Численные методы
Отсюда
получаем
(16)
т.к. остальные члены взаимно уничтожаются.
Поскольку
то применяя
к интегралу
(16) теорему 1 , а
затем к полученному
результату
лемму, находим

(17)
где
нектрые точки.
Принимая
во внимание,
что
из (16), (17) приходим
к формуле
(18) т.е. к формуле
Симпсона с
остаточным
членом.
Рассмотрим квадратурные формулы прямоугольников (3), трапеций (7) и Симпсона (15) называются каноничными.
Усложненные квадратурные формулы.
На практике,
если требуется
вычислить
приближенно
интеграл (1) , обычно
делят заданный
отрезок
на
равных частей
и на кождом
частичном
отрезке применяют
какую-либо одну
каноничную
квадратурную
формулу, а затем
суммируют
полученные
результаты.
Построенная
таким путем
квадратурная
формула на
отрезке
называется
усложненной.
При применении
формул прямугольников
и трапеций
длину частичных
отрезков удобно
применять за
, а при использовании
формулы Симпсона
- за
.
Остановимся
сначала на
применении
формулы прямоугольников.
Пусть
Обозначим
частичные
отрезки через
где

В соответствии с (3) полагаем
(19)
где
значение
в середине
частичного
отрезка
.
При этом справедливо
аналогичное
(6) равенство
(20)
где
некоторая
точка.
Суммирование по всем частичным отрезкам приближенного равенства (19) приводит к усложненной квадратурной формуле прямоугольников:
(21)
а суммирование равенств (20) с учетом того,что по лемме

где
-некоторая
точка отрезка
,
дает усложненную
формулу прямоугольников
с остаточным
членом:
![]()
(22)
Совершенно
аналогично
при
услвии, что
с использованием
формул (7), (14) получается
усложненная
квадратурная
формула трапеций
(23)
и отвечающая ей формула с остаточным членом
(24)
где
некоторая
точка.
Пусть
теперь
и, как обычно,
Перепишем
каноническую
квадратурную
формулу Симпсона
(15) применительно
к отрезку
длины
:

Суммируя левую и правую части этого соотношения от 0 до
N-1, получаем усложненную квадратурную формулу Симпсона (25)
Сответствующая
ей формула с
остаточным
членом, полученная
суммированием
по частичным
отрезкам
равенств вида
(18), при условии,
что
,
такова :
(26)
где

Введем краткие обозначения
(27)
где
а также положим
(28)
где
![]()
Приближенные равенства
(29)
(30)
назовем сответственно формулами прямоугольников, трапеций и формулой Симпсона, опуская слова ‘’усложненная квадратурная’’.
Из виражений
остаточных
членов в (22), (24), (26)
видно, что формулы
(29) прямоугольников
трапеций точны
для многочленов
первой степени,
т.е. для линейных
функций, а формула
(30) Симпсона точна
для многочленов
третьей степени
(для них остаточный
член равен нулю
). Погрешность
формул (29) имеет
второй порядок
относительно
(заведомо не
лучше, если
непрерывна
на
и не обращается
в нуль), а формула
Симпсона при
соответствующей
гладкости
является формулой
четвертого
порядка точности.
Поэтму для
функций класса
при малом
формула Симпсона
обычно дает
более высокую
точность, чем
формула (29).
Погрешность формулы прямугольников и формулы Симпсона при вычислении интеграла (1) в силу (22), (26) удовлетворяет неравенствам
(31)
(32)
Аналогичное неравенство имеет место и для погрешности формули трапеций.
Наряду с оценками погрешноси сверху полезны оценки снизу. В частности, для погрешности формулы прямоугольников оценка снизу, вытекающая из (22), такова:
(33)
Пример. Исследовать погрешность квадратурных формул для интеграла
при
.
Имеем
о


на
![]()
Согласно (31)-(33) получаем

Формулы
прямоугольников
трапеций в
отдельности
уступают при
интегрировании
гладких функций
формуле Симпсона.
Однако в паре
они обладают
ценным качеством,
а именно, если
не изменяет
знака на
то формулы (29)
дают двусторонние
приближения
для интеграла
(1), так как согласно
(22), (24) их остаточные
члены имеют
противоположные
знаки.
В рассмотренном
примере
Поэтому
В данной
ситуации естественно
положить
Тогда
т.е. погрешность
оценивается
через самые
приближенные
значения интеграла.
УМОВИ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ ГАУССА.
Раніш було показано, що метод Гаусса перетворює вихідну систему рівнянь
(1)
до еквівалентної системи
, (2)
де С- верхня трикутна матриця з одиницями на головнїй діагоналі. З’ясуємо тепер, як зв’язанi між собою вектори правих частин f та y.
Раніш ми переконалися, що праві частини системи (2) обчислюються за формулами
![]()
,
З цих співвідношень можна послідовно одержати

, (3)
де
-числові
коефіцієнти,
причому
.
Співвідношення (3) можна записати у матричному вигляді
, (4)
де B
-нижня трикутна
матриця з елементами
на головній
діагоналі.
Нагадаємо,
що головне
припущення
при формуліровці
методу Гаусса
полягало у
тому, що усі
Тому на діагоналі
матриці В
стоять ненульові
елементи,
,
тобто
В має
обернену, a
.
Підставляючи
останнє у (2),
приходимо до
рівняння
![]()
звідки
.
(5)
Порівнюючи (5) з рівнянням (1), приходимо до висновку, що як наслідок застосування методу Гаусса одержане розкладання вихідної матриці А у добуток A=BC , де В- нижня трикутна матриця з ненульовими елементами на головній діагоналі, С-верхня трикутна матриця з одиничною головною діагоналлю.
Зараз
можно тлумачити
метод Гаусса
таким чином.
Нехай задано
матрицю A
і вектор
f.
Спочатку утворюється
розклад А
у добуток двох
трикутних
матриць
.
Далі послідовно
розв’язуються
дві системи
рівнянь
(6)
(7)
з трикутними матрицями, звідки і одержується шуканий вектор x. Розклад А=ВС відповідає прямій ході методу Гаусса, а розв’язання системи (6)- (7)- зворотній ході. Зауважимо, що у наведеному раніш алгоритмі розклад A=BC та розв’язання системи (6) провадиться одночасно.
Водночас з сказаного можна зробити наступний висновок. Тому що
,
то метод Гаусса дозволяє одночасно з ров’язаннням системи (1) обчислити визначник матриці А простим множенням ведучих елементів. Коли ж задачею є просто обчислення визначника матриці, то це можна зробити методом Гаусса, при цьому немає необхідності обчислювати праві частини перетворюємих рівнянь.
Далі, додержуючись стандартних позначень, нижні трикутні матриці будемо позначати L (від англійського lower- нижній), та верхні трикутні - літерою U (від англійського upper-верхній).
Позначимо
через
-кутовий
мінор порядку
j матриці
А, тобто
.
Теоретичне обгрунтування можливості розкладу матриці у добуток двох трикутних матриць містить наступна теорема.
Теорема
про LU-
розклад.
Нехай усі кутові
мінори матриці
А
відмінні від
нуля,
.
Тоді матрицю
А
можна подати
єдиним чином
у вигляді добутка
А=LU , (8)
де L- нижня трикутна матриця з ненульовими діагональними елементами і U -верхня трикутна матриця з одиничною головною діагоналлю.
Доведення. Доведемо сформульоване твердження спочатку для матриць другого порядку. Будемо шукати розклад матриці

у вигляді
,
де
-
невідомі досі
числа. Для відшукання
цих чисел маємо
систему рівнянь:
,
яка має єдиний розвязок
.
За припущенням
теореми
,
тобто елементи
та
відмінні від
нуля.
Подальше
доведення
проведемо
методом математичної
індукції. Нехай
твердження
вірне для матриць
порядку
доведемо,
що воно вірне
і для матриць
порядку к.
Подамо матрицю А порядку К у вигляді
![]()
![]()
(9)
та позначимо
;
,
.
Згідно
з умовами теореми
і тоді за припущеннями
індукції існує
розклад матриці
;
![]()
де
-відповідно
нижня і верхня
трикутні матриці,
що володіють
вказаними у
теоремі властивостями.
Будемо шукати
розклад матриці
(9) у вигляді
,
(10)
де
-
невідомі досі
вектори.
Помножимо матриці в правій частині рівняння (10) і, враховуючи (9), приходимо до системи рівнянь
; (11)
; (12)
; (13)
З припущенння
індукції виходить
існування
матриць
;
.
Тому з (11) і (12) одержуємо
;
![]()
і,далі, з (13)
.
Таким
чином,
-розклад
матриці А існує.
З розкладу (10)
виходить, що
.
За умовами
теореми
,
а за припущеннями
індукції
,
і тому
.
Тим самим індукція
завершена і
доведена можливість
шуканого розкладу.
Доведемо тепер, що такий розклад єдиний. Припустимо, що матрицю А можна розкласти двома способами
.
Тоді
i
. (14)
Матриця
у лівій частині
рівняння (14) є
верхньою трикутною,
а в правій частині
- нижньою трикутною.
Така рівність
можлива лише
у випадку. якщо
матриці
і
діагональні.
Але на діагоналі
матриці
(а тому і матриці
)
стоять одиниці,
отже ці матриці
одиничні
.
Звідси
одержуємо
;
,тобто розклад
(8) єдиний. Теорема
повністю доведена.
Зауважимо,
що коли хоча
б один з углових
мінорів матриці
А
дорівнював
нулеві, то вказаний
- розклад неможливий.
Це легко побачити
на прикладі
матриць другого
порядку.
Висновок. Метод Гаусса можливо використовувати тоді, та й лише тоді, коли усі кутові мінори матриці А відмінні від нуля.
Було показано, що метод Гаусса приводить до розкладу вихідної матриці у добуток двох трикутних. Більш детально описати структуру цих трикутних матриць можливо за допомогою так званих елементарних трикутних матриць.
Матриця
називається
елементарною
нижньою
трикутною
матрицею,
якщо вона має
вигляд
![]()
.
У матриці
усі елементи
головної діагоналі
окрім
дорівнюють
одиниці. З решти
елементів
відмінними
від нуля можуть
бути лише елементи
-го
стовпчика, що
розташовані
нижче
.
Оберненою до
є елементарна
нижня трикутна
матриця
.
Розглянемо
спочатку для
наочності
систему
,
що складається
з трьох рівнянь:
,
, (15)
.
Після першого кроку виключення за методом Гаусса перетворена система приймає вигляд
,
, (16)
.
Звідси
видно, що матриця