Системи лінійних рівнянь
Размещено на /
СИСТЕМИ ЛІНІЙНИХ РІВНЯНЬ
1. Основні поняття і теореми
Постановка
задачі. Потрібно
знайти значення
х1, х2, … , хn , що
задовольняють
таким співвідношенням:
.
Тут aij (i = 1, 2, … , m; j = 1, 2, … , n) і bk (k = 1, 2, … , m) – задані числа.
При
цьому:
;
;
.
Матриця А називається головною матрицею системи, вектор b – вектором-стовпцем правих частин, вектор x – вектором-стовпцем невідомих.
Використовуючи ці позначки, можна систему записати в матричній формі: Ах = b.
Якщо b1 = b2 = ј = bm = 0, то система рівнянь називається однорідною. Якщо хоча б одне з bk (k = 1, 2, ј , m) відмінне від нуля, то система називається неоднорідною.
.
Матриця
називається
розширеною
матрицею системи.
Якщо система має хоча б один розв’язок, то вона називається сумісною.
При цьому система, що має єдиний розв’язок, називається визначеною, а більше одного розв’язку – невизначеною.
Якщо система не має розв’язків, то вона називається несумісною.
При розв’язуванні систем лінійних рівнянь має бути знайдена відповідь на три запитання:
А. Чи сумісна система?
В. Чи визначена система?
С. Як знайти розв’язок (чи розв’язки) системи, якщо вони існують?
Правило
Крамера. Якщо
неоднорідна
система рівнянь
невироджена
(detА № 0), то
система визначена,
тобто має єдиний
розв’язок, і
його можна
знайти за формулами
Крамера:
(k = 1, 2, … , n) де Dk
– визначник
матриці, яку
можна одержати,
якщо в матриці
А системи k-й
стовпець замінити
на стовпець
вільних членів.
Ранг матриці. З розв’язуванням систем рівнянь безпосередньо пов'язане поняття рангу матриці. Ранг матриці – це найвищий порядок її мінора, відмінного від нуля.
Для того щоб знайти ранг матриці, важливо орієнтуватися в тому, які перетворення з матрицею можна робити, не змінюючи при цьому її ранг:
1) транспонування;
2) перестановка двох рядків (стовпців);
3) множення всіх елементів рядка (або стовпця) на число a № 0;
4) додавання до всіх елементів рядка (стовпця) відповідних елементів іншого рядка (стовпця);
5) вилучення нульового рядка (стовпця);
6) викреслення рядка (стовпця), що є лінійною комбінацією інших рядків (стовпців).
Однорідні системи. Розглядається однорідна система лінійних рівнянь з n невідомими: Ах = 0.
Якщо rangА = n (detА № 0), то система визначена і має тільки тривіальний розв’язок: x1 = x2 = … = xn = 0.
Якщо rangА < n (detА = 0), то система має не тільки тривіальні розв’язки. При цьому всі розв’язки однорідної системи рівнянь утворюють лінійний простір L і dim L = n – rangА.
Щоб знайти базис простору розв’язків однорідної системи рівнянь, треба:
Знайти базисний мінор матриці А.
Якщо рядок не входить до базисного мінора, то рівняння, яке йому відповідає, є лінійною комбінацією інших рівнянь, і його можна не брати до уваги.
Якщо стовпець не входить у базисний мінор, то невідома з відповідним номером призначається вільною. Усього знайдеться (n – rang A) вільних невідомих.
Нехай вільні невідомі хr+1, хr+2, … , хn. Якщо дати вільним невідомим довільні значення, то одержимо неоднорідну систему рівнянь відносно хr+1, хr+2, … , хn , у якої визначник не дорівнює нулю, і, отже, система має єдиний розв’язок.
Дамо
вільним невідомим
значення (1, 0, 0,
0, … , 0), потім (0, 1, 0, 0, …
, 0) і т. д. Розв’язуючи
системи, що
утворюють,
одержимо відповідно
вектори
.
Ці вектори й
утворюють
базис простору
L розв’язків
однорідної
системи лінійних
рівнянь.
Загальний розв’язок лінійної системи однорідних рівнянь у цьому випадку є лінійною комбінацією базисних векторів:
.
Неоднорідні
системи. Теорема
Кронекера –
Капеллі: система
неоднорідних
лінійних рівнянь
Ах = b сумісна
тоді і тільки
тоді, коли rangА
= rang
.
При цьому
якщо rangА = rang
=
n, то система
має єдиний
розв’язок і
він може бути
знайдений за
правилом Крамера.
Якщо rangА
= rang
< n,
то система має
нескінченно
багато розв’язків,
які утворюють
лінійний многовид.
При цьому підпростір
зсуву – це простір
L розв’язків
однорідної
системи рівнянь,
і його базис
можна побудувати
способом, який
було розглянуто
вище. Вектор
зсуву – це частинний
розв’язок
неоднорідної
системи рівнянь.
і він може бути
знайдений, якщо
в неоднорідній
системі вільні
невідомі покласти
рівними деяким
довільним
значенням
(наприклад,
нульовим).
Загальний розв’язок неоднорідної системи – це загальний розв’язок відповідної однорідної системи плюс деякий частинний розв’язок неоднорідної системи. Останнє твердження можна записати через абревіатури відповідних термінів: З.Р.Н.С. = З.Р.О.С. + Ч.Р.Н.С.
Обернена матриця. Запишемо систему в матричному вигляді Ах = b. Якщо detА № 0 (така матриця А називається невиродженою), то для матриці А існує матриця А–1 така, що А–1А = АА–1 = Е. Така матриця називається оберненою до матриці А, і розв’язок системи можна записати за допомогою оберненої матриці у вигляді: А–1Ах = А–1b Ю х = А–1b.
Таким чином, у випадку існування оберненої матриці А–1 розв’язок системи має вигляд: х = А–1b.
Як же знайти обернену матрицю А–1 до невиродженої матриці А?
I спосіб.
Складемо матрицю Аik з алгебраїчних доповнень до елементів аik матриці А;
транспонуємо матрицю з алгебраїчних доповнень;
кожен елемент матриці, що утворилась, ділимо на detА.
В результаті маємо обернену матрицю – А-1.
II спосіб.
Запишемо матрицю А, а праворуч від неї, через вертикальну риску, –одиничну матрицю Е. Одержимо матрицю яка має n рядків та 2n стовпців;
у матриці, що утворилась, за допомогою застосування до рядків (і тільки до рядків) перетворень, що не змінюють ранг матриці, утворимо на місці матриці А одиничну матрицю.
На місці одиничної матриці тепер стоїть А–1.
III спосіб. Праворуч від матриці припишемо одиничну матрицю Е, а знизу припишемо матрицю (–Е). У правому нижньому куті поставимо нульову матрицю. Використовуючи операції тільки над рядками матриці, що утворилась, на місці матриці (–Е) утворимо нульову матрицю. Тоді у правому нижньому куті буде стояти А–1.
IV спосіб.
Для обернення
матриці, що має
блокову структуру,
тобто матриці
вигляду:
,
де А – квадратна
матриця порядку
n ґ
n, а D – квадратна
матриця q ґ
q, справедливі
дві формули
Фробеніуса:
Перша формула Фробеніуса (якщо detА № 0):
,
де H = D – CA–1B.
Друга формула Фробеніуса (якщо detD № 0):
,
де K = A – BD–1C.
2. Контрольні питання і завдання
Що таке ранг матриці і її базисний мінор? Чи визначаються вони однозначно?
Знайти
ранг і всі базисні
мінори матриці:
.
Як пов'язані ранг матриці і вимірність лінійної оболонки її рядків.
Чому дорівнює вимірність простору розв’язків однорідної системи лінійних рівнянь, якщо в системі 10 рівнянь, 16 невідомих і ранг матриці системи дорівнює 6?
Чи утворює множина розв’язків неоднорідної системи лінійний простір? Яка з властивостей лінійного простору не виконується?
Згадайте визначення лінійного многовиду. Що називається його базисом і вимірністю?
Як визначається вектор зсуву для лінійного многовиду, що є множиною розв’язків неоднорідної системи?
3. Приклади розв’язування задач
Задача
1. Знайти ранг
матриці
.
Розв’язання. Насамперед відзначимо, що четвертий рядок матриці є сумою другого і третього рядків і тому при вилученні цього рядка ранг матриці не зміниться.
Відкинемо четвертий рядок.
З другого і третього рядків матриці віднімемо перший рядок, помножений, відповідно, на 2 та 3.
В отриманій матриці з третього рядка віднімемо другий, помножений на 2.
Одержимо ланцюжок перетворень:
лінійний рівняння матриця
.
У матриці, що утворилась, мінор, який стоїть в перших трьох стовпцях, не дорівнює нулю. Отже, ранг вихідної матриці дорівнює 3 і мінор 3-го порядку, що стоїть в перших трьох стовпцях, є базисним мінором матриці А.
Задача 2. Знайти матрицю, яка є оберненою до матриці
.
Розв’язання.
Знайдемо
обернену матрицю
за визначенням.
Нехай обернена
матриця має
вигляд:
.
Тоді, за визначенням,
АА–1
= Е,
тобто
.
Знаходячи добуток матриць, одержимо рівності:
.
Із цих співвідношень одержуємо: g = 0, d = 0, a = 1; далі: h = 0, e =1, b = –3. І нарешті: m = 1, f = –2, c = 11. У підсумку дійдемо висновку, що:
.
Задача
3. Знайти матрицю,
яка є оберненою
до матриці
.
Розв’язання. Побудуємо матрицю 6 ґ 6, дописавши праворуч від А одиничну матрицю Е, внизу матрицю (– Е), а інші місця заповнимо нулями.
.
За допомогою операцій над рядками матриці Аў утворимо на місці (–Е) нульову матрицю. Тоді в правому нижньому куті буде стояти матриця А–1.
До всіх рядків матриці Аў додамо третій рядок з деяким множником, домагаючись того, щоб всі елементи першого стовпця, крім а31, дорівнювали нулю.
Перший рядок отриманої матриці поділимо на (–3) і, додаючи до інших рядків матриці отриманий перший рядок з деякими множниками, досягаємо того, щоб у другому стовпці стояли нулі, крім елемента а12.
За допомогою другого рядка утворимо нулі в третьому стовпці, крім елемента а23.
Одержимо ланцюжок перетворень:


Звідси
укладаємо, що
.
Задача
4. Знайти матрицю,
яка є оберненою
до
.
Розв’язання.
Для обернення
матриці застосуємо
першу формулу
Фробеніуса.
Позначимо:
,
,
,
.
Знаходимо послідовно:
;
;
;
.
І тоді
.
Привабливість
зазначеного
способу полягає
в тому, що для
обернення
матриці 4-го
порядку ми
маємо справу
з оберненням
матриць лише
2-го порядку,
що істотно
простіше.
Задача
5. За допомогою
правила Крамера
розв’язати
систему лінійних
неоднорідних
рівнянь:
.
Розв’язання.
Головна матриця
системи має
вигляд:
.
Розв’язок системи може бути знайдений за правилом Крамера, тому що detА = D = 18 № 0. Для цього побудуємо визначники Dх, Dу, Dz, які відрізняються від головного визначника тим, що в ньому стовпець коефіцієнтів при, відповідно, х, у та z замінено на стовпець вільних членів, тобто:
.
Обчислюючи їх, знаходимо, що Dх = 18, Dу = 36, Dz = 54.
Отже
.
Задача 6. Розв’язати систему лінійних однорідних рівнянь:

Розв’язання. Насамперед відзначимо, що система напевне сумісна, оскільки однорідна система завжди має щонайменше нульовий розв’язок.
Почнемо
пошук загального
розв’язку даної
системи. Головна
матриця системи
має вигляд:
.
Знайдемо ранг матриці А. Перший рядок матриці з відповідними множниками додамо до інших рядків матриці так, щоб елементи першого стовпця обернулися на нуль, крім елемента а11. Вийде матриця А1 така, що
rangА1 = rangА
і
.
Відзначаючи,
що третій і
четвертий рядки
матриці пропорційні
другому рядку,
укладаємо, що
rangА1 = rangА2, де
.
Помножимо
другий рядок
матриці А2 на
(–2) і додамо до
першого рядка.
Одержимо матрицю
А3:
,
таку, що rangА3 =
rangА2 = 2. У підсумку
rangА = rangА3 = 2.
Тоді вийшла система двох рівнянь, з яких можна написати:
х1 = 14х3 – 7х4 + 3х5 – х6, х2 = –7х3 + 2х4 – х5 – 2х6 і змінні х3, х4, х5, х6 – будь-які. Це і є розв’язок системи.
Однак можна (і необхідно) піти далі. Множина розв’язків лінійної однорідної системи утворює лінійний простір L вимірності dimL = n – rangА = 6 – 2 = 4. Для знаходження базисних векторів простору розв’язків надамо вільним невідомим х3, х4, х5, х6 значення: а) 1, 0, 0, 0; б) 0, 1, 0, 0; в) 0, 0, 1, 0; г) 0, 0, 0, 1. Одержимо чотири вектори, що утворять базис L: е1 = (14, –7, 1, 0, 0, 0); е2 = (–7, 2, 0, 1, 0, 0); е3 = (3, –1, 0, 0, 1, 0); е4 = (–1, –2, 0, 0, 0, 1). У такий спосіб L = ℒ(е1, е2, е3, е4), і будь-який розв’язок вихідної системи може бути записаний у вигляді лінійної комбінації базисних векторів, тобто у вигляді: с1(14, –7, 1, 0, 0, 0) + с2(–7, 2, 0, 1, 0, 0) + с3(3, –1, 0, 0, 1, 0) + с4(–1, –2, 0, 0, 0, 1), де с1, с2, с3, с4 – будь-які значення. Це і є загальний розв’язок вихідної лінійної однорідної системи рівнянь.
Задача 7. Розв’язати систему лінійних неоднорідних рівнянь

Розв’язання.
Розширена
матриця системи
рівнянь має
вигляд:
,
причому до
вертикальної
риски записана
головна матриця
системи, а після
вертикальної
риски – стовпець
вільних членів.
Перетворюючи
матрицю
аналогічно
до того, як
перетворювалася
матриця А в
розв’язку
попередньої
задачі, одержимо
матрицю А
таку, що rang
= rangА = 2 і
.
Звідси можна
записати загальний
розв’язок
системи у вигляді:
х1 = 1 + 14х3 – 7х4 –
3х5, х2 = 2 – 7х3 + 2х4
– х5, де х3, х4,
х5 – будь-які.
Це і є загальний розв’язок вихідної системи лінійних рівнянь. Однак з метою прояснення алгебраїчної структури розв’язку системи відзначимо таке:
Враховуючи,
що rang
= rang A = 2 < n = 5, можемо
зазначити, що
множина розв’язків
системи являє
собою лінійний
многовид. Вектором
зсуву цього
лінійного
многовиду є
частинний
розв’язок
неоднорідної
системи рівнянь,
для знаходження
якого дамо
вільним невідомим
х3, х4, х5 довільні
значення (наприклад
нулі) і одержимо:
f = (1, 2, 0, 0, 0). Підпростором
зсуву є простір
розв’язків
однорідної
системи з матрицею
А2, яка збігається
з головною
матрицею вихідної
системи неоднорідних
рівнянь
.
Звідси х1 = 14х3 – 7х4 – 3х5, х2 = – 7х3 + 2х4 – х5, де х3, х4, х5 – будь-які. Даючи вільним змінним х3, х4, х5 значення: а) 1, 0, 0; б) 0,1,0; в) 0, 0, 1; одержимо, відповідно, базисні вектори простору L розв’язків однорідної системи рівнянь: е1 = (14, –7, 1, 0, 0), е2 = (–7, 2, 0, 1, 0), е3 = (–3, –1, 0, 0, 1).
Отже, розв’язки вихідної системи утворюють лінійний многовид М:
M = {x Ѕx = f + c1e1 + c2e2 + c3e3}, де c1, c2, c3 – будь-які,
Размещено на
3