Інтеграл Стілтьєса


Легко побачити, що інтеграли

обидва існують
і рівні 0, бо
відповідні
суми Стілтьєса
всі рівні 0: для
першого це
випливає з
того, що завжди
=0,
для другого
– з постійності
функції
,
завдяки чому
=0.
У той же час
інтеграл
не існує. Дійсно,
розіб’ємо
проміжок
так, щоб точка
0 не потрапила
у склад точок
розбиття, і
складемо суму:
.
Якщо точка
0 потрапляє в
проміжок
,
так, що
,
то в сумі
залишиться
лише один
-й
доданок; решта
будуть нулі,
тому що
для
.
Отже,
.
В залежності
від того, чи
буде
або
,
виявиться
або
,
так що
границі не має
Вказана
своєрідна умова
пов’язана з
наявністю
розривів у
точці
для обох функцій
і
.
[8]
§4. Інтегрування за частинами
Для інтегралів Стілтьєса має місце формула
–
(8)
в припущенні, що існує один з цих інтегралів; існування іншого звідси вже випливає. Ця формула носить назву формули інтегрування за частинами. Доведемо її.
Нехай
існує інтеграл
.
Розклавши
проміжок [а, b]
на частини [xi
, xi+1]
(i = 0,
1, ..., n
— 1), оберемо
в цих частинах
довільно по
точці
таким чином,
що
![]()
Суму Стілтьєса
для інтеграла
![]()
![]()
можна представити у вигляді
![]()
Якщо додати
або відняти
зправа вираз
то
перепишеться
так:

Вираз у
фігурних дужках
представляє
собою стілтьесову
суму для інтеграла
(існування
якого припущено!).
Вона відповідає
розбиттю проміжку
[а, b]
точками ділення
якщо в якості
обраних з проміжків
точок узяти
xi,
а для проміжків
,
відповідно,
а
і b.
Якщо, як зазвичай,
покласти
то тепер довжини
всіх частинних
проміжків не
перевищать
.
При
сума у квадратних
дужках прямує
до
,
з чого слідує,
що існує границя
і для
,
тобто інтеграл
і цей інтеграл
визначається
формулою (9). [8]
§5. Зведення інтеграла Стілтьєса до інтегралу Рімана
Нехай
функція f(x)
неперервна
на проміжку
[a, b], a g(x)
монотонно
зростає в цьому
проміжку, і
притому в суворому
сенсі. Тоді, як
показав Лебег
(Н. Lebesgue), інтеграл
Стілтьеса
за
допомогою
підстановки
безпосередньо
зводиться до
інтегралу
Рімана.
Доведемо тепер, що
(10)
де останній інтеграл береться у звичайному сенсі, його існування забезпечено, так як функція g(v), а з нею і складна функція f(g-1(v)) неперервні.
Для цього розкладемо проміжок [а, b] на частини за допомогою точок ділення
a=x0<x1<…<xi<xi+1<…<xn=b
и складемо стілтьесову суму
![]()
Якщо покласти vi = g(xi) (i = 0, 1, . . ., n), то будемо мати
v0<v1< ... <vi< vi+1 < ... <vn = V.
Так як хi = g-1 (vi), то
![]()
Цей вираз має вигляд ріманової суми для інтеграла

Маємо
і

так що

Припустимо
тепер
настільки
малими, щоб
коливання
функції f(x)
у всіх проміжках
[xі,
хі+1]
були менше
довільно наперед
заданого числа
>
0. Так як при
,
очевидно,
,
то одночасно
і
<
.
В такому випадку
<![]()
Цим доведено, що

звідки и слідує (10). [4;6]
§6. Обчислення інтегралів Стілтьєса
Доведемо наступну теорему:
Якщо функція f(x) інтегрована в сенсі Рімана на проміжку [a, b], a g(x) представлена інтегралом

де функція
абсолютно
інтегровна
в [а,b],
то
(11)
Існування інтеграла Стілтьєса при зроблених припущеннях уже було доведено вище.
Залишається лише з’ясувати рівність (11).
Без зменшення
загальності
можна припустити,
що функція
додатна.
Складемо суму Стілтьєса

Так як, з іншого боку, можна написати

то будемо мати

Очевидно,
для
буде
,
де
означає
коливання
функції f(x)
на проміжку
[xі,
xі+1].
Звідси витікає
така оцінка
записаної вище
різниці:

Нам відомо,
що при
остання сума
прямує до 0, з
чого слідує,
що
,
що і доводить формулу (11).
При тих самих припущеннях стосовно функції f(x) припустимо, що функція g(x) неперервна на всьому проміжку [а, b] і має в ньому, за виключенням лише скінченої кількості точок, похідну g'(x), яка на [а, b] абсолютно інтегрована. Тоді
(12)
Звертаючись до випадків, коли функція g(x) є розривною розглянемо спочатку «стандартну» розривну функцію р(х), яка визначається рівностями

Вона має розрив першого роду — стрибок — у точці х= 0 зправа, причому величина стрибка р(+0) – р(0)) дорівнює 1; в точці х =0 зліва і в решті точок функція p(x) неперервна. Функція p(x – c) буде мати такий самий розрив у точці x=c зправа; навпаки, p(с – x) буде мати подібний розрив у точці x=c зліва, причому величина стрибка дорівнює – 1.
Припустимо,
що функція f(x)
неперервна
в точці х
= с, і обчислимо
інтеграл
,
де
(при
інтеграл рівний
нулю).
Складемо суму Стілтьєса:
.
Нехай
точка
потрапляє,
скажімо в
-ий
проміжок, так
що
.
Тоді
,
а при
,
очевидно
.
Таким чином,
уся сума
зводиться до
одного доданку
.
Нехай тепер
.
По неперервності
.
Виходячи з
цього, існує
(при
)
(13)
Аналогічно
можна упевнитися
в тому, що (при
)
(14)
(при
цей інтеграл
перетворюється
на нуль).
Тепер
ми можемо довести
дещо узагальнену
на відміну від
2, а саме відмовимося
від вимоги
неперервності
функції
:
3. Нехай
функція f(x) на
проміжку
неперервна,a
g(x) має на цьому
проміжку, виключаючи
хіба лише скінчене
число точок,
похідну
яка абсолютно
інтегровна
на
.
При цьому нехай
функція g(x) у
скінченому
числі точок
![]()
має розрив першого роду. Тоді існує інтеграл Стілтъєса, який виражається формулою

.
(15)
Характерна
тут наявність
позаінтегральної
суми, де фігурують
скачки функції
g(x) в точках
або
— односторонні.
(Якщо на будь-якій
з цих функцій
стрибка немає,
то відповідний
доданок суми
перетворюється
на нуль).
Для спрощення запису введемо позначення для стрибків функції g(x) зправа и зліва:
,
;
очевидно,
для
,
.
Складемо допоміжну функцію:
,
Яка як
би вбирає у
себе усі розриви
функції g(x), так
що різниця
,
як ми зараз
встановимо,
виявляється
вже неперервною.
Для значень
відмінних від
усіх
,
неперервність
функції
не викликає
сумнівів, бо
для цих значень
неперервні
обидві функції
и
.
Доведемо тепер
неперервність
у точці
зправа. Усі
доданки суми
,
окрім члена
,
неперервну
при
зправа, тому
достатньо
вивчити поведінку
виразу
.
При
воно має значення
;
але така ж і
його границя
при
:
.
Аналогічно
перевіряється
ф неперервність
функції
в точці
зліва.
Далі, якщо
взяти точку
х (відмінну від
усіх
),
в якій функція
має похідну,
то поблизу цієї
точки
зберігає постійне
значення, виходячи
з цього, у ній
і функція
має похідну,
причому
.
Для неперервної
функції
,
за попередньою
теоремою, існує
інтеграл Стілтьєса
.
Так само легко обрахувати і інтеграл


![]()
.
Додаючи
почленно ці
дві рівності,
ми і прийдемо
до рівності
(15); існування
інтеграла
Стілтьєса від
по функції
встановлюється
попутно. [5]
§7. Приклади обчислення інтеграла Стілтьєса
1) Обчислити за формулою (11) інтеграл:

Розв’язок, (а)
і т.д.
2) Обчислити за формулою (15) інтеграли:
(а)
,
де

(б)
,
де

Розв’язок.
(а) Функція
має стрибок
1 при
и
стрибок —2 при
;
в решті точок
.
Тому

(б) Стрибок
1 при
и
при