Числа "е" та "пі"
![]()
(1.3.16)
![]()
Перше з рівностей (1.3.16) безпосередньо отримане з рівності (1.3.15), якщо в правій його частині розкрити дужки. При цьому одержимо
![]()
Добуток
у правій частині
симетричний
й тому
ціле число.
Такі ж, легко
зміркувати
є й числа
.
Друге з рівностей (1.3.16) виходить із рівності (1.3.15) якщо записати його у вигляді

і
звільнитися
від квадратних
дужок. Аналогічно
виходить третє
з рівностей
(1.3.16) і так далі.
Важливо помітити,
що
…є
багаточленами
із цілими
коефіцієнтами
відносно
![]()
Легко підрахувати, що
(1.3.17)
(1.3.18)
![]()
Сума
![]()
є
симетричним
багаточленом
із цілими
коефіцієнтами
й тому є цілим
числом. Це число,
через (1.3.13) , ділиться
на
.
Ми
будемо вважати
більшим кожного
із цілих чисел
.
Тоді
![]()
буде
цілим числом,
яке не ділится
на
,
тому що таким
буде перший
доданок у правій
частині, у той
час, як інші
доданки будуть
цілими числами,
що діляться
на
.
Таким чином,
сума, що визначена
в першій частині
рівності (1.3.14),
при нашому
виборі числа
,
є цілим числом,
що не ділиться
на
,
тобто є відмінним
від нуля цілим
числом.
Повернемося до розгляду суми
![]()
З рівності (1.3.9) , першої рівності (1.3.16) і того , що

легко
доглянути, що
буде по модулі
меншим одиниці,
при досить
великому
.
Таким
чином, права
частина рівності
(1.3.14) є сумою цілого,
відмінного
від нуля, числа
й числа, по модулі
меншого одиниці.
Така сума не
може рівнятися
нулю й тому
рівності (1.3.14),
при нашім виборі
й
,
неможливі. Цим
і завершений
доказ трансцендентності
числа
.
Теорема доведена.
1.4 Доведення ірраціональності та трансцендентності числа „е”
Доведемо
ірраціональність
і трансцендентність
числа
.
Теорема
1.4.1.Число
ірраціональне.
Доведення.
Припустимо,
що
,
де
й
натуральні
числа.Відомо,
що

Із
треба, що (
)
– було ціле
число, тоді
цілим буде й
число [9]

Ми
одержуємо
звідси
,
Тобто
між 0 і 1 лежить
ціле число.
Припущення,
що
раціональне,
привело нас
до протиріччя,
значить
ірраціональне.
Теорема доведена.
Другий шлях доказу ірраціональності e [23].
Припустимо, що раціонально. Тоді , де — ціле, а — натуральне, звідки
Множачи обидві частини рівняння на , одержуємо
Переносимо в ліву частину:
Всі доданки правої частини цілі, отже:
— ціле
Але з іншої сторони
Знов одержуємо протиріччя.
Трансцендентність
була
доведена тільки
в 1873 році французьким
математиком
Шарлем Ермітом
[22].
Теорема
1.4.2. Число
трансцендентно.
Доведення.
Припустимо,
що
корінь багаточлена
із цілими
коефіцієнтами
так що
(1.4.1)
Позначимо
через
найбільшу з
абсолютних
величин коефіцієнтів
,
так що при всіх
маємо
.
При заданому
функція
при збільшенні
прагне до нуля
й, оскільки
існують які
завгодно більші
прості числа,
ми можемо вибрати
просте число
так , що будуть
одночасно
виконуватися
умови:

Розглянемо
функцію ступеня
![]()
![]()
Інтегруючи вроздріб , знаходь :

Продовжимо
цей процес,
поки не дійдемо
до похідної
порядку
,
рівної тотожно
нулю. Одержимо
:
(1.4.2)
де
(
до похідної
порядку
).
Підставляючи
в (1.4.2) замість
число
й множачи на
,
,
маємо:
(1.4.3)
Надаючи
значення
та складаючи
при
рівності (1.4.3) і
беручи до уваги
, що через тотожність
(1.4.2) права частина
виходить рівною
нулю, знаходимо:
(1.4.4)
Розкладання
по ступенях
має вигляд :
,
(1.4.5)
де
цілі числа.
Одержуємо:
,
а
є ціле число,
оскільки
просте й
,
не ділиться
на
;
, як легко
бачити з (1.4.4), цілі
числа, що діляться
на
;
являє
собою суму
цілого числа
,
що не
ділиться на
,
і інші цілі
числа, кратні
,
так що
не
є дільником
.
Оскільки
,
те буде також
не є дільником
.
Розкладання
по ступенях
,
де
, має вигляд
(1.4.6)
де всі
коефіцієнти
цілі числа.
Диференціюючи
(1.4.6), легко бачити,
що при всіх
таких
:
ціле число
, що ділиться
на
.
У сумі
![]()
перший
доданок не
ділиться на
,
а всі інші доданки
діляться на
,
так що
ціле число
, що не ділиться
на
,
і , таким чином,
відмінне від
нуля.
Ціле
число, відмінне
від нуля, має
модуль, більший
або дорівнюючий
одиниці, так
що
.
Оцінимо
тепер величину
зверху. Згідно
(1.4.4.):

У всіх
інтегралах,
що входять в
,
величина
пробігає значення,
що не виходять
за межі сегмента
,
а при таких
справедлива
нерівність:
![]()
так , що
при всіх
маємо

![]()
що суперечить
отриманій
раніше нерівності
.
Таким
чином, припущення,
що
алгебраїчне
число, привело
нас до протиріччя;
отже,
неалгебраїчне
число, тобто
трансцендентне
число.
Теорема доведена.
РОЗДІЛ ІІ
НАБЛИЖЕНЕ ОБЧИСЛЕННЯ ЧИСЛА „π”
2.1 Методи наближеного обчислення числа „π” за допомогою числових рядів
Число p з'являється не тільки при рішенні геометричних задач. Із часу Ф.Віета (1540–1603) розвідка меж деяких арифметичних послідовностей, що встановлені простими законами, приводило до того ж числа p . У зв'язку із цим у визначенні числа p брали участь майже всі відомі математики: Ф.Віет, Х.Гюйгенс, Дж.Валліс, Г.В.Лейбніц, Л.Ойлер [21]. Вони одержували різні вирази для p у вигляді нескінченного добутку, суми ряду, нескінченного дробу.
Наприклад, в 1593 Ф.Виет (15401603) вивів формулу [21]
В 1665 Джон Валліс (16161703) довів, що [21]
,
Або
.
Ця формула має його ім'я. Для практичного знаходження числа p вона мало придатна, але корисна в різних теоретичних міркуваннях. В історію науки вона ввійшла як один з перших прикладів нескінченних добутків.
Готфрид Вільгельм Лейбниц (16461716) в 1673 установив наступну формулу [21]:
яка представляє число p /4 як суму ряду. Однак цей ряд сходиться дуже повільно. Щоб обчислити p з точністю до десяти знаків, треба було б, як показав Ісаак Ньютон, знайти суму 5 млрд чисел і затратити на це біля тисячі років безперервної роботи.
Леонарду Ойлеру належать і інші гарні формули рядів повільної східності, що включають p [21]:
,
,
.
В останній формулі в чисельнику розташовані всі прості числа, а знаменники відрізняються від них на одиницю, причому знаменник більше чисельника, якщо той має вигляд 4n + 1, і менше в противному випадку.
Лондонський математик Джон Мэчин (16801751) в 1706, застосовуючи формулу [21]
одержав вираження
arctg 1 = 4 arctg – arctg .
Підстановка в нього arctg 1 = і рядів для arctg x
(arctg x = ) приводить до формули
,
яка дотепер уважається однієї із кращих для наближеного обчислення p . Щоб знайти ті ж десять точних десяткових знаків, буде потрібно всього кілька годин ручного рахунку. Сам Джон Мэчин обчислив p з 100 вірними знаками.
Скористаємося відомим рядом для арктангенса [21]:
(2.1.1)
Якщо
взяти
,
то
,
і ми одержимо
ряд
(2.1.2)
уже придатний для обчислення/
Скористаємось формулою додавання для арктангенса
(2.1.3)
і
вибираючи в
якості
і
якінебудь два
правильні дроби
, що задовольняють
співвідношенню
або
(2.1.4)
будемо мати
(2.1.5)
Наприклад,
поклавши
,
одержимо ряд
(2.1.6)
Існують,
однак, ряди, ще
більш ефективні
для розрахунку
числа
.
Покладемо
тоді

Через
близькість
цього числа
до