Застосування частинних похідних
Зауваження.
З доведення
теореми 2 випливають
так звані другі
достатні умови
екстремуму:
функція
має мінімум
у стаціонарній
точці
,
якщо диференціал
другого порядку
в цій точці
,
і максимум –
якщо
.
Можна довести, що другі достатні умови екстремуму справедливі для функцій довільного числа змінних.
На основі
теорем 1 і 2 отримаємо
правило дослідження
диференційовних
функцій двох
змінних на
екстремум. Щоб
знайти екстремум
диференційовної
функції
,
необхідно:
1) знайти стаціонарні точки функції із системи рівнянь:

2) у кожній
стаціонарній
точці
обчислити вираз
;
якщо
,
то
– точка екстремуму
функції, причому
точка максимуму
при
і мінімуму
при
;
якщо
,
то точка
не є точкою
екстремуму
функції;
3) обчислити
значення функції
у точках максимуму
та мінімуму.
Якщо
,
то ніякого
висновку про
характер стаціонарної
точки зробити
не можна і потрібне
додаткове
дослідження.
5. Найбільше та найменше значення функції
диференціал функція дотична нормаль екстремум
Відомо,
що функція
,
задана і неперервна
в замкненій
та обмеженій
області
,
досягає в цій
області найбільшого
і найменшого
значень. У внутрішніх
точках області
диференційовна
функція може
набувати цих
значень лише
в точках локального
екстремуму.
Тому потрібно
знайти всі
стаціонарні
точки функції,
які належать
області
,
розв'язавши
систему рівнянь
,
і обчислити
значення функції
в цих точках.
Потім потрібно
дослідити
функцію на
екстремум на
межі області
.
Використовуючи
рівняння межі,
цю задачу зводять
до знаходження
абсолютного
екстремуму
функції однієї
змінної [8]. Серед
здобутих таким
чином значень
функції всередині
і на межі області
вибирають
найбільше і
найменше значення.
Зазначимо,
що загального
методу знаходження
найбільшого
та найменшого
значень для
довільної
неперервної
функції в замкненій
та обмеженій
області
немає.
Размещено на