Розв’язання лінійних задач методами лінійного програмування
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Чернігівський державний технологічний університет
Кафедра вищої математики
Контрольна робота
з дисципліни: Математичне програмування
Варіант 06
Чернігів 2009
Зміст
Завдання №1
Завдання №2
Завдання №3
Завдання №4
Завдання №5
Список використаних джерел
Завдання №1
Звести до канонічної форми задачу лінійного програмування:

Дана задача лінійного програмування задана в симетричній формі запису: умови, при яких функція F буде максимальною, задані у вигляді нерівностей. Для того, щоб отримати канонічну форму задачі лінійного програмування необхідно нерівності перетворити у рівності, використовуючи теорему, за якою нерівність
![]()
еквівалентна рівнянню
і нерівності
![]()
а нерівність вигляду
![]()
еквівалентна рівнянню
,
в якому
![]()
Враховуючи наведене вище дану задачу запишемо у наступній канонічній формі:

Завдання №2
Визначити оптимальний план задачі лінійного програмування графічним методом (знайти максимум і мінімум функції):

Для задач з двома змінними можна використовувати графічний спосіб розв’язку задач лінійного програмування. Побудуємо область допустимих розв’язків системи лінійних нерівностей. Для цього будуємо відповідні даним нерівностям граничні прямі:
![]()
Потім знаходимо напівплощини, в яких виконуються задані нерівності (рисунок1).

Рисунок1– Графічне визначення максимального і мінімального значення функції
Область
допустимих
рішень визначається
як загальна
частина напівплощин,
відповідних
даним нерівностям,
які при цьому
знаходяться
в першій четвертині,
тобто обмежуються
прямими
і
.
З малюнку 1 видно,
що функція не
має рішення,
оскільки
напівплощина,
утворена прямими
![]()
не співпадає з площиною, утвореною обмеженнями
![]()
.
Завдання №3
Побудувати двоїсту задачу. Симплексним методом знайти оптимальний план початкової задачі. Використовуючи першу теорему двоїстості, визначити план другої задачі.

Для перетворення нерівностей в рівності вводимо змінні одиничні матриці х3, х4 і х5. Для розв’язку задачі симплексним методом необхідно мати три одиничних матриці при невід’ємних правих частинах рівнянь. Для отримання одиничної матриці в першій і третій нерівностях вводимо введемо штучні змінну х6 і х7 та отримаємо одиничні матриці А6 і А7. Де
і
![]()
В результаті наведених перетворень отримаємо наступну задачу:

У виразі функції величину М вважаємо достатньо великим додатнім числом, оскільки задача розв’язується на знаходження мінімального значення функції.
Запишемо задачу у векторній формі:
![]()
де

В якості
базису вибираємо
одиничні вектори
А6,
А4,
А7.
Вільні невідомі
прирівнюємо
нулю
.
В результаті
отримаємо
початковий
опорний план
розширеної
задачі
,
якому відповідає розкладення
![]()
Для перевірки
початкового
опорного плану
складаємо першу
симплексну
таблицю (таблиця1)
і підраховуємо
значення функції
і оцінок
Маємо:
![]()
![]()
![]()
![]()
тобто
оскільки М
попередньо
не фіксовано,
то оцінки
є лінійними
функціями
величини М,
причому функція
складається
з двох доданків,
одне з яких
залежить від
М, інше не залежить.
Для зручності
розрахунків
в (F-C)
рядок запишемо
доданок, незалежний
від М, а в (М) рядок
– тільки коефіцієнти
при М, які і
дозволяють
порівняти
оцінки між
собою. Для векторів
базису оцінки
дорівнюють
нулю.
Таблиця1– Перша симплексна таблиця
| Базис | С базису | А0 |
|
|
|
|
|
|
|
| х1 | х2 | х3 | х4 | х5 | х6 | х7 | |||
| х6 | М | 8 | 1 |
|
-1 | 0 | 0 | 1 | 0 |
| х4 | 0 | 20 | 3 | 4 | 0 | 1 | 0 | 0 | 0 |
| х7 | М | 6 | 3 | 1 | 0 | 0 | -1 | 0 | 1 |
| F-C | – | 0 | -5 | -2 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 |
| М | – | 14 | 4 | 4 | -1 | 0 | -1 | 0 | 0 |
В (М) рядку
є додатні оцінки,
тому опорний
план Х0
не є оптимальним
і його можна
покращити,
включивши в
базис вектор,
якому відповідає
.
Оскільки у нас
максимальне
значення 4 належить
двом векторам,
то в базис включаємо
вектор, якому
відповідає
мінімальне
Сj.
Розв’язувальним
рядком вибирається
той, в якому
найменше відношення
Серед коефіцієнтів
розкладання
векторів А1
і А2
по базису є
додатні, тому
хоча б один з
векторів існує..
Знайдемо ці
значення:
![]()
;
![]()
Таким чином підтвердилося, що розв’язувальним стовпчиком буде другий, і визначилося, що розв’язувальним рядком буде перший. Тобто розв’язувальний елемент – число 3. Тоді вектор А2 включаємо в базис, а вектор А6 виключаємо з нього.
Складаємо другу симплексну таблицю (таблиця2). При цьому елементи першого (розв’язувального) рядка ділимо на 3. Елементи інших рядків визначаємо використовуючи формули повного виключення Йордана-Гауса.
Таблиця2– Друга симплексна таблиця
| Базис | С базису | А0 |
|
|
|
|
|
|
|
| х1 | х2 | х3 | х4 | х5 | х6 | х7 | |||
| х2 | 2 | 2,67 | 0,33 | 1 | -0,33 | 0 | 0 | 0,33 | 0 |
| х4 | 0 | 9,33 | 1,67 | 0 | 1,33 | 1 | 0 | -1,33 | 0 |
| х7 | М | 3,33 |
|
0 | 0,33 | 0 | -1 | -0,33 | 1 |
| F-C | – | 5,33 | -4,33 | 0 | -0,67 | 0 | 0 | 0,67 | 0 |
| М | – | 3,33 | 2,67 | 0 | 0,33 | 0 | -1 | -1,33 | 0 |
В (М) рядку
є додатні оцінки,
тому план, зображений
в таблиці2 не
є оптимальним
і його можна
покращити,
включивши в
базис вектор,
якому відповідає
.
Тобто за розв’язувальний
стовпчик вибираємо
перший. Мінімальне
відношення
![]()
тому розв’язувальним рядком є третій. Таким чином розв’язувальний елемент – число 2,67. Тоді вектор А1 включаємо в базис, а вектор А7 виключаємо з нього.
Складаємо другу симплексну таблицю (таблиця3). При цьому елементи третього (розв’язувального) рядка ділимо на 2,67. Елементи інших рядків визначаємо використовуючи формули повного виключення Йордана-Гауса.
Таблиця3– Третя симплексна таблиця
| Базис | С базису | А0 |
|
|
|
|
|
|
|
| х1 | х2 | х3 | х4 | х5 | х6 | х7 | |||
| х2 | 2 | 2,25 | 0 | 1 | -0,375 | 0 | 0,125 | 0,375 | -0,125 |
| х4 | 0 | 7,25 | 0 | 0 | 1,125 | 1 | 0,625 | -1,125 | -0,625 |
| х1 | 5 | 1,25 | 1 | 0 | 0,125 | 0 | -0,375 | -0,125 | 0,375 |
| F-C | – | 10,75 | 0 | 0 | -0,125 | 0 | -1,625 | 0,125 | 1,625 |
| М | – | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | -1 | -1 |
В результаті проведеної ітерації з базису виключено штучні елементи, тому в рядку (М) всі оцінки, крім оцінки штучного вектору, перетворилися на нуль. Оскільки в рядках (F-C) і (М) не має додатних значень, то знайдене рішення
(
)
є оптимальним. Функція при цьому
![]()
Перевірка

Кожній
задачі лінійного
програмування
можна поставити
у відповідність
двоїсту задачу.
Для цього першим
кроком необхідно
впорядкувати
запис вихідної
задачі. Оскільки
у нас функція
мінімізується,
то всі умови-нерівності
повинні бути
вигляду
.
Виконання цієї
умови досягаємо
множенням
відповідних
умов на (1-). В результаті
система обмежень
матиме наступний
вигляд:

Оскільки
вихідна задача
є задачею
мінімізації,
то двоїста буде
задачею максимізації.
Двоїста задача
буде мати три
змінні
,
оскільки вихідна
задача має три
обмеження. При
цьому вектор,
отриманий із
коефіцієнтів
при невідомих
цільової функції
вихідної задачі
,
співпадає з
вектором констант
у правих частинах
обмежень двоїстої
задачі. Аналогічно
пов’язані між
собою вектори,
утворені з
коефіцієнтів
при невідомих
цільової функції
двоїстої задачі
,
і константи
в правих частинах
обмежень вихідної
задачі. Кожній
змінній
двоїстої задачі
відповідає
і-те обмеження
вихідної задачі,
і, навпаки, кожній
змінній
прямої задачі
відповідає
j-те
обмеження
двоїстої задачі.
Матриця з
коефіцієнтів
при невідомих
двоїстої задачі
утворюється
транспортуванням
матриці А, складеної
з коефіцієнтів
при невідомих
вихідної задачі.
Якщо на j-ту
змінну вихідної
задачі накладена
умова невід’ємності,
то j-те
обмеження
двоїстої задачі
буде нерівністю,
в іншому випадку
j-те
обмеження буде
рівністю; аналогічно
пов’язані між
собою обмеження
вихідної задачі
і змінні двоїстої.
Складаємо матрицю при невідомих вихідної задачі:
,
тоді матриця при невідомих двоїстої задачі матиме наступний вигляд:

На
накладено умову
невід’ємності,
тому обмеження
двоїстої задачі
матимуть вигляд
нерівності,
а не рівності.
Оскільки в
початковій
задачі всі
обмеження мають
вигляд нерівності,
то накладаємо
умови
![]()
Враховуючи все наведене, двоїста задача матиме наступний вигляд:

Якщо розглянути
першу симплексну
таблицю з одиничним
додатковим
базисом, то
можна помітити,
що в стовбцях
записана вихідна
задача, а в рядках
– двоїста. Причому
оцінками плану
вихідної задачі
є
,
а оцінками
плану двоїстої
задачі –
З таблиці3, отриманої
в результаті
рішення вихідної
задачі знаходимо:
![]()
Завдання №4
Визначити оптимальний план транспортної задачі:
а) побудувати початковий опорний план методом "північно-західного" напрямку;
б) побудувати оптимальний план методом потенціалів:

Нехай в матриці А міститься інформація про кількість продукту в кожному місці виробництва, який необхідно доставити споживачам в кількості записаній в матриці В. Транспортні витрати, пов’язані з перевезенням одиниці продукту із одного місця виробництва одному споживачеві, записані в матриці С. Задані матриці і сказане вище для спрощення сприйняття узагальнимо в таблиці4.
Таблиця4–Поставка продукту із різних місць виробництва різним споживачам і пов’язані з цим витрати
| Виробник | Споживач | Запаси продукту | |||
|
|
|
|
|
||
|
|
8 | 3 | 3 | 4 | 60 |
|
|
5 | 2 | 7 | 5 | 20 |
|
|
5 | 4 | 8 | 2 | 30 |
|
|
7 | 1 | 5 | 7 | 20 |
| Потреба в продукті | 40 | 30 | 30 | 15 |
130 115 |
З таблиці4
видно, що запаси
продукту у
виробника на
складах на 15
одиниць більші
ніж необхідно
споживачу,
тобто маємо
транспортну
задачу з відкритою
моделлю. Для
розв’язку такої
задачі введемо
фіктивного
споживача,
якому необхідно
отримати
одиниць продукту.
Всі тарифи на
доставку продукту
цьому споживачеві
будемо вважати
рівними нулю,
і весь продукт
потрібний цьому
споживачеві
залишаємо у
місці виробництва.
Для побудови
початкового
плану перевезень
(таблиця5) використаємо
метод "північно-західного"
напрямку: заповнювати
таблицю починаємо
з лівого верхнього
кута, рухаючись
вниз по стовбцю
або вправо по
рядку (тарифи
перевезень
напишемо в
правому верхньому
куту кожної
клітини, кількість
продукту – в
нижньому лівому).
В першу клітину
заносимо менше
з чисел (min(40;60):
40. Тобто потреба
в продукті
першого споживача
повністю задовільнено
і інші клітини
першого стовпця
заповнювати
не будемо. Рухаємося
далі по першому
рядку в другий
стовпчик. В цю
клітину записуємо
менше з 30
і (60-40),
тобто пишемо
20. Таким
чином перший
рядок заповнювати
далі не будемо,
оскільки запаси
першого місця
виробництва
остаточно
вичерпано: з
нього ми повністю
задовольняємо
потребу у продукті
першого споживача
і частково (20
одиниць, а не
30) другого.
Рухаємося по
другому стовпчику
на другий рядок.
Сюди записуємо
менше з (30-20) або
20: маємо 10, тобто
другому споживачеві
ми веземо 20одиниць
продукту з
першого місця
виробництва
і 10– з другого.
Аналогічно
заповнюємо
інші клітини.
Таблиця5– Розподіл продукту по споживачам
| Виробник | Споживач | Запаси продукту | ||||
|
|
|
|
|
|
||
|
|
8 | 3 | 3 | 4 | 0 | 60 |
| 40 | 20 | |||||
|
Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.),
обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus.
Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.
Похожие рефераты: | ||||||