Випадкові події
7. Основні співвідношення та теореми теорії ймовірностей
З аксіом Колмогорова можна одержати всі співвідношення елементарної теорії ймовірностей.
Рівність нормування ймовірностей:
(1)
Доведення.
Елементарним
подіям
співставляються
одноелементні
множини
,
які не перетинаються
між собою. Тому
універсум U
можна представити
у вигляді
.
Згідно 3-ї аксіоми Колмогорова
.
Згідно 2-ї аксіоми Колмогорова
.
Тому
,
що й треба було довести.
Імовірність протилежної події:
.
(2)
Доведення. З алгебри множин відоме теоретико-множинне співвідношення
.
За 2-ю аксіомою Колмогорова для відповідних подій можна записати
.
За 3-ю аксіомою Колмогорова
,
а значить
.
Отже,
.
Імовірність неможливої події:
.(3)
Доведення. Згідно формули (2) при A=U
.
Теорема додавання ймовірностей несумісних подій:
.(4)
Доведення. З використанням 2-ї аксіоми Колмогорова можна записати послідовність рівностей

.
Події
називаються
сумісними, якщо
відповідні
множини перетинаються:
.
Якщо події
сумісні, то
настання однієї
з них не виключає
можливості
настання іншої.
Приклад 1. При киданні двох гральних кубиків подія А – випав дубль – і подія В – випала непарна кількість очок – є несумісними подіями.
Приклад 2. При киданні двох гральних кубиків подія А – випало у сумі не більше 6 очок – і подія В – випало у сумі не менше 4 очок – є сумісними.
Теорема додавання ймовірностей сумісних подій:
,(5)
та дві важливі рівності
,(6)
.(7)
Доведення. З дискретної математики відомі такі теоретико-множинні тотожності:
,(1*)
,(2*)
,(3*)
,(4*)
.(5*)
На підставі цього для відповідних випадкових подій А і В можна записати рівності:
,
(6*)
,(7*)
,(8*)
,(9*)
.(10*)
З рівностей
(6* та 7*)
,
і тому рівності
(8*, 9* та 10*) можна
переписати
у вигляді
,
,
,
що і треба було довести.
Імовірність
сумісного
настання подій
,
тому з рівностей
(5-7) слідують
нерівності:
,(8)
,(9)
.(10)
Для несумісних
подій
і нерівності
(8-10) переходять
у строгі рівності.
Дві випадкові події А і В називаються незалежними, якщо для них справджується рівність
,
(11)
і залежними, якщо не справджується. Враховуючи властивість асоціативності операції перерізу множин, рівність (10) можна узагальнити на випадок декількох незалежних подій
.(12)
Остання рівність називається теоремою множення ймовірностей незалежних подій.
Якщо події залежні, то настання однієї з них змінює ймовірність іншої.
Приклад
3. В урні є 2 білі
та 3 чорні кулі.
З урни виймають
одну кулю, після
чого, не повертаючи
її назад, виймають
ще одну. Нехай
подія А – першого
разу вийнята
біла куля, а
подія В – другого
разу вийнята
біла куля. Якщо
подія А настала,
то ймовірність
,
а якщо подія
А не настала
(першого разу
вийнята чорна
куля), то
.
Імовірність
події В за умови
настання події
А називається
умовною ймовірністю
і позначається
або
.
З використанням
умовних ймовірностей
для ймовірності
спільного
настання будь-яких
подій А і В можна
записати
.(13)
Якщо
події незалежні,
то
(14)
і (13) переходить у рівність (11).
Рівність (13) можна узагальнити на випадок довільної кількості залежних подій,
,(15)
-
ймовірність
настання події
А3 за
умови настання
події А1
і А2
,…,
-
ймовірність
події Аn
за умови
настання і
події А1,
і події А2,
і..., і події Аn-1.
З формули (12) слідує рівність
,(16)
яка часто використовується для означення умовної ймовірності.
8. Залежність/незалежність та сумісність/несумісність подій
У більшості практичних випадках важко одразу зробити висновок про незалежність/залежність подій та про їх сумісність/несумісність, і тому необхідні певні дослідження.
Для перевірки залежності/незалежності подій необхідно перевірити рівність (1.7.11) або (1.7.13). Рівність справджується – події незалежні, не справджується – залежні.
Приклад 1. Необхідно дослідити на залежність/незалежність події А – випаде дубль при киданні двох кубиків – і події В – випаде менше 6 очок.
Розв’язування.
Для цього необхідно
обчислити
та
.
Це можна зробити,
якщо скористатися
класичним
означенням
ймовірностей.
Події А сприяють
наслідки
,
всього 6 із 36. Тому
.
Події В сприяють
наслідки
всього 10 із
36. Тому
.
Одночасному
настанню подій
А і В сприяють
наслідки
,
всього 2. Тому
.
Отже,
.
Висновок –
події залежні.
Для перевірки
сумісності/несумісності
випадкових
подій необхідно
перевірити
умову
.
Рівність
справджується
– події несумісні,
не справджується
– сумісні.
Приклад 2. Події А і В з прикладу 1.8.1 є сумісними:
.
Незалежні події А і В при ненульових ймовірностях завжди сумісні.
Доведення.
З означення
незалежності
подій
слідує, що якщо
і
,
то
,
що і є означенням
сумісності
подій.
Несумісні події обов’язково незалежні. Сумісні події можуть бути як залежними, так і незалежними.
Для сукупності подій А1, А2, …, Аn можна говорити про залежність/незалежність та сумісність/несумісність подій у сукупності. Події є несумісними у сукупності, якщо
.(1.8.1)
Несумісність подій у сукупності слідує з попарної несумісності
.
Події А1, А2, …, Аn незалежні у сукупності, якщо виконується умова
.(1.8.2)
Взагалі кажучи, з попарної незалежності подій не слідує незалежність подій у сукупності.
Приклад 3.
Нехай три грані
правильного
тетраедра
зафарбовані
у червоний,
зелений та
синій кольори,
відповідно,
четверта грань
у три кольори
– червоний,
зелений та
синій. Нехай
подія R – тетраедр
впав на грань
з червоним
кольором, G –
тетраедр впав
на грань із
зеленим кольором,
B – тетраедр
впав на грань
із синім кольором.
Очевидно, що
ймовірності
.
Дійсно, при
киданні тетраедра
можливі 4 наслідки:
тетраедр впав
або на червону
грань, або на
синю, або на
зелену, або на
різнокольорову.
Події R сприяє
два наслідки
– тетраедр впав
на червону
грань або на
різнокольорову.
Тому
.
Аналогічно
для подій G і
B. Події
сприяє
один наслідок
– тетраедр впав
на різнокольорову
грань. Тому
:
події R і G є незалежними.
Аналогічно
встановлюється
незалежність
подій R і B та G і
B. Події – тетраедр
впав на грань
з трьома кольорами
– сприяє один
наслідок, тому
.
Отже, незважаючи
на попарну
незалежність,
події G, R, B є залежними
у сукупності.
Для незалежності подій у сукупності крім умов
![]()
мають виконуватися аналогічні умови для сполучень із n подій по 3, 4, …, n подій.
Приклад 4. Для трьох подій А, В, С умовами незалежності у сукупності є:
,
,
,
.
9. Формула повної ймовірності
Несумісні
події
утворюють повну
систему (групу)
подій, якщо
диз’юнктивна
сума відповідних
множин дорівнює
універсуму,
,
або, якщо
.
Приклад 1. При киданні грального кубика події А – випаде не більше двох очок, В – випаде 3 або 4 очки та С – випаде не менше 5 очок – утворюють повну систему подій.
Якщо подія
В може настати
при настанні
будь-якої події
з повної системи
подій
,
то її ймовірність
можна обчислити
за формулою
повної ймовірності
.
(1.9.1)
Доведення. Для відповідної до події B множини можна записати відому теоретико-множинну рівність
.
Події
– несумісні,
тому для відповідних
подій
.
Звідси
,
що й треба було довести.
Приклад 2. В трьох партіях деталей, що поступили на склад, відсоток якісних деталей відповідно 89, 92 і 97%, а кількість деталей у партіях відноситься як 1:2:3. Необхідно обчислити ймовірність того, що випадково вибрана деталь зі складу, виявиться бракованою.
Розв’язування.
Нехай
події – навмання
вибрана деталь
належить до
першої, другої,
третьої партій,
відповідно.
Ці події утворюють
повну систему
подій. Тому
.
З умови
задачі
.
Звідси
.
Нехай подія
В – вибрана зі
складу деталь
є бракованою.
Умовні ймовірності
події В за умовою
задачі
,
,
.
За формулою повної ймовірності (1)
![]()
.
10. Формули Бейєса
Нехай
– повна система
подій. Нехай
В – подія, яка
може настати
при настанні
будь-якої з цих
подій, вже настала.
Тоді ймовірності
подій із повної
системи подій
можна обчислити
за формулами
Бейєса
(1)
Доведення.
Операція перерізу
множин комутативна
і тому для
відповідних
подій справджується
рівність
.
Це співвідношення
також справедливе
для події
із повної групи
подій
:
.
Звідси
.
Останню рівність з врахованням формули повної імовірності (1.9.1) можна переписати у вигляді
,
що і треба було довести.
Умовні
ймовірності
задовільняють
рівності нормування
ймовірностей
.
Часто
події Аi
називаються
гіпотезами,
їх ймовірності
апріорними
ймовірностями,
умовні імовірності
апостеріорними
ймовірностями,
а самі формули
Бейєса – теоремою
гіпотез.
Приклад 1. Деталі, які виготовлені в цеху заводу, потрапляють для перевірки до одного з двох контролерів. Ймовірність того, що деталь потрапить до першого контролера, дорівнює 0.6, а до другого – 0.4. Ймовірність того, що деталь буде визнана стандартною першим контролером дорівнює 0.94, другим – 0.98. Вибрана деталь при перевірці виявилася стандартною. Знайти ймовірність того, що деталь перевірив перший контролер.
Розв’язування. Нехай В – вибрана деталь виявилася стандартною. Можна зробити два припущення:
1) деталь
перевірив
перший контролер
(гіпотеза
);
2) деталь
перевірив
другий контролер
(гіпотеза
).
Ймовірність того, що деталь перевірив перший контролер, обчислюється за формулою Бейєса
.
За умовою задачі:
(ймовірність
того, що деталь
потрапляє до
першого контролера);
(ймовірність
того, що деталь
потрапить до
другого контролера);
(ймовірність
того, що вибрана
деталь буде
визнана стандартною
першим контролером);
(ймовірність
того, що вибрана
деталь буде
визнана стандартною
другим контролером).
Тому
.
До іспиту ймовірність гіпотези А1 дорівнювала 0.6, а після того, як став відомий результат іспиту, ймовірність цієї гіпотези змінилася і стала 0.59.