Аналіз та шляхи покращення позиції підприємства на світовому ринку (на прикладі дочірньої компанії "Українська горілочна компанія NEMIROFF")
місце реалізації продукту, власне ринок (place);
просування, тобто діяльність фірми по інформуванню покупців про достоїнства свого товару і їхньому переконанню в необхідності покупки даного товару (promotion);
Перші два Р (product і price), як бачимо, відносяться до продукту, інші два (place і promotion) - до системи розподілу.
Основні задачі і функції маркетингу відповідно до елементів комплексу маркетингу показані в табл.1.1
Таблиця 1.1
Зміст маркетингової діяльності
| Перемінні комплексу маркетингу | Основні задачі і функції маркетингу |
| Продукт (товар) |
Розробка нових продуктів Удосконалення продуктів, що випускаються Розширення асортименту продукції Прийняття рішень про використання товарних марок Прийняття рішень щодо упакування товару Прийняття рішень про послуги для покупців (рівні сервісу, доставці, післяпродажному обслуговуванні і т.д.) |
| Ціна | Установлення цін з урахуванням типу ринку, дій конкурентів, співвідношення попиту та пропозиції, етапу життєвого циклу продукту й ін. |
| Розподіл (поширення) продукту |
Планування і формування каналів розподілу продукту: збутових складів, демонстраційних залів, власних торгових підприємств, торгових посередників-підприємств Робота з замовленнями покупців Складування продукції Збереження продукції Транспортування продукції |
| Просування продукту |
Реклама продукції; Стимулювання (заохочення) покупки чи продажу товарів і послуг Особисті продажі у виді усного представлення товарів покупцем |
Складовою частиною операційного маркетингу є також керування маркетинговою діяльністю. Воно містить у собі систему планування маркетингу, маркетинговий контроль.
Загальною метою маркетингу є вплив на попит. Виділяють кілька станів попиту і відповідних їм задач маркетингової діяльності [11]:
Таблиця 1.2
Стани попиту ринку та види маркетингу
| Стан попиту | Види маркетингу і розв'язувані задачі |
|
Негативний |
Конверсійний, що допомагає перебороти негативний попит. |
|
Відсутній |
Стимулюючий, збудливий попит. |
|
Схований |
Що розвивається, перетворюючий схований попит у реальний. |
|
Падаючий |
Ремаркетинг, що оживляє попит шляхом нового підходу до пропозиції товару. |
|
Нерегулярний |
Синхромаркетинг, що дозволяє коливному попиту додати відносну стабільність. |
|
Повноцінний |
Підтримуючий, що забезпечує збереження попиту шляхом зниження цін на продукцію, відновлення і доповнення її асортименту. |
|
Надмірний |
Демаркетинг, за допомогою якого знижують рівень попиту за рахунок підвищення цін, ослаблення зусиль по його стимулюванню, збереження сервісних послуг. |
|
Нераціональний |
Протидіючий, що зменшує чи ліквідує попит за допомогою антиреклами, різкого підвищення цін і обмеження приступності товарів (спиртне, сигарети). |
Виходячи з загальної мети маркетингу розробляють стратегію маркетингу, що містить у собі формування глобальних цілей і задач підприємства по кожному окремому ринку і товару на відносно тривалий період часу (5 - 15 років) у повній відповідності з ринковою ситуацією і можливостями підприємства. Стратегію маркетингу розробляють на основі досліджень і прогнозування кон'юнктури товарного ринку, вивчення товарів, покупців, конкурентів і інших елементів ринкового господарства.
Маркетингова стратегія підприємства охоплює наступні питання [7]:
який товар вводять на ринок, за якою ціною і на якого споживача він розрахований;
які умови необхідні для продажу товарів на запланованому рівні, через які канали й у яких обсягах буде проходити реалізація;
якими засобами доцільно впливати на попит і стимулювання продажів;
яким повинне бути сервісне обслуговування і хто буде його проводити;
які будуть отримані результати і які для цього будуть потрібні витрати.
Необхідним елементом маркетингової стратегії є цінова і фінансова політика підприємства з урахуванням діяльності всіх учасників ринку, що дозволяє скоротити витрати на маркетинг у результаті інтеграції матеріальних, фінансових і трудових ресурсів на всіх етапах розробки, виробництва і введення продукції на ринок. А витрати на маркетинг у країнах з розвитий ринковою економікою складають у середньому більш половини ціни товарів і послуг.
Якщо стратегія маркетингу підприємства - це формування і реалізація середньострокових і довгострокових цілей, то тактика маркетингу припускає короткострокові, оперативні рішення, пошук і реалізацію шляхів розвитку ринку, підтримка на ньому стійкої кон'юнктури. Під тактикою маркетингу розуміють формування і реалізацію задач підприємства на кожнім ринку і по кожнім товарі в конкретний короткостроковий період часу. Тактику маркетингу розробляють на основі його стратегії й оцінки поточної ринкової ситуації при постійному коректуванні задач у міру зміни кон'юнктурних і інших факторів. У цілому тактика маркетингу повинна забезпечувати стійкий рівень прибутку, активне поводження комерційних служб на ринку, швидке реагування на зміну ринкової ситуації, ініціативність працівників підприємства, вживання відповідних заходів на дії конкурентів, коректування науково-технічної і виробничої діяльності підприємства відповідно до змін вимог покупця.
Основними сферами маркетингової діяльності на підприємстві є наступні: вивчення товару і комплексне дослідження ринку, організація науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, керування виробничо-господарською діяльністю, ціноутворення, організація товароруху і стимулювання збуту, планування і контроль маркетингу.
Основне призначення маркетингової стратегії полягає в тому, щоб взаємоузгодити маркетингові цілі фірми з її можливостями, вимогами споживачів, використати слабкі позиції конкурентів та свої конкурентні переваги.
У процесі формування маркетингової стратегії можна виділити вхідні та вихідні елементи (рис.1.2).
Маркетингові стратегії класифікують за такими ознаками:
Залежно від терміну їх реалізації:
довгострокові;
середньострокові;
короткострокові;
2. Залежно від стратегії життєвого циклу товарів фірми:
маркетингові стратегії стратегії на стадії впровадження товару на ри
нок;
маркетингові стратегії на стадії росту;
маркетингові стратегії на стадії насичення ринку;
маркетингові стратегії на стадії спаду;
3. За станом ринкового попиту:
стратегія конверсійного маркетингу;
стратегія креативного маркетингу;
стратегія стимулюючого маркетингу;
стратегія синхромаркетингу;
стратегія підтримуючого маркетингу;
стратегія ремаркетингу;
стратегія де маркетингу;
4. Залежно від загальноекономічного стану фірми та її маркетингових спрямувань розрізняють три види базових маркетингових стратегій фірми:
стратегія виживання;
стратегія стабілізації;
стратегія росту;
Стратегія виживання - виключно захисна
стратегія, яка застосовується в умовах глибокої кризи економічної діяльності
фірми, коли фірма перебуває на межі банкрутства. Основна мета цієї стратегії
полягає у виході з кризового стану шляхом перегляду і перебудови всього
маркетингового комплексу фірми (товарної, цінової політики, системи товароруху
та просуван


|
||||
|
||||
Рис.1.2 Елементи маркетингової стратегії
Стратегія стабілізації використовується за умов швидкого або несподіваного падіння базових показників фірми чи за умов, коли розвиток фірми має коливний характер. Ця стратегія передбачає вирівнювання показників з їхнім наступним підвищенням і перехід до стратегії росту.
Стратегія росту передбачає ріст обсягів продажу, прибутку, капіталу та інших показників фірми.
Маркетингові стратегії росту поділяються на такі різновиди:
маркетингова стратегія інтенсивного (органічного) росту;
маркетингова стратегія інтеграційного росту;
маркетингова стратегія диверсифікації;
5. За елементами маркетингового комплексу:
товарна стратегія;
цінова стратегія;
стратегія товарного руху;
стратегія просування;
6. За ознакою конкурентних переваг (за М. Портером):
стратегія цінового лідерства;
стратегія диференціації;
стратегія фокусування (концентрації);
7. Залежно від виду диференціації:
стратегія товарної диференціації;
стратегія сервісної диференціації;
стратегія іміджевої диференціації;
стратегія кадрової диференціації.
8. Залежно від конкурентного становища фірми та її маркетингових спрямувань:
стратегія ринкового лідера;
стратегія челенджерів;
стратегія послідовників;
стратегія ринкової ніши.
9. Залежно від співвідношення відносної ринкової частки фірми та темпів росту її ринку збуту, або залежно від конкурентоспроможності та привабливості ринку збуту:
стратегія розвитку;
стратегія підтримання;
стратегія збирання урожаю;
стратегія елімінації;
10. Залежно від методу обрання цільового ринку:
стратегія товарної спеціалізації;
стратегія сегментної спеціалізації;
стратегія одно сегментної концентрації;
стратегія вибіркової спеціалізації;
стратегія повного охоплення.
11. Залежно від ступеня сегментації ринків збуту фірми:
стратегія недиференційованого (агрегованого) маркетингу;
стратегія диференційованого маркетингу;
стратегія концентрованого маркетингу.
Стратегічне планування є однією з основних функцій стратегічного управління. Воно представляє собою процес прийняття управлінських рішень відносно стратегічного передбачення (формування стратегій), розподілу ресурсів, адаптації компанії до зовнішнього середовища, внутрішньої організації.
Після формулювання місії на її основі встановлюються конкретні цілі, через які здійснюється місія підприємства. Цілі доводяться до виконавців, керівництво стимулює їх досягнення і тільки в цьому випадку вони становляться значимою частиною стратегічного планування.
Наступний етап стратегічного планування - діагностичний, який включає аналіз навколишнього середовища та внутрішніх можливостей підприємства.
Аналіз навколишнього середовища має на меті виявити потенційні загрози та можливості, з якими підприємство може зустрітись в майбутньому. Звичайно їх виділяють у сім областей:
1) економічні фактори;
2) політичні фактори;
3) ринкові фактори;
4) фактори технології;
5) фактори конкуренції;
6) міжнародні фактори;
7) соціокультурні фактори. Результатом такого аналізу може стати перелік майбутніх загроз та можливостей з урахуванням їх значення і ступеня впливу на підприємство.
Після цього керівництво повинно проаналізувати внутрішній потенціал підприємства для того, щоб виявити його сильні і слабкі сторони. Рекомендується обслідування таких функціональних зон підприємства: маркетинг, фінанси (бухгалтерський облік), операції (виробництво), людські ресурси, культура та імідж корпорації. Таким чином, результатом діагностичного етапу є перелік майбутніх загроз і можливостей в зовнішньому оточенні, а також сильних і слабких сторін підприємства. Тепер перед керівництвом закономірно виникає питання, чи зможе здійснитись місія підприємства та його конкретні цілі при існуючій стратегії в умовах оточення і розвитку підприємства, які прогнозуються в майбутньому. Усвідомлення того, що застосування існуючої стратегії в майбутньому не дозволить більше досягати поставлених цілей, дає картину "стратегічних прогалин".
Наступним етапом стратегічного планування являється аналіз життєвого циклу продукту та аналіз експериментальних кривих. Концепція життєвого цикли продукції виходить з тієї гіпотези, що всі продукти слідують одному і тому ж типовому життєвому циклу.
Після аналізу життєвого циклу продукції керівництво повинно проаналізувати експериментальні криві. Концепція використання експериментальних кривих (кривих досвіду) виходить з того, що витрати на одиницю продукції сильно знижуються зі збільшенням кількості продукції (обсягу виробництва та поставки). Причина цього полягає в економії на масштабах виробництва, а також в тому, що зі збільшенням кількості продукції росте і набутий досвід по усуненню помилок та раціоналізації виробничих процесів.
Із концепцій життєвого циклу продукту і експериментальних кривих витікають такі стратегічні вимоги:
Зрівноваженого поєднання продуктів, які знаходяться в різних фазах життєвого циклу.
Розширення своєї ринкової долі, оскільки це дозволить збільшити обсяг виробництва і рухатись вниз по експериментальній кривій.
Обидві ці вимоги враховуються на наступному етапі стратегічного планування при визначенні ‘’стратегічних полів бізнесу’’ та формулюванні ’’портфеля’’. Портфель - це сукупність напрямків бізнесу або група господарських підрозділів. Люба фірма являє собою ‘’портфель’’ напрямків бізнесу. Концепція ‘’портфеля ’’ виходить з того, що підприємство на протязі довгого часу є життєздатним і являється прибутковим в тому випадку, якщо його поля бізнесу в фінансовому відношенні залишаються збалансованими, маючи на увазі майбутні можливості і загрози. ‘’Стратегічні поля бізнесу’’ виділяються за такими критеріями:
Очікуваний темп росту ринку (попиту).
Ринкова доля.
На наступному етапі стратегічного планування для кожного із полів бізнесу, в відповідності з концепцією ‘’портфеля’’, вибираються стратегії, тобто визначається стратегія кожного поля бізнесу.
Заключним етапом стратегічного планування являється стратегічне планування структури підприємства. Змістовним результатом стратегічного планування є зміни в організації, а саме: створення нових ринків, диверсифікація виробництва, проектування і створення нових потужностей, ліквідація нерентабельних виробництв, злиття і придбання фірм, розробка нових продуктів, реорганізація і перерозподіл повноважень та відповідальності і таке