним до Державного реєстру наукових організацій, яким надається підтримка держави за умови використання їх винятково для власних потреб, та ін.
Звільнення від оподаткування ПДВ перелічених операцій не поширюється на операції з підакцизними товарами.
До об'єктів оподаткування ПДВ для його розрахунку застосовують дві ставки: нульову або 20 %.
Податок на додану вартість нульовою ставкою обчислюється для таких операцій:
• продаж товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України, у тому числі операції з поставки для заправки або постачання морських (океанських) і повітряних суден, що використовуються для навігаційної діяльності, платних перевезень пасажирів чи вантажів та ін.;
• продаж робіт (послуг), призначених для використання і споживання за межами митної території України, у тому числі операції з надання нерезидентам в оренду морських чи повітряних суден, які використовуються на міжнародних маршрутах або лініях;
• надання послуг з передавання авторських прав, ліцензій, прав на використання торговельних марок та інших юридичних і економічних знань, з організації реклами і публічних зв'язків за межами України, культурної, спортивної, освітньої діяльності за межами України, з туризму на території України, у разі їх продажу за межами України безпосередньо або за посередництвом нерезидентів із застосуванням безготівкових розрахунків (надання послуг з туризму резидентам на митній території України безпосередньо особою, що здійснює туристичну діяльність, або через її агентів, що не є резидентами, оподатковується податком за ставкою 20 %);
• продаж товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, розташованими на території України в зонах митного контролю (безмитних магазинах), відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України;
• продаж товарів (робіт, послуг) власного виробництва, за винятком підакцизних товарів, посередницької та рекламної діяльності, грального бізнесу, підприємствами, заснованими Українським товариством глухих і майно яких є їх повною власністю, іншим платникам податків. Зазначена норма